Творчество І. А. Буніна

Творчество І. А. Бунина

Для творчості Буніна характерний інтерес до звичайної життя, вміння розкрити трагізм життя, насиченість розповіді деталями. Буніна прийнято вважати продовжувачем чеховського реалізму. Реалізм Буніна відрізняється від чеховського граничною чутливістю. Як можна і Чехов, Бунін звертається концентрувалася на вічних тем. Для Буніна важлива природа, проте, на його думку, вищим суддею людини людська пам’ять. Саме пам’ять захищає героїв Буніна від невблаганного часу, від смерті. Прозу Буніна вважають синтезом прози і поезії. У ньому надзвичайно сильно исповедальное початок («Антоновські яблука »). Найчастіше у Буніна лірика заміняє сюжетну основу, з’являється рассказ-портрет («Лірник Родіон »).

Среди творів Буніна є розповіді, у яких розширене епічне, романтичне початок до поля зору письменника потрапляє все життя героя («Чаша життя »). Бунін фаталіст, иррационалист, його творах властиві пафос трагічності і скепсис. Творчість Буніна перегукується з концепцією модерністів про трагедійності людської пристрасті. Як і в символістів, на першому плані у Буніна виходить звернення концентрувалася на вічних тем любові, смерті" й природи. Космічний колорит творів письменника, проникнутость його образів голосами Всесвіту зближує його творчості з буддистськими идеями.

Произведения Буніна синтезують у собі всі ці концепції. Концепція любові у Буніна трагедійна. Миттєвості любові по Буніну, стають вершиною життя. Тільки покохавши, людина по-справжньому може відчути іншу людину, тільки відчуття виправдовує високу вимогливість й до свого ближньому, лише люблячий здатний подолати свій егоїзм. Стан любові не безплідно для героїв Буніна, воно піднімає душі. Однією з прикладів незвичайної трактування теми любові служить розповідь «Сни Чанга «(1916 р). Розповідь писався у формі спогадів собаки. Пес відчуває внутрішнє спустошення капітана, свого господаря. У оповіданні з’являється образ «далеких роботящих людей «(німців). З перевірки їхнім способом життя, письменник говорить про можливі шляхи людського щастя:

1. Праця, щоб жити і розмножуватися, не пізнавши у своїй повноти життя;

2. Безкінечна любов, якої навряд чи варто присвячувати себе, т.к. завжди існує можливість зради;

3. Шлях вічної спраги, поиска, в якому, втім, по Буніну також немає щастя.

Сюжет оповідання хіба що протистоїть настрою героя. Через реальні факти пробивається по-собачому вірна пам’ять, як у душі світ, коли капітан і собака були щасливі. Моменти щастя висунуті першому плані. Чанг містить у собі ідею вірності і вдячності.

Это, по мысле письменника, і є рація життя, шукаючи людина. У ліричному герої Буніна сильний страх смерті, проте перед смерті багато відчувають внутрішнє духовне просвітління, примиряються з кінцем, не бажають тривожити своєї смерті близьких («Цвіркун », «Худа трава »).

Для Буніна характерний особливий спосіб зображення явищ світу і духовних переживань людини шляхом контрастного зіставлення друг з одним. Так було в оповіданні «Антоновські яблука «захоплення щедрістю і досконалістю природи сусідить з сумом щодо помирання дворянських садиб. Ряд творів Буніна присвячений разоряющейся селі, у якій правлять голод і смерть. Ідеал письменник шукає в патріархальному минулому з його старосвітським благополуччям. Запустіння і виродження дворянських гнізд, моральне й духовне оскуднение їх господарів цікавить Буніна почуття смутку й переживання про минулої гармонії патріархального світу, про зникнення цілих станів («Антоновські яблука »). Багато розповідях 1890−1900 рр. з’являються образи «нових «людей, розповіді просякнуті передчуттям близьких тривожних премен. На початку 1900;х рр. ліричний стиль ранньої прози Буніна меняется.

В оповіданні «Село «(1911 р.) відбиті драмматические роздуми письменника про Росії, про її будущем, о долях народу, про російський характер. Бунін виявляє песимістичний погляд щодо перспектив народної життя. Розповідь «Суходіл «піднімає тему приреченості дворянського садибного світу, стаючи літопис повільного трагічного помирання російського дворянства (на прикладі стовпових дворян Хрущових). І любові, і ненависті героїв «Суходола «лежить сум тліну, ущербності, закономірності кінця. Смерть старого Хрущова, вбитого своїм незаконним сином, трагічна загибель Петра Петрович предопределены самої долею. Немає межі зашкарублості суходольської побуту, котрі доживають віку жінки живуть одними спогадами минуле. Заключна картина церковного цвинтаря, «втрачених «могил символізує втрату цілого стану.

В «Суходолі «Бунін неодноразово проводить думка, що душі російського дворянина і мужика дуже близькі, все відмінності зводяться тільки в матеріальної боці.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.