Суть та заподіяння прокурорського нагляду в Україні

Міністерство освіти України.

Львівський національний університет ім.І.Я.Франка.

Кафедра кримінального прцесу та криміналістики.

Р Є Ф Є Р, А Т на тему:

" Суть та заподіяння прокурорського нагляду в Україні «.

Львів 1999р.

План.

1. Прокурорський нагляд, як вищий нагляд за додержанням й правильним застосуванням законів та та суб «єкти його діяльності. Завдання вищого нагляду. 2. Місце прокуратури в системі органів державної влади України. 3. Прокурорський нагляд та контрольно-наглядові повноваження інших державних органів. Відомчий та позавідомчий контроль. 4. Законодавство про прокурорський нагляд. Накази та вказівки Генерального прокурора України. 5. Поняття основних функцій прокуратури та їхні системи. 6. Характеристика основних функцій. Галузі прокурорського нагляду. 7. Доля прокурора:

— в розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

— в роботі по вдосконаленню та троянд «ясненню законодавства;

— в роботі Координаційного комітету по боротьбі із організованою злочинністю та корупцією, комітетів в західних областях та районах України.

Після проголошення Україною незалежності в нашому суспільстві і державі відбуваються динамічні та неоднозначні процеси, заговорили українською у «язані із різноманітністю форм власності та виробничих відносин, забезпеченням її суверенітету. З прийняттям Закону «Про прокуратуру «й практичним втіленням його в життя були закладені певні передумови становлення прокурорського нагляду в нашій державі. Прокуратура за своєю державно-правовою й політичною природою являє собою незалежне (автономне) державне утворення у механізмі державної влади, покликане здійснювати найвищий державний нагляд за додержанням законів й вживати заходів до усунення будь-яких їхнього порушень, від кого б смердоті не виходили[1].

У цей етап побудови державності здійснюєтьсяперегляду цілей й завдань прокуратури, її загальностратегічні заподіяння полягають у забезпеченню дії в державі принципу верховенства права, єдності зміцнення законності та правопорядку.

Про «єктом прокурорського нагляду є виконавча діяльність державних органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій та їхні посадових осіб, а предметом — Конституція й закони України, котрі вол «язані виконувати вищевказані суб «єкти правовідносин.

Про «єктами прокурорського нагляду є: державні інспекції міністерств й відомств;органи міліції, Служби безпеки; підрозділи Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії та інших військових формувань; представницькі органи влади, державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, нотаріату, громадські організації, а також їхні посадові особи.

Не можна розглядати прокуратуру як орган боротьби зі злочинністю та іншими правопорушенями. Прокуратура — це орган нагляду за додержанням законів у боротьбі, якої повинні вести професіонали — органів внутрішніх справ, Служби безпеки, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, лісової охорони тощо, що прямо приписується їм законом.

Не прокуратура, а органи державної податкової служби України, наприклад, вол «язані забезпечувати своєчасне виявлення порушень законодавства про податки й платежі до бюджету й вживати визначених законом заходів до Правопорушників, не прокуратура, а Національний банк України вол «язаний забезпечувати виявлення порушень законодавства із боці комерційних банків та інших банківських установ, не прокуратура, а органи екологічної безпеки вол «язані забезпечувати виявлення порушень природоохоронного законодавства й притягати винних до правової відповідальності[2].

Завдання ж прокуратури до того, щоб державні органи, посадові особини діяли на підставі законності, забезпечували відповідно до наданих їм прав й покладених ними обов «язків охорону правопорядку, державних інтересів, прав й свобод громадян. Це вимагає від прокурорів зосередити увагу на дійовому нагляді за тім, чи належним чином посадові особини органів державного контролю здійснюють контролю над додержанням законодавства на дорученій їм ділянці роботи, необхідність якого передбачена Конституцією й законами України, й на перевірці його здійснення. Прокуратура вол «язана засобами прокурорського нагляду жорстко впливати на роботу органів позавідомчого контролю, заговорили українською у «язану із виявленням правопорушень, встановленням причин останніх, умів, що сприяють їхнього вчиненню, притягненням винних до відповідальності[3].

Якщо говорити про стратегію прокурорського нагляду, то, на наш погляд, вона має полягати до того, щоб через зміцнення режиму єдинї законності в діяльності контролюючих органів сприяти додержанню законів первинними суб «єктами господарювання, громадськими організаціями, посадовими особами й громадянами. Інакше кажучи, винна «працювати «головна, генеральна функція прокуратури — функція найвищого нагляду за відповідністю Конституції й законам України актів й дій органів державної виконавчої влади й місцевого самоврядування[4].

Завдання прокурорського нагляду виражені в ст. 1,4,5 Закону України «Про прокуратуру », де сказано про єдині заподіяння й шляхи їхнього здійснення.

Першого грудня 1994 року виповнилося три рокта із годині на дію Закону України «Про прокуратуру », яким було б створено єдину централізовану систему прокурорських органів нашої країни[5].

Нині на прокуратуру покладено обов «язки здійснення нагляду за додержанням законів органами місцевої влади та їхні виконавчими комітетами, органами управління і контролю, юридичними та фізичними особами, громадськими про «єднаннями, посадовими особами, а й за відповідністю законам актів, котрі ними видаються.

Вона забезпечує також нагляд за додержанням законів органами, котрі провадять оперативно-розшукову діяльність (раніше ця діяльність нею не контролювалась), за дізнанням й попереднім слідством, за додержанням законів у місцях тримання затриманих й попереднього ув «язнення, а й за виконанням судових вироків, за додержанням законів органами військового управління, військовими частинами і закладами. Прокурори беруть доля в розгляді судами кримінальних, цивільних та арбітражних справ й в разі порушення при цьому закону приносять касаційні подання.

Прокуратура є незалежною від місцевих органів влади єдиною централізованою системою, очолюваною Генеральним прокурором України, якому підпорядковані усі, до того числі військові й спеціальні, нижчестоячі прокурори. Відповідно до Конституції Генеральний прокурор України призначається Президентом за згодою Верховної Заради. Заступники Генерального прокурора України призначаються Генеральним прокурором як члени колегії. Прокурори областей й прирівняні перед тим прокурори також призначаються Генеральним прокурором. Вказані, а також усі інші прокурори призначаються Генеральним прокурором п’ять років. На такий ж термін призначається й Генеральний прокурор. Призначення начальників відділів загального нагляду й кадрів обласного рівня проводитися прокурором областей за погодженням із Генеральною прокуратурою. Призначення керівників самостійних структурних підрозділів центрального апарату Генеральної прокуратури України, а також заступників прокурорів областей й прирівняних прокурорів провідиться Генеральним прокурором із подальшим затвердженням на колегії Генеральної прокуратури України. Такиий ж порядок призначення прокурорів міських, районних, міжрайонних й прирівняних перед тим прокурорів.

Генеральний прокурор України керує діяльністю органів прокуратури й здійснює контролю над роботою підпорядкованих йому прокурорів. У Генеральній прокуратурі утворюється колегія в складі 7−11 членів. Персональний склад затверджується Генеральним прокурором. Наказом Генерального прокурора України затверджується персональний склад колегії прокуратур областей й прирівняних перед тим прокуратур.

Цей короткий виклад свідчить, що прокуратура, як частина системи державних органів є самостійний багатопрофільний державно-правовий інститут, діяльність якого тісно заговорили українською у «язана із виконанням функцій держави — забезпечення законності й правопорядку[6].

Складні умови перехідного періоду зумовлюють необхідність постійного здійснення нагляду за законністю в суспільстві та державі.

як відомо, сутність й призначення загального нагляду прокуратури становить нагляд за додержанням законів у сфері державного управління. Однак за виконанням законів у даній сфері в інших формах й в різному обсязі наглядають і інші органи: Рахункова палата Верховної Заради України, органи внутрішніх справ, Служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи Державної податкової адміністрації, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, лісової охорони, землевпорядної служби, багато інших органів, котрі здійснюють правозастосовчі та правоохоронні функції. Через відповідні служби, інспекції, комітети, комісії, управління, відділи та інші органи держава здійснює контроль (нагляд) за додержанням правових приписів.

Яким ж є співвідношення державного контролю й прокурорського нагляду в системі державного управління й яку місце посідає прокуратура у механізмі державного контролю на даному етапі розвитку нашої держави? Наукова й практична потреба у вивченні цого запитання пояснюється істотною зміною останнім годиною кола органів, наділених функціями державного контролю, появою нових контролюючих структур (Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна тощо), котрі беруть доля в роботі по забезпеченню додержання законів. Визначення місця органів забезпечення законності в системі державного апарату необхідне для встановлення взаємовідносин цих органів, виключення дублювання, забезпечення узгодженості їхні дій под годину здійснення контрольних й наглядних функцій.

Відомо, що термін «контроль «(від фр. controle — зустрічний, вторинний запис із метою перевірки Першого) часто вживається в розумінні анг. control — панування, наявність, влада. У українській мові слово «контроль «має значення перевірки, а також спостереження із метою перевірки (контроль над звітністю, громадський контроль, державний контроль). титану, хто займаються такою перевіркою, звуться контролерами.

Термін «нагляд «означає спостереження із метою перевірки, групу осіб, орган для спостереження за ким-небудь чи чим-небудь (технічний, санітарний, патентний, прокурорський нагляд).

Відмінність нагляду від контролю полягає до того, що перший має более вузьку сферу застосування[7]. У державно-правовій літературі поняття «контроль «розглядається в цілому як система спостереження й перевірки процесу функціонування й фактичного стану керованого про «єкта із метою оцінки обгрунтованості та ефективності прийнятих ним управлінських рішень й результатів їхнього виконання, виявлення відхилень від вимог, сформульованих у цих рішеннях, усунення несприятливих наслідків їхні виконання та інформування про них компетентних органів[8].

Отже, контрольна й наочна діяльність по забезпеченню законності в державному управлінні притаманна всім ланкам державного механізму, оскільки правоохоронна діяльність держави є однією із форм здійснення функцій останньої. Незважаючи тих, що в останні рокта провадиться велика робота по законодавчому врегулюванню правоохоронної (контролюючої) діяльності держави, низька питань, заговорили українською у «язаних із контрольною й наглядною практикою, у тому числі і прокурорською, залишається невирішеною й потребує додаткової законодавчої регламентації.

На перший погляд, прокурор виконує конкретну державну функцію, в якій закладено певний, чітко виражений державний інтерес (нагляд за виконанням законів) й Яка однаково необхідна на всій територї нашої країни. Таким є зміст розглядуваної формули у прикладанні до прокурорського нагляду5. Однак цьому змістові однаковою мірою відповідає і діяльність деяких інших державних органів. Хіба, наприклад, Державна податкова адміністрація та її органи на місцях, здійснюючи певну податкову політику, виконуючи, зокрема, контрольні функції щодо додержання податкового законодавства, в своїй сфері від імені держави? 1 хіба по-іншому, тобто не від імені держави, діють органи митного контролю, контрольно-ревізійної служби, Державної інспекції праці?

Усі такого роду установи — складові частини державного апарату. І в межах наданої їм компетенції смердоті виступають не інакше, як від імені й за дорученням держави, здійснюючи контроль (нагляд) за додержанням законності. Ці установи застосовують різні засоби реагування. Однак це не може приховати того факту, що як прокурорський нагляд, то й адміністративний (відомчий) нагляд та контроль мають реагувати насамперед на дії (акти), що не відповідають закону. У цьому значенні загальнонаглядна діяльність прокуратури нічим не відрізняється від діяльності інших державних органів (наприклад, адміністративних й фінансових).

І усе ж таки прокуратура у механізмі державного контролю посідає особливе місце. Будучи виглядом (частиною) державного контролю в цілому, прокурорський Нагляд має тут скоріше не вузьку, а широку сферу застосування. Уявляється, що діяльність прокуратури не дасть очікуваних результатів доти, поки законодавець чітко не визначить її місце у сучасній системі державних політичних інститутів, її справжнє призначення у перехідний період із урахуванням одного нескладного міркування: вон винна займатися лише тім, чим крім неї ніхто займатися не може. А саме: наглядом за додержанням законності в діяльності контролюючих органів.

Взаємовідносини прокуратури із контролюючими органами повинні грунтуватися на визнанні того, що прокуратура — це орган вищого нагляду, а інспекції і подібні перед тим установи — про «єкти нагляду.

Відомчий контрольце контроль спеціальних уповноважених органів держави за дотриманням законності в певній галузі правовідносин.

Прокурорський нагляд відрізняється від відомчого нагляду.

Прокурорський нагляд — це регламантовані правовідносини, що виникають при його здійсненні між органами прокуратури та іншими установами, організаціями, посадовими особами та громадянами, а також між суб «єктами прокурорського нагляду при виконанні їхнього функцій. Відповідно прокурорський нагляд як галузь права утворює собою сукупність норм, котрі визначають побудову та діяльність органів прокуратури та регулюють правові відносини при здійсненні функцій пркурорського нагляду за додержанням й правильним застосуванням законів.

Законодавство про прокурорський нагляд:

1) Конституція України (ст.ст.121,122);

2) Закон України «Про прокуратуру «від 5.11.91р.

3) Положення «Про класні лагодь прачівників пркуратури » ;

4) Дисциплінарний статут прокуратури України від 5.11.91р.

5) Постанова Верховної Заради України «Про підпорядкування військових прокуратур » ;

6) Постанова Верховної Заради України «Про затвердження структури прокуратури » ;

7) указ президента України від 19.08.92р. «Про розмір надбавок до посадових окладів працівників прокуратури, класні лагодь та за вислугу років » ;

8) Накзи Генерального прокурора України.

Генеральний прокурор України має право видавати накази й вказівки, котрі носять нормативний характер й є обов «язковими для виконання.

Нагляд, як особливий вид державної діяльності, передбачає наділення прокуратури сукупністю функцій, котрі забезпечують виконання покладених на неї завдань.

Функція є одним з головних зрозуміти, через яку розкривається структура й весь зміст діяльності органів прокуратури[9].

Функції прокуратури обумовленні завданнями, на вирішення які смердоті напрвлені й повинні здійснюватись. До основних віднесена функція нагляду за додержанням законів. Вона здійснюється лише органами прокуратури й займає головне місце в структурі її діяльності. До забезпечуючих функцій відносяться функції управління органів прокуратури. Без їхні розгляду, розкриття механізму взаємодії із основними й допоміжними функціями важко зрозуміти проблему в цілому.

Під функцією прокуратури слід вважати таку частину діяльності її органів, котра характеризується певни предметом ведення, спрямованаа на вирішення відповідного заподіяння й здійснюється за допомогою властивої їй компетенції.

Функції прокуратури про «єктивно обумовлюють права й обов «язки її органів, правові засоби їхні здійснення.

Головними функціями прокуратури України сформульованими в Конституції України є :

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина чи держави в суді, у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, котрі проводять оперативнорозшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, заговорили українською у «язаних із обмеженням особистої свободи громадян[10].

Підтримання державного обвинувачення в суді є найважливіщою функцією прокуратури на всіх етапах становлення й розвитку цого інституту не лише в Україні, але й і в інших державах. Передбачена вона Законом України «Про прокуратуру «(п.4ст.5). Підтримання державного обвинувачення в суді пркурором відповідно в Україну (п.5ст.129) є одним з принципів кримінального судочинства в Україні.

Функція представництва інтересів громадянина чи держави в суді є для пркуратури України новою. Оскільк в Конституції зміст даної функції не розкривається, можливо це положення якщо закріплене в новому Законі про прокуратуру[11]. У цьому Законі потрібно якщо сформулювати наводь та підстави представництва прокурора в суді, його повноваження в судновому засіданні.

Функція нагляду за додержанням законів органами, котрі проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнанн, досудове слідство сформульована Законом України «Про прокуратуру «(п.2ст.5).

Розглянуті вище основні функції прокуратури покладені на неї Конституцією України.

разом із ними Конституції України (ст. 9 Розділу 15) записано, що прокуратура «продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів ». Це означає, що «загальний нагляд прокуратури «як функція прокуратури зберігається на перехідний період, а це має знайти своє відображення у новому Законі про прокуратуру.

Прокуратура відповідно до процесуального законодавства України бере доля в розгляді справ судами, вносити протести на рішення вироки ухвали й постанови судів, що суперечать чинному законодавству. Бере доля в правотворчій діяльності, випускає спеціальні видання, має у своєму підпорядкуванні наукові та науково педагогічні навчальні заклади.

Генеральний пркурор України, його заступники, за їхнього дорученням інші працівники прокуратури мають право бути присутніми на засіданні Верховної Заради України, її комісій й комітетів, уряду України, представницьких й виконавчих органів Автономної Республіки Крім, областей, м. Києва й Севастополя, районних, міських, селищних та сільських Радий народних депутатів та їхнього виконкомів.

Пррокурор, його заступники, а й за їхні дорученням прокурори повинні координувати діяльність по боротьбі з злочиннівстю органів внутрішніх справ, Служби Безпеки України, Державної Податкової Адміністрації, та інших правоохоронних органів.

З метою забезпечення координаційної діяльності вказаних органів прокурор скликеє координаційні наради, організовує робочі групи, вимагає статистичну та іншу необхідну інформацію, здійснює інші повноваження відповідно до нормативних актів про координацію діяльності по боротьбі зі злочинністю, затверджених Президентом України. Прокурор при виявленні в ході здійснення своїх повноважень необхідності вдосконалення чинних нормативних правоввих актів має право вносити в законодавчі органи, й органи, що наділені правом законодавчої ініціативи, відповідного й нижчестоячого рівнів вимоги про зміни чи доповнення, про відміну чи прийняття законів чи інших нормативно-правових актів[12].

Література:

1. Закон України «Про прокуратуру «2. В. Главговський, М. Руденка Право України.-1996р. 3. В. Гусаров, М. Руденка Право України.- 1995р. 4. Грошеве Ю. М., Пишньов Д. І. Теоретичні проблеми співвідношення прокурорського нагляду і відомчого (позавідомчого) контролю в системі.

АПК: Навч. посібник. -До., 1992. — З. 49. 5. Бакаєв Д. М. Питання підвищення ефективності прокурорського надзора:

Учеб. посібник. — Харків, 1993. — З 6-ї 6. Шумський П. В. Прокуратура Украъни.-1998. 7. Радянське адміністративне право: Підручник / Під ред. П. Т. Василенкова. —.

М., 1981.-С.219 8. Давиденка Л. Органызацыя дыяльносты прокуратури по профілактиці злочинів.-Харків.-1990р.-С.36. 9. Давиденка Л. Право України,-1997.-№ 6-С.43 9. Давиденка Л. Право України,-1997.-№ 5.-С.43 10. Конституційна законність і прокурорський нагляд: Збірник наукової праці. — М., 1994. — З. 26.

———————————- [1] В. Главговський, М. Руденка Право України.-1996р. [2] В. Гусаров, М. Руденка Право України.- 1995р. [3] Грошеве Ю. М., Пишньов Д. І. Теоретичні проблеми співвідношення прокурорського нагляду і відомчого (позавідомчого) контролю в системі АПК: Навч. посібник. -До., 1992. — З. 49. [4] Бакаєв Д. М. Питання підвищення ефективності прокурорського нагляду: Учеб. посібник. — Харків, 1993. — З 6-ї [5] Закон України «Про прокуратуру ». [6] Шумський П. В. Прокуратура Украъни.-1998. [7] Радянське адміністративне право: Підручник / Під ред. П. Т. Василенкова. — М., 1981.-С.219 [8] Конституційна законність і прокурорський нагляд: Збірник наукових праць. — М., 1994. — З. 26. [9] Давиденка Л. Органызацыя дыяльносты прокуратури по профілактиці злочинів.-Харків.-1990р.-С.36. [10] Давиденка Л. Право України,-1997.-№ 6-С.43 [11] Давиденка Л. Право України,-1997.-№ 5.-С.43 [12] Шумський П. В. Прокуратура України.-1998р.-с.12.