Гарантії ноторіату

Міністерство сільського господарства і продовольствия.

Російської Федерации Контрольная работа.

на уроках: «Нотариат».

Ковылкино 2003 г.

1. ГАРАНТІЇ НОТАРІАЛЬНОЇ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.

Нотаріус своєї діяльності безстороннім і незалежний. При виконанні своїх можливостей він керується лише однією Конституцією Російської Федерації, конституціями республік у складі Російської Федерації, Основами законодавства Російської Федерації про нотаріат, законодавчими актами Російської Федерації і республік у складі, і навіть правовими актами органів структурі державної влади автономної області, автономних округів, країв, областей, міст Москви й Санкт-Петербурга, прийнятих у межах їхніх компетенції, і навіть міжнародними договорами.

Отже, роблячи нотаріальні дії, нотаріус однаковою мірою мері зобов’язаний дотримуватися права кожній із які звернулися щодо нього сторін, не вправі обстоювати національні інтереси когось у збитки іншого. З іншого боку, у своїй вона може переслідувати особистих цілісний. Гарантії нотаріальної діяльності, встановлених у ст. 5 Основ. до того ж час гарантують дотримання і захисту прав клієнтів нотаріуса і йому можливість же не бути залежатиме від тиску, волі чи бажання зацікавлених осіб. При скоєнні кожного нотаріальної дії нотаріус керується лише чинним законодавством, самостійно приймаючи рішення отже однаково дотримуючись інтереси будь-яких які звернулися щодо нього громадян, і юридичних осіб. Ніхто немає права втручатися у виконання нотаріусом своїх професійних обязанностей.

При скоєнні нотаріальних дій, консультуванні з питань скоєння нотаріальних дій нотаріусу і працюють у нотаріальних конторах особам стають відомими різні відома і документи, що стосуються особистих інтересів громадян або діяльності юридичної особи. Найчастіше такі дані мають конфіденційний характер. Основи містять пряму заборону розголошувати дані, оголошувати документи, стали відомими нотаріусу у зв’язку з виконанням своїх службовими обов’язками, будь-які інформацію про скоєному чи котрий у виробництві нотаріальному дії. Така заборона поширюється на нотаріуса у тому разі, коли склав повноваження чи звільнився. Тільки суд вправі звільнити нотаріуса обов’язків зберігати таємницю: тоді як його виробництві є кримінальна справа проти нотаріуса у зв’язку з скоєнням їм нотаріальної дії. Вимога про збереження таємниці нотаріальної дії поширюється на всіх співробітників нотаріальної контори, яким буде стати відомими відома і документи у з виконанням ними своїх функций.

Проте, якщо інформацію про скоєних чи скоєних нотаріальних діях затребувані судом, прокуратурою, органами слідства, у зв’язки Польщі з які у їх виробництві кримінальними і цивільними справами, арбітражний суд у зв’язку з які у її розв’язанні суперечкою, то нотаріус в встановлені законом терміни зобов’язаний уявити необхідну інформацію. У зв’язку з цим будь-які документи з нотаріальної контори можуть бути видано тільки на запит названих органов.

Довідки про заповітах видаються тільки після смерті заповідача. У цьому слід пам’ятати таке: довідки про заповітах мали бути зацікавленими видано не лише спадкоємців за заповітом чи за законом, а й кожному особі, вважає, що заповіт може бути залишено заповідачем на користь. Проте видача такого рола довідок то, можливо зроблена суворо при пред’явленні починного свідчення про смерті заповідача чи нотаріально засвідченого його копії самі довідки що неспроможні утримувати даних про тому, на користь кого складено заповіт. Зміст заповіту то, можливо оголошено лише тій особі чи особам, зазначених у завещании.

Усі дані, що стосуються досконалого чи скоєного нотаріального дії, зокрема так і оформлення спадкових прав, охорони спадкового майна, нотаріальні документи чи його копії може бути видано тільки особам, від імені або за дорученням яких такі дії відбувалися чи відбуваються нотаріусом. У разі, якщо проговорилася особа, скоїла нотаріальне дію дає доручення іншій юридичній особі на отримання перелічених відомостей у нотаріальної конторі, то нотаріус не вправі відмовити у її видачі довіреній лицу.

До обов’язків нотаріуса входить обов’язкове направлення у податкові органи даних про вартості майна, переходить у порядку наслідування чи дарування. Закон про податок майно, що у власність громадян наслідування чи дарування, і навіть Інструкція Державної податкової адміністрації про порядок обрахунку податку з такої майна передбачають, що дані вартість переходить у власність громадян майна мають бути представлені в податковий орган пізніше 15-дневного терміну від моменту посвідчення угоди нотаріальної конторі. У порушення терміну на нотаріуса то, можливо накладено взыскание.

2. ПЕРЕДАЧА ЗАЯВ ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ. ПРИЙНЯТТЯ У ДЕПОЗИТ.

ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ БУМАГ.

Передача заяв фізичних і юридичиних лиц.

Згідно з статтею 86 Основ нотаріуси передають заяви громадян, підприємстві, установі і закупівельних організацій інших громадян, підприємствам, установам та організаціям особисто під розписку чи пересилає поштою з зворотним повідомленням. Закон надає право нотаріусу відправляти заяви фізичних чи юридичних осіб із використанням телефаксу, комп’ютерних мереж, і інших технічних средств.

Заяви, що їх передані, видаються нотаріусу не менш як за двох примірниках, одна з яких передається нотаріусом адресата однією з вищевказаних способів, а другий залишається на ділі нотаріальної контори. У разі направлення заяви з пошті воно доповнюється супровідним листом нотаріуса, також составляемым щонайменше ніж у двох примірниках, одна з яких прилучається до залишеному нотаріальної конторі примірнику заяви. На останньому у нотаріуса примірнику документу зазначається реєстровий номер, на яких нотаріус зареєстрував передачу заяви, та робиться позначка про сплату державного мита чи тарифа.

При особистої передачі заяви фізичних чи юридичних іншим фізичним чи юридичних осіб нотаріус бере від адресата розписку в отриманні їм заяви. Така розписка то, можливо совершена адресатом в вигляді окремого письмового документа чи учинена другою залишається у нотаріуса примірнику переданого заяви. У розписці мають бути зазначені повне ім'я (для фізичної особи) чи найменування (юридичне особи) адресата, найменування документа дата і його отримання адресатом. Текст розписки скріплюється підписом особи, який отримав документ, і якщо документ отримував представник юридичної особи, то розписці, крім підписи особи, мають бути зазначені його місце, прізвище, ім'я, по батькові з додатком друку цього юридичної особи. Інакше адресата від отримання документа їй пропонується викласти нотаріусу причини відмови. Зацікавлена обличчя, яке подало заяву щодо його наступної передачі, вправі просити нотаріуса про видачу йому свідчення про передачі заяви. Свідчення можна викласти нотаріусом на примірнику заяви, яка зберігається у заявника, чи складено як окремого документа. У свідоцтві вказується зміст отриманого на заяву відповіді чи фіксується факт те, що до призначеному терміну відповіді не получено.

Нотаріус передачу заяви і видачу відповідного свідоцтва реєструє в реєстрі для реєстрації нотаріальних дії та крім сплати державного мита (тарифу) пропонує яка звернулася щодо нього особі оплатити витрати на передачі заявления.

Ухвалення рішень у депозит грошових сум та обігу цінних бумаг.

Відповідно до Цивільним кодексом Російської Федерації і Основами (ст. 87) нотаріуси приймають від боржника на депозит нотаріальної контори на зберігання грошових сум й цінні папери, призначені передачі кредитору. Ухвалення рішень у депозит грошових сум та обігу цінних паперів виробляється нотаріусом за місцем виконання обязательства.

Дане нотаріальне дію виробляється нотаріусом у разі, коли боржник неспроможне особисто виконати зобов’язання. У ст. 327 Цивільного кодексу РФ міститься вичерпний перелік підстав щодо виконання боржником зобов’язання шляхом внесення суми боргу депозит нотаріальної конторы:

1) відсутність кредитора або особи, уповноваженого кредитором прийняти виконання, на місці, де зобов’язання має бути исполнено;

2) недієздатність кредитора і відсутність в нього представителя;

3) очевидне відсутність визначеності у тому, хто є кредитором по зобов’язанню, зокрема у зв’язку з суперечкою з цього приводу між кредитором та інші лицами;

4) ухиляння кредитора від ухвалення виконання чи іншого прострочення з його стороны.

Беручи гроші цінні папери депозит, нотаріус пропонує боржникові зробити письмового або усне заяву ухвалення засобів у депозит із зазначенням у ньому свого прізвища, імені, по батькові, і якщо це боржником є юридична особа — його повне найменування та «адреса місцезнаходження. Також у заяві мають бути зазначені найменування і останній відомий боржникові адресу особи, передачі якому внесено зазначені гроші й цінних паперів. У тексті заяви безпосередньо наводяться причини, якими зобов’язання може бути виконано особисто боржником. З іншого боку, боржник може за власним бажанням вказати обгрунтування і розрахунок суми що передаються у депозит грошей, або цінних бумаг.

Нотаріус під час проведення даного нотаріальної дії зобов’язаний перевіряти реальність фактів, куди посилається боржник як у підстави неможливості виконання особисто боргового зобов’язання. Прийнявши від боржника гроші цінних паперів, нотаріус видає йому відповідну квитанцію, або учиняет напис про внеску на залишається у боржника документі, який би заборгованість. Після цього нотаріус сповіщає кредитора, зазначеного боржником у відповідній заяві, ухвалення їм грошей, або цінних бумаг.

Після записи що надійшли до депозит грошових сум чи цінних, паперів книзі обліку депозитних операції ці суми записуються нотаріусом у книзі лицевих рахунків депонентів. Депонентом, з ім'ям якого відкривається лицьової рахунок, є фізичне чи юридична особа, яким приєднуються прийняті нотаріусом від боржника гроші цінних паперів, і яких відкриваються особі відрахування. У лицьових рахунках вказуються ім'я фізичного чи найменування юридичної особи, яких прийнято нотаріусом гроші цінних паперів, з якого зобов’язанню чи рахунок яких платежів вони внесено, їх сума, і навіть дата відправлення нотаріусом депоненту сповіщення про вступ з його ім'я грошей, або цінних бумаг.

Гроші чи цінних паперів, прийняті нотаріусом в депозит, здаються їм у банк або ту кредитну організацію, відповідно до виданої їй ліцензією здійснює діяльність із, прийому вкладів чи відкриттю рахунків. Цінні папери здаються нотаріусом до банку в опечатаних пакетах, у яких позначається номінальна вартість цих цінних паперів. У цьому нотаріус подає до банку заявление-опись здавання цінних паперів, у якому вказуються такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса (найменування нотаріальної контори), прийняв в депозит цінних паперів, й адреса його місцезнаходження; прізвище і ініціали нотаріуса, здає цінних паперів; найменування банку, у якому здаються цінних паперів; вид цінних паперів та його реквізити (номери, серії, номінальна вартість і т.д.).

Нотаріус видає належні кредитору гроші цінних паперів на підставі поданого їм заяви. У цьому заяві нотаріус робить оцінку встановити особистості кредитора (депонента), вказує документ, що посвідчує особу та її реквізити, вказує документ, підтверджує декларація про отримання депозитних сум. З отриманням грошей, або цінних паперів депонент розписується у тому отриманні на зазначеному заявлении.

Утв. Наказом Мін'юсту СРСР від 1 серпня 1975 р. № 20. Діє у частині, яка суперечить законодавству Російської Федерации.

Якщо боржник із внесенням грошей, або цінних паперів в депозит нотаріальної контори не вказує адресу кредитора, а нотаріусу адресу кредитора невідомий, то нотаріус попереджає боржника, обов’язок сповістити кредитора про депозиті лежить боржнику. У разі, якщо гроші чи цінних паперів надійшли у нотаріальну контору поштою чи у вигляді банківського платежу, те з які поступили сум утримується державна мито чи тариф, а решта суми приймається в депозит.

Список використовуваної литературы.

Власов Ю.Н. Нотаріат до: учебно — метод. Посібник. Изд.2-ое. Перераб.: — Юрайт — М., 2001.