Массовые інфекційних захворювань і отруєння людей

Масові інфекційних захворювань і отруєння людей.

План.

1. Масові захворювання людей.

1. Віруси атипової пневмонією (SARS).

2. Атипова пневмонія: міфи й реальность.

3. .Віруси грипу, симптоми, застуда, профилактика.

2. Масові отруєння людей.

1. Отруєння продуктами питания.

1. Масові захворювання людей. 1.1 Атипова пневмонія до і поза рубежом.

Атипова пневмонія (чи важкий гострий респіраторний синдром, від анг. Severe acute respiratory syndrome, сокр. SARS) є гострим захворюванням дихальних шляхів. Відповідно до думки деяких спеціалістів, збудником є новий вірус з сімейства короновирусов. Проте задля точнішого ухвали і створення вакцини необхідно проведення подальшої дослідницької работы.

Передача захворювання відбувається повітряно-краплинним шляхом, зазвичай, при близькому контакті з відривом приблизно 10 див. Вірус живе близько 3−6 годині і поза носієм, тому можливо зараження через виділення хворого, і навіть предмети, якими користувався інфікована, наприклад, через слухавку, після чого збудник проникає всередину організму через очі, ніс або ротову порожнину. Фахівці Андрійовича не виключають можливості перенесення інфекції з повітряними потоками, хоча така ймовірність дуже мала.

Всесвітня організація охорони здоров’я вважає, що початком епідемії можна вважати спалах «невідомої «хвороби Півдні Китаю, що спричинилася до смерті п’яти чоловік. Нині хвороба поширилася по країнам Азії, і навіть некоторым-европейским-странам.

Мікробіологи вважають, що можливий збудник інфекції належить до сімейству параміксовірусів, подібних вірусам кору, свинки і чумки собак.

На відміну з інших подібних захворювань (ГРЗ, бронхіт) від атипової пневмонії страждають частіше дорослі, а захворюваність серед дітей дошкільного й молодшого шкільного віку залишається порівняно низкой.

Підтверджено діагноз атипової пневмонії хворий, який знаходився у лікарні міста Благовєщенська. Точний діагноз лікарям вдалося поставити тільки тоді ми, коли пацієнт почав видужувати. Річ у тім, що з видужанні у крові хворого утворюються антитіла, що перешкоджають повторному захворювання. За наявністю даних антитіл у крові пацієнта з Благовєщенська лікарям вдалося однозначно визначити, що він перехворів саме атипової пневмонией.

По останніх даних пережите захворювання атипової пневмонією НЕ дає повноцінного імунітету: у крові в деяких перехворілих атипової пневмонією повторно виявлено збудник захворювання. Це означає, що клінічні прояви захворювання в таких людей зникають, але де вони усе ще носіями вірусу і становлять небезпеку оточуючих. Якщо такі випадки не виявляться поодинокими й виключними, ця захворювання є підступним, ніж здавалося раніше. 1.2 Атипова пневмонія: міфи й реальність. Існує версія що збудник атипової пневмонії є новим виглядом бактеріологічної зброї, розробленого азіатськими спецслужбами. Але якщо ця справді так, те має б бути набагато протиотруту — засіб захисту для власного військового контингенту. Версія про «військовому «походження збудника, на думку фахівців, полягає в епідемічних властивості захворювання: воно швидко і сприятливо розвивається, тягне у себе високу смертність. Але це захворювання неспроможна зрівнятися по епідемічним властивостями з які у ролі бактеріологічної зброї чумою чи натуральної віспою. Вірус атипової пневмонії навряд може бути причиною пандемії (епідемії у світовому масштабі), і використовувати його на ролі бактеріологічної зброї неэффективно.

Ще один версія: вірус атипової пневмонії - результат генної інженерії. Ця версія офіційно не спростована, але й немає достовірнихподтверждений.

Факт, що зараженню атипової пневмонією піддаються, переважно, люди від 20 до 50 років, тобто працездатного віку, викликає думку, що вірус атипової пневмонії створено руками человека.

3. Віруси грипу, симптоми, застуда, профилактика.

Грип — гостра респіраторна вірусна інфекція, що характеризується інтоксикацією і поразкою слизової оболонки верхніх дихальних путей.

Хоча історія грипу піднімається зі часів Гіппократа, епідеміологічну актуальність ця інфекція в кінці в XIX ст., під час першої глобальної епідемії (пандемії) в 1889—1890 рр. і особливо під час другої - в 1918;1920 рр., коли загинули більш 20 млн. людина — величина, порівнянна з чисельністю санітарних втрат за період першої Першої світової. Після цього періоді людство пережило ще важких пандемії: в 1957;1959 рр. пандемія «азіатського грипу «й у 1968;1969 рр. пандемія «гонконгівського грипу ». Після 1969 р. щорічно відзначаються є або менш виражені епідемічні спалахи регіонального характеру. У цьому зв’язку багатьох переймаються питанням у тому, наскільки є загроза нової пандемії. Фахівці вважають, нова пандемія грипу неминуча, проте не може дати точного прогнозу щодо терміну виникнення, тривалості і катастрофічності. На жаль, пандемія виникає раптово, найчастіше без отчетливых перед эпидемических-признаков.

Етіологія. Віруси грипу ставляться до групи пневмотропных РНК-содержащих вірусів, які належать до сімейству Orthomyxoviridae. Існує три типу вірусу грипу: А, У і З. Натомість віруси грипу типу, А поділяються на підтипи, зумовлені біологічними властивостями двох білків — гемаглютиніну (М) і нейрамінідази (N), локалізованих у зовнішній оболонці вірусу — капсиде. На цей час у вірусів грипу, виділених від людини, встановлено 3 підтипу білка М (Н1, Н2, Н3) і двоє підтипу білка N (N1, N2). Залежно від наявності тієї чи іншої підтипу зазначених білків описується формула конкретного штами вірусу. Так, вірус «іспанки «мав формулу А (H1N1). Пандемія «азіатського грипу «викликана вірусом, які мали формулу А (H2N2), «гонконзький грип «- вірусом A (H3N2). Висока мінливість антигенних властивостей грипу типу, А зумовлює періодичне поява планети глобальних эпидемий-(пандемий).

Віруси грипу типу У в антигеном відношенні значно більше стабільні. Більшість населення планети зазвичай більше більш-менш стійкий імунітет до цього типу вірусу грипу, через це великих епідемій грипу типу У серед населення спостерігається, мають місце локальні епідемічні спалахи. Грип, викликаний вірусом типу З спостерігається лише у вигляді окремих особистостей чи, максимум, групових заболеваний.

Клінічна картина грипу. Інкубаційний період при грип становить зазвичай 1−2 дня, а може скорочуватися за кілька часто чи, навпаки подовжуватись до 3-х днів. Захворювання починається гостро з почуття ознобу і головного болю. За кілька годин температура тіла підвищується до 38.5- 40.0 ° З. До речі, це з ознак, дозволяють відрізнити грип від ГРВІ, у яких настільки швидкого й значного підйому температури, як правило, не спостерігається. Через кілька часто розвивається слабкість, відчуття розбитості, ниючі біль у кістках і великих суглобах. Головний біль посилюється і локалізується переважно у лобової чи лобно-височной областях. Якщо захворювання супроводжується вираженої інтоксикацією, відзначаються запаморочення, непритомність, блювота, носові кровотечения.

Протягом діб хворі відчувають сухість і саднение в носоглотці і заложенность носа, внаслідок набряку слизової оболонки. На 2−3 день з’являється сухий кашель і нежить і прозорим рідким отделяемым. Через 3- 4 дня кашель стає влажным.

Підвищена температура може зберігатися до 6 днів із грип типу Проте й більше за грип типу В. В залежність від форми течії перелічені симптоми може мати різну ступінь виразності. При легкому перебігу грип практично невідрізнимо з інших ГРВІ. Перебіг середньої важкості є найбільш частим став і практично цілком відповідає описаної вище картині. Середня тривалість захворювання середньої важкості становить від 5 до 7 дней.

Важка форма характеризується гострим і навіть найгострішою початком, тривалої лихоманкою, різко вираженої інтоксикацією. Іноді і блискавичні форми, закінчуються загибеллю хворого, захворювання протікає так стрімко, що зовнішніх ознак розвинутися не успевают.

Грип є лише серйозним захворюванням і часто-густо супроводжується різними ускладненнями. У цьому надзвичайно важливо своєчасно звернутися до лікаря й точно виконувати усі його настанови з лечению.

Для профілактики грипу застосовують кошти специфічної профілактики, а також комплексний препарат Цитовир-3. Для лікування грипу використовують препарати специфічної і патогенетической терапії, і навіть кошти симптоматической терапії. Але тут підкреслимо, що самолікування — це ризик, оскільки поставити точний діагноз і лікувати призначити адекватне лікування може лише лікуючий врач.

До групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), крім грипу ставляться парагрип, аденовірусна, респираторно-синцитиальная, риновирусная інфекції. Крім названих, подібні до ГРВІ клінічні ознаки можуть спостерігатися при захворюваннях, викликаних коронавирусами, энтеровирусами і микоплазмой.

Парагрип є гостру інфекцію, що характеризується помірковано вираженими симптомами інтоксикації і поразкою верхніх дихальних путей.

Епідеміологія. Нині відомо чотири типи вірусів парагриппа. Джерелом інфекції є хвора людина. Вірус виділяється під час кашлю чихания з крапельками носоглоткової слизу в гострому періоді хвороби. Парагриппозная інфекція викликає спорадичні захворювання круглий рік й невеличкі епідемічні спалаху осінньо-зимовий період. За відсутності епідемії грипу парагриппозная інфекція, поруч із риновирусной, є які ведуть у в загальній структурі ГРВІ. Епідемічні спалахи найчастіше спостерігаються організованих колективах, особливо у дитсадках, школах, військових подразделениях.

Клінічна картина захворювання. Інкубаційний період при парагриппе триває 3−4 дня. На відміну від грипу захворювання розвивається поступово. Спочатку з’являються нездужання і біль голови. Температура звичайно перевищує 37.5 ° З, іноді можуть спостерігатися короткочасні різкі підйоми до 39 і навіть 40 ° З. Висока температура з першого дня захворювання частіше всього відзначається у дітей, і навіть і дорослі при важкому перебігу інфекційного процесса.

З першого дня хвороби розвивається набряк слизової оболонки носа, що супроводжується рідкими прозорими виділеннями, і навіть грубий гавкаючий кашель, є провідним симптомом захворювання. Кашель нерідко супроводжується охриплостью чи осиплостью голоси. При лікарському огляді відзначається набряк і почервоніння слизової оболонки носа, м’якого піднебіння та задньої стінки горлянки. У на осіб із хронічні захворювання дихальних шляхів інфекція швидко поширюється на трахею і бронхи, у результаті розвиваються трахеїт і бронхіт. Найсерйознішим ускладненням парагриппа є пневмония.

Тривалість захворювання при неускладненому перебігу становить від 1 до 3 нед.

Профілактика і лікування. Застосовуються кошти патогенетической і симптоматической терапії. З профілактичної метою застосовується Цитовир-3.

Аденовірусна інфекція — гостре респіраторне захворювання, що характеризується поразкою лімфоїдної тканини та слизових оболонок дихальних шляхів, очей, кишечника і помірної інтоксикацією. Усього відоме понад 90 типів аденовірусів, у тому числі в людини найбільше значення в людини мають 1,2,3,4,5,6 і аналогічних сім серотипы. Рідше зустрічаються 9, 10, 14, 19 і 21 серотипы. Інші епідеміологічного значення для людини мало мають. Діти гостре респіраторне захворювання найчастіше викликають 1, 2, 3, 5, 6 серотипы, і дорослі - 4 і аналогічних сім. Останні два серотипа найчастіше викликають вірусну пневмонию.

Епідеміологія Джерелом інфекції є хвора людина, який виділяє віруси з частинками слизу востром періоді хвороби. У пізньому періоді віруси можуть виділятися з екскрементами. Основний шлях зараження — летючекрапельний. Найбільш сприйнятливі і аденовирусной інфекції діти у віці від 6 міс. до 5 років. Дорослі хворіють в 4−5 раз рідше, ніж діти. Захворюваність реєструється цілий рік, в осінньо-зимовий період частота захворювань увеличивается.

Клінічна картина захворювання Інкубаційний період становить 5−8 днів, а може скорочуватися до 1 дні й збільшуватися до 2-х тижнів. Захворювання починається гостро з ознобу, помірної головного болю. Температура тіла підвищується на 2−3-й день хвороби та сягає 38−39 ° З. Інтоксикація проявляється нудотою, іноді блювотою. В окремих хворих на перші ж дні хвороби спостерігаються діарея і у эпигастральной області. Поразка дихальних шляхів проявляється ринітом, болями в горлі, кашлем і охриплостью голоси. Під час огляду спостерігається гіперемія зіва, набряклість м’якого піднебіння та задньої стінки горлянки. При аденовирусной інфекції, зазвичай, спостерігаються явища тонзиллита.

Характерним для аденовирусной інфекції є гострий конъюнктивит, що розвивається на 1−3 день хвороби, виявляється різзю чи болем у власних очах, рясним слизуватим отделяемым і гіперемією конъюнктивы.

Важливим діагностичним ознакою аденовирусной інфекції є поразки шлунково-кишкового тракту, виявляються дисфункцией кишечника, болями у животі збільшенням розмірів печени.

Найбільш частими ускладненнями аденовирусной інфекції є отити, синусити, ангіни і пневмонії. Так само як і грип, аденовірусна інфекція сприяє загострення хронічних заболеваний.

Тривалість не ускладненою аденовирусной інфекції становить від 7 до 10 днів, при аденовирусной пневмонії гарячковий період розтягується до 18 днів. а процес одужання озер місяцем і больше.

Профілактика і лікування. Застосовуються кошти патогенетической і симптоматической терапії. З профілактичної метою застосовується Цитовир-3.

Риновирусная інфекція — гостре респіраторне захворювання, що виявляється переважно поразок слизової оболонки носа.

Епідеміологія. Збудниками є РНК-содержащие риновирусы. Відомо два типу риновирусов М (людський) і М (мавпячий). Серед вірусів Н-типа міститься більш 113 підтипів. Джерело інфекції - хворий людина. У гострому періоді захворювання вірус міститься у носовому секреті. Шлях передачі - повітряно-краплинний. Хворіють все вікові групи, повторні випадки зараження обумовлені безліччю сіркологічних підтипів вірусу. Захворювання спостерігається переважно у осінньо-весняний період вигляді спорадичних захворювань, і локальних спалахів у сім'ях та замкнених коллективах.

Клінічна картина. Інкубаційний період варіює від 1 до 6 днів. Захворювання починається раптово з нездужання, тяжкості у голові, заложенности носа, відчуття сухості і саднения в носоглотці. Надалі з’являються стрімкі серозні, та був слизові виділення з носа, чхання, рідше відзначається сухий кашель. Температура тіла, зазвичай, нормальна чи субфебрильная (до 37,5 °). Загальне стан найчастіше не порушено. Основний сипмтом під час огляду хворого — набряк слизової оболонки носа з великими серозными чи слизуватими виділеннями. Середня тривалість захворювання — 6−7 днів. Ускладнення трапляються нечасто і пов’язані з загостренням хронічних синуситів (гайморитов, фронтитов, этмоидитов і др.).

Профілактика і лікування. При риновирусной інфекції переважно застосовуються кошти симптоматической терапии.

Респираторно-синцитиальная вірусна інфекція (РС-инфекция) — гостре респіраторне захворювання, що характеризується помірковано вираженої інтоксикацією і переважним поразок нижнього відділу дихальних путей.

Епідеміологія. Джерело збудника РС-инфекции є хворий людина, який виділяє вірус парі кашлю, чихании, розмові. Шлях передачі - повітряно-краплинний; хворіють найчастіше діти молодшого віку та навіть новонароджені. Епідемічні спалаху основному спостерігаються у невмілих дитячих дошкільних закладах. Нерідко трапляється спалахи РС-инфекции і престарілих, хоча у вона найчастіше серед дорослих спостерігаються лише спорадичні випадки захворювання. Захворювання є у час року, але частіше у холодних період із листопада по март.

Клінічна картина. Тривалість інкубаційного періоду становить від 3 до 6 днів. Захворювання починається поступово з познабливания, головний болю, невеличкий слабкості. З перших днів захворювання хворі відзначають сухість і лоскіт у носоглотці, заложенность носа з необильными серозными виділеннями і кашель. Коли тлі РС-инфекции розвиваються бронхіт чи пневмонія — стан різко погіршується, температура тіла підвищується до 38- 39 ° З, наростають біль голови і слабкість, іноді цьому тлі розвивається астматичний синдром. Дорослі РС-инфекция протікає істотно легше з типовими для ГРВІ симптомами, при нормальної, рідше, субфебрильной температурі. Тривалість захворювання при не ускладненою формі становить від 7 до 7 днів, за наявності бронхиолита чи пневмонії період клінічних проявів вбирається у 3 і більше недель.

Профілактика і лікування. При неускладненому перебігу застосовуються патогенетичні і симптоматичних кошти, як і інших ГРВІ. Якщо і натомість РС-инфекции розвиваються ускладнення, призначається відповідна специфічна терапия.

Застуда — збірне назва великий групи захворювань, вірусної природи, загальним котрим є поразка дихальних шляхів, саме тому ті захворювання частіше називають гострими респіраторними вірусними інфекціями ГРВІ. До цієї групи прилягають і віруси грипу, викликають захворювання, має подібну клінічну і загальні методи лечения.

ГРВІ і грип досі залишаються практично неконтрольованими захворюваннями, наблюдающимися переважно у осінньо-зимовий період вигляді спорадичних чи вогнищевих захворювань, і епідемічних спалахів. Щороку ГРВІ та грипом переболевает до 80% населення. До збудників ГРВІ ставляться віруси парагриппа, аденовіруси, риновирусы, респираторносинцитиальный вірус. Грип є окремої нозологической формою, збудником якої є власне віруси грипу типів А, У і рідше С.

Епідеміологічна роль перелічених вірусів неоднакова. У період епідемічної спалахи грипу основна захворюваність (до 50 — 70%) обумовлена яка циркулює серотипом вірусу грипу. Парагрип є у 10−12% випадків, аденовірусна інфекція — в 10−12%, риновирусная — в 15−17%, респираторно-синцитиальная інфекція — в 8−10% микоплазменная — в 10−15%, інші інфекції виявляються в 5−7% випадків. Слід зазначити, що названі співвідношення дуже приблизний. У реальну ситуацію можуть домінувати якісь конкретні збудники. У між епідемічному періоді домінують збудники ГРВІ, долю яких доводиться від 80% до 100% заболеваемости.

У кожному конкретному випадку справжня природа ГРВІ залишається найчастіше невідомої, оскільки серологические і вірусологічні дослідження здійснюються особливих випадках, коли тяжкість течії захворювання вимагає детального обстеження хворого й ідентифікації збудника. У інших випадках хворому виставляється діагноз гострої респіраторної вірусної інфекції. Такий підхід цілком коректним, оскільки за всіх ГРВІ застосовуються одні й тих самих методів лечения.

2. Масові отруєння людей 2.1 Отруєння продуктами харчування Спалах дизентерії півдні Росії пройшла. Усього зараженню у регіонах ЮФО зазнали 1812 людина, але найбільше хворих зареєстроване Краснодарському краї, особливо — в Кропоткине, звідки і почалося поширення інфекції. Фахівці Госсанэпиднадзора впевнені, причиною масових отруєнь населення недоброякісна продукція Кропоткинского молкомбината. Лабораторні засвідчили, щодо 70 відсотків її відповідає стандартам за показниками, у великих партіях йогурту, кефіру і сметани, виявлено кишкова паличка, інші патогенні мікроорганізми. Як уже повідомив в останній прес-конференції головний державний санітарний лікар РФ Геннадій Онищенко, реальну кількість хворих дизентерією сталася на кілька сотень чоловік перевищує офіційні цифри — адже декого не звернулися за медичної допомогою, оскільки збудник цієї хвороби часто вже не веде для серйозного погіршення здоров’я. У важкому стані перебувають у основному діти. Але медики зуміли швидко нічого вдіяти. У цьому, що винен Кропоткинский молкомбинат, в багатьох фахівців відсутнє сумнівів ще й тому, що з дев’яти його під час обстеження був виявлено мікроб дизентерії, а й у 53 людина аналізи показали, що вони недавно перехворіли дизентерією. Р. Онищенко підкреслив, що Госсанэпиднадзор має наміру учинити позов Кропоткинскому молокозаводу, чия продукція принесла шкода такої великої кількості людей. Проте у Москві, в Центральний інститут епідеміології Російської Академії наук відправлені результати проведених у медустановах мікробіологічних досліджень продукції з Кропоткіна для остаточного експертного висновку про причини масового отруєння населення. Водночас у причинах події розбираються правоохоронні органи. На Кубані над цим працює слідча група, до якої ввійшли близько тридцяти працівників. Заступник генерального прокурора РФ Сергій Фридинский дав доручення прокурорам Ставропольського краю, Ростовської області, Північної Осетії і Адигеї провести перевірки і ухвалити рішення про порушенні кримінальних справ за фактами масових захворювань покупців, безліч у тих суб'єктів ЮФО. Заступник генпрокурора заявив, що перевіряються всіх можливих версії і всіх можливих джерела інфекції. Експертизи проведено ще у його обсязі. Він підтвердив, що підозри в диверсії існує лише «на обивательському рівні «. Слідство наразі немає даними, що така версія має право життя. На 13 листопада о стаціонарах Півдня Росії продовжували проходити лікування від гострої кишкової інфекції становить понад 1,5 тисяч чоловік, зокрема понад тисячу дітей. Тільки трьох із 63 хворих виписали і Ставропіллі. У 46 з них дизентерія підтверджено лабораторно. Але п’ятий день нові пацієнти з ознаками цієї хвороби не надходили до лікарні, тому медики вважають, що спалах дизентерії у нашій краї було ліквідовано. Проте служба санепіднагляду продовжує працювати у авральному режимі. Проводяться рейди санітарних лікарів на молокозаводи та інші харчові підприємства, обследуются магазини і їдальні лотки, які торгують продуктами харчування. Як то кажуть, лиха без добра — епідемія дизентерії змусила переважають у всіх регіонах провести позапланові перевірки, посилити санітарний контроль, здійснити комплекс протиепідемічних і профілактичних мероприятий.

В управлінні Федеральної служби безпеки по Ставропольському краю відмовилися якимось чином коментувати цю ситуацію, мотивуючи відмова тим, що у масовому отруєнню громадян, у Краснодарі та кількох сусідніх регіонах тільки розпочалося. Воно відпрацьовує кілька версій, і важко припускати, яка їх виявиться верной.

В економічному сенсі з кожної епідемією, масовими отруєннями і захворюваннями людей, держава має колосальних збитків це: — бюджетні кошти на медичне страхування — на виплату посібників з непрацездатності, розробка нових вакцин і т.д.