| Головна » Реферати » Реферати 5 курс » Реферати українською |
Аграрні відносини та їх еволюція в Україні
Зміст ВСТУП….….3 РОЗДІЛ 1. Суть аграрних відносин….....6 1.1. Поняття і особливості аграрних відносин...6 1.2. Місце аграрних відносин в системі економічних відносин……13 РОЗДІЛ 2. Стан аграрних відносин в Україні………..…...19 2.1. Еволюція власності в аграрному секторі виробництва……..….19 2.2. Особливості аграрних відносин в умовах переходу до ринкової економіки..….……...24 2.3. Проблеми та перспективи АПК в Україні……..……...29 ВИСНОВКИ.….…...41 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА..…….43 ВСТУП Цена доставки товаров с китайских интернет магазинов слишком высока? Лучшие условия, а также приемлемую цену доставки товаров, например с азиатского интернет аукциона taobao, предлагает fialan.com.ua. Компания "Fialan" обеспечивает все условия для успешного оформления заказов в китайских интернет магазинах. Аграрні відносини на сьогоднішньому етапі розвитку економіки, розглядаються, як одні з визначальних і домінуючих в агропромисловому комплексі. Вони представляють собою всю сукупність виробничих, соціальних відносин між структурними формами в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання продовольства, що визначається характером землеволодіння і землекористування. Аграрні відносини, як в попередні роки, так і в даний момент, знаходяться на такому рівні, на якому вони б мали бути. На відповідний рівень сучасні аграрні віносини здатні підняти лише наукові розробки теорії аграрних відносин. Проте ці розробки будуть лише тоді чогось варті, коли вони будуть перевірені практикою, дадуть чітку орієнтацію та матимуть чітку базу для зваженої державної політики. Спираючись на здобутки аграрної науки останніх років, з урахуванням власного історичного досвіду та зарубіжної практики на даному етапі, першочергово потрібно зміцнювати політичні основи агропромислового комплексу, насамперед сільського господарства. Адже саме життя вимагає визначення напрямів дій, реалізація яких могла б привести до позитивних змін, забезпечити комплексний підхід до забезпечення росту сільськогосподарського виробництва, та продовольчої бази держави. Зусилля держави мають концентруватися на сприянні розвитку і зростанні обсягів аграрного виробництва, перетворенню агропромислового комплексу у високоефективний, експортно-промисловий сектор економіки. У своїй курсовій роботі, я намагалася розкрити суть та місце аграрних відносин у системі економічних відносин і тим самим показати важливість нормального функціонування аграрних відносин в агропромисловому комплексі. Проте не тільки нормальне функціонування аграрних відносин є одним із основних завдань на сьогоднішньому етапі. Варто також приділити увагу вдосконаленню функціонування аграрних відносин. В аграрних відносинах, як і у всіх відносинах, які існують в суспільстві є певні особливості. А так, як в нашій економіці відбувається перехід до ринкових відносин , то , відповідно, і аграрні відносини в умовах переходу до ринкової економіки мають свої особливості, які певним чином впливають на розвиток і функціонування останніх. На сьогоднішньому етапі реформування аграрного сектору України велике значення має і економічна сторона аграрних реформ. Адже багато процесів у реформуванні АПК відбуваються на економічному підґрунті. Це особливо проявляється в останні роки, коли значно більше стало реформованих господарств і відповідно більше стало продукції, яку ці господарства виробляють. Я у своїй курсовій роботі намагалась, наскільки це можливо, розкрити викладені проблеми аграрних відносин і перспектив розвитку АПК. Для написання своєї курсової роботи я намагалась використати самі останні статті відомих вчених, економістів. Зокрема такі статті, як : „Аграрні відносини в системі економічної реформи ” автор Юрчишин В.В. ; „Аграрні відносини: соціально-економічна суть і місце в системі суспільних відносин” автор Баланюк І.Ф. . Крім цих статей були використанні статті І.С. Плюща, які безпосередньо стосуються аграрних відносин. Крім статей я намагався використовувати найважливіші данні про стан в аграрному секторі. Розвиток процесів глобалізації, що визначив вибір Україною курсу на інтеграцію до Європейського Союзу (ЄС), передбачає поступове та диференційоване за секторами відкриття українських ринків, а також докорінні зміни в економіці держави. Вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) загострює увагу до проблем та перспектив розвитку агропромислового комплексу (АПК) – найбільш вразливої та недореформованої галузі вітчизняної економіки. Незформованість інфраструктури аграрного ринку та правил його функціонування, а також відсутність послідовної державної політики та чіткого бачення подальших перспектив розвитку сільського господарства створює для АПК найменш вигідні стартові умови. Державне надмірне регулювання аграрних ринків, відсутність цінової політики, неефективна підтримка сільського господарства, зрив у 2004 році фінансування більшості державних цільових програм в аграрному секторі (доплати за реалізований молодняк підвищених вагових кондицій, посіви зернових культур, здешевлення короткострокових кредитів, газифікація сільських населених пунктів тощо), безумовно, стримує підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва і може призвести до суттєвого зростання собівартості сільськогосподарської продукції, що у контексті вступу до СОТ призведе до падіння її конкурентоспроможності не лише на світових, але й на внутрішніх ринках. Сьогодні сільськогосподарські підприємства потребують нагального оновлення основних засобів виробництва. Набуття Україною членства у СОТ має неоднаковий вплив на різні сегменти аграрного сектору. За рахунок обмеження доступу на ринки інших країн найбільші вигоди отримають сегменти, які мають високий експортний потенціал, наприклад, вирощування зернових та олійних культур. До найбільш проблемних можна віднести цукрову галузь, в якій зниження рівня захисту внутрішнього ринку відчинить шляхи для масштабного імпорту білого цукру. Незважаючи на те, що 2005 рік Уряд проголосив "роком села", а сільському господарству у державному бюджеті було надано найвищий пріоритет, Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не відображає домовленостей стосовно пріоритетного фінансування аграрної сфери, зокрема, виділення 10% від загальної доходної частини бюджету на фінансування АПК. Селяни очікують від Уряду та Парламенту сприяння у формулюванні та законодавчому закріпленні чітких стратегічних цілей та пріоритетів аграрної політики, які забезпечать комплексне вирішення виробничих та соціальних проблем села. Наприклад, Національної програми відродження та розвитку аграрного сектору економіки до 2015 року, що містить наступні напрями: - зниження податку на додану вартість для виробників продуктів харчування; - здійснення державних дотацій виробництва стратегічних (соціальних) груп продуктів харчування; - впровадження ресурсозберігаючих та біотехнологій; - фінансування соціально спрямованих дорадчих послуг для товаровиробників та сільського населення, професійної підготовки сільськогосподарських дорадників та фахівців для АПК, наукових розробок та інновацій, їх впровадження через мережу сільськогосподарських дорадчих служб, дорадчих центрів для харчової промисловості; Стратегічно важливим для розвитку АПК є створення і повноцінне фінансування інноваційного фонду АПК, який повинен стати методологічною і науково-технологічною основою державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки держави. Основними факторами довгострокового успіху сільського господарства України є: -створеня сприятливого інвестиційного клімату для АПК; - перерозподіл структури експорту продукції АПК у бік збільшення росту експорту продуктів з більшою доданою вартістю; - державна підтримка, координація, планування і фінансування заходів з просування бренду національного АПК і його продукції на зовнішніх ринках; - впровадження в практику АПК і виробництва продуктів харчування принципів міжнародної системи технічного регулювання; - формування системи сільськогосподарського дорадництва за участю науки, освіти та дорадчих служб, перехід на інноваційну модель розвитку; - удосконалення системи підготовки професійних кадрів для АПК. Бюджетна політика підтримки аграрного сектору у 2010 році має бути спрямована на реалізацію програмно-цільових пріоритетів, пов'язаних з: - завершенням земельної реформи та врегулюванням майнових відносин власності; - здійсненням адміністративної реформи управління в аграрному секторі; - вироництвом сільськогосподарської продукції і продовольства; - функціонуванням аграрного ринку та його інфраструктури; - соціальним розвитком сільських громад та сільської місцевості; - комплексним розвитком освіти, науки і дорадництва; - європейською інтеграцією аграрного сектору. ВИСНОВКИ Початковий етап реформування аграрних відносин в обновлюваній Україні має порівняно коротку історію. Проте задумане і зроблене вже дає підстави для певних узагальнень і висновків. Один із них полягає в тому, що надміру затягнулася недооцінка необхідності здійснення на всіх рівнях державної влади та відпрацювання активного моніторингу політично – правових , соціально – економічних і виробничо – господарських процесів та явищ, що відбуваються, наукового аналізу його результатів та їх використання при опрацюванні шляхів і механізмів подальшого розвитку таких відносин. Справа ускладнюється тим, що одночасно дається взнаки невміння або малий досвід аналізу таких процесів, якими є реформування аграрних відносин із великою сукупністю їх винятково важливих складових: перетворень у земельних і майнових відносинах власності, організаційно – правове реформування сільськогосподарських структур, поглиблення процесів розвитку різноукладності; поєднання прав селян на приватну власність на землю і майно з колективними формами господарювання. У колишньому Радянському Союзі цими питаннями не займалися, бо таких проблем не існувало, а в сучасних умовах за них ще ніхто не брався. І все – таки є певний досвід аналізу кожної з цих та інших складових. Проте аграрні відносини у всій їх сукупності досліджуються ще недостатньо. Так, необхідність в них почала назрівати з перших днів формування і освоєння аграрної політики політично незалежної України з її першоосновою – земельною і аграрною реформою. Це зумовлювалося і продовжує зумовлюватися досить високою багатоаспектністю проблеми, в якій державотворницькі ідеї об’єднують все – політику, право, економіку, соціальні питання, організацію, кадрове забезпечення, технологічність агропромислового виробництва, підвищення його економічної захищеності і надійності. Все гостріше постають питання підвищення соціального статусу селянина, як серцевини всієї системи аграрних відносин, виведення рівнів його праці, життя та побуту на істотно – якісний вищий рівень, підвищення престижності селянської праці. Сюди не можна віднести занепад, призупинення культурного, освітнього і духовного селянських посилень і відновлення їх з часом до рівня, який у свій час зробив українському селянству славу як одного з найбільш розвинутих. Тут немає ніякого відкриття, вся це відоме і в більшості випадків визнається. І якщо в даному випадку доводиться нагадувати про нього, то лише тому, що: - потрібно якомога швидше відійти від спрощеного, зверненого розуміння суті реформування аграрних відносин як здійснення земельної і аграрної реформи та реорганізації сільськогосподарських підприємств. Їх потрібно розглядати як такі, що охоплюють якщо не прямо, то опосередковано все, що відноситься до сільського господарства; - реформування аграрних відносин буде ефективним лише за умови, якщо всі їх складові будуть вирішуватися в єдності і взаємо узгодженості, розглядатися як єдине ціле, в якому немає другорядних питань – всі вони без винятку важливі. Щонайменше недооцінка хоча б одного з них знижуватиме ефективність здійснення аграрних перетворень, а за певних умов може поставити їх під загрозу; - сприйняття вищевикладеного має орієнтуватися на те, що все це може бути уміло і надійно реалізоване лише за умови його надійного кадрового забезпечення. Важлива завжди, ця проблема набуває особливого значення на перехідному етапі освоєння нових соціально – економічних відносин, побудові в Україні принципово нового суспільно – політичного ладу. Її суть повинна полягати в тому, що кадрове питання проблеми зможе бути вирішене лише за умов формування в АПК надійного кадрового управлінського середовища професіоналів найвищого ґатунку. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Янушевич В.М., Шовкун І.А. Стан перспективи розвитку малого підприємництва в аграрному секторі України.//Реформування економіки України. – Київ, 2007 – С. 82. 2. Баланюк І. Ф. „Аграрні відносини»: соціально-економічна суть і місце в системі суспільних відносин” Економіка АПК 2007р. №8 ст. 68-72. 3. Гайдуцький П.І.Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) /П.І. Гайдуцький //Економіка АПК.- 2007.- № 2.- С. 29-32.. 4. Антоненко Л. Методика інтеграціональної оцінки комплексного розвитку районних АПК / Л. Антоненко, М. Жерноклєєв // Економіка України – 2006.– № 8. – С.61-66 5. Мазур Н.А. Конкурентоспроможність виробництва сільськгосподарської продукції та основні напрями її підвищення / Н.А. Мазур // Економіка АПК. - 2007. - № 2. - С. 123-12814. Месель-Веселяк, В. Я. Підвищеня конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. - 2007. - № 12. - С. 8-14.. 6. Кириленко І.Г. Аграрна реформа: час соціальних пріоритетів /І.Г. Кириленко //Економіка АПК.- 2007.- № 3.- С. 71-76 7. Юрчишин В.В. Концептуальні основи розробки новітньої аграрної політики та її реалізаціїї/ В.В. Юрчишин // Економіка АПК.- 2006.- № 8.- С.38.. 8. Кропивко М.Ф. Методологічні проблеми демократизації управління аграрним сектором економіки України /М.Ф. Кропивко //Економіка АПК.-2007.-№3.-С.27-35 9. Шубравська О. В. Формування державної політики сприяння сталому розвитку агропродовольчої системи України /О.В. Шубравська //Економіка АПК.- 2007.- № 3.- С. 46-50. 10. Дуфенюк О.М. Особливості залучення іноземних інвестиційних ресурсів в аграрному секторі економіки України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні ( Збірник наукових праць). Випуск 2 / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І. Долішній. Частина 2. –Львів, 2007. – С.110-115. 11. Амбросов В. Механізми ефективного функціонування агроформувань / В. Амбросов, Т. Маренич // Економіка управління. – 2006. –№ 6 – С. 60-66 12. Оніщенко О., Юрчишин В. Про підприємницькі форми господарювання в аграрній сфері. Економіка України — 2007. – № 4. — С. 53 13. Корецький М.Х. Державне регулювання інноваційної діяльності в АПК /М.Х. Корецький, О.І. Дацій //Економіка АПК.- 2007.- № 4.- С. 14-18. 14. Ситник В.П. Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази АПК в Україні /В.П. Ситник //Економіка АПК.- 2007.- № 2.- С. 19-29. 15. Плющ І.С. „Напрямки розвитку сучасних аграрних реформ в України” Вісник аграрної науки 2007р. №3 ст. 5-8 16. Скидан О.В. Формування аграрної політики для забезпечення продовольчої безпеки України /О.В. Скидан //Економіка АПК.- 2006.- № 4.- С. 19-25. 17. Станасюк Н.С. Підвищення ролі держави у розвитку агропромислового виробництва /Н.С. Станасюк //Економіка АПК.- 2007.- № 2.- С. 26-29 Трегобчук В. 18. Юрчишин В.В. Науково-методологічні та організаційні основи розвитку системи управління аграрним сектором економіки/ Юрчишин В.В. //Економіка України.- 2006.- № 5.- С. 69-70. | |
Інформація про реферат
Повна інформація про роботу
курсова робота "Аграрні відносини та їх еволюція в Україні" з предмету "політична економія" можна скачати безкоштовно. Теги роботи: україні, відносини, Аграрні, Еволюція. Робота опублікована в 15:21 її автором (Женя). З моменту опублікування роботи її переглянуто 122 та скачано 8 раз(ів). Коментарі щодо роботи залишили 0 відвідувачів. Для того, щоб оцінити роботу, натисніть на відповідну кількість зірочок
Коментар автора роботи
Женя...
курсова з політекономії, робив самостійно