Особливості дитячої творчості на уроках трудового навчання в початковій школі

Вступ

Сучасні процеси у сфері освітньої політики нашої держави, Болонський процес та вільний розвиток особистості по-новому ставлять питання про якість перебудови навчально-виховного процесу, створення цілісної системи змісту освіти, реалізації в педагогічному процесі принципу гуманізації.

Нова методологія виховання ґрунтується на гуманістичних цінностях і спрямована на підвищення моральності суспільства. Це вимагає від педагогічної науки нових виховних систем, здатних готувати громадян з високими почуттями відповідальності й обов’язку, свідомою дисципліною, безкорисливим внесенням особистого потенціалу на благо розбудови української держави.

Потрібна розробка нових підходів до обґрунтування наукових засад морального, трудового, естетичного, фізичного і родинного виховання для здійснення широкої програми оздоровлення суспільства.

Одним із напрямів такого оздоровлення є трудове виховання молоді і підготовка її до самостійного життя та праці в сучасних умовах школи. Найважливішим аспектом цієї проблеми є праця як засіб всебічного і гармонійного розвитку особистості, як основа виховання громадянськості, умова розумового, фізичного та естетичного становлення особистості.

Праця задіює учнів у складній системі суспільних відносин, формує морально-ціннісні орієнтації. Трудове виховання починається з 1 класу і органічно поєднується з навчальним процесом та усім життям колективу. В трудовій діяльності відшліфовуються світоглядні позиції школярів, у праці формується особистість людини як творця, який діє в ім'я гуманних ідеалів суспільства.

Уроки трудового навчання в початковій школі відіграють важливу роль у формуванні трудових практичних умінь і навичок та підготовці учнів до самостійної трудової діяльності. Усі основні навички, якими людина користується протягом життя, такі як робота з папером і картоном, нитками і тканиною, природними матеріалами діти опановують у початкових класах. На уроках трудового навчання учні одержують відомості про форму й будову різних предметів, інструментів для обробки матеріалів, виникнення й використання технік декоративно-прикладного мистецтва, технічних засобів, збагачують словник, вчаться висловлювати свої думки.

Система трудової підготовки учнів є фундаментом для формування свідомого ставлення до практичного впровадження знань, умінь та навичок на практиці, усвідомленого вибору майбутньої професії, виховання культури праці. Виховання дитячої творчості в початковій школі є однією з головних умов становлення особистості молодших школярів і повинно розглядатися як наслідок розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного виховання, як один із результатів комплексного підходу до навчання і виховання.

Вчитель — центральна фігура навчально-виховного процесу. Від його творчої діяльності залежить успіх у вихованні і навчанні молодших школярів. Важливим є те, щоб засвоєні учнями знання переходили у гнучкі уміння, щоб навчальний результат уроку праці поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей, творчої ініціативи та самостійності.

Загальноосвітня школа накопичила значний досвід роботи з трудового навчання, вченими педагогами визначені основні поняття та ведучі напрямки виховання дитячої творчості в праці, проведені численні дослідження з методики виховання окремих елементів творчості молодших школярів.

На важливість виховання школярів на уроках праці звертали увагу П. П. Блонський, А. В. Луначарський, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, Т. С. Шацький.

Шляхи вдосконалення трудового навчання досліджуються в роботах П. Р. Атутова, С. Я. Батишева, Ю.К. Васильєва, В.М. Мадзігона, Я.А. Рожнєва, Д. О. Тхоржевського, М. П. Тименка, І. П. Фрейтаг та ін.

Педагогічні аспекти виховання учнів на уроках праці розглядаються в дослідженнях Б.А. Адаскіна, В. І. Андріяшина, Д. М. Зембицького, С. В. Журавля, В. П. Струманського та ін.

Дослідженню психолого-педагогічних особливостей виховання учнів різних вікових груп на уроках праці присвячені роботи Е.А. Мілеряна, Е.А. Фарапонової, В.В. Чебишевої.

Актуальність проблеми, її виключно важливе соціально-педагогічне значення, недостатність наукових розробок, спрямованих на її розв’язання, дали підстави для обрання теми дослідження і визначили його напрямок.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати та практично перевірити особливості дитячої творчості молодших школярів на уроках трудового навчання.

Об'єкт дослідження — дитяча творчість.

Предмет дослідження — шляхи і засоби підвищення ефективності особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початковій школі.

Завдання дослідження:

1. Розкрити сутнісну характеристику поняття дитячої творчості.

2. Проаналізувати особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі.

3. Визначити організацію і зміст експериментального дослідження.

4. Дати обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах.

Практичне значення дослідження визначається розробкою спеціальних вправ з формувань дитячої творчості учнів початкової школи і методики їх проведення в процесі навчальної діяльності. Результати дослідження можуть бути використані вчителями початкової школи у навчально-виховному процесі.

Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:

1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.

2. Емпіричний: бесіда, спостереження, анкетування для практичної частини роботи.

3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.

4. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.

У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

1. Теоретичні основи особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах

1.1 Сутнісна характеристика поняття дитячої творчості

дитячий творчість урок трудовий Проблемою творчості займалося багато дослідників, такі як Л. С. Виготський, Б. М. Теплов, Н.А. Ветлугіна. Розглянемо, як вони розкривають визначення творчості.

«Творчою діяльністю, — писав Л. С. Виготський, ми називаємо таку діяльність людини, яка створює дещо нове, все одно чи буде це створене творчою діяльністю, яким-небудь предметом зовнішнього світу, чи розумовою конструкцією або чуттєвістю, яка живе та проявляється тільки в самій людині» [9, C.3].

Л.С. Виготський вважав, що діяльність людини може бути поділена на два види:

— відтворюючу (репродуктивну);

— комбінуючу (творчу).

Репродуктивна діяльність пов’язана з нашою пам’яттю, вона відтворює, воскрешає сліди із попередніх вражень, а комбінуюча або творча — це така діяльність, коли людина уявляє що було б, якби… «Саме творча діяльність людини робить її істотою, зверненою до майбутнього, яка творить й видозмінює своє сьогодення» [9, C.5].

Л.С. Виготський заперечує проти того, що творчістю можуть займатись лише обрані, обдаровані особливим талантом: «Якщо розуміти творчість в її справжньому психологічному змісті, як створення нового, легко прийти до висновку, що творчість є долею всіх у більшому або меншому ступені, вона ж є нормальним і постійним супутником дитячого розвитку» [9, C.32]. Із цього можна зробити висновок, що творчою діяльністю можуть займатися всі діти.

В психології вважається, що творчість «повинна являти собою громадську цінність і давати новий виріб» [17, C.9]. Дитяча творчість не повністю відповідає цьому визначенню. Але будь-яка творчість має різну громадську цінність так само, як й очевидні різні рівні, масштаби, результати творчості в різних авторів.

Лисенкова С.Н. вважає правомірним поширювати поняття творчості на діяльність дитини, обмеживши її словом «дитяче» і відзначивши умовність застосування [39, C.18]. Вона розглядає дитячу творчість й у зв’язку зі зрілим мистецтвом, і як педагогічно обумовлене явище.

Не кожен дитячий виріб можна вважати творчістю. Лисенкова С. Н. виділила показники, завдяки яким можна віднести той або інший виріб дітей до творчості. Вона розділила їх на 3 групи:

1. Показники, що дають характеристику відношення дітей до творчості: захопленість, здатність «увійти» в уявлювані обставини й умовні ситуації, щирість переживань. На цій основі добре розвиваються художні здібності.

2. Показники, що характеризують якість способів творчих дій дітей: швидкість реакції, спритність при розв’язанні нових завдань, використання різних варіантів, комбінування знайомих елементів у нові сполучення, оригінальність способів дій.

3. Показники якості виробу: відбір дітьми характерних рис життєвих явищ, персонажів, предметів й їх відображення в малюнку, музичній грі, драматизації, у словесній, пісенній і танцювальній творчості, пошуки художніх засобів, які вдало виражають особисте відношення дітей і передавальний задум [39, C.27].

За цими показниками можна сказати, чи є той або інший дитячий виріб творчістю.

Аналіз досліджень Т.Г. Казакової [25], О. Я. Савченко [54], Б. М. Теплов [57], І.Г. Фрейтаг [61], присвячених проблемам дитячої творчості, дозволяє дати визначення поняттю «дитяча творчість». Під дитячою творчістю розуміється створення суб'єктивно нового (важливого насамперед для дитини) виробу (малюнок, ліплення, пісенька, казка, танцювальна замальовка й т.д.); створення раніше не використовуваних образів, різних варіантів зображення; застосування засвоєних раніше способів зображення або засобів виразності в новій ситуації; прояв ініціативи.

Творчими є діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності і здатність до виконання певних видів діяльності. За здібностями вони далеко випереджають своїх ровесників і характеризуються «високою активністю розуму, підвищеною схильністю до розумової діяльності, інтересом до певного виду діяльності, елементами оригінальності в ній, потягом до творчості» [15, С. 20].

Психологічно творчість є потребою людини, адже «творча діяльність — це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчості вимагає повсякденне життя, з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати» [44, С. 21]. Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб'єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, пригніченості, яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати одноманітну роботу.

Творчі здібності дітей можуть проявлятися в образотворчій, музичній, художньо-мовній і театрально-ігровій діяльності. Отже, можна виділити наступні види дитячої творчості: образотворча, словесна, театрально-ігрова й музична [14, C.19].

Образотворча творчість містить у собі малювання, аплікацію, ліплення. Л. С. Виготський відзначає, що малювання дитини складає переважний вид дитячої творчості в ранньому віці [9, C.26]. Отже, розвиток творчих здібностей — одне з важливих завдань, яке необхідно вирішувати, навчаючи школярів малювати, ліпити, працювати з папером.

Словесна творчість молодших школярів відображається у творчому розповіданні вражень дійсності та сприйнятих дитиною образів мистецтва. Відзначено, що діти вигадують реалістичні розповіді, створюють образи предметів й явищ, що існують у природі, але з якими вони самі не зустрічалися.

Також діти дуже часто вигадують казки. Звичайно ці казки є комбінуванням сюжетних ліній відомих їм казок, характерних рис персонажів (ведмідь завжди незграбний, заєць боягузливий, лисиця хитра). В цій своїй словесній діяльності діти створюють фантастичні образи.

Театрально-ігрова творчість молодших школярів має вільний характер. Л. С. Виготський відзначає, що «поряд зі словесною творчістю драматизація, або театральна постановка, представляє найчастіший і розповсюджений вид дитячої творчості» [9, С. 31].

Драматизація ближче, ніж будь-який інший вид творчості, пов’язана із грою, що є невід'ємною частиною дитинства, і містить у собі елементи різних видів творчості. Діти самі можуть інсценувати готовий літературний матеріал, або скласти власний. Беручи участь у виготовленні декорацій, елементів костюмів, діти розвивають образотворчі й технічні здібності. Заняття малюванням, вирізуванням, ліпленням набувають сенсу, як частини загального задуму, що хвилює дітей, а сама гра, що складається в уявленні дітей-акторів, завершує цю роботу і є повним й остаточним вираженням.

«Важливо не те, що створять діти, — писав Л. С. Виготський, — важливо те, що вони створюють, творять, вправляються в творчій уяві та його втіленні». В дитячій постановці все — від завіси й до розв’язки драми — повинне бути зроблене руками й уявою самих дітей, і тоді тільки драматична творчість отримає все своє значення й всю свою силу" [9, С. 34].

Дитяча музична творчість — важливий фактор у розвитку особистості дитини. Вона може проявлятися у всіх видах музичної діяльності: співах, танцях, грі на дитячих музичних інструментах.

Як вважає О. П. Радинова, «дитяча музична творчість за своєю природою — синтетична діяльність» [51, С. 65]. Діти звичайно імпровізують спонтанно, в різних іграх. Вони співають лялькам колискову, наспівують марш для солдатиків, охоче складають пісні, придумують мелодії на заданий текст.

Діти люблять інсценувати пісні, придумувати рухи до хороводів. В цьому їм допомагає літературний текст і характер музики. Якщо дорослий не показує готові рухи при інсценівках, то діти можуть створювати оригінальні, самобутні образи, виражені в рухах.

Дитяча творчість має ряд особливостей, які необхідно враховувати, розвиваючи творчі здібності дітей. Як відзначає О. П. Радинова, критеріями успішності дитячої творчості варто вважати не художню цінність образу, створеного дитиною, а наявність емоційного змісту, виразності самого образа і його втілення, оригінальності й варіативності [51, С. 36].

Л.С. Виготський вважав гру основою, джерелом будь-якої творчості, її підготовчим етапом. Особливість дитячої творчості полягає в тому, що вона пов’язана з грою. Із всіх видів художньої діяльності дітей дослідник виділяв драматизацію як найбільш своєрідну рухову природу уяви дітей і найбільш близьку до гри.

Психологічні особливості дитячого віку визначають безпосередність творчості дітей, її емоційність, правдивість і змістовність, сміливість. Складаючи, вигадуючи, зображуючи, дитина береться за будь-які теми [9, С. 64].

Для дитячої творчості характерні гуманізм й оптимізм — завжди перемагає добро. Дитина ще не знає про складну закономірність подій і відносин між людьми, тому її герої прості і ясні у своїх позитивних учинках, вона їх любить і прагне до їх безумовного благополуччя.

1.2 Особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі

Кожний школяр повинен отримати трудове загартування, яке, як би не склалась його подальша доля, знадобиться йому в будь-якій сфері діяльності.

Метою трудового навчання і виховання учнів повинно бути прищеплення любові до праці, поваги до людей праці; ознайомлення учнів з основами сучасного промислового, сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування; формування у них, в процесі навчання, суспільно-корисної праці, трудових навичок і умінь.

Постановка вказаної загальної мети трудової підготовки школярів обумовлена, перш за все, тим, що серед різних видів діяльності людини провідне місце займає процес, який служить могутнім засобом розвитку всіх сил і здібностей (духовних, моральних, фізичних) людини [37, С. 19].

Завдання (як і мета) трудової підготовки учнів широкі: вони вказують на єдність виховної, розвиваючої, політехнічної, практичної і профорієнтаційної спрямованості.

Трудову підготовку школярів, починаючи з першого класу, здійснюють так, щоб вони всі проникнулись думкою про працю як обов’язок кожного громадянина України, свідомістю того, що праця — перша життєва потреба людини.

Розвиваючи, політехнічні і практичні завдання трудового навчання характеризують специфіку предмету «Трудове навчання» в початкових класах. Вивчення цього предмету повинно дати учням загально-трудові знання про предмети і засоби праці, озброїти уміннями і навичками.

В дану групу входять такі завдання:

— формування елементарних трудових навичок та умінь, технічних, технологічних та конструкторських знань;

— розширення політехнічного кругозору учнів, ознайомлення їх з основами сучасного виробництва;

— початкове ознайомлення з масовими робітничими професіями, формування інтересів до нових видів праці;

— підготовка учнів до виконання посильних видів праці вдома, в сім'ї [38, С. 46]

Широта і багатоплановість мети і завдань трудової підготовки учнів обумовлює необхідність використання різних шляхів її здійснення. Серед них особливо виділяються: викладання основ предмету «Трудове навчання», суспільно-корисна праця учнів, продуктивна праця.

Вивчаючи загальноосвітні предмети, школярі засвоюють знання з загальних наукових основ сучасного виробництва, про закономірності і принципи, що використовуються в трудових процесах; знайомляться з областями професійної діяльності та деякими конкретними професіями.

В досягненні загальної мети і завдань трудової підготовки важливу роль відіграє навчальний предмет «Трудове навчання». Вивчаючи даний предмет, школярі оволодівають загально-трудовими знаннями, уміннями і навичками, одержують підготовку до осмисленого виконання обов’язкової суспільно-корисної продуктивної праці.

Суспільно-корисна праця школярів — один з видів їх діяльності, спрямованих на задоволення суспільних потреб, який сприяє всебічному розвитку особистості.

Продуктивна праця учнів — основний вид їх суспільно-корисної праці, який спрямований на створення матеріальних цінностей, що мають споживчу вартість і необхідні для задоволення суспільних потреб, а також поєднані з навчанням.

Крім вказаних вище шляхів, для трудової підготовки використовуються гурткові заняття, виставки робіт учнів, олімпіади і конкурси з праці, свята праці, зустрічі з ветеранами праці, новаторами і раціоналізаторами виробництва.

Однією з важливих проблем трудового навчання є визначення змісту навчального матеріалу як в цілому з предмету, так і для окремих класів, відповідно до віку і підготовки учнів, їх трудового досвіду та теоретичних знань.

При визначенні змісту навчального матеріалу з трудового навчання дотримується принцип наступності між дошкільнім дитячим закладом і початковими класами, а також між початковою школою та середньою школою.

Дошкільні заклади дають своїм вихованцям трудову підготовку: навички роботи з тканинами і волокнистими матеріалами, з папером, глиною і пластиліном, природними матеріалами.

В початкових класах загальноосвітньої школи розширюється об'єм знань, умінь та навичок учнів з обробки цих матеріалів, а також додаються такі види праці, як робота з деревиною, металом, пластичними масами, технічним і будівельним конструктором, що забезпечує підготовку учнів до трудового навчання в школах [45, С. 41].

Отже, розробляючи зміст навчального матеріалу з трудового навчання, необхідно забезпечити певну систему, чітку послідовність, наступність, починаючи з дошкільних дитячих закладів і закінчуючи останнім класом загальноосвітньої школи.

При цьому необхідно враховувати вікові особливості, сили, можливості дітей, їх трудовий досвід та теоретичну підготовку.

Основним державним документом, що визначає обсяг і зміст навчального матеріалу з трудового навчання в початкових класах коло знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні є програма. У пояснювальній записці до програми подаються загальні методичні поради щодо раціональної організації навчальних занять. Програма забезпечує здійснення політехнічної і трудової підготовки учнів початкових класів і складається з двох частин: інваріантної та варіативної.

Інваріантна частина програми передбачає вивчення таких тем: робота з папером і картоном; з тканиною і волокнистими матеріалами; з деревиною і металом, комбіновані роботи, елементи техніки, моделювання і макетування, сільськогосподарська праця. Слід підкреслити, що обсяг теоретичних знань і практичних умінь з кожної теми інваріантної частини програми є обов’язковим для вивчення в усіх типах шкіл. Вибір варіантів здійснюється з урахуванням місцевих трудових традицій, особливостей шкільної навчально-матеріальної бази, підготовленості вчителя до проведення окремих видів роботи.

Зміст програми побудований так, що з кожним роком навчання обсяг знань, умінь і навичок з кожного окремого виду праці ускладнюється, але забезпечується наступність, а між окремими видами праці - взаємозв'язок. Для прикладу розглянемо програму з такого виду праці, як робота з тканиною.

Для І класу програмою передбачено практичне ознайомлення з властивостями текстильних матеріалів і їх походженням, з призначенням ножиць, голки, наперстка, сантиметрової стрічки, оволодіння прийомами виконання простих з'єднувальних швів, виконання робіт з гачком при виготовленні в’язаних виробів.

У ІІ класі діти ознайомлюються з шиттям виробів прямокутної форми; розмічанням виробів за кресленнями, з використанням шаблонів і за допомогою лінійки: навчаються планувати послідовність виготовлення виробів, робити розрахунки, визначати розміри, обчислювати кількість необхідного матеріалу, доцільно розміщати викрійки на тканині, оздоблювати вироби з тканини оздоблювальними швами.

В ІІІ класі обсяг знань, вмінь і навичок відповідно розширюються: учні ознайомлюються з правилами побудови креслень швейного виробу складної конфігурації; виготовлення викрійок, деталей виробу і розкроюванням швейного виробу; з утворенням петельного шва; набувають навички підготовки швейної машини до роботи; виконанням машинних швів, художнім оформленням виробів [45, С. 43].

Така сама ж наступність забезпечується в роботі з іншими матеріалами: папером і картоном, пластиліном, фольгою і дротом, фанерою і природними матеріалами.

Визначений програмою взаємозв'язок між окремими видами праці полягає в тому, що у виготовленні виробів з різних матеріалів повторюються інструменти, прийоми роботи з ними, способи обробки матеріалів, виконання операції, послідовність технологічного процесу. Такий взаємозв'язок між окремими видами праці сприяє розширенню загального і політехнічного кругозору учнів, забезпечує їх трудову підготовку та всебічний гармонійний розвиток.

Урок — це основна форма організації навчально-виховної роботи в школі. Під уроком розуміють заняття, яке проводиться з постійним складом учнів одного рівня підготовки. Спільним для всіх уроків є те, що вони проводяться за сталим розкладом, мають однакову тривалість (45 хв.), чітко визначену тему, організаційну структуру, і визначаються змістом програмного матеріалу, характером, способами навчальної і трудової діяльності учнів.

Але уроки з трудового навчання мають свої особливості, в порівнянні з уроками інших навчальних предметів, а саме:

— центральне місце на уроці трудового навчання займає практична робота учнів;

— практична робота учнів будується на базі продуктивної праці: вироби, що виробляються учнями мають суспільно-корисну спрямованість, знаходять практичне застосування в школі, сім'ї;

— продуктивний характер праці створює необмежені можливості для підвищення активності учнів. Спираючись на природне прагнення дітей створювати корисні речі своїми руками, вчитель спрямовує навчальний процес відповідно до програми;

— робота з різними інструментами зобов’язує учителя ретельно слідкувати за дотриманням учнями правил безпечної праці [31, С. 85].

До уроків трудового навчання в початкових класах, як і до уроків з інших предметів, ставиться ряд дидактичних вимог: чіткість дидактичної мети, нерозривність виховних і навчальних завдань, правильний добір навчального матеріалу для кожної частини уроку, доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку, колективна праця учнів поєднується з самостійністю кожного учня, організаційна чіткість уроку, практичний характер праці учнів, створення умов для безпечної роботи учнів.

Уроки трудового навчання можуть бути кількох типів. Визначаються вони за різними критеріями. Одні методики визначають типи уроків за змістом (уроки з обробки тканини, паперу, деревини): другі - за способом проведення (урок-екскурсія, урок-кіно) треті - за цілями навчання (урок набуття учнями нових знань, урок формування умінь та навичок, комбінований урок).

Неважко помітити, що кожний підхід до визначення типів уроку будується на основі якого-небудь одного принципу. Але, на нашу думку для початкових класів найдоцільнішим типом уроків є комбінований, хоча і не відкидаємо інших типів.

Комбінований урок з трудового навчання має приблизно таку структуру: організаційна частина, повідомлення теми та мети уроку, аналіз зразку і його графічного зображення, конструювання виробу, планування трудового процесу, проведення технологічних операцій, перевірка виробів і їх оцінка, прибирання робочих місць.

На організацію уроку, як правило, відводиться 2−3 хвилини. Ця частина уроку частіше всього розпочинається з перевірки підготовленості учнів до уроку. Якщо у деяких учнів немає матеріалів чи необхідних інструментів, то вчитель повинен видати їх з додаткових запасів. Урок можна розпочинати лише тоді, коли вчитель переконався, що всі учні мають необхідні для уроку матеріали та інструменти.

Другим етапом уроку є повідомлення учням теми та мети уроку, визначення корисності виробу. Це етап, на якому учитель підготовляє учнів до чуттєвого сприйняття нового матеріалу, до формування особистих інтересів у поєднанні з суспільними мотивами праці.

Якщо на уроках праці учні лише задовольняють власну властиву їм потребу в діяльності та оволодівають тими чи іншими трудовими операціями, то в них розвивається особистий інтерес до праці. А якщо школярі в процесі праці виготовляють суспільно-корисні речі, у них не лише формуються особисті інтереси до праці, а й посилюються суспільні мотиви праці, які кінець кінцем переростають у чітко виражену потребу працювати на користь суспільства.

Наступним етапом уроку є аналіз зразка виробу і його графічного зображення. На цьому етапі учитель демонструє зразок виробу, наприклад, коробочку з жесті (Міщенко І.Т. «Умілі руки» 3 кл), і наголошує на тому, що таку коробочку виготовляють з розгортки. З кресленням розгортки учні знайомляться в посібнику, визначають габаритні розміри, висоту коробочки.

Четвертим етапом уроку є конструювання виробу. На цьому етапі учитель розглядає з учнями будову виробу, його складові частини, форму деталей, конструктивні особливості. Для прикладу розглянемо виготовлення моделі кораблика (Міщено І.Т. «Умілі руки» 2 кл.). Спочатку учитель з’ясовує, хто з учнів бачив на морі чи на річці кораблі, якої вони форми, розміру і що перевозять. Після цього учитель пропонує розглянути картку посібника «Умілі руки» і визначити з яких основних частин складається модель кораблика (корпус, надбудова, труба). Разом з учнями вчитель визначає форму корпусу кораблика, надбудови, труби, їх розміри [43, С. 56−70].

П’ятий етап — це планування трудового процесу. Цей етап є логічним продовженням попередніх етапів, безпосередньою підготовкою до самостійної роботи учнів. Проводиться він у формі інструктажу.

Учитель аналізує технологічний процес виготовлення виробу, показує всі етапи цього процесу на технологічній картці (використовуючи посібники для учнів 1 — класів «Умілі руки») при практичному виконанні. Поряд з цим учитель знайомить учнів з матеріалами, які використовуються при виготовленні виробу, їх властивостями, застосуванням у побуті, народному господарстві, на заняттях з праці, знайомить з інструментами, їх будовою та застосуванням. Інструктаж, проведений методом бесіди, не потребує закріплення; а проведений методом пояснення, закріплюється у формі бесіди. Іноді проводять інструктаж з його паралельним закріпленням.

Наступним етапом уроку є проведення технологічних операцій, самостійна робота учнів над виготовленням виробу. Це найважливіша частина уроку на яку відводиться до 25 — 30 хвилин. В процесі самостійного виконання роботи виявляються індивідуальні особливості учнів, їх здібності, уміння працювати, переборювати труднощі, економно витрачати матеріал, час, тримати своє робоче місце в чистоті і порядку.

В залежності від методів, якими користується вчитель, проводячи цей етап уроку, від його вміння організувати учнів на самостійну роботу, активізувати їх трудову і розумову діяльність залежить успішне виконання як навчальних, так і виховних завдань уроку.

Самостійна робота учнів над виготовлення виробу не виключає керівної ролі учителя на уроці. Учитель стежить за діяльністю всього класу й окремого учня, дає додатковий фронтальний або індивідуальний інструктаж, якщо в цьому виникає така потреба. Учитель дбає про правильну поставу учнів, хватку інструментів тощо [47, С. 86].

Під час самостійної роботи учні оволодівають як теоретичними знаннями, так і практичними вміннями та навичками. Одночасно ці знання, вміння і навички закріплюються, завдяки чому створюється база для успішного продовження трудового навчання й підготовки учнів до майбутньої діяльності.

Останнім заключним етапом є підсумок уроку, колективне обговорення якості виробів та оцінка роботи учнів учителем. Підсумовуючи урок, учитель організовує колективне обговорення якості виробів, виготовлених учнями. Для цього він бере 2−3 вироби, показує учням, а вони висловлюють свою думку, що в ньому зроблено добре, а що не якісно. Потім учитель підсумовує це обговорення, навчає учнів об'єктивно оцінювати якість виробу.

Другою частиною цього етапу є оцінювання робіт учнів. При цьому вчитель повинен враховувати як якість виробу, так і теоретичні знання, практичні вміння і навички, які учень виявив на уроці. Стежачи за роботою учнів під час практичної роботи, вчитель оцінює їх роботу і в списку ставить оцінки. Підсумовуючи урок після колективного обговорення якості виробів, він оголошує оцінки.

2. Експериментальне дослідження особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах

2.1 Організація і зміст експериментального дослідження

Метою нашого експерименту є перевірка впливу уроків праці, на розвиток творчих здібностей молодших школярів Як експериментальна база нами були обрані учні з 1 по 4 клас. Нам потрібно було виявити творчих дітей, уміння їх логічно мислити, робити умовиводи, визначити їх творчі можливості.

Виходячи із цього, були визначені етапи експериментальної роботи.

1) Констатуючий.

2) Формуючий.

3) Контрольний.

Цілі констатуючого експерименту:

Визначення рівнів сформованості й ступеню розвитку творчих здібностей.

При проведенні дослідження в класах були створені однакові умови, що впливають на результати тестування:

— зміст тестового матеріалу;

— складність питань;

— час, відведений на відповіді.

Були обрані наступні критерії: логічність; здатність до саморозвитку; творчий потенціал.

Критерій «саморозвиток» включає в основу три рівні: активний розвиток, відсутність сформованої системи саморозвитку й зупинений розвиток. Критерій «творчий потенціал» складає основу трьох рівнів: значний творчий потенціал, нормальний творчий потенціал і невеликий творчий потенціал.

Питання визначають границі допитливості, віру в себе, сталість, амбіційність, слухову пам’ять, зорову пам’ять, прагнення бути незалежним, здатність до абстрагування, ступінь зосередженості.

Ці здатності й складають основу творчого потенціалу.

В основному увага приділяється логічним методам розв’язання творчих завдань. Разом з тим, евристичним (інтуїтивним) приділяється незначне місце. Якщо всі відомі методи розв’язання творчих завдань розділити по ознакам домінування логічних або, навпаки, евристичних процедур і відповідних їм правил діяльності, то можна виділити дві великі групи методів:

— Логічні методи, у яких переважають логічні правила аналізу, порівняння, узагальнення, класифікації, індукції, дедукції й т.д.

— Евристичні методи розв’язання творчих завдань. При цьому метод представляється у вигляді системи правил, тобто опису того, як потрібно діяти й що потрібно робити в процесі вирішення завдань. Евристичні методи розв’язання творчих завдань — це система принципів і правил, які задають найбільш імовірні стратегії й тактики діяльності вирішального, стимулюючи його інтуїтивне мислення в процесі навчання, генерування нових ідей, й на цій основі, істотно підвищується ефективність розв’язання творчих завдань [33, С. 3].

На початковому етапі роботи ми провели з дітьми наступні діагностики:

1) «Уява», метою якого стало визначення рівня уяви учнів;

2) «Придумай гру». Мета даної методики — визначення рівня розвитку фантазії дитини;

3) «Творчий потенціал» на визначення розвитку рівня творчого потенціалу.

Для визначення рівня розвитку уяви в 4 класах був проведений тест «Уява», де дітям пропонувалося відповісти на 12 питань (Додаток А). Після підрахунку балів робиться висновок:

14-17 балів: у вас багата уява. Якщо ви зумієте застосувати її в житті, то досягнете великих творчих успіхів — високий рівень;

9-13 балів: середня уява. Така уява зустрічається в багатьох людей. Від вас і тільки від вас залежить, чи зумієте ви розвити її - середній рівень;

5-8 балів: ви реаліст у повному сенсі цього слова. У хмарах не витаєте. Однак трохи фантазії ще нікому не шкодило. Тому подумайте над цим — низький рівень.

Дані проведеної діагностики у відсотковому відношенні показали:

· високий рівень — 15%;

· середній рівень — 40%;

· низький рівень — 45%.

Для визначення рівня розвитку фантазії учнів ми використали методику «Придумай гру» (Додаток Б), де дитина отримує завдання за 5 хв.: придумати яку-небудь гру й докладно розповісти про неї, відповідаючи на наступні питання експериментатора. У відповідях дитини повинна оцінюватися не мова, а зміст придуманої гри. Запитуючи дитину, необхідно допомагати їй, постійно задавати наводящі запитання, які, однак, не повинні підказувати відповідь.

Придумана дитиною гра за певними критеріями в сумі може дістати від 0 до 10 балів. І на основі загального числа отриманих балів робиться висновок про рівень розвитку фантазії:

10 балів — дуже високий рівень;

8−9 балів — високий рівень;

6−7 балів — середній рівень;

4−5 балів — низький рівень;

0−3 бала — дуже низький рівень [53, c. 46].

Дані проведеної діагностики у відсотковому відношенні показали:

* дуже високий рівень — 10%;

* високий рівень — 15%;

* середній рівень — 43%;

* низький рівень — 20%;

* дуже низький — 12%.

Щоб оцінити рівень творчого потенціалу, вміння приймати нестандартні рішення, була проведена діагностика «Творчий потенціал» (Додаток В). Учні вибрали один із запропонованих варіантів поведінки в конкретних ситуаціях. Загальна сума набраних балів показала рівень творчого потенціалу:

49 і більше балів. У вас закладений значний творчий потенціал, що представляє багатий вибір творчих можливостей. Якщо ви на ділі зможете застосувати ваші здібності, то вам доступні найрізноманітніші форми творчості - високий рівень.

Від 24 до 48 балів. У вас цілком нормальний творчий потенціал. Ви маєте ті якості, які дозволяють вам творити, але у вас є й проблеми, які гальмують процес творчості. У всякому разі, ваш потенціал дозволить вам творчо виявити себе, якщо ви, звичайно, цього побажаєте — середній рівень.

23 і менше балів. Ваш творчий потенціал, на жаль, невеликий. Але, може ви просто недооцінили себе, свої здатності? Відсутність віри у свої сили може привести вас до думки, що ви взагалі не здатні до творчості. Позбудьтеся від цього й у такий спосіб вирішіть проблему — низький рівень [53, c. 52].

Дані проведеної діагностики у відсотковому відношенні показали:

* високий рівень — 22%;

* середній рівень — 41%;

* низький рівень — 37%.

Результати отримані від проведених діагностик показали, що уява учнів розвинена слабко, діти практично не вміють фантазувати або бояться цього, хоча закладеного творчого потенціалу досить у кожній дитині. Потрібно тільки трохи допомогти їм розкритися.

Із цього можна зробити висновок: необхідно уроки трудового навчання будувати так, щоб кожна дитина відчула себе генієм, змогла реалізуватися як творча особистість.

Мета нашої роботи: Розкриття творчого потенціалу дитини, розвиток її творчих здібностей шляхом залучення у творчу діяльність на уроках трудового навчання.

Завдання:

— підібрати комплекс вправ і завдань для залучення дітей у творчу діяльність;

— розробити й випробувати конспекти уроків трудового навчання, використовуючи різні прийоми й методи для розвитку творчих здібностей учнів;

— використовувати дані види завдань на різних етапах уроку;

— сприяти підвищенню інтересу до уроків трудового навчання.

Тест «Логічність».

Мета: виявити здатність дитини логічно мислити.

Дітям читалися завдання із двома пов’язаними між собою категоричними судженнями й висновком — умовивід (силогізм). Висновки частково були дані логічно, а в ряді випадків свідомо неправильні. Було потрібно визначити, які висновки правильні, а які помилкові.

Після зачитування давалося 30 секунд на обмірковування. Оцінки виставлялися по таблиці № 2.1. Результати занесені в таблицю № 2.2

Таблиця № 2.1

Таблиця № 2.2. Результати констатуючого експерименту по вивченню ступеня розвитку логічності

Аналіз таблиці показав, що логічне мислення розвинене недостатньо. Усього в 4 чоловік з 40 воно розвинене на 100%; в інших дітей тією чи іншою мірою розвиток логічного мислення знаходиться на середньому рівні.

Метою нашого дослідження крім виявлення логічності, було визначення здібностей дітей до творчої діяльності. Для цього був використаний тест «Творчий потенціал».

Школярам було запропоновано ряд питань. Потрібно було вибрати один із запропонованих варіантів відповідей і поруч із цифрою поставити букву «а», «б» або «в». Після відповіді, необхідно було підрахувати суму набраних балів: за відповідь «а» — 3 очка; за відповідь «б» — 1; за відповідь «в» — 2 очка.

Результати підраховувалися в такий спосіб:

Високий рівень: 49 і більше балів — Творчий потенціал значний. Дитина має великі творчі можливості. Якщо їх правильно використати, можна досягти гарних результатів у творчій діяльності,

Середній рівень: від 24 до 48 балів — нормальний творчий потенціал. Дитина має ті якості, які дозволяють займатися творчістю.

Низький рівень: 23 і менш балів — Творчий потенціал невеликий.

Результати дослідження рівнів розвитку творчого потенціалу дітей наведені в таблиці 2.3.

Таблиця № 2.3. Результати дослідження рівнів розвитку творчого потенціалу дітей

Результати показали, що в основному, у всіх дітей, за винятком 3-х, цілком нормальний творчий потенціал. Вони мають ті якості, які дозволяють займатися творчістю. В майбутній діяльності вони можуть виявити себе творчо обдарованими людьми. Але є проблеми, які гальмують цей процес. Варто більше працювати з їх творчим потенціалом.

Таким чином, молодшим школярам необхідно запропонувати певну методичну програму, що допоможе їм розвивати свої творчі здібності. Результати експериментальної роботи дозволяють визначити шляхи подальшого дослідження даної проблеми, розробити рекомендації для майбутнього навчання молодших школярів.

Формуючий етап і його результати

Мета даного етапу вплинути на розвиток творчих здібностей дітей у процесі трудової діяльності із застосуванням ігрових технологій.

Як приклад наведемо один урок.

Даний урок розроблений на основі рекомендацій М. Ю. Савчук.

Тема: «Об'ємна аплікація — виготовлення білої водяної лілії»

Це урок трудового навчання в 2-му класі

Мета: формування творчо-розвиненої, адаптивної особистості.

Освітні завдання:

дидактичні - освоєння техніки об'ємної аплікації;

виховні - формування комунікативних якостей;

розвиваючі - формування спостережливості, творчого мислення, розвиток моторики рук.

Дидактичні матеріали й інструмент: ілюстрації із зображенням білої водяної лілії, кольоровий папір, ножиці, клей.

Звуковий ряд: Ф. Лист «Ноктюрн»; П. Чайковський, «Міркування», «Пісня без слів».

Організація уроку:

При проведенні уроку клас ділиться на групи (по 4 чоловіка). Кожна група отримує свій «шматочок озера» для виконання аплікації.

Хід уроку

(Звучить спокійна музика)

Вчитель: Сьогодні, діти, ми відправимося в невелику подорож по рідній річці яка зветься… Дніпро (відповідь дітей). Закрийте очі й уявіть, що ми пливемо на човні. А навколо блакитна, прозора водичка так і хочеться занурити руку або похлюпатися у ній. А десь попереду стрибає риба, шепотить очерет. Висока стіна очеретів змінюється плаваючими округлими листочками рослин. Але особливу, незвичайну принадність тихій річковій воді надають великі білі квітки. Нам так і хочеться зірвати цю білосніжну квітку, і наша рука тягнеться до неї. Але ми не зробимо цього, ми пропливемо мимо, захоплюючись цією красою.

Відкрийте очі. Хто з вас догадався, про яку рослину мова йде?

Діти: Біла водяна лілія.

Вчитель: Правильно, діти. Ця рослина — біла водяна лілія.

(Демонструються ілюстрації.)

Вчитель: Хто з вас бачив у житті цю квітку? (Учні діляться своїми спогадами.)

Вчитель: Діти, якщо комусь із вас не довелося її бачити, знайте, що все ще попереду. Ви підростете, станете дорослими й обов’язково побачите цю квітку.

Як ви думаєте, діти, чому не можна зривати ці рослини?

Діти: Вони загинуть.

Вчитель: Ми можемо вижити лише тоді, коли ми збережемо все природне оточення. У багатьох регіонах білі водяні лілії стали рідкою рослиною, що зникає. Вона занесена до Червоної книги України. Що це за книга? Чому вона називається Червоною?

Діти: Це книга небезпеки, тривоги.

Вчитель: Отже, діти, сьогодні на уроці ми будемо грати в подорож до озера з водяними ліліями.

Прикрасимо наше озеро білими водяними ліліями. А який вид аплікації ми будемо застосовувати? Чому?

Діти: Об'ємний. Тому що елементи виробу (пелюстки) будуть приклеюватися не повністю, а частково.

Вчитель: Що вам буде потрібно для роботи? Який тип вирізання можна застосувати для виготовлення листочків, пелюсток?

Діти: Кольоровий папір — білий, зелений, жовтий, ножиці, клей. Вирізання — симетричне.

Вчитель: Які правила роботи з ножицями ви знаєте?

Учні: Техніка безпеки.

Вчитель: Отже, можна приступати до роботи. (Звучить музика. Діти виконують обрані варіанти творчості: хто вирізує лист рослини, а хто — пелюстки квітки.

У середині уроку — фізкультурна пауза під музику.

Вчитель: Діти, вийдіть, будь ласка, з-за парт. Покажіть, як квітка засинає, коли ховається сонце? (Діти сідають навпочіпки, руки нагору в замочок — бутон). А як квітка розпускається? (Діти повільно піднімаються й розводять руки в сторони.)

Підведення підсумків уроку.

Виставка робіт. Всі «шматочки озера» з'єднуються в одне ціле.

Яка група виконала роботу швидше, акуратніше, гарніше?

Хто більше виявив спостережливості в оформленні серединки водяної лілії, кольору, розміру?

Вчитель: Ця квітка була любима за давніх часів, люблять її й у наші дні. Багато письменників розповідають про неї в своїх творах, а в народі складають загадки.

Ось одна з них: «Чашечки й блюдця не тонуть і не б’ються». (Водяна лілія)

На наступних уроках праці й надалі включалися різноманітні ігри, ігровий аспект на уроках був основним, ігри носили творчий характер.

Після здійснення формуючого етапу було проведене тестування на виявлення творчого потенціалу дітей, для цього застосовувалися ті ж методи, що й на констатуючому етапі. Результати занесені в таблицю 2.4

Таблиця 2.4. Рівень розвитку творчого потенціалу в дітей, після проведення формуючого експерименту

З таблиці видно, який вплив зробив формуючий етап на розвиток творчого потенціалу дітей. На низькому рівні розвитку творчих здібностей не залишилося жодної дитини.

Заключна діагностика й результативність досвіду

По закінченні проробленої роботи над даною темою можна підвести підсумки, провівши ті ж діагностики, що й на початку.

Нашою метою було: виявлення наявності або відсутності підвищення рівня розвитку творчих здібностей кожної дитини.

Дані проведеної діагностики у відсотковому відношенні показали:

· високий рівень — 62%;

· середній рівень — 38%;

· низький рівень — 0%.

Підсумкова перевірка розвитку рівня фантазії учнів при проведенні діагностики «Придумай гру» дала наступні результати:

* дуже високий рівень — 30%;

* високий рівень — 40%;

* середній рівень — 30%;

* низький рівень — 0%;

* дуже низький — 0%.

Підсумкова перевірка розвитку творчого потенціалу показала:

* високий рівень — 56%;

* середній рівень — 44%;

* низький рівень — 0%.

Дані діагностик показали, що в учнів значно підвищився рівень розвитку творчих здібностей. Діти розкрили свої сховані таланти й можливості. А головне, всі учні стали з великим задоволенням відвідувати уроки трудового навчання, брати участь у різних колективно-творчих справах, проявляти ініціативу й навіть щось пропонувати.

Порівняльний аналіз результатів роботи

Для наочного порівняння розвитку творчих здібностей учнів на початку роботи й наприкінці зробимо висновки.

З даних видно, що збільшилася кількість дітей з високим рівнем розвитку:

уяви — на 47%;

фантазії - на 45%;

творчого потенціалу — на 34%.

Дітей із середнім рівнем розвитку творчих здібностей залишилася практично та ж кількість. Але треба помітити, що в це число входять вже учні, які мали більш низькі показники на момент початку роботи.

Дітей з низьким рівнем розвитку творчих здібностей не стало.

Крім цього, до кінця роботи над розвитком творчих здібностей, діти змогли самостійно справлятися із запропонованою роботою без допомоги вчителя. Вони навчилися аналізувати й самостійно складати план роботи.

Таким чином, можна зробити висновок, що творча робота на уроці необхідна. Вона сприяє кращому засвоєнню знань, розвитку самостійності, підвищує мотивацію дітей до одержання нових знань, до розвитку нових умінь.

Результатом роботи є:

1) Важко творити без певного запасу знань. Власна творчість дітей допомагає краще засвоювати й запам’ятовувати теоретичні відомості.

2) Легше вирішується проблема мотивації, діти самі проявляють бажання творити.

3) Позитивним моментом є те, що творчі роботи привертають увагу дітей, які не блищать знаннями з інших предметів, тут вони відкриваються з позитивної сторони.

4) При систематичному використанні творчих методів навчання в дітей виробляється особистісний підхід до одержання індивідуального результату, уміння відстоювати й захищати свою власну точку зору. Діти стають комунікабельними.

5) Відкриваються великі можливості для спільної творчості вчителя й учня. При цьому ведучим стає поняття співробітництва, співтворчості, а діти є повноправними учасниками освітнього процесу.

Таким чином, ми наочно переконалися в тому, що використання методів на розвиток творчого мислення, передбачає виховання в учнів нестандартного підходу до розв’язання проблеми, цим самим розвиваючи творчі здібності.

Творчі здібності не даються від народження й не виникають на порожньому місці. А для їх розвитку потрібні умови. Такі умови ми спробували створити, проводячи експеримент. Звичайно, при проведенні подібної роботи необхідно враховувати контингент дітей, їх рівень розвитку, здоров’я, можливості.

Необхідно відзначити, що важливу роль тут грає систематичність і послідовність роботи. Уривчаста, несистематична робота не може привести до позитивного результату. Тільки творчо працюючий вчитель може виховати творчо мислячих учнів.

Отже, трудове навчання сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Наша робота велася довгостроково й планомірно, поступово ускладнюючись. Тому й привела до позитивного результату. А ще й тому, що виконувалися умови формування творчих здібностей: сприятлива атмосфера, свобода вибору, захопливість, необмеженість у діях.

2.2 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах

Творчість — явище складне, комплексно-обумовлене багатьма соціально-педагогічними й психофізіологічними передумовами.

Вчити творчості - це, насамперед, учити творчому відношенню до праці. Праця — саме головне джерело формування пізнавальної діяльності, без чого немає й творчої особистості. Розвитку творчих здібностей сприяє й стиль проведення уроків: творчий, доброзичливий мікроклімат, обстановка поваги й співробітництво вчителя й учнів, увага до кожної дитини, заохочення навіть найменшого успіху. На уроці діти повинні отримувати не тільки знання й уміння, але й загальний розвиток. Вчитель повинен створити умови для прояву творчих здібностей учнів, володіти тактикою, технологією, тобто конкретною програмою творчих вправ, що включала б активізацію основних компонентів творчості: емоції, уяву, образне мислення. Для творчих уроків необхідне відчуття впевненості в тому, що нестандартні знахідки вчителя будуть замічені, прийняті й правильно оцінені. Багато учнів, показуючи свої роботи, бентежаться. «У мене погано вийшло» — іноді такі оцінки відповідають дійсності, правдивому положенню, але часто за ними ховається інший зміст: дитина впевнена, що робота зроблена добре, але вона занижує своє враження від неї, сподіваючись, що вчитель однаково помітить і здивується тому, як вдало виконане завдання [43, С. 75].

Відношення вчителя до результатів дитячої творчості - тема дуже велика. Потрібно дбайливе відношення до того, що створюється дітьми, відмовитися від критики, вибрати позицію прийняття, ціннісного відношення до творчості учнів. Коли відносини довіри й відкритості між вчителем й учнем закріпляться, можна й потрібно порівнювати виконане завдання з поставленим творчим завданням.

Існує думка, що частка талановитих серед дітей складає 2−3% від їх загальної кількості. Кожна здорова дитина має можливість творчо розвиватися у всіх типах людської діяльності. Існують погляди, що внаслідок вивчення дітьми методів активізації творчої уяви індивідуальні особливості мало впливають на результативність творчого пошуку. Разом з тим є і висновки, що індивідуальні здібності суттєво збільшують або зменшують успіх творчого процесу, але рано чи пізно дитина під впливом творчої атмосфери на заняттях з методології творчості, надбаних їм знань та вмінь стає рівноправним учасником колективного творчого процесу. Є також різні погляди на питання, з якого віку починати навчання творчості.