Створення логістичних інформаційних систем

Серед різноманіття пошуків шляхів розвитку ринку, засобів виробництва, нових напрямків діяльності комерційно-посередницьких організацій і підприємств викликають значний інтерес наукові дослідження і практичні новації, поєднувані поняттям логістики.

Протягом останнього років бурхливо розвиваються засновані на інформатиці нові логістичні технології. Інформаційні системи займають у цих технологіях центральне положення. Підприємство є відкритою системою, що матеріальним і інформаційним потоками зв'язана з постачальниками, споживачами, експедиторами і транспортними організаціями. При цьому виникають труднощі подолання місць стику між інформаційними системами підприємства й інших організацій. У місцях стику матеріальний чи інформаційний потік переходить через границі правомочності і відповідальності окремих підрозділів чи підприємства через границі самостійних організацій. Забезпечення плавного подолання місць стику є однією з важливих задач логістики.

Інформаційне забезпечення логістичного управління є однією з найбільш важливих і актуальних проблем. Інформація стає логістичним виробничим фактором. Завдяки їй може скоротитися складування (краще керування запасами, погодженість дій постачальника і споживача, заміна складування готової продукції складуванням напівфабрикатів  чи сировини). Завдяки інформації вдається також прискорити транспортування (погодженість усіх ланок транспортного ланцюжка). Недолік своєчасної інформації викликає нагромадження матеріалів, оскільки непевність споживача, як і непевність постачальника, звичайно викликає бажання підстрахуватися.

Інформаційна техніка може значно сприяти виконанню вимог ринку. Визначеного росту ефективності можна досягти і за допомогою локальних і обчислювальних систем, а також у результаті застосування інтегрованих інформаційних і управлінських систем, що «переступають» границі між підрозділами підприємств.

При раціоналізації логістичних процесів у минулому основна увага, як правило, приділялося фізичному підйомно-транспортному процесу. Сьогодні увага усе більш звертається на інформаційний потік, за допомогою якого планують матеріальний потік, керують ним і контролюють його. Поліпшення інформатики й організації нерідко може принести більший ефект, чим технічні інновації.

Кожен рух матеріалів зв'язаний з передачею інформації. Деякі повідомлення випереджають вантаж, авізують його прибуття. Інформаційне випередження дозволяє одержувачу вчасно підготувати його приймання. Інші дані супроводжують вантаж, вони характеризують вид і кількість товарів, відправника, одержувача і власника, звертають увагу на небезпечні властивості товару. Третій вид інформації випливає за матеріальним потоком і часто йде в зворотному напрямку (підтвердження прийому, фактурування, пред'явлення рекламацій, додаткові замовлення, запити і т.п.). Інформаційний потік буває більш складним, чим матеріальний, він охоплює і такі підрозділи підприємства, через які матеріал прямо не проходить.

Інформація стає логістичним виробничим фактором. Завдяки їй може скоротитися складування (краще керування запасами, погодженість дій постачальника і споживача, заміна складування готової продукції складуванням напівфабрикатів і сировини). Завдяки інформації вдається також прискорити транспортування (погодженість усіх ланок транспортного ланцюжка). Недолік своєчасної інформації викликає нагромадження матеріалу, оскільки непевність споживача, як і непевність постачальника, звичайно викликає бажання підстрахуватися.

Ринок пред'являє підприємствам значні вимоги. Треба усе швидше модернізувати продукцію, краще володіти цінами, враховувати витрати, аналізувати ефективність окремих замовлень і продуктів. Від крупносерийної продукції «для складування» (по розсуду виробника, тобто конкретних замовлень у момент запуску виробництва) у ряді галузей усі частіше переходять до штучного виробництва по конкретних замовленнях зі швидкими постачаннями. Щоб підприємство могло оперативно реагувати на вимоги ринку, йому необхідно підвищити:

¯          прозорість діяльності (треба мати у своєму розпорядженні актуальні дані про стан і тенденції розвитку ринку);

¯          гнучкість (зміни вимог ринку треба швидко впроваджувати у виробництво);

¯          ефективність (вимоги ринку повинні виконуватися з гранично низькими витратами, щоб підприємство витримувало конкуренцію).

Інформаційна техніка може значно сприяти виконанню цих вимог. Визначеного росту ефективності можна досягти і за допомогою локальних обчислювальних систем, але прозорість і гнучкість значно підвищуються лише в результаті застосування інтегрованих інформаційних і управлінських систем, що «переступають» границі між підрозділами підприємства.

Інтеграція інформаційних процесів означає. Що будь-яка інформація підготовляється і записується в базу даних тільки один раз, причому вона може використовуватися для різних цілей. Інформаційні процеси взаємопов'язані і взаємодіють за посередництвом єдиної бази даних. Зміст і структуру всієї бази даних тому треба проектувати разом з обліком вимог всіх інформаційних систем підприємства.

Інформаційні системи забезпечують підготовку, уведення, збереження, обробку, контроль і передачу даних. Вони відрізняються ієрархічною структурою. Ступінь їхньої автоматизації звичайно відносно висока. Інформаційні системи бувають реалізована як мережа взаємозалежних обчислювальних машин різної величини й абонентських пунктів (терміналів). Їхньої підсистеми виконують функції на різних рівнях керування, як правило, використовуючи загальний банк даних. Інформацію усе більш високого рівня одержують стиском даних з детальної бази більш низьких рівнів. Детальні дані передаються на більш високий рівень только у випадку значних відхилень від необхідного чи очікуваного стану.

Логістичні інформаційні системи являють собою відповідні інформаційні мережі, що починаються з денних вимог замовників ( що представляють чисто стохастичну величину), що поширюються через розподіл і виробництво до постачальників. Ці системи звичайно розділяються на три групи.

1.         Інформаційні системи для прийняття довгострокових рішень про структури і стратегії (так названі планові системи). Вони служать головним чином для створення й оптимізації ланок логістичного ланцюжка. Для планових систем характерна пакетна обробка задач.

2.         Інформаційні системи для прийняття рішень на середньострокову і короткострокову перспективу (так називані диспозитивні чи диспетчерські системи). Вони спрямовані на забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Мова йде, наприклад, про розпорядження (диспозиції) внутрішньоза-водським транспортом, запасами готової продукції, забезпеченні матеріалами і підрядними постачаннями, запуску замовлень у виробництво. Деякі задачі можуть бути оброблені в пакетному режимі, інші вимагають інтерактивної обробки (on-line) через необхідність використовувати як можна більш актуальні дані. Дипозитивна система підготовляє усі вихідні дані для прийняття рішень і фіксує актуальний стан системи в базі даних.

3.         Інформаційні системи для виконання повсякденних справ (так називані виконавчі системи). Вони використовуються головним чином на адміністративному й оперативному рівнях керування, але іноді містять також деякі елементи короткострокової диспозиції. Особливо важливі для цих систем швидкість обробки і фіксування фізичного стану без запізнювання (тобто актуальність усіх даних), тому вони в більшості випадків працюють у режимі on-line. Мова йде, наприклад, про керування складами й обліку запасів, підготовці відправлення, оперативному керуванні виробництвом, керуванні автоматизованим устаткуванням. Керування процесами й устаткуванням вимагає інтеграції інформаційних систем комерційного характеру і систем керування автоматикою.

Створення інформаційних систем вимагає системного мислення. Структура логістичної системи підприємства, матеріальний потік, що забезпечують логістичні інформаційні системи взаємозалежні і взаємозалежні. Щоб логістичні інформаційні системи могли забезпечити необхідну ефективність логістичних процесів, їх треба інтегрувати вертикально і горизонтально.

Вертикальна інтеграція – зв'язок планових, диспозитивних і виконавчих систем. Під горизонтальною інтеграцією розуміється зв'язок окремих комплексів задач у диспозитивних і виконавчих системах. Головну роль у всій архітектурі логістичних систем грають диспозитивні системи, що визначають вимоги до відповідного виконавчим системам.

Обчислювальна техніка також застосовується в окремих ланках логістичного ланцюжка для керування складними технічними процесами і для контролю за ними. В області економічного контролю, навпаки, роль регулятора (прерогативу прийняття рішень) залишає за собою людина, а обчислювальна техніка надає йому потрібну інформацію. Для керування оперативними логістичними процесами і для контролю за ними важливим є діалог з ЕОМ у режимі on-line, що дозволяє мінімізувати час реакції регулятора. Для економічного контролю часто досить періодичної пакетної обробки даних.

Завдяки мініатюризації і здешевленню обчислювальної техніки стає можливої її децентралізації, тобто наближення до робочих місць. Децентралізація ЕОМ дозволяє істотно скоротити обсяг передачі даних. Ряд даних про логістичний процес можна обробляти автономно прямо в даному підрозділі, наприклад, на складі. Принциповою ідеєю створення децентралізованих баз даних є можливість приймати рішення на місці при інформаційній зв'язаності всіх децентралізованих підрозділів.

Взаємний зв'язок засобів обчислювальної техніки на території  підприємства чи між декількома близько розташованими частинами підприємства (наприклад, в одному місті) реалізується, як правило, стаціонарною лінією, призначеної тільки для цієї мети. У пересувних засобів і в бортових обчислювальних машинах деяка частина траси лінії зв'язку буває бездротовою. ЕОМ і абонентські пункти з'єднуються в так називані локальні мережі (LAN – Lokal Area Networks).

Віддалені підприємства з'єднуються за допомогою глобальної комунікаційної мережі (WAN - Wide Area Network), що звичайно використовує мережу загального призначення, експлуатовану поштою.

Обмежуючим фактором для застосування ЕОМ в останні роки стає складність створення програмного забезпечення. Тому звичайно прагнуть, з одного боку, раціоналізувати і підвищити продуктивність праці програмістів, з іншого боку, створювати пакети прикладних програм широкого застосування, придатних для різних (особливо персональних) ЕОМ і відносно легко пристосованих до конкретних умов користувача.

По оцінках фахівців, на логістичні інформаційні системи приходиться 10-20% усіх логістичних витрат. Ціни апаратного устаткування у світі швидко знижуються; росте відношення продуктивності ЕОМ до їхньої ціни. Кілька років назад відношення вартості апаратного устаткування до програмного забезпечення складало близько 1:3; вага програмного забезпечення в цьому співвідношенні невпинно росте як через збільшення масштабу і складності інформаційних систем, так і через здешевлення апаратного устаткування.

Для побудови логістичних інформаційних систем на базі ЕОМ важливі наступні принципи:

ü            потрібно прагнути до модулярної структури систем як в апаратному устаткуванні, так і в програмному забезпеченні;

ü            треба забезпечити можливість поетапного створення системи;

ü            дуже важливим є чітке встановлення місць стику;

ü            потрібно забезпечити гнучкість системи з погляду специфічних вимог конкретного застосування;

ü            ведучу роль грає прийнятність системи для користувача діалогу «людина-машина».

При проектуванні інформаційних систем виникає небезпека збереження традиційних процесів, у той час як необхідно домогтися корінних змін в організації. Треба мати на увазі, що обчислювальні системи не є універсальними ліками від погано керованих операцій. Крім того, при неконтрольованому використанні нових інформаційних технологій легко виникає розлив зайвої інформації й у результаті зростає вартість обробки даних без помітного ефекту для підприємства. Недостатня ефективність інформаційних систем може мати й інші причини: наприклад, організаційні бар'єри між підрозділами підприємства, низька якість (за критеріями «вірність» і «актуальність») даних, непідготовленість підрозділів підприємства до впровадження системи.

Стратегічне планування інформаційної системи включає наступні кроки:

¨           визначення підрозділів підприємства, що будуть включені в інтегровану інформаційну систему (також з урахуванням перспективи);

¨           грубий проект функціональних областей інформаційної системи і співвідношень між ними;

¨           визначення важливих для роботи підприємства об'єктів (замовники, постачальники матеріалів, деталей і т.п.) і їхнє відображення в інформаційній системі (це найбільш складна задача стратегічного планування, тісно зв'язана з попереднім кроком);

¨           визначення можливостей використання функціональних областей системи в різних підрозділах підприємства й оцінка очікуваного ефекту;

¨           установлення правил для архітектури і технічної реалізації підсистем і з'єднуючих ланок, створюваних власними силами;

¨           установлення загальних, незалежних від функцій правил і форматів для передачі даних між функціональними областями інформаційної системи;

¨           установлення параметрів для обчислювальної техніки (апаратне устаткування, операційна система, система керування даними, ієрархічні рівні ЕОМ, технічні методи передачі);

¨           розробка проекту реалізації (пріоритети, терміни і т.д.).

Стратегічний загальний план створюється протягом декількох місяців. Необхідна його щорічна актуалізація з урахуванням нового досвіду реалізації окремих проектів, змін у ринковому середовищі і подальшому розвитку інформаційної техніки.

Для створення стратегічного загального плану рекомендується утворення нечисленної групи фахівців з інформатики і співробітників користувальницьких підрозділів. Вирішальною передумовою успішної роботи такої групи є підтримка посібника підприємства; воно формулює мету і контролює хід робіт.............................