Міжнародна спільнота в боротьбі з корупцією
Ефективність боротьби з корупцією та організованою злочинністю неможлива без тісної співпраці між державами, яка грунтується на основі міжнародних договорів про співробітництво у кримінальних справах чи взаємних домовленостей про допомогу у розслідуванні кримінальних злочинів чи переслідуванні злочинців. Взаємна допомога передбачає швидкі дії щодо запитів, що надходять від національних… Читати ще >
Міжнародна спільнота в боротьбі з корупцією (реферат, курсова, диплом, контрольна)
МІЖНАРОДНА СПІЛЬНОТА В БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ
А. Лисенко Боротьба з корупцією є актуальною не тільки для України, але й для інших держав світу. Корупція в державі загрожує правопорядку, демократії, правам і свободам людини, негативно впливає на установлені в державі моральні засади чесності та соціальної справедливості, на стабільність системи державного управління та економічний розвиток держави в цілому. В Україні корупція досягла найвищого свого рівня, оскільки в інформаційних новинах самі високопосадовці відверто говорять, що українці змушені «плати», тобто давати хабарі за те, щоб було прийняте правомірне рішення у справі. Це вже межа чи вже поза межею здорового розуму чи розуміння подій, які відбуваються в державі.
Подолати це явище в одній окремо взятій державі практично неможливо, тому міжнародна спільнота стала об'єднувати свої зусилля, щоб більш успішно протистояти цим явищам. У 2003 році держави-члени Ради Європи прийняли «Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією (ETS 173)» та додатковий протокол до даної конвенції у 2006 році (ETS 191), які ратифіковані Верховною Радою України (дивись Закон України № 252-V (252−16) від 18.10.2006 р. — ВВР, 2006. — N50. — Ст.497−498).
Згідно із Конвенцією, в національному законодавстві кожної держави має бути передбачена кримінальна відповідальність за умисне обіцяння, вчинення, пропонування, надання, або вимагання чи одержання будь-якою особою, прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги будь-яким посадовим особам, для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання своїх службових обов’язків, або прийняття пропозиції чи обіцянки надання будь-якої переваги з метою виконання чи невиконання ними своїх службових обов’язків. При цьому термінологічне поняття «посадової особи», суб'єкта злочину, увібрало в себе змістове визначення «державного службовця», «публічної посадової особи», «мера міста», «міністра» чи «судді», відповідно до національного законодавства конкретної держави, а термін «суддя» в європейському законодавстві - включає і посади прокурорів та осіб, які обіймають посаду судді. У випадку судового переслідування державної посадової особи іншої держави — переслідуюча держава може застосовувати визначення посадової особи тільки у тій мірі, у якій це визначення відповідає національному законодавству особи, яка переслідується.
Змістовне поняття «юридична особа» (також суб'єкт злочину) означає будь-яке утворення, яке має такий статус за чинним національним законодавством, за винятком держав або державних органів, які здійснюють такі владні повноваження, а також міжнародних міждержавних організацій.
Окрім того, за аналогічні дії кримінальна відповідальність має бути передбачена і для членів національних представницьких органів, які здійснюють законодавчі чи виконавчі повноваження, а також іноземних державних посадових осіб та осіб, що є членами будь-якого представницького органу, який виконує законодавчі або виконавчі функції у будь-якій іншій державі.
Кримінальна відповідальність передбачена також і за умисне надання під час здійснення підприємницької діяльності обіцянки, пропонування, вимагання, дачі чи одержання, прямо чи опосередковано, будь-якої неправомірної переваги будь-яким особам, які обіймають керівні посади у приватних підприємствах або працюють на них у будь-якій якості, для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень на порушення їхніх обов’язків.
Окрім того, кожна держава, яка підписала дану Конвенцію, самостійно вживає законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної відповідальності за вищевказані корупційні дії щодо: корупція міжнародний законодавство кримінальний
- — посадових осіб міжнародних організацій, якщо в них задіяна будь-яка посадова особа або інший співробітник, який працює за контрактом чи за змістом положень про персонал, будь-якої міжнародної чи наднаціональної організації чи органу, членом якого є відповідна Сторона, та будь-якою відрядженою чи не відрядженою особою, яка здійснює повноваження, що відповідають повноваженням таких посадових осіб або співробітників;
- — членів міжнародних парламентських асамблей за корупційні дії, якщо в них задіяні будь-які члени парламентських асамблей міжнародних або наднаціональних організацій, членом яких є відповідна Сторона;
- — суддів і посадових осіб міжнародних судів, якщо в них задіяні будь-які особи, що обіймають посаду судді, або посадові особи будь-якого міжнародного суду, юрисдикцію якого визнала відповідна Сторона;
- — кримінальної відповідальності за умисне вчинення, обіцяння, пропонування чи надання прямо або опосередковано будь-якої неправомірної переваги будь-якій особі, яка заявляє чи підтверджує, що вона може за винагороду зловживати впливом на прийняття рішень будь-якою вище вказаною особою, незалежно від того, чи така неправомірна перевага призначена для неї особисто чи для іншої особи, а також вимагання, одержання або прийняття пропозиції чи обіцянки надання такої переваги за винагороду незалежно від того, чи такий вплив дійсно здійснюється, чи призводить до бажаного результату.
Водночас держави-члени Ради Європи, які підписали дану Конвенцію, спрямовують свої зусилля і на боротьбу з відмиванням доходів, одержаних від корупційних злочинів, з урахуванням п.1−2 ст. 6 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» (995−029) (ETS 141).
Також кожна держава зобов’язалась активно протидіяти фінансовим злочинам, впроваджуючи такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної відповідальності у своєму національному законодавстві за нижченаведені умисні дії чи бездіяльність з метою вчинення, приховування чи маскування корупційних злочинів. Зокрема, щодо виписування чи використання рахунку або будь-якого іншого облікового документа чи запису, що містить недостовірну чи неповну інформацію, або ж не оформлення чи незаконне оформлення запису про сплату.
Сторони також зобов’язались увести в своє національне законодавство кримінальну відповідальність за допомогу у вчиненні чи підбурюванні до вчинення будь-якого із кримінальних злочинів, передбачених цією Конвенцією, а також визнати у своєму національному законодавстві підсудними кримінальні злочини, якщо:
- а) злочини вчинено повністю або частково на її території;
- б) злочинець є її громадянином, посадовою особою чи членом одного із її національних представницьких органів;
- в) злочини вчинено однією із її посадових осіб чи одним із членів її національних представницьких органів.
Окрім запровадження кримінальної відповідальності для фізичних осіб, Сторони також домовились і про відповідальність юридичних осіб за передбачені цією Конвенцією кримінальні злочини, а саме: дачу хабара; зловживання впливом та відмивання доходів, вчинених на їхню користь будь-якою фізичною особою, яка діяла незалежно, або як представник того чи іншого органу юридичної особи, та яка обіймає керівну посаду у цій юридичній структурі, із використанням: представницьких повноважень даної юридичної особи; чи повноважень приймати рішення від імені юридичної особи; чи повноважень здійснювати контроль за діяльністю юридичної особи; за залучення такої фізичної особи до вищезазначених злочинів у якості співучасника чи підбурювача. При цьому, відповідальність юридичної особи за фінансові та корупційні злочини, не виключає кримінального переслідування фізичних осіб, які вчиняють кримінальні злочини, передбачені Конвенцією, підбурюють до них або беруть у них участь.
З огляду на тяжкий характер кримінальних злочинів, передбачених даною Конвенцією, кожна Сторона зобов’язалась запроваджувати ефективні, адекватні та стримуючі кримінальні та некримінальні санкції й заходи, а у разі вчинення таких злочинів фізичними особами.
— позбавлення волі із подальшою можливістю екстрадиції. Також кожна Сторона вживає законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення можливої конфіскації чи вилучення засобів вчинення кримінальних злочинів і доходів, отриманих від злочинної діяльності, чи власності, вартість якої відповідає таким доходам.
Враховуючи загрози, які несе корупція державними інтересам, та з метою підвищення ефективності боротьби з цими явищами, Сторони вважають, що у структурі органів, які здійснюють боротьбу зі злочинністю, мають бути створені спеціальні органи, які повинні мати необхідну самостійність, згідно з основоположними принципами правової системи кожної держави, бути укомплектованими відповідно підготовленим персоналом, мати фінансові ресурси, достатні для виконання поставлених завдань, та здійснювати свої функції ефективно і без будь-якого невиправданого тиску з боку національних владних органів. Конвенцією передбачається створення відповідних умов співпраці національних державних органів та спеціальних органів по боротьбі з корупцією. Органи державної влади чи будь-які посадові особи, відповідно до національного законодавства, повинні з власної ініціативи повідомляти спеціальні органами по боротьбі з корупцією про випадки корупційних діянь чи про достатні підстави вважати, що в діях певних осіб є ознаки корупційних злочинів, передбачених цією Конвенцією, а також на запит спеціальних органів надавати будь яку необхідну інформацію.
Держави зобов’язались визначити заходи, які сприяють збиранню необхідної інформації та відповідних доказів скоєного злочину, а також конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом. До таких заходів, передбачених національним законодавством, відносяться:
- • застосування спеціальних слідчих методів, які забезпечують можливість встановлювати, вистежувати, заморожувати та арештовувати засоби та доходи, отримані корупційним шляхом, чи власності, вартість якої відповідає таким доходам;
- • суддям або іншим компетентним органам надати право виносити постанови про доступ до банківської, фінансової чи іншої комерційної інформації або про вилучення такої інформації, при цьому банківська таємниця не може перешкоджати здійсненню цих заходів;
- • передбачити заходи належного та ефективного захисту помічників правосуддя — тих, хто повідомляє про кримінальні злочини або в інший спосіб співпрацює з органами слідства, а також свідків, які дають показання стосовно цих злочинів.
Ефективність боротьби з корупцією та організованою злочинністю неможлива без тісної співпраці між державами, яка грунтується на основі міжнародних договорів про співробітництво у кримінальних справах чи взаємних домовленостей про допомогу у розслідуванні кримінальних злочинів чи переслідуванні злочинців. Взаємна допомога передбачає швидкі дії щодо запитів, що надходять від національних чи спеціальних органів, які відповідно до чинного законодавства, мають право розслідувати кримінальні злочини чи переслідувати злочинців. При цьому у наданні взаємної правової допомоги може бути відмовлено, якщо, на думку запитуваної Сторони, задоволення запиту може зашкодити її основоположним інтересам, національному суверенітету, національній безпеці чи громадському порядку. Водночас, сторони не можуть застосовувати правило таємниці банківських операцій, як підставу для відмови у співробітництві. Якщо це передбачено національним законодавством, то Сторона, яка запитує, може вимагати, щоб запит про зняття банківської таємниці, скріплювався дозволом відповідного судді чи іншого судового органу, включаючи і державних обвинувачів, що займається розслідуванням даної кримінальної справи.
Міжнародне співробітництво передбачає й екстрадицію злочинців. Відповідно до п. 2 ст.27 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Сторона, що отримує запит про екстрадицію іншій Стороні з якою вона не має чинного договору про екстрадицію, може вважати цю Конвенцію правовою основою для видачі злочинців, а у стосунках між собою визнавати кримінальні злочини такими, що тягнуть екстрадицію. Екстрадиція може здійснюватись і відповідно до чинного національного законодавства запитуваної Сторони чи взаємних договорів, якими може бути передбачена відмова у екстрадиції виключно на підставі громадянства правопорушника, або ж коли запитувана Сторона вважає, що вона має юрисдикцію над таким злочином і може передати справу до своїх компетентних органів для переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні корупційного злочину. Також Сторони без попереднього запиту, можуть надіслати одна одній інформацію про виявлені факти, якщо вони вважають, що повідомлення такої інформації може допомогти іншій Стороні у порушенні чи проведенні розслідування кримінальних злочинів, визначених цією Конвенцією.
Додатковим протоколом до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією передбачається впровадження в національне законодавство держав кримінальної відповідальності «арбітра», «іноземного арбітра» (особи, яка в силу арбітражної угоди запрошена винести рішення, яке має обов’язкову юридичну силу у арбітражному спорі), «присяжного засідателя» — (особи, яка діє як член колегіального органу, або має визначити вину обвинувачуваної особи у ході судового процесу) за умисне обіцяння, пропонування чи надання будь-якою особою, прямо чи опосередковано, будь-якої неправомірної переваги арбітру, який здійснює свої функції відповідно до арбітражного законодавства даної Сторони, для нього особисто чи для інших осіб, з метою заохочення його до виконання чи невиконання своїх функцій; за умисне вчинення, вимагання чи одержання арбітром, який здійснює свої функції відповідно до арбітражного законодавства Сторони, прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги, для нього особисто чи для інших осіб, або прийняття пропозиції чи обіцянки надання такої переваги з метою виконання чи невиконання ним своїх функцій.
Таким чином, лише об'єднавши зусилля міжнародної спільноти шляхом вдосконалення національного та міжнародного законодавства, створення на національному та міжнародному рівнях спеціалізованих структур, які фінансово, матеріально-технічно та професіонально забезпечені всім необхідним — можна сподіватись на ефективну боротьбу з корупцією та організованою злочинністю.