Характеристика посуду

1. Класифікація і характеристика асортименту посуду із пластмас як основа для їх ідентифікації

Пластиковий посуд — виготовляється з поліпропілену, полістиролу та інших матеріалів. Як правило, призначена для одноразового вжитку. Широко використовується в ресторанах швидкого харчування (фаст-фудах) і при організації пікніків. Деякі види пластмас не призначені для гарячих страв або для алкогольних напоїв, оскільки при термічному впливі або при контакті зі спиртом виділяють шкідливі речовини. Також небезпечні речовини можуть містити суперконцентрати барвників, що використовуються при виробництві одноразового посуду. Пластиковий посуд багаторазового використання теж може бути небезпечною для здоров’я людини. Особливо це стосується виробів з меламіну. Одноразовий пластиковий посуд може бути перероблена і використана вдруге, для виготовлення виробів, що не контактують з харчовими продуктами.

Класифікація посуду із пластичних мас:

За призначенням:

— Для зберігання їжі та напоїв;

— Для приймання їжі та напоїв;

— Для подачі їжі.

За формою:

— Порожнисті;

— Плоскі.

За комплектністю:

— Поштучні;

— Комплектні.

Розрізняють посудогосподарські вироби з пластмас, що контактують і не контактують з харчовими продуктами. Вони розрізняються використаним матеріалом (безпечним для організму), конструкцією і формою, розмірами і характером оздоблення.

За призначенням і характером використання розрізняють посуд з пластмас для сипучих харчових продуктів, для холодних харчових продуктів і для гарячих харчових продуктів (табл. 1.1). У асортимент посуду для сипучих харчових продуктів входять вироби для зберігання і дозування крупи, борошна, солі, спецій та інших продуктів: банки господарські, чайниці, склянки мірні, цукорниці, сільнички, вази для цукерок і печива, перечниці і ін. Виготовляють цей посуд головним чином з амінопласти, полістиролу, поліметилметакрилату. Посуд для холодних харчових продуктів — це штучна і комплектна посуд для зберігання і подачі до столу холодної їжі. Асортимент цього посуду включає глечики, молочники, сливочники, соусники, маслянки, салатники, Сирниця, компотніци, чарки, бутербродниці, селедочніци, чашки з блюдцями, розетки для варення, ковші, тарілки десертні, сифони, фляги і т.д. Випускають комплектну посуд у вигляді наборів для салату, варення, ягід та ін. Асортимент посуду для гарячих харчових продуктів поки обмежений і представлений мисками, бульйонниці і супниці. Виготовляють їх із полікарбонату і рідше з мелаліта. Вироби для приготування їжі підрозділяють на вироби для кухонних робіт, для сервірування столу і для зберігання продуктів. Асортимент виробів для кухонних робіт: воронки, сита, овочерізки, терки, мутовки, соковижималки, висічки для печива, пельменів, скалки, дошки обробні, совки для сипучих продуктів і ін До виробів для сервіровки столу відносять різні вилки, ложки, лопатки для торта, ножі, щипці для льоду. У асортимент виробів для зберігання продуктів входять бідони, бочки, барила, пляшки, фляги, ящики для овочів, контейнери для ягід, корзини для грибів і ін.

Таблиця 1.1 — Класифікація асортименту посуду із пластичних мас

Асортимент виробів з урахуванням розглянутої стандартної класифікації наступний:

— Посуд: тарілки, миски, стакани, чашки, кружки, блюдця, вази, хлібниці, менажніци, сухарниці, цукорниці, спинці, цукерниці, маслянки, чарки, келихи, фужери, чайники для заварювання чаю тощо;

— Столові прибори: ложки, виделки, ножі, соломки, щипці для льоду, лопатки тощо;

— Предмети сервірування столу: скатертини, серветки, підставки, підстаканники, підноси, серветниці, відерця для льоду та шампанського, полоскальницю;

— Кухонні приналежності: друшляки, склянки й ложки мірні, дошки обробні, качалки, воронки, терки, сита, яйцерізки, шейкери, міксери ручні, соковижималки, форми (для пельменів, печива), шприци кондитерські, судки, лотки, сушарки для посуду;

— Вироби для зберігання і перенесення продуктів: каністри, фляги, бідони, бочки, бутлі, відра для води, банки, ємності для зберігання продуктів, кришки, пробки, мішки з полімерної плівки господарські;

Усі вище зазначені класифікаційні ознаки є основою для ідентифікації посуду із пластмас.

2. Вимоги до якості посуду із пластмас

Якість продукції — сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь і придатності її для використання за призначенням. Ступінь досконалості, яким володіє товар. Згідно з визначенням Загального управління якості, якість — це відповідність вимогам споживача.

Згідно ОСТ 6 — 05 — 298 — 74 «Изделия хозяйственного назначения из пластических масс. Общие технические условия», п 2 «Технічні вимоги»:

Вироби господарського призначення повинні відповідати вимогам справжнього стандарту, технічному опису, кресленням та зразкам — еталонам, затвердженим в установленому порядку.

Для виготовлення виробів господарського призначення застосовують полімерні матеріали, вказані в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 — Полімери для виготовлення посуду із пластичних мас

За своїми якісними показниками вироби повинні відповідати вимогам, наведеним у табл. 2.2

Таблиця 2.2 — Вимоги до якості виробів із пластмас

Вимоги до якості посуду із пластмас згідно ОСТ 6 — 05 — 298 — 74 «Изделия хозяйственного назначения из пластических масс. Общие технические условия»:

— Вироби, які контактують з харчовими продуктами, повинні бути стійкими до кислот та до дії мильних, лужних розчинів.

— Вироби, які контактують з гарячими продуктами, повинні витримувати температуру не менше 10 °C.

— Вироби, призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні бути морозостійкими.

— Конструкція виробів господарського призначення повинна забезпечити зручність їх експлуатації в домашніх умовах.

— Клейові з'єднання деталей повинні бути міцними;

— Вироби із пластмас, призначені для зберігання харчових продуктів, не повинні змінювати колір, запах та смак продуктів при експлуатації.

— Допустима кількість шкідливих речовин, що виділяються у модельні середовища, та наявність запаху не повинна перевищувати норм, встановлених «Інструкцією із санітарно — хімічних досліджень виробів, виготовлених із полімерних та інших синтетичних матеріалів, для контакту з харчовими продуктами» Міністерства охорони здоров’я.

3. Чинники, які впливають на якість посуду із пластмас

Споживні властивості і якість готових виробів із пластмас обумовлені рядом чинників: якістю вихідних матеріалів і слушністю добору співвідношення складових частин пластичної маси, вибором конструкції і відповідністю її призначення виробу, дотриманням технологічних режимів переробки пластмас, а також умовами транспортування і збереження. Відповідно до цього до якості виробів із пластичних мас пред’являють загальні вимоги (ергономічні, гігієнічні, естетичні та надійності) щодо виду та складу пластмаси, конструкції виробу, його зовнішнього вигляду, якості оздоби. До окремих видів виробів пред’являють спеціальні вимоги.

На формування споживних властивостей та якість посуду впливають:

· Вихідний матеріал (вид полімеру);

· Технологія виробництва;

· Транспортування та зберігання;

· Конструкція виробу;

· Форма;

· Наявність та кількість дефектів.

Розглянемо кожний з факторів окремо.

1. Вихідний матеріал (вид полімеру).

Вид і склад пластмаси обумовлюють основні споживні властивості виробів: функціональні, деформаційно-міцністні, естетичні, гігієнічні. Тому при оцінці якості виробів дуже важливо знати вид (природу) пластмас, використаних для їх виготовлення. Встановивши вид пластмаси і знаючи її властивості, можна дати достатньо докладну характеристику властивості виробу, а також умов і можливостей його використання.

Перше уявлення про природу пластмаси можна одержати при огляді виробів. Для багатьох пластмас характерний певний колір, прозорість або не прозорість, велика твердість і пружність або м’якість, гнучкість та еластичність, блиск поверхні, звук при ударі й ін.

Найточніше точно природу і властивості пластичних мас визначають методами хімічного та фізико-хімічного аналізів у лабораторних умовах. Ці методи в більшості випадків відрізняються складністю і тривалістю виконання, тому вони не застосовуються при товарознавчій оцінці якості виробів із пластмас. Найпростішим і швидким способом встановлення природи пластмас є визначення характеру горіння матеріалу. Результати такого визначення разом із даними зовнішнього огляду виробу в більшості випадків дозволяють товарознавцю досить точно встановити природу пластмаси. При розпізнанні матеріалу виробу відзначають колір випробуваного зразка, прозорість, гнучкість, запах, характер зламу, спроможність до розм’якшення при нагріванні й інші особливості. Пластмаси з термореактивних смол при нагріванні до 70−80 °С зберігають свою звичайну твердість, тоді як надтверді термопласти — розм’якшуються. Прозорими звичайно бувають вироби з поліметилметакрилату (органічного скла), полістиролу, поліпропілену, полікарбонатів, целулоїду. Проте, як відзначалося раніше, із цих же пластмас виробляють напівпрозорі і непрозорі вироби.

Якість вихідних сировинних матеріалів і слушність складу пластичної маси регламентуються і гарантуються заводам постачальниками. Останні зобов’язані підтверджувати якість і основні характеристики пластмаси у відповідних сертифікатах, зокрема при постачанні нових видів виробів і особливо харчового посуду і тари.

Полімерний посуд виготовляють з таких матеріалів:

· Поліетилен;

· Поліпропілен;

· Полістирол і сополімери стиролу;

· Поліформальдегід;

· Аміноформальдегідні смоли і пластмаси;

· Полікарбонати.

Поліетилен. Одержують поліетилен полімеризацією газоподібного ненасиченого вуглеводню — етилену, що виділяється переважно з продуктів термічного розпаду (крекингу) нафти. За способом отримання розрізняють два основних види поліетилену: високого та низького тиску (ВТ і НТ), що різняться за структурою і властивостями. Більш теплостійким є поліетилен НТ. По тривкості на розірвання при розтязі поліетилен ВТ дещо поступається, а по стійкості до багатократних деформацій значно перевищує поліетилен НТ. Поліетилен НТ має більш високу жорсткість, тому готові вироби з нього менш еластичні, а хімічна стійкість менша ніж у поліетилену ВТ.

Зовнішній вигляд і багато інших властивостей обох поліетиленів мало різняться. Випускаються вони у вигляді гранул або порошків і після сплавки являють собою тверді рогоподібні продукти білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, непрозорі. За кольором та характером поверхні, та деякими іншими ознаками (наприклад, за характером горіння, запахом продуктів горіння) поліетилен нагадує парафін, оскільки хімічний склад їх однаковий і різняться вони лише за розміром молекул (ланцюгів).

При кімнатній температурі поліетилен не розчиняється в органічних розчинниках і стійкий до дії кислот і лугів. При дуже тривалому перебуванні поліетилену в середовищі жирів відбувається поступове їхнє поглинання, що викликає зміну властивостей поліетилену.

Істотним недоліком поліетилену є його старіння під дією атмосферних впливів (кисню повітря, ультрафіолетових променів, тепла). При цьому відбувається поступове погіршення його властивостей (наприклад, підвищується жорсткість, погіршується зовнішній вигляд). Процеси окислювання поліетилену особливо інтенсивно відбувається при підвищеній температурі, зокрема в процесі його переробки у вироби. Цей процес прискорюється також під впливом сонячних променів (йде фото окиснення). Щоб запобігти або різко уповільнити процеси старіння, у поліетилен додають спеціальні антиоксиданти (різноманітні аміни) і інгібітори фотостаріння (сажу — до 3%, окис цинку), які поглинають ультрафіолетові промені. Вироби із стабілізованого поліетилену більш довговічні, ніж із нестабілізованого. Вони бувають непофарбованимі та пофарбовані (у масі). Колір або відтінок поліетилену часто залежить від застосованого стабілізатора.

Випускають посуд з поліетилену лише відкритої конструкції, щоб не зберігався запах окисленого поліетилену.

Поліпропілен. За будовою і властивостями він подібний до поліетилену і також до полімерних парафінових вуглеводнів. Вихідна сировина для поліпропілену — газ пропілен.

Поліпропілен подібний до поліетилену за зовнішнім виглядом і багатьма іншими властивостями (хімічними, діелектричними), відрізняється від нього здебільшого підвищеною жорсткістю, більшою механічною тривкістю і більш високою теплостійкістю.

Вироби з поліпропілену відрізняються блискучою поверхнею та фізіологічно нешкідливі. Сировинні можливості і гарні властивості поліпропілену обумовлюють перспективність його застосування. З нього виготовляють посудо-господарчі вироби, що відрізняються високою прозорістю і які можна стерилізувати в киплячій воді без будь-яких ознак деформації.

Полістирол і сополімери стиролу. Полістирол являє собою тверде і пружне тіло з аморфною структурою. При температурі 80−85 0С він починає розм’якшуватися і при подальшому нагріванні до 150 0С переходить у високоеластичний стан, легко витягуючись у нитки (при охолодженні стають крихкими). Використовувати вироби з полістиролу можна лише при температурах нижче 80 0С. Він є горючим матеріалом і горить полум’ям, яке коптить, що обумовлено високим вмістом у ньому вуглецю.

При використанні полістиролу для виготовлення виробів харчового призначення враховують наявність у ньому залишкового мономера (стиролу). Вироби харчового призначення з нього рекомендується переважно для сухих продуктів (із вологістю не більше 15%). Проте при короткочасному користуванні ці вироби придатні і для рідких (але не гарячих) продуктів. Для цього здебільшого використовується суспензійний полістирол, який містить найменшу кількість вільного мономера (0,5%).

Поліформальдегід. Поліформальдегід (поліоксиметилен) за хімічною природою належить до простих поліефірів. Поліформальдегід є термопластичним полімером із високим ступенем кристалічності. Його випускають у вигляді білого порошку, при плавленні якого одержують непрозорий матеріал кольору слонової кістки з високою термостійкістю, гарними механічними властивостями, малим коефіцієнтом тертя, великою ударною тривкістю і зносостійкістю.

Поліформальдегід стійкий до аліфатичних, аромат вуглеводнів, що містять галоген, спиртів і ефірів і перевершує в цьому відношенні поліетилен. Він має відносно високу хімічну стійкість і руйнується при дії лише сильних кислот і лугів. Його вважають дуже перспективним конструкційним матеріалом для виготовлення небиткого посуду та тари.

Аміноформальдегідні смоли та пластмаси. Найбільш відомі аміноформальдегідні смоли одержують у процесі поліконденсації сечовини і меламіну з формальдегідом. Пластмаси на їхній основі називають амінопластами.

Вироби з амінопластів мають велику твердість, досить високу теплостійкість і механічну тривкість. Вони стійки до дії води, слабких кислот і лугів, нафтопродуктів і розчинників (спирту, ацетону, бензолу та ін.). Вони стійки до дії цвілевих грибів, оскільки формальдегід є фунгіцидом. Менш стійки до дії сильних кислот і лугів, що викликають їхню руйнацію.

Полікарбонати. Полікарбонати — лінійні поліефіри, полімерні ланцюги яких побудовані переважно із залишків ароматичних з'єднань арилів, тому їх зараховують до класу полімерів, які називаються поліакрилами.

2. Технологія виробництва (додержання всіх вимог) Деякі зовнішні ознаки виробів із пластмас обумовлені методом їхнього виготовлення. Вироби, виготовлені литтям під тиском, як правило, відрізняються високою гладкістю і дзеркальним блиском. Такі, наприклад, вироби з полістиролу, що за цією ознакою досить легко відрізняти від виробів з амінопластів того ж кольору, але виготовлених пресуванням. У пресованих виробів поверхня не має такого дзеркального блиску. На зворотному боці литих виробів можна побачити сліди від литника. Вироби, виготовлені видуванням або роздуванням трубчастих заготівель, мають шви, які дещо спотворюють їхню форму, але неминучі і, природно, не можуть служити підставою для бракування (за умови, якщо шви добре оброблені).

Вибір методу переробки безпосередньо обумовлений характером змін пластмаси при нагріванні (оборотними або необоротними). Термопласти (оборотні пластмаси) можуть бути перероблені будь-яким методом пластичної деформації, а термореактивні пластмаси (необоротні) — переважно лише методом гарячого пресування. Термопласти мають у цьому відношенні велику перевагу, оскільки їх можна переробляти найбільш прогресивними методами — литтям під тиском і екструзією.

Методи переробки пластмас у вироби можна поділити на групи в залежності від стану полімеру (сполучного) при формуванні.

1. Переробка у в’язкотекучому стані - формування виробів із литтєвих і пресувальних композицій литтям під тиском, екструзією, каландруванням, гарячим пресуванням.

2. Переробка у високоеластичному стані - формування виробів із підігрітих листів і труб пневматичними методами (вакуум-формуванням, видуванням) і гарячим штампуванням.

3. Переробка у твердому стані - механічна обробка на верстатах (вирубне штампування, вирізання, виточування, висвердлювання й ін.).

4. Виготовлення виробів безпосередньо з рідкого мономера. Цей метод можна назвати хімічним формуванням. Він застосовується при виготовленні листів органічного скла (поліметилметакрилату) полімеризацією метилметакрилату безпосередньо в плоских формах. Таким же способом (в особливих формах) одержують пінополіуретан.

5. Інші методи переробки — спікання, зварювання, склеювання.

Лиття під тиском. Переробка термопластів литтям під тиском здійснюється на спеціальних литтєвих машинах, які забезпечують більш високу продуктивність і економічність порівняно з пресуванням. Оформлення виробів провадиться в холодних формах, які не потрібно періодично підігрівати (як при пресуванні), оскільки тужавіння пластмаси відбувається завдяки охолодженню.

Екструзія (шприцювання, видавлювання). Це другий поширений метод технологічної переробки термопластів, який за принципом подібний до лиття під тиском. При переробці екструзією твердий полімер (у вигляді порошку або зерен) надходить у екструдер, розігрівається в циліндрі й у вигляді грузької маси безупинно видавлюється за допомогою шнека в сопло, що має різноманітні профілі. При проходженні через сопло і виході з ньогопластмаса прохолоджується і затвердіває у вигляді профільних виробів (із перетином сопла).

При переробці термопластів безупинним видавлюванням із них одержують стрижні, труби, жолоби, стрічки, листи (шириною до 1 м і більше), плівки, волокна і нитки, із яких потім виготовляють вироби. Нитки використовують, зокрема, для виготовлення пензлів і щіток.

Екструзія з роздуванням. Сучасні екструзійні машини являють собою універсальні й автоматизовані агрегати. На них виготовляють не тільки вироби різних профілів, але також готові видувні вироби і плівки. Такі машини комплектують із різноманітними приймальними устроями. Рукав роздувають гарячим повітрям (при 0,2−0,3 атм). Аналогічним методом із заготівель у формі трубок виготовляють різноманітні ємності (сулії, флакони, каністри) та інші вироби. Спочатку на екструдері видавлюванням виготовляють трубки необхідного перетину, а потім відрізки труб роздмухують у формі, складеної з двох половин. На бічних поверхнях таких виробів звичайно помітні сліди від місць з'єднання рознімних частин форми. Шов (зварний) є лише в нижній частині виробу.

Каландрування. Метод каландрування застосовують для одержання пластин, листів і плівок із деяких термопластів. Для цього смолу разом із пластифікатором і барвником піддають вальцюванню, а потім пропускають через каландр, що складається з декількох пар валів, які розташовані один над одним. Цим засобом виробляють, зокрема, плівковий пластикат для торб, клейонок, плащів і накидок із полівінілхлориду. Таким же засобом переробляють сополімери вінілхлориду, ударостійкі полістироли. Полівінілхлорид іншими методами переробити важко, оскільки у зв’язку з перегрівом можливе його розкладання. Готову плівку на приймальному устрої розрізають на листи або змотують у рулони. Пластикат ПВХ у вигляді пасти на каландрах наносять на тканини, які стають водостійкими з гладкою блискучою або тисненою (із малюнками) поверхнею. Таким способом виробляють матеріали для взуття і кожгалантерейних виробів, для оббивки меблів та ін.

Пневматичне формування. Формування виробів пневматичними методами, у тому числі вакуумне формування і видування, засновано на дії атмосферного або надлишкового тиску (1,5−5 атм) повітря чи іншого газу на розігріті заготівлі.

Вакуумне формування листових термопластів значно поширене завдяки нескладному процесові виготовлення та необхідному устаткуванню. Суть у тому, що заготівля термопласта (лист) притискається до форми (за допомогою затискної рамки) і прогрівається інфрачервоним випромінювачем до розм’якшення, а потім між формою і листом створюється розрідження (вакуум), і заготівля, яка рівномірно обжимає форму, формується у виріб.

Пневматичне формування з застосуванням надлишкового тиску (до 5 атм) дозволяє одержувати з листових термопластів вироби, у тому числі і великогабаритні, із більш чітким малюнком, ніж при вакуумному формуванні. Форма для пневматичного формування листів складається з матриці і камери для газу, який давить на розігрітий лист. У залежності від конфігурації виробу іноді суміщають вакуум (з одного боку) і тиск (з іншого). Після рознімання форми край (поля) заготівлі обрізають. При цьому відходи досягають до 15−20% маси листової заготівлі. Застосування вимірного листа дещо знижує відходи.

Способами пневматичного формування виготовляють з листового вініпласту, ударостійкого полістиролу і сополімерів стиролу хлібниці, сухарниці й інші вироби з листів органічного скла.

Гаряче пресування. Формування виробів пресуванням застосовують здебільшого для переробки фенопластів, амінопластів та інших термореактивних пластмас. Пресувальні матеріали засипають у прес-форму пристосуванням, яке дозує, або поміщають у вигляді таблеток. Прес-форма нагрівається парою або електрикою до температури 160−185 °С. При цій температурі і під тиском 150 — 350 кгс/см2 відбувається пресування. Звичайно застосовують так зване пряме пресування. Його використовують для виробів нескладної форми, як правило з розширенням догори (склянки для олівців, попільниці, тарілки десертні й ін.). Оформлення й затвердіння виробів відбувається в гарячій металевій прес-формі, яка складається переважно з двох рознімних частин: нижньої - матриці і верхньої - пуансона.

Зварювання і склеювання. Зварювання і склеювання застосовують при виготовленні виробів найчастіше усього з листів і плівок. Зварювальні і клейові методи з'єднання пластмасових деталей успішно застосовують при виготовленні тари й упаковки, посуду, плащів і накидок із плівки, при монтажі трубопроводів та ін. Зварювання деталей із термопластів однакових або близьких за хімічною природою здійснюють різноманітними засобами під гарячим пресом або роликом, нагрітим газом, струмом високої частоти, гарячими інструментами й ін.

Склеювання застосовується як для подібних, так і різнорідних полімерних матеріалів. Тривкість склеювання залежить від виду клею і від характеру склеюваних поверхонь (їхньої шорсткості й ін.). Склеюють деталі за допомогою клеїв (розчинів і розплавів) або відповідних органічних розчинників, яким змочують поверхні деталей, які підлягають склеюванню.

3. Декорування. Для ряду виробів застосовують двоколірне лиття, а також декорування їхньої поверхні гравіюванням, гарячим тисненням, розфарбовуванням (преса, деколь), металізацією.

4. Транспортування та зберігання.

Упаковування пластмасових виробів має дуже важливе значення для зберігання їхньої якості при транспортуванні і збереженні. При недбалому упаковуванні вироби можуть бути подряпані, забруднені або розбиті. Можлива деформація і перекручування форми деяких виробів (наприклад, полівінілхлоридних, целулоїдних, поліетиленових іграшок). Тому їх упаковують за видами і розміром р картонні коробки або паперові пачки. Особливо старанно упаковують вироби, схильні до бою та деформації. Число виробів у пачці або коробці залежить від їхнього розміру. При упаковуванні в контейнери між пачками і коробками ставлять прокладки, що запобігає ушкодженню виробів. При поганому упаковуванні і недбалому транспортуванні виробів із пластмас виникають значні втрати. Для ряду виробів (господарські, галантерейні) установлені визначені граничні норми бою, що залежать рід крихкості пластмас. Так, ці норми вищі для виробів із полістиролу (неударотривкого), фенопластів і амінопластів, але нижчі - для виробів з органічного скла й ін. В міру удосконалювання упаковування й умов транспортування ці норми втрат повинні переглядатися.

Зберігають неупаковані й упаковані вироби з пластмас у сухих закритих помешканнях на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів. Збереження деяких виробів у сирому помешканні призводить до втрати блиску їхньої поверхні. Можливі і мікробіологічні ушкодження. У ряді випадків шкідливий вплив може зробити підвищена температура. Так, у помешканнях із дуже підвищеною температурою деякі вироби з пластифікованих термопластів можуть злипатися, що викликає їхнє ушкодження. Збереження виробів на світлі часто призводить до зміни їхнього фарбування.

Найкращі умови для збереження виробів із пластмас можуть бути створені в закритих помешканнях із температурою 10−15 0С і відносною вологістю повітря 55−70%.

5. Конструкція виробу.

Обґрунтований вибір конструкції виробу обумовлює можливість його використання за прямим призначенням протягом тривалого часу. Конструкція виробу повинна бути раціональної, зручною для тривалого використання, а форма — простою і гарною. Форма і розміри виробів повинні відповідати технічному описові, кресленням і зразкам-еталонам. Окремі деталі виробів, що складаються з декількох частин (наприклад, чаша і підставка деяких ваз), повинні бути правильно підібрані щодо кольору та відтінку, точно витримані за розмірами. Комплектні вироби (із декількох предметів) повинні мати однотонне фарбування, за винятком тих випадків, коли кольорове фарбування передбачене композицією.

6. Форма.

Форма виробів повинна бути по можливості обтічною, кути і грані закруглені, а гранування і рельєфні малюнки — чіткими і ясними. Овальна форма і закруглені кути і грані забезпечують більш високу тривкість виробу або його деталей; гострі ж зовнішні кути легко піддаються відколюванню, сприяють утворенню тріщин. Різкі переходи від однієї поверхні до іншої, навіть при однаковій товщині, викликають утворення внутрішніх напруг, що призводить до короблення.

6. Наявність та кількість дефектів.

У виробах із пластмас не припускаються такі дефекти: тріщини, недопресовка, значні сторонні домішки, здуття, раковини, стикові шви і сильні короблення. Задирки від облою повинні бути добре зачищені і заполіровані, виріб не повинен мати подряпин і щербин. Крайки виробів повинні бути рівними, гладкими, без гострих граней, тріщин і задирок. Місця стикування прес-форм (сліди від рознімних форм) повинні бути добре зачищені. Вироби, виготовлені механічною обробкою, не повинні мати, крім того, подряпин (рисок) від абразивних матеріалів і сколів, що утворяться при обробці на верстатах (наприклад, при просвічуванні отворів у ґудзиках).

У виробах із пластмас може зустрічатися ряд характерних дефектів. Вони виникають як від невдало підібраного складу пластмаси, так і від неправильного вибору і недотримання технологічного режиму її переробки у вироби, а також унаслідок недостатньо рельної обробки уже відформованих виробів. Багато дефектів виникає при недостатньо високих температурах і тиску при формуванні, при надлишковому утриманні летких речовин у формувальному матеріалі, при неправильній конструкції і поганому виготовленні пресувальних і литтєвих форм. Якщо внутрішня поверхня форми недостатньо відполірована і має дефекти (подряпини, ризики, щербини і т. п.), то при формуванні виробу усі вони відіб'ються на його поверхні. Звичайно, крім зачищення задирок і затверділих плівок, відформовані вироби не потребують додаткового опрацювання. При неякісному зачищенні виникають дефекти.

Одні дефекти, які зустрічаються на виробах із пластичних мас, ведуть до браку, а інші, в залежності від їхнього розміру, в обмеженій кількості можуть припускатися, але вони погіршують зовнішній вигляд виробів, знижують рівень якості у виробах із термопластів, які отримані литтям під тиском. Зустрічаються такі неприпустимі дефекти, як недолив, перелив і пов’язаний із ним облой, помітні стикові шви, усадочні раковини й ін.

Характерними дефектами пресованих виробів з реактопластів (феноі амінопластів) є сторонні домішки, недопресовка, розводи, потовщений трат (облой) та ін. Сторонні домішки являють собою вміст інших матеріалів, які видні на поверхні виробу. Вони виникають внаслідок забруднення прес-порошку і поганого очищення прес-форм. Припускаються лише крапкові включення в обмеженій кількості. Цей поширений дефект зустрічається й у литих виробах.

У виробах, виготовлених литтям під тиском, пресуванням, штампуванням та іншими методами, можливі також здуття, короблення, тріщини, подряпини й ін.

Припустимі лише дрібні здуття (діаметром до 1 мм). Розмір припустимих короблень обмежується в пресованих виробах 0,5%, а в штампованих і формованих пневматичними методами — до 1% габаритних розмірів виробів.

Тріщини утворюються в зв’язку з внутрішньою напругою і при необережному вийманні виробів із форми. Утворення внутрішніх напруг часто пов’язане з неправильним добором складу пластмаси, із її надмірно великою усадкою, нерівномірним обігрівом і охолодженням особливо виробів з арматурою (металевими деталями). Причинами розтріскування можуть бути також підвищена вологість прес-порошку і занадто висока температура формування виробу. Утворення тріщин призводить до браку виробів.

Подряпини, риски, відколення на поверхні утворяться при механічному опрацюванні відформованих виробів (при зачищенні облою, литників) грубозернистими абразивними матеріалами. Вони можуть бути також відбитками ушкоджень поверхні форм. Ці дефекти в заполірованому вигляді припускаються у виробах в обмеженій кількості. Обмежуються також різнотонність (плямистість, погане фарбування) і сріблястість (у вигляді синяви і помутніння).

Причиною браку можуть бути також відхилення від їхніх розмірів, які перевищують допуски за кресленнями. Вони виникають при надмірній усадці литтєвої або пресувальної маси, при «невідповідності розмірів форми.

Найпоширенішими дефектами виготовлення листових і плівкових пластмас є неоднакова товщина, розшаровування та різноманітні поверхневі дефекти (подряпини, матові плями, нерівномірність фарбування й ін.). Дефектами декорування виробів є нечіткість малюнків, гравію

4. Об'єкт та методи дослідження

Об'єктом дослідження є партія стаканів одноразових, що реалізує ТМ «Вигідна ціна завжди».

На споживчій тарі нанесено маркування, яке містить:

Виробник — Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 27

1. назва виробу — стакани одноразові ТМ «Вигідна ціна завжди»;

2. ціна — 2 гривні;

3. для яких видів харчових продуктів призначені - для гарячих та холодних напоїв;

Методи досліджень згідно ОСТ 6 — 05 — 298 — 74 «Изделия хозяйственного назначения из пластических масс. Общие технические условия»:

Зовнішній вигляд, колір, форму виробів перевіряють візуально при нормальному освітлені без використання збільшувальних пристроїв шляхом порівняння із зразком — еталоном виробу.

Перевірку розмірів виробів проводять матеріальним інструментом або спец калібрами, які забезпечують необхідну точність виміру.

Органолептичний метод визначення запаху та присмаку. Сутність методу полягає в оцінці інтенсивності запаху й присмаку, що надають воді зрази пластмаси.

Проведення випробування. Запах і присмак витяжки визначають закритою дегустацією, що виключає обмін думками між дегустаторами, яких повинне бути не менш трех. У три з чотирьох колб типу ПКШ — 250−29/32 ТУ за ГОСТ 10 394– — 72 вносять по 50 мл контрольної води та в четверту — 50 мл витяжки й закривають пробками. Для кожного дегустатора готовлять серію проб витяжки й контрольної води.

Кожному дегустатору пропонують ознайомитися із запахом і смаком контрольної води. Для цього одну, з трьох колб, з контрольною водою енергійно збовтують, відкривають пробку й трохи втягують у ніс повітря з колби у самої горловини.

Після цього проводять закриту дегустацію води й витяжки, що залишилися у трьох колбах, щоб виявити відмінність запаху витяжки від контрольної води. Дегустація проводиться до прийому їжі у провітреному приміщенні.

Аналогічно визначають присмак витяжки. При цьому набирають у рот 10 — 15 мл контрольної води або витяжки, тримають у роті кілька секунд не ковтаючи, потім спльовують.

Короблення визначається шляхом встановлення виробів на повір очну плиту (ГОСТ 10 905 — 69). В центрі виробу прикладають зусилля — вантаж 2 кг. При цьому положенні щупом (ГОСТ 882 — 64) перевіряється зазор між поверхнею плити та виробом.

Перевірку міцності на удар виконують при падінні виробу на дерев’яний або вкриту лінолеумом підлогу, з висоти 0,75 м. Виріб вважається витримавшим випробування, якщо після падіння будуть відсутні сколи та помітні дефекти.

Стійкість виробів до кислот перевіряють шляхом занурення виробів на 10 хв. у розігрітий до 1% - розчин оцтової кислоти (ГОСТ 61−69). При цьому забарвлення виробу не повинне змінюватись, а розчин повинен залишитись прозорим та без осаду. Потім виріб промивають холодною водою, протирають насухо та занурюють на 20 хв. у розігрітий до 2% мильно-содовий розчин, при цьому вироби не повинні набухати та деформуватись, а розчин — зафарбовуватись.

Вироби, які контактують з гарячими харчовими продуктами, повинні піддаватися випробуванням на термостійкість. Термічну стійкість перевіряють шляхом занурення виробу на 10 хв. В кип’ячу дистильовану воду та протирають насухо. Поверхню виробу після кип’ятіння повинна залишатись без помітних, порівнюючи зі зразком — еталоном.

Випробування виробів на допустиму кількість шкідливих речовин, які виділяються у змодельовані середовища, і наявність запаху проводиться у відповідності з інструкцією Міністерства охорони здоров’я.

5. Організація і технологія проведення товарознавчої експертизи посуду із пластмас

На склад магазину «АТБ — Маркет», що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Жовтнева, 28, прийшла партія стаканів одноразових ТМ «Вигідна ціна завжди», виробник Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса 27. Партія була прийнята 10.10.13 у кількості 1000 упаковок по 10 одиниць упаковані у споживчу тару. Партія супроводжувалась усіма відповідними товаросупровідними документами.

Кількість одиниць відповідала кількості, зазначеній у товаро-транспортній накладній. Підставою для виклику експерта стали сумніви стосовно якості товару. Товарознавець встановив порушення правил пакування, а саме на упаковках виявлені незначні розриви.

До Полтавської торгово — промислової палати замовником експертизи була подана заявка на проведення експертизи, в якій були вказані:

Назва виробника та назва товару — партія стаканів одноразових ТМ «Вигідна ціна завжди», виробник Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса 27.

Згідно з цим призначений експерт виїхав на місце призначення: склад магазину «АТБ — Маркет», що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Жовтнева, 28.

та уважно вивчив усі подані документи, проаналізувавши й оцінивши вірогідність інформації, що в них є.

1. товаросупровідні документи: товарно-транспортні накладні, сертифікати, свідоцтва про якість, рахунок-фактури та інші документи, що мають інформацію про товар, який підлягає товарній експертизі;

2. договір купівлі-продажу чи постачання; інші необхідні технічні чи нормативні документи.

На всіх документах, що подані для проведення експертизи, експерт зробив запис «пред'явлено експерту», поставив підпис і номер наряду. Оглянувши приміщення та умови зберігання товару перед експертом було поставлена завдання встановити якість одноразових стаканів ТМ «Вигідна ціна», після чого експерт склав акт відбору проб та направив зразки продукції до лабораторії.

Експертиза якості одноразових стаканів проводилась за такими показниками: органолептичні - зовнішній вигляд, колір, форма та розміри, визначення запаху і присмаку витяжки закритою дегустацією, визначення міцності на удар та ступінь короблення; фізико — хімічні: стійкість виробів до кислот та термостійкість.

Після проведення експертизи було встановлено:

Стакани одноразові ТМ «Вигідна ціна завжди» за органолептичними показниками: зовнішній вигляд, колір, форма та розміри, міцність виробів до удару та ступінь короблення відповідають вимогам ОСТ 6 — 05 — 298 — 74 та ГОСТ 22 648– — 7 «Пластмассы. Методы определения гигиенических показателей» та за фізико — хімічними показниками: стійкість виробів до кислот та термостійкість відповідають вимогам ГОСТ 9715– — 86 «Материалы полимерные. Методы испытаний на стойкость к температурам».

Перелік посилань

1. Додонкин Ю. В. и др. Таможня експерта товарів. — М.: Майстерство, 2003. — 272 с.;

1. Назаренко Л. О. Етапи проведення експертизи. Текст лекцій. — Полтава: ПКІ, 2001. — 47 с.

2. Федоров В. Ідентифікація продукції під час її експертизи та сертифікації // Стандартизація. Сертифікація. Якість. — 2000. — № 2. — С. 64−67.;

3. ОСТ 6 — 05 — 298 — 74 «Изделия хозяйственного назначения из пластических масс. Общие технические условия» с — 16;

4. Малигіна В.Д., Титаренко Л. Д. Основи сенсорного аналізу. Донецьк: ДонДУЕТ, 2004.;

5. МСЯ-01−05 Методика проведення товарознавчої експертизи експертами торгово-промислової палати України. — К. ТПП, 2005 — 35 с.

6. Електронна база даних нормативних документів на продовольчі та непродовольчі товари

7. Яковлєва З. Т. Контроль качества товаров. / З.Т. Яковлєва — М.1994. — 327

8. Чечеткина Н. М. Товарная экспертиза. /Н.М. Чечеткина, Т. И Путипина, В. В. Горбунева. — Ростов — на — Дону: Феникс, 2000. — 508 с.

9. Федько В. П. Маркировка и сертификация товаров и услуг. /В.П. Федько, А. И. Альбеков. — Ростов-на-Дону: РГЭА, 1977. — 248 с.

10. Федоренко М. Д. Товароведческие экспертизы. /М.Д. Федоренко. — М.: Междунар. отнош., 1968. — 288 с.

11. Справочник товароведа: В ЗТ /непродовольственные товары // Т.1−3. 3-с изд. — М.: Экономика, 1988;1990.

12. Райхман Є.П. Єкспертные методы в оценке качества товаров /Є.П. Райхман, Г. Г. Азгальдов. — М.: Экономика, 1974. — 151 с.

13. Основные внешнеторговые документы // Діловий вісник. 1995, № 1. — с. 36 — 37.

14. Обеспечение качества потребительских товаров (зарубежный опыт) — М.: Издательство стандартов, 1991. — 64 с.

15. Николаева М. А. Товароведение потребительских товаров. Теоретические основы /М.А. Николаева. — М.: Норма, 1997. — 283 с.

16. Николаева М. А. Товарная экспертиза. — М: «Деловая литература», 1998 — 264 с.

17. Леженин Е. Д. Исследование непродовольственных товаров /[Е.Д. Леженин, Н. М. Лившиц, А. И. Меркулова и др.]. — М.: Экономика, 1988 — 321 с.

18. Качество продукции: испытания, сертификация, терминология: справочное пособие. — вып. 4. — М, Изд-во стандартов, 1989. — 144 с.

19. Болдырев Ю. Н. Поставка товаров народного потребления /Ю.Н. Болдырев. — М.:Экономика, 1984 — 144 с.

посуд пластмаса пресування експертиза