Початки міста Луцька. Луцьк під владою українських князів. Удільні князі Луцька. Татарська навала. Загальний стан міста за княжої доби.
На Волині над рікою Стиром розкинулось славне своїм минулим місто Луцьк. Про те, звідки воно одержало свою назву, є багато здогадів і переказів. Одні твердять, що Луцьк заложив якийсь Лука; інші назву Луцьк виводять від ріки Стира, що біля міста закреслює лук, — але найправдоподобнішим, здається, буде походження її від слов’янського племені Лучан, що колись замешкували цю околицю. За княжих часів Луцьк називали Лучськ або Лучеськ і щойно за литовських часів назва його одержала теперішню свою форму.
Початки Луцька губляться в далекій темряві віків. З огляду на природне захисне положення місцевости, яку оточували багна й ліси, людська оселя була тут вже дуже давно, про що свідчать чисельні нахідки в Луцьку доісторичних річей. Лежучи на торговельному шляху зо сходу на захід, Луцьк вже на світанку історичних часів виростає з невеликого прасловянського городища в досить велике місто. На існування Луцька в половині Х віку вказує назва Лучан у візантійській хрониці Констянтина Порфірорідного. Польський історик з XV віку Длугош каже, що в 1000 р. Володимир Великий заложив у Луцьку замок. На сторінках наших літописів вперше виступає Луцьк у 1085 р., коли то Ярополк, князь во лодимиро-волинський, воюючи з Всеволодом київ ським, втік до Польщи, залишаючи свою родину в Луцьку. Князь Всеволод післав до Луцька Во лодимира Мономаха, що заняв це місто й захопив тут Ярополкову жінку, військо та все його майно. Луцьк у цьому часі ще не мав своїх власних кня зів, а підлягав володимирським князям або разом з цілою Волиню належав до Київського князів ства. Першим удільним князем у Луцьку був Да вид Святославович (в чернецтві Микола Свя тоша). Одначе недовго він княжив у свойому уділі. В 1097 р. між ним і Давидом Ігоровичем, кн. во лодимирським, дійшло до зудару й кн. Давид Ігорович при помочі Половців позбавив Давида Святославовича його Луцького уділу. Від того часу про Луцьк не чуємо майже пів століття. Щойно в 1149 р. Луцьк знову виступає на сторінках історії. Велася тоді війна між князями київським і суздальським. Князь Юрій Суздальський хвилево переміг, позбавив кн. Ізяслява Мсти славича великокняжого столу в Києві й за де який час рушив на Волинь. Головним завданням він поставив собі тут—здобуття Луцька. Шести тижнева облога цього міста не пішла Юрієві доб ре. Луччани під проводом Ізяславового брата Володимира боронилися дуже хоробро. На вороже військо сипалися з міських мурів хмари стріл і каміння. В однім бої малощо не згинув син Юрія— Андрій. Оточений зо всіх сторін Луччанами, він врятувався лише завдяки свому коневі, що відніс його від юрби й сам, дуже сильно поранений, впав мертвим. Кн. Андрій поховав його з честю над Стиром. Хоча Луччани оборонили своє місто від суз дальських орд, одначе кн. Юрій не залишає дум ки про його здобуття. В 1154 році, коли княжив у Луцьку Мстислав Ізяславич, батько Романа Великого, за намовою Юрія облягають Луцьк князі Ярослав Галицький й Володимир Володимир - ський. В часі облоги кн. Мстислав втік на чужи ну шукати помочі й оборону цього міста дору чив свому братові Ярославові, що гідно виконав наложене на нього завдання. Кн. Мстислав, тому що наступного року ст«в володимирським князем, залишив Луцьк надалі в руках Ярослава Ізяславовича. Луцьк за цього князя (1155-1180) дуже розрісся та збагатів. Кн. Ярослав був першим удільним князем Луцька, що княжив у ньому довго й тому особ ливо звертав увагу на культурно-релігійне жит тя свого уділу—будував церкви й закладав шко ли. Село Ярославнчі (лубенського пов.) вважають за його літню резиденцію. По смерти Ярослава (1180) луцьке князівство було поділене на чотири частини: кн. Всеволод дістав Луцьк, Інгвар—До рогобуж, Мстислав Німий—Пересопницю і Ізяслав мабуть, Шумськ. Про кн. Всеволода знаємо тільки те, що в 1183 р. він брав участь в поході українських кня зів на Половців. Його наступником в Луцьку був кн. Інгвар, а після нього Мстислав Німий, який вмираючи (1225) віддав свого сина Івана й свою землю лід опіку кн. Данила Галицького.