Основные принципи міжнародного права

Основные принципи міжнародного права.

Принципы міжнародного права, що займають особливу увагу у системі норм міжнародного права, є найважливішими, загальними і корінними у тому числі. Вони загальновизнані, мають вищою юридичною чинністю (є імперативними нормами jus cogens, тобто неможливо знайти змінені по угоді суб'єктів міжнародного права), тож мають універсальну сферу дії. Основні засади міжнародного права розглядати над окремішності, і з урахуванням їхньої взаємозумовленості, комплексного характера.

Принцип суверенної рівності держав.

Данный принцип отримав своє закріплення в п. 1 ст.2 Статуту ООН, Декларації принципів міжнародного права, Заключному акті Ради з безпеки і співробітництва у Європі. Держави зобов’язані поважати суверенне рівність і своєрідність одне одного, і навіть повне право, властиві державному суверенітету, зокрема, право кожної держави на юридичне рівність, на територіальної цілісності, волю і політичну независимость.

Принцип незастосування сили, чи загрози силой.

Данный принцип отримав своє закріплення в п. 4 ст.2 Статуту ООН, Декларації принципів міжнародного права, Заключному акті Ради з безпеки і співробітництва у Європі. Держави зобов’язані утриматися від застосування сили (або загрози силою) у відносинах, з метою, несумісні з Статутом ООН.

Международному праву відомі лише дві підстави правомірного застосування сили у міжнародних відносинах, передбачених Статутом ООН:

По рішенню Ради Безпеки ООН, підтримки або відновлення міжнародного світу та безпеки (ст. 42 Статуту ООН);

В порядку реалізації права держави щодо індивідуальну чи колективну самооборону, якщо держава піддалося збройного нападу, з негайним оповіщенням звідси Ради Безпеки ООН (ст. 51 Статуту ООН).

Принципы територіальної цілісності і непорушності границ.

Принципы територіальної цілісності і непорушності кордонів закріплені, зокрема, в Заключному акті Ради з безпеки і у Європі, випливають із загальновизнаних принципів суверенної рівності держав, незастосування сили (загрози силою) у відносинах. Держави зобов’язані утримуватися від будь-яких вимог чи дій, вкладених у захоплення і узурпацію частини, або території іншого государства.

Принцип мирного врегулювання споров.

Необходимость мирного врегулювання суперечок між державами закріплена в п. 3 ст.2 Статуту ООН, Декларації принципів міжнародного права, Заключному акті Наради за безпеку і у Европе.

Принцип невтручання у внутрішні дела.

Вмешательство у внутрішні справи держав заборонена виходячи з п. 7 ст.2 Статуту ООН, Декларації принципів міжнародного права, Заключного акта Ради з безпеки і у Европе.

В Декларації принципів міжнародного права, зокрема, відзначається, що жодне держава може ні застосовувати, ні заохочувати застосування економічних, політичних заходів чи заходів будь-якої іншої характеру із єдиною метою домогтися підпорядкування собі іншої іноземної держави у здійсненні ним своїх суверенних правий і отримання від цього яких би не пішли переваг; забороняється сприяння здійсненні збройної і підривної діяльності, спрямованої зміну ладу іншого держави, втручання у внутрішню боротьбу й інші державі. Іншими словами, втручання означає дії однієї держави, які заторкують питання, віднесені до виняткової юрисдикції іншої іноземної держави, без згоди те що останнього.

Принцип поваги правами людини у міжнародних отношениях.

Данный принцип, що з гуманістичного спрямування сучасних держав, мети міжнародного співробітництва, вказаній у п. 3 ст.1 Статуту ООН, закріплено, в частковості, в Заключному акті Ради з безпеки і у Европе.

Государства зобов’язані поважати визнані правничий та основні свободи людини, включаючи свободу думки, совісті, релігії, і переконань, всім, незалежно від раси, статі, мови та религии.

Принцип рівноправності і самовизначення народов.

Принцип рівноправності і самовизначення народів згадано зовсім у п. 2 ст.1 Статуту ООН, розвинений Декларації принципів міжнародного правничий та Заключному акті Ради з безпеки і у Европе.

В силу принципу рівноправності і самовизначення народів, все народи Землі вправі вільно визначати, до втручання державних ззовні, свою політичну статусу і здійснювати свій економічний, соціальне і культурну развитие.

Кроме того, як зазначалось, це принципу, народи, борються за незалежність" і державність, за певних обставин ми можемо претендувати на статус суб'єктів міжнародного правничий та, цим, на міжнародно-правове визнання їх правосубъектности.

Принцип міждержавного сотрудничества.

Международное співробітництво є одним із цілей діяльності ООН (п. 3 ст.1 Статуту ООН), позначений як основу міжнародного права, зокрема, в Декларації принципів міжнародного правничий та Заключному акті Ради з безпеки і у Европе.

Государства зобов’язані співпрацювати друг з одним, незалежно від відмінностей їх політичних, економічних та соціальних систем, у різноманітних галузях міжнародних відносин з підтримки міжнародного світу та безпеки і сприяння міжнародної економічної стабільності і прогресу, загальному добробуту народів та міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації, має в основі такі различия.

Принцип сумлінного виконання зобов’язань з міжнародного праву.

Принцип сумлінного виконання міжнародних обязательств[1] є основним в міжнародне право, що відбито, зокрема, в відповідних положеннях Декларації принципів міжнародного правничий та Заключного акта Ради з безпеки і у Европе.

Список литературы

Международное право: Підручник для вузів. — 2-ге вид., ізм. і доп. / Відп. ред. проф. Г. В.

Броунли Я. Міжнародне право. Книжка Перша (перекл. С. Андрианова, ред. і вступна стаття Г.І. Тункина) М., 1977 (first published: Brownlie J. Principles of Public International Law. Second Edition. Oxford, 1973).

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.

[1] «Pacta sunt servanda «- договори повинні соблюдаться.