Формирование і регулювання ціни сільськогосподарську продукцію у західні країни

Формирование і регулювання ціни сільськогосподарську продукцію у західних странах

Рахматуллин Р.К.

В розвинених країн особливості ціноутворення продукції сільського господарства пов’язані зі специфікою ринку цієї категорії продукції, особливостям дії законів попиту й пропозиції сільському господарстві. Характерною рисою ринку сільськогосподарської продукції Західних країн є перевищення рівня пропозиції над рівнем попиту. Це обумовлює тенденцію до формування ціни сільськогосподарську продукцію на заниженном рівні, що завдяки швидкому зростанню пропозиції і повільному зростання попиту її у. Дане явище пояснюється кількома причинами.

Во-первых, на високі темпи науково-технічного прогресу, що згодом зачіпають і сільському господарстві, забезпечують значний зростання продуктивність праці та продуктивності сільськогосподарського виробництва. Приміром, в 1987 року порівняно з 1820 роком продуктивності праці зріс у 24 разу [1, з. 241].

Во-вторых, стійке надвиробництво пояснюється лише тим, що сільськогосподарські товаровиробники (особливо дрібні й середні) продовжують виробництво колишніх і навіть зростаючих масштабах за умов щодо низьких цін, оскільки вони завзято намагаються утримати свій дохід колишньому рівні [2, з. 244−272].

В-третьих, причиною перевищення пропозиції над попитом є проблема фіксованості активів в сільськогосподарському виробництві. Вкладати капітал завжди легше, ніж вилучати його із виробництва. Фермер, що у період підвищення цін побудував нову ферму, навряд чи перестане її використовувати (а тим паче зруйнує її) при зниженні ціни на всі продукцію; чи, коли він купив новий трактор, не захоче продавати його за нижчій ціні, тим паче коли подібні труднощі відчувають усі фермеры.

В-четвертых, треба сказати значної ролі очікувань. У розвинутих країнах поведінка фермера може визначатися як реальним рухом цін, і очікуваннями зміни. Так, зниження цін деякому року може і вплинути на рівень виробництва сільськогосподарської продукції, якщо фермери не очікують зниження й у наступні годы.

В-пятых, важливої причиною стійкого перевищення пропозиції над попитом сільському господарстві є постійний надлишок ресурсів в селі. Надлишок ресурсів призводить до избытку пропозиції. Можна було припустити, що міжгалузева конкуренція, ринковий механізм мала б призвести до масовому переливу надлишкових ресурсів із сільського господарства з відносно нижчим рівнем цін, і доходів у більш дохідні несільськогосподарські галузі, що привело до зменшення пропозиції на аграрному ринкові. Такий перелив відбувається, але призводить до повного вирівнюванню цін, і доходів, оскільки перетік ресурсів із сіл утруднений через иммобильности ресурсів в сільськогосподарському виробництві.

Перелив надлишкових ресурсів у інших сфер діяльності у промисловості може здійснюватися тому ж підприємстві шляхом його перепрофілювання. Тут найчастіше є можливість із допомогою колишніх виробничих ресурсів організувати виробництво інший продукції, яку є попит. У сільському ж господарстві через специфічних особливостей виробничих ресурсів таку можливість практично отсутствует.

Относительный надлишок ресурсів у сільське господарство наводить до того що, що у виробництво сільськогосподарської продукції витрачається надлишкове кількість сукупного робочого дня, що зумовлює стійке виробництво зайвої продукції.

Увеличение ж попиту сільськогосподарську продукцію не було може встигати ріст його пропозиції. Чому? Оскільки у країнах рівень доходів населення за високорозвиненому сільськогосподарському виробництві дозволяє наситити попит за більшістю видів продуктів на рівні науково обгрунтованих норм споживання і від. Продукція села відрізняється від інших напрямів товарів та послуг тим, зростання фізичної потреби у ній має певні межі. Якогось моменту, коли в людей продукти харчування надлишку, зростання загального обсягу їх споживання повинен припинитися. За статистикою, збільшення доходу душу населення загалом призводить до менш як пропорційному зростанню витрат на продуктів харчування. Ця природна закономірність була вперше помічено ХIХ столітті німецьким статистиком Ернстом Энгелем і називається «законом Энгеля » .

Другим чинником, стримуючим зростання попиту сільськогосподарську продукцію, є низький темп приросту населення розвинених країн. М. Трейси пише: «…середній показник щорічного природний приріст у ЄС, який в 60-ті роки становила близько 0,8%, 90-х років упав до показника нижче 0,2%» [3, з. 140].

Имеются й інші демографічні і соціальні чинники, які можуть надати важливе впливом геть попит сільськогосподарської продукції розвинених країнах. Однією з трьох чинників є дедалі більшу старіння населення. Підраховано, що у країн ЄС загалом частка осіб за років збільшиться до 27% до 2020 року, причому серед осіб похилого віку повинна зрости частка жінок [3, з. 152].

В загальному, люди старшого віку їдять менше. Тому наслідком цих змін в вікову структуру населення має стати зменшення споживання продуктів харчування цілому.

В сучасних умовах попит сільськогосподарський продукцію може також стримуватися, котрий іноді скорочуватися під впливом наукових закладів та інших рекомендацій по правильному харчуванню населення і ще здорового способу жизни.

В результаті чисельне зростання попиту продовольство наштовхується на межі, пов’язані з обмеженими можливостями зростання споживання у розрахунку, а й у розрахунку й усе населення цих стран.

Очень важливий чинник, що викликають відставання попиту від пропозиції, є неэластичность попиту сільськогосподарську продукцію по цінами. Бо у розвинених країн потреби у продуктах харчування в основному задоволені, попит сільськогосподарський продукцію неспроможна вирости, навіть якщо неї значно знижуються. Американські вчені С. Л. Брю і К. Р. Макконнэлл вважають: «…для фермерської продукції цілому коефіцієнт еластичності становить від 0,20 до 0,25. Ці цифри свідчать у тому, що ціни сільськогосподарських продуктів мала б зменшитися на 40−50% у тому, щоб споживачі збільшили свої закупівлі лише на 10%"[1, з. 245]. На більшість ж промислові товари коефіцієнт еластичності попиту більше 1,00, що означає високий рівень залежності зміни величини попиту через зміну ціни. Невеликий зниження у галузі цін може викликати набагато більший обсяг зростання величини попиту. Загальна сума доходу збільшується, попри зниження ціни на рахунок збільшення обсягу продаж.

Из усього вищевикладеного зрозуміло, що у країнах із розвиненою ринковою економікою рівень пропозиції сільськогосподарської продукції значно перевищує рівень її попиту. Відмінність особливостях дії законів від попиту й пропозиції з формування ринкового рівноваги на ринках промислової та сільськогосподарської продукції почали вносити те, що між тими галузями склався стійкий диспаритет цін користь промисловості.

В США останні кілька десятиліть паритетне співвідношення погіршувався. Якщо з даним професорів К. Р. Макконнэлла, С. Л. Брю [1, з. 247] проаналізувати динаміку зміни за 1910 — 1990 роках товари, об'єкти, куплені фермерами, і ціни продукцію, то виявиться, що стійке співвідношення з-поміж них складалося в 1910 — 1914 роках, потім, до 1950 року, йшли незначні розбіжності, і від 1950 року, все наступне час ціни на всі товари, об'єкти, куплені фермерами, росли швидше ціни продукцію. До 1990 року ціни, якими фермери купували промислові товари, підвищилися удванадцятеро, а, по яким продавали своєї продукції, — лише у 6 раз, тобто індекс паритету дорівнював 50% (6:12).

Чтобы покінчити з проблемою диспаритету і збалансувати кон’юнктуру аграрного ринку, держава робить у цих країнах здійснює політику стримування, інколи ж навіть скорочення пропозиції сільськогосподарської продукції. Це обумовлює спрямованість аграрної політики шляхом поступового згортання державної виробництва фермерської продукції. Саме такою підхід є основою здійснюваної в Західних країнах у 90-ті роки аграрної реформы.

В зараз у нашій країні над ринком сільськогосподарської продукції також спостерігається перевищення рівня пропозиції над рівнем попиту. Як відомо, перехідна економіка почалося з падіння реальних доходів населення, скорочення від попиту й, відповідно, з падіння та пропонування сільськогосподарської продукції. Спад виробництва відбувається за ненасичених потреб у більшості продуктів, за її абсолютному недопроизводстве. Особливістю ринкової кон’юнктури цих умовах і те, пропозиція сільськогосподарської продукції і на продовольства скорочується повільніше, ніж попит ними. Це з неэластичностью виробництва і такі пропозиції продукції села, а попит на продовольство, навпаки, еластичний по доходів населення. Тож з 1991 по 1997 рік у Башкортостані виробництво м’яса і м’ясопродуктів душу населення на рік скоротилася з 85 до 65 кг (на 23%), молока та молочних продуктів — з 482 до 419 кг (на13%), яєць — з 257 до 251 прим. (на 2%), а виробництво овочів і картоплі навіть збільшилося за 38 до 49 кг (на 23%) і з 297 до 357 кг (на 20%). Споживання ж основних продуктів душу населення за певний період змінилося так: м’яса і м’ясопродуктів з 79 до 54 кг в рік (на 32%), молока і молокопродуктів із 395-го до 332 кг (на 16%), яєць з 248 до 225 прим. (на 9%), овочів з 72 до 58 кг (на 19%), картоплі з 178 до 189 кг (збільшилося п’ять %). Ці дані побічно свідчать, що сільськогосподарський продукцію та продовольство падає швидше, ніж його виробництво.

Таким чином, аграрна ринкова кон’юнктура на початку перехідною економіки характеризується тим, пропозиція продукції перевищує попит у умовах регрессирующего ринку, що зумовлює ціновим диспропорциям цьому рынке.

Несмотря те що, що на даний час ринок сільськогосподарської продукції нашій країні має деяку схожість з ринками Західних країн, застосовувати аграрної політики згортання державної за умов не можна. Специфіка аграрного ринку на перехідною економіки та особливість дії у ньому законів попиту й пропозиції зумовлюють іншу спрямованість політики державного регулювання ринкових цін. Головна причина цього у цьому, що на продовольство у перехідній економіці еластичний з доходів населення, оскільки тут ні ще межа насичення потреб. У зв’язку з цим регулювання аграрного ринку має спрямувати розширення попиту продовольство.

Такая політика може створити сприятливу кон’юнктуру над ринком сільськогосподарської продукції і на цим стимулювати зростання його виробництва пропозиції і виробництва. З огляду на те, що еластичний по прибутку, основними чинниками його розвитку є збільшення реальних доходів населення і підвищення державних витрат розширення попиту коли економіки з кризового стану.

Однако належала для розширення попиту продовольство необов’язково чекати загального зростання доходів, який відбудеться революції у после-кризисный період. Держава, не проводячи додаткових витрат зі свого боку, може призвести до підвищенню попиту сільськогосподарську продукцію та продовольство шляхом введення прогресивнішою шкали оподаткування доходів населення, що призводить до перерозподілу доходів у користь бідних шарів, які мають еластичність попиту продовольство висока. Підвищення ставки податків на високі доходи не призведе до зменшення попиту продовольство із боку груп населення, мають такі доходи, позаяк у цих групах практично досягнуть межа насичення потреб у продуктах харчування і тому попит нею нееластичний по прибутку. Таке перерозподіл доходів може помітно збільшити попит на продовольство, і навіть послужити поштовхом до пожвавлення як аграрної, але і всієї економіки страны.

Выполненные дослідження дозволяють обгрунтувати висновок щодо недоцільності застосування у Росії методів цінового регулювання аграрного ринку, використовуваних нині в Західних країнах. У перехідній економіці, де закони попиту та пропонування аграрного ринку свою специфіку, цінове регулювання має спрямувати розширення попиту сільськогосподарську продукцию.

Список литературы

Макконнэлл К.Р., Брю С. Л. Економікс: принципи, проблеми й економічна політика: У 2-х т. /Переклад з анг. 11-го вид. М.: Республіка, 1992. Т. 2.

Чаянов А.В. Основні ідеї, й форми організації сільськогосподарської кооперації. М.: Наука, 1991.

Трейси М. Сільське господарство і продовольство економіки розвинутих країн: Введення у теорію, практику та кадрову політику /Переклад з анг. СПб.: Економічна школа, 1995.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.