Нетрадиційні способи застосування спеціальних знань під час розслідування сексуальних убивств

Для швидкого встановлення сексуальних вбивць потрібно ретельно перевіряти усіх осіб, незалежно від їх соціального статусу, характеристик і зв’язку з правоохоронними органами. Перевірку треба проводити ретельно, з використанням усіх наявних засобів і методів. Рішення про припинення перевірки тієї або іншої особи повинно прийматися лише тоді, коли повністю встановлена її непричетність до кримінального правопорушення. При цьому треба мати на увазі, що якщо злочинцю вдасться якимось чином пройти цю перевірку, його викрити буде складно. Так, Чикатило впродовж 12 років залишався невикритим [8, с. 48]. Тут мова іде про несумлінне ставлення співробітників правоохоронних органів до виконання своїх службових обов’язків. Як висновок, зазначимо, що важливо не лише повно і якісно проводити перевірку, але й знати, як її проводити, що саме та як перевіряти. Тобто для повної і якісної перевірки необхідно знати методику проведення перевірки за повідомленнями про серійні сексуальні вбивства і мати базові уявлення про осіб, які їх вчиняють.

Важливим фактором успішного розслідування кримінальних правопорушень є використання органами досудового розслідування новітніх досягнень у сфері науки та техніки. У наш час злочинці при вчиненні кримінальних правопорушень використовують новітні досягнення природничих та технічних наук, їх дії та способи приховування злочинів стають все більш винахідливими. Тому під час розслідування кримінального правопорушення слідчому не завжди вистачає знань, якими він оволодів під час навчання та практичної діяльності. Для правоохоронної діяльності потрібні різні знання, для того щоб повноцінно та ефективно використовувати в розслідуванні кримінальних правопорушень, здійсненні правосуддя. Для вирішення таких питань до процесу розслідування залучають спеціалістів або експертів, які володіють спеціальними знаннями в окремих сферах науки (мікробіології, хімії, психологи тощо) [8, с. 64]. Крім того, в розслідуванні кримінальних правопорушень використовують також нетрадиційні методи, під якими розуміють знання й методи, які не набули достатнього визнання та поширення, їх не можна зарахувати до загальновідомих у науці та усталених і впроваджуваних у практику. Якщо в основі наукових криміналістичних знань лежать філософські, то в основі нетрадиційних звичайні, донаукові практичні знання. Це спеціалізовані форми людської практики пізнання світу, досвід, який має вплив на науку й інші форми знання.

У зв’язку з цим С. Г Качурін відносить до нетрадиційних знань та методів такі: розслідування сексуальний вбивство нетрадиційний.

• 1. Нетрадиційні криміналістичні знання, тобто знання, які вже використовують в розслідуванні кримінальних правопорушень, але ще не набули достатнього розвитку та визнання в теорії криміналістики.
• 2. Нетрадиційні спеціальні знання, тобто знання та методи сучасних природничих, технічних і суспільних наук, які є перспективними для застосування та використання в практиці розслідування кримінальних правопорушень.
• 3. Нетрадиційні психоенергетичні знання показують енерго-інформаційні особливості психічної діяльності людини і дають можливість дістати інформацію про минуле та майбутнє [1, с. 95].

На думку С. Г. Качуріна, нині реально й ефективно можна розглядати та використовувати в криміналістиці лише дві перші групи знань, оскільки, на відміну від нетрадиційних психоенергетичних знань, вони є більш науково обгрунтованими, дослідженими та соціально адаптованими протягом певного часу, з чим ми погоджуємося.

Третю групу сучасні дослідники в цілому зараховують до парапсихологічних явищ, тобто галузі досліджень, що вивчає незвичайні (паранормальні) явища людської психіки й концентрує в собі питання та проблеми психології, медицини, фізики, біології та філософії. Елементами цієї групи є телепатія, тобто передача та прийом думок на відстані за допомогою псі-енергії; яснобачення, тобто можливість сприймати факти, які виникають поза аналізом певної інформації; біолокація, тобто метод визначення місця знаходження чого-небудь за допомогою біологічних індикаторів; біоритмологія, що вивчає зв’язок геофізичного циклу з організмом живих істот та вплив на нього системи космічних ритмів тощо. Проте в наш час важко вести мову про практичне використання цих методів, які не набули достовірного наукового пояснення та щонайменше загального розуміння даних процесів спеціалістами, які могли б їх застосовувати, не кажучи вже про пересічного громадянина [7].

До першої групи належить одорологія, що являє собою засновану на генетично зумовленій індивідуальності запаху людини систему науково розроблених методів і технічних засобів виявлення, вилучення, збереження та дослідження слідів запаху з метою подальшого їх використання для вирішення ідентифікаційних завдань у кримінальному процесі. У сучасних наукових працях одорологію поділяють на кінологічну та інструментальну. У кінологічній одорології як аналізатор пахучих речовин використовують орган нюху службової собаки, яка робить вибірку людей за пробами їх пахучих речовин з повітря приміщень, де вони перебували хоча б 10−15 хвилин. В інструментальній одорології як аналізатори застосовують фізико-хімічні прилади, які здатні виявляти спектр пахучих речовин, реєструвати його у вигляді ольфактограми і детектувати з високою чутливістю окремі компоненти запаху. При розслідуванні сексуальних убивств у більшості випадків використовують здобутки кінологічної одорології з метою віднайдення злочинця по гарячих слідах тощо.

Фоноскопія це новий вид досліджень, заснованих на фізіологічних особливостях органів мовного апарату людини, які вивчають групу слідів звуку. Ці особливості залежать від статі, віку, професії та інших характеристик людини. Інформацію про властивості того, хто говорить, що закладені в ознаках його усного мовлення, умовно поділяють на смислову та особистісну.

Голографія це метод отримання інформації полів світла або невидимих коливань, а також перетворення інформації про об'єкти на хвильові поля. Зазначимо, що за допомогою цього методу можна порівнювати неповні сліди, площа яких становить більше ніж 20% від площі повного сліду папілярного узору пальця руки, а також сліди, що перериваються і кут перекривання яких е не менше ніж 20 градусів.

Детекція брехні метод інструментальної діагностики емоційного напруження людини. В основі цього методу лежить вимірювання психофізіологічних показників стану людини під час впливу на її емоційний стан слів-подразників. Сучасні дослідники ще не визначилися стосовно єдиної термінології як у назві приладу, так і в назві самої методики. Відмінності в назвах пов’язані з суб'єктивним розумінням дослідниками суті й можливостей цієї методики, проте на практиці цей метод широко застосовують.

Розглянемо нетрадиційні спеціальні знання, які виділяють як науково обґрунтовані, але малозастосовні в практиці криміналістики методи.

Ергономіка наукова дисципліна, що комплексно вивчає людей у конкретних умовах їх діяльності в сучасному суспільстві. Вона вивчає характеристики людини, машини й середовища, які виявляються в конкретних умовах їхньої взаємодії, розробляє методи врахування цих факторів при модернізації діючої та створенні нової техніки і технології, визначенні критеріїв оптимізації цих систем до умов, можливостей та особливостей людини, яка працює, тощо. Дослідження в цій галузі становлять певний інтерес щодо методики розслідування окремих видів злочинів, наприклад, сексуальних убивств: встановлено, що 70−90% з них відбувається через віктимну поведінку жертв.

Дуже цікавим напрямом нетрадиційних спеціальних знань у криміналістиці є кінетика це напрям наукових досліджень з окреслення можливості отримати невербальну інформацію про людину на підставі зразків поведінки при невербальному зв’язку, який відбувається без слів у процесі спілкування з нею. Питаннями, пов’язаними з поведінкою людини, займається психологія явищ один з напрямів соціальної психології, який вивчає міміку, пози, жести, рукостискання, погляди, вибір відстані під час спілкування людей тощо.

Використання психологічних знань при розслідуванні кримінальних правопорушень є необхідною умовою його ефективності [2, с. 59]. Нині починають запроваджувати метод психологічного портрету, який дозволяє встановити особу по слідах кримінального правопорушення. Зазначимо, що такий метод активно використовують у США (служба біхевіористики при ФБР). Оскільки практично всі люди в житті так чи інакше підсвідомо, на рівні інтуїції, користуються мовою жестів, виникає необхідність методичного вивчення та розвитку навичок невербальної комунікації, яка є частиною психічної культури людини. Отримані при цьому дані можуть бути успішно використані в боротьбі зі злочинністю.

Під час розслідування сексуальних убивств також використовують метод генетики науки, яка вивчає біохімічні механізми процесу передачі інформації про будову живого організму (спадкоємність). У сучасній генетиці існує багато нових напрямів, які становлять для розслідування як теоретичний, так і практичний інтерес. Індивідуальність кожної людини, яку встановлюють сучасні методи ідентифікації, виявляється під час дослідження структури папілярних ліній узорів пальців. З розвитком криміналістичної генетики ідентифікації підлягатимуть практично всі сліди (слина, кров, волосся тощо), оскільки найбільш повна інформація про людину є лише в молекулах ДНК. Підкреслимо, що нині уСШАстворено банкДНК, дані якого використовують в багатьох галузях науки для потреби суспільства в цілому і для розкриття кримінальних правопорушень зокрема. В Україні також розробляють програму з утворення банку ДНК. Для цього створено робочу групу в складі вчених-генетиків з Національної академії наук України та Академії медичних наук. За допомогою методів генетики стала можливою розробка своєрідного «генного паспорта» людини, так званої електрофореграми. Метод генної ідентифікації дозволяє створити банк даних щодо нерозкритих тяжких злочинів, визначити справжніх батьків дітей, проводити ідентифікацію загиблих в авіакатастрофах та ін. [7].

Гіпноз штучно викликаний психічний стан людини, подібний до сну, в основі якого лежать явища гальмування перебігу нервових процесів вищих відділів головного мозку. Явище гіпнозу було відоме багато віків тому. Історію цього стану психіки можна простежити, починаючи з античних часів та наскельних зображень Давнього Єгипту. Значний внесок у вивчення гіпнозу здійснили такі вчені, як Парацельс, Месмер, Бред, Шарль та інші. У Росії вивченням гіпнозу займалися Бєлін, Бехтерев, Ніколаєв, Павлов тощо. Батьком російської гіпнології по праву можна вважати видатного психоневролога В. М. Бехтерева. Його праці започаткували систематичне науково-експериментальне вивчення механізму гіпнозу та використання його як методу моделювання станів людини для дослідження різних психофізичних реакцій. Також на науковому рівні воно було пояснено вченим-хіміком О. Бутлеровим. Він припустив, що рух нервових струмів в організмі подібний до взаємодії електричних струмів у провідниках, і пояснив фізичну природу сигналів від мозку однієї людини до мозку іншої [1, с. 98].

Першим і головним аспектом практичного використання наукових даних у галузі гіпнології стала медицина з її численними спеціалізованими напрямами, насамперед у психотерапії та психопрофілактиці. Але можливості гіпнозу набагато ширші. Так, учених-криміналістів і практиків зацікавила можливість використання здатності людини, яка перебуває в стані гіпнозу, детально згадувати події, що відбувалися з нею в минулому.

Протягом останніх двадцяти років за кордоном з’явився ряд публікацій з представленими в них результатами використання гіпнозу як засобу, що стимулює спогади очевидців про події кримінального характеру. Правоохоронні органи США, Великобританії, Канади, Австралії, Ізраїлю використовують гіпноз підчас розкриття тяжких злочинів.

Метод гіпнозу використовують переважно під час допиту свідків та потерпілих, що добровільно дали на це згоду, і практично не використовують до підозрюваних та обвинувачених. Так, у США для проведення допиту з використанням гіпнозу необхідні: письмова згода допитуваної особи; її детальний інструктаж з поясненням мети та завдання процедури, її нешкідливості для здоров’я, з гарантіями для допитуваного додержання конфіденційності та використання одержаних під час допиту відомостей тільки за їх прямим призначенням; письмовий дозвіл ФБР; письмовий дозвіл Генеральної прокуратури; письмове орієнтування для інтерв'юера з коротким викладом інформації у справі, що готується слідчим і додається до справи; медична ліцензія гіпнотизера (спеціаліст і консультант ФБР); спеціальний агент інтерв'ю штатний співробітник ФБР (дипломований психолог, що має знання з права, техніки інтерв'ю, методики розслідування та судового гіпнозу). Кількість присутніх під час допиту осіб повинна бути мінімальною, присутність слідчого, який веде справу, не допускається. Процедура допиту фіксується за допомогою аудіо та відеозапису, що пізніше дає експертам та суддям змогу оцінити правильність дотримання процедурних вимог [3, с. 66].

У вітчизняній практиці метод гіпнозу поки що не знайшов широкого використання в правоохоронній діяльності. У юридичній літературі зустрічаються лише поодинокі повідомлення про позитивні результати використання гіпнорепродукції для посилення спогадів свідків та потерпілих під час розкриття злочинів. Так, у 1970;х рр. під час розслідування зґвалтування та вбивства малолітньої В. свідок, який бачив можливого вбивцю, не міг описати його прикмети, оскільки бачив його у звичайній обстановці. Допитаний під гіпнозом, він назвав не лише прикмети злочинця (його одяг, колір волосся), а й навіть такі деталі, як родимка над правим оком та татуювання на лівій руці. Ці дані дали змогу скласти портрет, за яким злочинець був упізнаний, затриманий та пізніше засуджений.

Найважливіше питання, яке розглядають при обговоренні проблеми використання гіпнозу в юридичній практиці, стосується дотримання прав людини. Багато вчених ставляться до цієї проблеми скептично, вважаючи, що стан гіпнозу пов’язаний з пригніченням волі людини, грубим вторгненням у її психіку та можливим заподіянням шкоди психічному здоров’ю загіпнотизованого [4, с. 212].

Після прийняття Конституції України та конституційного визнання Україною прав і свобод особи на рівні міжнародно-правових стандартів дуже вагомими є загальногуманні засади в діяльності правоохоронних органів. Наявність у допитуваної особи права вибору може вона бути допитана з використанням гіпнозу або ні, свідчить про правомірність використання самого методу, і про дотримання її суб'єктивного конституційного права. Виявлення доброї волі особи закріплено у ст. 28 Конституції України, де записано, що «жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам» [6].

Метод гіпнорепродукції в такому вигляді не можна використовувати в Україні, оскільки у нас немає науково обґрунтованого механізму його використання. Проте відмовлятися від цього методу не можна. Об'єктивне вивчення можливості використання гіпнозу під час розкриття та розслідування злочинів може допомогти не лише уникнути неправильних рішень, а й знайти додаткове джерело нових напрямів підвищення ефективності оперативно-слідчої діяльності та боротьби зі злочинністю.

Використання знань і методів інших наук визначається цілями та потребами застосування їх у практичній діяльності правоохоронних органів щодо розслідування кримінальних правопорушень та попередження їх. Детальне регламентування в законі умов і особливостей застосування всіх наукових знань, прийомів та методів неможливе, оскільки вони весь час удосконалюються й оновлюються внаслідок постійного розвитку науки і техніки, їх використання в розслідуванні кримінальних правопорушень залежить від наукової достовірності, що визначається рівнем істинності результатів, одержаних під час застосування того чи іншого прийому, методу або технічного засобу, та їх наукового обґрунтування. Це перешкоджає визнати інформацію, отриману під час використання таких нетрадиційних методів криміналістики, як докази (ст. 84−86 КПК України). У зв’язку з цим, можна стверджувати, що дана інформація не має процесуальної доказової перспективи та її можна використовувати лише як орієнтуючі знання. Критерієм допустимості такої інформації може бути лише її перевірка за допомогою спеціальних знань.

Список використаних джерел

• 1. Клименко М. Можливості використання в розслідуванні злочинів деяких нетрадиційних криміналістичних та спеціальних знань і методів / М. Клименко, О. Клевцов// Право України. 1998. № 1. С. 95−100.
• 2. Клевцов О. Мова жестів як нетрадиційне знання в розслідуванні злочинів / О. Клевцов // Право України. 1998. № 4. С. 58−61.
• 3. Клевцов О. Можливість використання гіпнозу в оперативно-слідчій практиці правоохоронних органів / О. Клевцов// Право України. 1998. № 7. С. 63−67.
• 4. Головина В. О Возможности использования гипноза в оперативно-следственных целях / В. Головина// Вісник ЛІВС МВС України. 2000. № 3.С. 210−213.
• 5. Качурін С. Г. Нетрадиційні криміналістичні засоби і методи в розслідуванні злочинів: можливості використання [Електронний ресурс] / С. Г. Качурін // Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2013. № 26. С. 302−311. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ app_2013₂₆_43.
• 6. Конституція України: Закон від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР (станом на 15 трав. 2014 р.) [Електронний ресурс] // Офіц. сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http:// zakon4 .rada.gov.ua/laws-/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D 1%80.
• 7. Расследование многоэпизодных убийств, совершенных на сексуальной почве: научнометод. пособ. / под.ред. А. И. Дворкина. М.: Экзамен, 2003. 416 с.
• 8. Комаринська Ю. Б. Розслідування навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті: навч. посіб. К.: «Центр учбової літератури», 2013. 124 с.