І. Що таке експертна система?:
1. Особливості та характеристика експертної системи;
2. Сфера її застосування.
ІІ. Структура ЕС.
ІІІ. Компоненти експертної системи:
1. База знань: логіка предикатів, сематичні мережі та фрейми;
2. Механізм логічного висновку;
3. Підсистема набуття знань;
4. Підсистема пояснення.
ІV. Розробка експертної системи для аналізу фінансового стану підприємства.
Висновок.
Додаток А.
Додаток В.
Список використаної літератури

Уривки

База знань
Однією з найскладніших задач побудови ЕС є задача побудови БЗ — системи, яка охоплює розроблення та заповнення структури БЗ. Процес формування БЗ є ітерактивним із можливим поверненням з подальшого етапу проектування на попередній. Одним із найскладніших моментів процесу формування БЗ, що зумовлює ітерактивні повернення, є здобуття знань від експерта з їх дальшою формалізацією. Оскільки багато висновків експерт вважає очевидними, а деякі використовує інтуїтивно, буває дуже важко одержати від нього зв'язну, логічно послідовну інформацію про процес розв'язування задачі.
У будь-який момент часу в системі фігурують три типи знань:
1) структуровані знання — статичні знання про ПС. Після того як ці знання виявлено, вони вже не змінюються;
2) структуровані динамічні знання — змінні знання про ПС. Вони поновлюються в міру виявлення нової інформації;
3) робочі знання — знання, що застосовуються для розв'язання конкретної задачі або проведення консультації. На сучасному етапі розвитку ЕС використовується
кілька форм подання знань в інформаційній моделі ЕС, три з них вважають основними: логіка предикатів, семантичні мережі та фрейми.
Логіка предикатів. В основі подання знань засобами логіки предикатів є мова математичної логіки, що дає змогу формально описувати поняття ПС та зв'язок між ними у вигляді фактів і правил.
Факт — це доведене твердження про об'єкт ПС. За широкого трактування об'єкта в ЕС фактами є фізичні об'єкти, поняття, дії, події. Кожний об'єкт описується властивостями, атрибутами, наприклад баланс (код рядка, сума, дата). Всі факти в БЗ поділяються на статичні та динамічні. Перші описують незмінні об'єкти, другі — об'єкти, атрибути яких змінюються в часі.
Правило є імплікацією, поданою у такій формі:
ЯКЩО «умова», ТО «висновок».
Істинність висновку залежить від істинності умов, причому умови можуть бути простими і складними, пов'язаними відносинами: І, АБО, НІ. Наприклад: «фірма А є конкурентом фірми В, якщо обидві вони продають один і той самий товар X в одному й тому самому регіоні У». З кожним твердженням може бути пов'язане певне число в інтервалі від -1 до +1, яке відображає міру впевненості в істинності значення, що є неформальною оцінкою надійності фактів. До переваг подання знань у вигляді фактів і правил належать спрощення конструкції ЕС, модульний принцип побудови, можливість зміни та розширення БЗ, організація розпаралелювання міркувань.
Семантичні мережі. Це найдавніша форма подання знань у теорії штучного інтелекту. Семантична мережа відображає сукупність об'єктів ПС та відносини між ними. Об'єктами є вершини (вузли) мережі, а відносинами — дуги, що з'єднують їх. У семантичну мережу включають тільки необхідні для розв'язання прикладних задач об'єкти ПС. Ними можуть бути події, дії, узагальнені поняття або властивості об'єктів. Вершини мережі з'єднуються дугою, якщо відповідні об'єкти ПС знаходяться в певному відношенні. Найпоширенішими є такі типи відношень: БУТИ — означає, що об'єкт належить до певного класу; МАТИ — дає змогу задавати властивості об'єктів; БУТИ НАСЛІДКОМ — відображає причинно-наслідкові зв'язки. В ЕС не встановлюються обмеження на форму та особливості зв'язків. Зв'язана структура може бути деревоподібною, мережною, мати цикли та петлі. Семантична мережа придатна для подання не тільки фактичної інформації, а й правил логічного висновку. Для логічного висновку в ній потрібно створити причинно-наслідкові зв'язки. Основна перевага семантичних мереж — наочність — стає недоліком за значного збільшення обсягу БЗ. Для подолання таких труднощів використовується метод ієрархіїзації мереж (виділення на них локальних підмереж).
Фрейми. БЗ комерційних ЕС містять понад тисячу правил. У зв'язку з цим процес оновлення складу правил і контроль зв'язків між ними стають складними, оскільки правила, що додаються, можуть дублювати ті, які існують, або вступати з ними у протиріччя. Для виявлення таких фактів можна використати програмні засоби, але включення їх у роботу системи призводить до втрати робото здатності системи, оскільки інженер втрачає уявлення про те, як взаємодіють правила. Мережа, що відображає взаємозв'язки правил у таких ситуаціях, стає громіздкою і заплутаною. Подання знань, що ґрунтується на фреймах, є альтернативним відносно логіки предикатів: воно дає змогу зберігати родовидову ієрархію понять у БЗ в явній формі.
Фрейм — це структура для опису стереотипної ситуації, що складається з характеристик цієї ситуації та їхніх значень. Характеристики називають слотами, а значення — заповнювачами слотів. Слот може містити не тільки конкретне значення, а й ім'я процедури, що дає змогу обчислити його за заданим алгоритмом, а також установити одне або кілька правил, за допомогою яких це значення можна знайти.
Сукупність фреймів, що моделює яку-небудь ПС, є ієрархічною структурою, в якій фрейми з'єднуються за допомогою родовидових зв'язків. Системи фреймів є статичними та динамічними. У статичних системах фрейми не можуть бути змінені у процесі розв'язування задачі, в динамічних це допустиме. Системи програмування, що ґрунтуються на фреймах, є об'єктно-орієнтованими, оскільки кожний фрейм відповідає конкретному об'єкту ПС, а слоти містять дані, що описують цей об'єкт. Фрейм може бути поданий у вигляді переліку властивостей, за використання засобів БД — у вигляді запису. Перевагою фреймів є реалізація в них декларативних (набір безумовних й умовних тверджень) і процедурних (алгоритми поведінки в певній ситуації) знань. Зручні фрейми також для побудови могутніх графічних інтерфейсів з наочним поданням глибоких причинно-наслідкових зв'язків.

Використана література

1) Новак В.О., Макаренко Л.Г., Луцький М.Г.: Інформаційне забезпечення менеджменту: Навчальний посібник. – К.: Кондор,2006.
2) Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник. – за редакцією Пономаренка В.С., Київ: «Академія», 2002.
3) Твердохліб М.Г.: Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000.
4) Основи інформаційних систем: Навч. посібник. – за редакцією В.Ф. Ситника. – К.: КНЕУ, 1997.
5) Завгородній В.П.: Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту. - К: А.С.К., 1998.
6) Корнеев В.В., Гареев А.Ф., Васютин С.В., Райх В.В.: Базы данных. Интелектуальная обработка информации. – М.: «Нолидж», 2000.