Мусульманське право: загальну характеристику

Мусульманское право: загальна характеристика

Возникновение

Мусульманское право — шириат — було б найбільш значної системою права у країнах Сходу. Виникло і оформилося у межах Арабського халіфату, процес розвитку пов’язані з еволюцією арабської державності від невеличкий патриархальной-религиозной громади в поч. VII в. (при пророку Мухаммеда) до із найбільших феодальних імперій VIII-X ст. (при династії Омейядов і Аббасидов). При Мухаммеда були складено священні книжки мусульман: Коран і Сунна.

Эволюция

В перше десятиліття Арабського халіфату шириат відбивав інтереси госуд. верхівки, котра перебувала из:

племенной аристократії;

рабовладельцев;

формирующегося класу земельних собственников.

В наступні століття мусульманське право перетворилася на порівняно повну і цільну систему феодального права, який захищав интересы:

государственной верхушки, землевладельцев, богатых купцов, мусульманского духовенства.

Шириат з’явився хтось і розвивався як конфесійне право, злите з теологією ісламу => шириат в цілому та її, власне, нормативна частина — фикх — містять у собі правові встановлення, релігійну догматику ісламу, мусульманську мораль, норми, що визначають відносини мусульман з аллахом (ибадат).

Тесная зв’язок права з релігійної догматикою проявилася лише у нормативних вказівках шириата. Існувало 5 видів дій: обов’язкові; рекомендовані; дозволені; негожі, але з манливі у себе застосування покарання; заборонені й які підлягають покаранню. Усе життя правовірного мусульманина було зведено до цих действиям.

Характерные черты:

— относительная целостность,.

— конфессиональный принцип,.

— постепенное перетворення шириата у світову систему феодального права, оказавшую вирішальне впливом геть правову життя деяких країн Азії, і Африки,.

— с твердженням головних напрямів в ісламі стався розкол та в шириате: суннизм і шиїзм. Поступово прибічники шиїзму розкололися на виборах 4 основних мазхаба — штибу: ханнифиты, маликиты, шифииты і хамбалиты.

Источники мусульманського права

1.КОРАН — священна книга мусульман, що складається з притч, молитов і проповідей. Упорядкування остаточної редакції сталося при халіфі Омарі. Лише 500 віршів ставляться до правил поведінки в мусульман (з 6000), у своїй лише 80 так можна трактувати як власне правові (переважно, одруження і семье).

2.СУННА — складається з хадисів — численних розповідей про вчинках і судженнях Мухаммеда. Хадіси містили багато суперечать одне одному і вибір найбільш достовірного їх ставився до розсуду богословів і суддів. У Сунне міститься норми шлюбного і спадкового доказательственного і судового права, правила про рабів, др.

3.ИДЖМА — загальне згоду мусульманської громади. Иджма складалася з які збігаються думок із релігійною освітою й правовим питанням, хто був висловлені сподвижниками Мухаммеда чи (згодом) найвпливовішими теологами — імамами, муфтиями. Правомірність иджмы виводилася з вказівки Мухаммеда: «Якщо не знаєте, запитаєте тих, хто знает».

4.ФЕТВА — рішення і моя думка окремих муфтій щодо окремих вопросам.

5.КИЯС (з десятьма в.) — рішення правових справ за аналогії. Часом не тільки дозволяв швидко врегулювати нові суспільні відносини, а й ставав знаряддям відвертого произвола.

6.ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ ДЖЕРЕЛА. Місцеві звичаї. Зізнавалися сформовані у самому арабському суспільстві - урф — і в підкорених народів — адаты. Фірмани — укази і розпорядження халіфів. Кануни — законы.

Основные мазхабы ислама

В Мусульманської релігії різняться ортодоксальна, правовірна спрямованість, яка налічує більшість мусульман, і навіть єресі, втім не суттєво різняться в установках. Ще за перших Аббасидах мусульманські релігійні школи користувалися великий славою. Кожна школа дотримувалася певного штибу (мазхаба). З 1300 р. існували такі правоверные тлумачення: 1. Мазхаб Ханифитский — найбільш ліберальний (Абу Ханиф помер 767 року) і найчисельніший. 2. Мазхаб Малинитский — 1/7 всіх суннутов (Милин ібн Анас помер 795 року). 3. Шафинтский Мазхаб — (Муххамед ібн Шифин помер 820 року). 4. Ханбалитский Мазхаб — самий суворий (Ахмед ібн Ханбаль помер 855 року).

Осуществим був перехід із одного мазхаба на другий без дотримання формальностей, це були може бути як тимчасово, і навсегда.

Публічне право мусульман: поняття государства

Понятия д-ви немає, але є громада (умма) — збори правовірних, їй управляє Аллах, перед них тупцювала рівні. Общинники самі призначають начальника. Аллах керує уммой через імама — теократичну гос-во.

Сначала суворого монархічного принципу був. Халіф — духовний керівник, Візир — світський.

Своеобразная теорія верховної суверенної влади — влада халіфа, султана, падищаха — прямих заступників аллаха землі. Вони правлять, бо є воля Аллаха цього. Теорія світської влади з’явилася вже з династії Абассидов, після ухвалення ісламу.

Задачи існування ісламського гос-ва:

1.защита Віри від неверных.

2.прозелитизм — пропаганда ісламу у світі. Сама влада спочиває на 3-х принципах:

а)религия;

б)желание, воля до повалення влади у монарха;

в)ислам — незаперечна підпорядкування світської власти.

Организация гос-ва:

1.халиф — релігійні вопросы;

2.визирь — світська влада системою Канап. На чолі канап — обличчя, докладывающее визирю.

Суд, його органи влади й процес у мусульманському праве

Правосудие здійснює духовенство. Вищий суддя д-ви — халіф. Вона могла розглянути будь-яке справу і винести у ній решение.

Коллегия найвизначніших богословів (це й правознавці) призначала суддів — кадіїв і уповноважених, які контролювали суддів на місцях (й ті та інші - представники духівництва). Судові рішення і вироки кадия остаточні і оскарженню не підлягають. Винятки — сам халіф або особи їм уповноважені змінювали рішення кадия. Немусульманське населення судилося представниками всього духовенства.

Судебный процес носив звинувачувального характеру. Справи порушувалися зацікавленими особами. Відмінностей між кримінальними і цивільними справами — немає. Судові справи розглядаються публічно — в мечеті. Сторони мали самі вести свою справу не вдаючись по допомогу адвоката. Процес — усно.

Доказательства — визнання, показання свідків, клятва.

Дело має було вирішуватися однією засіданні і могло зволікатися наступного дня. Процес — змагання сторон.

Брачно-семейное право мусульман

Брак — релігійна обов’язок мусульман. Насправді шлюбний договір виступав як торгова угода. Фактично, батько розпоряджався шлюбної долею своїх дочерей.

Брачный вік — в жінок з 9 років, чоловіки раніше — вік зрілого віку. Шиїти допускали тимчасовий шлюб визначений термін. Мусульманин міг одночасно мати чотирьох дружин. Мусульманська релігія обгрунтовувала принижене і залежне становище женщины.

Существовало декілька тисяч видів розлучень: у спрощеній формі - талак — не пояснюючи причин (лише з боку чоловіка). Що стосується розлучення чоловік виділяв дружині необхідне майно. Дружина могла вимагати розлучення тільки через і лише у певних случаях.

Наследственное право було складним; і заплутаним. Існувало успадкування за законом і по заповіту. Особливість шириата: спадкуванню підлягали тільки майнові права, а чи не обязанности.

Приватне право мусульман

ПРАВО ВЛАСНОСТІ. Шириат не знав чіткого розподілу деякі галузі права. Але відносини, пов’язані з речовим правом отримали значне поширення. У мусульманському правознавстві докладно розроблявся питання правоздатності, яка давалася повнолітнім особам, що перебували при здоровому глузді. Існувало поняття обмеженою правоспособности.

Отношения власності: багато уваги приділялося класифікації речей. Виділялися державні землі, землі приватних осіб, спільне надбання (повітря, морі та т.д.). Не зізнавалася власність мусульман на нечисті речі.

Способы виникнення: завойовані землі - державну власність, іншого майна поділялося сталася на кілька частин. Крім цього успадкування, договір, знахідка речі. Існували землі, які з обороту (вагф).

ДОГОВОРНОЕ ПРАВО. У шириате на відміну римського права й не формулювалася загальна концепція зобов’язання. Зобов’язання ділилися на возмездные і безоплатні, двосторонні й однобічні (обітниці), термінові і бессрочные.

Договор — правова і водночас божественна зв’язок. Обов’язок дотримуватися договори — священна.

Виды договорів: купівля-продаж, позику, дарування, наймання, позичка, хранение.

Нет поняття лихварства (заборонено ісламом). Для обходу заборони — застосовувався хейял — особлива юридична техніка — ланцюжок особливий дій, які формально не суперечать ісламу, але результат виявляється противоречащим.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.