Бюджетный дефіцит і профіцит. 
Проблеми балансування державного бюджету на Украине

ПЛАН: 1. Бюджетний дефіцит і профіцит. а) дефіцит; б) профіцит; в) первинний дефіцит; р) фактичний дефіцит; буд) структурний дефіцит е) циклічний дефіцит. 2. Концепції балансування державного бюджету. 3. Проблеми балансування державного бюджету Украине.

1. Бюджетний дефіцит і профицит.

У кожному бюджеті доходи і мали бути зацікавленими збалансовані. Коли витрати бюджету перевищують його доходи, утворюється негативне бюджетне сальдо, чи дефіцит бюджета.

Витрати й доходи державного бюджету який завжди збігаються. Частіше за все вони і збігаються. Якщо більше доходів, то уряд стикається з бюджетним дефіцитом. Протилежна ситуація, тобто. перевищення доходів витратами, називається бюджетним профіцитом, чи надлишком. Профіцит — позитивне сальдо бюджету — є зворотне співвідношення, тобто перевищення доходів витратами. Прийнято розрізняти первинний і загальний дефіцит державного бюджета.

Основною причиною виникнення бюджетного дефіциту у відставанні темпи зростання бюджетних доходів проти збільшенням бюджетних витрат. Конкретні причини такої відставання можуть бути різними, в частности:

— кризові явища в экономике;

— нездатність уряду тримати під медичним наглядом фінансову ситуації у стране;

— надзвичайні обставини (війни, великі стихійні бедствия.

):

— мілітаризація економіки мирне время;

— здійснення великих централізованих капіталовкладень у розвиток виробництва та зміна структуры;

— надмірне збільшення темпи зростання соціальних витрат за порівнянню з темпами зростання валового внутрішнього продукта.

Оздоровлення бюджету передбачається здійснювати за трьома основними направлениям:

— рахунок збільшення його дохідної базы;

— з урахуванням реструктуризації видатковій частині бюджета;

— шляхом удосконалювання бюджетних процедур.

Первинний дефіцит — це загальний дефіцит державного бюджету, зменшений у сумі відсоткових виплат з державного боргу. По аналогії й первинний профицит.

Прийнято також розрізняти фактичний, структурний і циклічний дефіцит державного бюджета.

Фактичний дефіцит — це негативна відмінність між фактичними (дійсними) статками і видатками правительства.

Структурний дефіцит — це різницю між статками і видатками державного бюджету. Інакше кажучи, це те різниця, яка існувала, якби за діючої системою і прийнятих законодавчою владою державні видатки економіки існувала б повна зайнятість. Циклічний дефіцит — це відмінність між фактичним і структурним дефіцитом державного бюджету. Циклічний дефіцит є слідство коливань економічної активності у ході ділового циклу. У цьому зміни у податкових надходженнях і державних витрат відбувається автоматично. Графічне зображення бюджетного дефіциту і бюджетного надлишку (профіциту) дано на рис 4.

T, G.

E Профицит.

Дефицит.

Y.

Рис. 4. Державні витрати, податкових надходжень і дефицит.

державного бюджета.

t — рівень податкової ставки; G — державні витрати; T — податкових надходжень; Y — дохід. У точці E — збалансований бюджет, тобто. податкових надходжень рівні державних витрат T=G.

За дефіциту бюджету мають бути зазначені джерела фінансування дефіциту. Для покриття дефіциту бюджету використовуються державні запозичення — позики, залучені від фізичних юридичних осіб, іноземних держав, міжнародних організацій, якими виникають боргові зобов’язання як позичальника чи гаранта погашення позик іншими позичальниками, виражені в іноземної (зовнішні) чи російської валюті (внутрішні заимствования).

Збільшення державних доходів (що у основному з допомогою податків) має свої межі. Звідси — хронічний дефіцит, що росте у абсолютних розмірах, а й щодо. Наприкінці 80-х років років бюджетний дефіцит становив мови у Франції 9,6% від ВНП, США — 11,6, в ФРГ-14, в Японии-15,6, в Бельгии-25,1 і - 25,2%. У порівняні з 1970 р. цей показник зріс у окремих країнах від 4 до 16 раз.

Не чи означає це, держава з бюджетним дефіцитом потрапляє у становище банкрута, яка здатна оплатити свої витрати? Ні, оскільки він має кілька інших джерел покриття свого дефіциту. До до їх числа ставляться: а) друкування нових грошей, що, зрозуміло, породжує інфляцію; б) неподаткові надходження, наприклад, прибутки від закордонного туризму (в у світі загалом вони є 6% ВНП, у Росії менш 1%); в) зовнішній борг — міжнародний кредит, що у сучасних умовах значне поширення. Значними боржниками не є лише слаборозвинені, але розвинені країни. Так було в 80-ті роки США підвищили відсоткові ставки банках, щоб залучити іноземні на інвестиції та завдяки цьому фінансувати бюджетний дефіцит. У 1980;х роках чиста заборгованість (відмінність між наданими і отриманими іноземними позиками) США перевищила 500 млрд. долларов (близько 11% ВНП), тож під кінець 90-х може становити 1 трлн. долларов; р) внутрішній борг — державні цінних паперів, продавані фірмам і населенню. До до їх числа ставляться державні облигации.

2. Концепції балансування державного бюджета.

Центральне місце у фінансовій системі кожної держави займає до державного бюджету — чинний закону фінансовий план держави (розпис прибутків і витрат) сучасний (фінансовий) год.

Існують три концепції балансування державного бюджета:

Перша концепція виходить з тому, що бюджет може бути щорічно збалансований. Щороку балансируемый бюджет поглиблює коливання економічного цикла.

Наприклад, скажімо, що економіка стикається з тривалим періодом безробіття. Доходи населення падають. Податкові надходження до бюджету автоматично скорочуються. Прагнучи неодмінно збалансувати бюджет, уряд повинен або підвищити ставки податків, або скоротити державні витрати, або скористатися поєднання цих двох заходів. Проте наслідком всіх заходів буде ще більше скорочення сукупного спроса.

В іншому прикладі можна показати як прагнення щорічно балансувати бюджет може стимулювати інфляцію. У разі інфляції, у разі підвищення грошових доходів автоматично збільшуються податкових надходжень. Для запобігання майбутнього перевищення доходів витратами уряд має прийняти такі заходи: або знизити ставки податків, або збільшити урядові витрати, або скористатися поєднання цих двох заходів. Зрозуміло, що цих заходів буде посилення інфляційного тиску в экономике.

Друга концепція виходить з тому, що бюджет може бути збалансований під час економічного циклу, а чи не кожний год.

Наприклад, настає інфляція, уряд підвищує податків і урядові витрати. Виникає цій основі позитивне сальдо бюджету можна використовувати на покриття боргу, що у період спаду. Отже уряд проводить позитивну антициклическую політику й одночасно балансує бюджет, але не щорічної основі, а й за період кілька років. Однак у даної концепції бюджету існує ключова проблема, що складається у цьому, що спади і підйоми би в економічному циклі може бути неоднаковими за глибиною і продолжительности.

Третя концепція пов’язані з ідеєю про функціональних фінансів. Відповідно до на цю ідею питання збалансованості бюджету — на щорічної чи циклічною основі - другорядний. Початкової метою федеральних фінансів є забезпечення неинфляционной повної зайнятості, тобто балансування економіки, а чи не бюджета.

Друга й третя концепції лежать у основі фінансової політики, яка орієнтована бюджетний дефіцит і спирається на потенціал грошового господарства страны.

Основа державного регулювання бюджету, становлять дії перерозподілу доходов.

Звісно ж безсумнівним, що нормальним станом всіх видів бюджетів є рівність доходів. Про це можемо бачити, скажімо, про бюджет окремої людини чи сім'ї. Недарма із нагоди говориться: «по своєму ліжку простягай ножки».

З допомогою бюджету регулюються соціальних програм, забезпечення схоронності довкілля, відбувається стимуляція науково-технічного прогресу, підтримки обороноздатності, та інших. державні функции.

Держава формує бюджет здобуття права матимуть можливість надавати особливі блага, громадські товари, які задовольняють спільні потреби (продукція оборонного характеру, інфраструктура, блага науки, культури, освіти, управления).

3.Проблемы балансування державного бюджету Украине.

Здебільшого до проблеми балансування державного бюджету Україні ставляться проблеми бюджетних витрат, вирішення яких пов’язане, з зміною роль держави у процесі початку ринкової економіки. Бюджети і бюджетне регулювання, притаманні економіці як країни ринкового, і неринкового типа.

У разі командно-адміністративної системи держава перебирає безліч функцій із управління народним господарством, регулювання господарських зв’язків, підтримці галузей народного господарства, регулювання господарських зв’язків, підтримці пропорційного розвитку різних галузей народного господарства, регулювання господарських зв’язків, підтримці пропорційного розвитку різних галузей народного господарства, регулювання господарських зв’язків, підтримці розвитку деяких галузей і виробництв, забезпечення підвищення матеріального і охорони культурної життя населення країни. У цьому відбувається формування та виконання фінансових планів предприятий.

У бюджеті фінансуються надані безплатно послуг у системі освіти й охорони здоров’я, дотуються товари та першої необхідності (житло, продовольство, електроенергія, транспорт), надаються льготы.

У ринкових умов держава намагається, передусім, усунути збої функціонування ринкового механізму, а як і необхідність розв’язання завдань перерозподілу дохода.

Україна нині на етапі переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки. Лише після відбувається скорочення функцій держави. Згодом таких перетворень має стати скорочення бюджетних витрат фінансування народного хозяйства.

Існує проблема нестачі власні кошти місцевих органів влади. Недостатня надходження засобів у їх бюджети значною мірою покривається перерозподілом доходів вищестоящими органами влади (Верховна Рада, обласні, міські Ради народних депутатів). Це вихлюпнеться у встановленні нормативів відрахування від регулюючих джерел доходів до бюджетів відповідних рівнів і поданні їм дотацій. У цьому керуються рівнем соціальноекономічного розвитку конкретної адміністративної одиниці, і обсягом витрат для підтримки нормально функціонувати місцевого хозяйства.

1. Долан Э.Дж.Линдсей «Макроекономіка» -З.- Пб., 1994 р. 2. Макконвелл К. Р., Брю С. Л. Экономикис: принципи, проблеми освіти й політика -.

М. 1992 р. 3. Фішер З., Дорнбуш Р., Шмалензи, Економіка підручник 4. Самюельсон П. О., Нордгауз В. Д., Макроекономіка, Пер. с анг. До. — основы.

— 1995 г.