Ринок фінансових послуг фондових бірж

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ФОНДОВИХ БІРЖ УКРАЇНИ

1.1 Суть та функції фондової біржі

1.2 Учасники фондових бірж

1.3 Організація та проведення біржових торгів РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ФОНДОВИХ БІРЖ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз розвитку біржових торгів в Україні

2.2 Аналіз діяльності Української фондової біржі

2.3 Програми розвитку фондового ринку РОЗДІЛ 3. ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

3.1 Регулювання фінансових ринків у Євросоюзі

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Актуальність теми даної курсової роботи пов’язана зі значенням ринку цінних паперів та його розвитку. Адже існування та стабільність даного ринку відіграють значну роль у розвитку фінансового ринку, який у свою чергу є ключовим гвинтиком у механізмі усієї економіки.

Вітчизняні вчені у своїх працях досить ґрунтовно розробляли теоретичні основи та практичні аспекти функціонування банків в ролі інвесторів на первинному фондовому ринку. Зазначена тема знайшла своє відображення у працях таких українських фахівців: Луціва Б.Л., Вовчак О. Д., Мороза А. М., Савлука М.І., Пересади А. А., інших. Дослідженням проблем розробки і реалізації інвестиційної стратегії банків та формування їх портфелів цінних паперів також займалися зарубіжні вчені, зокрема, Шарп У., Лаврушін О. І. та ін.

Незважаючи на досить ґрунтовні наукові доробки вищезазначених вчених, слід відмітити, що розроблювана тема потребує подальшого опрацювання, в першу чергу, у питаннях виявлення особливостей діяльності банків на первинному ринку цінних паперів. Задля визначення можливостей та особливостей діяльності банків в якості портфельних інвесторів необхідно провести аналіз діяльності банків на первинному фондовому ринку.

Метою роботи є дослідження фінансових послуг на фондовій біржі України.

Предмет дослідження — механізм та процес проведення фінансових послуг фондовій біржі України.

Об'єкт дослідження — фінінсові послуги на фондовій біржі.

Виникнення та обіг капіталу, створеного в цінних паперах, тісно пов’язано із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. Із появою цінних паперів (фондових активів) відбувається немов би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, створений виробничими фондами, з другого — його відображення в цінних паперах.

Поява цієї різновидності капіталу пов’язана із розвитком потреби у залученні все більшого обсягу кредитних ресурсів внаслідок ускладнення й розширення комерційної та виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, бо покупка цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу у позику.

Ключовим завданням, яку повинен виконувати ринок цінних паперів є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, у порівнянні з банківськими кредитами, капіталу.

Ринок цінних паперів є одним з найважливіших елементів ринкової економіки. Якщо в західних країнах він має розвинену структуру і добре відлагоджені механізми функціонування, то в Україні це ринок знаходиться у процесі становлення. Визначальними факторами цього процесу є специфічні особливості українського економічного розвитку, що перебувають в переході від директивної економіки до ринкової.

В будь-якій економіці (ринковій, директивній) на одному полюсі виникає залишок грошових нагромадження, на іншому — існує потреба залучення додаткових грошових коштів для інвестування. Механізм цього явища загальновідомий. Наприклад, сезонні лишки (або нестаток коштів) виникають в сільському господарстві, лісозаготівлі, переробній промисловості, що використовує сільськогосподарську сировину. Грошові нагромадження виникають у населення (як резервна готівка, як заощадження на покупку товарів тривалого користування і тому подібне). Підприємства нагромаджують кошти амортизації та частини прибутку на інвестиційні проекти. Та, навпаки, частина підприємницьких структур постійно мають потреби в залученні коштів для розширення своєї діяльності (нарощування статутного капіталу, покупки обладнання, реалізації будівельних програм і тому подібне).

Можна сказати, що ринок цінних паперів в Україні знаходиться ще у фазі зародження. Однак темпи, якими він розвивається, значно більш швидкі, аніж еволюція ринку цінних паперів у свій час на Заході. Це вселяє, з одного боку, надії на скоріше набрання ринком цінних паперів достатнього рівня цивілізованості, з іншого боку, породжує неминучі витрати зростання та високий ризик при роботі на цьому ринку.

Національний Банк України дотримується нейтралітету у відношенні багатьох конкуруючих між собою біржових структур фондового ринку і не бере участь своїми коштами та ім'ям ні в одній з них. Така позиція обумовлена тим, що Нацбанк України не рахує потрібним віддавати пріоритет одній чи декільком з багатьох комерційних структур до того моменту, доки еволюція біржової системи сама не виділить незаперечного лідера або декількох лідерів на ринку цінних паперів. Нацбанк України не вважає потрібним включатися у конкурентну та політичну боротьбу різноманітних біржових структур та підтримувати одних на шкоду іншим.

Водночас Банк України з рівною повагою відноситься до різних учасників ринку цінних паперів й готовий надавати їм однакову методологічну підтримку. Це стосується, насамперед, громадських організацій — учасників ринку цінних паперів, інтелектуальне співробітництво.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ НА ФОНДОВІЙ БІРЖІ УКРАЇНИ

1.1 Суть та функції фондової біржі

Фондова біржа — це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

Перейнявши від товарної біржі інструментарій торгівлі, фондова біржа досить швидко залишила позаду свою попередницю. У XVII-XVIII століттях фондова біржа періодично ставала епіцентром підвищеної ділової активності, що часто закінчувалася крахом шахрайських, фіктивних підприємств, чиї акції стали причиною ажіотажу. Це був час зародження акціонерних підприємств — вони виникали як епізодичні, випадкові, незакономірні, оскільки обслуговували специфічні потреби, але це гальмувало їх розвиток. Варто пригадати акціонерні компанії типу Ост-Індійських (одна була заснована в Голландії, інша — в Англії). Вони виступали формою, в якій монополія на торгівлю з колоніями надавалася групі купців. Більш ідеальною виявилася саме акціонерна форма, оскільки вона дозволяла деякою мірою потенційно забезпечити «соціальну справедливість» і зрівняти привілеї, що отримували купці, які об'єднувалися в такі компанії, їх акції емітувалися досить широко, щоб кожний бажаючий міг їх придбати, а з ними — і доступ до прибутків від колоніальної торгівлі.

Якщо акціонерні товариства, які виникали в цей час, сприяли могутньому поштовху розвитку фондової біржі, то масовий перехід до акціонерної форми, що розпочався у другій половині XIX ст., закріпив за нею пальму першості у біржовому світі: без фондової біржі акціонерна справа по-справжньому розвиватися не може.

Отже, фондова біржа є регулятором фінансового ринку, тобто організованим і регулярно функціонуючим ринком з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Правила, за якими функціонує фондова біржа, повинні передбачати:

а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

б) порядок торгівлі на фондовій біржі;

в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов’язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісії фондової біржі, порядок їх діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

й) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

і) інші положення, що стосуються діяльності біржі.

Фондова біржа не укладає угоди з цінними паперами, а виходячи з сутності своєї ролі, завдань, функцій створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує угоди.

Основними функціями, які виконують фондові біржі, є:

— мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових капіталів та нагромаджень через реалізацію цінних паперів;

— кредитування та фінансування держави та інших господарських організацій через купівлю їх цінних паперів;

— встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів;

— забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери.

Своєю діяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображають рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.

До загальних функцій фондових бірж відносять:

— визначення ринкової ціни (цінова) — це одна з найважливіших функцій біржі, оскільки ціни на цінні папери, що встановлюються на біржі, суттєво впливають на ціни інших активів, які є в обігу. Крім виявлення та встановлення ціни, частиною ціноутворювальної функції біржі є також стабілізація та прогноз цін на біржовому ринку, які передбачають встановлення допустимих змін цін на біржові активи. Цьому також сприяє діяльність співробітників біржі, які ведуть торги окремими видами цінних паперів і здійснюють у разі потреби купівлю-продаж цінних паперів від свого імені;

— прогнозну функцію — більше властива для спеціалізованих бірж, на яких здійснюється торгівля строковими контрактами, оскільки ціни на ринку строкових угод мають суттєвий вплив на формування поточних ринкових цін;

— організаційну — передбачає гарантування виконання умов біржових угод; розробку системи розрахунків за укладеними на біржі угодами; організацію біржових зборів для проведення гласних публічних торгів тощо;

— інформаційну — забезпечує учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан і тенденції розвитку фондового ринку;

— регулювальну — забезпечує встановлення правил торгівлі, здійснення біржового арбітражу, порядку вирішення спірних питань між учасниками, встановлення пріоритетів, органів контролю, управління та інші.

До конкретних функцій фондової біржі належать:

— установлення правил проведення біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

— організація та проведення регулярних біржових торгів;

— організаційне, технологічне та технічне забезпечення проведення біржових торгів;

— установлення процедур лістингу та делістингу, допуску до торгівлі на фондовій біржі;

— ведення переліку учасників торгів, фіксація оголошених заявок, укладених біржових угод та контроль за виконанням біржових контрактів;

— ведення переліку цінних паперів та інших фінансових інструментів, унесених до біржового списку;

— обмін інформацією з депозитарними та розрахунково-кліринговими установами для забезпечення виконання біржових контрактів;

— зберігання документів щодо укладення біржових угод і виконання біржових контрактів в депозитарній системі;

— здійснення діяльності з проведення клірингу та розрахунків за договорами щодо похідних (деривативів), які укладаються на організаторі торгівлі;

— здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі;

— відповідне реагування на виявлені порушення правил фондової біржі та законодавства про цінні папери;

— здійснення фінансового моніторингу згідно з вимогами законодавства;

— надання інформаційних послуг щодо організації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

— оприлюднення інформації відповідно до законодавства України.

Для реалізації своїх функції біржа повинна мати приміщення, комп’ютерні мережі, інше матеріально-технічне забезпечення, підготовлений персонал. Крім того, мають бути розроблені правила біржової торгівлі та кваліфікаційні вимоги до учасників торгів.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, яка здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців». Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку фондова біржа здійснює на підставі ліцензії, що видається НКЦПФР у встановленому порядку.

Статут фондової біржі затверджується її вищим органом — зборами акціонерів. У статуті фондової біржі (ФБ) зазначаються найменування і місцезнаходження ФБ, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності ФБ, розподілу майна ФБ у разі її ліквідації. У статуті ФБ також мають відображатися вимоги щодо діяльності органів ФБ, до компетенції яких належать виконання функцій та прийняття рішень, передбачених правилами біржі [ 28 ].

1.2 Учасники фондових бірж фондовий біржа торг фінансовий В окремо узятій фондовій угоді задіяні три сторони:

· продавець,

· покупець,

· посередник.

На початкових етапах модель гранично проста — один посередник зводить продавця з покупцем. При росту масштабів фондових операцій з’являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одному, продавець — до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з’являється ще один. Назвемо його центровим, а його контрагентів фланговими посередниками.

З іншого погляду? посередник може діяти подвійно:

· По-перше, за свій рахунок, стаючи на час власником паперів і одержуючи доход як різницю між курсами покупки і продажу. На американському позабіржовому ринку таких посередників, як уже згадувалося, називають дилерами.

· По-друге, він може працювати за визначений відсоток від суми угоди, тобто за комісійну винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продаж акцій.

У першій і другій моделях угоди посередник може виступати або в одній якості, або в іншій. У третій моделі дотримується поділ праці: центровий посередник працює за свій рахунок, а флангові - на комісійних початках. Третя модель довгий час, аж до середини 80-х років, існувала на біржі в Лондоні, по ній дотепер функціонує Нью-Йоркська фондова біржа. Центровий посередник у Лондоні іменувався джоббером, у Нью-Йорку — фахівцем. Флангові посередники і там і там іменуються брокерами.

На розвитому фондовому ринку однаковості в посередницьких операціях немає - усі три моделі співіснують, своя «фондова ніша» знаходиться для кожної. Покладемо, брокер з великою клієнтурою одержує, крім інших, два доручення, причому курс і розмір пропозиції продати збігається з параметрами замовлення на покупку. Брокеру залишається тільки оформити угоду, з чим він благополучно справляється поодинці, не бідуючи в послугах інших посередників.

Пари замовлень, що самовиконуються, можуть утворюватися в біржовій юрбі, коли один брокер повідомляє про наявний у нього пропозиції, а інший відразу відгукується — у нього парне замовлення (посередництво по другій моделі). Але багато доручень формулюються як умовні. Наприклад, «продати, якщо курс піднімається до…» Такі замовлення разу виконати не можна. Отут і приходить на допомогу центровий посередник, а умовні доручення передаються йому фланговими посередниками. Відзначимо, що центрового посередника може замінити комп’ютер, і частково це вже робиться.

Оскільки потреба в двоступінчастому посередництві складається далеко не відразу, зосередимося на іншому важливому для молодого Українського ринку питанні: на яких початках краще працювати біржовому посереднику — за свій чи рахунок як брокеру? Добре б, звичайно, мати дилерів, готових купити папера в чи клієнта продати їх йому. Однак дилеру приходиться пускати в обіг свої кошти і брати на себе ризик. Покладемо, недолік грошей можна компенсувати позиками, але проблему ризику це не знімає. Дилер, що невірно оцінив ситуацію, може дестабілізувати ринок і викликати ланцюгову реакцію банкрутств, якщо не поверне отримані кредити. Дилер, що усвідомить і свою недосвідченість, і недосконалість ринку, схильний виявляти надобережність, відмовляти клієнтам. Тим самим гальмується висновок угоди.

Національним біржам у розвитку посередницьких послуг потрібна стратегія, що включає вироблення норм регулювання:

· який мінімальний капітал повинний мати дилер,

· які межі кредитів, що він може брати і т. д.

Необхідне ліцензування брокерської і дилерської діяльності, установлення стандартів їхньої звітності. Не виключено, що на початковому етапі об'єктивно не буде посередників, готових узяти на себе функції дилерів. У центр посередництва тому спочатку доцільно поставити брокера, прикладаючи одночасно максимум зусиль до забезпечення концентрації попиту та пропозиції фондових цінностей. Поступово стане ясно, хто з брокерів здатний узяти на себе роль дилера.

Біржа — це царство посередників, що є дійсними хазяїнами біржі, у тому числі і юридично, якщо біржа організована як акціонерне товариство. Можливо і створення біржі як публічно-правового інституту. Ясно, що ініціаторами установи біржі як акціонерного товариства стають саме ті, хто має намір працювати в біржовому залі, надаючи інвесторам послуги по купівлі-продажу цінних паперів. Засновники біржі - це члени біржі, коло яких може бути розширений, якщо засновники вважають за необхідне прийняти додаткове число акціонерів.

Члени біржі автоматично одержують біржове місце, тобто право вести операції в біржовому залі. Може бути прийняте рішення про продаж додаткового числа місць, і тоді їхні власники теж одержать право торгувати в операційному залі. Якщо число членів біржі і біржових місць значно то неминуча ротація — хтось вирішує продати приналежне йому місце. У випадку, що коли бажають придбати місце багато, ціна його висока, це є для біржі гарним знаком. Якщо ціна падає, біржовикам треба задуматися. Інтервал, у якому коливаються ціни, може бути дуже значним.

Фондова біржа має, як правило, статус безприбуткового акціонерного товариства, тобто не ставить своєю метою одержання доходу для розподілу його серед своїх членів. Це може показатися на перший погляд дивним, але в дійсності глибоко закономірно: члени біржі одержують доход, функціонуючи як біржові посередники. Зміст в тім, щоб клієнти біржі сплачували ще якісь суми в загальну біржову скарбничку, з якої вони будуть розподілятися між членами біржі, явно не проглядається: може початися перерозподіл надходжень на користь тих членів, що працюють незадовільно і залучають менше клієнтів, а з загальної скарбнички вимагають виплат пропорційно своєму паю.

Безприбутковий статус не означає, що біржа як акціонерне товариство взагалі не одержує доходів. Отримані доходи витрачаються для облаштованості залу і приміщень, де працюють біржовики, створення сучасних систем зв’язку, ведення дослідницької роботи і т. д.

Члени біржі зацікавлені в тім, щоб біржа одержувала рівно стільки доходів, скільки їй потрібно при дотриманні розумної економії: завищення доходів означає скорочення прибутків чи членів, подорожчання послуг по купівлі-продажу цінних паперів.

Біржовиків поєднує загальний інтерес, а особливо тісно вони спаяні, коли принцип котирування акцій на одній біржі сполучається з єдиними фіксованими ставками, стягнутими з клієнтів на цій біржі. Саме такий порядок існував на Нью-Йоркській біржі до травня 1975 року. Уведення комісійних ставок змушує біржовиків конкурувати за залучення клієнтів. А для клієнтів це саме головне. Звичайно, завжди є небезпека, що члени біржі домовляться між собою й установлять завищений рівень розцінок. Тоді буде доцільним припинити котирування акцій на такій біржі і перенести угоди в інше місце. До розгляду процедури котирування ми приступимо після короткої довідки про члени біржі.

Членами біржі є фізичні і юридичні особи, але перші - «на підхопленні» у других і виконують допоміжні функції. Юридичні особи представлені або універсальні комерційні банки, або спеціалізованими біржовими фірмами (їх називають брокерськими, чи инвестиционно-банковскими), або і тими, і іншими. У США з 30-х років склалася своєрідна модель, що пізніше була запозичена Канадою і Японією. Вона будується на забороні комерційним банкам брати участь у біржових операціях. Монополію на цей вид діяльності одержали інвестиційно-банківські фірми.

У свою чергу, вони не повинні вторгатися в єпархію комерційних банків — депозитно-ссудні операції. Для західноєвропейських країн характерна інша модель — на біржах домінують універсальні комерційні банки, яких у кожній країні одиниці. Через них проходить так багато доручень на угоди з цінними паперами, що банки фактично виконують ті ж функції, що і біржі, які концентрують попит та пропозиція цінних паперів. А раз так, то банк здатний у визначеній мері і підмінювати біржу. Але цілком замінити біржу банки не можуть, та й не прагнуть до цього — у кожного своє місце в кредитно-фінансовій системі.

Оскільки акціонерні товариства поділяються на два види — закриті і відкриті, то з потенційних претендентів на біржове котирування треба виключити закриті суспільства, тому що їхні акції не обертаються на ринку. У таких суспільствах перехід паю в інші руки вимагає згоди інших акціонерів. У цьому і виявляється «3акритість» цих суспільств. На відміну від цього, пай у відкритому акціонерному товаристві кожний з акціонерів вільний передати кожному, що й означає волю звертання таких акцій на ринку.

Суспільства відкритого типу відрізняються по масштабах діяльності. Для великих чи швидко зростаючих не складає праці привернути увагу до своїх акцій, а для інших задача ця важко розв’язна. Тому з погляду інтенсивності звертання акцій акціонерні товариства розшаровуються. По одним паперах попит та пропозиція настільки великі, що угоди укладаються не просто щодня, але і багато раз у день, а по іншим — раз у кілька днів, а те і чи тижнів місяців. Звідси висновок: у першому випадку котирування на біржі доцільна, у другому — немає.

Існують дуже прозаїчні причини, що стосуються організаційної сторони справи:

· По-перше, за котирування треба платити, а навіщо платити, якщо угод майже не буде?

· По-друге, біржа не зацікавлена в тім, щоб «засмічувати» свій котирувальний бюлетень. Біржі ні до чого, щоб він з дня в день майорів прочерками, що означають відсутність угод.

· По-третє, прочерки в котирувальному бюлетені ніяк не додають популярності відповідної компанії.

При бажанні, незважаючи на усю вагомість приведених аргументів, ними можна зневажити. Але не можна скинути з рахунків змістовну сторону справи. Зіставимо дві компанії: в одному випадку угоди з акціями компанії укладаються приблизно раз у кілька місяців, а в другому — десятками щодня. Поставимо себе на місце інвестора, що вирішив купити акції другої компанії.

Орієнтиром буде служити динамічний ряд біржових котирувань, тобто цін, по яких акції переходили з рук у руки. Між угодами проходить так мало часу, що припускати наявність якихось серйозних змін у справах компанії не приходиться. Тому ми можемо сміло орієнтуватися на курси (ринкові ціни) попередніх угод і дати брокеру замовлення купити за ринковою ціною. За час, поки наше замовлення переборе шлях до операційного залу, курс сильно не зміниться (крім, зрозуміло, періодів біржових панік). Така ситуація здається нам цілком природної, акція як титул власності живе своїм самостійним життям.

Звернемося тепер до першої компанії. Її акція — юридично такий же титул власності, як і в другої компанії. Представимо, що нам неї пропонують купити. Чи погодимося ми використовувати як орієнтир курс попередньої угоди, що відбулася кілька місяців назад? Адже за цей час багато чого могло змінитися в самій компанії, на ринках, куди вона поставляє свою продукцію і тобто В цьому випадку для ухвалення рішення про покупку потрібно чимала попередня робота, можна сказати, необхідна інвентаризація компанії. Таким чином, самостійність титулу власності виявляється ілюзорною — він «прив'язаний» до майна, що представляє.

Отже, уявивши себе на місці інвестора, ми краще усвідомили, чому на біржі котируються тільки компанії, акції яких служать предметом найбільш активної торгівлі. Але звідси також випливає, що позабіржовий ринок аж ніяк не другозначний. На ньому представлене чимало солідних фірм, чиї розміри «не дотягають» до біржових стандартів.

Позабіржовий ринок є також «інкубатором», де вирощуються компанії, акції яких згодом переміщаються на біржу. І навряд чи існує необхідність докладно зупинятися на тім, що між установою акціонерного товариства і прийняттям його паперів до котирування повинен пройти визначений час. Навіть якщо по своїх масштабах (величині активів, одержуваного прибутку) воно задовольняє біржові критерії, біржі вимагають представити «родовід» акцій — історію їхнього звертання на позабіржовому ринку протягом декількох років.

Інформація про біржі континентальних західноєвропейських країн убога. У наших засобах масової інформації про них повідомляється значно менше, ніж про Нью-Йоркську біржу. Причина укладається в тім, що фондова біржа грає відносно більш важливу роль у США, чим у континентальних західноєвропейських країнах. Це порозумівається розходженнями в структурі володіння акціями.

Схематично, суть цих розходжень можна зобразити в такий спосіб: в одній моделі контрольні пакети невеликі, а основна маса акцій вільно звертається на ринку, у той час як в іншій моделі гнітюча частка акцій іммобілізована в контрольних пакетах, а на ринку звертається щодо небагато акцій. Першу модель можна позначити як англо-американську, другу — як континентальну західноєвропейську При всій умовності такої схеми розходження між моделями показують суть того, що відбувається в реальному житті.

При англо-американській моделі акцій на ринку багато, а виходить, велика імовірність наявності великого числа інвесторів, що бажають їх купити і продати. Отже, для бірж відкривається широке поле діяльності. Украй важливо і така обставина: з акцій, що звертаються на ринку, можна в принципі сформувати пакет, що стане контрольним і дозволить перехопити контроль над компанією.

При західноєвропейській моделі такої можливості не існує в принципі. Перехід компанії з рук у руки може відбутися тільки за бажанням колишніх власників. Обороти ж акцій на біржах невеликі.

Уже позначилися три головних претенденти на володіння великими пакетами акцій: держава в особі тих чи інших його органів, трудові колективи і підприємства, зацікавлені в перехресному володінні акціями.

Усі ці акціонери обзаводяться акціями не для того, щоб відразу вийти з ними на ринок — виходить, що придушує частина акцій державних підприємств преутворених в акціонерні товариства, виявиться іммобильною — нічого поганого в цьому ні, якщо тим самим трудові колективи одержать могутній стимул підвищити ефективність своєї роботи, а господарські зв’язки між підприємствами зміцняться завдяки перехресному володінню акціями, взаємному представництву в радах акціонерних товариств і т. д.

Але для біржі така структура володіння акціями буде означати звуження потенційних розмірів обороту акцій. Відносно більший інтерес для неї будуть представляти знову утворені акціонерні товариства — якщо вони, зрозуміло, будуть досить великими.

Сказане змушує задуматися і про орієнтири, на яких доцільно тримати курс Українським біржам при відпрацьовуванні процедур торгівлі. Інтерес до досвіду американського ринку цілком зрозумілий, але важливо представляти границі, у яких удасться використовувати прийоми, що практикують на біржах США. Адже вони орієнтовані на безупинну торгівлю по методу подвійного аукціонуі замовлення на покупку і на продаж акцій. На відміну від цього, на біржах з невеликими оборотами (за зразком ряду західноєвропейських) спочатку замовлення акумулюються, а потім відповідно до тієї чи іншої прийнятої процедури встановлюється курс (наприклад, за критерієм задоволення максимально можливого числа заявок).

Отже, біржа аж ніяк не всесильна в налагодженні обороту акцій. Вирішальне значення має широта розосередження акцій, а це визначається, природно, не тільки пропозицією акцій. У кінцевому рахунку останнє слово за інвесторами.

Спроби розгадати секрет сил, що направляють курси акцій чи нагору чи вниз, що продовжує, але результати — як у середньовічних алхіміків: по головній проблемі просування, а побічні результати бувають цікавими. Висновок, до якого схиляється більшість серйозних дослідників, укладається в тім, що на розвитому фондовому ринку в кожен даний момент біржовий курс відображає в основному всю інформацію, що мається про акціонерне товариство, а зміни курсу відбуваються під впливом появи нової інформації, що стосується самої компанії, чи галузі галузей, у яких вона діє, кон’юнктури в економіці в цілому й ін.

Уже з такого загального міркування випливає, що доступ до інформації, черговість її одержання здобувають величезну важливість для успіху в біржових операціях. Для власника таких зведень більше немає таємниць щодо найближчих змін біржового курсу акцій даного акціонерного товариства. Як носій нової інформації, він має переваги в біржовій грі.

Ясно, що використання службової інформації у фондових угодах повинне бути заборонено, але настільки ж ясно, що цілком викорінити таку практику неможливо.

Налагоджуючи роботу Українського фондового ринку, проблему службової інформації необхідно вирішити настільки, наскільки це можливо: усі міри повинні бути прийняті для запобігання зловживань. Всім учасникам фондового ринку повинний бути забезпечений рівний доступ до зведень, що впливають на курс акцій.

Вимоги до біржі як до форми організації фондової торгівлі можна сформулювати в такий спосіб:

· По-перше, вона повинна забезпечувати визначення курсу цінних паперів тільки під впливом попиту та пропозиції і надійно обгороджувати курс від впливу тих, хто намагається маніпулювати їм, спотворюючи курс до своєї вигоди.

· По-друге, між ціною продавця і ціною покупця в звичайному випадку не повинне бути великого розриву — інакше процес висновку угод гальмується.

· По-третє, повинні підтримуватися плавність і поступовість у зміні курсів, процес утворення курсів повинний запобігати раптові різкі стрибки.

1.3 Організація та проведення біржових торгів

1. Фондова біржа забезпечує умови для проведення регулярних торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами за встановленими правилами у спосіб, що призводить до укладання біржових контрактів (договорів) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Електронна торговельна система, яка використовується фондовою біржею для організації та проведення торгів, повинна відповідати вимогам, зазначеним у цьому Положенні.

Фондова біржа забезпечує:

надійне функціонування електронної торговельної системи;

надання необхідної для користувачів інформації в зручному для сприйняття вигляді, обслуговування запитів користувачів.

Програмне забезпечення фондової біржі повинно відповідати вимогам, встановленим Комісією.

Торговельний день не може починатися пізніше 10−00 години і закінчуватися раніше 16−00 години за київським часом. Протягом торговельного дня може відбуватися кілька торговельних сесій.

Фондова біржа за погодженням з державним представником на фондовій біржі своїм рішенням в окремих випадках може встановлювати інші межі конкретного торговельного дня.

2. Правила фондової біржі щодо порядку організації та проведення біржових торгів повинні визначати:

процедуру та технології проведення біржових торгів на різних видах ринків;

вимоги до учасників біржових торгів, їх права та обов’язки, у тому числі щодо інформування учасником біржових торгів (крім державних органів) фондової біржі про виконання біржового контракту (договору) протягом однієї години після виконання такого біржового контракту (договору), крім випадків, коли таку інформацію отримує фондова біржа від депозитарію;

вимоги до уповноважених представників учасників біржових торгів, їх права й обов’язки;

процедуру укладання та виконання біржових контрактів (договорів), включаючи процедуру подання заявок;

перелік видів заявок, які можуть подавати учасники біржових торгів;

процедуру використання електронної торговельної системи та процедуру доступу учасників біржових торгів до користування цією системою;

процедуру формування переліку заявок учасників біржових торгів, який повинен містити щонайменше такі дані: номер заявки; найменування та код (у разі наявності) учасника торгів, який подав заявку; умови заявки; вид заявки; реквізити цінного папера або іншого фінансового інструмента, щодо якого подано заявку; кількість цінних паперів або інших фінансових інструментів, щодо яких учасником подано заявку; дату та час реєстрації заявки;

порядок надання доступу до переліку та реквізитів заявок, поданих протягом торговельної сесії;

процедуру формування переліку укладених біржових контрактів (договорів), який повинен містити щонайменше такі дані: реєстраційний номер біржового контракту (договору); сторони біржового контракту (договору); дату і час фіксації біржового контракту (договору); реквізити цінного папера або іншого фінансового інструмента, щодо якого було укладено біржовий контракт (договір); суму біржового контракту (договору); кількість цінних паперів або інших фінансових інструментів, щодо яких було укладено біржовий контракт (договір); ціну цінного папера або іншого фінансового інструмента, за якою було укладено біржовий контракт (договір);

процедуру оформлення та обліку документів, які використовуються при укладанні та виконанні біржових контрактів (договорів);

процедуру запобігання маніпулюванню та укладанню нестандартних біржових контрактів (договорів);

процедури, що застосовуються фондовою біржею у разі виникнення в ході торговельної сесії надзвичайних ситуацій, уключаючи опис таких ситуацій;

порядок прийняття рішень про зупинення, припинення та поновлення торгівлі;

процедуру запобігання невиконанню біржових контрактів (договорів) учасниками біржових торгів;

порядок зупинення та припинення торгівлі за рішенням уповноважених державних органів;

порядок допуску до торгівлі на фондовій біржі без внесення до біржового реєстру;

порядок здійснення діяльності маркет-мейкера.

3. Порядки організації та проведення біржових торгів на первинному та вторинному ринках встановлюються окремо.

4. Фондова біржа в своїх правилах встановлює критерії ліквідності цінних паперів, які виступають як забезпечення при здійсненні маржинальних операцій. При встановленні критеріїв ліквідності цінного папера фондова біржа використовує такі показники:

обсяг торгів цінним папером;

кількість укладених та виконаних біржових контрактів (договорів) за таким цінним папером;

кількість учасників торгів, що укладали біржові контракти (договори) за таким цінним папером;

кількість торговельних днів, у які укладалось більше 10 біржових контрактів (договорів) за таким цінним папером;

кількість торговельних днів, у які подавалися заявки на покупку таких цінних паперів;

кількість торговельних днів, у які подавалися заявки на продаж таких цінних паперів.

5. Допуск цінних паперів та інших фінансових інструментів до торгівлі на фондовій біржі здійснюється шляхом їх внесення до біржового списку.

Цінні папери та інші фінансові інструменти, обіг яких здійснюється на фондовій біржі, можуть перебувати у біржовому списку цієї фондової біржі не більше 60 календарних днів без проведення за ними біржових торгів. У разі непроведення біржових торгів протягом 60 календарних днів за цінними паперами та іншими фінансовими інструментами такі цінні папери та інші фінансові інструменти виключаються із біржового списку, крім цінних паперів, що знаходяться у процесі розміщення або пропонуються до продажу на фондових біржах у процесі приватизації, акцій публічних акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать одному акціонеру, у тому числі державі, інших фінансових інструментів.

6. До біржового списку можуть бути внесені цінні папери в процесі їх відкритого (публічного) розміщення.

7. Біржовий список повинен містити щонайменше такі дані: найменування та код за ЄДРПОУ емітента; міжнародний ідентифікаційний номер (у разі коли його наявність передбачена законодавством), реєстраційний код Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування для цінних паперів інститутів спільного інвестування, вид цінного папера або іншого фінансового інструмента; номінальну вартість; кількість цінних паперів або інших фінансових інструментів відповідного виду в обігу; кількість цінних паперів у випуску (для облігацій); дані щодо державної реєстрації випуску цінного папера та іншого фінансового інструмента (у разі якщо державна реєстрація випуску передбачена законодавством), інші показники, необхідні для ідентифікації цінного папера або іншого фінансового інструмента; рівень лістингу; дату внесення (виключення) цінного папера або іншого фінансового інструмента до (з) біржового списку.

8. Допуск до торгівлі без внесення до біржового реєстру може здійснюватися за ініціативою емітента, члена фондової біржі, фондової біржі, компанії з управління активами (щодо цінних паперів інститутів спільного інвестування, які містяться в управлінні компанії з управління активами), іншої особи, у тому числі державного органу, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством.

Вимоги щодо внесення цінних паперів та інших фінансових інструментів до біржового списку без унесення до біржового реєстру установлюються фондовою біржею відповідно до правил фондової біржі.

Не допускається внесення до біржового списку цінних паперів та інших фінансових інструментів, емітенти яких визнані банкрутом або щодо яких застосовується ліквідаційна процедура, крім цінних паперів, які пропонуються до продажу в процесі приватизації.

Правила фондової біржі повинні передбачати можливість проведення біржових торгів за участю державних органів для випадків, передбачених законодавством.

9. Фондова біржа з іноземним емітентом, цінні папери якого можуть бути допущені до обігу на території України, укладає договір, основними умовами якого мають бути:

зобов’язання іноземного емітента на веб-сайті фондової біржі оперативно розкривати інформацію в тому обсягу, що і на іноземній біржі, на якій цінні папери такого цього емітента допущені до обігу (зазначена інформація повинна бути оприлюднена українською мовою у десятиденний строк з дня оприлюднення на іноземній біржі);

можливість доручення іноземним емітентом фондовій біржі оприлюднювати на власному веб-сайті інформацію, розкриту іноземним емітентом на іноземній біржі, з перекладом на українську мову;

санкції за нерозкриття інформації іноземним емітентом на веб-сайті фондової біржі (якщо договором між фондовою біржею та іноземним емітентом передбачено зобов’язання іноземного емітента розкривати інформацію самостійно).

10. У разі нерозкриття іноземним емітентом інформації на веб-сайті фондової біржі (якщо договором між фондовою біржею та іноземним емітентом передбачено зобов’язання іноземного емітента розкривати інформацію самостійно) фондова біржа:

інформує про такий факт іноземну біржу, на якій цінні папери іноземного емітента допущені до торгівлі, та державний регулятор такої іноземної біржі;

у двадцятиденний строк з дня оприлюднення інформації на іноземній фондовій біржі, на якій іноземний емітент розміщує основний випуск цінних паперів, забезпечує розміщення такої інформації українською мовою на власному веб-сайті.

11. Припинення торгівлі цінним папером іноземного емітента здійснюється фондовою біржею у разі невідповідності іноземного емітента та його цінних паперів вимогам цього Положення, правилам фондової біржі.

12. Припинення торгівлі цінним папером або іншим фінансовим інструментом здійснюється фондовою біржею за таких підстав:

припинення емітента, про що інформація оприлюднена у порядку, встановленому законодавством;

невідповідності емітента та його цінних паперів вимогам цього Положення, правилам фондової біржі, що визначають умови перебування в біржовому реєстрі за відповідним рівнем лістингу;

невідповідності вимогам правил фондової біржі, що визначають умови перебування у біржовому списку як позалістингових цінних паперів;

прийняття Комісією рішення про анулювання випуску;

визнання емісії недобросовісною;

зупинення, припинення Комісією обігу та укладання біржових контрактів (договорів) за цінними паперами емітента;

(Абзац сьомий пункту 12 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1465 від 13.08.2013)

закінчення строку обігу цінних паперів;

застосування до емітента ліквідаційної процедури, про що інформація оприлюднена у порядку, встановленому законодавством, крім цінних паперів емітентів, що пропонуються до продажу на фондових біржах у процесі приватизації;

нерозкриття емітентом цінних паперів, які знаходяться у біржовому реєстрі, інформації перед фондовою біржею, якщо надання такої інформації передбачено правилами фондової біржі та договором між фондовою біржею та емітентом.

13. Фондова біржа визначає показники, що характеризують ситуацію цінової нестабільності і значних коливань цін цінних паперів, та встановлює порядок їх розрахунку.

13.1. Фондова біржа зобов’язана зупинити торги окремим лістинговим цінним папером у режимах торгів, які беруть участь у формуванні поточної ціни цінного папера, залежно від ступеня зміни поточної ціни від ціни закриття попереднього торговельного дня по цьому цінному паперу.

У разі зміни поточної ціни цінного папера від ціни закриття попереднього торговельного дня не менше ніж на 20% протягом 10 хвилин поспіль з моменту фіксації зазначеної зміни біржові торги цим цінним папером зупиняються на 1 годину. У разі якщо після поновлення торгів відбувається зміна поточної ціни цінного папера від ціни закриття попереднього торговельного дня не менше ніж на 30% протягом 10 хвилин поспіль з моменту фіксації зазначеної зміни, біржові торги цим цінним папером зупиняються до закінчення торговельного дня.

13.2. Фондова біржа у разі перевищення граничних значень зміни ціни цінного папера, передбачених підпунктом 13.1 цього пункту, повинна зупинити торгівлю таким цінним папером для виявлення причин, що призвели до ситуації цінової нестабільності та значного коливання ціни такого цінного папера.

З метою виявлення причин цінової нестабільності та значного коливання ціни такого цінного папера фондова біржа здійснює перевірку.

Граничні строки перевірки встановлюються правилами фондової біржі.

13.3. Фондова біржа у разі зупинення торгівлі цінними паперами, зміна ціни яких перевищує граничні значення, передбачені підпунктом 13.1 цього пункту, та здійснення відповідної перевірки може зупинити торгівлю іншими цінними паперами такого емітента та цінними паперами інших емітентів аналогічної та споріднених галузей за погодженням з державним представником на фондовій біржі.

13.4. Фондова біржа може визначати додаткові показники, які характеризують ситуацію цінової нестабільності і значних коливань цін цінних паперів, а також встановлювати додаткові підстави для зупинення біржових торгів.

13.5. У випадку зупинення фондовою біржею торгів цінним папером Комісія може прийняти рішення про зупинення торгів цим цінним папером на інших фондових біржах.

13.6. Біржа здійснює розрахунок поточних цін під час торговельної сесії не рідше ніж один раз на хвилину. Перший розрахунок поточної ціни (ціни відкриття) здійснюється через встановлений біржею в правилах проміжок часу від початку торговельної сесії. У разі зупинення торгів цінним папером розрахунок поточної ціни такого цінного папера не здійснюється протягом терміну зупинення біржових торгів за таким цінним папером.

У разі відсутності протягом розрахункового періоду біржових контрактів (договорів), які враховуються при розрахунку поточної ціни цінного папера, поточна ціна цінного папера визначається з урахуванням безадресних заявок, на підставі яких можуть бути укладені такі угоди, таким чином:

якщо краща ціна, вказана в безадресній заявці на купівлю цінного папера, вища за останнє розраховане значення поточної ціни відповідного цінного папера, то поточна ціна цінного папера вважається рівною кращій ціні, вказаній в безадресній заявці на купівлю відповідного цінного папера;

якщо краща ціна, вказана в безадресній заявці на продаж цінного папера, нижча за останнє розраховане значення поточної ціни відповідного цінного папера, то поточна ціна цінного папера вважається рівною кращій ціні, вказаній в безадресній заявці на продаж відповідного цінного папера;

в іншому випадку поточна ціна цінного папера вважається рівною останній розрахованій поточній ціні цього цінного папера.

13.7. Фондова біржа у разі здійснення заходів, передбачених підпунктами 13.1 та 13.3 цього пункту, здійснює перевірку причин цінової нестабільності та значного коливання ціни цінного папера. У разі іншої причини ситуації цінової нестабільності та значного коливання ціни цінного папера, ніж ринкова зміна ціни попиту та пропозиції на зазначені цінні папери, фондова біржа інформує Комісію про результати такої перевірки із зазначенням:

інформації про підстави зупинення торгів;

заходів, які здійснюються фондовою біржею у цій ситуації;

результатів перевірки причин цінової нестабільності та значного коливання ціни цінного папера.

14. Комісія може у разі порушення фондовою біржею законодавства про цінні папери та правил фондової біржі зупиняти торгівлю на фондовій біржі до усунення таких порушень.

15. Поновлення торгівлі на фондовій біржі здійснюється за рішенням тих органів, що ініціювали зупинення торгівлі, за умови усунення підстав, що викликали зупинення торгівлі на фондовій біржі.

16. Цінні папери та інші фінансові інструменти, придбані учасником біржових торгів протягом торговельної сесії, можуть бути продані протягом тієї самої торговельної сесії.

17. Біржові контракти (договори) повинні бути виконані шляхом проведення розрахунків відповідно до законодавства.

(Розділ ІІІ доповнено новим пунктом 17 згідно з Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1465 від 13.08.2013)

18. Правила фондової біржі повинні містити перелік видів заявок, які можуть подавати учасники біржових торгів.

Біржові контракти (договори) можуть укладатись на підставі адресних та безадресних заявок, поданих учасниками біржових торгів.

19. Порядок організації та проведення біржових торгів на первинному ринку (при розміщенні цінних паперів та інших фінансових інструментів) передбачає:

порядок проведення торгів;

порядок укладання та зберігання біржових контрактів (договорів), укладених на фондовій біржі;

порядок взаємодії фондової біржі та депозитарію;

порядок взаємодії фондової біржі та обслуговуючого фондову біржу банку або платіжної системи.

20. Якщо фондова біржа має намір засвідчувати звіт про розміщення облігацій при їх відкритому (публічному) розміщенні відповідно до вимог, встановлених Комісією, правила фондової біржі повинні передбачати:

порядок отримання та зберігання документів, що стосуються виконання розрахунків за біржовими контрактами (договорами), укладеними протягом біржових торгів при розміщенні цінних паперів;

порядок та умови здійснення контролю за розрахунками за біржовими контрактами (договорами), укладеними протягом біржових торгів при розміщенні цінних паперів.

21. Для укладення на біржі біржових контрактів (договорів) щодо цінних паперів, випуск яких здійснено в документарній формі, цінні папери мають бути знерухомлені в депозитарії, крім випадків, передбачених законодавством.

22. Для забезпечення виконання укладених на фондовій біржі договорів щодо цінних паперів фондова біржа та обрана нею особа, яка провадить клірингову діяльність відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», укладають договір про кліринг та розрахунки за правочинами щодо цінних паперів/договір про кліринг та розрахунки за правочинами щодо цінних паперів (про надання клірингових послуг).

(Пункт 22 розділу ІІІ в редакції Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1465 від 13.08.2013)

23. Для здійснення фондовою біржею клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів) вона повинна розробити та затвердити такі внутрішні документи:

порядок здійснення клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів);

положення про систему обробки інформації при здійсненні клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів);

положення про систему безпеки при здійсненні клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів).

Порядок здійснення клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів) повинен містити, зокрема:

порядок здійснення біржею клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів);

визначення учасників клірингу;

порядок взаємодії учасників клірингу з біржею та іншими суб'єктами клірингу, порядок здійснення документообігу між ними;

порядок визначення зобов’язань учасників клірингу за підсумками договорів щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів);

порядок забезпечення виконання зобов’язань;

порядок формування, розміщення та використання гарантійного фонду;

перелік активів, які допускаються як джерела формування гарантійного фонду;

розмір внесків до гарантійного фонду та порядок їх оцінки;

порядок здійснення перерахувань до гарантійного фонду.

Положення про систему обробки інформації при здійсненні клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів) повинно визначати, зокрема:

перелік та опис технічного обладнання, що використовується біржею для здійснення клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів);

перелік та опис програмного забезпечення, яке використовується біржею для здійснення клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів) та захисту інформації;

порядок використання програмного забезпечення;

вимоги до програмного та технічного забезпечення учасників клірингу.

Положення про систему безпеки при здійсненні клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів) повинно визначати, зокрема:

перелік інформації, що пов’язана із здійсненням біржею клірингу та розрахунків за договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів), яка підлягає захисту, режим та порядок доступу до такої інформації, у тому числі перелік осіб, що мають доступ до цієї інформації;