Ф. Шуберт (1797-1828 pp.)

Франц Шуберт народився 1797 р. у передмісті Відня в сім'ї шкільного вчителя. Уже в ранньому дитинстві з допомогою батька і старшого брата Шуберт навчився грати на фортепіано і скрипці. Завдяки хорошому голосу одинадцятирічного Франца вдалось влаштувати у закритий музичний учбовий заклад, який обслуговував придворну церкву. П’ятирічне перебування там дало Шубертові основи загальної і музичної освіти. Перебуваючи в школі, Шуберт багато уваги приділяв писанню музики. На здібності його звернули увагу визначні тодішні музиканти. Але життя в цій школі було тяжким для Шуберта: він завжди жив впроголодь і, крім того, не мав можливості віддатися цілком писанню музики. У 1813 р. Шуберт залишив школу і повернувся додому, але жити на кошти батька було неможливо, і незабаром він зайняв посаду вчителя, помічника батька в школі.

З трудом пропрацювавши в школі три роки, він залишив її, і це привело його до розриву з батьком, який був проти того,; щоб син займався тільки музикою, бо професія музиканта в той час не забезпечувала ні належного становища в суспільстві, ні матеріального благополуччя. Але талант Шуберта на цей час був уже настільки яскравим, що він не міг займатися чимсь іншим, крім музики.

Коли Шуберту було 16—17 років, він написав першу симфонію, а потім такі чудові пісні, як «Гретхен за прядкою» і «Лісовий цар» на тексти Гете. За роки вчителювання (1814—1817 pp.) він написав багато камерної, інструментальної музики і близько трьохсот пісень. Після розриву з батьком Шуберт переїхав до Відня. Жив він там у великих злиднях, не мав навіть власного кутка, а мешкав по черзі в своїх приятелів — віденських поетів, художників, музикантів, часто в таких же бідняків, як і він сам. Нужда його доходила іноді до того, що йому не було за що купити нотного паперу і він змушений був записувати свої твори на обривках газет тощо.

Веселість і життєрадісність в творчості Шуберта поєднуються з меланхолійно сумними настроями, які доходять іноді до трагічної безнадійності. Це був час політичної реакції. Жителям Відня хотілося хоч на деякий час позбутися сумних настроїв, викликаних політичним гнітом в країні. Вони прагнули до музики, розваг.

Навколо Шуберта згрупувався гурток молодих художників, письменників і музикантів. Під час вечірок і позаміських прогулянок він написав багато вальсів, лендлерів ¹¹ Лендлер — німецький народний танець на ¾, який ліг в основу вальса. і екосезів ²² Екосез — шотландський народний танець на 2/4 у швидкому темпі, подібний до польки. На зборах, або, як їх називали члени гуртка, шубертіадах, не обмежувались тільки розвагами. В цьому гуртку обговорювались питання суспільно-політичного життя, висловлювались протести і невдоволення проти тодішнього реакційного режиму, назрівали почуття тривоги, розчарованості. Це поєднувалось з оптимістичними, бадьорими настроями, вірою в майбутнє.

Весь життєвий і творчий шлях Шуберта був сповнений суперечностей, які є характерними для всіх художників-романтиків тієї епохи.

За винятком невеликого періоду, коли Шуберт примирився з батьком і жив у сім'ї, життя композитора було дуже важким. Крім матеріальної нужди, Шуберта пригнічувало його становище в суспільстві: музика його не була відома, його творчість не заохочувалась. Писав музику Шуберт дуже швидко, але за його життя майже нічого з його творів не друкувалось і не виконувалось. Більшість творів композитора залишилась в рукописах і була виявлена через багато років після його смерті. Один з найпопулярніших і найулюбленіших тепер симфонічних творів «Незакінчена симфонія» був знайдений лише через 37 років після смерті Шуберта. Бажання в композитора почути власні твори було до того велике, що він спеціально писав чоловічі квартети на духовні тексти, які міг виконувати його брат із своїми співаками в церкві, де він служив регентом.

Останні місяці життя композитор тяжко хворів. 1828 р. Шуберт помер. Поховали його у Відні на міському кладовищі поряд з Бетховеном. На його могилі встановлено пам’ятник із скорботним написом: «Смерть поховала тут багатий скарб, але ще багатші надії».