1. Вступ 3-5
2. Страхові ресурси фінансової надійності страхових компаній. 6-10
3. Фінансова надійність АСТ “Вексель”. 11-13
4. Показники фінансової надійності страховика 14-18
5. Висновок 19-23
6. Список використаної літератури.. 24-25

Вступ

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхова діяльність відрізняється від інших видів діяльності тим, що страховик має справу з грошима, які тільки тимчасово перебувають в його розпорядженні. Страхова премія, котру він отримує від страхувальника, є не оплатою матеріального товару (продукта, послуги), а оплатою гарантії того, що в майбутньому страховик здійснить страхову виплату тоді, коли настануть обставини, які передбачені договором страхування.
Такий вид преміальної оплати (оплати наперед) страхової послуги потребує деякої впевненості у тому, що страховик буде спроможний відповідати за всіма своїми зобов’язаннями перед усіма його страхувальниками у будь-який час. Такою гарантією є високий рівень фінансової надійності страховика, що визначається, як спроможність страховика виконувати свої функції в умовах будь-якої економічної і політичної ситуації в обсязі і формах, що є припустимими в умовах, які склалися . Фінансова надійність визначається платоспроможністю, фінансовою усталеністю і стабільністю страховика, залежить від його тарифної (цінової), інвестиційної і перестраховувальної стратегій, і забезпечується завдяки таким показникам (зазначені у порядку здійснення страхової діяльності):
1) достатнього обсягу власних коштів страховика;
2) правильно розрахованих значень базових тарифних ставок;
3) адекватних розмірів сформованих страхових резервів;
4) оптимальної програми розміщення страхових резервів;
5) збалансованості страхового портфеля;
6) надійних програм перестраховування.
Висока фінансова надійність виконання страхових операцій дозволяє страховику виконувати страхові зобов’язання за всіма чинними й укладеними ним договорами страхування і перестраховування, якщо настають заздалегідь визначені несприятливі події (страхові випадки), що є прямими наслідками обумовлених раніше несприятливих ймовірносних обставин (страхових ризиків).
Безумовно, найголовнішими показниками для клієнтів є об’єм нарахованих премій, сплачені відшкодування та резерви, тому що саме ці показники відображають рівень виконання страховою компанією своїх зобов’язань згідно укладених договорів страхування та забезпечення страховиком майбутніх виплат страхового відшкодування.
“Страхові премії| характеризує розмір коштів, отриманих страховиком за договорами страхування та перестрахування. Розмір страхових премій відображає забезпечення страховиком майбутніх виплат страхового відшкодування (страхових сум).
Показник "Страхові виплати" характеризує розмір коштів, фактично виплачених страховиком за страховими випадками. Виплата відшкодувань здійснюється страховиком за договором страхування або, за законодавством, на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Показник “Страхові резерви” характеризує забезпечення страховиком майбутніх виплат страхового відшкодування (страхових сум). Показник визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються зобов'язання страхової компанії, в інвестиційних активах і коштах.
Великий рівень сплаченого “Статутного капіталу” говорить про зацікавленість власників у розвитку страховика.
Показник "Активи" характеризує розмір коштів страхової компанії, які інвестовано в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках, інші матеріальні цінності та права вимоги. Джерела цих коштів — статутний та резервний капітал, технічні резерви, сума нерозподіленого прибутку та інші пасиви.
Показник "Гарантійний фонд страховика" складається з додаткового та резервного капіталу, а також суми нерозподіленого прибутку.

Висновок

Зацікавленість людей у страховому захисті - це основа існування страхових компаній, які пропонують різноманітні види страхових послуг і виступають на ринку їх продавцями, маючи на меті одержання прибутку. Якщо немає зацікавленості з боку страхувальників у придбанні страхових послуг, страховик не в змозі існувати. Адже тільки за умови реалізації свого специфічного товару компанія створює страхові резерви, здійснює інвестування, накопичує доходи. Таким чином, страхувальникові у відносинах із страховиком належить вирішальна роль.
Особливістю діяльності страховика є забезпечення страхового захисту за умови акумулювання коштів у вигляді надходжень страхових премій до страхових резервів. Страхові резерви є коштами страхувальників, які тимчасово перебувають у розпорядженні страховика. Використання коштів страхових резервів має цільове призначення. Страховик у змозі їх використовувати тільки у разі настання страхового випадку за укладеними ним договорами страхування. Інакше кажучи, особливість організації діяльності страховика визначається своєрідністю страхового процесу, на вході і на виході якого знаходяться гроші, які лише тимчасово затримуються у страховика.
Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто "плата наперед") потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно перебуває в центрі уваги як страховика, так і страхувальника та пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною, перестрахувальною політикою страховика. При оцінці фінансової надійності страховика постає потреба застосовувати кілька критеріїв:
* розмір власних коштів;
* правильність розрахованих тарифних ставок;
* наявність збалансованого страхового портфеля;
* величину страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань;
* ефективність розміщення страхових резервів;
* перестрахувальницькі операції.
Фінансова надійність страховика - це спроможність страховика виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників. Тому стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов'язання за будь-яких несприятливих обставин.
Існують законодавчі вимоги до власних коштів страховика, які мають бути сформовані за рахунок вкладів засновників і прибутку. Статутний фонд - головний елемент функціонування будь-якого суб'єкта господарської діяльності незалежно від форми власності. Він є сумою вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності компанії. Порядок формування статутного фонду регулюється чинним законодавством та статутними документами. Основними вимогами до створення українських страхових компаній, як уже зазначалось, є наявність мінімального розміру статутного фонду - 1 млн евро для страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. евро за валютним обмінним курсом валюти України. Важливо, що 100 відсотків статутного фонду має бути внесено у грошовій формі, тобто являти собою ліквідні кошти для виконання зобов'язань перед страхувальниками у разі нестачі спеціальних коштів - страхових резервів.
Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.
Фінансова надійність страховика залежить від правильного розрахунку тарифних ставок, які є ціною за страхову послугу. Цей розрахунок не може бути зроблений без урахування збитковості страхової суми страховиком. Виходячи з обсягу та рівномірності розподілу ризику, частоти настання страхових випадків, обсягу доходу компанії на основі статистичних даних за кілька років страховиком розраховується тарифна ставка. Але не завжди об'єктивні виміри доступні страховику хоча б з тієї причини, що він не володіє потрібною інформацією. Тоді йому не залишається нічого іншого, як тільки покладатися на свій суб'єктивний погляд щодо вірогідності настання негативних подій і можливих збитків. За добровільними видами страхування страховик самостійно розраховує страхові тарифи і затверджує їх в уповноваженому органі зі страхової діяльності. Крім того, існує розвинута система знижок до базових тарифів, яка застосовується для поновлення договору страхування при закінченні його дії, та для корпоративних клієнтів. Також страховий ринок України характеризується демпінговими тенденціями та необгрунтованими низькими цінами на деякі види страхування. Відхилення страхового тарифу від об'єктивних обгрунтувань може призвести до зниження фінансової надійності страховика та невиконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальниками.
Ще один критерій фінансової надійності страховика - достатність страхових резервів, які відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим страховим зобов'язанням. Виконання страхових зобов'язань в першу чергу має здійснюватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою. Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави, бо вони є коштами страхувальників і мають бути повернуті їм при настанні страхової події. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання його зобов'язань та повинні розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікації, надійності та прибутковості. Такі вимоги дають змогу забезпечити своєчасні і в повному обсязі страхові виплати. Крім того, при розміщенні тимчасово вільних коштів страхових резервів необхідно враховувати характер розподілу ризику; термін страхування; обсяг акумульованих коштів; необхідність у інвестиційному доході.
Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. Висока вартість об'єктів, які можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель, коливання результатів діяльності страховика можуть негативно вплинути на його фінансову надійність. Проте при перестрахуванні страховик, приймаючи на страхування крупний ризик, не тільки передає його частку перестраховику, а й продовжує нести відповідальність перед страхувальником у повному обсязі. Тому страховик має правильно визначити розмір власного утримання зобов'язань. Справді, якщо розмір зобов'язань буде надто високим, то в разі настання страхового випадку в страховика може бути недостатньо коштів для покриття збитків страхувальників.
Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, а також від характеру та ймовірності ризику, ступеня схильності до нього, можливого максимального розміру збитку, обсягу власних коштів страхової компанії. Одним із найважливіших моментів визначення розміру власного утримання є залежність від обсягу власних коштів: чим більше розмір власних коштів страховика, тим надійніше виконання його страхових зобов'язань. З метою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачається в обов'язковому порядку укладання угоди перестрахування у випадку, коли страхова сума за окремою угодою страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів. Страховики, які взяли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків.
Дотримання страховиком перелічених критеріїв фінансової надійності є гарантією для страхувальників, які в обмін на сплачені гроші отримують від страховика запевнення щодо страхового захисту

Список використаної літератури

1. Селезнева Н.Н., Попова А.Ф. Финансов ы й анализ. — М.: ЮНИТИ, 2002. — С. 343.
2. Поддєрьогін A.M. Фінанси підприємств. Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 312.
3. Крейнина М.Н. Финансовая устойчивость предприятия: оценка и принятие решений // Финансовый менеджмент. — 2001. — № 2. — С. 10.
4. Кириллова Н.В. Финансовая устойчивость и банкротство российских страховых компаний. Диссертация на соискание степени к.е.н. — М., 2002. — С. 29.
5. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. — К..: Ника-Центр Эльга, 2001. — С. 434.
6. Дерев'янко Н.В. Фінансова надійність страхової компанії та методи її досягнення // III Міжнародний ялтинський форум учасників страхового ринку. 22—26 вересня 2003 року. — К.: ЛСОУ, 2003. - С. 38.
7. Сухов В.А. Государственное регулирование финансовой устойчивости страховщиков. — М.: АНКИЛ, 1995.-С. 11.
8. Габидулин И. Есть интсрссньїй подход к рейтинговой оценке страхового рынка // Финансовые услуги. — 2003. — № 4. — С. 19.
9. Методика рейтинга надежности страхових компаний (общие положення) // Агентство "ЗКСПЕРТ РА". - М., 2001. - С. 7.
10. Бабко Т. Формирование понятийного аппарата в страхований // Финансовые услуги. — 1999. -№ 1-2. - С. 10.
11. Шумелда Я. Страхування. Підручник. — Тернопіль: Джура, 2004. — С. 39.
12. Осадець С.С. Страхування. Підручник. - К.: КНЕУ, 1998. - С. 457.
13. Мурашко О.В. Технічні резерви та їх роль у забезпеченні фінансової надійності страхової компанії: Дисертація на здобуття ступеня к.е.н. 08.04.01 / КНЕУ. — К., 1998. — С. 28.
14. Челухина Н. Оценка финансовой устойчивости страховой компаний // "Финансовая газета. Региональньїй вьіпуск". — 2000. — № 29. — С. 18.
15. Шевчук О.О. Економіко-математичне моделювання діяльності страхової компанії: Дисертація на здобуття ступеня к.е.н. 08.03.02 / Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів, 2003. - С. 33.
16. Фурсевич П. Деякі питання аналізу фінансового стану діяльності страхової організації і окремих його елементів // Финансовьіе услуги. — 1999. — № 1—2 . — С. 7.
17. Форд И. Экономика перестрахования: основные принципы, влияние ключевых факторов перестрахования на окончательный результат страховой организации // Страховое дело. — 2003. - № 4. - С. 23.
18. Дугельный А.П., Комаров В.Ф. Бюджетное управление предприятием. — М.: ДЕЛО, 2003. - С. 67.
19. Орланюк-Малицкая Л.А. Платежеспособность страховой организации. — М.: АНК.ИЛ, 1994. - С. 42.
20. Васильев В. Проблему оценивания страховых организации как объектов выбора // Финансовые услуги. — 1998. — № 9—10. — С. 5.
21. ГришанковД. Рейтинги финансовых институтов // Финансовые услуги. — 2003. — № 4. — С. 9.