Форми безготівкових розрахунків за клієнтськими рахунками в банку

Безготівкові розрахунки — розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

• — розрахунки за товарними операціями — платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;
• — розрахунки за нетоварними операціями — сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

• — внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);
• — міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Принципи організації безготівкових розрахунків:

• 1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.
• 2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.
• 3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.
• 4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.
• 5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.
• 6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.
• 7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.
• 8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.
• 9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки.

Головна з них — забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

• — платіжними дорученнями;
• — платіжними вимогами-дорученнями;
• — чеками;
• — акредитивами;
• — векселями;
• — платіжними вимогами;
• — інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ.

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу:

• 1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов’язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника.
• 2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника.
• 3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов’язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.
• 4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок утримувача.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховують.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку недостатньо, то банк приймає платіжне доручення, якщо порядок їх приймання та виконання передбачено договором між банком та платником.

Платіжне доручення застосовують в розрахунках за товарними та нетоварними платежами:

• 1)за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги);
• 2)у порядку попередньої оплати;
• 3) для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше від строку, встановленого законодавством України;
• 4) для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсія тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;
• 5) для сплати податків та зборів, страхових внесків (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів.

Фізичні особи використовують доручення при перерахуванні коштів зі своїх поточних та вкладних (депозитних) рахунків згідно з режимом використання цих рахунків.

Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємства, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, встановлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.

Якщо банк не забезпечив одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України. Платіжне доручення оформляє платник не менше ніж у двох примірниках. Перший примірник виконує функцію меморіального ордера, і його підшивають в документи дня банку, другий — видають платникові з відмітками банку про одержання і виконання доручення.

Учасники безготівкових розрахунків можуть використовувати в розрахунках також платіжні вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• — верхньої — вимоги утримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;
• — нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Платіжна вимога є підставою для виконання розрахункових операцій у випадках примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами, та при здійсненні договірного списання.

Платіжна вимога — це розрахунковий документ, що містить стягування або у випадку договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснює без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувана, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

У випадку недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Своєю чергою, платіжну вимогу оформляють на підставі виконавчого документа, виданого судом.

Фізичні та юридичні особи, укладаючи договори між собою, можуть передбачати в них право отримувати договірне списання коштів з рахунка платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунка в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг. Банк у випадку договірного списання оформляє меморіальний ордер.

Меморіальний ордер — це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до чинного законодавства.

З метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги) в безготівкових розрахунках фізичних і юридичних осіб використовують розрахункові чеки.

Розрахункові чеки використовують лише для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Лише фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20% від суми цього чека).

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Строк дії чекової книжки — один рік; чека, який видають фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати його видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховують.

Чек із чекової книжки пред’являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховують).

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Ще одним платіжним інструментом при безготівкових розрахунках виступає акредитив.

Акредитив — це договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Акредитивну форму розрахунків найчастіше використовують при обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності клієнтів. Відповідно розрізняють дві форми акредитива: імпортний акредитив та експортний.

Імпортний акредитив відкриває банк-емітент, експортний акредитив — банк-бенефіціар.

Банк може відкрити покритий (кошти платника в повній сумі бронюються на відповідному рахунку) і непокритий (оплату за яким гарантує банк-емітент за рахунок банківського кредиту) акредитиви.

У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву на платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунка на аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» у банку-емітенті.

Заяву клієнт подає у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів, другий примірник банк видає разом з випискою з рахунка заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий, як правило, використовується для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива.

Акредитив є відкритим після здійснення відповідних бухгалтерських записів за рахунками та надіслання повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива.

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара повинні збігатися.

Для відкриття непокритого акредитива платник теж подає заяву в чотирьох примірниках. Перший примірник банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком 9122 «Непокриті акредитиви» .

Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отриманий від банку-емітента за відповідним позабалансовим рахунком 9802 «Акредитиви до виконання», що призначений для обліку акредитивів. Такий облік ведуть окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.

Списання коштів з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта, якщо протягом 3-х років підряд за рахунком не проводяться операції, на цьому рахунку немає залишку коштів.

При закритті рахунка, згідно з законодавчими актами України та нормативними актами НБУ, кошти з недіючого поточного рахунка перераховують на рахунок 2903 П «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками». З цього рахунка клієнти погашають кредиторську заборгованість або суму перераховують за напрямами, визначеними чинним законодавством.

Незалежно від причини закриття рахунка банк протягом трьох робочих днів від дня закриття рахунка (включаючи день закриття рахунка) повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби. Повідомлення про закриття рахунка надсилають електронною поштою Національного банку з використанням захисту його інформації.

Нормативно-правові акти з питань безготівкових розрахунків:

1. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (із змінами).

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція) розроблена відповідно до законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Цивільного та Господарського кодексів України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Відповідно до вимог Інструкції банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам Інструкції, інших нормативно-правових актів, а списання коштів з рахунків клієнтів мають здійснювати лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції.

Вимоги Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов`язкові для виконання ними.

Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива і передбачає використання розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді (інформація про використання платіжних інструментів наведена в пункті 2).

Порядок оформлення, приймання, оброблення електронних розрахункових документів та здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (крім меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

В Інструкції наводяться форми розрахункових документів та порядок заповнення їх реквізитів, визначений час протягом якого вони приймаються банками до виконання, черговість та строки виконання.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України до Інструкції включено положення про те, що банки не мають права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд. Зупинення видаткових операцій, арешт або стягнення коштів за рахунками клієнта, що відкриті у банках, здійснюються банками лише за постановою державного виконавця, прийнятою на підставі рішення суду (пункти 1.17, 5.1, 10.1 Інструкції). Зокрема, врегульовано питання щодо виконання банками рішень судів про арешт коштів, які приймаються з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінальної справи та надходять до банків безпосередньо від судів або слідчих.

Процедура забезпечення арешту коштів на рахунку клієнта передбачає, що банк арештовує кошти на тому самому рахунку, на який накладено арешт, а не на окремому аналітичному рахунку, як було раніше. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги про примусове списання коштів за тим виконавчим документом суду, для забезпечення якого було накладено арешт, або — до отримання постанови державного виконавця щодо звільнення коштів з-під арешту.

Якщо до банку надійде платіжна вимога про примусове списання коштів за іншим виконавчим документом ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає таку платіжну вимогу без виконання.

На виконання статті 1072 Цивільного кодексу України до Інструкції (пункт 2.22) включено положення щодо черговості виконання банками розрахункових документів, які оформлені згідно з рішеннями судів і на підставі яких здійснюється списання коштів, якщо розрахункові документи надходять до банку одночасно.

В Інструкції акцентовано увагу на відповідальності банків за недотримання вимог законодавства в частині забезпечення перерахування платниками податків страхових внесків до державних цільових фондів одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати цим платникам податків. Врегульовано питання щодо приймання банками від платників (державних, казенних, комунальних підприємств, господарських товариств, у яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків) розрахункових документів на перерахування коштів за товари, роботи і послуги відповідно до вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Відповідно до норм Цивільного кодексу України глава 8 «Розрахунки за акредитивами» Інструкції встановлює відповідальність виконуючого банку у разі необгрунтованої відмови у виплаті коштів за акредитивом, а також за порушення ним умов акредитива і передбачає, що відкликання акредитива не створює зобов`язань банку-емітента перед бенефіціаром, а безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Глава 11 «Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування» Інструкції передбачає використання клієнтом таких систем дистанційного обслуговування, як «клієнт — банк», «клієнт — Інтернет — банк», «телефонний банкінг». В цій главі описано механізми здійснення розрахунків з використанням зазначених систем (зокрема, обов’язкові реквізити документів, особливості ідентифікації клієнта в системі «телефонний банкінг»), порядок документообороту.

Зазначені системи, крім здійснення операцій за рахунками клієнтів, на підставі дистанційних розпоряджень клієнтів можуть виконувати функції надання інформаційних послуг, перелік яких визначається у договорах між банками та клієнтами.

2. Інфомація про завантаженість СЕП у розрізі платіжних інструментів у 2012 році (Табл.4.1.):

Таблиця 4.1 Інфомація про завантаженість СЕП у розрізі платіжних інструментів у 2012 році.

2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (Затверджене постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495 (із змінами).

На виконання Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 затверджено Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (далі - Положення), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495.

Положення встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті.

Банки здійснюють операції з простими та переказними векселями за умови складання векселів у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту та заповнення їх реквізитів відповідно до вимог, зазначених у Положенні. Платіж за векселем банки здійснюють тільки в безготівковій формі. Банкам забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду.

В Положенні викладено загальні правила авалювання векселів, врахування векселів, надання банком кредитів під заставу векселів, оформлення заборгованості векселями, інкасування векселів, доміциляції векселів, зберігання векселів.

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання, який може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання), та/або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).

Урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Таку операцію банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про урахування векселів.

Надання банком кредитів під заставу векселів є кредитною операцією і здійснюється за принципами банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Розрахунки з використанням векселів належать до розрахункових операцій.

До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. Їх суть полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов’язання від платника за векселем.

До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком відносяться вексельні платежі боржника на користь банку.

Використання векселів для розрахунків за банківським кредитом не допускається.

Банківська операція з інкасування векселів разом із супровідними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами) відноситься до комісійних операцій і полягає в здійсненні банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою одержання платежу та/або акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу та/або акцепту, передавання векселів і супровідних документів на інших умовах.

Доміциляція векселів відноситься до комісійних операцій. Векселедавець під час видачі векселя може зазначити особливого платника (зокрема банк), який здійснить оплату векселя відповідно до строку платежу за ним за місцезнаходженням платників за векселями, та не за місцезнаходженням цих платників.

Купівля та продаж векселів здійснюється банком відповідно до законодавства України та на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору. Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється банком відповідно до законодавства України і на підставі договору про комісію і дорученням. Зберігання векселів належить до комісійних операцій, здійснюється за двома видами: відкрите та закрите.

Банк самостійно приймає рішення про організаційне проведення операцій з векселями.

Під час складання первинних документів та облікових регістрів банки, у разі прийняття рішення про здійснення операцій з поданими векселями, можуть, як зразки, використовувати форми, що наведені в додатках до цього Положення.

На виконання постанови Господарського суду м. Києва від 12.09.2006 до Положення внесені зміни, згідно з якими з абзацу тридцять восьмого пункту 1.2 глави I Положення виключене речення «У цьому разі вексель стає цінним папером на пред’явника». Зазначені зміни затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.08.2007 № 301, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.08.2007 за № 1001/14 268.

3. Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів (затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15 601) [11].

Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів та їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами та визначає особливості здійснення уповноваженими банками арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку — резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку — резиденті.

У Положенні врегульовано, зокрема, порядок подання та оформлення клієнтами уповноважених банків платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах та порядок відкликання клієнтом платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах.

Крім цього, Положення визначає порядок повернення уповноваженими банками без виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах у випадку, якщо операція, яку проводить клієнт, не відповідає вимогам валютного законодавства або підлягає фінансовому моніторингу і клієнт не надав відомості та документи, які дають змогу з’ясувати його особу, суть діяльності, фінансовий стан.

У Положенні врегульовано питання щодо порядку здійснення уповноваженими банками зарахування коштів в іноземній валюті за переказами, що надходять на користь банків та їх клієнтів (бенефіціарів), а також щодо порядку повернення коштів в іноземній валюті у разі анулювання раніше отриманого повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті. Також Положенням встановлено порядок оформлення та подання органами державної виконавчої служби платіжних вимог на примусове списання коштів в іноземних валютах або банківських металів і порядок їх виконання уповноваженими банками, які обслуговують клієнта-боржника або в яких відкрито коррахунок банку-боржника.

Крім цього, у Положенні визначені вимоги щодо оформлення платіжних вимог на примусове списання коштів в іноземних валютах або банківських металів з конвертацією їх в інший вид іноземної валюти або банківського металу або продаж їх за національну валюту та навпаки (купівлю за рахунок національної валюті необхідних коштів в іноземній валюті або банківських металів). Встановлені строки виконання уповноваженими банками перерахування коштів в іноземній або національній валюті, що примусово списані з рахунку клієнта-боржника або з коррахунку банку-боржника, на рахунки органів державної виконавчої служби.

Також Положенням передбачені вимоги щодо дій уповноважених банків у разі отримання документу про арешт коштів в іноземній валюті та/або банківських металів.

4. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12. 2000 № 520 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.02. 2001 за № 152/5343).

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 р. № 520 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343 встановлює єдині правила і порядок проведення уповноваженими банками та фінансовими установами операцій з чеками в іноземній валюті.

Відповідно до цього Положення чек, як розрахунковий документ установленої форми, містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) платнику про сплату держателю чека (чекодержателю) зазначеної в ньому суми коштів в іноземній валюті протягом встановленого строку.

Світовий досвід говорить про те, що найбільш поширеними серед всіх видів чеків є іменні. Вони мають найбільший ступінь захисту, як при їх відшкодуванні так і у випадку їх втрати. Згідно з нормами цього Положення іменні чеки, які подаються чекодержателем у банк до сплати, мають містити чітко визначені реквізити, а саме:

• — назву документа — «чек», що зазначено в тексті документа тією мовою, якою його складено (або без назви, якщо чек виписаний в таких країнах, як Великобританія, США, Канада, Австралія, Німеччина та інш.);
• — розпорядження сплатити певну суму чекодержателю;
• — назву та реквізити емітента та платника;
• — назву для юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи чекодержателя, на користь якого здійснюється платіж;
• — зазначення валюти та суми чека;
• — дату складання та номер чека;
• — місце видачі чека;
• — підпис особи, яка видає чек (чекодавець).

У разі відсутності цих реквізитів чек вважається недійсним, повертається чекодержателю та не приймається банком на інкасо. Термін дії іменного чека зазначено на чеку. У разі, якщо такий запис відсутній, термін дії чека становить 6 місяців з дня його видачі.

Банк на території України приймає від чекодержателя іменні чеки в іноземній валюті до сплати лише на інкасо. Чеки в іноземній валюті І групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України (далі - І група Класифікатора) та ІІ групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України приймаються банком до сплати на інкасо тільки від їх власників після пред’явлення документів, що посвідчують особу, або за їх нотаріально посвідченою довіреністю.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які мають поточний рахунок в іноземній валюті в банку, можуть одержати покриття за чеками на свій рахунок, номер якого зазначають у заяві про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які не мають поточного рахунку в іноземній валюті в банку, одержують кошти за чеком готівкою.

Положення встановлює обов’язкові реквізити і для дорожніх чеків. Дорожній чек — розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов’язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (одержувачу, власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу. Дорожній чек має містити такі реквізити:

• — назву документа — «дорожній чек» («travelers cheque»);
• — назву компанії емітента, що випустила чек: American Express, Visa, Thomas Cook, Citi Corp., Bank of America, Swiss Bakers Travelers Cheques тощо;
• — назву платника та його реквізити;
• — підписи уповноважених осіб компанії емітента;
• — номінал та назву іноземної валюти;
• — серію та номер;
• — місце для підпису особи, що має намір купити чек;
• — місце для підпису чекодержателя при сплаті чека.

Термін дії дорожніх чеків не обмежений.

Дата та місце заповнення чека зазначаються в інформаційному повідомленні про продаж дорожнього чека. Дорожні чеки емітуються у певному номіналі.

Дорожні чеки виписуються на одного власника, рідше на двох (підписи власника (двох власників) ставляться в зазначеному місці в день продажу). Чеки на двох власників можуть використовуватися ними. Будь-який з двох підписів є дійсним при одержанні готівкових коштів за чеком.

Операції з купівлі (сплати) та продажу дорожніх чеків (обмін готівкової іноземної валюти на чеки в іноземній валюті, далі - продаж) здійснюються банком за іноземну валюту І групи Класифікатора або за гривні.

Відшкодування втрачених чекодержателями дорожніх чеків здійснюється банком на підставі укладених угод з емітентом дорожніх чеків.

5. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (затверджене постановою правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 41/10 321).

Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 41/10 321, яке визначає загальні правила Національного банку України щодо порядку здійснення банками операцій надання та отримання банківських гарантій в національній та іноземних валютах та порядок їх виконання (далі - Положення) визначає:

— перелік осіб, на яких поширюються вимоги цього Положення, наведені визначення таких термінів, як «гарантія», «контргарантія» «банк-гарант», «гарантійний випадок» та ін., а також визначені основні умови, за яких може бути надана банком гарантія та/або контргарантія (умовна чи безумовна, відклична чи безвідклична), у т.ч. умови її покриття.

Так, гарантія — це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) cплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов’язань у повному обсязі або їх частину в разі пред’явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов’язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов’язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов’язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

• — види гарантій, у тому числі:
  • · платіжні гарантії;
  • · гарантії повернення авансового платежу;
  • · тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції);
  • · гарантії виконання;
  • · гарантії повернення позики та ін.;
• — порядок передачі гарантії бенефіціару або через авізуючий банк, або через банк-кореспондент та/або банк бенефіціара, або безпосередньо принципалу для подальшого її передавання бенефіціару;
• — порядок оформлення та подання заявником гарантії (принципалом) до банку заяви про надання гарантії або контргарантії, порядок надання гарантій або контргарантій банком, дії банку-гаранту у разі настання гарантійного випадку та порядок дострокового закриття гарантії або контргарантії, наданої банком;
• — порядок авізування та внесення змін до умов гарантій, отриманих на користь бенефіціарів;
• — порядок прийняття банком-резидентом (авізуючим банком) від бенефіціара вимоги щодо сплати коштів, забезпечених гарантією;
• — дострокове припинення гарантії, отриманої від інших банків на користь бенефіціара;
• — порядок надання гарантій банками-гарантами (резидентами) під контргарантії інших банків;
• — порядок сплати банком-гарантом (резидентом) бенефіціару коштів, забезпечених гарантією, що була надана на підставі отриманої контргарантії інших банків;
• — дострокове припинення гарантії, наданої банком-гарантом (резидентом) під контргарантію інших банків.
• 6. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями (затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 514 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.12/2003 за № 1213/8534).

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 514 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 року за № 1213/8534 (зі змінами) встановлює загальні правила щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб-нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб В Положенні наведено визначення акредитива, безвідкличного та відкличного акредитива, покритого та непокритого акредитива, банку-емітента, банку бенефіціара, виконуючого (авізуючого, підтверджуючого, рамбурсуючого) банку, а також рамбурсної вимоги та рамбурсного повноваження та інше.

Положення регулює, зокрема, таке:

Порядок та умови відкриття уповноваженим банком імпортного акредитива, у тому числі:

• — порядок заповнення клієнтом-наказадавцем акредитива зразка «Заяви про відкриття документарного акредитива» та умови реєстрації відкритих акредитивів в журналі реєстрації відкритих (імпортних) акредитивів;
• — дії уповноваженого банку-емітента при авізуванні та підтвердженні імпортного акредитива іноземними банками, у тому числі, у разі відкриття покритого та непокритого акредитива;
• — порядок внесення змін та/або доповнень наказодавцем акредитива до умов імпортного акредитива та внесення відповідних змін до журналу реєстрації відкритих (імпортних) акредитивів та відображення зазначених змін на відповідних балансових (позабалансових) рахунках;
• — порядок виконання уповноваженим банком-емітентом імпортного акредитива, у разі визначення уповноваженого банку виконуючим банком, особливості виконання акредитива у разі виявлення виконуючим банком розбіжностей надісланих документів з умовами акредитива;
• — порядок сплати уповноваженим банком коштів за акредитивом іноземному банку у разі, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред’явленням документів, з розстроченням (відстроченням) платежу або акцептом векселів (тратт);
• — особливості виконання імпортного акредитива у разі наявності (не наявності) в виконуючому банку кореспондентських відносин з іноземним банком бенефіціара;
• — оплата акредитива через рамбурсуючий банк;
• — порядок виконання уповноваженим банком-емітентом імпортних акредитивів у разі надання наказодавцем акредитива документів з розбіжностями;
• — дії уповноваженого банку-емітента у разі дострокового закриття (анулювання) імпортного акредитива, у тому числі у випадку розміщення грошового забезпечення на рахунку «Гарантійні депозити та грошове покриття в інших банках» іноземного виконуючого (підтверджуючого, рамбурсуючого) банку ;
• — порядок оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за обслуговування імпортного акредитива.
• — особливості здійснення операцій за імпортним акредитивом банком-емітентом за дорученням іншого уповноваженого банку, що обслуговує наказодавця акредитива

Здійснення уповноваженим банком операцій за експортним акредитивом:

• — дії уповноваженого банку бенефіціара при виконанні, авізуванні та підтвердженні умов експортного акредитива, у тому числі порядок перевірки повідомлення (тексту акредитива) та умови реєстрації отриманих повідомлень в журналі реєстрації отриманих (експортних) акредитивів;
• — порядок унесення змін та/або доповнень до умов експортного акредитива у разі надання документів з розбіжностями та внесення відповідних змін до журналу реєстрації отриманих (експортних) акредитивів та відображення зазначених змін на відповідних позабалансових рахунках;
• — особливості виконання уповноваженим банком бенефіціара підтвердженого та непідтвердженого експортного акредитива, у тому числі у разі наявності (не наявності) в банку бенефіціара відкритого коррахунку іноземного банку-емітента;
• — дії уповноваженого банку бенефіціара при достроковому закритті (або анулюванні) експортного акредитива;
• — порядок сплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за обслуговування експортного акредитива.

Окрім того, в Положенні знайшли своє відображення питання щодо застосування уповноваженими банками експортних та імпортних трансферабельних (переказних) акредитивів, порядок сплати за імпортним трансферабельним (переказним) акредитивом та зарахування виручки за експортним трансферабельним (переказним) акредитивом.

Також Положення доповнено новим розділом, що висвітлює особливості здійснення уповноваженим банком операцій за резервними акредитивами, а саме:

• — здіснення уповноваженим банком-резидентом операцій з відкриття (надання) резервного акредитива (отримання заяви про відкриття (надання) резервного акредитива, умови відкриття (надання) та виконання резервного акредитиву, унесення змін до умов резервного акредитива та дострокове анулювання (припинення) резервного акредитива);
• — здійснення уповноваженим банком-резидентом операцій за отриманими резервними акредитивами

За повідомленням Асоціації міжнародних експедиторів України бланки документів FIATA FCR (сертифікат експедитора про отримання вантажу), які використовуються у міжнародній практиці розрахунків за документарними акредитивами змінено на бланки FIATA FCR нового зразку відповідно до нових «Генеральних умов транспортно-експедиторської діяльності Асоціації міжнародних експедиторів України» (протокол Загальних Зборів АМЕУ від 17.04.2007 № 9). Нові бланки FIATA FCR вводяться в обіг з 01.03.2008 року.