Шпаргалка по Цивільному праву

Шпаргалка по Цивільному праву.

Найменування ю.л., товарний знак, производ. марка..

Наименеование ю.л. обов’язково має вкл. у собі вказівку з його организ.- правов. органів. Не комерч., і навіть деяку комерч. орг-ции буд. вкл. на свій назва також вказівку на хар-р д-ти, як фірмову найменування — цю назву комерч. орг-ции. Право не нього виявлю особистим неимущ. правом комерч. орг-ции. Воно не віддільно від самого орг-ции і може відчужуватися лише із нею.

Производств. марка — це словесний спосіб індивідуалізації товару. Вона, у обов’язковому порядку поміщається на товарі чи упаковці .

Вона вкл. у собі :

1. Фірмову найменування підприємства — изготовителя.

2. Його адрес.

3. Назва товара.

4.Ссылку на стандарт.

5. Перелік споживчих св-в.

і т.д.

Произв. марка м. застосовуватися без спец. реєстрацію ЗМІ й як така не користується правової защиты.

Товарный знак — словесне образотворче, об'ємне чи інше умовне позначення товару, що використовується щодо його відмінності між однорідних товарів ін. виготовлювачів. Т. знак зовсім позбавлений на відміну произв. марки інформації про вигляді кач-ве св-в самого товару .

Т.знак реєструється за одним ю.л., кіт. мають виключить. право у його використанні і може передати цю право по ліцензійному договору ін. орг-ции. Орг-ции основна д-ть закл. у цьому у наданні послуг, можуть зареєструвати і використовувати знак обслуговування, кіт. прирівнюється товарному знаку.

Виды ю.л. та його классификация..

1. Форма собственности.

— держ. ю.л.(все унітарні предпр., і некотор. установи).

— негос. ю.л.

Значення —держ. ю.л. (навіть коммерч. хар-ра) із необхідністю повинні переслідувати общегосударст. интересы.

2.Цели д-ти.

— комерційні орг-ции.

— некоммерч. орг-ции.

Поділяють у тій, які основні мети їх д-ти: одержання прибутку, і навіть її розподіл м/д учасниками, чи інші мети які пов’язані предпринимат-вом. За загальним правилом, некоммер. орг-ции вправі здійснювати предпринм-ую д-ть лише доти, оскільки це потрібно задля досягнення їхніх статутних целей.

3.Состав учредителей.

— ю.л.

— ю.л. (союзи, ассоциации).

— г-во (унітарні предпр.).

або ж будь-які, за винятком, P. S права (й інші ю.л.).

4. Хар-р прав участников.

— орг-ции, на майно кот-ых засновники заслуговують власності, чи інше речове право: гос-ые і муницип-ые унітарні предприят., і навіть учреждения.

— орг-ции, в отн-ниях к-ых їх і учасники мають зобов’язальні права: госп. товариства об-ва, кооперативи .

орг-ции, в отн-нии к-рых їх і учасники немає майнові права: общ-ые об'єднання і здійснювати релігійні орг-ции, фонди й об'єднання ю.л. 5. Объем речових прав. орг-ции.

— ю.л., які мають правом оперативного у-ия на майно: заклади і казенні пред-ия.

— ю.л., які мають право госп. ведення на майно: держ. і муниц. унітарні пред-ия (крім казенных).

— ю.л., які мають право власності на майно — все ін. ю.л.

6. Порядок образования.

— утворювані в дозвільному порядке.

— утворювані в нормативноявочному порядке.

7. Установчі д-ты.

—договірні ю. л—хоз. товарищества.

— договорно-уставные — об-ва з огрниченной чи доп. відповідальністю, асоціації та спілки, і навіть статутні ю.л.

8. Членство.

— корпорації — хар-ся наявністю членства, спільної багатьох учасників мети, незалежністю свого сущ-ия зі зміною участников.

— установи — навпаки, зазвичай створюються одним засновником, кіт. сам опр-яет і цілі ю.л., і склад майна, необхідний їх достижения.

АО..

АО— общ-во, має уставн. фонд, розділений на розглянути. число акцій рівної номінальною ст-ти і несучий відповідальність за зобов’язаннями лише майном. Кожен акціонер відповідає лише паєм на майнових питаннях АТ. Акціонер відповідно до статутом й законодат-вом проти неї брати участь у упр-нии справами АТ: розпоряджатися своїми акціями, gолучать частка прибутку від деят-ти общ-ва, частина майна при ліквідації АТ, продукцію та послуги, вироблені АТ, инф-цию про деят-ти общ-ва.

Учасниками АТ м.б. і фіз. і юрид. чи, до кіт. з-н відносить громадян, і предпр-я РБ, громадян ін. країн, осіб без громадянства, і навіть инофирмы.

Пай на АТ сущ. у вигляді акции.

Акція — це цінний папір, що свідчить про внесенні паю в ср-ва АТ і дає своєму власникові права, саме: отримання соотв. частки прибутку на вигляді дивіденда, на членство й у упр-нии общ-вом, щодо участі в распр-нии залишків майна АТ за його ликвидации.

У РБ утворюються відкриті й закриті АТ.

ВАТ — його акції поширюються шляхом відкритого продажу та його вільне ходіння над ринком цін. паперів необмежена иначеб ніж у з-ну.

У ЗАТ ходіння акцій обмежується уставом. При цьому статуті д.б. відбито повний перелік обмеження ходіння акцій, а додаток до статуту буд. утримувати список акціонерів ЗАТ із зазначенням р-ров вклада.

Упр-ние АО.

Організується відповідно до його статутом й осущ-ся 4органами упр-ния:

загальними зборами, представницьким органом, контрольним органом і исполнительн. органом.

загальні збори — вищий орган упр-ния АТ. Щорічні загальні збори стверджують звіти поставши. і исполн. органів упр-ния, річний баланс, рахунок прибутків і збитків, р-р дивідендів і др.

Правління АТ явл. вищим органом упр-ния общ-вом у період загальними зборами. Роль правління та інших. представить. органів упр-ния АТ різних гос-в неоднакові.

У РБ органами упр-ния явл. загальні збори (высш. орган упр-ния), правління (представительн. орган), дирекція (виконає. орган), ревізійна комісія (контрольн. орган).

Загальне собрание:

— вносить зміни і статут АО.

— обирає і відкликає членів виборних органів общ-ва.

— вирішує про яке припинення деят-ти і реорг-ции АО.

Допускається ухвалення рішення правлінням м-дом опитування гаразд і можна за умов, певних уставом.

Орендні і колективні пред-ия..

Аренда є основнное на договорі термінове відплата володіння і користування майном, необхідним орендарю для самостійного здійснення господарської чи іншого діяльності. Вона може застосовується щодо имцщества всіх форм і деяких видів власності у різноманітних галузях н/х. У оренду м.б. передані такі об'єкти: підприємства, організації, їх структурні одиниці; окремі будинку, споруди, устаткування, транспортні ср-ва і т.д.

Здачу майна у найм здійснює орендодавець — власник цього майна (гос.органы, організації, поради нар. депутатів, і навіть иностр. юр. обличчя і громадяни .) Беруть майно у найм орендарі (юр.лица, спільні підприємства, междун. объеденения, і навіть иностр. гос-ва)Возмещение орендодавцю частини возможныхдоходов від продуктивного використання зданої у найм майна осущ-ся у вигляді орендної плати .

Склад арндной платы.

— плату землі і прир. ресурси при оренді підприємств, будинків та споруд .

Платежі орендодавцю включають орендний %, і навіть АТ у зав-ти від розподілу ф-ций по воспр-ву орендного имущ-ва, пла: ту за землі і ін. прир.ресурсы.

Процес створення орендного підприємства можна розділити на 2 етапу підготовчий і організаційний :

— підготовчий етап: навчання раб-в підприємства, перехідного на оренду, з’ясування відносини членів колективу до перехеду на оренду; розробка та реалізація организ-эк. заходів із переходу на оренду, проведення загальних зборів колективу.

— Організаційний етап: включ. підписання договору оренди підприємства, реєстрацію арндного підприємства у виконкомі місцевого ради нар. депутатів .

У наст. час оренда держ. підприємств сприймається як одне із шляхів обрз-ия з їхньої снові нових форм власності, тобто. як перехідна форма власності .

Особенности упр-ия :.

Упр-ия предпр-ием осущ-ся на основ. принципі самоупраывления, реалізація кот-го нах-ит своє вираження вже у периолд ухвалення рішення про освіті орг-ции аренгдаторов. Основним органом самоврядування явл-ся общест. збори (конференція), ще формується: правління (рада) предп0тия і виконавчий орган .

Правління — діючу орган упр-ия. Обирається загальними зборами на срокне перевищує часу дії договору про оренду, затверджений статутом арндного підприємства.

загальні збори — проводиться не рідше 2 разу ніяк. Це може збиратися за необхідності на вирішення найважливіших питань деят-ти арндного предпр-тия на пропозицію правления.

У виконавчим органом арндного підприємства осущ-т виконає. директор, кіт. підбирається правлінням на основі з нею полягає контракт терміном дії договору (чи коротший термін).

Гарантія как спосіб забезпечення виконання обязат-в використовувалася в отн. м-ду держ. орг-ями, коли держ. банк видавав кредит держ. предпр-ю під гарантію його мин-ва чи іншого вищого держ. органа.

У ум. рын. эк-ки теж виключається використання гарантії. Вона передбачена в ст. 186 ГК.

Гарантія носить субсидиарн. хар-р. При гарантійному обязат-ве відповідальність гаранта носить доп. хар-р, вона застосовується лише случ. неможливості погашення задолж-ти з допомогою самого должника.

Гарантія відрізняється від поручит-ва тим, що гарант, виконав обяз-во, не займає місце кредитора по осн-ному обяз-ву і має право регрессного вимоги на боржника повернення виплачених для неї сумм.

Гарантія встановлюється задля забезпечення як действит. вимоги, і тих, кіт. м. виникнути після підписання дог-ра гарантии.

По поручит-ву ответств-ть поручителя м. встановлюватися в усій сумі боргу чи опред. його частину. По дог-ру гарантії гарант відповідає перед кредитором у частині боргу, соответствущей частці саме ті собств. оборотн. ср-в должника.

Гарант. обяз-ва прекращаются:

1) після виконання забезпеченого обяз-ва.

2) якщо кредитор в теч. 3 м-цев від часу наступу терміну виконання обяз-ва не пред’явить позов поручителю.

3) якщо відлік терміну виконання обяз-ва не зазначений, то ответств-ть поручителя припиняється після закінчення 1 року із дня укладання дог-ра поручительства.

Задаток — ден. сума, видана одній з договірних сторін у рахунок належних з неї по дог-ру платежів ін. боці, в док-во укладання дог-ра й забезпечення його исполнения.

Ф-ции задатку :

1. Платежная.

2. Служить док-вом наявності договірних отн-й.

3. Явл. ср-вом забезпечення виконання осн. дог-ра.

Якщо від исплнения дог-ра відмовиться сторона що дала задаток, вона вправі вимагати його назад; якщо з вини боку, що отримала задаток, вона буд. повернути їх у подвійному р-ре. Крім того, виновная сторона буд. відшкодувати збитки, понесені у зв’язку з порушенням виконання обяз-ва.

Задаток відрізняється від авансу тим, що остання повертається в сл. невиконання обяз-ва.

Задаток як засіб забезпечення виконання обяз-ва застосовується у осн. на ур-не побутових отн-й — в отн-ях з участю граждан.

Угоду про задатке д.б. припадають на письм. формі. Проте недотримання цієї вимоги не тягне недействит-ти домовленості про задатке. Тоді, у сл. спору боку немає права посилатися на підтвердження домовленості про задатке на свидетельские показания.

Гражд.-прав. ответств-ть..

Это особлива міра имущ. на обличчя, яка порушила гражд. законод-во, правничий та інтереси ін. лиц.

Осн-ные форми: стягнення збитків, неустойки.

Ответств-ть сост. в наступі для правопорушника неблагопр. матер. наслідків, що виражаються у зменшенні його имущ-ва.

Умови наступления:

1) протиправність поведінки должника.

2) наявність убытков, возникших у кредитора внаслідок порушення обяз-в должником.

3) безпосередня причинний зв’язок м-ду порушенням обяз-в боржником і у кредитора убытками.

4) винні у протиправне поведінці, що до порушення обя-в й виникнення убытков.

У зав-ти від хар-ра распр-ния ответств-ти кількох осіб различают:

1.Долевая. Имеет місце, коли із боржників несе ответств-ть перед кредитором лише у тієї частці, кіт. вихоплює нього на відповідність до законод-вом чи дог-ром. Долевая ответст-ть має значення загальне правило вживається тоді, коли законод-вом чи дог-ром не встановлено солидарн. чи субсидиарная отв-ть. Долі, падаючі кожного з відповідальних осіб. зізнаються рівними, якщо законод-вом чи дог-ром не встановлений інший р-р долей.

2. Солидарная. Применяется, якщо вона передбачена дог-ром чи встановлено з-ном. Її несуть особи, спільно причинившие шкода. Кредитор вправі притягти до відповідальності кожного з відповідачів як і обсязі, і кожен її частини. Вона явл. зручнішої кредитора.

3. Субсидиарная. Наявне, як у обяз-ве беруть участь двоє боржника, одне із кіт. явл. осн-ным, а інший — субсидиарным (доп.). Субсидиарный несе отв-ть доп-но до отв-ти осн-ного должника.

Ответст-ть за шкода, заподіяний неповнолітніми і недієздатними гражданами..

Несовершеннолетними до 14 лет.

За шкода, заподіяний ними, відповідають його (усиновителі) чи опікуни, а то й доведуть, яка завдає шкоди заподіяно за їх вини. Якщо малолітній завдав шкода, що він нах-ся під наглядом освітнього, виховного, навчального чи іншого установи, кіт. зобов’язане осущ-ть його нагляд, отв-ть доручається установа, якщо вона докажет, что шкода виник з його вине.

Отв-ть несуть батько й мати, зокрема. і той, кіт. проживає окремо від ребенка.

Якщо доведуть, що заподіяння малолітнім шкоди можна говорити про як у вини установи, і з вини батьків, шкода відшкодовується за принципом пайовий отв-ти.

Неповнолітніми віком від 14 до 18 лет.

Такі неповнолітні несуть отв-ть загальних підставах. Проте найчастіше де вони м. компенсувати збитки через отсуствия вони достатніх ср-в. Тоді отв-ть несуть батьки, попечителі, соотв. установи. Але якщо в неповнолітнього з’явилися свої доходи, ця отв-ть із батьків, … снимается.

Недієздатними, обмежено недееспос., і навіть особами, нездатними розуміти значення своїх действий.

Громадяни, визнані недееспос., не м. здійснювати гр.-прав. угод, і навіть нести отв-ть за заподіяну шкоду. Шкідливість відшкодовується їх опікунами чи орг-ями, зобов’язаними осущ-ть по них надзор.

Проте саме причинитель шкоди м. відповідати за дії сл., якщо опікун помер або має можливість досить ср-в для відшкодування шкоди, і навіть коли самого причинитель шкоди має такими ср-вами.

Шкідливість, заподіяний обмеженими в дееспос., відшкодовується самим причинителем.

Обличчя, визнане навіженим отв-ти не несет.

Ответств-ть за шкода, причиненый життя і здоров’я гражданина..

Причинение каліцтва, іншого ушкодження здоров’я громадянина, і навіть позбавлення її життя породжує обязат-ва з відшкодування вреда.

Заподіяння шкоди м. виражатися в :

1) заподіянням каліцтва — фіз. ушкодження який настав під впливом внеш. ф-ров.

2.) профессион. захворювання — рез-т систематич. і длительн. на орг-м чел-ка неустранимых шкідливих наслідків пр-ва або специфич. для дано. професії ф-ров.

3) інше пошкодження здоров’я — вредн. наслідки загального захворювання, кіт. виникло в потерпілого через порушення завдавачем шкоди встановлених правив і норм.

Заподіяння шкоди життю або здоров’ю громадянина означає применшення його личн. неимущ. благ, що саме собі потепрпевшему право вимагати компенсації моральн. вреда.

Умовою отв-ти за шкода, причиненый життю або здоров’ю громадянина, явл. вина завдавача шкоди, крім випадків заподіяння шкоди джерелом вдосконалення. небезпеки, і навіть незаконним актом органу правоохранит. органу чи суду.

Збитки у вигляді втраченого заробітку орпр-ся з урахуванням:

а) средн. месячн. заробітку потерпілого до каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я або до втрати їм тудоспособности.

б) ступеня втрати потерпілим проф. здібності, а за відсутності її — ступеня втрати загальної трудоспособности.

У сл. смерті громадянина лио, несучий при цьому отв-ть, зобов’язане відшкодувати шкода, кіт. виник в тих, хто втратив внаслідок зазначеного обстоят-ва джерела ср-в до существованию.

Договор продажу житлового дома..

По дог-ру продажу житловий будинок продавець зобов’язується продати в собств-ть покупця житловий будинок, а покупець зобов’язується прийняти його за передатним акту і сплатити для неї опред. сторонами ден.сумму.

Дог-р продажу житловий будинок явл. консенсуальным. Йому притаманні загальні всім дог-ровчерты: возмездность і взаимность.

Эл-ты :

1) боку (продавець і покупатель).

2) предмет (житловий дом).

Дог-р продажу житловий будинок сост-ся в письм. формі. Передбачено держ. реєстрація переходу права собств-ти на житловий дом.

3) цена.

Продавець зобов’язаний передати житловий дім у собств-ть покупця. Обяз-ти покупця самі, що й за обычн. дог-ре, і навіть він має прийняти жив. будинок на передаточн. акту.

Особливістю дог-ра продажу жив. вдома явл. очевидно: він м.б. використаний лише за призначенням: проживання ньому граждан.

Принципы исполненияобязвтельств..

1) принцип належного исполнения.

Обяз-ва буд. виконуватися належним чином відповідність до умовами обязат-ва та вимогами з-на, інших прав. актів, а за відсутності таких умов й виконання вимог — відповідно до звичаями ділового обороту чи інші зазвичай що висуваються требованиями.

Передбачає, що обяз-вр д.б. виконано належними суб'єктами, в належному місці, в надл. час, надл. предметом і надл. образом.

2) принцип реальн. исполнения.

Наказує обов’язковість виконання обяз-ва в натурі, тобто. вчинення боржником саме тієї дії, кіт. сост. зміст обяз-ва без заміни цього дії ден. еквівалентом як відшкодування збитків та сплати неустойки.

Обидва принципу мають диспозитивн. хар-р, оскільки норми, ыв кіт. їх запроваджено, надають сторонам право сформулювати правила інші, ніж встановлені з-ном.

Сторони передусім буд. керуватися умовами обяз-ва, определяемыми сторонами. і сутністю самого обяз-ва, і навіть вимогами з-на та інших прав. актів.

Обязательственное право..

Оно рег-ет больщую групу имущ. отн-й, що з переміщенням имущ. благ. До числа входять передусім имущ. отн-я, складаються у процесі тов.-ден. обміну м-ду суб'єктами хоз-я, м-ду останніми, і громадянами, м-ду гражданами.

Також обязат. право рег-ет отн-я, кіт. виникають при неосновательном придбанні чи заощадженні однією особою имущ-ва з допомогою другого.

Т.а. обязат. право рег-ет имущ. отн-я, що у процесі обміну, соціальній та в зв’язку зі заподіянням шкоди і безпідставним придбанням чи заощадженням имущ-ва з допомогою другого.

Норми обязат. права:

1) норми, рег-щие виникнення обяз-в і в рез-те такого широко застосовуваного підстави як дог-р, і навіть норми про забезпечення виконання обяз-в, про порядок й нестерпні умови їхнього виконання, отв-ти порушення обяз-в, і навіть про їх прекращении.

2) норми, кіт. рег-ют права, обяз-ти і отв-ть сторін із кожному виду обяз-в окремо — купівлі-продажу, дарування, поставки, підряду тощо.

Убытки — ден. чи натур. оцінка имущ. шкоди, заподіяної невиконанням обяз-в чи інші неправомірними діями должника.

До збитків відносять :

— витрати, вироблені кредитором у зв’язку з порушенням дог-ра.

— втрата чи ушкодження имущ-ва кредитора внаслідок неналежного виконання обяз-в должником.

— не отримані кредитором доходи, кіт. він одержав, якби обяз-во було виконано должником.

Відшкодування збитків хар-ся тим, що имущ-во з госп. сфери одного учасника гражд. обороту передається ін. учаснику. Для відшкодування збитків хар-но те, що правопорушник сплачує гроші надає якесь ін. имущ-во потерпевшему.

Обяз-ва з заподіяння вреда..

Сущ-ют випадки, коли під час взаємодії людей ін. з одним майновим чи особистим немат. благ громадян, орг-ций та інших. суб'єктів ДП зазнають збитків. Він м.б. рез-том випадкового збігу обстоят-в й лихого наміру, чийогось недогляду і неподконтролдьности сил природы.

Признаки:

1) сфера їхні діяння простираеся як у имущ., і на особисті неимущ. отн-я.

2) вони творяться у рез-те порушення прав, які мають абсолютний хар-р

3) обяз-ва, оскільки порушено абсолютне право, носять внедоговорный хар-р

4) обяз-во спрямоване на повне відшкодування потерпілому заподіяної вреда.

5) в случ., передбачених з-ном, обов’язок відшкодування шкоди м.б. покладено як на завдавача шкоди, а й у інших лиц.

У рез-те заподіяння шкоди виникає обяз-во з його відшкодуванню, эл-тами кіт. явл. боку (кредитор і боржник), зміст (правничий та обяз-ти сторін) і предмет.

Ответст-ть наймача за шкода, заподіяний його раб-ками..

В тих случ., коли умовою отв-ти орг-и явл. її провина в заподіянні шкоди, слід виходити із презумпції провини орг-и. Провина орг-и виявляється у винному поведінці її раб-ков і зводиться до вини осіб, виконують властно-распорядительные ф-ции. Це м.б. і вину пересічного раб-ка. Однак у случ. вина орг-и набуває інше соц. кач-во проти виною конкретного раб-ка, що до складу дано. орг-и, а у тому, що «провину орг-и нерідко не замикається на вини однієї особи, а пронизує поведінка багатьох осіб і розосереджено м-ду найрізноманітнішими структурними підрозділами орг-и.

Ответств-ть за шкода, заподіяний органами держ. влади, посадовими особами (актами власти)..

Общие умови деликтной отв-ти:

1) противоправность.

Условием відшкодування шкоди, заподіяної актом влади, явл. обов’язкова попередня його скасування чи визнання його недействит-ным, кіт. виробляються виходячи з норм соответств. галузі права. Специфіка протиправності закл. у цьому., що дії соотв. органу чи посадової особи м.б. на даний момент їх здійснення законними, але в рахунку виявитися незаконными.

Должны мати помста 3 условия:

1. Причиною шкоди д.б. имеео акт влади. Він буває 2 видов:

а) акти упр-я (накази, розпорядження,…). Шкідливість, заподіяний актами упр-я, підлягає відшкодуванню лише за наявності провини осіб, які взяли подібні акти або, навпаки, які порушили громадян чи юр. осіб своєю бездіяльністю. Шкідливість відшкодовується гос-вом.

б) акти правоохранит. органів прокуратури та судів. Шкідливість відшкодовується, якщо справді мав місце незаконне осуд громадянина, незак. притягнення до уголовн. ответвтв-ти, незаконне аложение администр. стягнення тощо. Шкідливість відшкодовується з допомогою д-ви й у обсязі. З іншого боку, потерпілий має право відшкодування моральн. вреда.

2. Акт влади д.б. зроблений працівником, кіт. отн-ся до посадових лиц.

3. Отв-ть настає, якщо шкода було здійснено у виконанні службових обяз-тей.

Поняття і значення договору купли-продажи..

ДКП — дог-р, по кіт. один бік (продавець) зобов’язується передати имущ-во в собств-ть ін. боці (покупцю), кіт. зобов’язана сплатити для неї опред. ден. сумму.

Різновиду купли-продажи:

роздрібна, постачання, постачання товарів для держ. потреб, контрактація, энероснабжение, продажа нерухомості і продаж предпр-я.

ДКП явл. консенсуальным, оскільки вважається пов’язаним із моменту, коли боку дійшли згоди з усіх істотних условиям.

Наявність субъективн. правий і обяз-тей в обох строн ДКП дозволяє його хар-ть як взаимный.

Эл-ты ДКП:

1) строны ДКП (продавець і покупатель).

2) предмет (товар).

3) ціна дог-ра.

4) срок.

5) форма.

Порядок укладання ДКП регулируется загальними нормами глави 28 ДК. Проте задля окремих різновидів купи-продажи з-н встановлює особливі правила. (н-р, дог-р роздрібної купли-продажи.

Дог-р роздрібної купли-продажи..

ДРКП — дог-р, по кіт. продавець зобов’язується передати покупцю річ від використання, не що з предпринимат. деят-тью.

Эл-ты ДРКП:

1) продавець — підприємець, осущ-щий продаж товароов в розницу.

2) предмет — будь-які речі, які з обороту,.

3) цена.

4) срок.

5) покупатель.

Зміст ДРКП:

1. Обяз-ти продавця сост. у передачі покупцю товару :

— в опред. месте.

— з усіма принадленжными док-тами.

— в узгодженому кол-ві і ассортименте.

— соотв. комлектности.

— встановленого кач-ва.

— вільними від прав третіх лиц.

— - в належної упаковці і таре.

2. Обяз-ти покупателя:

— оплата товара.

— право обміну купленого товара.

Види ДРКП:

1. За місцем виконання дог-ра :продаж вдома в покупця у торгівельному заведении.

2, За час передачі товара:

по передуватиме. замовлень і з негайної передачею товара.

3, По спосробу вручення товара:

ч-з автомати, шляхом самообслуж-я, обычн. продажа.

4, За тривалістю оплати товара:

дог-р з передуватиме. оплатою і оплатою в кредит.

5. По обяз-ти доставки товара:

собяз-вом доставки покупцю і такового.

Заміна кредитора зв. уступкой права вимоги или цессией..

Кредитор, передавальний право вимоги наз. цедентом, а приймає право вимоги — цессионарием.

Поступка права треб-я означає лише заміну кредитора в обяз-ве, ніяких змін у обсязі правий і обяз-тей сторін при поступку права й не відбувається. Цессионарий набуває права у тому обсязі й тих-таки умовах, кіт. мав первонач. кредитор на даний момент підписання угоди про передачу права треб-я.

Поступка права треб-я д.б. совершена в установл. з-ном форме.

Кредитор, поступається право треб-я, не м. нести обяз-ть перед новий. кредитором за невиконання обя-ва боржником, оскільки він передає то треб-е, которм має сам. Проте цедент несе отв-ть за действит-ть переданого треб-я.

Перевод долга — заміна боржника на обяз-ве. Вона осущ-ся тільки за згодою кредитора. Как і за поступку треб-я, новий. боржник вправі висувати проти кредитора заперечення, кіт. мав до кредитору первонач. должник.

У взаємних обяз-вах відбувається одночасно передача як права треб-я, і переклад боргу. У разі необхідним є дотримання умов, стосовних як до поступку правап треб-я, і до переведення боргу.

Содержание й ті види обязат-в..

Обязат-ва — вид гражд. правоотн-я, з кіт. одну особу (боржник) зобов’язане зробити на користь ін. особи (кредитора) опред. дейсвие, саме :

передати имущ-во, виконати роботи, сплатити гроші тощо. або утриматися від опред. дії, а кредитор проти неї вимагати від боржника виконання його обязанности.

Суб'єкти обязат-ва: кредитор і боржник. З нашого боку як кредитора, і боржника м.б. як одну особу, і кілька. такі обяз-ва наз. обяз-вами зі множинністю лиц.

Зміст: правомочність кредитора вимагати скоєння опред. дії обов’язок боржника зробити це действие.

Об'єктом явл. дію, кіт. зобов’язаний зробити должник.

Прекращение обязат-в..

ГП передбачає загальні та спец. підстави припинення обяз-в.

Загальні підстави застосовуються всім обяз-вам, тоді як спец. з-не не сказано про ином.

1) належне і втратило реальний виконання обяз-в.

Односторонній відмова від виконання обяз-в не скажімо, крім случ., встановлених з-ном. Це можна по дог-рам доручення, бкомиссии, жилищн. найму, пасажирської перевозки.

2) залік зустрічного однорідної вимоги. Н-р, боржник м. відмовитися від грошей кредитору, коли з ін. обяз-ву кредитор буд. сплатити опред. суму своєму должнику.

3) залік, вироблений боржником кредитору, кіт. набув права вимоги до боржника від ін. обличчя на рез-те поступки требования.

4) смерть фіз. особи — безумовне підставу припинення обяз-ва буде лише тоді, коли виконання пов’язані з особистістю померлого, його особливими кач-вами.

5) неможливість невиконання обяз-ва з вини должника.

Спеціальні підстави застосовуються тоді, коли неможливо застосувати загальне підставу або законод-вом, в тому числі угодою сторін передбачено доп. осн-ние припинення обяз-ва.

Основания наступу ответств-ти за заподіяний вред..

1. Наявність самого шкоди.

Шкідливість м. виражатися у нищенні або пошкодження готівкового имущ-ва, втрати прибутку, позбавлення або зменшення здібності потерпілого до праці, смерті годувальника, доп. витратах потерпілого. Це осн-ное умова виникнення отв-ти.

2. Провина особи, зобов’язаного до відшкодування вреда.

Є 3 виду вины:

а) умысел.

б) груба неосторожность.

в) проста неосторожность.

3. Юридично значуща причинний зв’язок м-ду поведінкою завдавача і наступившим шкодою. Причинний зв’язок явл. юрид. значимої, якщо поведінка завдавача перетворило можливість наступу шкоди в действит-ть або зумовило конкретну можливість його наступления.

4. Протиправність — порушення чужого суб'єктивного права без належного те що управомочия.

Ответств-ть за шкода, заподіяний джерелами удосконалення. опасности..

Юр. обличчя і громадяни, деят-ть кіт. связанв з покращення. небезпекою для оточуючих, зобов’язані відшкодувати шкода, заподіяний джерелом поліпшення. небезпеки, а то й доведуть, що «збитки виник внаслідок непереборної сили, чи наміру потерпілого. Крім відшкодування имущ. шкоди, д.б. відшкодовано моральн. шкода, причому незалежно від провини причинителя.

Джерело удосконалення. небезпеки — будь-яка деят-ть, осущ-ние кіт. створює поліпшення. вер-ть заподіяння шкоди через неможливість повного контролю над нею із боку чел-ка, і навіть деят-ть по использ-ю, транспортуванні, зберігання предметів, вещ-в, які мають так само св-вами.

Також це предмети матер. світу, які мають опаснвми для оточуючих св-вами, непідвладними повного контролю із боку чел-ка.

Джерела удосконалення. опасности:

1) фіз. (механич., электр., тепловые).

2) физико-хим. (радиоактивн. мат-лы).

3) хім. (отруйні, вибухонебезпечні, огнеопасные).

4) біолог. (зоологич. і микробиол.).

Підстави звільнення власника источн. покращення. небезпеки від отв-ти:

— якщо мала місце умисел потерпевшего.

— якщо діяла непереборна сила.

— якщо повинна була груба необережність потерпілого.

Ответств-ть за шкода, причиенный недростатками товарів, робіт і услуг..

Причинение шкоди внаслідок недоліків товару, роботи або послуги породжує внедоговорное обяз-во м-ду причинителм і потерпевшим.

Отв-ть за шкода, заподіяний внаслідок недоліків товару або ставлення до ньому неповної чи недостовірної инф-ции, несуть продавець і изготовитель.

Умови отв-ти:

а) дії продавця д.б. противоправными.

б) буд. з’явитися шкода, заподіяний потерпевшему.

в) треба, щоб м-ду шкодою, що виникли у потерпілого, та недоліками товару чи тим що в потерпілого повною і достовірною инф-и про товарі була значуща причинно-наслідковий зв’язок. Тут враховується термін придатності товара.

Продавець (виготовлювач) товару, виконавець роботи, звільняється з отв-ти:

а) виникнення шкоди вслествие непереборної силы.

б) порушення споживачем встановлених правил користування товаром, рез-ми роботи, послуги, чи їх хранения.

Права і обяз-ти сторон..

Прапва і обяз-ти продавца.

Обяз-ть про передачу товара.

Условия:

— передача шляхом вручення товару чи надання їх у розпорядження покупателя.

— передача соотв. док-тов.

— в опред. кол-ве.

— в узгодженому ассортименте.

— соотв. комплектности.

— установлкенного кач-ва.

— вільний від прав третіх лиц.

— щодо тари і упаковке.

Права і обяз-ти покупателя:

—прийняти товар і оплатити його.

— сповістити продавця про неналежне виконанні дог-ра.

— застрахувати товар

— зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленої ДКП.

— право вимагати передачі тов.

Підстави гражд. правоотн-й..

Основанием гражд. правоотн-я м. служити единичн. юр. факт.

Юр. факт — обстоят-ва, з кіт. нормат. акти пов’язують будь-які юр. наслідки: виникнення, зміну або припинення гражд. правоотн-й.

Класифікація юр. фактов:

1) події — обстоят-ва, які відбуваються незалежно від чел-ка.

2) дії — відбуваються волею чел-ка.

а) правомерные.

б) неправомірні (пртиворечат вимогам з-на чи ін. нормат. актів).

По юр. значенням :

1) юр. вчинки — правомерн. дії, кіт. породжують гражд.-прав. наслідки незалежно, котрий іноді всупереч наміру чел-ка, вчинила юр. поступок.

2) юр. акти — правомерн. дії, кіт. породжують соотв. юр. наслідки буде лише тоді, що вони скоєно зі спец. наміром викликати ці последствия.

а) администр. акти — відбуваються з наміром викликати соотв. адм.-прав. последствия.

б) угоди — …гражд.-прав. последствия.

Право повного госп. ведения..

Это заснований на праві сбств-ти право предпр-я щодо володіння, польз-ю і распоряж-ю имущ-вом, наданих йому собствеником для осущ-я госп. д-ти.

Суб'єкт права і. госп. ведення вправі продати имущ-во, передати його іншим особам в собств-ть чи інше ведення безоплатно змінювати имущ-во, здавати їх у наймання, відчужувати іншим образом.

Обмеження правомочий носія цього права виробляються із боку д-ви, собств-ка цього ж имущ-ва, третіх лиц.

До огрничениям м. віднести обяз-ть предпр-й-монополистов відчужувати вироблену прод-ю в соответстви з замовленнями д-ви. Предпр-е, що володіє транспортн. ср-вами громадського польз-я зобов’язане надавати соотв. послуги з перевезення кожному особі, изъявившему намір скористатися трансп. услугой.

Право оперативного упр-я..

Це заснований на праві собств-ти право установи, фінансованого з допомогою собств-ка, щодо володіння польз-ю і розпорядженню имущ-вом, закріпленим його власником не більше, встановлених законод-вом.

Суб'єктами цього права явл. установи, до кіт. отн-ся органи упр-я, здравоохр., образ-я, товариств. цчреждения. Ці заклади не займаються витяганням прибутків і не нах-ся на самофинансир-и.

Суб'єкт цього права м.б. обмежена у своїх правомочиях щодо володіння, польз-ю і распоряж-ю имущ-вом, кіт. його закріпив собств-к.