Физическая культура, в країни й обществе

Міністерство Образования.

Російської Федерации.

Татарський Інститут Сприяння Бизнесу.

Юридичний факультет.

Фізична культура, в країни й обществе.

Казань — 2000 г.

Фізична культура, в країни й обществе.

На сучасному розвитку країни у умовах якісного перетворення усіх сторін життя суспільства зростають вимоги до фізичної підготовленості тих наших співвітчизників, яка потрібна на успішної їх праці. Перебудова народної освіти країні поставила вищою школою завдання корінного й усебічного поліпшення професійної підготовки та фізичного виховання від майбутніх фахівців. У умовах підвищується соціальна значимість фізичного виховання в формуванні усебічно і гармонійно розвиненою особистості випускника вузу з високим рівнем готовності до соціально-професійній діяльності. Гармонійність розвитку особистості цінувалася усіма народами і всі часи. Спочатку слово «культура» у перекладі латинського означало «обробіток», «обробка». З розвитком суспільства поняття «культура» наповнювалося новим змістом. Нині це слово в загальнолюдському розумінні - те й певні риси особистості (освіченість, акуратність тощо.) і форми поведінки людини (ввічливість, самовладання тощо.), або форм громадської, профессионально-производственной діяльності (культура виробництва, побуту, дозвілля тощо.). У науковому сенсі слово «культура» усе це форми життя, способи діяльності людей. З одного боку це процес матеріальну годі й духовної діяльності людей, з другого боку — це результати (продукти) цієї діяльності. У зміст «культура» у сенсі слова входять, наприклад, і філософія, і наука, і ідеологія, право, забезпечення всебічного розвитку особистості, рівень добробуту й характер мислення людини, його мова, спроможністю і т.д. Отже «культура» — це творча творча діяльність людини. Основу і змістом культурно-психологічного процесу розвитку «культури» становить, передусім, розвиток фізичних і інтелектуальних здібностей людини, його моральних та естетичних якостей. Виходячи з цього, фізична культура, є одним із складових частин загальної культури, вона і його розвивається це й поруч із матеріальну годі й духовної культурою суспільства. Фізична культура має 4 основні форми: фізичне виховання і фізичну підготовку до конкретної діяльності (профессионольно-прикладная фізична підготовка); відновлення здоров’я або втрачених сил засобами фізичної культури — реабілітація; заняття фізичними вправами з метою відпочинку, т.зв. — рекреація; найвище досягнення у сфері спорту. Слід зазначити, що справжній рівень культури людини проявляється у його умінні раціонально, повною мірою, використовувати таке суспільним благом, як вільний час. Від, як він використовується, залежить як успіх у праці, навчанні й загальному розвитку, а й сам здоров’я, повнота його життєдіяльності. Фізична культура і спорт тут займають важливе місце. Бо фізична культура — це здоров’я. Фізична культура (виховання) передбачає дотримання правил громадського та особистого гігієни, гігієни праці та побуту, режимів праці та відпочинку, тобто. це процес окультурення людини. Спорт — це теж здоров’я, але ці у виконання ранкової фізичної зарядки. Спорт найвищих досягнень і душевному здоров'ї поняття неоднозначні. Спорт найвищих досягнень зайняв сьогодні у життя суспільства місце, якому немає аналогій історія. Його проблеми стали предметом докладного вивчення як медиків і педагогів, а й філософів, соціологів. Його вплив враховують сьогодні й політики. Система фізичного виховання має низку відмінностей, як-от: народність, яка проявляється у прагненні впроваджувати фізичну культуру в побут народу, у демократичній характері физкультурных організацій, в широке використання народних ігор, як засобу оздоровлення і загартовування; науковість, системи фізичного виховання полягає, використання всіх досягнень суспільних соціальних і математично-природничої грамотності, які знаходять свій відбиток переважають у всіх ланках системи фізичного виховання, і безупинно розширюються і заглиблюються за всіма напрямами досліджень, зокрема по вдосконаленню самої системи фізвиховання. Термін «фізична культура» вперше виник Англії кінці минулого століття. Фізична культура — це специфічний вид соціальної діяльності, в процесі якої задоволення фізичних і духовних потреб людини у вигляді цілеспрямованих занять фізичними вправами, засвоєння застосування відповідних знань і навиків, а також участі у спортивних заходах і змаганнях. Фізична культура у вигляді фізичних вправ готує людей до життя і праці, використовуючи природні сили природи й сув’язь чинників (режим праці, побут, відпочинок, гігієна тощо.), визначальних стан здоров’я чоловіки й рівень її спільної програми та спеціальної фізичної підготовки. Показниками стану фізичної культури у суспільстві є: масовість його розвитку; рівень використання коштів фізичної культури у сфері освіти і виховання; рівень здоров’я та перемоги розвитку фізичних здібностей людей; рівень спортивних досягнень; наявність і культурний рівень кваліфікації професійних і громадських організацій физкультурных кадрів; пропаганда фізичної культури та спорту; ступінь і характеру використання, у сфері завдань, завдань, які фізичної культурою; стан науку й наявність розвиненою системи фізичного виховання. Фізична культура — продукт розвитку певних історичних умов. Коли само й у силу яких причин виникла фізична культура? Які стадії вони минули свого розвитку? У історії людського суспільства немає часів, народів, які не мали хоча в найелементарнішій формі, фізичного виховання. Стан і культурний рівень розвитку фізичної культури у тому чи іншому етапі залежить від створення низки умов: географічної середовища; умов праці, побуту, умов життя та розвитку продуктивних сил, економічних та соціальних чинників. Першими і найдавнішими засобами фізичної культури були природні руху чоловіка, пов’язані з його життєдіяльністю. Спочатку формою організації фізичного виховання була гра, ігрові руху. Гра і фізичні вправи сприяли розвитку мислення, кмітливості і кмітливості, зміцнювали волю. У рабовласницькому суспільстві фізична культура придбала класовий характері і військову спрямованість. Вона використовувалася подолання невдоволення експлуатованих мас всередині держави й ведення загарбницьких війн. Вперше створено системи фізичного виховання і спеціальні навчальними закладами. З’явилася професія викладача фізвиховання. Заняття фізичними вправами розцінювалися які з заняттями поезією, драматургією, музикою. Учасниками давньогрецьких Олімпійських ігор були: Гіппократ (медик), Сократ (філософ), Софокл (драматург) та інших. У період феодалізму фізичний розвиток народів здійснювалось у процесі праці, рухливих ігор, побутового, культурного й військової характеру. У період капіталізму фізична культура було поставлено на службу зміцнення основ своєї політичної панування правлячим класом. Особливістю розвитку фізичної культури у період капіталізму і те, що панівний клас змушений вирішувати державні питання фізичного виховання народних мас. Це насамперед, пояснювалося інтенсифікацією праці, і навіть постійними війнами за колонії, ринки збуту, які вимагали створення масових армій добре фізично підготовлених для ведення війн. У період утвердження капіталізму зароджується спортивно-гимнастическое рух, виникають кухлі і секції (клуби) на окремі види спорту. У існування СРСР головна соціальна функція фізичного виховання полягало у формуванні фізично скоєних, соціально активних, морально стійких, гранично відданих цьому строю здорових людей. Мета фізичного виховання конкретизується у його завданнях, перший коло яких у оздоровленні, вихованні й освіті котрі займаються. Оздоровча завдання в гармонійному розвитку форм та зняття функцій організму, направленому зміцнення здоров’я, підвищення стійкою опірності до захворювань організму, що його загартовування. Виховна завдання у розвитку рухових якостей людини (сила, швидкість, витривалість та інших.), і навіть вольових якостей, насамперед у вмінні протистояти стомленню. Оздоровча завдання у формуванні життєво важливих рухових умінь, навичок і якості знань. До другої колу завдань ставляться завдання зв’язку фізичного виховання з іншими сторонами виховання, саме, моральним, розумовою, трудовим і навіть естетичним. Третій коло завдань — це завдання суспільно-політичного характеру, що перебувають у залученні молоді до суспільно-політичної діяльності, в патріотичне виховання, у зміцненні дружніх перетинів поміж спортсменами нашої ———————————;

Реферат по По фізичного виховання выполнила:

студентка 2-курса гр. 982-к Гайфуллина И.