Использование маркетингового підходу при виживання вузів у сприйнятті сучасних условиях

Астраханський Государственный.

Технічний Университет.

Кафедра: Экономики,.

бізнесу і финансов.

Доклад.

на тему:

«Використання маркетингового подхода.

при виживання вузов.

у сприйнятті сучасних условиях".

Виконав: ст. грн. Эк-32.

Шрейдер Н.В.

Науковий руководитель.

к.э.н., доц.

Ростовцева И.Ф.

Астрахань.

1998 г.

|Введение. |3 | |Більшість. |4 | |Укладання. |8 | |Список використаної літератури. |9 |.

Освіта — нова, пошукова, перспективна сфера маркетинга.

Останніми десятиліттями було виявлено у природничо-технічній освіті дві протилежні разом із тим пов’язані друг з одним тенденції. З одним боку, освіту у нашому житті займає високе значення, позаяк у ньому нашу майбутню. З іншого боку, ми всі спостерігаємо його криза. Що робити, якщо системи освіти не встигають за научно-техническим прогресом? І сьогодні, як ніколи, актуальність набуває самообразование?

Пошук найоптимальніших варіантів навчання, і навіть залучення учнів, роботодавців України та дотацій з державного бюджету — ось що може допомогти придбати маркетинг у сфері образования.

Оскільки вузи, формують і здійснюють пропозицію освітніх послуг (ЗУ) ринку, відіграють вирішальну роль становленні маркетингу в галузі освіти, то цієї роботи вирішила розглянути використання маркетингового підходу для проблем із боку вузов.

Основна часть.

Традиційними питаннями маркетингу освіти являются:

1. Кого вчити? Тобто якого абітурієнта орієнтуватися, як проводити відбір, яким буде контингент учнів: ті, хто має проблеми з оплатою ЗУ; ті, кого легше навчати; ті, хто здатний швидко «вивчити й здати» пройдений материал.

2. Навіщо і чому вчити? За позитивного рішення цього питання встановлюються цілі й засоби процесу творення, визначаються оптимальні співвідношень між загальнокультурними, фундаментальними і спеціальними знаниями.

3. Скільки вчити? Попереду вибрати, у випадках доцільно зменшувати чи збільшувати терміни навчання, дотримуватися принципу экстерна, багатоступінчастий підхід до образованию.

4. Де вчити? Є у вигляді вибір типу освітнього закладу, з урахуванням місця його расположения.

5. Як вчити? Тут питання розпадається втричі: форму навчання, технологію навчання, технологію контролю та оценки.

6. Хто вчитиме? Робиться вибір: досвідчений викладач, консультант, науковий співробітник, аспірант, специалист-практик, колега по обучению.

7. З допомогою чого вчити? Визначаються типи та напрями використання учебно-методических средств.

Проте вирішення питань вимагає достатнього финансирования.

На освіту у федеральному бюджеті 1997 р. згідно із законом виділили 18,47 трлн. крб., їх 10,57 — на вищу школу, замість запропонованих Урядом 17,012 трлн. крб. у проекті. Додатково сума 1,2 трлн. крб. призначалася на зарплату викладачам і стипендію студентам. Проте усе одно виділених засобів у тричі менше необходимых.

У 1998 р. освіту виділено 16,25 трлн. крб. (масштабу цін 1998 р.), тобто на 12% менше, ніж закладалося до бюджету 1997 г.

Динаміка частки видатковій частині бюджету підготовка фахівців у вузах показано таблиці: |Рік |1991 |1992 |1993 |1994 |1997 | |% |2,7 |2,7 |2,0 |2,08 |1,99 |.

Як очевидно з цієї таблиці державні надходження у область освіти все зменшувалися і зменшувалися. І щоб как-то вижити вузи почали застосовувати навчання студентів на платній основе.

Але що робити, якщо платний набір абітурієнтів не настільки великим і прибутковим, щоб забезпечить нормальну існування й розвиток освітнього закладу? Тут можна запропонувати безліч рішень цієї проблеми, причому цього здатні лише фахівці. Але яке рішення виявиться оптимальним, який із відповідей правильно, вирішити трудно.

Можна розпочати наступ ринку з допомогою активній рекламній кампанії. На яку аудиторію повинна бути розрахована, які аргументи найкраще використати, які рекламні кошти вибрати? Як фінансувати дорогі рекламні проекти з вкрай обмеженого бюджету освітнього закладу і заручиться гарантіями їх действенности?

Можливий і вишукування нових сегментів ринку ЗУ, залучення посередників до діяльності з їх поширенню, просуванню ринку. Проте зможе вуз задовольнити маловідомі потреби нетрадиційних йому сегментів, та й пред’являть вони реальний попит з його послуги? Зуміють чи обрані посередники ефективно представляти її специфічні можливості і ущемлять вони інтереси вузу? І як і своє чергу зацікавити их?

Здається логічним спробувати наблизити послуги вузу до споживача, зробивши акцент на заочне навчання, знявши у своїй обмеження з віку абітурієнтів і відмовившись не від системи вступних іспитів, тестів. Але яким тоді виявиться якісний рівень вступників і буде чи стосовно них ефективні засоби навчання даного вуза?

Дуже резонним виглядає також зосередження увагу радикальному поліпшенні якості ЗУ для одержання права видачі державного, а ще краще — міжнародного сертифіката, диплома. Але чи він тим вирішальним аргументом, який сформує потужний приплив фінансових від небагатих або претендують до рівня кадрів Гарварда вітчизняних підприємств? Можливо їм у насправді потрібно что-то зовсім інше, ніж те, що котирується лише на рівні держави й серед зарубіжних фірм? Тут конче потрібні гарантії, адже поліпшення якості своєї продукції — дуже дорогий шлях до успеху.

Звісно ж також перспективним збільшення функціональної корисності ЗУ, більш комплексне їх надання, зокрема з урахуванням індивідуальних запитів окремих осіб, конкретних замовників. Але абітурієнт найчастіше виявляється явно некомпетентним, у цьому щоб чітко охарактеризувати, вияву його потреби у ЗУ на початок процесу навчання; які завжди цього спроможні й представники организаций-заказчиков. До того ж малоперспективно розраховувати лише явно виражений попит: потреба у освіті має можливість розвитку і розвитку на процесі отримання ОУ.

Є, звісно, і ще більше рішучі варіанти дій, включаючи перепрофілювання навчальних закладів. Проте вже останні роки помітно певний перенасичення ринку пропозицією послуг за навчання бізнесу, зовнішньоекономічної діяльності, бухгалтерського учёту та інших новомодним дисциплінам. Ті зміни у асортименті ЗУ, які сприятливі і бажані для короткострокових курсів, може стати згубними для довгострокового обучения.

У кожному разі вибір варіантів розв’язання многопланов і навіть знання кон’юнктури конкретного ринку ЗУ Демшевського не дозволяє безпомилково знайти краще решение.

Щоб поправити своє фінансове становище, вуз може звернутися до роботодавців, як до учасників маркетингу ЗУ. Оплачуючи навчання, підприємства, організації міг би отримувати фахівців, які їм необхідні. Проте роботодавці США відшкодовувати витрати вузів на навчання фахівців, воліючи оплачувати проведення конкурсів на заміщення вакантних посад і преміювати переможців, інколи ж просто заощаджувати вивільнені средства.

Чимало підприємств теж вітають своїх працівників тим професій, володіння якими можна використовувати переважно за межами цього підприємства і оплачують навіть короткострокові форми такого обучения.

Проведені дослідження, у нас показали, що кваліфікація випускників відповідає вимогам роботодавців — вони мають досвіду прийняття оптимальних рішень, бракує знань, необхідні роботи у ринкових умов, відсутні практичні навички по отриманої профессии.

«Не можна охопити неосяжне», — говорив До. Прутков і з цим мушу погодиться. Звісно, при великому безлічі що з’явилися фірм, організацій, підприємств різної спрямованості підготувати їм всіх фахівців тій чи іншій області неможливо. Нехай знань по будь-яким дисциплінам бракує (це вже питання студента, якщо хоче роботу). Але підготувати відповідно до загальними, необхідністю вимогами, а саме навчити самостійно мислити, приймати рішення, брати він ініціативу, фахівців вуз зобов’язаний і должен.

Однак за тих рідкісними винятками викладач з крейдою в руці є єдиною двигуном процесу навчання. І після цього слід дивуватися двоякою ситуації, як, наприклад, следующая.

Спочатку візьмемо просто факти: |Спеціальність |Кількість вакансій |Звернулося у справі | | | |працевлаштування за IV | | | |квартал 1997 р. | |Бухгалтер |4 |157 | |Лікар |1 |5 | |Інженер |7 |128 | |Менеджер |6 |3 | |Економіст |1 |45 | |Юрисконсульт |0 |4 |.

«За багатьма професій намітився явний надлишок фахівців. Близько 70 відсотків усіх заявлених роботодавцями вакансій ставляться до сфери послуг, тоді як переважна більшість випускників орієнтована на промислового виробництва. Значні перевищення пропозиції робочої сили в над попитом можна бачити в професії економіст — в 163 разу, інженер — у 18-ти раз, оператор ЕОМ — пропозицію 100 людині в відсутності вакансій», — в газеті «Волга».

Тепер на ситуації у області економіки масштабах усієї країни. При перехід до ринку побільшало виробничих та комерційних структур різних организационно-правовых форм. Тобто ми сьогодні Росії потрібні мільйони фахівців економічного профілю. І кожного з сотень тисяч новоутворених підприємств потрібні, як мінімум двоє фахівців з хорошою (!) економічної підготовкою: экономист-менеджер і экономист-бухгалтер. Нині всі ВНЗ країни, включаючи недержавні, можуть задовольнити попит на економістів основних фахів, у кращому разі на 10−15 процентов.

Яких фахівців бракує, а яких — надлишок? Хоча це й чому вчити студентів? Це питання необхідно вивчити освітнім закладам, щоб вижити й заробити процвітати. Для пошуку відповіді ці запитання треба проводити особисті розмови зі студентами і тісно працювати з роботодавцями, вивчати періодичну літературу, і проводити додаткові исследования.

Але головне — це забувати інтереси студента, оскільки він і є кінцевим споживачем ЗУ. Наскільки освітнє установа здатне задовольнити запити, й потреби учня, настільки це й процветает.

Тепер на ситуації у освіті зсередини, чи інакше, лише на рівні г. Астрахани.

На цей час будь-хто може навчатися у будь-якій з 5 державних вузів, 5 філіях державних вузів і десяти філіях недержавних вузів країни. Позабюджетна діяльність принесла цим вузам і філіям 1997 р. 4,8 млрд руб.

Якщо ж порівнювати чисельність студентів протягом останніх 3 роки, серед місцевих вузів лідирує АГПУ — понад 5 тисяч, в АГТУ — 4 тисячі, в АГМА — трохи більше 2,5 тисяч, в АИСИ трохи більше 4оо людина, а консерваторії — небагатьом менее.

Але розраховують на абітурієнтів і філії іногородніх вузів, які становлять все велику конкуренцію астраханським вузам. Більшість їх мають платну основу, завдяки чого вони застосовують новітні технології, прийоми навчання. Та і в них далеко ще не все гладко. Встає питання акредитації і атестації філії, що у дасть випускникам можливість отримання диплома ще державного зразка. Це лише з моменту акредитації освітнього закладу, що виробляється на підставі висновків з його атестації. Умовою атестації є позитивні результати підсумкових іспитів щонайменше ніж половини його випускників протягом трьох останніх. У зв’язку з тим, більшість астраханських філій діє недовго і справило ні одного випуску, державної акредитації допоки вони не отримали, тому студентам видаватимуться дипломи недержавного образца.

Необхідно задуматися і ціну на ЗУ. Річ у тім, що ціна, яку вимагають іншого за надання ЗУ, розрахована на людей із середнім статком. Але як середнього класу в нас. Росія — це країна найбідніших і найбільш багатих. У зв’язку з цим варто і більше старанно проводити сегментацію, і вибирати найпридатніший сегмент.

Для учнів, зазвичай, важливо, де міститься освітнє заснування і які можливості їхнього проживання (включаючи дозвілля) вона володіє. Тут актуальним ще й маркетинг територій. Понад те, і це безперечно слід враховувати, територія іноді стає «обличчям» освітнього закладу, його маркой.

Візьмемо, приміром, Сучасний Гуманітарний Університет. Він високо котирується країною, але у місті про нього мало було відомо. І що він зробив щодо залучення учнів? Во-первых, його розташування. Цей філія перебуває у центрі, над студентських містечках АГТУ і АГПУ, а районі Елінгу у будинку ДОСААФ (замечу, над своєму), якого добратися можна автобусами і таксі. Во-вторых, реклама. Здається цілком логічним проведення активній рекламній кампанії. І тут знову промах. Філія обмежився приміщенням рекламного блоку розміром 10×6 див і цілком безынформационным в газетах «Ефір» і «Комсомолець Каспия"(приложение 1). До того ж годі хапатися за голову керівному складу, коли відбувається недобір учнів. Нагадаю, що це університет має високий рейтинг загалом стране.

Однак у останнім часом Астраханське представництво СГУ ретельніше стало підходитимемо питанням реклами й, отже, більшого охвату ринку потенційних потребителей (приложение 2). Як кажуть, рекламні блоки стали інформативними: тепер можна почути і термінах навчання, про оплаті. Залишається побажати знайти зручніше місце розташування й відкрити відділ маркетингу, т.к. з усього вищесказаного слід, що маркетинг освіти грає не останню роль.

Заключение

.

Ринок ЗУ у Росії ще лише формується, у його інфраструктурі, відсутні багато значимі компоненти та зв’язку між учасниками ринкових відносин. Малий практичним досвіду у сфері маркетингу образования.

Нині переважно дослідження російського ринку ЗУ, вивчення потенційних споживачів, розробка маркетингової стратегії стали предметом вивчення зарубіжних фірм, міжнародних організацій фондов.

Разом про те під час переходу освітніх закладів до ринкових умовам очевидна стає застосування маркетингових елементів російськими вузами, які за правильному використанні допомагають вибратися з «трясовини кризи образования».

Список використаної литературы.

1. У Астрахані… // Комсомолець Каспію — 1997. — № 49 (24 травня). — с.

6−7.

2. Владимиров У. Державний вуз трапилося в ринковій економіці. // Вища ж освіта у Росії — 1997. — № 4. — з. 6−13.

3. Вороніна Т. Роздуми про перспективи вищій школі на конференції філософією освіти. // Alma Mater — 1997. — № 5. — з. 3−6.

4. Виповнився рік… // Астраханські відомості — 1997. — № 30 (24 июля).

— с.3.

5. Мельников І. Бюджет удушення освіти та. // Alma Mater —.

1997. — № 8. — з. 3−4.

6. Панкрухин А. Маркетинг освітніх послуг у вищому і додатковому освіті. М.: — Интерпракс, 1995, 240 с.

7. При прийомі працювати… // Астраханські відомості — 1997. — № 20 (15 травня). — с.7.

8. Рахманін У. Освіта як головний чинник гуманістичної безпеки та розвитку. // Alma Mater — 1997. — № 2. — з. 3−7.

9. Саркасов П. Нові підходи до організації вищій школі. // Alma Mater.

— 1997. — № 8. — з. 11−18.

10. Хубаев Р. Дистанційне економічна освіта. // Alma Mater —.

1997. — № 8. — з. 37−43.

11. Шевкунов А. Молоді фахівці ринку праці // Волга — 1998. —.

№ 43 (4 березня). — с.3.

12. Ярова І. Щоб не зникли гроші задарма // Саме там. — с.4.