Страхування (контрольна)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА.

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ.

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА.

із навчальної дисципліни «Страхування» студента курсу групи заочного факультету спеціальності 6.50 107 «Економіка підприємства» [email protected].

(номер залікової книжки —).

Викладач:

Рівне — 2002.

Завдання на контрольну роботу.

Вступ …3 стор.

1. Питання № 3: Форми організації фондів страхового захисту…3 стор.

2. Питання № 19: Частота ризику та розмір шкоди …4 стор.

3. Питання № 36: Роль посередників у страхуванні …5 стор.

4. Питання № 50: Страхові про «єднання …6 стор.

5. Питання № 58: Добровільне медичне страхування …7 стор.

6. Питання № 84: Квотні і ексцендентні домов пропорційного перестрахування, їхнього характеристики, переваги та недоліки …9 стор.

Практична частина (завдання) …11 стор.

Висновки…13 стор.

Література …14 стор.

Уведення.

Страхування — одна із найдавніших категорій суспільних відносин. Зародивши в період розкладання первіснообщинного ладу, воно та поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Первісний зміст розглянутого поняття зв «язаний зі словом «страх». Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відносини, відчували страх за його схоронність, за можливість чи знищення втрати у зв «язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами і іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Ризикований характер суспільного виробництва — головна причина занепокоєння шкірного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому ґрунті закономірно виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Якби кожен окремо узятий власник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок, то він був бі змушений створювати матеріальні чи грошові резерви, рівні по величині вартості свого майна, що природно, недоцільно.

Тім годиною життєвий досвід, заснований на багаторічних спостереженнях, дозволив зробити висновок про випадковий характер настання надзвичайних подій й нерівномірності нанесення збитку. Було замічено, що число зацікавлених господарств, часто буває понад числа потерпілих від різних небезпек. За таких умів солідарна розкладка збитку між зацікавленими господарствами помітно згладжує наслідку стихії і інших випадків.

У умовах сучасного суспільства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту всіх форм власності, доходів й інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

Термін «страхування», що виражає перерозподільні відносини, з приводу відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значеннєвих значень цого слова. У даному випадку цей термін вживається в значенні інструмента відшкодування збитку.

Головним документом у сфері страхування в Україні виступає Закон України про страхування. Цей Закон регулює відносини у сфері страхування й спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування чи чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

1. Питання 3. Форми організації фондів страхового захисту.

Слова «страховик », «страхова компанія », «страхова організація «та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тім юридичним особам, котрі мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, до того числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

При створенні страховика чи збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд винен бути сплачений виключно в грошовій формі.

Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються Державою, за їхні номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але й не понад 25 відсотків загального розміру статутного фонду [Л — 4].

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та под заставу, й вносити нематеріальні активи.

Виплата страхового відшкодування (страхової суми) здійснюється зі страхового (грошового)фонду.

Страховий фонд — це сума грошових засобів, котрі утворюються у страховика за рахунок внесків страхувальників.

Суспільна практика страхування у ринковій економіці виробила 3 головні організаційні форми створення страхового фонду, в які суб «єктами власності на його ресурси виступають: держава, окремий товаровиробник й страховик [Л — 3].

Державний резерв формується за рахунок загальнодержавних ресурсів. Його призначенням є відшкодування збитків й усунення наслідків великомасштабних аварій та стихійного лиха. Цей фонд формується як у натуральній, то й в грошовій формі.

Створення відокремленого фонду самострахування підприємств дає можливість оперативно подолати тимчасові труднощі у процесі виробництва заговорили українською у «язані із несприятливою економічною кон"юктурою, затримання платежів за поставлену продукцію, нестачею коштів для погашення позичок та інше.

Страхові резерви страховика формуються за рахунок великого кола його учасників-підприємств, організацій, фізичних осіб тощо. Учасники цого фонду виступають в особі страхувальників, що виділяють частину своїх коштів страховику із обов «язком виплатити компенсацію у разі настання страхового випадку.

Однак, покрити збиток від небезпеки за рахунок страхового фонду можна лише у випадку рівності його обсягу вартості майна чи еквівалентності вартості витрат на одужання. Тому страхування, як засіб боротьби із небезпекою досягне своєї мети якщо відомі: розмір збитків, годину настання небезпеки, можливість для накопичення необхідної суми.

2. Питання 19. Частота ризику та розмір шкоди.

Страховий ризик — певна подія, на випадок якої проводитися страхування й Яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок — подія, передбачена договором страхування чи законодавством, котра відбулася, й із настанням якої виникає обов «язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій чи іншій третій особі.

Частота страхових випадків — показник, що є елементом збитковості страхової суми. Частота страхових випадків визначається відношенням числа страхових випадків до кількості застрахованих про «єктів чи договорів страхування в розрізі видів страхування.

Відшкодування страхове — сума, що виплачується страховиком на компенсацію збитку, заподіяного страховим випадком на про «єктах страхування майна і відповідальності. Якщо страхова сума менша від збитку, відшкодування страхове здійснюється пропорційно до ставлення страхової суми до страхової вартості про «єкта. У разі подвійного страхування відшкодування фактичного збитку здійснюється всіма страховиками в межах страхової вартості про «єкта страхування пропорційно до частки шкірного в загальній страховій сумі. Умовами договору страхування може передбачатись заміна виплати страхового відшкодування компенсацією збитку в натуральній формі.

Страхові відшкодування та виплати, як правило, не повинні приносити страхувальникові прибутку: із метою уникнути спроб використати страхування у спекулятивних цілях страховики додержуються принципу, згідно із яким матеріальний й фінансовий стан страхувальника после відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як й до страхового випадку. Відхилення, як правило, бувають у бік заниження рівня відшкодування. Страхові відшкодування із майнового та страхуванні відповідальності можуть здійснюватися в одній з чотирьох форм, а саме [Л — 3]:

1) перестрахуванням належних коштів на рахунок страхувальника (застрахованого) чи вигодонабувача;

2) оплатою витрат на: ремонт пошкодженого страхового об'єкта;

3) відновленням об'єкта;

4) заміною знищеного, пошкодженого чи викраденого предмета на новий, відповідний йому.

У Україні переважає найпростіша форма відшкодування — перерахування коштів на рахунок страхувальника чи видача йому чека на отримання готівки.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачене договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого про «єкта, страхове відшкодування виплачується у такій саме частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачене умовами страхування.

Франшизу — частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно із договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків й загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування. [Л — 2].

3. Питання 36. Роль посередників у страхуванні.

Стаття 15 Закону України «Про страхування». Посередницька діяльність у сфері страхування. [Л — 1].

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові чи перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності й може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, заговорили українською у «язану із підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), до того числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно з страхувальником чи перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери — юридичні особини чи громадяни, котрі зареєстровані у встановленому порядку як суб «єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської догоди із особою, Яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери — громадяни, котрі зареєстровані у встановленому порядку як суб «єкти підприємницької діяльності, помиляюся отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Перестрахові брокери — юридичні особини, котрі здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської догоди з страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.

Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів визначається Уповноваженим органом.

Страхові агенти — громадяни чи юридичні особини, котрі діють від імені та за дорученням страховика й виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають домов страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, заговорили українською у «язані з здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика й діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення з страховиком.

Посередницька діяльність на територї України із укладання договорів страхування із іноземними страховиками не допускається, крім договорів перестрахування із дотриманням вимог з статтею 30 цого Закону.

Страхові чи перестрахові брокери-нерезиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні, котрі повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно в Україну та включені до державного реєстру страхових чи перестрахових брокерів.

4. Питання 50. Страхові про «єднання.

Стаття 13 ЗУ «Про страхування». Про «єднання страховиків. [Л — 1].

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші про «єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їхнього утворення не суперечить законодавству України. Ці про «єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

Про «єднання страховиків діють на підставі статутів й набувають прав юридичної особини после їхнього державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію про «єднань страховиків, у десятиденний рядків із дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, вол «язані утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яку є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро є єдиним про «єднанням страховиків, котрі здійснюють обов «язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Доля страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов «язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро є:

виконання страхових вол «язань з зазначеного у цій з статтею виду обов «язкового страхування за страховиків — його членів у разі їхні неплатоспроможності; виплати з централізованих страхових резервних фондів у межах, передбачених умовами здійснення зазначеного у цій з статтею виду обов «язкового страхування, компенсацій за шкоду, заподіяну життю і здоровий «ю потерпілих у дорожньо-транспортних подіях, що сталися із звинувачуй водіїв невстановленого транспорту; коли винуватець загинув й не мав чинного договору такого обов «язкового страхування; в інших випадках та на умовах, встановлених Кабінетом міністрів України; забезпечення пільгового страхування для окремих категорій автовласників за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів у випадках та на умовах, встановлених Кабінетом міністрів України.

До Моторного (транспортного) страхового бюро, яку здійснило виплату компенсацій, в межах фактичних витрат переходити право вимоги, яку потерпілий чи інша особа, що здобула таку компенсацію, має до особини, відповідальної за заподіяну шкоду.

Моторне (транспортне) страхове бюро забезпечує членство України в міжнародній системі автострахування «Зелена Картка «та виконання загальновизнаних вол «язань перед аналогічними уповноваженими організаціями інших країн — членів цієї системи.

Моторне (транспортне) страхове бюро є організацією — гарантом по відшкодуванню шкоди: на територї країн — членів міжнародної системи автострахування «Зелена Картка », спричиненої власниками (користувачами) зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники (користувачі) надали відповідним іноземним органам страховий сертифікат «Зелена Картка », виданий від імені страховиків — членів Моторного (транспортного) страхового бюро; на територї України, спричиненої водіяминерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов «язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на територї країн — членів міжнародної системи автострахування «Зелена Картка »; за інших обставин, на умовах, визначених чинним законодавством про цивільну відповідальність власників транспортних засобів.

У випадку, коли Моторним (транспортним) страховим бюро відповідно до правил міжнародної системи автострахування «Зелена Картка «було б здійснене відшкодування шкоди за страховика — члена про «єднання чи за власника (користувача) зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений чи змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат «Зелена Картка «та спричинив дорожньо-транспортну подію, відповідні витрати Моторного (транспортного) страхового бюро мають бути компенсовані такими особами в повному обсязі.

Фінансування виконання гарантійних функцій та завдань Моторного (транспортного) страхового бюро здійснюється за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів, органами управління, якими є це про «єднання страховиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро, за погодженням із Уповноваженим органом, встановлює Єдиний зразок страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), котрі є формою договору обов «язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Законодавством України Моторному (транспортному) страховому бюро можуть бути наданіі права щодо прийняття рішень, котрі є обов «язковими для страховиків — членів Моторного (транспортного) страхового бюро в частині уніфікації порядку укладання та виконання договорів обов «язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, котрі мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.

Страховики, котрі мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, вол «язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

5. Питання 58. Добровільне медичне страхування.

Страхування може бути добровільним чи обов «язковим.

Обов «язкові види страхування, котрі запроваджуються законами України, мають бути включені до цого Закону. Забороняється здійснення обов «язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Добровільне страхування — це страхування, яку здійснюється на основі договору між страхувальником й страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цого Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Протягом усього періоду становлення страхового ринку в Україні однієї із найбільш дискусійних був і залишається проблема розвитку медичного страхування .

Співвідношення й взаємодія створюваної системи обов «язкового соціального медичного страхування, а також, що динамічно розвивається добровільного медичного страхування хвилює в першу чергу страховиків [Л — 6].

Небезпідставними є побоювання страховиків, що введення додаткового податку на суб «єктів підприємницької діяльності у формі платежів по обов «язковому медичному страхуванню підірвуть економічну основу добровільного медичного страхування.

Відомо, що на сьогоднішній день основну масу страхових платежів по добровільному медичному страхуванню страховики одержують від роботодавців.

Для здійснення добровільного медичного страхування індивідуальних страхувальників необхідно пройти процес розвитку страховиками відповідної інфраструктури і технологій.

Найбільш хворобливим для страховика є початковий етап формування страхового полючи. Однак цей етап чи рано пізно пройти необхідно!

як це зробити із найменшими втратами?

Добровільне медичне страхування — дуже специфічний вид страхування, що характеризується значним ступенем невизначеності ринків, практично повним відсутністю статистичних даних про збитковість страхових продуктів за попередні роки.

При цьому використання офіційних статистичних даних про захворюваність неприпустимо, бо структура даних й їхнє джерело споконвічно не призначені для використання в добровільному медичному страхуванні.

Яким може бути шлях створення і впровадження ефективної моделі добровільного медичного страхування?

Найбільш важливим для страховика є прийняття на страхування керованого (зрозумілого, обчислювального, контрольованого) ринку, одержання адекватного по розмірі страхового платежу, що дозволити сформувати страхові резерви й покрити витрати на ведення справ, а також оптимізація розмірів страхових виплат.

Широкомасштабний розвиток добровільного медичного страхування можливий лише до того випадку, якщо страховик запропонує потенційному страхувальнику конкурентоспроможний ринковий продукт. Іншими словами, страхувальнику повинне бути вигідно придбати страхову послугу по медичному добровільному страхуванню незалежно від наявності в нього поліса обов «язкового соціального медичного страхування [Л — 6].

Сучасна економічна ситуація в Україні практично виключає економічний інтерес роботодавця, крім підприємств із іноземними інвестиціями, укладатися договору медичного страхування своїх працівників.

Позахмарна мрія страховиків про віднесення витрат на добровільне медичне страхування на валові витрати виробництва, поки то й не реалізована, може розбитися про додатковий податок на обов «язкове соціальне медичне страхування.

Доля страховиків в обов «язковому соціальному медичному страхуванні безумовно, є ключовим питанням для розвитку страхового ринку. Напевно, ця проблема якщо виправлена позитивно, на користь страховиків.

Однак не слід забувати про ті, що через обмеженість обсягів обов «язкового медичного страхування навіть успішне його введення не дозволити повною мірою вирішити проблему якісної і доступної медичної допомоги усім шарам населення, що сьогодні платять гроші за медичну допомогу за рахунок власних коштів .

Чи випливає страховикам сьогодні зневажати можливістю розширити освоєну сьогодні нішу добровільного медичного страхування за рахунок пропозиції на ринку ефективних страхових продуктів для індивідуальних клієнтів, що належати до числа представників середнього класу суспільства.

Адже не відмовляються ж страховики страхувати автотранспорт індивідуальних власників лише бо вигідніше й спокійніше страхувати автопідприємства, що володіють десятками і сотнями автомобілів. По суті проблема складається лише в тім, щоб технічно організувати огляд транспортного засобу індивідуального власника, грамотно визначити ризики і умови страхування, а згодом оптимізувати розмір страхової виплати, щоб не понести збитки. Ще краще перестрахувати значну частину відповідальності, обмінявши її на аналогічні по якості ризики колег-перестрахувальників [Л — 6].

Автострахування із великим ступенем умовності, але й все-таки може служити ілюстрацією для аналізу проблем добровільного медичного страхування .

Поміркуйте сам: якщо в програму добровільного медичного страхування для індивідуального клієнта включити ризики, імовірність настання які стає передбачувана после попереднього обстеження, проведеного із використанням IT — технологій, а розмір виплат по окремих видах медичної допомоги обмежений ще на стадії висновку договору страхування, ті зовні складна і нерозв «язана завдання яснішає й її рішення — справа техніки, а точніше технології.

У добровільному медичному страхуванні безумовно, дуже багато нюансів й особливостей. Фахівцям смердоті добро відомі. Алі давайте будемо оптимістами. Досить значна частина населення країни реально платити гроші за медичну допомогу при настанні страхового випадку, займаючись фактично самострахуванням.

як цим можуть скористатися страховики? Дуже просто: по-перше, запропонувати страхувальникам у першу чергу, фінансову послугу по страхуванню медичних витрат. По-друге, через структуру, що асистує, забезпечити якісну медичну допомогу без втрат годині на чергах [Л — 7].

І нарешті, саме головне: страховик може запропонувати якісно нову послугу — збереження біологічного і професійного довголіття шляхом систематичного моніторингу стану здоровий «я застрахованого, раннього виявлення функціональних й патологічних відхилень у стані здоровий «я, а також шляхом проведення своєчасних превентивних лікувально-профілактичних заходів.

З погляду страховика — це найпростіша модель ефективного керування ризиком із метою мінімізації розміру виплат. Яким чином можна організувати подібну технологію добровільного медичного страхування на стадії висновку і супроводу договорів страхування? [Л — 7].

Усім добро відомо, що охорона здоровий «зробив у Україні побудовано за принципом, що змушує людини звертатися до фахівця-медика тоді, коли уже загублені працездатність й необхідна медична допомога. Багато страховиків із великим чи меншим успіхом користаються послугами медиків як у державних, то й в комерційних медустановах й структурах.

Для розвитку добровільного медичного страхування індивідуальних клієнтів найбільш перспективними є медичні заснування, що працюють на принципах сімейної медицини й, що використовують у медичній практиці сімейного лікаря.

Застосування інституту сімейного лікаря в добровільному медичному страхуванні, націленому на збереження здоровий «я індивідуального клієнта, гармонізує інтереси страховика, застрахованого й медиків.

Зниження операційних витрат страховика при проведенні добровільного медичного страхування може бути досягнуте за рахунок широкого застосування IT — технологій на всіх стадіях висновку і супроводу договорів страхування. [Л — 7].

Застосування при цьому IT — технологій дозволити кожному страховику індивідуально розробляти від найдешевших до найдорожчих страхових продуктів для різних категорій страхувальників.

Зниження збитковості страхових продуктів при здійсненні добровільного медичного страхування, а також підвищення диверсифікованості ризиків легко досягається за рахунок про «єднання на договірній основі ряду страховиків, що застосовують уніфіковану технологію страхування.

Досвід роботи страхових організацій, інших про «єднань страховиків свідчить про ті, що найбільш життєвим й ефективної є про «єднання зусиль й ресурсів страховиків, що базуються на збігу бізнес-інтересів у розвитку того чи іншого виду страхування. Тім понад це важливо на початкових етапах розвитку того чи іншого сектора страхового ринку.

6. Питання 84. Квотні і ексцендентні домов пропорційного перестрахування, їхні характеристики, переваги та недоліки.

Перестрахування — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов «язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента чи нерезидента, який має статус страховика чи перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно із вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом міністрів України.

Пропорційне перестрахування — історично найбільш древня і, власне кажучи до кінця в XIX ст. єдина загальна форма перерозподілу ризику. З цого погляду пропорційне перестрахування носити ще назву традиційного перестрахування. Договір пропорційного перестрахування передбачає, що частка перестрахувальника в кожнім переданому йому для покриття ризику визначається по заздалегідь обговореному співвідношенню власної участі цедента. Доля перестрахувальника в платежах й відшкодуванні збитку відбувається за таким ж співвідношенню, що й його доля в покритті ризику. У узагальненій формі пропорційне перестрахування діє за принципом «перестрахувальник розділяє ризик цедента ». Цей принцип, як якщо видно далі, не використовується в договорах непропорційного страхування. [Л — 2].

У практиці страхової роботи сформувалися наступні форми договорів пропорційного перестрахування: квотний, эксцедентный; квотно-эксцедентный, чи змішаний.

У договорі квотного перестрахування цедент вол «язується передати перестрахувальникові частку у всіх ризиках даного виду, а перестрахувальник вол «язується прийняти ці частки. Звичайно, частка участі в перестрахуванні виражається у відсотку від страхової суми. Іноді доля перестрахувальника може бути обговорено конкретною сумою (квотою). Крім того, у договорах цого типу за бажанням перестрахувальника встановлюються для різних класів ризику верхні границі (ліміти) відповідальності перестрахувальника.

Договір эксцедентного перестрахування має ряд відмінностей від договору квотного перестрахування. Эксцедентне перестрахування може привести до повного вирівнювання тієї частини страхового портфеля, що залишилася в якості особистої участі цедента в покритті ризику. Приступаючи до висновку договору эксцедентного перестрахування, сторони визначають розмір максимальної власної участі страховика в покритті визначених груп ризику. Для цого прибігають до аналізу статистичних даних й проведенню актуарних розрахунків. Максимум власної участі страховика називається эксцедентом.

Перевищення страхових торб за встановлений рівень (лінію) власної участі страховика в покритті ризику передається в перестрахування одному чи декільком перестрахувальникам. Дане перевищення страхових торб ризику, переданих у перестрахування, називається надбанням эксцедента.

Договір эксцедентного перестрахування визначає максимальний рівень у кожній групі ризиків, що перестрахувальник вол «язаний прийняти в покриття. Максимум участі перестрахувальника в покритті ризику називається кратністю власної участі цедента. Якщо, наприклад, максимум участі перестрахувальника дорівнює 9 часткам власної участі цедента, то, виражаючи мовою страхової термінології, договір перестрахування передбачає покриття 9 часткою (ліній), чи 9 перестрахувальних максимумів.

При висновку договору эксцедентного перестрахування виключаються чикотрі ризики, страхова сума які чи менше дорівнює встановленому для даного портфеля кількості часткою власної участі страховика. І навпаки, ризики, страхова сума які перевищує власну доля страховика, вважаються перестрахованими. Відсоток перестраховки якщо тім понад, чим вище страхова сума для даного ризику.

Договір змішаного перестрахування — квотно-эксцедентный — застосовується на практиці відносно рідко. Він являє собою сполучення двох перерахованих вище видів перестрахувальних договорів. Портфель даного виду страхування перестраховується квотно, а перевищення торб страхування ризиків понад установлену квоту (норми) у свою чергу підлягає перестрахуванню на принципах эксцедентного договору. [Л — 2].

У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їхні загального розміру, отриманого із початку календарного року, перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за звітний період за формою, встановленою Кабінетом міністрів України. [Л — 1].

У декларації страховик (перестрахувальник) вол «язаний вказати інформацію про ризики та про «єкти страхування, котрі перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів — перестраховиків та про перестраховиків брокерів, іншу інформацію, визначену Кабінетом міністрів України.

Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.

Практичне завдання.

Нарахувати тарифну ставку для страхування ризику пошкодження електроприладу й накреслити її структурну схему за таких умів: застраховане 100 000 електроприладів на суму P. S грн. кожен, із них Кв прим. можуть вийти із ладу. Статистичні дані про електроприлади, що знаходились на ремонті по місяцях: на 31.01 — 789 прим. 31.07 — 890 шт.

28.02 — 678 прим. 31.08 — - шт.

31.03 — 1489 прим. 30.09 — 789 шт.

30.04 — 559 прим. 31.10 — - шт.

31.05 — 568 прим. 30.11 — 1280 шт.

30.06 — - прим. 31.12 — 459 шт.

Під годину ремонту на кожен телевізор у середньому витрачено Q грн. Витрати на ведення страхової справ складають з % від тарифної бруттоставки, прибуток складає П % від собівартості. Статистичні дані і розрахунки відхиленні від значення середньої звести в таблицю.

Вихідні дані для нарахування тарифної ставки:

P.S = 2130 грн. з = 19,5% Q = 432 грн.

Kв = 720 прим. П = 5,5%.

Розв «язок.

1. Обчислюємо тарифну нетто-ставку у першому наближенні:

Тн = 100 x q x До (1);

Тн — тарифна нетто-ставка;

100 — 100 грн.; q — ймовірність настання страхового випадку;

До — коефіцієнт ставлення середньої виплати до середньої страхової суми однією договір.

1. У першому наближені розраховуємо ймовірність настання страхового випадку: q = Кв / Кд.

Кв — кількість виплат за певний період;

Кб — кількість договорів за певний період. q = 720 / 100 000 = 0,0072;

2. Обчислюємо коефіцієнт ставлення середньої виплати до середньої страхової суми однією договір:

K = Q / P. S = 432 / 2130 = 0,203;

Тоді нетто-ставка дорівнює:

Тн1 = 100×0,0072×0,203 = 0,15 (грн. із кожної грн.).

2. Визначаємо ризиковане навантаження. Розрахунок імовірного настання страхового випадку дає можливість визначити середню величину цих подій. Алі бувають відхилення від середньої величини в більшу чи меншу бік. У випадку більшого відхилення у страховика виникає дефіцит, у меншого — його запас. З цією метою створюється резервний фонд. Визначення резервного фонду (РФ) залежить від стійкості статистичного ряду. Тому перевіряємо ряд на стійкість.

1. Перевіряємо ряд на стійкість.

1. Визначаємо медіану:

Ранжирований ряд: 459, 559, 568, 678, 789, 789, 890, 1280, 1489.

М = 789.

Медіана ряду М = 789 шт.

2. Обчислюємо середню кількість страхових подій за формулою: x = Ех / n; x — кількість подій, n — страховий період.

Статистичні дані і розрахунки відхилень від значень середньої зводимо в таблицю.

Табл. 1 Розрахунок тарифної ставки страхового ризику. |місяці |x |(х-хсер) |(х-хсер)2 | |січень |789 |-44 |1936 | |лютий |678 |-155 |24 025 | |березень |1489 |656 |430 336 | |квітень |559 |-274 |75 076 | |травень |568 |-265 |70 225 | |червень | | |0 | | |- |- | | |липень |890 |57 |3249 | |серпень | | |0 | | |- |- | | |вересень |789 |-44 |1936 | |жовтень | | |0 | | |- |- | | |листопад |1280 |447 |199 809 | |грудень |459 |-374 |139 876 | |разом |7501 |4 |946 468 | |хсер |7501 / 9 = 833 | | |.

Порівнюємо значення медіани й значення хсер; визначаємо стійкість ряду: хсер — 100%.

М — r r = (789×100) / 833 = 94,72;

Якщо ряд > 75% - ряд стійкий. У нашому випадку ряд = 94,72%, що є > за 75%, й в якості ризикованої надбавки, що створює резервний фонд приймаємо двохкратне середньоквадратичне відхилення.

2.2. Обчислюємо показник середньоквадратичного відхилення за формулою:

G = G2 = E (x-xсер)2 / n = 946 468 / 9 = 324,3.

2. Обчислюємо ризиковану надбавку, котра створить резервний фонд:

2 x 324,3 = 648,6.

3. З урахуванням ризикованої надбавки обчислюємо ймовірність настання страхового випадку та розмір нетто-ставки із використанням вищенаведених формул: q1 = (833 + 648,6) / 100 000 = 0,015; Тоді Тн2 = 100×0,015×0,203 = 0,30;

4. Обчислюємо частку платежу, що йде у резервний фонд (РФ):

РФ = Тн2 — Тн1 = 0,3 — 0,15 = 0,15;

5. Обчислюємо частку платежу, що йде в страховий фонд (Стрф):

Стрф = Тн2 — РФ = 0,3 — 0,15 = 0,15 (грн.).

6. Обчислюємо розмір тарифної ставки. Згідно інструкції ліцензії страхової діяльності, розмір страхового резервування винен бути не понад 50% від страхових платежів, а тариф дорівнює подвійній нетто-ставці.

Тбр1 = 2 x Тн2 = 2×0,3 = 0,6;

7. Визначаємо витрати на ведення страхової справ й частку платежу, що йде у прибуток. Ці витрати встановлюються у певному процентному відношенні, а прибуток до собівартості:

СР = Тбр1 x з = 0,6×19,5% = 0,12 (грн.);

Визначаємо тепер прибуток:

Ін = (Стрф + Рф + Нс) x з = (0,15 + 0,15 + 0,12) x 5,5% = 0,02;

8. Загальна методика розрахунку брутто:

Тбр2 = Стрф + РФ + СР + Ін = 0,15 + 0,15 + 0,12 + 0,02 = 0, 44 (грн. на 100 грн. вартості електроприладу).

9. Страховий платіж страхувальника за 1 електроприлад складає:

2130 — 100.

Р — 0,44 Р = 2130×0,44 / 100 = 9,37;

10. Схема структури тарифної ставки має вигляд:

2130 — 100 Р — 0,30 Р = (2130×0,3) / 100 = 6,39; 2130 — 100 Р — 0,15 Р = (2130×0,15) / 100 = 3,2; 2130 — 100 Р — 0,02 Р = (2130×0,02) / 100 = 0,43; 2130 — 100 Р — 0,12 Р = (2130×0,12) / 100 = 2,56.

Таким чином, щоб застрахувати на визначених умовах електроприлад страхувальнику потрібно внести страховий платіж у розмірі 9,37.

ВИСНОВКИ.

У контрольній роботі я детально проаналізував деякі запитання із напрямі страхування, зокрема, навів форми організації фондів страхового захисту, розкрив суть ризику та розміру шкоди, розглянув роль посередників у страхуванні та види страхових об'єднань, привів свою точку зору із такого запитання як добровільне медичне страхування, та описавши деякі види договорів пропорційного перестрахування.

У другій частині своєї контрольної я представивши розв’язок практичного заподіяння, тобто задачі. На практиці навчився визначати суму страхового платіжу, тарифної ставки, брутто-ставки, нетто-ставки та інше.

Отже, ця контрольна свідчить про ті, що система страхування досить складна в організаційному плані, не зовсім досконало врегульована законодавча база, досить не прийнятий закон про обов’язкове медичне страхування, тому, фахівцям цієї галузі ще належить проробити великомасштабну частину роботи по удосконаленню всієї системи. І в цьому напрямі не достатньо поверхневих знань у тому щоб успішно реалізувати усі заходь, а треба бути майстром своєї справи.

Література, що використовувалась у роботі:

1. Закон України «Про страхування «№ 85/96-ВР від 07.03.96.

2. Базилевич У. Д., Базилевич До. З. Страхова справа. — Київ: Знання, 1998.

— 216 с.

3. Страхування: Підручник / Керівник ред. кіл. й наук. ред. С. С. Осадець, будр екон. наук, проф. — До.: КНЕУ, 1998. — 528 с.

4. Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів / За редакцією П. Д. Біленчука, Про. Ф. Філонюка, І. У. Яковенка. — Київ: Атіка,.

1999. — 464 с.

5. Біленчук Д. П., Біленчук П. Д., Залєтов Про. М., Клименко М. І. Страхове право України. — Київ: Атіка, 1999. — 368 с.

6. Інтернет журнал «Страхова справа» — internet.

7. © Український сервер страхування «Insurance Online », 2000;2002.

8. Конспект лекцій … № 067−185.

———————————;

Резервний фонд.

3,19.

Прибуток.

0,43.

Витрати на ведення справ 2,56.

Нетто-ставка.

6,39.

Страховий фонд.

3,2.

Навантаження.

2,98.

Брутто-ставка.

9,37.