Физиологические критерії здоров'я

Физиологические критерії здоров’я

Напомним, що інколи — це відсутність хвороб, певний рівень фізичної тренованості, підготовленості, функціонального стану організму, що є фізіологічної основою фізичного і психічного добробуту. З концепції фізичного (соматичного) здоров’я (Р. Л. Апанасенко, 1988), основним його критерієм можна вважати енергопотенціал біосистеми, оскільки життєдіяльність будь-якого живого організму залежить від можливості споживання енергії із довкілля, її акумуляції і мобілізації задля забезпечення фізіологічних функцій. По B. І. Вернадського, організм є відкриту термодинамічну систему, стійкість якої (життєздатність) визначається її енергопотенціалом. Чим більший міць і ємність реалізованого енергопотенціалу, і навіть ефективність його витрати, то вище рівень здоров’я індивіда. Оскільки частка аеробного энергопродукции переважає у сумі енергопотенціалу, то саме максимальна величина аеробних можливостей організму є основним критерієм його фізичного здоров’я дитини і життєздатності. Таке поняття біологічної сутності здоров’я цілком відповідає нашим уявленням про аеробного продуктивності, що є фізіологічної основою загальної витривалості і зниження фізичної работоспособности (їхній розмір детермінована функціональними резервами основних систем жизнеобеспечения—кровообращения і дихання).

Таким чином, основним критерієм здоров’я можна вважати величину МПК даного індивіда. Саме МПК є кількісним вираженням рівні здоров’я, показником «кількості» здоров’я. Крім МПК важливим показником аеробних можливостей організму є рівень порога анаеробного обміну (ПАНО), який відбиває ефективність аэробного процесу. ПАНО відповідає такий інтенсивності м’язової діяльності, коли він кисню уже не вистачає до повного енергозабезпечення, різко посилюються процеси бескислородного (анаеробного) освіти енергії з допомогою розщеплення речовин, багатих енергією (креатинфосфата і глікогену м’язів), та накопичення грошових молочної кислоти. При інтенсивності роботи з рівні ПАНО концентрація молочної кислоти у крові зростає від 2,0 до 4,0 ммоль/л, що біохімічним критерієм ПАНО.

Величина МПК характеризує потужність аэробного процесу, т. е. кількість кисню, яке організм здатний засвоїти (спожити) в одиницю часу (за 1 хв). Вона залежить переважно від двох чинників: функції кислородтранспортной системи та здібності працюючих кістякових м’язів засвоювати кисень. Ёкость крові (кількість кисню, що може зв’язати 100 мл артеріальною крові з допомогою сполуки його з гемоглобіном) залежно від рівня тренованості коливається не більше від 18 до 25 мл. У венозної крові, оттекшей від працюючих м’язів, міститься трохи більше 6—12 мл кисню (на 100 мл крові). Це означає, що висококваліфіковані спортсмени при напруженої роботи можуть споживати до 15—18 мл кисню з кожних 100 мл крові. Коли ж врахувати, що з тренуванні на витривалість у бігунів і лижників хвилинний обсяг крові може зростати до 30—35 л/мин, то вказане кількість крові забезпечить доставку до працюючих м’язам кисню та її споживання до 5,0—6,0 л/мин—это це і є величина МПК. Таким, найважливішим чинником, визначальним і лимитирующим величину максимальної аеробного продуктивності, є кислородтранспортная функція крові, яка від кисневою ємності крові, і навіть сократительной і «насосної» функції серця, визначальною ефективність кровообігу. Так само важливе значення мають і держава сама «споживачі» кисню — працюючі кісткові м’язи. По структурі та функціональними можливостями розрізняють два типу м’язових волокон — швидкі й повільні.

Быстрые (білі) м’язові волокна—это товсті волокна, здатні розвивати більшої сили і швидкість м’язового скорочення, але з пристосовані до тривалої роботи витривалість. У швидких волокнах переважають анаэробные механізми енергозабезпечення. Повільні (червоні) волокна пристосовані до тривалої малонотенсивной роботі — з допомогою значної частини кровоносних капілярів, змісту міоглобіну (м'язового гемоглобіну) та набуттям більшої активності окисних ферментів. Це окисні м’язові клітини, енергозабезпечення яких здійснюється аэробным шляхом (з допомогою споживання кисню). Оскільки склад м’язових волокон переважно генетично обумовлений, під час виборів спортивної спеціалізації цього чинника має враховуватися. То в бігунів на довгі дистанції і марафонців м’язи нижніх кінцівок на 70—80% складаються з повільних окисних волокон і лише з 20—30%—из швидких анаеробних. У бегунов-спринтеров, стрибунів і метальників співвідношення складу м’язових волокон протилежне. Ще один складова аеробного продуктивності организма—запасы основного енергетичного субстрату (м'язового глікогену), які визначають ємність аэробного процесу, т. е. здатність тривале час підтримувати рівень споживання кисню, близька до максимальному. Це зване час утримання МПК (табл. 3). Запаси глікогену в кістякових м’язах у нетренованих людей становлять близько 1,4%, а й у майстрів спорту — 2,2%. Вони можуть збільшуватися під впливом тренування на витривалість від 200 до 300—400 р, що еквівалентно 1200—1600 Ккал енергії (1 р вуглеводів при окислюванні дає 4,1 Ккал).

Максимальные значення аеробного потужності (ДУМАЮ відзначено в бігунів на довгі дистанції і лижників, а ємності — у марафонців і велосипедистов-шоссейников, т. е. в видах спорту, яківимагають максимальної тривалості м’язової діяльності. Зв’язок між аэробными можливостями організму, що станом здоров’я уперше було виявлено американським лікарем Купером (1970). Він довів, що, мають рівень МПК 42 мл/мин/кг і від, не страждають хронічні захворювання і мають показники артеріального тиску не більше норми. Понад те, було встановлено тісний взаємозв'язок величини МПК і внутрішніх чинників ризику ІХС: що стоїть рівень аеробних можливостей, краще показники артеріального тиску, холетеринового обміну і українськомовні маси тіла. Отже, ендогенні чинники ризику ІХС формуються лише за зниженні аеробних можливостей до певної межі. Гранична (порогова) величина МПК для чоловіків 42 мл/мин/кг, тоді — 35 мл/ мин/кг, що позначається як безпечний рівень соматичного здоров’я. Є дані, що обсяг аеробних можливостей може бути дуже інформативним критерієм прогнозування смерті тільки від серцево-судинних захворювань, а й у результаті злоякісних новоутворень (Б. М. Липовецький, 1985). У зв’язку з цим у час намітилася тенденція кількісного підходу до оцінювання рівні здоров’я (М. М. Амосов, Я. А. Бендет, 1984). По М. М. Амосову, «кількість» здоров’я визначається сумою резервних потужностей кислородтранспортной системи (МПК). Залежно від величини МПК для нетренованих людей виділяються 5 функціональних класів, чи рівнів, фізичного стану. Абсолютні значення МПК залежить від маси тіла, тому в жінок ці показники на 20—30% нижче, ніж чоловіків. Проте за порівнянні відносних показників на 1 кг маси тіла ці розбіжності у значної ступеня нівелюються. Цікаві дані про величину максимальної аеробного потужності серед населення країн із різним рівнем рухової активності.

Наиболее високі значення МПК відзначаються жителі Швеції (58 мл/кг) — країни знайомилися з традиційно високий рівень розвитку масової фізичної культури. З другого краю месте—американцы (49 мл/кг). Найнижчий показник аеробного продуктивності серед населення Індії (36,8 мл/кг), більшість якого схильна до пасивному, споглядальному способу життя. Такі результати досліджень, виконаних рамках Міжнародної біологічної програми. Для точнішого визначення рівня фізичного стану принято-оценивать його за відношення до належним величинам МПК (ДМПК), відповідним середнім значенням норми для даного віку і її статі. Їх можна розрахувати за такими формулам: для чоловіків: ДМПК== 52— (0,25Х вік), (1) тоді: ДМПК== 44— (0,20Х вік). (2) Знаючи належну величину МПК для даного індивіда та її фактичне значення, можна визначити %ДМПК: %ДМПК==МПКДМПК*100% (3)Определение фактичної величини МПК прямим методом дуже складно, у масової фізичну культуру широке распространение-получили непрямі методи визначення максимальної аеробного продуктивності розрахунковим шляхом.

Наиболее інформативним є тест PWC170 — фізична працездатність при пульсі 170 уд/мин. Випробуваному пропонуються дві відносно невеликі навантаження на велоэргометре (по 5 хв кожна, з інтервалом відпочинку 3 хв). Наприкінці кожної навантаження (після досягнення стійкого стану) підраховується частота серцевих скорочень. Розрахунок проводиться у разі формулі: PWC170==N1+(N2 — N1)*(170-f1/f2-f1) (4) -де N1 — потужність першої навантаження; N2мощность другий навантаження; f1 — ЧСС наприкінці першої навантаження; f2 — - ЧСС наприкінці другий навантаження. Розрахункова величина МПК (л/мин) визначається за такою формулою У. Л. Карпмана особам з невисокою ступенем тренованості: МПК=1,7.*PWC170+1240. (5). Розрахунок МПК за такою формулою Добельна вимагає виконання однократної навантаження субмаксимальной потужності на велоэргометре чи Степ-тесте: МПК == 1,29* корінь з N/f-60*T де Т — вікової коефіцієнт; f—частота серцевих скорочень на 5-ї хвилині роботи; N — потужність навантаження. Такою ж принципі грунтується тест Астранда — Риммниг. Перевірюваний виконує на протягом 5 хв однократную навантаження субмаксимальной потужності на велоэргометре (ЧСС приблизно 75% від максимальної) або у Степ-тесте (сходження сходинку заввишки 40 див чоловікам і 33 див — тоді). Наприкінці навантаження визначається величина ЧСС. Розрахунок ведеться за номограмме Астранда — Римминг. Знаючи потужність виконаної роботи і ЧСС, по номограмме можна визначити гаданий рівень МПК. Наприклад, у обследуемой жінки при потужності навантаження 600 кгм/мин наприкінці 5-ї хвилини ЧСС становила 156 уд/мин. На номограмме точки, відповідні потужності 600 кгм/мин і ЧСС 156 уд/мин (тоді), з'єднуємо прямий лінією. На перетині її з лінією МПК знаходимо величину максимального споживання кисню (у нашій прикладі дорівнює 2,4 л/мин). Для обліку віку випробуваного отриману величину потрібно помножити на поправочний вікової коефіцієнт.

При масовому обстеженні осіб, котрі займаються оздоровчої фізичної культурою, величину МПК і культурний рівень фізичного стану можна визначити з допомогою 1,5-мильного тесту Купера у природних умовах тренування. На виконання цього тесту необхідно пробігти з максимально можливої швидкістю дистанцію 2400 м (6 кіл по 400-метровой доріжці стадіону). У разі зіставлення результатів тесту з цими, отриманими щодо PWC170 на велоэргометре (Б. Р. Мильнер, 1985), було виявлено високий рівень кореляційної залежності з-поміж них, що дозволило розрахувати лінійне рівняння регресії: PWC170==(33,6—1,3Tk)±1,96, де Tk — тест Купера в частках хвилини (наприклад, результату тесту 12 хв 30 з дорівнює 12,5 хв), а PWC170 вимірюється в кгм/мин/кг. Знаючи величину тесту PWC170, за такою формулою (5) можна розрахувати МПК і побачити рівень фізичного стану випробуваного. Приблизний їх рівень МПК можна знайти й з допомогою 12-минутного тесту Купера, бо між швидкістю бігу і споживанням кисню також є прямий кореляційна залежність. Треба лише виміряти відстань, яке випробовуваний здатний пробігти за 12 хв доріжкою стадіону з максимальною швидкістю. Необхідно пам’ятати, що це тест не можна застосовувати непідготовленим які займаються. Оцінка рівня фізичного стану може здійснюватися як за величиною МПК, а й у прямим показниками фізичної працездатності. До них належать тест PWC170 і субмаксимальный велоэргометрический тест. Ці показники вимірюються в одиницях потужності виконуваної роботи (кгм/мин чи Вт).

С віком функціональні можливості апарату кровообігу знижуються, тому потужність роботи визначається: для таких людей 40 лет—при ЧСС 150 уд/мин PWC170, 50 років— 140, 60 років— 130 уд/мин. У середньому нормальними показниками тесту PWC170 в молоді чоловіків вважається потужність навантаження 1000 кгм/мин, в жінок — 700 кгм/мин. Більше інформативні не абсолютні, а відносні значення тесту — потужність роботи з 1 кг маси тіла: молодих чоловіків середня норма-равна 15,5 кгм/мин/кг, тоді — 10,5 кгм/мин/кг. Дуже цінні даних про функціональному стан організму можна отримати роботу під час проведення максимального велоэргометрического тесту, який передбачає поетапне збільшення навантаження до максимально можливої (для даного індивіда). Під час проведення велоэргометричного тесту в робітників Р. Л. Апанасенко (1988) дійшов висновку: порогової величині фізичної працездатності, що гарантує стабільне здоров’я, відповідає потужність навантаження в останній щаблі тесту, рівна чоловікам 2,8, а жінок— 2,0 Вт/к* (відповідно 42 і 35 мл/кг ДУМАЮ. За даними Б. А. Пироговой (1985), критичної кордоном потужності, показаної в максимальному велоэргометрическом тесті, вважається величина, рівна 190 Вт (чи 3 Вт/кг чоловікам і 2 Вт/кг тоді). Зменшення показників фізичної працездатності нижче зазначених величин призводить до прогрессирующему зростанню захворюваності. Слід зазначити, у процесізанять оздоровчої фізичної культурою як функціональної проби використовується субмаксимальный велоэргометрический тест, за проектною потужністю навантаження відповідний 75% від належної вікової величини МПК. Оскільки між споживанням кисню і частотою серцевих скорочень є тісний залежність, то збільшення навантаження у тісті виробляється рівня ЧСС, відповідного 75% від МПК. Потужність роботи, показана нині величині ЧСС, й вважається максимальної для даного випробуваного. Під час проведення субмаксимального велоэргометрического тесту (75% МПК) у здорових чоловіків 30—80 років отримані такі результати.

Хотя показники фізичної працездатності найбільш об'єктивно відбивають рівень фізичного стану, щодо його оцінки можна використовувати та інші мероки, засновані на кореляційної залежності між величиною МПК основними функціональними показниками систем життєдіяльності організму. Так, кількість здоров’я можна орієнтовно визначити, користуючись бальної системою оцінок рівня фізичного стану. Залежно від величини кожного функціонального показника нараховується певну кількість бйллов (від —2 до -(-7). Рівень здоров’я оцінюється за сумою балів всіх показників. Одна з цих систем запропонована професором Р. Л. Апанасенко. Така система оцінки рівні здоров’я можна використовувати у врачебно-физкультурных диспансерах чи кабінетах здоров’я при поліклініках. Її перевагу у тому, що вона не проведення спеціального велоэргометрического тесту, який буде необхідний визначення фізичної працездатності. По даної системи оцінок безпечний рівень здоров’я (вищий за середній) обмежується 14 балами. Це найменша сума балів, що гарантує відсутність клінічних ознак хвороби. Характерно, що IV і V рівню ставляться тільки той, регулярно займаються оздоровчої тренуванням (переважно бігом). Хоча така оцінка рівня здоров’я є менш точної, вона дозволяє з допомогою визначення найпростіших функціональних показників швидко провести масове медичного обстеження і диспансеризацію населення. Через війну виявляються особи з ослабленим здоров’ям і притягнуто до занять фізичної культурою. При поглибленому медичному обстеженні осіб, котрі займаються фізичної культурою, й оцінки її ефективності бажано визначати також вміст у крові ліпопротеїдів високої густини, є провідними чинником в патогенезі атеросклерозу.

Чем вище зміст ЛВП, тим менше небезпека розвитку патологічного процесу, і навборот (безпечний рівень ЛВП чоловікам — 45 мг% і більше, тоді — 55 мг% і більше). Кількісна оцінка рівня фізичного стану (УФС) дає цінні інформацію про стан здоров’я і функціональні можливості організму, що дозволяє прийняти необхідні заходи профілактики захворювань, і зміцнення здоров’я. Встановлено, що успішний розвиток хронічних соматичних захворювань відбувається тлі зниження УФС до певної критичної величини. Так, при масовому обстеженні на осіб із різним фізичним станом (Р. Л. Апанасенко, 1988) виявлено, що захворюваність зростала паралельно зниження УФС. У групі обстежених з великим УФС (101% ДМПК і від) нема хронічних соматичних захворювань, групи з УФС вищий за середній (91— 100% ДМПК) захворювання виявили ні в 6% всіх обстежених, групи із середнім УФС (75—90% ДУМАЮ різні хронічні заболевания—уже у 25% обстежених. Аналогічні дані отримані Є. А. Пироговой (1985) під час обстеження жителів міста Києва віці 18—75 років. Різні порушення у діяльності серцево-судинної системи виявлено лише групі обстежених з III і IV рівнем фізичного стану, що становить 7% всіх можна побачити. У цьому відзначалися зниження сократительной і «насосної» функцій серця, підвищення артеріального тиску. У чоловіків понад 50 років із УФС нижчий від середнього (75% ДМПК) часом діагностовано атеросклероз і коронарна хвороба серця, окремі перенесли інфаркт міокарда. Отже, безпечний рівень соматичного здоров’я, який убезпечить відсутність хвороб, мають лише котрі мають високий рівень фізичного стану.

Понижение УФС супроводжується прогресуючим зростанням захворюваності та зниженням функціональних резервів організму до межі, що із патологією. Слід зазначити, що відсутність клінічних проявів хвороби ще свідчить про наявність стабільного здоров’я. Середній рівень фізичного стану, очевидно, може розцінюватися як критичний. Подальше зниження Уфі вже веде до клінічного прояву хвороби з відповідними симптомами. Отже, рівень соматичного (фізичного) здоров’я відповідає цілком певному рівню фізичного стану. У зв’язку з цим найважливішої завданням вітчизняної охорони здоров’я є обстеження всього дорослого населення з єдиною метою діагностики УФС та її підвищення з допомогою коштів оздоровчої фізичної культури.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.