Договор купівлі-продажу

Договор купли-продажи.

Введение

Договор купівлі-продажу одна із основних видів зобов’язань про передачу майна у власність або в інше речове право. Відома нам історія правовим регулюванням цього договору налічує майже 4 тисячі років. У процесі розвитку правових систем відбувався природний відбір правових норм про купівлі-продажу. Випадкові становища із часом відсівалися поступаючись місцем більш обґрунтованим і якісним, підвищувався рівень юридичної техніки. Правові норми спочатку регулировавшую купівлю-продаж поступово придбали характер загальних положень й інших цивільно-правових угод. Завдяки цьому інститут купівлі-продажу надав серйозний вплив формування договірного права всіх правових систем. Договір купівлі-продажу грає провідної ролі в опосредовании міжнародних економічних відносин. Його регулювання служить Конвенція ООН 1980 г. «Про договорах міжнародної купівлі-продажу товаров1». З часом розширюється коло видів купівлі-продажу. Як різновиду купівлі-продажу розглядається постачання, енергопостачання, контракция, продаж з використанням автоматів, біржова торгівля і т.д.

В різних правових системах є свої особливості регулювання купівлі-продажу. Наприклад, США особливе значення надається гарантіям виконання: поняттю гарантій, подразумеваемым гарантіям, особам, на чию повзу діють гарантії, засобам захисту на випадок порушення гарантій. У французькій цивільному праві значний вплив приділяється природі й формі продажу, зобов’язанням продавця і покупця. Однак у правових системах найважливіше значення надається передачі права власності на речі (майно, товар) за договором купівлі-продажу й значним умовам цього договору: його предмета, ціні, відповідальності сторін за дотримання договірних умов, і навіть деяким додаткових умов — про конкретні строки, місці й порядку передачі товару, його перевезенню та страхуванні, порядку розрахунків й т.д.

Целью даної курсової роботи є підставою характеристика правової природи договору купли-продажи.

Глава 1. Поняття і боку договору купли-продажи

Понятие і форми договору купли-продажи

В відповідність зі ст. 406 Цивільного кодексу Республіки Казахстан (даліДК РК), договір купівлі продажу — цю угоду сторін, яким один бік -продавець -зобов'язується передати майно (товар) у власність, господарське ведення чи оперативне управління боці -покупцю, а покупець зобов’язується прийняти це (товар) і сплатити для неї певну гроші (ціну). Аналогічне визначення дано в ст. 454 ДК Російської Федерації (РФ).

Это договір консенсенсуальной, возмездный, двосторонній, заснований на тварно-денежных відносинах і поширений із усіх видів цивільно-правових договорів як у внутрішньому, і у зовнішньоторговому обороте.

Форма договору купівлі-продажу може бути різною залежно отвида договору. Вона встановлюється законом у колишньому ДК Каз ССр тільки до житлових будинків (квартир (ст. 226) і будматеріалів (ст. 226−1)) — це писменная нотаріальна форма. Купівля-продаж підприємств як майнового комплексу підлягає обов’язкової державної реєстрації та договір вважається пов’язаним із моменту реєстрації (ст. 494 ДК РК). З іншого боку, договір купівлі-продажу нерухомості підлягає державної реєстрації речових відповідно до ст. 155 ДК РК, те правило стосується автомашин. У інших випадках договори купівлі-продажу повинні оформлятися відповідно до загальними правилами про форми угод (ст. 151−155 ДК РК). Щодо купівлі товарів у кредит, відповідно до Інструкцією про порядку продажу товарів у кредит, покупець мав би надати продавцю (магазину) зобов’язання оплату з розписом головного бухгалтера і печаткою предприятия.

Стороны договора.

Стороны іменуються тут традиційно «продавець» і «покупець». Раніше у ролі продавців здебільшого виступали звані «соціалістичні організації», ті є юридичних осіб, а громадянам відводилася як такий менша роль — їм було запропоновано офіційно виступати продавцями лише з колгоспних ринках, під час продажу житлових будинків, меблів, і т.п. Нині громадян можна бути продавцями будь-якого майна, не забороненого на продаж, особливо громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю. Обов’язковою вимогою до громадянам був частиною їхнього дієздатність. Покупцями ж можуть бути будь-які особи, як юридичні, і фізичні. Держава виступати у будь-якому з зазначених качеств.

Общие правила, що характеризують договір купівлі-продажу й що визначають правничий та обов’язки сторін, зберігають у ст. ст. 406−404 ДК РК. У Російській Федерації цей договір регулюється ст. 454−491 ДК РФ. Окремі види купівлі-продажу регулюються нормами ДК РК (ст. 445−500), і навіть відомчими чи урядовими нормативними актами.

Глава 2. Зміст договору купли-продажи

2.1. Предмет договору купли-продажи.

Предмет — це майно, яке продавець зобов’язується передати покупцю. Предмет позначають поняттям «товар». Нині ним бути будь-яке майно, зокрема рухоме і нерухоме дозволене на продаж. До того ж договір то, можливо укладено на купівлю-продаж товарів, наявних проблем продавця в останній момент укладання договору, і навіть товарів, які будуть створені або випливають із характеру товарів (ст. 407 ДК РК).

Некоторые види товарів може бути предметом купівлі-продажу основі спеціального дозволу (ліцензії, рецепта), наприклад, зброю, наркотики… Предмет завжди є важливим умовою цього виду договору, тобто за відсутності умов про об'єкт даний договір недійсний. Предмет уточнюється зазначенням його кількості, якості, асортименту тощо. Не були предметом купівлі-продажу за законодавством РК земля, її надра, лісу й до води. У відповідно до Указу Президента РК, у яких силу закону «Про землю» від 25.12.1995 року, земля може перебуває як і державної, і у приватної власності (ст.5). А власник може здійснювати своїх прав, зокрема і з купівлі-продажу земельних ділянок, за умов в межах, передбачених справжнім Указом.

Раньше громадяни було неможливо купувати кошти виробництва (будинку, споруди, транспортні засоби (крім легкового), але це обмеження снято).

Качество товару — це сукупність його властивостей, закріплених стандартами, технічними умовами, зразками, еталонами, іншими нормативними актами, і навіть договором (ст. 422 ДК РК, ст. 469 ДК РФ). Якість продаваного товару має відповідати умовам договору. За відсутності у договорі умов якість продавець зобов’язаний передати покупцю товар звичайного якості, відповідного його конкретному призначенню, зазначеному у договорі, чи відомому продавцю. Товар, якість якого склала відповідно до законодавства обов’язковими для виготовлювача стандартами або інший нормативно-технічної документацією, має відповідати щонайменше високим вимогам (ст. 469 ДК РФ).

Передача речі неналежної якості істотно ущемляє інтереси покупця, відтак йому надаються різні способи захисту, викладених у ст. 428 ДК РК й у Законі Каз РСР «Про захист прав споживачів» від 5 червня 1991 року (ст. 475 ДК ГФ). Покупець, якому продано річ неналежної якості, коли його недоліки були обумовлено продавцем, вправі на власний розсуд зажадати від продавца:

Замены такий речі річчю належного якості.

Безвозмездного усунення недоліків речі.

Соразмерного зменшення покупною ціни.

Расторжения договору зі сплатою збитків.

Возмещение витрат покупця усунення недоліків речі.

В разі, коли продавець товару неналежної якості перестав бути його виробником, вимоги про заміну і безоплатному усуненні недоліків речі може бути пред’явлені або до продавця, або до її виготовлювачу, йдеться про безоплатному усуненні недоліків — також до організаціям, створюваним виробником для ремонтування і обслуговування його товарів чи який виконує помешкання і обслуговування виходячи з договорів із виготовлювачами, наприклад, фірми по ремонту радіотелевізійної апаратури, складної побутової техники.

В договорі купівлі-продажу існують терміни протягом яких у них є претензії до якості продукції (товару). У цьому сенсі розрізняють загальні терміни тривалістю 6 місяців, гарантійні строки й терміни придатності. Гарантійні терміни, зазвичай, перевищують загальні строки й може бути від 6 місяців до 3 років. Їх встановлюють нормативно-технічної документацією чи договором і обчислюються від часу продажу товару .

Значение гарантійних сроков:

Они подовжують по часу можливість предъявлений.

Дают додаткових можливостей захисту національних інтересів покупця проти іншими термінами. Покупцю зайве доводити причину дефекту. Наявність недоліків у межах гарантійного терміну дає права вимагати заміни неякісної речі чи відшкодування її вартості, за умови що продавець не доведе, що покупець винен у освіті дефекту чи дефект виник внаслідок непереборної сили чи дій третіх осіб. Тягар доведення лежить на жіночих продавці.

Ст. 423 ДК РК закріпив законодавчо ще одна частка термінів — термін придатності (для ліків, продуктів харчування т.д.), який становить з виготовлення товару. У відношенні товарів, котрим встановлено терміни придатності, права, передбачені справжньої статтею, можна здійснити протягом терміну придатності товару (ст. 472 ДК РФ). Товари куди встановлений термін придатності продавець зобов’язаний передати покупцю з такою розрахунком, щоб були використані до закінчення терміну придатності. При виявленні недоліків купленої речі після закінчення зазначених термінів й не виключається можливість пред’явлення претензії, але покупець у своїй зобов’язаний довести провину продавця чи изготовителя.

Покупатель в праві обміняти набутий їм доброякісний товар, коли він по будь-яким причин не задовольняє його потребам або має необхідних властивостями. Терміни такого обміну становлять 14 днів (ст. 14 закону про захисту споживачів). Обов’язковою умовою обміну товару є збереження його товарного виду, споживчих властивостей, пломб чи ярликів, товарного чи касового чека чи інших документів. Деякі товари у цій підставі не може бути обміняли, наприклад, панчішно-шкарпеткові вироби, постільну белье.

Для правильного розмежування правий і обов’язків продавця та покупця велике значення має тут момент переходу права власності (господарського ведення чи оперативного управління), оскільки з цим пов’язано віднесення затрат, що з тягарем власника і ризиком випадкової загибель чи псування майна (ст. 238 ДК РК).

2.2. Ціна договору купли-продажи.

Цена договору купівлі-продажу — це певна грошова сума, що сплачується покупцем продавцю, і є важливим умовою договору, обов’язком покупця є сплата продавцю покупною ціни. Відповідно до ст. 438 ДК РК у разі, коли договору ЄС і законодавство неможливо визначити ціну проданого майна, вважається, що його продано за ціною, що у момент підписання договору зазвичай стягувалася за аналогічне майно, продававшееся при порівнянних обставин (див. також ст. 385 ДК РК, п. 3 ст. 424, ст. 485 ДК РК).

Раньше майже всі ціни встановлювалися державою. Про це згадується у ст. 225 ДК Каз РСР 1963 року. І у випадку продажу громадянами свого майна встановлювалися договірні ціни. Нині діють групи цін (п. 1 ст.424 ДК РФ).

свободные чи договірні ціни — це ціни, складаються над ринком вільно, лише бод впливом кон’юнктури, незалежно тяжіння держави. Перш договірні ціни було неможливо бути вище від державних роздрібних цін, сьогодні це принцип не діє.

регулируемые ціни — це ціни, складаються також під впливом кон’юнктури, але які відчувають при своєму формуванні певним чином впливати державні органи — пряме обмеження зростання чи зниження або регламентація рентабельності тощо.

фиксированные ціни — це ціни, прямо встановлені державою. За сучасних умов цей вид цін застосовується дуже рідко й більше витісняється піти з життя.

Кроме того ціни бувають оптові та роздрібні, єдині і поясные.

2.3. Терміни в договорі купівлі продажи.

Срок має значення для цього договору у випадках, що він встановлено угодою сторін чи законом, і навіть коли час (момент) передачі речі відіграє винятково важливу роль під час переходу ризику випадкової загибель чи псування вещи.

2.4. Основні правничий та обов’язки сторін договору купли-продажи.

Продавец зобов’язаний передати товар, його належності і документи нею, тобто. передати нею право власності, чи інше речове право. Причому річ мусить бути належного якості (ст. 408 ДК РК, ст. 469 ДК РФ). Зазвичай право власності (право господарського ведення чи право оперативно керувати) виникає в покупця разом з передачею йому речі, але це моменти можуть збігатися. Наприклад, передача житловий будинок чи автомашини ще викликає в покупця права власності. У продавця ж можна виникнути обов’язок зберігати майно, не допускаючи його погіршення, коли право власності, чи інше речове право переходить до покупця раніше передачі майна. Продавець сам повинен мати право власності (господарського ведення чи оперативного управління) на проданий товар, оскільки не можна передати право, якого имеешь.

В відповідність зі ст. 413 ДК РК продавець зобов’язаний попередити покупця про правах третіх осіб на що продається річ (заставу, наймання, довічне користування) і звільнити з эвикции, і навіть зобов’язаний надати покупцю необхідну інформацію про товарі (ст. 11 закону про захисту споживачів), а продавець, є підприємцем — ще й забезпечити товар ярликами, товарними знаками, маркіруванням і т.п.

Предприниматель зобов’язаний прийняти майно і сплатити для неї ціну, певну умовами договору. Якщо з умов договору, законодавства і звичаїв ділового обороту не випливає обов’язок сплатити ціну певний строк, покупець зобов’язаний сплатити її одразу ж після передачі товару чи товарораспорядительных документів цього майно (ст. 437, 439 ДК РК).

Если продавець в порушення договору не передає покупцю продану річ чи передає річ, не відповідну умовам договору, покупець вправі вимагати передачі проданої речі й відшкодування збитків, заподіяних затримкою виконання, або розірвати договір рівні і потребуватиме відшкодування завданих збитків (ст. 419, 417, 416, 421, 428, 435, 433 ДК РК).

Аналогичным чином, якщо покупець з порушенням договору відмовиться прийняти куплену вещ чи оплатити її, продавець вправі вимагати прийняття товару покупцем та сплати ціни, і навіть відшкодування збитків, заподіяних затримкою виконання, або розірвати договір і зажадати відшкодування збитків. Договором то, можливо передбачається і попередня оплата, і оплата в рассрочку.

Глава 3. Види договору купівлі продажи.

ПО СПОСОБУ ПРОДАЖУ различаются:

розничная купівля-продаж, різновидами якої є продаж товарів у кредит, методом самообслуговування, з допомогою автоматів і продаж за зразкам.

купля — продаж на біржах і аукціонах.

ПО СПЕЦИФІЦІ ПРЕДМЕТА различаются:

поставка, що у своє чергу підрозділяється про поставки сільськогосподарської продукції (договір контракції), поставку для державних потреб поставку енергії і є, оптову торгівлю. Разом про те оптової торгівлі є і способом продажу.

отчуждение житла з вимогою довічного змісту.

купля-продажа валюти.

купля-продажа транспортних засобів.

купля-продажа нерухомості.

Рассмотрим кожен із видів договорів отдельно.

3.1. Роздрібна продажа.

Розничная продаж — це вид купівлі-продажу, здійснювався колись спеціалізованими торговими підприємствами у цьому виді торгівлі можуть і юридичних осіб, і громадяни, зареєстровані у встановленому законодавчому порядку. Це публічний договір, предмет договору призначений задоволення особистих побутових потреб. Для роздрібних торгових підприємств і підприємців-громадян, котрі продали товар із вадами, наслідки такої продажу визначаються Законом «Про захист прав споживачів» і спеціальними нормативними актами: Правилами торгівлі, Правилами обміну окремих промислові товари, нормами Особливої частини ДК РК У ДК РФ цьому різновиду договору присвячений п. 2 глави 30 (ст. 495−505).

В відповідність зі ст. 14 Закону «Про захист прав споживачів», тоді як перебігу гарантійного терміну чи терміну придатності покупець знайде неналежне якість товару він вправі свій вибір требовать:

безвозмездного усунення недоліків товару.

замены товару належного якості.

расторжения договору з поверненням сплаченої ціни, і відшкодування понесених збитків (ст. 430 ДК РК, ст. 503 ДК РФ). Що стосується усунення недоліків самотужки покупець неспроможна вимагати наступного відшкодування завданих збитків.

соразмерного зменшення покупної ціни.

Сроки загальний рівень і гарантійний — обчислюються від часу роздрібного продажу, встановленого датою на штампі паспорти товару, на товарному чи касовому чеку. Відповідно до Правилами обміну промислові товари, куплених у роздрібній торговій мережі, Законом «Про захист прав споживачів», якби товари не встановлено гарантійні терміни, то обмін виробляється у протягом 14 днів, а при прихованих недоліках — в протягом 6 місяців із дня придбання товару. Наявність прихованих недоліків підтверджується лабораторним аналізом або установ Торгово-промисловій палати РК. По сезонним товарам ця дата обчислюються з моменту настання його відповідного сезона.

Товары з гарантійним терміном в один основному може бути обміняти без попереднього ремонтування, якщо покупець звернувся безпосередньо до продавцю за тридцяти днів із моменту купівлі й факт недоліків речі засвідчено довідкою з майстерні гарантійного ремонту. По витікання 30 днів покупець може обміняти товар тільки після попереднього виробництва гарантійного ремонту. Тривалість ремонту 7−14 днів. Закон «Про захист прав споживачів» (п. 6 ст. 14) передбачає обов’язок гарантійній майстерні тимчасово перебування у ремонті технічно складної речі видавати покупцю безоплатно терміном ремонту у користування ті ж самі річ із доставкою цього разу місце, і навіть доставку великогабаритних речей до магазину чи майстерню з допомогою останніх. У законодавстві введена новела на право покупця вимагати від продавця чи майстерні сплати неустойки за невчасне виконання зазначених обов’язків — у розмірі% вартості товару кожний день прострочення. Закон «Про захисту споживачів» встановлює відповідальність продавця чи виготовлювача як за передачу товару неналежної якості, але й заподіяння покупцю шкоди товаром, небезпечним життя або здоров’я, і навіть відшкодування моральної вреда.

3.2. Продаж товарів у кредит.

Этот вид роздрібного продажу застосовується у основному товарів тривалого користування й у основному, роздрібними торговими підприємствами. Нині у зв’язку з безупинно зростання інфляцією цей вид купівлі-продажу став рідко застосовуватися. Правила продажу кредит встановлено Інструкцією про порядок продажу товарів у кредит, затвердженої Постановою Уряди РК від 24.09.1992 року. Право власності на товари, продавані в кредит, виникає в покупця в відповідність до правилами ст. 238 ДК РК, тобто із моменту передачі речі, і якщо річ підлягає реєстрації, те з моменту реєстрації. Покупцями товару в кредит може бути особи, котрі живуть у місці розташування магазину, мають постійний дохід. Встановлюється розмір обов’язкового первинного внеску, термін кредиту та суми щомісячних внесків. Покупець може оплатити вартість товару достроково, як готівкою, і у безготівковому порядку. Розрахунки за продані кредит товари проводиться у разі цінами, чинним на момент продажу. Торгові підприємства за продаж до кредит стягують з покупця збір у розмірі кількох відсотків від ціни товару. Покупець у разі порушення обов’язків по своєчасну оплату зобов’язаний сплатити пеню. Сума заборгованості і пеня може бути стягнуто на безспірному порядку виходячи з виконавчого напису нотаріальної контори. У Російській Федерації оплата товарів, проданих в кредит, регулюється також ст. ст. 488 і 489 ГК.

3.3. Купівля-продаж методом самообслуживания

Купля-продажа методом самообслуговування регулюється Основними правилами роботи магазину, затвердженими Наказом колишнього Міністерства торгівлі СРСР від 18.05.1973 року. Офертою, тобто. пропозицією укласти договір є виставляння товарів на вітринах, стелажах, полицях із зазначенням найменування, якості, кількості і ціни товару. Товари у своїй повинні відбиратися в інвентарну тару магазину. Покупець, відібравши товар, може у час до оплати повернути його, тобто. відмовитися від купівлі. Право власності на відібраний товар виникає в покупця із оплати. Різновидом цього виду купівлі-продажу є продаж з допомогою автоматов.

3.4. Купівля-продаж на аукционах.

В відповідність зі ст. 916 ДК РК на продаж на аукціонах загальні правила про купівлю-продаж застосовуються, якщо інше не передбачено законодавством звідси вигляді продажу і укладених договорів і випливає з істоти угоди. У Казахстані даний вид торгівлі отримав правової регулювання переважно у зв’язки й з що відбуваються процесами приватизації, навіщо 1 серпня 1991 року була затверджена Становище про організацію аукціонів у придбанні об'єктів державної власності. Суть аукціонної торгівлі у тому, що ціна предмета встановлюється учасниками аукціону (покупцями) шляхом поступового збільшення покупною ціни. Покупцем стає обличчя, предложившее найвищу ціну. При застосуванні з так званого голландського методу ціна товару встановлюється шляхом зменшення початкової цены.

Правилами купівлі-продажу НА БІРЖАХ визначалися колись нормами указу Президента РК, має силу закону «Про товарних біржах» від 7 квітня 1995 року, і навіть аналогічним Указом Президента РК «Про цінні папери та фондової біржі» від 21 квітня 1995 року. Проте останній із Указів визнано які втратили силу 5 березня 1997 року й замість нього на час діють Закони РК «Про ринок цінних паперів» і «Про реєстрації оборудок із цінними паперами» від 5 березня 1997 года.

3.5. Купівля-продаж недвижимости

Купля-продажа нерухомості у колишньому законодавстві регулювалася як купівля продаж будівель і будматеріалів у питаннях продажу житлових будинків існували обмеження. Так, не міг продавати будинок частіше разу на протягом 3 років (год. 1 ст. 227 ДК Каз РСР), не міг мати у власності одночасно два вдома (ч.2 ст. 227). Новий Цивільний Кодекс усунув ці обмеження. Більше того, після запровадження приватизації державного устрою і відомчого житла в час переважна більшість колишніх державних і відомчих квартир належить громадянам на праві власності і кількість що належать особі будівель, зокрема житлових, законом не обмежується. У російському Цивільному Кодексі у цьому виді купівлі-продажу як самостійного об'єкта виділено підприємства як майнові комплекси, аналогічні норми запроваджені а ДК РК. З іншого боку, коло об'єктів розширено у зв’язку з можливістю купівлі у приватну власність земельних ділянок. Що стосується форми договору продажу-купівлі нерухомості діє згадуване нами правило про тому, що це договори підлягають нотаріальному засвідченню в передбачених законом випадках. Наприклад, купівля-продаж житла мусить бути обов’язково нотаріально посвідчено (місту чи робочого селища). У сільській місцевості договір може бути зроблено у письмовому вигляді й зареєстровано місцевої адміністрації. Відповідно до Указом Президента, у яких силу закону «Про державну реєстрацію прав на нерухомого майна і операцій із ним» від 25 грудня 1995 року, договори купівлі-продажу нерухомості підлягають обов’язкової державної реєстрації речових. Якщо бути точніше, то реєструються права осіб, а не самого договору, наприклад, право власності. Недотримання зазначених вище правил тягне недійсність договору. Проте, ст. 154 ДК РК дозволяє в окремих випадках визнати дійсним договір купівлі-продажу житла без дотримання нотаріальної форми, але із правильною змістом, якщо договір виконаний хоча б частково (наприклад, однієї зі сторін) і порушує правий і охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Тоді заяві зацікавленою боку суд може винести рішення про визнання договору дійсним т подальше нотаріальне посвідчення у своїй не требуется.

Купля-продажа нерухомості міцно пов’язана питанням купівлі-продажу земельних ділянок, у якому розташована нерухомість, і речове право покупця споруди земельний ділянку не завжди однаковий залежно та умовами договору. За правилами головною речі й приналежності під час переходу права власності на будова до покупцю автоматично переходить право володіння і користування земельною ділянкою, а право власності на земельну ділянку — за згодою сторін. Це поширюється і недобудовані объекты.

При продажу вдома, квартири, обтяжених ссудой чи запорукою, необхідно згоду покупця погашення позички, яка видавалася під заставу вдома, квартири. Якщо продається будова, те що одній особі, досить його волевиявлення для підписання договору. При продажу нерухомості, що у власності кількох осіб, не потрібна згода всіх повнолітніх учасників такий власності, а щодо неповнолітніх — згоду органів опіки і попечительства.

3.6. Купівля-продаж транспортних средств.

Действовавшие раніше правила щодо продажу автомашин суперечили новому цивільному законодавству, особливо вимога продажу лише крізь комісійні магазини автотранспортних коштів, що належать громадянам (Правила комісійної торгівлі легковиками і мотоциклами з візками, затвердженими Радою Міністрів СРСР 19.08.1982 року). Нові автотранспортні кошти продавалися лише у магазинах державної торговельну мережу. З розвитком ринкових взаємин у ролі продавців стали виступати громадяни і недержавний юридичних осіб, проте, колишній порядок оформлення договору купівлі-продажу автотранспортних засобів і обов’язкова сплата державі комісійної винагороди зберігалися. У 1989 року державним підприємствам також були дозволено продавати транспортні засоби, належали їм у праві повного господарського ведення чи оперативно керувати, у власність громадян або інших юридичних лиц.

Но з 1993 року ці операції для державних підприємств стали обмежуватися і може бути зроблено тільки за згодою власника майна. Покупцем може бути будь-які юридичні і особи, проте, для останніх, потрібно досягнення віку 18 років. Форма договору проста письмова, з обов’язкової реєстрацією транспортний засіб органів державної автомобільної инспекции.

3.7. Купівля-продаж валюты

Купля-продажа валюти регулюється Указом Президента РК, у яких силу закону «Про банки і банківську діяльність» від 31 серпня 1995 року й Правилами проведення валютних операцій на РК від 24 листопада 1994 року з цим і доповненнями. Купівля-продаж валюти може здійснювати аж уповноваженими те що банками чи обмінними пунктами, мають спеціальну ліцензію. Здійснення будь-яких валютних операцій, минаючи уповноважені банки і обмінні пункти, забороняється. Для скоєння валютних операцій, крім обмінних, юридичні і особи відкривають валютні рахунки одному з уповноважених банків. Валютні кошти повинен мати легальне походження. При двосторонніх угодах купівлі-продажу валюти через уповноважені банки і обмінні пункти покупці, й продавці вправі самостійно визначати обмінний курс казахстанського тенге до іноземних валют. Громадяни можуть виступати лише як покупців іноземної валюти. Проте, практично, цього правила порушується, хоча за його порушення передбачена як адміністративна, і кримінальна ответственность.

Заключение

Подводя підсумки проведеного наукового дослідження необхідно зробити такі выводы:

Договор купівлі-продажу становить основну частину укладених у цивільному обороті угод. Нині більшу частину усіх укладених договорів купівлі-продажу становлять міжнародні договори купівлі-продажу.

Нормы ДК РК регулюючі становища договору продажу-купівлі істотно розширено і структурно підрозділені на 2 частини: загальних положень й особливо правового регулювання окремих видів купівлі-продажу.

Впервые у новій особливою частини ДК РК отримали законодавчу регламентацію такі види купівлі-продажу як продаж підприємства, роздрібна купівля-продаж, продаж з умовою доставки товару покупцю тощо.

Нормы ДК РК забезпечують найбільший обсяг можливостей споживачам при в захисті їхніх прав і законних інтересів. Для цього він уведено поняття «Гарантія якості товару», і навіть додаткових можливостей вибору моделей поведінки покупця при порушення умов договори з боку продавця.

Таким чином нова модель цивільно-правового регулювання договору продажу-купівлі побудовано принципі свободи договору ЄС і детальніше регламентує поведінка сторін договора.

Также у новій моделі найбільше застосування отримав принцип диспозитивності. Законодавець надає сторонам договору пріоритетні спроби з визначенню його змісту. Висновки про ефективності застосування норм громадянського кодексу можна зробити після закінчення певного часу після апробування їх у практике.

Список литературы

ГК РФ. М: 1997.

Закон РК «Про ринку цінних паперів» і «Про реєстрації оборудок із цінними паперами» від 05.03.1997.

Закон Каз РСР «Про захист прав споживачів» від 05.06.1991.

Указ президента РК чинний закону «Про землю» від 25.12.1995.

Указ президента РК чинний закону «Про товарних біржах» від 07.04.1995.

Указ президента РК чинний закону «Про цінні папери і фондових біржах» від 21.04.1995.

Указ президента РК чинний закону «Про державну реєстрацію на нерухомого майна і операцій із ним» від 25.12.10 095.

Указ президента РК чинний закону «Про банки та надійної банківської діяльності» від 31.08.1995.

Правила про проведенні валютних операцій, а РК від 24.11.1994.

Братусь С. і ін. Радянське громадянське право. М. 1984.

Гражданское право Росії. Курс лекцій. Частина I / Під ред. О. Н. Садикова. М. Юрид. Літ. 1996.

Комментарий до цивільному кодексу. // Під ред. Братусь С.

Климкин С.І. ДК РК: тлумачення і коментування. Вип. 1,2 Алмати: Басна. 1996;97.

Общие становища про договори. Підручник Радянське громадянське право. Т.1 /Під ред. Грибанова В. П. і Конеева С.М. М. Юрид. Літ. 1979.

Победоносцев До. Курс громадянського права. СПб. 1996. Частина 3. Договори й інвестиційні зобов’язання.

Советское громадянське право КазССР. / Відп. Ред. Басин Ю. Г., Ваксберг Н. А. Алма-Ата. 1971. Вып.4. Загальна частина обов’язкового права.

Сулейменов М. К Коментарий до цивільного кодексу Республіки Казахстан. // Підприємець і право. 1997; № 24−30, № 19−21.

Суханов Е. А. Про проекті нового Цивільного кодексу Росії // Вісник МДУ Сер. II Право. 1993 — № 5. Стор. 3−11.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.