| Головна » Реферати » Каталог студентських рефератів » Унікальні реферати |
Система органів виконавчої влади
Зміст
Вступ
1. Поняття та види органів виконавчої влади, їх система
2. Повноваження Президента у сфері виконавчої влади
3. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади. Урядові комітети
4. Центральні органи виконавчої влади:
а) міністерства;
б) державні комітети (державні служби);
в) центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
5. Місцеві органи виконавчої влади
Висновок
Список використаного законодавства та літератури
Вступ
Актуальність питань, які стосуються існування та функціонування органів виконавчої влади, залежить від ролі, яку реально вони відіграють у тому чи іншому суспільстві.
Суспільна роль виконавчої влади серед гілок державної влади визначається тим, що саме у процесі її реалізації відбувається втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування важелів державного регулювання й управління важливими процесами суспільного розвитку. Сам характер виконавчої влади, зумовлений її об'єктивним призначенням — виконанням законів та інших правових актів, що підтверджує єдність цієї гілки влади зі змістом управлінської діяльності держави, яка найчастіше ідентифікується з поняттям "державне управління".
Вирішальна спрямованість виконавчої влади полягає в утвердженні і забезпеченні прав та свобод людини, що визнається Конституцією України (ст. 3) і є "найвищою соціальною цінністю".
Згідно з частиною першою ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. Проте буде перебільшенням робити висновок про якесь цілком самостійне, а тим більше — автономне існування, зокрема, виконавчої влади, щодо інших гілок влади. Адже державна влада, як здатність держави приймати обов'язкові рішення та домагатися їх виконання — явище цілісне.
Інакше кажучи, державна влада за змістом єдина, а конституційний принцип поділу влади є теоретичною константою, яка дає змогу певним чином будувати державний механізм та організовувати його функціонування. Тому зміст принципу поділу влади доцільно тлумачити як визнання того факту, що державна влада реалізується через певні види державних органів. Між ними розподілені повноваження таким чином, що вони є самостійними у реалізації своєї компетенції у встановлених Конституцією межах і взаємодіють між собою за допомогою певних важелів взаємного "стримування" і "противаг".
Мета даної роботи полягає у всебічному розкритті та дослідженні питань щодо організації та функціонування органів виконавчої влади на сучасному етапі їх існування, обов’язково враховуючи таку подію - як відміна конституційної реформи 2004 року, що повернуло ту систему відносин між державними інститутами, яка існувала в часи дії Конституції 1996 року.
Об’єктом дослідження виступають всі суспільні відносини, які тим чи іншим чином стосуються існування в Україні системи органів виконавчої влади.
Предмет дослідження це правові норми, де закріплені, та якими регулюється порядок виникнення, організації та функціонування органів виконавчої влади.
Відповідно до поставленої мети робиться спроба вирішити наступні завдання:
• більш детально розкрити поняття органу виконавчої влади та системи органів
• з’ясувати місце та роль кожного органу: КМУ, ПУ та інших органів у системі органів виконавчої влади;
• проаналізувати склад, повноваження та функції цих органів у сфері виконавчої влади.
Теоретичною основою дослідження стали положення, які містяться у працях відомих представників суспільних наук – теоретиків адміністративного права та суміжних до нього наук: В. Б. Аверянова, І. Б. Коліушка, П. Кикотя, Ю. П. Битяка, Н. Р. Нижника, І. П. Голосніченка та ін.
Безперечно правовою основою як основним джерелом виступають правові акти, які регулюють питання щодо порядку виникнення та організації органів, які забезпечують сферу виконавчої діяльності в Україні.
Робота складається із вступу, п’яти пунктів, підпунктів, висновків.
Висновок
Система органів виконавчої влади є, як відомо, найважливішим елементом механізму державного управління.
Поняття “система органів” фіксує відокремленість певної групи державних органів, які мають подібні повноваження та виконують схожі функції через певні ознаки, як, єдине цільове призначення, функціональна самодостатність, ієрархійність внутрішньої побудови та інше. Необхідно зауважити, що однозначного поняття системи органів виконавчої влади у практиці та законодавстві України поки що немає.
Виконавчій владі та системі її органів присвячено розділ VI Конституції "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади".
Єдність системи органів виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної цілісності України; розмежуванням компетенції органів виконавчої влади; їх спільною діяльністю. У межах цієї системи визначається порядок формування окремих її елементів.
Очолює систему Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади. Середньою ланкою цієї системи є міністерства, державні комітети та центральні органи державної виконавчої влади, зі спеціальним статусом, підпорядковані Кабінету Міністрів України. Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня належать також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.
Компетенція органів виконавчої влади визначається окремо для кожної ланки системи органів виконавчої влади.
Згідно з ч. 12 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади.
Загальні основи компетенції та функції Кабінету Міністрів України визначені у ст. 116 Конституції України, а в повному обсязі — в Законі України "Про Кабінет Міністрів України".
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи.
Компетенція місцевих державних адміністрацій визначена у ст. 119 Конституції України та Законі України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р.
У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми.
Дослідження та вдосконалення конституційного статусу виконавчої влади в Україні є вкрай важливим і необхідним завданням на перспективу, особливо зважаючи на те, що Україна повернулася до системи влади зразка 1996 року, що веде за собою певні зміни в організації органів влади, особливо зміни стосуються статусу Президента, який наділяється досить широкими повноваженнями у сфері виконавчої влади, що дає підстави вважати інститут президенства як орган, який перебуває «над» іншими гілками влади, що само собою становить потенційну небезпеку для демократичного розвитку держави.
Список використаного законодавства та літератури
Законодавство
1. Конституція України від 28.06.96 // Офіційний вісник України вiд 01.10.2010 - 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15
2. Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 7 жовтня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. - 2011 р., № 9. ст.58
3. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190.
4. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24. с. 170.
5. Закон України “Про джерела фінансування органів державної влади” від 30 червня 1999. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 34, ст.274.
6. Указ Президента України «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України» від 12 березня 1996р. // Урядовий кур'єр вiд 28.03.1996.
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» від 18 липня 2007 року // Урядовий кур'єр вiд 03.08.2007 - № 138.
8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження рекомендаційних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій» від 1 серпня 2007 р. //Офіційний вісник України вiд 17.08.2007 - 2007 р., № 58, стор. 26
9. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності урядових комітетів" від 14 жовтня 2005 р. // Офіційний вісник України вiд 02.11.2005 - 2005 р., № 42, стор. 79
10. Указ Президента України “Про склад Кабінету Міністрів України” від 15 грудня 2005р. //Офіційний вісник України вiд 31.12.1999 - 1999 р., № 50, стор. 16
11. Указом Президента України «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29.05.2001 р. //Офіційний вісник України вiд 15.06.2001 - 2001 р., № 22, стор. 30
12. Указ Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України вiд 31.12.1999 - 1999 р., № 50, стор. 8.
13. Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010р. // Офіційний вісник Президента України вiд 09.12.2010 - 2010 р., № 32, / Спеціальний випуск /, стор. 3
14. Указ Президента України "Про Міністра Кабінету Міністрів України" від 3 червня 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 4 червня 2003 р.
Література
1. Авер’янов В.Б., Крупчан О. Д . Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. – Харків, 1998.
2. Авер’янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України.-2003.-№9.— С.24- 30.
3. Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: ІнЮре, 1997.-48 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К,: Видавництво «Юридична думка», 2004.- 584 с.
5. Битяк Ю.П. Кабінет Міністрів – уряд України // Урядовий кур’єр. – 2003 р. 25 квітня.
6. Власенкова О. Правове регулювання діяльності місцевих державних адміністрацій // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. - №3. – С. 199- 204.
7. Гладун З.С. Принципи державного управління // Юридичний вісник. -1997. - №4. – С. 95-98.
8. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – К, 1998. – 108 с.
9. Дерець В. А. Управлінські відносини в системі органів виконавчої влади та їх правове регулювання: авт. дис. канд. юр. наук.: 12.00.07./ НАНУ Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 20 с.
10. Державне управління: теорія і практика / Під ред. В.Б.Авер'янова. -К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
11. Кикоть П. Міністерство – центральний орган виконавчої влади України // Право України. – 2000. - №1.— С. 35- 43.
12. Кампо В. М. Місцеві державні адміністрації як ланка системи органів виконавчої влади // Юридичний вісник. 1997.- №4. – С. 63-67.
13. Кисіль С.П. Центральні органи виконавчої влади України: стан і розвиток. – К.: НАН України Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 1999.
14. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Моногр. – К.: Факт, 2002.- 260 с.
15. Коментар до Конституції України. – К.:Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996.
16. Концепція адміністративної реформи в Україні. Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. — К., 1998. – 61 с.
17. Кордун О. О. та інші. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Моногр. / О. О. Кордун, К. О. Ващенко, Р. М. Павленко; За заг. ред. О. О. Кордуна. - К.: МАУП, 2000. – 248 с.
18. Крупчан О. Д. Організація виконавчої влади: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2001.- 132 с.
19. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: За заг. редакцією. О. О. Кордуна. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.
20. Ткач Г.Й. Компетенція органу виконавчої влади // Вісник Львівського Університету.Серія випуску-40.— Львів, 2005.— С. 188 – 192.
21. Ткач Г. Й., Мартьянов І. В. Державна виконавча влада в Україні. // Вісник Львівського університету. — 1994. — Вип. 31.—С.
22. Шатіло В. Місце Президента України в системі органів державної влади // Право України. – 2003. - №5.— С. 24- 26.
23. Школик А. М. Адміністративно-правове забезпечення управлінської діяльності в Україні: авт. дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / НАНУ Інститут держави і права. – К., 2000. -17с.
Вступ
1. Поняття та види органів виконавчої влади, їх система
2. Повноваження Президента у сфері виконавчої влади
3. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади. Урядові комітети
4. Центральні органи виконавчої влади:
а) міністерства;
б) державні комітети (державні служби);
в) центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
5. Місцеві органи виконавчої влади
Висновок
Список використаного законодавства та літератури
Вступ
Актуальність питань, які стосуються існування та функціонування органів виконавчої влади, залежить від ролі, яку реально вони відіграють у тому чи іншому суспільстві.
Суспільна роль виконавчої влади серед гілок державної влади визначається тим, що саме у процесі її реалізації відбувається втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування важелів державного регулювання й управління важливими процесами суспільного розвитку. Сам характер виконавчої влади, зумовлений її об'єктивним призначенням — виконанням законів та інших правових актів, що підтверджує єдність цієї гілки влади зі змістом управлінської діяльності держави, яка найчастіше ідентифікується з поняттям "державне управління".
Вирішальна спрямованість виконавчої влади полягає в утвердженні і забезпеченні прав та свобод людини, що визнається Конституцією України (ст. 3) і є "найвищою соціальною цінністю".
Згідно з частиною першою ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. Проте буде перебільшенням робити висновок про якесь цілком самостійне, а тим більше — автономне існування, зокрема, виконавчої влади, щодо інших гілок влади. Адже державна влада, як здатність держави приймати обов'язкові рішення та домагатися їх виконання — явище цілісне.
Інакше кажучи, державна влада за змістом єдина, а конституційний принцип поділу влади є теоретичною константою, яка дає змогу певним чином будувати державний механізм та організовувати його функціонування. Тому зміст принципу поділу влади доцільно тлумачити як визнання того факту, що державна влада реалізується через певні види державних органів. Між ними розподілені повноваження таким чином, що вони є самостійними у реалізації своєї компетенції у встановлених Конституцією межах і взаємодіють між собою за допомогою певних важелів взаємного "стримування" і "противаг".
Мета даної роботи полягає у всебічному розкритті та дослідженні питань щодо організації та функціонування органів виконавчої влади на сучасному етапі їх існування, обов’язково враховуючи таку подію - як відміна конституційної реформи 2004 року, що повернуло ту систему відносин між державними інститутами, яка існувала в часи дії Конституції 1996 року.
Об’єктом дослідження виступають всі суспільні відносини, які тим чи іншим чином стосуються існування в Україні системи органів виконавчої влади.
Предмет дослідження це правові норми, де закріплені, та якими регулюється порядок виникнення, організації та функціонування органів виконавчої влади.
Відповідно до поставленої мети робиться спроба вирішити наступні завдання:
• більш детально розкрити поняття органу виконавчої влади та системи органів
• з’ясувати місце та роль кожного органу: КМУ, ПУ та інших органів у системі органів виконавчої влади;
• проаналізувати склад, повноваження та функції цих органів у сфері виконавчої влади.
Теоретичною основою дослідження стали положення, які містяться у працях відомих представників суспільних наук – теоретиків адміністративного права та суміжних до нього наук: В. Б. Аверянова, І. Б. Коліушка, П. Кикотя, Ю. П. Битяка, Н. Р. Нижника, І. П. Голосніченка та ін.
Безперечно правовою основою як основним джерелом виступають правові акти, які регулюють питання щодо порядку виникнення та організації органів, які забезпечують сферу виконавчої діяльності в Україні.
Робота складається із вступу, п’яти пунктів, підпунктів, висновків.
Висновок
Система органів виконавчої влади є, як відомо, найважливішим елементом механізму державного управління.
Поняття “система органів” фіксує відокремленість певної групи державних органів, які мають подібні повноваження та виконують схожі функції через певні ознаки, як, єдине цільове призначення, функціональна самодостатність, ієрархійність внутрішньої побудови та інше. Необхідно зауважити, що однозначного поняття системи органів виконавчої влади у практиці та законодавстві України поки що немає.
Виконавчій владі та системі її органів присвячено розділ VI Конституції "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади".
Єдність системи органів виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної цілісності України; розмежуванням компетенції органів виконавчої влади; їх спільною діяльністю. У межах цієї системи визначається порядок формування окремих її елементів.
Очолює систему Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади. Середньою ланкою цієї системи є міністерства, державні комітети та центральні органи державної виконавчої влади, зі спеціальним статусом, підпорядковані Кабінету Міністрів України. Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня належать також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.
Компетенція органів виконавчої влади визначається окремо для кожної ланки системи органів виконавчої влади.
Згідно з ч. 12 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади.
Загальні основи компетенції та функції Кабінету Міністрів України визначені у ст. 116 Конституції України, а в повному обсязі — в Законі України "Про Кабінет Міністрів України".
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи.
Компетенція місцевих державних адміністрацій визначена у ст. 119 Конституції України та Законі України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р.
У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми.
Дослідження та вдосконалення конституційного статусу виконавчої влади в Україні є вкрай важливим і необхідним завданням на перспективу, особливо зважаючи на те, що Україна повернулася до системи влади зразка 1996 року, що веде за собою певні зміни в організації органів влади, особливо зміни стосуються статусу Президента, який наділяється досить широкими повноваженнями у сфері виконавчої влади, що дає підстави вважати інститут президенства як орган, який перебуває «над» іншими гілками влади, що само собою становить потенційну небезпеку для демократичного розвитку держави.
Список використаного законодавства та літератури
Законодавство
1. Конституція України від 28.06.96 // Офіційний вісник України вiд 01.10.2010 - 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15
2. Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 7 жовтня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. - 2011 р., № 9. ст.58
3. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190.
4. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24. с. 170.
5. Закон України “Про джерела фінансування органів державної влади” від 30 червня 1999. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 34, ст.274.
6. Указ Президента України «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України» від 12 березня 1996р. // Урядовий кур'єр вiд 28.03.1996.
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» від 18 липня 2007 року // Урядовий кур'єр вiд 03.08.2007 - № 138.
8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження рекомендаційних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій» від 1 серпня 2007 р. //Офіційний вісник України вiд 17.08.2007 - 2007 р., № 58, стор. 26
9. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності урядових комітетів" від 14 жовтня 2005 р. // Офіційний вісник України вiд 02.11.2005 - 2005 р., № 42, стор. 79
10. Указ Президента України “Про склад Кабінету Міністрів України” від 15 грудня 2005р. //Офіційний вісник України вiд 31.12.1999 - 1999 р., № 50, стор. 16
11. Указом Президента України «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29.05.2001 р. //Офіційний вісник України вiд 15.06.2001 - 2001 р., № 22, стор. 30
12. Указ Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України вiд 31.12.1999 - 1999 р., № 50, стор. 8.
13. Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010р. // Офіційний вісник Президента України вiд 09.12.2010 - 2010 р., № 32, / Спеціальний випуск /, стор. 3
14. Указ Президента України "Про Міністра Кабінету Міністрів України" від 3 червня 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 4 червня 2003 р.
Література
1. Авер’янов В.Б., Крупчан О. Д . Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. – Харків, 1998.
2. Авер’янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України.-2003.-№9.— С.24- 30.
3. Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: ІнЮре, 1997.-48 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К,: Видавництво «Юридична думка», 2004.- 584 с.
5. Битяк Ю.П. Кабінет Міністрів – уряд України // Урядовий кур’єр. – 2003 р. 25 квітня.
6. Власенкова О. Правове регулювання діяльності місцевих державних адміністрацій // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. - №3. – С. 199- 204.
7. Гладун З.С. Принципи державного управління // Юридичний вісник. -1997. - №4. – С. 95-98.
8. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – К, 1998. – 108 с.
9. Дерець В. А. Управлінські відносини в системі органів виконавчої влади та їх правове регулювання: авт. дис. канд. юр. наук.: 12.00.07./ НАНУ Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 20 с.
10. Державне управління: теорія і практика / Під ред. В.Б.Авер'янова. -К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
11. Кикоть П. Міністерство – центральний орган виконавчої влади України // Право України. – 2000. - №1.— С. 35- 43.
12. Кампо В. М. Місцеві державні адміністрації як ланка системи органів виконавчої влади // Юридичний вісник. 1997.- №4. – С. 63-67.
13. Кисіль С.П. Центральні органи виконавчої влади України: стан і розвиток. – К.: НАН України Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 1999.
14. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Моногр. – К.: Факт, 2002.- 260 с.
15. Коментар до Конституції України. – К.:Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996.
16. Концепція адміністративної реформи в Україні. Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. — К., 1998. – 61 с.
17. Кордун О. О. та інші. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Моногр. / О. О. Кордун, К. О. Ващенко, Р. М. Павленко; За заг. ред. О. О. Кордуна. - К.: МАУП, 2000. – 248 с.
18. Крупчан О. Д. Організація виконавчої влади: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2001.- 132 с.
19. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: За заг. редакцією. О. О. Кордуна. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.
20. Ткач Г.Й. Компетенція органу виконавчої влади // Вісник Львівського Університету.Серія випуску-40.— Львів, 2005.— С. 188 – 192.
21. Ткач Г. Й., Мартьянов І. В. Державна виконавча влада в Україні. // Вісник Львівського університету. — 1994. — Вип. 31.—С.
22. Шатіло В. Місце Президента України в системі органів державної влади // Право України. – 2003. - №5.— С. 24- 26.
23. Школик А. М. Адміністративно-правове забезпечення управлінської діяльності в Україні: авт. дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / НАНУ Інститут держави і права. – К., 2000. -17с.
Повна інформація про роботу
курсова робота "Система органів виконавчої влади" з предмету "Адміністративне право України". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 23.11.2011 в 01:34. Автором даного матеріалу є Олег Вернадський. З моменту опублікування роботи її переглянуто 927 та скачано 51 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.
Олег Вернадський...
Виконував дуже старанно, намагався детально розкрити всі пункти. Наш найвимогливіший викладач в університеті (Віктор Анатолійович) оцінив на 100 балів...