Вступ

1. Загальні положення про працю та відпочинок

1.1 Законодавче регулювання робочого часу

1.2 Умови праці та фактори їх формування

1.3 Поняття та види часу відпочинку

1.4 Раціональне використання робочого часу

2. Розробка заходів, щодо вдосконалення роботи заступника начальника Центру Зайнятості Комінтернівського району м. Харкова

2.1 Загальна характеристика організації

2.2 Схема організації функціонально - просторових секторів

2.3 Аналіз посадової інструкції заступника начальника центру зайнятості комінтернівського району м. Харкова

2.4 Аналіз типової посадової інструкції заступника начальника центру зайнятості

2.5 Порівняльний аналіз структури та змісту встановлених та типових посадових обов'язків заступника начальника центру зайнятості

2.6 Дослідження фактично виконуваних обов'язків заступника начальника центру зайнятості

2.7 Функціональний поділ та кооперування праці у центрі зайнятості

2.8 Індивідуальна фотографія роботи заступника начальника ЦЗ

2.9 Аналіз стану організації робочого місця заступника начальника центру зайнятості

2.10 Характеристика умов праці заступника начальника центру зайнятості

Висновок

Список літератури

Вступ

Як основна умова людського існування, праця людини може продовжуватись у певних часових межах. Враховуючи фізичні та психічні дані людини, економічні та соціальні фактори, суспільство намагається встановити таку тривалість робочого часу, яка враховує міру індивідуальної участі працівника у виробництві та забезпечує нормальні та здорові умови праці.

Загальновстановлено, що робочий час, - це час, протягом якого працівник зобов'язаний трудитись відповідно до трудового договору і законодавства про працю.

Робочий час, як інститут трудового права є сукупністю правових норм, що визначають тривалість, склад, режим та порядок обліку робочого часу. Інститут робочого часу включає в себе норми Конституції України, (ст.45), а також значний масив правових норм, що містяться у КЗпП та інших нормативно-правових актах України.

Обов'язковою умовою трудових відносин є тривалість робочого часу, протягом якого працівник відповідно до законодавства, колективного договору, угоди про працю і правил внутрішнього трудового розпорядку повинен перебувати у визначеному йому місці і виконувати роботу, яка йому доручається.

Законодавством здійснюється розмежування робочого часу на окремі види. Передбачено два основні види робочого часу. Це, по-перше, нормований робочий час та, по-друге, ненормований.

Власник має право вимагати від працівника виконання протягом робочого часу трудових обов'язків, а також додержання працівником правил внутрішнього трудового розпорядку. Порушення працівником цих обов'язків, у тому числі і щодо тривалості робочого часу, тягне дисциплінарну відповідальність працівника, а також інші заходи впливу, передбачені законодавством про працю, колективним договором та іншими нормативними актами (зокрема, позбавлення премії повністю чи частково, у разі застосування системи оплати праці, що включає преміювання).

Обов'язок працівника трудитися протягом встановленого робочого часу включає в себе обов'язок додержуватись режиму робочого часу, передбаченого законодавством, локальними нормативними актами, трудовим договором. Порушення режиму робочого часу не може бути компенсовано будь-якими досягненнями у праці і може призводити до застосування заходів дисциплінарної відповідальності.

Висновок

Таким чином режим праці та відпочинку значною мірою впливає на діяльність підприємства. На тих підприємствах і в організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год. за тижневої норми 40 год., 6 год. -- за тижневої норми 36 год. і 4 год. -- за тижневої норми 24 год. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби (рис. 10.1), що береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах.

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток. Режим праці та відпочинку регулюється ст. 50--65 та 66--84 (глави 4 та 5) Кодексу законів про працю України.

Згідно з проведеним порівняльним аналізом можна зробити висновки, що встановлена інструкція заступника директора центру зайнятості не зовсім відповідає типовій посадовій інструкції, тому що в встановленій посадовій інструкції організації повноваження заступника директора значно розширені; а також ці розбіжності пов'язані з особливістю функціонування установи. За досліджуваний період (протягом місяця) було встановлено, що фактичні типові та затверджені обов'язки були виконані в повному обсязі, а також час на їх виконання був розподілений раціонально, що дозволило заступнику директора ЦЗ вчасно виконувати свої завдання згідно з посадовою інструкцією, фактичний підготовчо-завершальний час перевищую проектований робочий час на 66 хвилини, проте оперативна робота скоротилася на 87 хвилини, також скоротився час на обслуговування; збільшився час на відпочинок та особисті потреби на 16 хвилин. Потрібно раціоналізувати робочий час, а якщо в майбутньому буде зберігатися подібна тенденція із скороченням оперативної роботи та збільшенням збільшення іншого часу, слід переглянути робочий процес та встановлені норми з метою їх зміни.

Отже, з розглянутих вище питань та при проведені аналізу, можна зробити висновки, що у центрі зайнятості Комінтернівського району міста Харкова вже проведені заходи з удосконалення роботи заступника директора центру зайнятості та його робочого місця. Можлива лише одна пропозиція: при подальшому розвитку, вдосконаленні технічних, технологічних та організаційних можливостей виробництва вміти вчасно реагувати та проводити заходи з удосконалення робочого місця та процесу.

Список літератури

1 Грішнова.ОА. Організація праці та соціально - трудові відносини.

2. Конституція України (від 28.06.1996 р.)

3. Кодекс законів про працю України (1995 р.).

4. Толкунова Учебник Трудовое право. 2003

5. СПС Гарант. 2002

6. И.О Снигирева. Рабочее время и время отдыха. Учебно-практическое пособие. - М.: «Проспект», 2000.

7. Коршунов Ю.Н. Время труда и время отдыха. / Под ред. Шеломова Б.А. - М.: Юрист, 2002.

8. Мельников М.А., Серб П.Ф. Наукова організація праці на робочому місці.-М.:Економіка,1999.

9. Набатников В.М. Нормування праці робочих підприємств харчової промисловості.-М.: Колос,2002.

10. Поляков І.А., Релізов К.С. Довідник економіста по праці.-М.: Економіка,2001.

11. Винокурова М.А., Горелова Н.А. Экономика труда. Питер, 2004.

12. Абрамов В.М., Данюк В.М. Нормування праці: Підручник / за ред. Данюка В.М. - К., 1999.