В 1921 році в Росії була введена нова економічна політика (НЕП), яка прийшла на зміну політиці ”воєнного комунізму”. Були зняті заборони на приватну торгівлю, місцевий кустарний промисел. Продрозкладку замінив продподаток, з’явилися іноземні концесії. Була розроблена система податків, позик, кредитних операцій, певні заходи для зміцнення грошової оди-ниці. Фінансова система НЕПу відштовхувалася від податкової системи дореволюційної Росії, але прагнення держави поставити усі під свій конт-роль робило ідею ”державного капіталізму” безперспективної.
Після введення НЕПу в економіці виникло три сектори: державний, кооперативний і приватний. Останній був відразу поставлений в нерівноправне положення. Ідея Леніна полягала в тім, щоб приватників зробити простими агентами держави: ”Держава залучає капіталіста як торговця, платячи йому визначений комісійний відсоток за продаж державних про-дуктів і за скупку продуктів дрібного виробництва” [1, 220]. Тому сфера діяльності приватного капіталу була обмежена визначеними галузями на-родного господарства і протягом 20-х років постійно звужувалася. Підприємницька діяльність жорстко регламентувалася. Держава весь час доклада-ла зусиль до того, щоб якнайбільше вилучити з приватного сектора і дуже мало робила для розвитку приватної торгівлі і промисловості. Політика щодо приватного капіталу відрізнялася мінливістю і нагадувала гру без правил. В будь-який час непману могли надати яку-небудь пільгу чи поса-дити у в’язницю.
В 1921-1923 р. переважне значення одержали непрямі податки. Тоді ж були введені акцизи на широкий ряд товарів: сіль, цукор, гас, тютюнові вироби, сірники, текстиль, чай, каву, горілку.
Державні підприємства були вільні від помайнового обкладання, але платили прибутковий податок в розмірі 8%.
Основним податком, стягнутим із сільського населення, був сільсько-господарський податок. Він замінив існувавший до весни 1923 р. продподаток. В 1923-1927 р. сільгоспподаток дав біля половини всіх податкових надходжень, чи майже 25% усіх засобів, які були мобілізовані в бюджет.
Податки були для непманів сущим покаранням. В 20-і роки система оподатковування приватного капіталу ґрунтувалася на двох податках: при-бутковому і промисловому. Прибутковий податок був введений в 1922 ро-ці. Спочатку до нього залучалися тільки громадяни, які одержувалі ”не-трудові” доходи, тобто підприємці. В 1923 році цей податок змінили і ста-ли залучати до прибуткового обкладання всіх громадян.
Податне населення за законом 1923 року поділялося на три групи: а) робітники та службовці, б) особи, які одержують доход від особистих промислів без використання найманої праці, в) особи, що живуть на нетрудові доходи.

Література

1. Ленин В.И. ПСС. Т. 18, ч. 1.
2. Второе всесоюзное налоговое совещание 11-17.11.27 Издательство Наркомфина. 1927.
3. Маневич В. Налоговая система НЭПа и современные проблемы налоговой реформы // Экономика и математические методы, 1989, т. 25, вып. 6.
4. Марьяхин Г. Очерки истории налогов с населения в СССР М., 1964.