Кодекс законів про працю за станом 13.11.2000 г

Кодекс законів про працю Російської Федерации.

(по состонию на 13.11.2000).

Зміст: Глава I. Загальні засади Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю Російської Федерації Стаття 2. Основні трудові правничий та обов’язки працівників Стаття 3. Регулювання праці членів колгоспів та інших кооперативних організацій Стаття 4. Законодавство про працю Стаття 5. Недійсність умов договорів про працю, погіршують становище працівників Глава II. Колективний договір Стаття 7. Колективний договір Глава III. Трудової договір (контракт) Стаття 15. Сторони і змістом трудового договору (контракту) Стаття 16. Гарантії прийому працювати Стаття 17. Термін трудового договору (контракту) Стаття 18. Укладання трудового договору (контракту) Ст. 19. Заборона вимагати прийому працювати документи, крім передбачених законодавством Стаття 20. Обмеження спільної служби родичів Стаття 21. Випробування прийому працювати Стаття 22. Термін випробування прийому працювати Стаття 23. Результат випробування прийому працювати Стаття 24. Заборона вимагати виконання роботи, не зумовленої трудовим договором (контрактом) Стаття 25. Переклад в іншу роботу. Зміна істотних умов праці Стаття 26. Тимчасовий переклад в іншу роботу у разі виробничої необхідності Стаття 27. Тимчасовий переклад в іншу роботу у разі простою Стаття 28. Обмеження перекладу на некваліфіковані роботи Стаття 29. Підстави припинення трудового договору (контракту) Стаття 30. Продовження дії термінового трудового договору (контракту) на невизначений термін Стаття 31. Розірвання трудового договору (контракту), укладеного на невизначений термін, з ініціативи працівника Стаття 32. Розірвання термінового трудового договору (контракту) по ініціативи працівника Стаття 33. Розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації Стаття 34. Переважна декларація про залишення на роботі за скорочення чисельності чи штату працівників Стаття 35. Розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації підприємства, установи, організації з попереднього згоди відповідного виборного профспілкового органу Стаття 36. Вихідний посібник Стаття 37. Розірвання трудового договору (контракту) на вимогу профспілкового органу Стаття 38. Відсторонення з посади Стаття 39. Трудова книжка Стаття 40. Видача довідки стосовно роботи та заробітної плати Глава III-A. Забезпечення зайнятості і гарантії реалізації права на працю Стаття 40.1 Гарантії реалізації громадян на працю Стаття 40.2 Підстава і Порядок вивільнення працівників Стаття 40.3 Пільги і компенсації высвобождаемым працівникам Глава IV. Робоча час Стаття 42. Нормальна тривалість робочого дня Стаття 43. Скорочена тривалість робочого дня до працівників молодший вісімнадцяти років Стаття 44. Скорочена тривалість робочого дня до працівників на роботах з шкідливими умовами праці Стаття 45. Скорочена тривалість робочого дня окремих категорій працівників Стаття 46. П’ятиденна і шестиденний робочий тиждень і тривалість щоденної роботи Стаття 47. Тривалість роботи напередодні святкових і вихідних днів Стаття 48. Праця у нічний час Стаття 49. Неповне робочий час Стаття 50. Початок і закінчення щоденної роботи Стаття 51. Змінна робота Стаття 52. Суммированый облік робочого дня Стаття 53. Поділ робочого дня на частини Стаття 54. Обмеження понаднормових робіт Стаття 55. Виняткові випадки, коли допускаються понаднормові роботи Стаття 56. Граничне кількість понаднормових робіт Глава V. Час відпочинку Стаття 57. Перерва на відпочинок і продукти харчування Стаття 58. Вихідні дні Стаття 59. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку Стаття 60. Загальний вихідного дня Стаття 61. Вихідні дні на безупинно діючих підприємствах, в установах, організаціях Стаття 62. Вихідні дні на підприємствах, у державних установах, організаціях, що з обслуговуванням населення Стаття 63. Заборона роботи у вихідні. Виняткові випадки залучення окремих працівників до роботи у вихідні Стаття 64. Компенсація до праці в вихідного дня Стаття 65. Святкові дні Стаття 66. Щорічні відпустки Стаття 67. Тривалість відпустки Стаття 68. Додаткові відпустки Стаття 70. Невключення відпусток по тимчасової непрацездатності чи з вагітності і пологами рахунок щорічних відпусток Стаття 71. Порядок надання відпусток Стаття 72. Літочислення стажу роботи, що дає декларація про відпустку Стаття 73. Черговість надання відпусток Стаття 74. Щорічне надання відпустки. Виняткові випадки перенесення відпустки Стаття 75. Неприпустимість заміни відпустки грошової компенсацією Стаття 76. Відпустку без збереження зарплати Глава VI. Заробітну плату Стаття 77. Оплата за працею Стаття 78. Мінімальний розмір оплати праці Стаття 80. Оплату праці робочих Стаття 81. Оплату праці керівників, фахівців і кількість службовців Стаття 81.1 Індексацію оплати праці Стаття 82. Оплату праці, які у особливі умови Стаття 83. Системи оплати праці Стаття 84. Винагороду за підсумками річний роботи Стаття 85. Оповіщення працівників про майбутнє запровадження нових, або зміну умов оплати праці Стаття 85.1 Оплата при відхилення від нормальні умови праці Стаття 86. Оплату праці і під час робіт різної кваліфікації Стаття 87. Оплату праці при поєднанні професій і виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників Стаття 88. Оплата роботи у понаднормове час Стаття 89. Оплата роботи у святкові дні Стаття 90. Оплата роботи у нічний час Стаття 91. Оплату праці при невиконанні норм вироблення, при шлюбі продукції і на просте, які мали місце з вини працівника Стаття 92. Порядок оплати праці при невиконанні норм вироблення Стаття 93. Порядок оплати праці під час виготовлення продукції, яка виявилася шлюбом Стаття 94. Порядок оплати часу простою і за освоєнні нових виробництв (продукції) Стаття 95. Збереження зарплати під час перекладу в іншу постійну менш оплачувану роботи й переміщенні Стаття 96. Терміни виплати зарплати Стаття 97. Місце виплати зарплати Стаття 98. Терміни розрахунку під час звільнення Стаття 99. Відповідальність за затримку видачі трудовий книжки Стаття 100. Розрахункові книжки Глава VII. Норми праці та відрядні розцінки Стаття 102. Норми праці Стаття 103. Запровадження, заміна та перегляд норм праці Стаття 104. Заміна і перегляд єдиних і типових норм Стаття 105. Визначення розцінок при відрядною оплаті Стаття 106. Збереження за працівниками — винахідниками і рационализаторами колишніх розцінок визначений термін Стаття 107. Встановлення нормованих завдань і норми обслуговування Стаття 108. Забезпечення нормальні умови роботи з виконання норм вироблення Глава VIII. Гарантії і компенсації Стаття 110. Гарантії до працівників, обраних на виборні посади на державних органах Стаття 111. Гарантії до працівників тимчасово виконання державних чи громадських обов’язків Стаття 112. Гарантії до працівників, спрямованих підвищення кваліфікації Стаття 113. Гарантії до працівників, спрямованих на обстеження у медичні заклади Стаття 114. Гарантії до працівників, є донорами Стаття 115. Гарантії для работников-изобретателей і раціоналізаторів Стаття 116. Гарантії і компенсації при відрядженнях і переїзді працювати в іншу місцевість Стаття 117. Компенсація за знос інструментів, що належать працівникам Стаття 118. Обмеження матеріальну відповідальність працівників за збитки, заподіяний підприємству, установі, організації Стаття 118.1. Добровільне відшкодування працівниками шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації Стаття 119. Гарантії під час встановлення розмірів матеріальну відповідальність працівників за ущерб, причиненный підприємству, установі, організації Стаття 121. Випадки повною матеріальною відповідальності працівників Стаття 121.1 Письмові угоди про повною матеріальною відповідальності Стаття 121.2 Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність Стаття 121.3 Визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації Стаття 122. Порядок відшкодування збитків, заподіяної підприємству, установі, організації Стаття 123. Облік конкретних обставин при покладання матеріальної відповідальності на працівника Стаття 124. Обмеження утримань з зарплати. Стаття 125. Обмеження розміру утримань з зарплати Стаття 126. Заборона утримань з деяких сум, які підлягають виплаті працівникам Глава IX. Трудова дисципліна Стаття 127. Обов’язки працівників Стаття 128. Забезпечення трудовий дисципліни Стаття 129. Обов’язки адміністрації Стаття 130. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Статути й положення про дисципліни Стаття 131. Заохочення за успіхи у роботі Стаття 132. Порядок застосування заохочень Стаття 133. Переваги і пільги до працівників, успішно, й сумлінно виконують свої трудові обов’язки Стаття 134. Заохочення за особливі трудові заслуги Стаття 135. Стягнення порушення трудовий дисципліни Стаття 136. Порядок застосування і оскарження дисциплінарних стягнень Стаття 137. Зняття дисциплінарного стягнення Стаття 138. Передача питання щодо порушення трудовий дисципліни на розгляд колективу Глава X. Охорона праці Стаття 139. Забезпечення здорових і безпечних умов праці Стаття 140. Дотримання вимог охорони праці для будівництва і експлуатації виробничих будинків, споруд й устаткування Стаття 141. Заборона входження у експлуатацію підприємств, які відповідають вимогам охорони праці Стаття 142. Заборона передачі у серійне виробництво зразків нових машин та устаткування, котрий відповідає требованиям охорони праці Стаття 143. Правила з охорони праці, обов’язкові адміністрації Стаття 144. Інструктаж працівників із техніці безпеки і виробничої санітарії Стаття 145. Інструкції з охорони праці, обов’язкові до працівників Стаття 146. Контроль над виконанням вимог інструкцій з охорони праці Стаття 147. Обов’язки адміністрації з розслідування і обліку нещасних випадків з виробництва Стаття 148. Кошти на заходи щодо охорони праці Стаття 149. Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуальної захисту Стаття 150. Видача мила і знешкоджуючих коштів Стаття 151. Видача молока і лікувально-профілактичного харчування Стаття 152. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою Стаття 153. Перерви, включаемые у час Стаття 154. Медичні огляди працівників деяких категорій Стаття 155. Переклад більш легку роботу Стаття 156. Оплату праці працівників, переведених більш легку роботу Стаття 157. Застосування праці інвалідів Стаття 158. Перевезення в лікувальні установи працівників, хворих дома роботи Стаття 159. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникам ушкодженням їх здоров’я Глава XI. Праця жінок, і навіть працівників, Стаття 160. Роботи, у яких забороняється застосування праці жінок Стаття 161. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час Стаття 162. Заборона нічних, понаднормових робіт та напрями в відрядження вагітних жінок Сінгапуру й жінок, які мають дітей до трьох років Стаття 163. Обмеження нічних, понаднормових робіт та напрями в відрядження працівників, мають неповнолітніх цих діток або здійснюють те що хворих членами їхнім родинам Стаття 163.1. Додатковий вихідного дня Стаття 164. Переклад більш легку роботу вагітних жінок Сінгапуру й жінок, які мають дітей до півтора року Стаття 165. Відпустки вагітним і пологам Стаття 166. Приєднання до відпустки вагітним і пологам щорічного відпустки Стаття 167. Відпустки після виходу дитину Стаття 168. Відпустку працівникам, що усиновили дитину Стаття 169. Перерви для годівлі дитини Стаття 170. Гарантії прийому роботу і звільнення вагітних жінок Сінгапуру й працівників, мають неповнолітніх дітей Стаття 171. Видача вагітним жінкам путівок в санаторії і майже відпочинку і надання їм матеріальної допомоги Стаття 172. Обслуговування жінок на підприємствах, в організаціях із широкою застосуванням жіночого праці Стаття 172.1 Гарантії і пільги особам, які мають дітей без матері Глава XII. Праця молоді Стаття 173. Вік, від якого допускається прийом працювати Стаття 174. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах Стаття 175. Роботи, у яких забороняється застосування праці осіб молодший вісімнадцяти років Стаття 176. Медичні огляди молоді Стаття 177. Заборона залучати працівників молодший вісімнадцяти років до нічним і сверхурочным роботам Стаття 178. Відпустки працівникам до 18-ти років Стаття 179. Норми вироблення молодих робочих Стаття 180. Оплату праці працівників молодший вісімнадцяти років при скороченою тривалості щоденної роботи Стаття 181. Квотування робочих місць для працевлаштування молоді Стаття 182. Забезпечення роботою осіб, які закінчили освітні установи початкового, середньої й вищої професійної освіти Стаття 183. Додаткові гарантії до працівників до 18-ти років при розірвання трудового договору (контракту) Глава XIII. Пільги до працівників, Стаття 184. Організація професійного навчання з виробництва Стаття 185. Навчання не більше робочого дня Стаття 186. Надання роботи у відповідність до отриманої кваліфікацією Стаття 187. Створення необхідних умов суміщення роботи із навчанням Стаття 188. Заохочення працівників, які суміщають роботи з навчанням Стаття 189. Пільги до працівників, учнів в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах Стаття 190. Скорочення робочого дня для учнів в загальноосвітніх школах Стаття 191. Відпустки у зв’язку з навчанням в загальноосвітніх школах Стаття 192. Час надання щорічних відпусток які навчаються в загальноосвітніх школах Стаття 193. Ограничение залучення учнів в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах до сверхурочным роботам Стаття 194. Відпустки у зв’язку з навчанням в професійно-технічних навчальних закладах Стаття 195. Відпустки для здачі вступних іспитів у вищі і середні спеціальні навчальними закладами Стаття 196. Пільги до працівників, учнів в освітніх установах початкового, середньої й вищої професійної освіти Стаття 197. Скорочення робочого дня для учнів в вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах Стаття 198. Відпустки у зв’язку з навчанням в вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах Стаття 199. Відпустку ознайомлення з зусиль для обраної вузької спеціальності і підготовки матеріалів до дипломному проекту Стаття 200. Оплата проїзду до місця перебування заочного навчального закладу Глава XIV. Трудові суперечки Стаття 201. Органи, розглядають трудові суперечки Стаття 202. Порядок розгляду трудових суперечок Стаття 203. Організація комісій з трудових спорів Стаття 204. Компетенція комісій з трудових спорів Стаття 205. Строк обігу до комісії з трудовим суперечкам Стаття 206. Порядок розгляду трудового спору у комісії Стаття 207. Порядок прийняття рішень комісією з трудових спорів Стаття 208. Перенесення розгляду трудового спору в районний (міської) народний суд оскарження рішення комісії з трудових суперечкам Стаття 209. Виконання рішень комісії з трудових суперечкам Стаття 210. Трудові суперечки, аналізовані у районних (міських) народних судах Стаття 211. Терміни звернення по дозвіл трудового спору в районний (міської) народний суд Стаття 212. Звільнення працівників від судових витрат Стаття 213. Винесення рішень щодо суперечкам про звільнення й переведення в іншу роботу Стаття 214. Покладання матеріальну відповідальність на посадова особа, винна в незаконному звільненні чи перекладі Стаття 215. Виконання рішень про відновлення на роботі Стаття 216. Задоволення грошових вимог працівника Стаття 217. Обмеження стягнення сум, виплачених у вирішенні органів, розглядають трудові суперечки Стаття 218. Особливості розгляду трудових суперечок працівників окремих категорій Стаття 219. Розгляд суперечок встановити нових, або зміні існуючих умов праці Стаття 220. Порядок розгляду колективних трудових суперечок (конфліктів) Стаття 221. Літочислення термінів, передбачених справжнім Кодексом Глава XV. Професійні союзи. Участь працівників Стаття 225. Право працівників на об'єднання в професійні спілки Стаття 226. Права професійних спілок Стаття 227. Право працівників брати участь у управлінні підприємствами, установами, організаціями Стаття 228. Обов’язки адміністрації з створення умов, які забезпечують участь працівників у управлінні підприємствами, установами, організаціями Стаття 230. Права відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації Стаття 231. Повноваження профспілкових органів під час здійснення ними контролю над виконанням законодавства про працю за жилищно-бытовым обслуговуванням працівників Стаття 232. Відрахування коштів підприємствами і міжнародними організаціями профспілковим органам на культурно-масову і фізкультурну роботу Стаття 233. Надання відповідним виборним профспілковим органам підприємств, установ, організацій приміщень, транспортних засобів і зв’язку Стаття 234. Надання відповідним виборним профспілковим органам підприємств, установ, організацій будинків, приміщень, споруд, садочків і з парків для ведення лантухтурно-просветительной, оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи Стаття 235. Додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників, членів комісії з трудових суперечок і членів рад трудових колективів Глава XV-A. Трудової колектив Стаття 235.1. Повноваження колективу Глава XVI. Державне соціальне страхування Стаття 236. Поширення соціального страхування усім працівників Стаття 237. Внески на державне соціальне страхування Стаття 238. Види забезпечення з державного соціального страхування Стаття 239. Допомога за тимчасової непрацездатності Стаття 240. Забезпечення посібниками вагітним і пологам, при усиновленні дитини Стаття 240.1. Умови видачі й розміри посібники з державному соціального страхування Стаття 240.2. Забезпечення по обов’язковому соціального страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань Стаття 241. Пенсійне забезпечення Стаття 242. Пенсії від старості Стаття 243. Пенсія за інвалідністю Стаття 243.1. Пенсія із нагоди втрати годувальника Стаття 243.2. Посібник на поховання Глава XVII. Нагляд контроль над дотриманням законодавства про працю Стаття 244. Органи нагляду й контролю над дотриманням законодавства про праці Стаття 245. Державний нагляд над безпечним веденням робіт у промисловості Стаття 246. Державний енергетичний нагляд Стаття 247. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд Стаття 247.1. Державний нагляд за ядерній сфері та радіаційної безпекою Стаття 248. Громадського контролю над виконанням законодавства про працю Стаття 249. Відповідальність порушення законодавства про працю Глава XVIII. Особливості регулювання праці окремих категорій працівників Стаття 250. Пільги у сфері праці декому категорій працівників Стаття 251. Пільги у сфері праці до працівників, що працюють у районах Крайньої Півночі й у прирівняних до них місцевостях Стаття 252. Особливості регулювання праці окремих галузях народного господарства Стаття 253. Особливі умови праці сезонних, тимчасових та інших категорій працівників Стаття 254. Додаткові підстави припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов Стаття 255. Матеріальна відповідальність працівників у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує номінальний размер

Глава I. Загальні положения.

Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю Російської Федерации.

Кодекс законів про працю Російської Федерації регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивність праці, поліпшити якість роботи, підвищення ефективності громадського виробництва та підйому цій основі матеріального і охорони культурної рівня життя трудящих, зміцненню трудовий дисципліни і поступового перетворенню праці в благо суспільства на першу життєву потреба кожного працездатної людини (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168).

Кодекс законів про працю Російської Федерації встановлює високий рівень умов праці, всебічну охорону трудових прав працівників (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 2. Основні трудові правничий та обов’язки работников.

Відповідно до Конституцією Російської Федерації - Росії кожен має право працю, що він вільно вибирає чи який вільно погоджується, права розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати професію, і рід занять, і навіть декларація про захисту від безработицы.

Примусовий працю запрещен.

Кожен працівник проти неї: на умови праці, відповідальні вимогам безпеки і гігієни; відшкодування збитків, заподіяної ушкодженням здоров’я у зв’язку з роботою; на однакову винагороду за рівний працю без який би не пішли дискримінації і нижчих за встановлений законом мінімальної відстані; відпочивати, який забезпечувався б встановленням граничною тривалості робочого дня, скороченим робочим днем для низки професій та виконання робіт, наданням щотижневих вихідних днів, святкових днів, і навіть оплачуваних щорічних відпусток; на об'єднання в професійні спілки; на соціального забезпечення віком, при втрати працездатності й у інших встановлених законом випадках; на судову захист своїх трудових прав.

Робітник зобов’язаний: сумлінно виконувати трудові обов’язки; дотримуватися трудову дисципліну; бережно ставитися до майна підприємства, установи, організації; виконувати встановлених норм праці. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 3. Регулювання праці членів колгоспів та інших кооперативних организаций.

Праця членів колгоспів та інших кооперативних організацій регулюється їх статутами, і навіть законодавством, які належать до колгоспам й іншим кооперативним організаціям. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543- 1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 4. Законодавство про труде.

Законодавство Російської Федерації про працю складається з справжнього Кодексу та інших актів трудового законодавства Російської Федерації і республік у складі Російської Федерации.

На території Російської Федерації до прийняття відповідних законодавчих актів застосовуються норми колишнього Радянського Союзу РСР у частині, не суперечить Конституції та законодавству Російської Федерації, і навіть міжнародних угод (договорами) з участю Російської Федерації. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 5. Недійсність умов договорів про працю, погіршують становище работников.

Умови договорів про працю, що погіршують становище працівників із порівнянню із законодавством про працю, недійсні. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Адміністрація підприємства, установи, організації що з радою колективу і відповідатиме виборним профспілковим органом вправі встановлювати рахунок власних коштів додаткові проти законодавством трудові і соціально-побутові пільги до працівників колективу чи окремих категорій працівників. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 05 лютого 1988 р.- Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168);

Глава II. Колективний договор

Стаття 7. Колективний договор

Колективний договір — правової акт, регулюючий трудові, соціальноекономічні та професійні відносини між роботодавцем і працівниками для підприємства, у пихатій інституції, организации.

Порядок розробки та укладання колективного договору регулюється Законом Російської Федерації «Про колективних договорах і угодах ». (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Глава III. Трудової договір (контракт).

Стаття 15. Сторони і змістом трудового договору (контракта).

Трудової договір (контракт) є угода між працівником роботодавцем (фізичним або юридичною особою), яким працівник зобов’язується виконувати роботу з певної спеціальності, кваліфікації чи посади підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядком, а роботодавець (фізичне або юридична особа) зобов’язується виплачувати працівникові зарплатню забезпечуватиме умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторон.

Інколи справа, передбачених федеральними законів і іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, в трудовому договорі можуть утримуватися умови нерозголошення працівником відомостей, складових службову чи комерційну таємницю, стали відомими працівникові у зв’язку з виконанням їм службових обязанностей.

Стаття 16. Гарантії прийому на работу.

Забороняється необгрунтовані відмови у прийомі на работу.

Яке би там не було пряме чи непряме обмеження правий чи встановлення прямих чи непрямих переваг прийому працювати в залежність від статі, раси, національності, мови, соціального походження, майнового становища, місце проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежність до громадським об'єднанням, і навіть інших обставин, які пов’язані діловими якостями працівників, не допускається. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Не є дискримінацією відмінності, винятку, вподобання й обмеження прийому працювати, визначених властивими даному виду праці вимогами або обумовлені особливої турботою держави про особу, що потребують підвищеної соціальної і підвищення правової защите.

Стаття 17. Термін трудового договору (контракта).

Трудові договори (контракти) заключаются:

1) на невизначений срок;

2) визначений термін трохи більше п’яти лет;

3) тимчасово виконання певної работы.

Термінове трудового договору (контракт) залежить від випадках, коли трудові відносини неможливо знайти встановлено на невизначений термін із урахуванням характеру майбутньої роботи, чи умов виконання, чи інтересів працівника, соціальній та випадках, безпосередньо передбачених законом. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543- 1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 18. Укладання трудового договору (контракта).

Трудової договір (контракт) залежить від письмовій формах. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Прийом працювати оформляється наказом (розпорядженням) адміністрації підприємства, установи, організації. Наказ (розпорядження) оголошується працівникові під расписку.

Фактичне припущення на роботу вважається укладанням трудового договору, незалежно від цього, був чи прийом працювати належно своїх оформлен.

Працівникові, запрошеному працювати гаразд перекладу з іншого підприємства, установи, організації з узгодженню між керівниками підприємств, установ, організацій, може бути відмовлено у укладанні трудового договора.

Ст. 19. Заборона вимагати прийому працювати документи, крім передбачених законодательством.

Під час прийому працювати забороняється вимагати від трудящих документи, крім передбачених законодательством.

Стаття 20. Обмеження спільної служби родственников.

Забороняється спільна служба однією й тому самому державному — чи муніципальному підприємстві, у пихатій інституції, організації осіб, які перебувають між собою у близьку кревність чи властивості (батьки, дружини, брати, сестри, сини, дочки, і навіть брати, сестри, батьки та діти подружжя), якщо їх служба пов’язані з безпосередньої підпорядкованістю чи підконтрольністю однієї з них другому.

У необхідних випадках винятки з цього правила можуть встановлюватися Радою Міністрів Російської Федерації. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 21. Випробування прийому на работу.

Під час укладання трудового договору (контракту) може бути зумовлене угодою сторін випробування із єдиною метою перевірки відповідності працівника поручаемой йому роботі. Умова про випробування має зазначене у наказі (розпорядженні) про зарахування працювати. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

У період випробування працівники повністю поширюється законодавство про труде.

Випробування не встановлюється прийому працювати: осіб, які досягли вісімнадцяти років; молодих робочих після закінчення професійно-технічних навчальних закладів; молодих фахівців із закінченні вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; інвалідів Великої Вітчизняної війни, спрямованих працювати має значення броні. Випробування не встановлюється також за прийомі на роботу у іншу місцевість і за перекладі роботу в інше підприємство, в установа, организацию.

Стаття 22. Термін випробування прийому на работу.

Термін випробування, якщо інше встановлено законодавством, неспроможна перевищувати трьох місяців і, а окремих випадках, за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом, — шість місяців. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

У випробувальний термін не зараховуються період тимчасової працездатності, при інші періоди, коли працівник був відсутній на роботі по поважним причинам.

Стаття 23. Результат випробування прийому на работу.

Якщо термін випробування минув, а працівник продовжує роботу, його вважають витримали випробування, і наступне розірвання трудового договору (контракту) можлива тільки загальних основаниях.

При незадовільному результаті випробування звільнення працівника від роботи виробляється адміністрацією підприємства, установи, організації без узгодження з відповідною виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації та без виплати вихідної допомоги. Таке звільнення з посади працівник може оскаржити в районний (міської) народний суд. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 24. Заборона вимагати виконання роботи, не зумовленої трудовим договором (контрактом).

Адміністрація підприємства, установи, організації немає права вимагати від працівника виконання роботи, не зумовленої трудовим договором (контрактом). (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 25. Переклад в іншу роботу. Зміна істотних умов труда.

Переклад в іншу роботу в тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації, і навіть переклад працювати інше підприємство, в установа, організацію або у іншу місцевість, хоча б разом із підприємством, установою, організацією, можлива тільки з дозволу працівника, за винятком випадків, передбачених у статтях 26 і 27 справжнього Кодекса.

Не вважається переведенням іншу роботи й не вимагає згоди робітника переміщення його за тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації інше робоче місце, до іншого структурне підрозділ у тій місцевості, доручення роботи з іншому механізмі чи агрегаті не більше спеціальності, кваліфікації чи посади, зумовленої трудовим договором (контрактом). Адміністрація немає права переміщати працівника працювати, протипоказану йому за стану здоровья.

У зв’язку з змінами у організації виробництва та праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи з тієї ж спеціальності, кваліфікації чи посади. Про зміни істотних умов праці - систем і дрібних розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановленні чи скасування неповного робочого дня, суміщення професій, зміні розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути поінформований пізніше як два месяца.

Якщо колишні суттєві умови праці неможливо знайти збережені, а працівник незгодний на продовження роботи у умовах, то трудовий договір (контракт) припиняється за пунктом 6 статті 29 справжнього Кодексу. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 26. Тимчасовий переклад в іншу роботу у разі виробничої необходимости.

Що стосується через виробничу необхідність підприємствам, установи, організації адміністрація проти неї переводити працівників терміном до місяця на не зумовлену трудовим договором (контрактом) роботу в тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації або іншою підприємстві, в установі, організації, але в місцині з праці по виконуваної роботі, але з нижчий від середнього заробітку за старою роботі. Такий переклад допускається запобігання чи ліквідації стихійного лиха, виробничої аварії чи негайного усунення наслідків; для запобігання нещасним випадків, простою, загибель чи псування державного або громадського майна, і за іншими виняткових випадках, і навіть для заміщення відсутнього працівника. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Тривалість перекладу в іншу роботу для заміщення відсутнього працівника неспроможна перевищувати місяця протягом календарного года.

Стаття 27. Тимчасовий переклад в іншу роботу у разі простоя.

Що стосується простою працівники переводяться з урахуванням їхньої спеціальності і кваліфікації в іншу роботу в тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації попри всі час простою або інше підприємство, в установа, організацію, але в місцині терміном до одного месяца.

При перекладі менш оплачувану роботу внаслідок простою за працівниками, які виконують норми вироблення, зберігається середній заробіток по колишній роботі я, а й за працівниками, не які виконують норми, чи переведеними на повременно оплачувану роботу, зберігається їх тарифна ставка (оклад).

Стаття 28. Обмеження перекладу на некваліфіковані работы.

При просте та у разі тимчасового заміщення відсутнього працівника не допускається переклад кваліфікованих працівників на некваліфіковані работы.

Стаття 29. Підстави припинення трудового договору (контракта).

Підставами припинення трудового договору (контракту) являются:

1) угоду сторон;

2) витікання терміну (пункти 2 і трьох статті 17), крім випадків, коли трудові відносини фактично мають і жодна зі сторін не зажадала їх прекращения;

3) заклик чи надходження працівника на військову службу;

4) розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи працівника (статті 31 — 32), з ініціативи адміністрації (стаття 33) або за вимозі профспілкового органу (стаття 37);

5) переклад працівника, з його згодою, інше підприємство, в установа, організацію чи перехід на виборну посаду (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168);

6) відмова працівника від перекладу працювати до іншої місцевість разом із підприємством, установою, організацією, і навіть відмови від продовження роботи у зв’язки й з зміною істотних умов праці (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168);

7) вступ до чинність закону суду, яким працівник засуджений (крім випадків умовного засудження та відстрочки виконання) до позбавлення волі, виправними роботам за місцеві роботи або до іншого покаранню, що виключає можливість продовження даної роботи. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168);

Передача підприємства, установи, організації з підпорядкування одного органу на підпорядкування іншого не припиняє дії трудового договору (контракту). При зміні власника підприємства, так само як його реорганізації (злитті, приєднання, поділі, перетворення) трудові відносини, з згоди робітника, тривають; припинення у випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливе лише за скороченні чисельності чи штату працівників (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 30. Продовження дії термінового трудового договору (контракту) на невизначений срок.

Якщо з закінченні терміну трудового договору (контракту) (пункти 2 і трьох статті 17) трудові відносини фактично мають і жодна зі сторін не зажадала їх припинення, то дію договору (контракту) вважається продовженим на невизначений термін (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 31. Розірвання трудового договору (контракту), укладеного на невизначений термін, з ініціативи работника.

Працівники заслуговують розірвати трудового договору (контракт), укладений на невизначений термін, попередивши звідси адміністрацію письмово понад дві недели.

Інколи справа, коли заяву працівника про звільнення за власним бажанням бажанню зумовлено неможливістю продовження їм роботи (зарахування в навчальний заклад, перехід на пенсію та інші випадки), адміністрація розриває трудового договору (контракт) вчасно, про яку просить працівник. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Після закінчення терміну попередження про звільнення працівник вправі припинити роботу, а адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана видати працівникові трудову книжку і «зробити з нею расчет.

За взаємною домовленістю між працівником адміністрацією трудового договору (контракт) може бути розірваний і по закінчення терміну попередження про звільнення (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 32. Розірвання термінового трудового договору (контракту) по ініціативи работника.

Термінове трудового договору (контракт) (пункти 2 і трьох статті 17) підлягає розірвання достроково на вимогу працівника у разі хвороби чи інвалідності, що перешкоджають виконання роботи з договору (контракту), порушення адміністрацією законодавства про працю, колективного чи трудового договору (контракту) й на інших поважним причин (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 33. Розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи администрации.

Трудової договір (контракт), укладений на невизначений термін, а також терміновий трудового договору до закінчення терміну його дії може бути розірвано адміністрацією підприємства, установи, організації лише случаях:

1) ліквідації підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату работников;

1.1) втратив чинність (Законом РФ від 12 березня 1992 р. N 2502−1).

2) обнаружившегося невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваної роботі внаслідок недостатньою кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовження даної работы;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених нею трудовим договором (контрактом) чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо працівникові раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського взыскания;

4) прогулу (зокрема відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня) без поважних причин (в ред. указу Президії Верховного Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51 ст. 1782);

5) неявки працювати протягом чотири місяці поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, беручи до уваги відпустки з вагітності і пологам, якщо законодавством не встановлено довший строк зберігання місця роботи (посади) за певного захворюванні. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, місце роботи (посаду) зберігається до відновлення чи встановлення инвалидности;

6) відновлення на роботі працівника, раніше виконував цю работу;

7) появи на роботі у нетверезому стані, може наркотичного чи токсичного сп’яніння (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51 ст. 1782); (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168);

8) скоєння на роботі розкрадання (зокрема дрібного) державного або громадського майна, встановленого хто розпочав чинність закону вироком суду України або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів впливу суспільства. (запроваджено указом президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1986, N 23, ст. 638); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Звільнення з таких підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і шість справжньої статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, з його згодою, в іншу работу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи адміністрації в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 справжньої статті) й у час перебування працівника у щорічній відпустці, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51, ст. 1782).

Стаття 34. Переважна декларація про залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату работников.

При скороченні чисельності чи штату працівників переважного права на залишення на роботі надається працівникам з вищої продуктивністю праці та квалификацией.

При рівної продуктивність праці і кваліфікації перевагу в застереження на роботі віддається: сімейним — за двох чи більше утриманців; особам, у яких немає інших працівників із автономним заробітком; працівникам, у яких тривалий стаж безперервної роботи на даному підприємстві, у пихатій інституції, організації, працівникам, який отримав даному підприємстві, установі, організації трудове каліцтво чи професійне захворювання, працівникам, що підвищує свою кваліфікацію без відриву з виробництва у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах; інвалідам війни" та членам сімей військових і партизанів, загиблих чи зниклих безвісти при захисту СРСР; винахідникам; дружинам (чоловікам) військовослужбовців, громадянам, звільненим з військовою служби, — для роботи, на що вони надійшли вперше з часів звільнення з військовою служби; особам, які мають чи перенесли променеву хворобу і інші захворювання, пов’язані з променевим навантаженням, викликані наслідками Чорнобильської катастрофи, інвалідам, проти яких встановлено причинний зв’язок приходу інвалідності з чорнобильською катастрофою, учасникам ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи у зоні відчуження в 1986 — 1990 роках, і навіть особам, евакуйованим із зони відчуженості та переселеним із зони відселення, іншим прирівняним до них особам (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254, Федерального закону від 27 січня 1995 р. N 10-ФЗ — Збори законодавства Російської Федерації від 30 січня 1995 р. N 5, ст. 346).

Стаття 35. Розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації підприємства, установи, організації з попереднього згоди відповідного виборного профспілкового органа.

Розірвання трудового договору (контракту) з таких підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2 і п’яти статті 33 справжнього Кодексу, виробляється з згоди відповідного виборного профспілкового органа.

Злагоди відповідного виборного профспілкового органу на розірвання трудового договору (контракту) за зазначеними у частини першої цієї статті підставах непотрібен у разі: звільнення з підприємства, з установи, організації, де відсутня відповідний виборний профспілковий орган; звільнення керівника підприємства, установи, організації (їх філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), їхніх заступників, керівних працівників, обраних, затверджуваних чи призначуваних посаду органами державної влади управління, а також громадськими організаціями та іншими партіями граждан.

Відповідний виборний профспілковий орган повідомляє адміністрації в письмовій формах прийняте рішення в десятиденний термін від дня отримання письмового уявлення керівника підприємства, установи, организации.

Адміністрація має право розірвати трудового договору (контракт) пізніше місяця із отримання згоди відповідного виборного профспілкового органу (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 36. Вихідний пособие.

При припинення трудового договору (контракту) з таких підстав, зазначеним в пунктах 3 і шість статті 29 і пунктах 2 і шість статті 33 справжнього Кодексу, або внаслідок порушення адміністрацією законодавства про працю, колективного чи трудового договору (стаття 32) працівникам виплачується вихідну допомогу у вигляді щонайменше двотижневого середнього заробітку. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168) (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 37. Розірвання трудового договору (контракту) на вимогу профспілкового органа.

За вимогою профспілкового органу (не нижче районного) адміністрація зобов’язана розірвати трудового договору (контракт) з керівним працівником чи усунути його з займаній посаді, коли він порушує законодавство про працю, не виконує зобов’язань по колективним договором, виявляє бюрократизм, допускає тяганину. Керівний працівник, обраний на посаду трудовим колективом, звільняється на вимогу профспілкового органу (не нижче районного) за рішенням загальних зборів (конференції) відповідного колективу чи з його уповноваженню — ради колективу (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 38. Відсторонення від работы.

Відсторонення працівника з посади (посади) із зупиненням виплати зарплати може проводитися тільки на пропозицію уповноважених цього органів у разі, передбачених законодавством (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Працівника, появи на роботі у нетверезому стані, може наркотичного чи токсичного сп’яніння, адміністрація підприємства, установи, організації передбачає до роботи у вона (зміну) (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168);

Стаття 39. Трудова книжка.

Трудова книжка є основний документ про праці работника.

Трудові книжки ведуться усім працівників, працівників підприємстві, у пихатій інституції, організації понад п’ять дней.

У трудову книжку вносяться інформацію про працівника, про тією роботі, і навіть про заохочення і нагородженнях за успіхи у роботи підприємстві, у пихатій інституції, організації. Стягнення в трудову книжку не записываются.

Записи про причини звільнення трудову книжку мають здійснюватися в точному відповідність до формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідній статті, пункт закону. При розірвання трудового договору з (контракту) ініціативи працівника у зв’язку з хворобою, інвалідністю, відходом за рахунок пенсій від старості, з зарахуванням в вище чи середню спеціальну навчальний заклад або у аспірантуру й на інших причин, із якими законодавство пов’язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення в трудову книжку вноситься з зазначенням цих причин (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

При звільнення трудова книжка видається працівникові щодня увольнения.

Стаття 40. Видача довідки стосовно роботи та заробітної плате.

Адміністрація зобов’язана видати працівникові на його прохання довідку на роботу цьому підприємстві, у пихатій інституції, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу праці та розміру заробітної платы.

Глава III-A. Забезпечення зайнятості і гарантії реалізації права на труд.

Стаття 40.1 Гарантії реалізації громадян на труд.

Держава гарантує громадянам, постійно котрі живуть біля Російської Федерації: свободу вибору виду зайнятості, зокрема роботи з різними режимами праці; безплатне сприяння доборі підходящої праці та працевлаштуванні зі боку федеральної служби зайнятості; надання підприємствами, установами, організаціями в відповідність до їх заздалегідь поданими заявками підходящої роботи випускникам навчальних закладів; безоплатність нової професії (спеціальності), підвищення кваліфікації у системі служби зайнятості чи її напрямку у деяких навчальних закладах із виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавством матеріальних витрат у зв’язки й з напрямом працювати до іншої місцевість на пропозицію служби зайнятості; можливість укладання термінових трудових договорів (контрактів) на що у оплачуваних суспільній праці, організованих з урахуванням вікових чи інших особливостей громадян; правовий захист від необгрунтованого увольнения.

Правові, економічні та організаційні умови забезпечення зайнятості і гарантії реалізації громадян на працю визначаються законодавством (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 40.2 Підстава і Порядок вивільнення работников.

Працівники може бути высвобождены з підприємств, із закладів, організацій зв’язку з їхнім ліквідацією, здійсненням заходів із скорочення чисельності чи штата.

Про майбутньому вивільненні працівники виконуються наперед персонально під розписку щонайменше як два месяца.

Адміністрація підприємств, установ, організацій своєчасно, не менш як по місяці, представляє відповідному профспілковому органу інформацію можливий масовому вивільненні работников.

При вивільненні працівників у з скороченням чисельності чи штату враховується переважного права на залишення на роботі, передбачене статтею 34 справжнього Кодексу й колективною договором.

Поруч із попередженням про звільнення у зв’язку з скороченням чисельності чи штату адміністрація пропонує працівникові іншу роботу в тому самому підприємстві, установі, организации.

Робітник має право вибір нового місця роботи шляхом прямого звернення інші підприємства, установи, організації, або через безплатне посередництво служби занятости.

Адміністрація пізніше як 2 місяці зобов’язана довести до місцевого органу служби зайнятості даних про майбутньому вивільненні кожного конкретного працівника з указівкою її професії, спеціальності, кваліфікації, і розміру оплати праці (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 40.3 Пільги і компенсації высвобождаемым работникам.

Працівникам, высвобождаемым з підприємств, із закладів, організацій при розірвання трудового договору (контракту) у зв’язку з здійсненням заходів зі скорочення чисельності чи штата:

1) виплачується вихідну допомогу у вигляді середнього місячного заработка;

2) зберігається середня вести на період працевлаштування, але не понад 2 місяців із дня звільнення з урахуванням виплати вихідного пособия;

3) зберігається середня вести на період працевлаштування, в створюють як виняток, і протягом третього місяці від дня звільнення по рішенню органу з працевлаштування за умови, якщо працівник завчасно (в двотижневий строк після звільнення) звернувся до цей орган і не їм працевлаштований (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Виплата місячного вихідної допомоги і що зберігається середнього заробітку проводиться у разі колишньому місцеві работы.

За зазначеними працівниками зберігається безперервний виробничий стаж, якщо перерву у роботі після звільнення не перевищив трьох месяцев.

При реорганізації та ліквідації підприємств, установ, організацій за вивільненими працівниками зберігається на період працевлаштування, але з понад місяці, середня вести з урахуванням місячного вихідної допомоги і безперервний виробничий стаж.

Вивільненим працівникам надаються також решту пільг і компенсації відповідність до законодательством.

Глава IV. Робоча время.

Стаття 42. Нормальна тривалість робочого времени.

Нормальна тривалість робочого дня працівників на підприємствах, у державних установах, організаціях неспроможна перевищувати 40 годин на тиждень. Принаймні створення економічних пріоритетів і інших необхідних умов буде здійснюватися перехід до більш скороченою робочої тижню (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 43. Скорочена тривалість робочого дня для працівників молодший вісімнадцяти лет.

Для працівників, які досягли віку вісімнадцяти років, встановлюється скорочена тривалість робочого времени:

1) віком від 16 до 18 років — трохи більше 36 годин на неделю;

2) віком від 15 до 16 років, і навіть учнів віком від 14 до 15 років, що працюють у період канікул, — трохи більше 24 годин на неделю.

Тривалість робочого дня учнів, що працюють у протягом учбового року у вільний від навчання час неспроможна перевищувати половини норм, встановлених у частині першої цієї статті особам відповідного віку (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543- 1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 44. Скорочена тривалість робочого дня для працівників на роботах з шкідливими умовами труда.

Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, встановлюється скорочена тривалість робочого дня — трохи більше 36 годин на неделю.

Список виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота у яких дає права на скорочену тривалість робочого дня, стверджується гаразд, встановленому законодательством.

Стаття 45. Скорочена тривалість робочого дня окремих категорій работников.

Законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого дня окремих категорій працівників (вчителів, лікарів, жінок, що працюють у сільській місцевості, та інших) (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 46. П’ятиденна і шестиденний робочий тиждень і тривалість щоденної работы.

Для працівників встановлюється п’ятиденна робоча тиждень з цими двома вихідними днями. При п’ятиденної робочої тижню тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку чи графіками змінності, затверджуваними адміністрацією по узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації з огляду на специфіку роботи, думки трудового колективу та з повним дотриманням встановленої тривалості робочого тижня (статті 42 — 45) (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168);

На підприємствах, у державних установах, організаціях, де за характеру виробництва та умов праці запровадження п’ятиденної робочого тижня недоцільно, встановлюється шестиденний робочий тиждень з однією вихідним днем. При шестиденної робочої тижню тривалість щоденної роботи може перевищувати 7 годин при тижневої нормі 40 годин, 6 годин при тижневої нормі 36 годині і 4 годин при тижневої нормі 24 години (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

П’ятиденна чи шестиденний робочий тиждень встановлюється адміністрацією підприємства, установи, організації що з відповідним виборним профспілковим органом з огляду на специфіку роботи, думки колективу і за узгодженням із місцевим Радою народних депутатів (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6 ст. 168);

Графіки змінності доводяться до працівників, зазвичай, не пізніше як місяць до запровадження мит на дію (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063);

Стаття 47. Тривалість роботи напередодні святкових і вихідних дней.

Напередодні святкових днів (стаття 65) тривалість роботи працівників, крім працівників, вказаних у статтях 43 -45 справжнього Кодексу, скорочується однією годину як із п’ятиденної, і при шестиденної робочої неделе.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи за шестиденної робочої тижню неспроможна перевищувати 6 часов.

Стаття 48. Праця у нічне время.

Працюючи у нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується однією годину. Це не поширюється на працівників, котрим вже передбачено скорочення робочого дня (статті 44 і 45).

Тривалість нічний роботи зрівнюється з денний у випадках, коли це потрібно в умовах виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, і навіть на змінних роботах при шестиденної робочої тижню з одним вихідним днем.

До праці у нічний час не допускаються: вагітним жінкам і вони, які мають дітей до трьох років; працівники молодший вісімнадцяти років; інші категорії працівників у відповідно до законодавства. Інваліди можуть залучатися до роботи у нічний час тільки з їхніх злагоди і при умови, якщо вона робота не заборонена їм медичними рекомендаціями (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 29 вересня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 40, ст. 1410);(в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Нічним вважається період із 10 годині вечора до 6 годин утра.

Стаття 49. Неповне робоче время.

За угодою між працівником роботодавцем може визначатися як із прийомі працювати, і згодом неповний робочого дня чи неповна робоча тиждень. На прохання вагітної жінки, працівника, має дитини до чотирнадцяти років (дитини-інваліда чи інваліда з дитинства до їм віку вісімнадцяти років), чи працівника, здійснює те що за хворим членом сім'ї у відповідність до медичним укладанням, роботодавець зобов’язаний встановлювати їм неповний робочого дня чи неповний робочий неделю.

Оплату праці у випадках виробляється пропорційно відпрацьованим часу, чи залежно від выработки.

Робота за умов неповного робочого дня не тягне до працівників жодних обмежень тривалості щорічного відпустки, обчислення виробничого стажу та інших трудових прав (в ред. указу Президії Верховного Ради РРФСР від 29 вересня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 40, ст. 1410).

Стаття 50. Початок і закінчення щоденної работы.

Час початку будівництва і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності в відповідність до законодательством.

Стаття 51. Змінна работа.

При змінній роботі кожна групу працівників має робити роботу у протягом встановленої тривалості робочого времени.

Працівники чергуються позмінно рівномірно. Перехід з однієї зміни у іншу визначається графіками змінності, затверджуваними адміністрацією по узгодження з відповідним виборним профспілковим органом з урахуванням специфіки праці та думки колективу (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168);

Призначення працівника працювати протягом двох змін поспіль запрещается.

Стаття 52. Суммированый облік робочого времени.

На безупинно діючих підприємствах, у державних установах, організаціях, а й у окремих виробництвах, цехах, ділянках, відділеннях і деяких видах робіт, де за умовам виробництва (роботи) може бути дотримана встановлена для цієї категорії працівників щоденна чи щотижнева тривалість робочого дня, допускається за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації запровадження суммированного обліку робочого дня, про те, щоб тривалість робочого дня за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 42 — 45) (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725);

Стаття 53. Поділ робочого дня на части.

На тих роботах, де це потрібно внаслідок особливого характеру праці, робочого дня можливо, у порядку, передбаченому законодавством, розділений на частини про те, щоб загальна тривалість робочого дня не перевищувала встановленої тривалості щоденної работы.

Стаття 54. Обмеження понаднормових работ.

Наднормові роботи, зазвичай, не допускаються. Сверхурочными вважаються роботи понад встановленої тривалості робочого дня (статті 46 і 52).

Адміністрація може застосовувати понаднормові роботи лише у виняткових випадках, передбачених законодавством і статтею 55 справжнього Кодексу. Наднормові роботи не можуть вироблятися лише з дозволу відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. і південь від 19 листопада 1982 р.- Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063; 1982, N 47, ст. 1725); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

До сверхурочным роботам не допускаються: вагітним жінкам, жінки, які мають дітей до трьох років; працівники до 18-ти років; працівники, які навчаються без відриву з виробництва в загальноосвітніх установах, а й у освітні установи початкового, середньої й вищої професійної освіти, мають державну акредитацію, у дні занять; інші категорії працівників у відповідно до законодавства (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 29 вересня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 40, ст. 1410, Федерального закону від 24 листопада 1995 р. N 182-ФЗ).

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років, чоловіки, які мають дітей до чотирнадцяти років, працівники, які мають дітейінвалідів чи інвалідів з дитинства до ними віку вісімнадцяти років, працівники, здійснюють те що хворих членами їхнім родинам в відповідність до медичним укладанням, і інваліди можуть залучатися до сверхурочным роботам тільки з їхніх згоди, причому інваліди у разі, якщо такі не заборонені їм медичними рекомендациями.

Стаття 55. Виняткові випадки, коли допускаються понаднормові работы.

Наднормові роботи допускаються лише у наступних виняткових случаях:

1) під час виробництва робіт, необхідні Ізраїлю, і навіть для запобігання громадського чи стихійного лиха, виробничої аварії, і негайного усунення їх последствий.

2) під час виробництва суспільно-необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опаленню, висвітлення, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових чи несподіваних обставин, що порушують правильне їх функционирование;

3) за необхідності закінчити розпочату роботу, яка внаслідок непередбачуваній чи випадкової затримки з технічних умов виробництва же не бути завершено протягом нормального числа робочих годин, якщо цьому припинення розпочатої роботи може викликати у себе псування чи загибель государственого або громадського имущества;

4) під час виробництва тимчасових робіт з ремонту відновленню механізмів чи споруджень за тому випадку, коли несправність їх викликає припинення робіт для великої кількості трудящихся;

5) продовжити роботи за нез’явленні що зміняє працівника, якщо робота передбачає перерви; у випадках адміністрація зобов’язана негайно вжити заходів для заміні змінника іншим работником.

Стаття 56. Граничне кількість понаднормових работ.

Наднормові роботи мають перевищувати кожному за працівника чотирьох годин на протягом двох днів поспіль і 120 годин на год.

Адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана вести точний облік понаднормових робіт, виконаних кожним работником.

Глава V. Час отдыха.

Стаття 57. Перерва на відпочинок і питания.

Працівникам надається перерву на відпочинок і продукти харчування тривалістю трохи більше дві години. Перерва не входить у робоче время.

Робітник використовує перерву на власний розсуд. А ще час йому надається право відлучатися з місця виконання работы.

Перерва на відпочинок і продукти харчування має надаватися, зазвичай, через чотири години від початку работы.

Час початку будівництва і закінчення перерви визначається правилами внутрішнього трудового распорядка.

На тих роботах, де за умовам виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого дня. Перелік таких робіт, лад і місце приймання їжі встановлюються адміністрацією за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 58. Вихідні дни.

При п’ятиденної робочої тижню працівникам надається два вихідних дні, а при шестиденної робочої тижню — вихідний день.

Стаття 59. Тривалість щотижневого безперервного отдыха.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку мусить бути не менш сорока двох часов.

Стаття 60. Загальний вихідний день.

Спільним вихідним днем є неділю. Другий вихідного дня при п’ятиденної робочої тижню, якщо він визначено законодавством, встановлюється графіком роботи підприємства, установи, організації. Обидва дні вихідних надаються, зазвичай, подряд.

Стаття 61. Вихідні дні на безупинно діючих підприємствах, в установах, организациях.

На підприємствах, у державних установах, організаціях, припинення роботи у яких неможлива по виробничо-технічним умовам чи внаслідок необхідності постійного безперервного обслуговування населення, і навіть на інші підприємства з безперервним виробництвом вихідні видають у різні дні тижня по черзі кожної групі працівників відповідно до графіками змінності, який затверджується адміністрацією за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 62. Вихідні дні на підприємствах, у державних установах, організаціях, що з обслуговуванням населения.

На підприємствах, у державних установах, організаціях, де робота неспроможна перериватися у єдиний вихідного дня у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та інші), вихідні встановлюються місцевими Совітами народних депутатів (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 12 августа1980 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063).

Стаття 63. Заборона роботи у вихідні. Виняткові випадки залучення окремих працівників до роботи у вихідні дни.

Праця у вихідні запрещается.

Залучення окремих працівників до роботи у ті дні можлива тільки із дозволу відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації та тільки у виняткових випадках, визначених законодавством й залишається частиною 3 цієї статті (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. і зажадав від 19 листопада 1982 р.- Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063; 1982, N 47, ст. 1725); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Залучення працівників до роботи у вихідні допускається у таких виняткових случаях:

1) задля унеможливлення чи ліквідації громадського чи стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх последствий;

2) запобігання нещасних випадків, загибель чи псування державного або громадського имущества;

3) до виконання невідкладних, заздалегідь непередбачених робіт, від термінового виконання яких залежить надалі нормальна робота підприємства, установи, організації у цілому, або їх окремих підрозділів (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063).

Залучення працівників до роботи у вихідні проводиться у разі письмового наказу (розпорядженню) адміністрації підприємства, установи, організації із дотриманням обмежень, встановлених статтями 157, 162 і 177 справжнього Кодекса.

Стаття 64. Компенсація до праці в вихідний день.

Праця у вихідного дня компенсується наданням іншого дня відпочинку чи, за згодою сторін, в грошової форми, але з менш як за подвійному розмірі (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Оплата до праці в вихідного дня обчислюється за правилами статті 89 справжнього Кодексу (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168).

Стаття 65. Святкові дни.

Робота на підприємствах, у державних установах, організаціях немає в такі святкові дни:

1 і 2 січня — Новий год,.

7 січня — Різдво Христово,.

8 березня — Міжнародний жіночий день,.

1 і 2 травня — Свято Весни і Труда,.

9 травня — День Победы,.

12 червня — День прийняття Декларації про державний суверенітет Російської Федерации,.

7 листопада — річниця Великою Жовтневою соціалістичною революції (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

У святкові дні допускаються роботи, припинення яких неможлива по виробничо-технічним умовам (безупинно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, і навіть невідкладні ремонтні і погрузочнорозвантажувальні работы.

При збігу вихідного і святкового днів вихідного дня переноситься наступного дня після святкового робочого дня. (введена Законом Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254; в ред. Закону Російської Федерації від 22 грудня 1992 р. N 4176−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1993, N 1, ст. 16).

Стаття 66. Щорічні отпуска.

Усім працівникам надаються щорічні відпустки зі збереженням місця роботи (посади) й середнього заробітку (статті 67 і 68).

Стаття 67. Тривалість отпуска.

Щорічний оплачуваний відпустку надається працівникам тривалістю щонайменше 24 робочих днів, у розрахунку шестиденну робочий тиждень. Порядок обчислення тривалості щорічного оплачуваної післяродової відпустки визначається законодавством (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Працівникам молодший вісімнадцяти років щорічну відпустку надається тривалістю один календарний месяц.

Стаття 68. Додаткові отпуска.

Щорічні додаткові відпустки предоставляются:

1) працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами труда;

2) працівникам, зайнятих у окремих галузях народного господарства і у яких тривалий стаж роботи з одному підприємстві, в организации;

3) працівникам з ненормованим робочим днем;

4) працівникам, працюють у районах крайнього Півночі й у прирівняних до ним местностях;

5) за іншими випадках, передбачених законодавством й колективною договором чи інші локальними нормативними актами (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 70. Невключення відпусток по тимчасової непрацездатності чи з вагітності і пологами рахунок щорічних отпусков.

Відпустки, надані у порядку по тимчасової непрацездатності чи з вагітності і пологам, має значення щорічних відпусток не включаются.

Стаття 71. Порядок надання отпусков.

Відпустку протягом першого року роботи надається працівникам за закінченні одинадцяти місяців безперервної роботи цьому підприємстві, у пихатій інституції, організації. До закінчення одинадцяти місяців безперервної роботи відпустка для проханні працівника надається: жінкам — перед відпусткою з вагітності і пологам або після нього; працівникам, що усиновили дитину до трьох місяців і; чоловікам — при народженні в сім'ї дитини; працівникам молодший вісімнадцяти років; військовослужбовцям, звільненим в запас та спрямованим працювати гаразд організованого набору, — після закінчення трьох місяців і роботи; за іншими випадках, передбачених законодательством.

Працівникам, перекладеними вже з підприємства, установи, організації інше підприємство, в установа, організацію, відпустку то, можливо надано до закінчення одинадцяти місяців після перекладу. Якщо до перекладу працівник не пропрацював одинадцяти місяців однією підприємстві, у пихатій інституції, організації, то відпустку йому то, можливо надано після закінчення одинадцяти місяців доі після переведення гривень у загальної сложности.

Відпустку за другий і послідуючі роки роботи може надаватися в час робочого року, згідно з черговістю надання отпусков.

Стаття 72. Літочислення стажу роботи, що дає декларація про отпуск.

У стаж роботи, дає декларація про відпустку, включаются:

1) фактично пророблена время;

2) час, коли працівник фактично не працював, але його зберігалися місце роботи (посаду) і їхня заробітна плата в цілому або частково (у цьому числі час оплаченого вимушеного прогулу при неправильному звільнення чи перекладі іншу роботи й наступному відновленні на работе);

3) час, коли працівник фактично не працював, але зберігав у себе місце роботи (посаду) і мала посібник з державного соціальному страхуванню, крім частково оплачуваної післяродової відпустки після виходу за дитиною до їм віку півтора року. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

4) інші періоди часу, передбачені законодательством.

Стаття 73. Черговість надання отпусков.

Черговість надання відпусток встановлюється адміністрацією по узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, организации.

Відпустки можуть надаватися у час протягом усього року, але без порушення нормального ходу роботи підприємства, установи, організації (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 74. Щорічне надання відпустки. Виняткові випадки перенесення отпуска.

Відпустку має надаватися щорічно у встановлений срок.

Щорічний відпустку мав бути перенесений чи продовжений: при тимчасової непрацездатності працівника; і під час працівником державних чи громадських обов’язків; за іншими випадках, передбачених законодательством.

У виняткових випадках, коли надання відпустки працівникові в поточному робочому року може несприятливо позначитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, допускається з дозволу працівника і за узгодженням з певним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації перенесення відпустки наступного року робочий рік. У цьому відпустку кожний робочий рік тривалістю не менш шести робочих днів має бути використана не пізніше, що протягом один рік після наступу права на відпустку. Що Залишилося частина невикористаного відпустки то, можливо прилучена до відпустці за наступний робочий рік. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Забороняється ненадання щорічного відпустки протягом два роки поспіль, і навіть ненадання відпустки працівникам молодший вісімнадцяти років, працівникам, які мають дітей до чотирнадцяти років (дітейінвалідів чи інвалідів з дитинства до ними віку вісімнадцяти років), працівникам, що забезпечує те що хворих членами їхнім родинам в відповідність до медичним укладанням, і працівникам, які на додаткова відпустка у зв’язку з шкідливими умовами труда.

Стаття 75. Неприпустимість заміни відпустки грошової компенсацией.

Заміна відпустки грошової компенсацією заборонена, крім випадків звільнення працівника, не що використовував отпуск.

Стаття 76. Відпустку без збереження заробітної платы.

По сімейним обставинам та інших поважним причин працівникові, за його заявою, із дозволу керівника підприємства, установи, організації або керівника виробничої одиниці то, можливо надано короткочасний відпустку без збереження зарплати, який оформляється наказом (розпорядженням). У необхідних випадках по угоді сторін цей відпустку то, можливо відпрацьований працівником в наступний період, з умов і можливостей виробництва. (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. і зажадав від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063; 1983, N 51 ст. 1782).

Працівникові, має двох і більше дітей до чотирнадцяти років, працівникові, має дитини-інваліда чи інваліда з дитинства до їм віку вісімнадцяти років, самотньою матері чи одинокому батькові, у яких дитини до чотирнадцяти років, як вони заявили щорічно надається відпустку без збереження зарплати тривалістю до чотирнадцяти календарних днів, у зручний них час. Зазначений відпустку за бажанням то, можливо приєднано до щорічного відпустці чи використаний окремо (цілком або частинами). Перенесення відпустки без збереження зарплати наступного року робочий рік не допускается.

Глава VI. Заробітна плата.

Стаття 77. Оплата по труду.

Оплата за працею кожного працівника залежить з його особистого трудового внеску якості праці та максимальним розміром не ограничивается.

Забороняється хоч би яке не пішли зниження розмірів оплати праці працівника залежно від статі, віку, раси, національності, відносини до релігії, приналежність до громадським об'єднанням (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 78. Мінімальний розмір оплати труда.

Місячна оплата праці працівника, відпрацьованого повністю певну цей період норму робочого дня і виконав свої трудові обов’язки (норми праці), може бути нижчих за встановлений Верховним Радою Російської Федерації мінімальної відстані оплати труда.

У мінімальний розмір оплати праці не включаються доплати і надбавки, а також премії та інші заохочувальні виплати (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 80. Оплату праці рабочих.

При оплаті робочих можна застосовувати тарифні ставки, оклади, а також бестарифная система, якщо підприємство, установа, організація вважатимуть такої системи найбільш целесообразной.

Вигляд, системи оплати праці, розміри тарифних ставок, окладів, премій, інших заохочувальних виплат, і навіть співвідношення у тому розмірах між окремими категоріями персоналу підприємства, установи, організації визначають самостійно й більше фіксують в колективних договорах, інших локальних нормативні акти (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 81. Оплату праці керівників, фахівців і служащих.

Оплату праці керівників, фахівців і кількість службовців виробляється, як правило, з урахуванням посадових окладов.

Посадові оклади встановлюються адміністрацією підприємства, установи, організації у відповідність до посадою і від кваліфікації работника.

Підприємства, установи, організації можуть встановлювати для керівників, фахівців і кількість службовців інший вид оплати праці (у відсотках від виручки, в частках від прибутків і інші) (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 81.1 Індексацію оплати труда.

Індексацію оплати праці працівників підприємств, установ, організацій виробляється у порядку, встановленому Законом РРФСР «Про індексацію грошових доходів населення і заощаджень громадян, у РРФСР «(введена Законом Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 82. Оплату праці, які у особливих условиях.

На важких роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та на роботах в місцевостях з такими тяжкими кліматичними умовами встановлюється підвищена оплата труда.

Стаття 83. Системи оплати труда.

Праця працівників оплачується повременно, сдельно чи з іншим системам оплати праці. Оплата може здійснюватися за індивідуальні і колективні результати работы.

Для посилення матеріальну зацікавленість працівників у виконанні планів і договірних зобов’язань, підвищення ефективності виробництва та якості роботи можуть вводитися системи преміювання, винагороди по підсумкам роботи протягом року, інших форм матеріального поощрения.

Встановлення системи оплати праці та форм матеріального заохочення, твердження положень про преміюванні і виплаті винагороди за підсумками роботи протягом року виробляється адміністрацією підприємства, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 84. Винагороду за підсумками річний работы.

На додачу до систем оплати праці може визначатися винагороду працівникам підприємств і закупівельних організацій за підсумками річний роботи з фонду, утвореного з допомогою прибутку, отриманої підприємством, організацією. Розмір винагороди визначатиметься з урахуванням результатів праці працівника і тривалості його безперервного стажу на підприємстві, в организации.

Положення про порядок виплати винагороди за підсумками річний роботи стверджується адміністрацією підприємства, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, організації (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51 ст. 1782).

Стаття 85. Оповіщення працівників про майбутнє запровадження нових, або зміну умов оплати труда.

Адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана сповістити працівників про майбутнє запровадження нових умов оплати праці, або зміну умов оплати праці пізніше як 2 місяці (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 85.1 Оплата при відхилення від нормальні умови труда.

За виконання робіт у умов праці, отклоняющихся від нормальних (при виконанні робіт різної кваліфікації, при поєднанні професій, при роботі у понаднормове час, у нічний час, у дні та інших), підприємства, установи, організації зобов’язані виробляти працівникам відповідні доплати. Розміри доплат і їх виплати встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно й більше фіксуються в колективних договорах (положеннях оплату праці). У цьому розміри доплат неможливо знайти нижчими від встановлених законодавством (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 86. Оплату праці і під час робіт різної квалификации.

За виконання робіт різної кваліфікації працю рабочих-повременщиков, і навіть службовців оплачується для роботи вищої квалификации.

Праця рабочих-сдельщиков оплачується за максимальними розцінками виконуваної роботи. У тих галузях народного господарства, де за характеру виробництва робочимвідрядникам доручається виконання робіт, тарифицированных нижче привласнених їм розрядів, робочим, виконуючим такі, виплачується межразрядная різниця, якщо передбачено колективним договором (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 87. Оплату праці при поєднанні професій і виконання обов’язків тимчасово відсутніх работников.

Працівникам, виконуючим однією й тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації разом із своєю основною роботою, зумовленої трудовим договором (контрактом), додаткову роботу з іншого фаху (посади) чи обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення з своєю основною роботи, виробляється доплата за суміщення професій (посад) чи виконання обов’язків тимчасово відсутнього работника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) чи виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються адміністрацією підприємства, заклади, чи організації з угоді сторін (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 88. Оплата роботи у понаднормове время.

Праця у понаднормове час оплачується за перші двоє години щонайменше ніж у полуторному розмірі, а й за наступні годинник — щонайменше ніж у подвійному размере.

Компенсація понаднормових робіт отгулом заборонена. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 89. Оплата роботи у святкові дни.

Праця у вихідний день (частина друга статті 65) оплачується не менш як за подвійному размере:

1) відрядникам — щонайменше ніж у подвійним відрядним расценкам;

2) працівникам, праця яких оплачується по годинниковим чи денним ставками, — у вигляді щонайменше подвійний годинниковий чи денний ставки;

3) працівникам, які отримують місячний оклад, — у вигляді щонайменше одинарної годинниковий чи денний ставки понад окладу, якщо робота у вихідний день здійснювалася не більше місячної норми робочого дня, ув’язнення і не менш подвійний годинниковий чи денний ставки понад окладу, якщо робота здійснювалася понад місячної норми (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

За бажання працівника, що у вихідний день, йому то, можливо надано наступного дня отдыха.

Стаття 90. Оплата роботи у нічне время.

Праця у нічний час (стаття 48) оплачується в підвищеному розмірі, установлюваному колективним договором (становищем оплату праці) підприємства, установи, організації, але з нижче, аніж законодавством (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 91. Оплату праці при невиконанні норм вироблення, при шлюбі продукції і на просте, які мали місце з вини работника.

За невиконання норм вироблення, виготовленні продукції, яка виявилася шлюбом, однак, які мали місце з вини працівника, оплату виконують у розмірі, не нижчими від встановлених законодавством. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 92. Порядок оплати праці при невиконанні норм выработки.

За невиконання норм вироблення з вини працівника оплата виробляється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата цьому випадку може бути нижче дві третини тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). За невиконання норм вироблення з вини працівника оплату виконують відповідно до виконаною роботою (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 93. Порядок оплати праці під час виготовлення продукції, яка виявилася браком.

При виготовленні продукції, яка виявилася шлюбом з вини працівника, оплата праці за її виготовлення проводиться у разі зниженим розцінками. Місячна вести працівника у випадках може бути нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (оклада).

Шлюб виробів, що внаслідок прихованого дефекту в обрабатываемом матеріалі, і навіть шлюб з вини працівника, виявлений після приймання вироби органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними изделиями.

Повний шлюб з вини працівника оплаті заборонена. Частковий шлюб по вини працівника оплачується залежно від рівня придатності продукції з зниженим розцінками (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 94. Порядок оплати часу простою і за освоєнні нових виробництв (продукции).

Час простою з вини працівника, якщо працівник попередив адміністрацію (бригадира, майстра об'єктиву і інших посадових осіб) початок простою, оплачується з розрахунку не нижче дві третини тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Час простою з вини працівника не оплачивается.

У період освоєння нового виробництва (продукції) працівникам може здійснюватися доплата до колишнього середнього заробітку гаразд і можна на умовах, визначених колективним договором (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 95. Збереження зарплати під час перекладу в іншу постійну менш оплачувану роботи й перемещении.

При перекладі працівника в іншу постійну менш оплачувану роботу за минулий працівником зберігається його колишній середній заробіток у протягом всього два тижні від часу перевода.

Там, коли час переміщення працівника (год. 2 статті 25) зменшується заробіток із незалежних від цього причин, виробляється доплата до колишнього середнього заробітку протягом двох місяців із дня переміщення (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168).

Стаття 96. Терміни виплати заробітної платы.

Заробітну плату виплачується не рідше, ніж кожні полмесяца.

Для окремих категорій працівників законодавством може бути встановлено інші терміни виплати зарплати (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Заробітну плату весь час відпустки виплачується пізніше, як по одного дня на початок відпустки (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063).

Стаття 97. Місце виплати заробітної платы.

Виплата заробітної плати працівникам виробляється, зазвичай, на місці виконання ними работы.

Стаття 98. Терміни розрахунку при увольнении.

При звільнення працівника виплата всіх сум, належних їй від підприємства, установи, організації, виробляється у день звільнення. Якщо працівник щодня звільнення не працював, це були відповідні суми би мало бути виплачено пізніше наступного дні після пред’явлення звільненим працівником вимоги про расчете.

Що стосується спору про розмірах сум, належних працівникові під час звільнення, адміністрація у разі зобов’язана у визначений у «справжній статті термін виплатити не оспариваемую нею сумму.

Стаття 99. Відповідальність за затримку видачі трудовий книжки.

При затримки видачі трудовий книжки з вини адміністрації працівникові виплачується середній заробіток весь час вимушеного прогулу (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168).

Стаття 100. Розрахункові книжки.

Усім працівникам, праця яких оплачується сдельно, адміністрація зобов’язана видавати після закінчення п’яти днів після прийому працювати розрахункові книжки.

У розрахункові книжки записуються умови праці та розрахунки з заробітної плате.

Глава VII. Норми праці та відрядні расценки.

Стаття 102. Норми труда.

Норми праці - норми вироблення, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються до працівників відповідно до досягнутим рівнем техніки, технології, організації виробництва та труда.

У разі колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені і комплексні нормы.

Норми праці підлягають обов’язковій заміні новими принаймні проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технологій і організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності труда.

Досягнення високого рівня вироблення продукції окремим працівником, бригадою шляхом застосування з власної ініціативи нових прийомів праці та передового досвіду, вдосконалення самотужки робочих місць перестав бути основою перегляду норм (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168).

Стаття 103. Запровадження, заміна та перегляд норм труда.

Запровадження, заміна та перегляд норм праці виробляється адміністрацією підприємства, установи, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом.

Про введення нових норм праці працівники мають бути сповіщені пізніше як по місяць (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168).

Стаття 104. Заміна і перегляд єдиних і типових норм.

Заміна і перегляд єдиних і типових (міжгалузевих, галузевих, відомчих) норм здійснюється органами, їх утвердившими (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168).

Стаття 105. Визначення розцінок при відрядною оплаті труда.

При відрядній оплаті розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норми вироблення (норм времени).

Відрядна розцінка визначається шляхом розподілу годинниковий (денний) тарифної ставки, відповідної розряду виконуваної роботи, на годинну (денну) норму вироблення. Відрядна розцінка може бути оцінена також шляхом множення годинниковий чи денний тарифної ставки, відповідної розряду виконуваної роботи, на встановлену норму часу у годиннику чи днях.

Стаття 106. Збереження за працівниками — винахідниками і рационализаторами колишніх розцінок визначений срок.

За працівниками — авторами винаходів чи раціоналізаторських пропозицій, змінюють технічні норми і розцінки, колишні розцінки зберігаються протягом 6 місяців із час запровадження нових і розцінок. За іншими працівниками, справили винахіднику чи раціоналізатору допомогу у впровадженні пропозиції, колишні розцінки зберігаються протягом трьох месяцев.

Колишні розцінки зберігаються й у тому випадку, коли винахідник чи раціоналізатор раніше не виконував роботу, норми і розцінки яку змінені у зв’язку з впровадженням його пропозиції, і його перевели цю роботу після запровадження предложения.

Стаття 107. Встановлення нормованих завдань і норми обслуживания.

При погодинної оплаті працівникам встановлюються нормовані завдання. На виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування чи норми чисельності працівників (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168).

Стаття 108. Забезпечення нормальні умови роботи з виконання норм выработки.

Адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана забезпечувати нормальних умов роботи з виконання працівниками норм вироблення. Такими умовами считаются:

1) справне стан машин, верстатів, приспособлений;

2) своєчасне забезпечення технічної документацией;

3) належне якість матеріалів і інструментів, необхідні виконання праці та їх своєчасна подача;

4) своєчасне постачання виробництва електроенергією, газом і іншими джерелами энергопитания;

5) безпечні є і здорові умови праці (дотримання правив і норм по техніці безпеки, необхідне висвітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації й інших чинників, які впливають для здоров’я працівників, і т.д.).

Глава VIII. Гарантії і компенсации.

Стаття 110. Гарантії до працівників, обраних на виборні посади на державних органах.

Працівникам, звільненим з посади внаслідок обрання їх у виборні посади на державних органах, надається по закінченні їх повноважень із виборній посаді колишня робота (посаду), а у її відсутності інша рівноцінна робота (посаду) тому ж чи, з дозволу працівника, іншою підприємстві, установі, організації (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 111. Гарантії до працівників тимчасово виконання державних або громадських обязанностей.

Тимчасово виконання державних або громадських обов’язків, якщо за законодавством ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) й середнього заработка.

Працівникам, привлекаемым до виконання військових обов’язків, надаються гарантії, і пільги, передбачених законодавством (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Середній заробіток зберігається у випадках виконання таких державних або громадських обов’язків у робочий время:

1) здійснення виборчого права;

2) участі вибори до сесіях Рад народних депутатів, а випадках, встановлених законодавством, і за виконанні ними інших депутатських обязанностей;

3) явки за викликом у органи дізнання, попереднього слідства, до прокурора й до суду справі як свідок, потерпілого, експерта, фахівця, перекладача, понятого, і навіть участі у судові засідання в ролі народних засідателів, громадських обвинувачів і громадських організацій захисників, представників громадських громадських організацій і трудових коллективов;

4) участі в комісій за призначенням пенсій при виконавчих комітетах Рад народних депутатів і врачебно-трудовых експертних комісій (ЛТЕК) як виділених профспілковими організаціями членів цих комиссий;

5) явки за викликом у комісії з призначенню пенсій як свідків давання свідчень про трудовому стаже;

6) участі членів добровільних пожежних дружин на ліквідацію пожежі чи аварии;

7) виконання інших або громадських обов’язків — в випадках, передбачених законодавством (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 112. Гарантії до працівників, спрямованих підвищення квалификации.

При напрямі працівників підвищення кваліфікації з відривом від виробництва по них зберігається місце роботи (посаду) та зберігання здійснюються виплати, передбачені законодательством.

Стаття 113. Гарантії до працівників, спрямованих на обстеження у медичні учреждения.

Протягом часу перебування у медичній установі на обстеженні за працівниками, зобов’язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем работы.

Стаття 114. Гарантії до працівників, є донорами.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов’язана безперешкодно відпускати працівників у заклади охорони здоров’я щодня обстеження щодня здачі крові для переливання і зберігати по них середній заробіток ті дни.

Працівникам, що є донорами, дається безпосередньо після кожного дня здачі крові для переливання день відпочинку зі збереженням середнього заробітку. За бажання працівника вона приєднується до щорічного отпуску.

Стаття 115. Гарантії для работников-изобретателей і рационализаторов.

За працівниками — авторами винаходів чи раціоналізаторських пропозицій зберігається середній заробіток після звільнення основної роботи з участі в для впровадження винаходи чи раціоналізаторської пропозиції тому ж підприємстві, в организации.

При впровадженні винаходи чи раціоналізаторської пропозиції іншою підприємстві, у створенні, за працівниками зберігається посаду за місцем постійної роботи, а робота з упровадження винаходи чи раціоналізаторської пропозиції оплачується за згодою сторін у розмірі не нижчий від середнього заробітку за місцем постійної работы.

Стаття 116. Гарантії і компенсації при відрядженнях і переїзді на роботу у іншу местность.

Працівники мають право відшкодування витрат й одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями, перекладом, прийомом чи напрямом працювати до іншої местность.

Працівникам, направляемым в службові відрядження, оплачуються: добові під час перебування у відрядженні; витрати на проїзду доречно призначення і навпаки; витрати на найму житлового приміщення. За командированными працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посаду) і середній заработок.

Працівникам під час перекладу в іншу роботу, коли це пов’язано з переїздом до іншої місцевість (на другий населений пункт за існуючим адміністративно-територіальним поділом), виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків, коли адміністрація надає відповідні засобів пересування); витрати на провозу майна; добові кожний день перебування у шляху; одноразове посібник на самого працівника і кожного який переїжджає членів сім'ї; вести за дні збору шлях інший і устрою на на новому місці проживання, але з понад шість днів, і навіть під час перебування у шляху. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Працівникам, переезжающим у зв’язку з прийомом їх (по попередньої домовленості) працювати до іншої місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, вказаних у частині третій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яке цим працівникам то, можливо виплачено за згодою сторін (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Розміри компенсацій, порядок їх виплати та обсягів надання гарантій зазначеним вище працівникам, і навіть гарантії, і компенсації особам при переїзді в іншу місцевість (на другий населений пункт за існуючим адміністративно-територіальним поділом) у зв’язку з напрямом працювати по закінченні аспірантури, клінічної ординатури, вищих, середніх спеціальних, професійно-технічних та інших навчальних закладів або у порядку організованого набору й суспільного призову, встановлюються законодавством (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 117. Компенсація за знос інструментів, що належать работникам.

Працівники, використовують свої інструменти потреб підприємства, установи, організації, мають право отримання компенсації за знос (амортизацію) своїх инструментов.

Розмір і Порядок виплати цієї компенсації визначаються адміністрацією підприємства, установи, організації з узгодження з працівником відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації, якщо величину і порядок виплати компенсації не прописані у централізованому порядку (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 118. Обмеження матеріальну відповідальність працівників за збитки, заподіяний підприємству, установі, организации.

Працівники зобов’язані бережно ставитися до майна підприємства, установи, організації та вживати заходів до запобіганню ущерба.

Матеріальна відповідальність за збитки, заподіяний підприємству, установі, організації у виконанні трудових обов’язків, покладається на працівника за умови, якщо збитки заподіяно з її провини. Ця відповідальність, зазвичай, обмежується певної частини заробітку працівника і повинна перевищувати повного розміру заподіяного, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 119) (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 28 травня 1986 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1986, N 23, ст. 638); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

При визначенні розміру шкоди враховується лише прямою дійсний збитки; не отримані доходи не учитываются.

Неприпустимо покладання на працівника відповідальності такий збитки, що може бути віднесено до категорії нормального производственногосподарського риска.

Адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана створити працівникам умови, необхідних нормальної праці та забезпечення повної схоронності ввіреного їм майна (в ред. указу Президії Верховного Ради РРФСР від 20 грудня 1976 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1977, N 1, ст. 1).

Стаття 118.1. Добровільне відшкодування працівниками шкоди, заподіяної підприємству, установі, организации.

Робітник, заподіяла збитки, може добровільно відшкодувати її майже повністю чи частково. З люб’язної згоди адміністрації підприємства, установи організації працівник може передати для відшкодування заподіяного рівноцінне майно чи виправити пошкоджене (введена указом президії Верховного Ради РРФСР від 20 грудня 1976 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1977, N 1, ст. 1).

Стаття 119. Гарантії під час встановлення розмірів матеріальної відповідальності працівників за ущерб, причиненный підприємству, установі, организации.

За збитки, заподіяний підприємству, установі організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно збитки, несуть матеріальну відповідальність у вигляді прямого дійсного шкоди, але з більш свого середнього місячного заробітку (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. і зажадав від 28 травня 1986 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51, ст. 1782; 1986, N 23, ст. 638);

Матеріальна відповідальність понад середнього місячного заробітку допускається лише у випадках, вказаних у законодавстві (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. і південь від 28 травня 1986 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51, ст. 1782; 1986, N 23, ст. 638); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543- 1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 121. Випадки повною матеріальною відповідальності работников.

Працівники відповідно до законодавством несуть матеріальну відповідальність у розмірі шкоди, заподіяної з вини підприємству, установі, організації у наступних случаях:

1) коли збитки заподіяно злочинними діями працівника, встановленими вироком суду (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254);

2) як у відповідно до законодавства на працівника покладено повна матеріальна відповідальність за збитки, заподіяний підприємству, установі, організації у виконанні трудових обов’язків (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

3) як між працівником підприємством, установою, організацією в відповідності до статті 121.1 справжнього Кодексу укладено письмовий договору про прийнятті він працівником повною матеріальною відповідальності за незабезпечення схоронності майна України та інших цінностей, переданих йому для зберігання або й інших целей;

4) коли збитки заподіяно не у виконанні трудових обязанностей;

5) коли майно та інші цінності отримано працівником під звіт по разової доручення чи з іншим разовим документам;

6) коли збитки заподіяно нестачею, навмисним знищенням чи навмисної пристрітом матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у цьому числі за її виготовленні, і навіть інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в пользование;

7) коли збитки заподіяно працівником, що перебували в нетверезому стані. (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 30 грудня 1976 р. і від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1977, N 1, ст.1; 1983, N 51 ст. 1782).

Стаття 121.1 Письмові угоди про повною матеріальною ответственности.

Письмові угоди про повною матеріальною відповідальності може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (досягли 18-річного віку), які займають посади або які виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі збереженням, обробкою, продажем (відпусткою), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва переданих ним вартостей. Перелік таких посад та виконання робіт, і навіть типовий договору про повної індивідуальної матеріальну відповідальність затверджуються гаразд, визначеному законодавством (введена указом президії Верховної Ради РРФСР від 30 грудня 1976 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1977, N 1, ст.1); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 121.2 Колективна (бригадна) матеріальна ответственность.

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних зі збереженням, обробкою, продажем (відпусткою), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва переданих ним вартостей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти ним договору про повною матеріальною відповідальності, може вводитися колективна (бригадна) матеріальна ответственность.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встановлюється адміністрацією підприємства, установи, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації. Письмовий договору про колективної (бригадній) матеріальної відповідальності полягає між підприємством, установою, організацією і усіма членами колективу (бригады).

Перелік робіт науковців, і під час яких може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови його застосування, і навіть типовий договору про колективної (бригадній) матеріальну відповідальність затверджуються гаразд, визначеному законодавством (введена Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 30 грудня 1976 р.); (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. і південь від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1977, N 1, ст. 1; 1980, N 34, ст 1063; 1983, N 51, ст. 1782); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 121.3 Визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, организации.

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається по фактичним втрат, підставі даних бухгалтерського обліку, з балансову вартість (собівартості) матеріальних цінностей з відрахуванням зносу за встановленими нормам.

При розкраданні, недостачу, навмисне знищення чи навмисної псування тих матеріальних цінностей збитки визначається за цінами, які у даної місцевості на день заподіяння шкоди (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

На підприємствах комунального харчування (з виробництва й у буфетах) й у комісійної торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням чи нестачею продукції і на товарів, визначається за цінами, які встановлені продажу (реалізації) цієї і товаров.

Розмір возмещаемого шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається кожного з їх із урахуванням міру провини, виду та краю матеріальну відповідальність (введена указом президії Верховної Ради РРФСР від 30 грудня 1976 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1977, N 1, ст.1).

Стаття 122. Порядок відшкодування збитків, заподіяної підприємству, установі, организации.

Відшкодування шкоди працівником у вигляді, не перевищує середнього місячного заробітку, проводиться у разі розпорядженню адміністрації підприємства, установи, організації, а керівниками підприємств, установ, організацій та заступниками — з розпорядження вищого в порядку підпорядкованості органу через з зарплати працівника. Розпорядження адміністрації чи вищого гаразд підпорядкованості органу має зроблено пізніше всього два тижні від часу виявлення заподіяної працівником збитків та звернене виконання не раніше днів від часу повідомлення звідси працівникові. Якщо працівник незгодний із вирахуванням або його розміром, трудову суперечку за його заявою у порядку, передбаченому законодавством (в ред. Указів Президії Верховного Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. і південь від 28 травня 1986 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51 ст. 1782; 1986, N 23, ст. 638).

У інших випадках відшкодування збитків виробляється шляхом пред’явлення адміністрацією позову в районний (міської) народний суд.

Якщо адміністрація з порушенням порядку, встановленого частинами першою і другий цієї статті, справила утримання з зарплати працівника, то орган з розгляду трудових суперечок приймає, за скаргою працівника, рішення про повернення незаконно утриманої суми (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51 ст. 1782).

Стягнення з керівників державних підприємств і муніципальних підприємств, установ, організацій та заступників матеріальних збитків у судовому порядку проводиться у разі позову вищого гаразд підпорядкованості органу чи з заяві прокурора (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Відшкодування шкоди виробляється незалежно від залучення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальною відповідальності за дію (бездіяльність), яким заподіяно збитків підприємству, установі, організації (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 30 грудня 1976 р. і від 28 травня 1986 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1977, N 1, ст.1; 1986, N 23, ст. 638).

Стаття 123. Облік конкретних обставин при покладання матеріальної відповідальності на работника.

Суд можна з урахуванням міру провини, конкретних обставин і матеріального становища працівника зменшити розмір шкоди, що підлягає возмещению.

Зниження розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, неприпустимо, якщо збитки заподіяно злочином, здійсненим із корисливої метою (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 30 грудня 1976 р.- Відомості Верховної Ради РРФСР, 1977, N 1, ст.1).

Стаття 124. Обмеження утримань з заробітної платы.

Утримання з зарплати не можуть вироблятися лише у випадках, передбачених законодавством (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Утримання з заробітної плати працівників на погашення їх заборгованості підприємству, установі, організації, де працюють, можуть виготовлятися з розпорядження администрации:

1) повернення авансу, виданого має значення зарплати; для повернення сум, зайве виплачених внаслідок рахункових помилок; на погашення неизрасходованного і не повернутого авансу, виданого на службову відрядження чи переведення у іншу місцевість, на господарські потреби, якщо працівник не заперечує основи, а розміру удержания.

У таких випадках адміністрація може зробити розпорядження про стягнення пізніше місяця від часу закінчення терміна, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості чи з дня неправильно исчисленной выплаты;

2) під час звільнення працівника до закінчення того робочого року, має значення якого він отримав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Утримання за ті дні немає, якщо працівник звільняється з підстав, зазначеним в пунктах 3, 5 і шість статті 29 і пунктах 1, 2 і п’яти статті 33 справжнього Кодексу, при напрямку навчання, соціальній та зв’язку з виходом на пенсию;

3) при відшкодування збитків, заподіяної з вини працівника підприємству, установі, організації, у вигляді, не перевищує його середнього місячного заробітку (частина перша статті 122) (в ред. Указів Президії Верховного Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. і південь від 28 травня 1986 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51, ст. 1782; 1986, N 23, ст. 638);

Заробітну плату, зайве виплачена працівникові адміністрацією (у цьому числі при неправильне застосування закону), може бути від нього стягнена, крім випадків лічильної ошибки.

Стаття 125. Обмеження розміру утримань з заробітної платы.

При кожної виплаті зарплати загальний розмір всіх утримань не може перевищувати 20 відсотків, а випадках, особливо передбачених законодавством, — п’ятдесяти відсотків зарплати, належної до виплаті працівникові (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

При утриманні з зарплати з кількох виконавчим документам за працівником у разі має бути збережено п’ятдесят відсотків заработка.

Обмеження, встановлені частинами першої та другої цієї статті, не поширюються на утримання з зарплати при отбывании виправні роботи і за стягнення аліментів на неповнолітніх дітей (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1986 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1986, N 48, ст. 1397).

Стаття 126. Заборона утримань з деяких сум, які підлягають виплаті работникам.

Не допускаються утримання з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, куди згідно з законодавством не звертається взыскание.

Кодекс законів про працю Російської Федерації IX-XIII главы.

Глава IX. Трудова дисциплина.

Стаття 127. Обов’язки работников.

Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, берегти дисципліну праці, своєчасно й точно виконувати розпорядження адміністрації, підвищувати продуктивності праці, покращувати якість продукції, дотримуватися технологічну дисципліну, вимогами з охорони праці, техніці безпеки та виробничої санітарії, бережно ставитися до майна підприємства, установи, організації (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 128. Забезпечення трудовий дисциплины.

Трудова дисципліна на підприємствах, у державних установах, організаціях забезпечується створенням необхідного організаційного і стабільності економічних умов нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, і навіть заохоченням за сумлінну працю (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 6, ст. 168).

У трудові колективи створюється обстановка нетерпимості щодо порушень трудовий дисципліни, суворої товариській вимогливості до працівникам, несумлінно виконуючим трудові обов’язки. Стосовно окремим несумлінним працівникам застосовують у необхідних випадках заходи дисциплінарного й суспільного впливу (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 18 січня 1985 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1985, N 4, ст. 117).

Стаття 129. Обов’язки администрации.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов’язана правильно організувати працю працівників, створити умови на шляху зростання продуктивність праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно дотримуватися законодавство про працю правила охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитам працівників, покращувати умови для їхньої праці та быта.

Стаття 130. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Статути і положення про дисциплине.

Трудової розпорядок на підприємствах, у державних установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, затверджуваними загальними зборами (конференцією) співробітників, установи, організації з уявленню администрации.

У деяких галузях народного господарства окремих категорій працівників діють статути й положення про дисципліни (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 131. Заохочення за успіхи у работе.

За зразкове виконання трудових обов’язків, підвищення продуктивність праці, поліпшення якості продукції, тривалу і бездоганну роботу, новаторство у праці й інші досягнення у роботі застосовуються такі поощрения:

1) оголошення благодарности;

2) видача премии;

3) нагородження цінним подарком;

4) нагородження почесною грамотой;

5) занесення до Книги пошани, на Дошку почета.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами і положеннями про дисципліни може бути передбачено й та інші заохочення (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 132. Порядок застосування поощрений.

Заохочення застосовуються адміністрацією спільно чи з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 133. Переваги і пільги до працівників, успішно, й сумлінно виконують свої трудові обязанности.

Працівникам, успішно, й сумлінно виконуючим свої трудові обов’язки, видають у першу чергу переваги та пільги в області соціально-культурного і жилищно-бытового обслуговування (путівки в санаторії і майже відпочинку, поліпшення житлових умов тощо.). Таким працівникам надається також перевагу при просуванні по работе.

Стаття 134. Заохочення за особливі трудові заслуги.

За особливі трудові заслуги працівники видаються в вищі органи до заохоченню, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань звання кращого працівника з цієї профессии.

Стаття 135. Стягнення порушення трудовий дисциплины.

За порушення трудовий дисципліни адміністрація підприємства, установи, організації застосовує такі дисциплінарні взыскания:

1) замечание;

2) выговор;

3) суворий выговор;

4) звільнення (пункти 3, 4, 7, 8 статті 33 і пункт 1 статті 254) (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Законодавством про дисциплінарну відповідальність і статутами і положеннями про дисципліни може бути передбачені окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

При накладення дисциплінарного стягнення повинні враховуватися тяжкість досконалого проступку, обставини, за яких він зроблений, попередня роботу і поведінка работника.

Стаття 136. Порядок застосування і оскарження дисциплінарних взысканий.

До застосування дисциплінарного стягнення від працівника має бути затребувано письмове объяснение.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але з пізніше місяця з його виявлення, беручи до уваги часу хвороби працівника чи перебування їх у отпуске.

Стягнення може бути застосована пізніше шість місяців від часу скоєння проступку, а, по результатам ревізії чи перевірки фінансовогосподарську діяльність — пізніше два роки із дні його скоєння. У зазначені терміни не включається час провадження у карному делу.

За кожен провина може бути застосована лише одна дисциплінарне взыскание.

Наказ (розпорядження) або постанова про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування оголошується (повідомляється) працівникові, підданому стягненню, під расписку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене гаразд, встановленому законодательством.

Орган, який би розглядав колективний трудовий спір, вправі враховувати тяжкість досконалого проступку, обставини, за яких він зроблений, попереднє поведінка працівника, ставлення до праці, і навіть відповідність дисциплінарного стягнення тяжкості досконалого проступку (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 137. Зняття дисциплінарного взыскания.

Якщо недоїмку протягом року із дня застосування дисциплінарного стягнення працівник нічого очікувати підданий новому дисциплінарному стягненню, він вважається не що зазнали дисциплінарному взысканию.

Дисциплінарне стягнення можуть зняти до закінчення року применившим його органом чи посадовою особою з власної ініціативи, клопотанням безпосереднього керівника чи колективу, якщо підданий дисциплінарному стягненню не зробив нового проступку і тут проявив себе, немов сумлінний працівник (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Протягом термін дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівникові не застосовуються (введена Законом Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 138. Передача питання щодо порушення трудовий дисципліни на розгляд трудового коллектива.

Адміністрація проти неї замість застосування дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудовий дисципліни в руки трудового колективу (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 18 січня 1985 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1985, N 4, ст. 117); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Глава X. Охорона труда.

Стаття 139. Забезпечення здорових і безпечних умов труда.

На всіх підприємствах, у державних установах, організаціях створюються здорові, й безпечних умов труда.

Забезпечення здорових і безпечних умов праці доручається адміністрацію підприємств, установ, организаций.

Адміністрація зобов’язана впроваджувати сучасні кошти техніки безпеки, попереджуючі виробничий травматизм забезпечуватиме санітарно-гігієнічні умови, предотвращающие виникнення професійних захворювань работников.

Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів (в ред. указу Президії Верховного Ради РРФСР від 18 січня 1985 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1985, N 4, ст. 117).

Стаття 140. Дотримання вимог охорони праці для будівництва і експлуатації виробничих будинків, споруд й оборудования.

Виробничі будинку, споруди, устаткування, технологічні процеси повинні відповідати вимогам, які забезпечують здорові, й безпечні умови труда.

Ці вимоги включають раціональне використання території і що виробничих приміщень, правильну експлуатацію устаткування й організацію технологічних процесів, захист працюючих від впливу шкідливих умов праці, зміст виробничих приміщень та робочих місць відповідно до санітарно-гігієнічними нормами і правилами, пристрій санітарно-побутових помещений.

Під час проектування, будівництві й експлуатації виробничих будинків та споруд мають дотримуватися санітарні правил і норм із охороні праці (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Проекти машин, верстатів чи іншого виробничого устаткування повинні відповідати вимогам технічно безпеки та виробничої санитарии.

Стаття 141. Заборона входження у експлуатацію підприємств, які відповідають вимогам охорони труда.

Жодна підприємство, цех, ділянку, виробництво неможливо знайти були схвалені й експлуатувалися, якби них забезпечені здорові, й безпечні умови труда.

Введення в експлуатацію нові й реконструйованих об'єктів виробничого призначення заборонена без дозволу органів, здійснюють державний санітарно-епідеміологічний і технічний нагляд, технічної інспекції профспілок (стаття 244) і одержувачів відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації, які вводять об'єкт в експлуатацію (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51 ст. 1782); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 142. Заборона передачі у серійне виробництво зразків нових машин та устаткування, котрий відповідає требованиям охорони труда.

Жоден зразок нової машини, механізму, і іншого виробничого устаткування може бути у серійне виробництво, якщо він відповідає вимогам охорони труда.

Стаття 143. Правила з охорони праці, обов’язкові для администрации.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов’язана забезпечувати належне технічне оснащення всіх робочих місць і створювати ними умови роботи, відповідні єдиним міжгалузевим і галузевим правилам з охорони праці, санітарним правилами і нормам, розроблюваним і який затверджується гаразд, встановленому законодательством.

За відсутності в правилах вимог, дотримання яких за виконанні робіт необхідне забезпечення безпечних умов праці, адміністрація підприємства, установи, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації вживає заходів, щоб забезпечити безпечних умов праці (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 144. Інструктаж працівників із техніці безпеки і виробничої санитарии.

На адміністрацію підприємства, установи, організації покладається проведення інструктажу працівників із техніці безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони судів і іншими правилами охорони труда.

Стаття 145. Інструкції з охорони праці, обов’язкові для работников.

Працівники зобов’язані дотримуватися інструкції з охорони праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки у виробничих закритих приміщеннях і на будмайданчиках. Такі інструкції розробляються та затверджуються адміністрацією підприємства, установи, організації що з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації. Міністерствами, державними комітетами й по узгодження з відповідними профспілковими органами, а необхідних випадках і з відповідними органами державного нагляду (стаття 244) можуть затверджуватися типові інструкції з охорони праці для робочих основних професій (в ред. Указів Президії Верховної Ради РРФСР від 12 серпня 1980 р. і південь від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1980, N 34, ст. 1063; 1982, N 47, ст. 1725); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Працівники зобов’язані також дотримуватися встановлені вимоги роботи з автомобілями і механізмами, користуватися выдаваемыми їм засобами індивідуальної защиты.

Трудові колективи контролюють дотримання усіма працівниками правив і інструкцій з охорони праці в підприємствах, у державних установах, організаціях (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 18 січня 1985 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1985, N 4, ст. 117).

Стаття 146. Контроль над виконанням вимог інструкцій з охорони труда.

Постійний контролю над дотриманням працівниками всіх своїх вимог інструкцій з охорони праці доручається адміністрацію підприємств, установ, организаций.

Стаття 147. Обов’язки адміністрації з розслідування і обліку нещасних випадків на производстве.

Адміністрація підприємств, установ, організацій з участю представників відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації, а встановлених законодавством випадках із участю представників інших органів, зобов’язана своєчасно й правильно проводити розслідування й облік нещасних випадків на производстве.

Адміністрація зобов’язана на вимогу постраждалого видати йому завірену копію акта про нещасливий випадок пізніше трьох днів по закінченні розслідування з нему.

При відмову адміністрації у складанні акта про нещасливий випадок або за незгоді постраждалого з що у акті обставинами нещасного випадку постраждалий вправі звернутися у відповідний виборний профспілковий орган підприємства, установи, організації, постанову якого з приводу складання чи змісту акта обов’язковий адміністрації. За підсумками матеріалів розслідування і врахування нещасних випадків адміністрація зобов’язана своєчасно приймати необхідні заходи для усунення причин, викликають нещасні випадки (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 148. Кошти на заходи щодо охороні труда.

Для проведення заходів з охорони праці виділяються у встановленому порядку кошти й необхідні матеріали. Витрати цих засобів і матеріалів з метою запрещается.

Порядок використання зазначених засобів і матеріалів визначається колективних договорах чи угодах з охорони праці, укладених між адміністрацією і відповідатиме виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 18 січня 1985 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1985, N 4, ст. 117).

Стаття 149. Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуальної защиты.

На роботах з шкідливими умовами праці, і навіть на роботах, вироблених особливих температурних умов або що з забрудненням, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальна взуття та інші засоби індивідуальної защиты.

Адміністрація зобов’язана забезпечувати зберігання, прання, сушіння, дезінфекцію, дегазацію, дезактивацію і ремонт виданих працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуальної защиты.

Стаття 150. Видача мила і знешкоджуючих средств.

На роботах, що з забрудненням, працівникам видається безплатно по встановленими нормами мило. На роботах, де можливо вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами смывающие і знезаражувальні средства.

Стаття 151. Видача молока і лікувально-профілактичного питания.

На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно по встановлених норм молоко й інші рівноцінні харчові продукты.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне питание.

Стаття 152. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водой.

Адміністрація підприємства, організації зобов’язана безплатно постачати працівників гарячих цехів газованою солоною водой.

Цеху і виробничі ділянки, у яких організується постачання газованою солоною водою, встановлюються органами санітарноепідеміологічного нагляду за узгодженням із адміністрацією (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 153. Перерви, включаемые у робочий время.

Працівникам, працюють у холодну пору року в свіжому повітрі чи закритих необогреваемых приміщеннях, вантажникам, зайнятим на погрузочнорозвантажувальних роботах, і навіть іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання відпочинку, які входять у робочий час. Адміністрація підприємства, організації зобов’язана обладнати приміщення обігрівання і відпочинку работников.

Стаття 154. Медичні огляди працівників деяких категорий.

Працівники, зайняті на важких роботах, і на роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці (зокрема на підземних роботах), і навіть на роботах, що з рухом транспорту, проходять обов’язкові попередні на час вступу роботу і періодичні (особи віком до 21 року — щорічні) медичні огляди визначення придатності їх до поручаемой роботи і попередження професійних захворювань (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 31 березня 1988 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1988, N 14, ст. 395).

Працівники підприємств харчової промисловості, громадського та торгівлі, водогінних споруд, лікувально-профілактичних і батьків-вихователів дитячих установ, деяких інших підприємств, установ, організацій проходять зазначені медичні огляди з метою охорони здоров’я населення, попередження виникнення створення і поширення захворювань (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Перелік шкідливих виробничих факторів, і робіт, і під час яких проводяться попередні і періодичні медичні огляди, і порядок їх проведення встановлюються Державний комітет санітарноепідеміологічного нагляду Російської Федерації і Міністерство охорони здоров’я Російської Федерации.

У разі потреби у вирішенні органів виконавчої місцевих Рад народних вибори до окремих організаціях і підприємствах можуть вводитися додаткові умови і показання до проведення медичних оглядів (запроваджені Законом Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 155. Переклад більш легку работу.

Працівників, нужденних за станом здоров’я у наданні більш легкої роботи, адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана перевести, за згодою, ж на таку роботу у відповідність до медичним укладанням тимчасово чи ні обмеження срока.

Стаття 156. Оплату праці працівників, переведених більш легку работу.

При перекладі за станом здоров’я більш легку менш оплачувану роботу поза працівниками зберігається колишній середній заробіток у протягом двох тижнів від дня перевода.

Працівникам, тимчасово перекладеними в іншу менш оплачувану роботу у зв’язки й з захворюванням туберкульозом чи професійним захворюванням, видається весь час перекладу, але з за 2 місяці, посібник по листком непрацездатності у тому розмірі, щоб разом із заробітком знову роботі він перевищувало повного фактичного заробітку за старою роботі. Якщо інша робота була надано адміністрацією вчасно, вказаний у лікарняному аркуші, то «за пропущені як наслідок дні посібник виплачується загальних основаниях.

Працівникам, тимчасово перекладеними на менш оплачувану роботу у зв’язки Польщі з каліцтвом або іншим суб'єктам ушкодженням здоров’я, пов’язаних із роботою, підприємство, установа, організація, відповідальні ушкодження здоров’я, виплачують відмінність між колишнім заробітком і заробітком знову роботі. Така різниця виплачується до відновлення чи встановлення стійкою втрати працездатності або инвалидности.

Законодавством можуть передбачатися та інші випадки збереження колишнього середнього заробітку чи виплати посібники з державному соціального страхування під час перекладу за станом здоров’я більш легку менш оплачувану роботу (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 157. Застосування праці инвалидов.

У кількох випадках, передбачених законодавством, адміністрація зобов’язана приймати працювати гаразд працевлаштування інвалідів та викладачу встановлювати їм відповідно до медичними рекомендаціями неповне робочий час і інші пільгові умови труда.

Залучення інвалідів до понаднормової роботі, роботі у вихідні і нічний час можлива тільки за згодою й за умови, якщо вона робота не заборонена медичними рекомендациями.

Стаття 158. Перевезення в лікувальні установи працівників, хворих на місці работы.

Перевезення в лікувальні установи працівників, хворих дома роботи, виробляється транспортними засобами або підприємства, установи, організації, де працюють котра захворіла работник.

Стаття 159. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникам ушкодженням їх здоровья.

Шкідливість, заподіяний працівникам внаслідок нещасних випадків чи професійних захворювань у виконанні ними своїх трудових обов’язків, відшкодовується відповідно до законодавством Російської Федерации.

Глава XI. Праця жінок, і навіть работников,.

мають неповнолітніх цих діток або здійснюють те що хворих членами їх семей.

Стаття 160. Роботи, у яких забороняється застосування праці женщин.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах, і на роботах з шкідливими умовами праці, і навіть на підземних роботах крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт чи робіт з санітарному і побутовому обслуживанию).

Список важких робіт та виконання робіт з шкідливими умовами праці, у яких забороняється застосування праці жінок, стверджується гаразд, встановленому законодательством.

Забороняються перенесення і пересування жінками тягарів, перевищують встановлені їм граничні нормы.

Стаття 161. Обмеження праці жінок на роботах у нічний время.

Залучення жінок до робіт у нічний час заборонена, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливої необхідністю і дозволяється як тимчасової меры.

Стаття 162. Заборона нічних, понаднормових робіт та напрями в відрядження вагітних жінок Сінгапуру й жінок, які мають дітей до трьох лет.

Не допускається притягнення до роботам у нічний час, до сверхурочным роботам і роботам у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок Сінгапуру й жінок, які мають дітей до трьох років (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 163. Обмеження нічних, понаднормових робіт та напрями в відрядження працівників, мають неповнолітніх цих діток або здійснюють те що хворих членами їх семей.

Чоловіки, які мають дітей до трьох років, і працівники, здійснюють те що хворих членами їхнім родинам відповідно до медичним укладанням, можуть залучатися до робіт у нічний час лише зі своїми согласия.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років, чоловіки, які мають дітей до чотирнадцяти років, працівники, які мають дітейінвалідів чи інвалідів з дитинства до ними віку вісімнадцяти років, і працівники, здійснюють те що хворих членами їхнім родинам в відповідність до медичним укладанням, що неспроможні залучатися до сверхурочным роботам і спрямовуватися у відрядження і їх согласия.

Стаття 163.1. Додатковий вихідний день.

Одному із батьків (опікунові, попечителю) для догляду за дітьми-інвалідами й інвалідами з дитинства до ними віку 18 років надаються чотири додаткових оплачуваних дні вихідних на місяць, які можна використані однією з названих осіб або розділені ними між собою на власний розсуд. Оплата кожного додаткового вихідного дня виробляється у розмірі денного заробітку рахунок коштів Фонду соціального страхування Російської Федерації. Що стосується, якщо з батьків спрацьовує, що працює батькові чи матері надаються два додаткових дні вихідних на місяць зі сплатою тих-таки условиях.

Жінкам, працюють у сільській місцевості, надається, з їхньої бажанню, один додатковий вихідного дня на місяць без збереження зарплати (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 164. Переклад більш легку роботу вагітних жінок Сінгапуру й жінок, які мають дітей до півтора лет.

Вагітним жінкам відповідно до медичним укладанням знижуються норми вироблення, норми обслуговування або переводяться в іншу роботу, значно легшу і яка виключає вплив несприятливих виробничих чинників, зі збереженням середнього заробітку за старою работе.

Перш ніж вирішити питання про надання вагітної жінці, інший більш легкої і яка виключає вплив несприятливих виробничих чинників роботи вона підлягає визволенню від співпраці з збереженням середнього заробітку на пропущені як наслідок робочі дні рахунок коштів підприємства, установи, організації (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Жінки, які мають дітей до півтора року, у разі неможливості виконання колишньої роботи переводяться в іншу роботи з збереженням середнього заробітку за старою роботі до дитиною віку півтора року (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 29 вересня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 40, ст. 1410).

Стаття 165. Відпустки вагітним і родам.

Жінкам надаються відпустки з вагітності і пологам тривалістю сімдесят (у разі багатоплідній вагітності вісімдесят чотири) календарних днів до родів та сімдесят (у разі ускладнених пологів — вісімдесят шість, при народженні двох чи більше дітей — сто десять) календарних днів після родов.

Відпустку вагітним і пологам обчислюється сумарно і надається жінці повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 166. Приєднання до відпустки вагітним і пологам щорічного отпуска.

Перед відпусткою з вагітності і пологам або після нього, або за закінченні відпустки з догляду дитину жінці, з її заяві, надається щорічну відпустку незалежно від стажу на цьому підприємстві, у пихатій інституції, організації (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 167. Відпустки після виходу за ребенком.

За бажання жінок їм надається відпустка для догляду дитину до досягнення ним віку трьох лет.

Відпустку після виходу дитину до їм віку трьох років може бути використана цілком або частинами також батьком дитини, бабусею, дідом чи іншими родичами, опікуном, фактично здійснюють те що за ребенком.

За бажання жінок і осіб, вказаних у частині другій цієї статті, в період перебування в відпустці після виходу дитину можуть працювати на умовах неповного робочого дня чи дому.

Відпустку після виходу дитину зараховується у єдиний і безперервний виробничого стажу, соціальній та стаж роботи за фахом (крім випадків призначення пенсії на пільгових условиях).

У стаж роботи, дає декларація про наступні щорічні оплачувані відпустки, час відпустки з догляду дитину не засчитывается.

Протягом часу відпустки з догляду дитину зберігається місце роботи (посаду). (в ред. Федерального закону від 24 серпня 1995 р. N 152-ФЗ — «Російська газета «від 29 серпня 1995 г.).

Стаття 168. Відпустку працівникам, що усиновили ребенка.

Працівникам, що усиновили дитину, надається відпустку на період із дня усиновлення й до закінчення сімдесяти днів із дні народження усыновленного дитини, а при усиновленні двох і більше дітей — ста десяти днів із дня народження. Порядок надання зазначеного відпустки визначається Урядом Російської Федерации.

За бажання працівників, усыновивших дитини, їм надається відпустку після виходу дитину до їм віку трьох лет.

Що стосується усиновлення дитини обома подружжям зазначені відпустки надаються одного з подружжя з їхньої усмотрению.

Стаття 169. Перерви для годівлі ребенка.

Жінкам, які мають дітей до півтора року, надаються крім загального перерви на відпочинок і продукти харчування додаткові перерви для годівлі дитини (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 29 вересня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 40, ст. 1410).

Ці перерви надаються не рідше як за 3 години, тривалістю щонайменше тридцяти хвилин кожен. За наявності двох або більше дітей до півтора року тривалість перерви встановлюється щонайменше години (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 29 вересня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 40, ст. 1410).

Перерви для годівлі дитини входять у робочий час і оплачуються за середнім заработку.

Терміни і Порядок надання перерв встановлюються адміністрацією разом із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації з урахуванням побажань матері (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 170. Гарантії прийому роботу і звільнення вагітних жінок Сінгапуру й працівників, мають неповнолітніх детей.

Забороняється відмовляти у прийомі роботу і знижувати зарплатню працівникам за мотивів, що з наявністю дітей, а жінкам також із мотивів, що з вагітністю. При відмову прийомі працювати вагітної жінці, працівникові, має дитини у три роки (дитини-інваліда чи інваліда з дитинства до їм віку вісімнадцяти років), самотньою матері чи одинокому батькові, у яких дитини на віці до чотирнадцяти років, роботодавець зобов’язаний повідомити причину відмови від письмовій формах. Відмова у прийомі працювати може бути в суд.

Звільнення вагітних жінок, жінок, які мають дітей до трьох років, працівників, мають дітей-інвалідів чи інвалідів з дитинства до досягнення ними віку вісімнадцяти років, самотньою матері чи самотнього батька, мають дитини до чотирнадцяти років, з ініціативи роботодавця заборонена, крім випадків ліквідації організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених працівників здійснюється роботодавцем й у випадках їх звільнення після закінчення термінового трудового договору (контракту). У період працевлаштування по них зберігається середня вести, але не більше трьох місяців із дня закінчення термінового трудового договору (контракта).

Стаття 170(1). Гарантії під час проходження обов’язкового диспансерного обстеження вагітними женщинами.

Під час проходження обов’язкового диспансерного обстеження в медичних установах за вагітними жінками зберігається середній заробіток за місцем работы.

Стаття 171. Видача вагітним жінкам путівок в санаторії і майже відпочинку і надання їм матеріальної помощи.

Адміністрація підприємств, організацій за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, організації у разі потреби може видавати вагітним жінкам путівки в санаторії і майже відпочинку безкоштовно або на пільгових умов, і навіть надавати їм матеріальну допомогу (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51 ст. 1782).

Стаття 172. Обслуговування жінок на підприємствах, в організаціях з широким застосуванням жіночого труда.

На підприємствах, в організаціях із широкою застосуванням жіночого праці організуються дитячі ясла та ботанічні сади, кімнати для годівлі немовлят, а також кімнати особистої гігієни женщин.

Стаття 172.1 Гарантії і пільги особам, які мають дітей без матери.

Гарантії і пільги, надані жінці у зв’язку з материнством (обмеження праці в нічних і понаднормових роботах, обмеження притягнення до роботам у вихідні дні та напрями у відрядження, надання додаткових відпусток, встановлення пільгових режимів праці та інші гарантії, і пільги, встановлені чинним законодавством), поширюються на батьків, виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення прав, тривалого перебування у лікувальному установі та інших випадках відсутності материнського піклування дітей), а на опікунів (опікунів) неповнолітніх (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Глава XII. Праця молодежи.

Стаття 173. Вік, від якого допускається прийом на работу.

Не допускається прийом працювати осіб молодший 15 лет.

Для підготовки молоді до виробничому праці допускається прийом на роботу учнів в загальноосвітніх установах, освітніх установах початкового й середнього професійної освіти для виконання легкого праці, не причиняющего шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час з ними 14-річного віку, із згоди батьків, усиновителів чи попечителя.

Стаття 174. Права неповнолітніх у трудових правоотношениях.

Неповнолітні (особи, які досягли вісімнадцяти років) у трудових правовідносинах прирівнюються прав до повнолітнім, а області охорони праці, робочого дня, відпусток та інших умов праці користуються пільгами, встановленими справжнім Кодексом та інші актами трудового законодавства (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 175. Роботи, у яких забороняється застосування праці осіб молодший вісімнадцяти лет.

Забороняється застосування праці осіб до 18-ти років на важких роботах, і на роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а на роботах, виконання яких може завдати шкоди їх моральному розвитку (в ігорному бізнесі, нічних кабаре і клубах, у виробництві, перевезенню та торгівлі спиртними напоями, тютюновими виробами, наркотичними і токсичними препаратами).

Список робіт, вказаних у частини першої цієї статті, стверджується Урядом Російської Федерации.

Забороняються перенесення і пересування неповнолітніми тягарів, які перевищують установлені їм граничні нормы.

Стаття 176. Медичні огляди молодежи.

Особи молодший 21 року приймаються працювати лише після попереднього обов’язкового медичного осмотра.

Працівники до 18 років підлягають щорічного обов’язковому медичному огляду. Законодавством Російської Федерації то, можливо встановлено вищий вік для проходження щорічних обов’язкових медичних осмотров.

Медичні огляди осіб молодший 21 року здійснюються рахунок коштів работодателя.

Стаття 177. Заборона залучати працівників молодший вісімнадцяти років до нічним і сверхурочным работам.

Забороняється залучати працівників молодший вісімнадцяти років до нічним і сверхурочным роботам і до робіт у вихідні дни.

Стаття 178. Відпустки працівникам до 18-ти лет.

Працівникам до 18-ти років щорічний оплачуваний відпустку встановлюється тривалістю щонайменше 31 календарного дні й можна використовувати ними на будь-який зручний їм час года.

Стаття 179. Норми вироблення молодих рабочих.

Для робочих молодший вісімнадцяти років норми вироблення встановлюються, з норм вироблення для дорослих робочих пропорційно скороченою тривалості робочого дня особам, які досягли вісімнадцяти лет.

Для молодих робочих, вступників на підприємство, до організації по закінченні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, і навіть минулих професійне навчання виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах і втрачає визначені їм терміни можуть затверджуватися знижені норми вироблення. Ці норми затверджуються адміністрацією підприємства, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, організації (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 20 грудня 1983 р. і ролі закону РРФСР від 7 липня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1983, N 51 ст. 1782; 1987, N 29, ст. 1060).

Стаття 180. Оплату праці працівників молодший вісімнадцяти років при скороченою тривалості щоденної работы.

Заробітну плату працівникам молодший вісімнадцяти років при скороченою тривалості щоденної роботи виплачується у такому розмірі, як працівникам відповідних категорій за цілковитої тривалості щоденної работы.

Праця працівників молодший вісімнадцяти років, допущених до відрядним роботам, оплачується по відрядним розцінками, які встановлені дорослих працівників, з доплатою по тарифну ставку під час, яким тривалість їх щоденної роботи скорочується проти тривалістю щоденної роботи дорослих работников.

Оплату праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійнотехнічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що працюють у вільне від навчання час, виробляється пропорційно відпрацьованим часу, чи в залежність від вироблення. Підприємства, установи, організації можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати рахунок власних коштів (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 181. Квотування робочих місць для працевлаштування молодежи.

Роботодавець зобов’язаний приймати працювати випускників загальноосвітніх установ, освітніх закладів початкового й середнього професійної освіти, і навіть осіб до 18-ти років, особливо потребуючих у соціальній захисту і що зазнають труднощів у пошуках роботи (сиріт, випускників дитячих будинків, дітей, решти без піклування батьків, і інших), спрямованих органами державної служби зайнятості гаразд працевлаштування, має значення квоти, яка встановлюється органами державної влади суб'єктів Російської Федерації, органами місцевого самоуправления.

Відмова у прийомі працювати має значення установлену квоту особам, зазначених у частини першої цієї статті, забороняється і може бути ними на суд.

За відмову у прийомі працювати осіб, вказаних у частини першої справжньої статті, роботодавець відповідає гаразд, визначеному законодавством Російської федерации.

Стаття 182. Забезпечення роботою осіб, які закінчили освітні установи початкового, середньої й вищої професійного образования.

Особи, закінчили освітні установи початкового, середнього та вищого професійної освіти, забезпечуються роботою у відповідність до отриманої фахом і від кваліфікації виходячи з договорів (контрактів), укладених ними з роботодавцями, чи підставі договорів про підготовку фахівців, укладених освітніми установами початкового, середньої й вищої професійної освіти і работодателями.

Органи виконавчої, у яких перебувають освітні установи початкового, середньої й вищої професійного освіти, і органи державної служби зайнятості сприяють у працевлаштуванні випускників освітніх закладів початкового, середньої й вищої професійної освіти з урахуванням їхньої професійної підготовки і кваліфікації. За бажання випускників зазначених освітніх закладів сприяння працевлаштуванні може опинятися недержавними службами занятости.

Відмова роботодавця у прийомі працювати випускникам освітніх установ початкового, середньої й вищої професійної освіти в відповідність до зазначеними у частині першої цієї статті договорами (контрактами) може бути ними на суд.

Інакше у прийомі працювати, випускникам освітніх установ початкового, середньої й вищої професійної освіти, прибулим працювати відповідно до названими договорами (контрактами), зазначеними у частині першої цієї статті, роботодавець несе відповідальність гаразд, визначеному законодавством Російської Федерации.

Стаття 183. Додаткові гарантії до працівників до 18-ти років при розірвання трудового договору (контракта).

Розірвання трудового договору (контракту) з працівниками до 18-ти років з ініціативи роботодавця крім дотримання загального порядку звільнення можлива тільки з дозволу державної інспекції праці суб'єкта Російської Федерації і районної (міської) комісії у справах неповнолітніх. У цьому розірвання трудового договору (контракту) по підставах, зазначених у пунктах 1, 2 і шість статті 33 справжнього Кодексу, відбувається лише у виняткових випадках і допускається без наступного трудоустройства.

Кодекс законів про працю Російської Федерації XIII-XV-A главы.

Глава XIII. Пільги для работников,.

які суміщають роботи з обучением.

Стаття 184. Організація професійного навчання на производстве.

Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, адміністрація підприємств, установ, організацій організує індивідуальне, бригадне, курсове інші форми професійного навчання з виробництва з допомогою підприємства, установи, організації (в ред. Закону РРФСР від 7 липня 1987 р. — Відомості Верховного Ради РРФСР, 1987, N 29, ст. 1060).

Стаття 185. Навчання не більше робочого времени.

Теоретичні заняття і виробниче навчання для підготовки нових робочих безпосередньо з виробництва шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання проводять у межах робочого дня, встановленого законодавством про працю до працівників відповідних вікових груп, професій і производств.

Стаття 186. Надання роботи у відповідність до отриманої квалификацией.

Після закінчення професійного навчання з виробництва робочому присвоюється кваліфікація (розряд, клас, категорія) за фахом відповідно до тарифно-квалификационному довіднику і надається робота у відповідність до отриманої кваліфікацією (розрядом, класом, категорією). (в ред. Закону РРФСР від 7 липня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 29, ст. 1060).

Стаття 187. Створення необхідних умов суміщення роботи з обучением.

Працівникам, які пройшли професійне навчання виробництві чи які навчаються у навчальних закладах без відриву з виробництва, адміністрація зобов’язана створювати необхідні умови для суміщення роботи із навчанням (в ред. Закону РРФСР від 7 липня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 29, ст. 1060).

Стаття 188. Заохочення працівників, які суміщають роботи з обучением.

При підвищенні кваліфікаційних розрядів або за просуванні для роботи повинні враховуватися успішне проходження працівниками професійного навчання з виробництва, загальноосвітня і також фахова підготовка, і навіть отримання ними вищого чи середньої спеціальної освіти. (в ред. Закону РРФСР від 7 липня 1987 р. — Відомості Верховного Ради РРФСР, 1987, N 29, ст. 1060).

Стаття 189. Пільги до працівників, учнів в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних заведениях.

Для працівників, учнів без відриву з виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах, встановлюється скорочена робоча тиждень чи скорочена тривалість щоденної роботи зі збереженням заробітної плати установленому порядку; видаються й інші пільги (в ред. Закону РРФСР від 7 липня 1987 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1987, N 29, ст. 1060).

Стаття 190. Скорочення робочого дня для учнів в загальноосвітніх школах.

Для працівників, успішно учнів без відриву з виробництва до шкіл робочої молоді - вечірніх (змінних) і заочних середніх загальноосвітніх школах, під час учбового року встановлюється робоча тиждень, скорочена однією робочого дня чи відповідне йому кількість робочих годин (за скорочення робочого дні, у протягом тижня), а учнів до шкіл сільській молоді - вечірніх (змінних, сезонних) і заочних середніх загальноосвітніх школах — робоча тиждень, скорочена на дві робочі дня чи відповідне їм кількість робочих годин (за скорочення робочого дні, у протягом недели).

Учні зазначених шкіл звільняються й від роботи протягом учбового року лише на 36 робочих днів із шестиденної робочої тижню чи відповідне їм кількість робочих годин. При п’ятиденної робочої тижню загальна кількість вільних з посади днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за збереження кількості вільних від роботи часов.

Протягом часу звільнення з роботи учням виплачується п’ятдесят відсотків середньої зарплати по за основним місцем роботи, але з нижче встановленого законом мінімальної відстані оплати труда.

Адміністрація підприємств, установ, організацій проти неї надавати без шкоди виробничої діяльності працівникам, які навчаються до шкіл робочої сили та сільській молоді, за бажанням, під час учбового року додатково іще одна або двоє вільних з посади дні, у тиждень без збереження зарплати (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 191. Відпустки у зв’язку з навчанням в загальноосвітніх школах.

Працівникам, які навчаються без відриву з виробництва до шкіл робочої сили та сільській молоді - вечірніх (змінних, сезонних) і заочних середніх загальноосвітніх школах, надається на період здачі випускних іспитів в XII класі відпустку тривалістю 20 робочих днів, а IX класі - 8 робочих днів, зі збереженням середньої зарплати по за основним місцем работы.

Для учнів без відриву з виробництва в V, VI, VII, VIII, X і XI класах зазначених шкіл встановлюються тимчасово здачі ними перекладних іспитів від 4 до 6 вільних з посади днів із збереженням середньої зарплати по за основним місцем роботи з допомогою скорочення загального кількості днів (на 8−12 днів), наданих відповідності до статті 190 справжнього Кодексу (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 192. Час надання щорічних відпусток які навчаються в загальноосвітніх школах.

При наданні які навчаються без відриву з виробництва в загальноосвітніх школах щорічних відпусток адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана, за бажання учнів, приурочити ці відпустки вчасно іспитів в школах.

Стаття 193. Ограничение залучення учнів в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах до сверхурочным работам.

Забороняється притягнення до сверхурочным роботам у дні занять працівників, учнів без відриву з виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних заведениях.

Стаття 194. Відпустки у зв’язку з навчанням в професійно-технічних навчальних заведениях.

Працівники, успішно які навчаються без відриву з виробництва у професійно-технічних училищах по вечірньої (змінній) форми навчання, на вечірніх (змінних) відділеннях училищ, звільняються й від роботи з підготовки й складання іспитів і на 30 робочих днів упродовж року, з збереженням по них середньої зарплати по за основним місцем роботи. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 195. Відпустки для здачі вступних іспитів у вищі і середні спеціальні навчальні заведения.

Працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі і середні спеціальні навчальними закладами, надається відпустку без збереження заробітної платы.

Допущеним до вступних іспитів у вищі навчальними закладами (у цьому числі у заводы-втузы) надається відпустку на 15 календарних днів, а середні спеціальні навчальними закладами — 10 календарних днів, беручи до уваги часу на проїзд до місця перебування навчального закладу та обратно.

Стаття 196. Пільги до працівників, учнів в освітніх установах початкового, середньої й вищої професійного образования.

Працівникам, які навчаються без відриву з виробництва в освітніх установах початкового, середньої й вищої професійної освіти, мають державну акредитацію, надаються оплачувані в установленому порядку відпустки у зв’язку з навчанням, і навіть інші льготы.

Щорічні оплачувані відпустки зазначеним працівникам за їхньому бажанню видають у час года.

Стаття 197. Скорочення робочого дня для учнів в вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних заведениях.

Студенти вечірніх і заочних ВНЗ та учні вечірніх і заочних середніх спеціальних навчальних закладів на період 10 навчальних місяців до початку виконання дипломного проекту (роботи) чи здачі державних іспитів заслуговують при шестиденної робочої тижню однією вільний з посади день була в тиждень на підготовку до занять з оплатою їх у розмірі п’ятдесяти відсотків одержуваної зарплати, але не нижчу від мінімальної. При п’ятиденної робочої тижню кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни при збереженні кількості вільних з посади часов.

Адміністрація підприємств, установ, організацій вправі надавати протягом зазначених 10 навчальних місяців додатково, за бажання студентів і учнів, ще один-два вільних з посади дні без збереження заробітної платы.

Стаття 198. Відпустки у зв’язку з навчанням в вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних заведениях.

Студентам, успішно які навчаються в вечірніх вищі навчальні заклади, на період виконання лабораторних робіт, здачі заліків й екзаменів щорічно надається відпустку першою й другому курсах — 20 календарних днів, на третьому та всіх наступних курсах — 30 календарних днів. Учням, успішно які навчаються в вечірніх середніх спеціальних навчальних закладах, на період виконання лабораторних робіт, здачі заліків й екзаменів щорічно надається відпустку першою й другому курсах — 10 календарних днів, на третьому та всіх наступних — 20 календарних дней.

Студентам і учням, успішно які навчаються в заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, на період виконання лабораторних робіт, здачі заліків й екзаменів щорічно надається відпустку першою і другому курсах — 30 календарних днів, третьому і всіх подальших курсах — 40 календарних дней.

Студентам і учням вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладів на період здачі державних іспитів надається відпустку 30 календарних дней.

Студентам вечірніх і заочних ВНЗ на період підготовки й захисту дипломного проекту (роботи) надається відпустку тривалістю 4 місяці, а учням вечірніх і заочних середніх спеціальних навчальних закладів — 2 месяца.

Протягом часу відпусток, наданих зв’язки Польщі з навчанням в вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, за працівниками зберігається середня вести (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 199. Відпустку ознайомлення з зусиль для обраної спеціальності і підготовки матеріалів до дипломному проекту.

Адміністрація підприємств, установ, організацій за рекомендацією відповідних навчальних закладів вправі надавати які навчаються на останніх курсах вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладів додатковий місячну відпустку без збереження зарплати ознайомлення безпосередньо з виробництва з зусиль для обраної спеціальності і підготовки матеріалів до дипломному проекту. У період відпустки студенти і люди учні зараховуються на стипендію загальних основаниях.

Стаття 200. Оплата проїзду до місця перебування заочного навчального заведения.

Адміністрація підприємств, установ, організацій оплачує які навчаються в заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах проїзд до місця перебування навчального заклади й назад до виконання лабораторних робіт й успішного складання заліків й екзаменів раз на рік у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості проезда.

З іншого боку, у такому розмірі виробляється оплата проїзду для підготовки й захисту дипломного проекту (роботи) чи здачі державних экзаменов.

Глава XIV. Трудові споры.

Стаття 201. Органи, розглядають трудові споры.

Трудові суперечки, виникаючі між працівником адміністрацією підприємства, установи, організації, з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів про працю, колективного договори та інших угод про працю, і навіть умов трудового договору (контракту) розглядаються: комісіями з трудових спорів; районними (міськими) народними судами.

Трудові суперечки з питанням встановлення умов праці розглядаються в відповідності до статей 219 і 220 справжнього Кодекса.

Стаття 202. Порядок розгляду трудових споров.

Порядок розгляду трудових суперечок регулюється справжнім Кодексом і іншими законодавчими актами, а порядок розгляду справ за трудовим суперечкам у районних (міських) народних судах визначається, ще, Цивільним процесуальним Кодексом РСФСР.

Стаття 203. Організація комісій щодо трудових спорам.

Комісія зі трудовим суперечкам обирається загальними зборами (конференцією) колективу підприємства, установи, організації із кількістю котрі менш 15 человек.

Обраними у складі комісії вважаються кандидатури, отримали більшість голосами й за яких проголосували понад половини присутніх загальні збори (конференции).

Порядок обрання, чисельність і склад комісії, термін її повноважень визначаються загальними зборами (конференцією) колективу підприємства, установи, организации.

Комісія зі трудовим суперечкам обирає зі складу голови, заступників голови і секретаря комиссии.

За рішенням загальних зборів (конференції) колективу підприємства, установи, організації можна створити комісії з трудовим суперечкам в підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів, і діють тих-таки підставах, як і комісії з трудових суперечкам підприємств, установ, організацій. У комісіях з трудових спорів підрозділів можна розглядати трудові суперечки не більше повноважень цих подразделений.

Стаття 204. Компетенція комісій щодо трудових спорам.

Комісія зі трудовим суперечкам є первинним органом з розгляду трудових суперечок, виникаючих на підприємствах, у державних установах, організаціях (підрозділах), крім суперечок, якими справжнім Кодексом і іншими законодавчими актами встановлений інший порядок їх рассмотрения.

Трудової суперечка підлягає розгляду у комісії з трудових спорів, якщо працівник самостійно чи з участю що становить її інтересів профспілкової організації не врегулював розбіжності при безпосередніх переговори з администрацией.

Стаття 205. Строк обігу до комісії з трудовим спорам.

Робітник може звернутися у комісію з трудовим суперечкам в тримісячний термін від дня, коли дізнався чи мусить був дізнатися щодо порушення свого права.

Що стосується пропуску по поважним причин за встановлений термін комісія з трудовим суперечкам у його поновити і вирішити суперечку по существу.

Заява працівника, надійшов у комісію з трудовим суперечкам, підлягає обов’язкової регистрации.

Стаття 206. Порядок розгляду трудового спору в комиссии.

Комісія зі трудовим суперечкам зобов’язана розглянути трудову суперечку в десятиденний термін від дня звернення. Суперечка у присутності працівника, подавшего заяву, долю й представника адміністрації. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише з його письмової заяви. Що стосується неявки працівника Журбі комісії розгляд заяви відкладається. Що стосується вторинної неявки працівника без поважних причин комісія може винести зняття даного заяви з розгляду, що ні позбавляє працівника права подати повторно.

Комісія зі трудовим суперечкам проти неї викликати Журбі свідків, запрошувати фахівців, представників професійних спілок, діючих для підприємства, у пихатій інституції, організації. По вимозі комісії адміністрація зобов’язана представляти необхідні розрахунки і документы.

Засідання комісії з трудових суперечкам вважаються правомочними, якби ньому є щонайменше половини обраних до її складу членов.

Стаття 207. Порядок прийняття рішень комісією щодо трудових спорам.

Комісія зі трудовим суперечкам приймають рішення більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії, не згоден з рішенням більшості, зобов’язаний підписати протокол засідання, але вправі викласти у ньому окреме мнение.

Копії рішення на комісії вручаються робітникові й адміністрації в триденний термін від дня прийняття решения.

Стаття 208. Перенесення розгляду трудового спору в районний (міської) народний суд оскарження рішення комісії з трудових спорам.

Якщо комісія з трудовим суперечкам в десятиденний термін не розглянула колективний трудовий спір, крім випадків, вказаних у частини першої статті 206 справжнього Кодексу, зацікавлений працівник вправі перенести його розгляд у районний (міської) народний суд.

Рішення комісії з трудових суперечкам може бути оскаржене зацікавленим працівником чи адміністрацією в районний (міської) народний суд десятиденний термін від дня вручення їм копій рішення комісії. Пропуск зазначеного терміну перестав бути основою відмови від прийомі заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може відновити цей термін і розглянути суперечку з существу.

Стаття 209. Виконання рішень комісії з трудових спорам.

Рішення комісії з трудових суперечкам (крім рішень про відновлення на роботі) підлягає виконанню адміністрацією підприємства, установи, організації у триденний термін після закінчення днів, передбачені обжалование.

Порядок виконання рішення комісії з трудових суперечкам про відновлення на роботі незаконно перекладеного працівника регулюється статтею 215 справжнього Кодекса.

Що стосується невиконання адміністрацією підприємства, установи, організації рішення комісії у призначений термін працівникові видається комісією з трудових спорів посвідчення, має силу виконавчого листа.

Посвідчення не видається, якщо працівник чи адміністрація звернулися на установлений термін із заявою про дозвіл трудового спору в районний (міської) народний суд.

З посвідчення, виданого комісією з трудових спорів і пред’явленого пізніше тримісячного терміну з його отримання в районний (міської) народний суд, судовий виконавець наводить рішення комісії з трудових суперечкам у виконанні в примусовому порядке.

Що стосується пропуску працівником встановленого тримісячного терміну по поважним причин комісія з трудовим суперечкам, яка видала посвідчення, може відновити цей срок.

Стаття 210. Трудові суперечки, аналізовані у районних (міських) народних судах.

У районних (міських) народних судах розглядаються трудові суперечки: за заявою працівника, адміністрації чи відповідного професійного союзу, що захищає інтереси працівника, що є членом цього профспілки, коли згодні з рішенням комісії з трудових суперечкам; за заявою прокурора, якщо рішення комісії з трудових суперечкам суперечить законодательству.

У самі районних (міських) народних судах розглядаються трудові суперечки з заявам: працівників підприємств, установ, організацій, де комісії з трудовим суперечкам не обираються чи чомусь не створено; працівників про відновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору (контракту), про зміну дати й формулювання причини звільнення, оплату під час вимушеного прогулу чи виконання нижеоплачиваемой роботи; адміністрації про відшкодування працівником матеріальних збитків, заподіяної підприємству, установі, організації (стаття 122).

У самі районних (міських) народних судах розглядаються також суперечки про відмову у прийомі працювати: осіб, запрошених гаразд перекладу з іншого підприємства, з установи, організації; молодих фахівців, які закінчили вище чи середню спеціальну навчальний заклад і направлених ним у установленому порядку працювати На цей підприємство, в установа, організацію; інших, із якими адміністрація підприємства, установи, організації у відповідно до законодавства мусила укласти трудовий договор.

Стаття 211. Терміни звернення по дозвіл трудового спору в районний (міської) народний суд.

Заява про дозвіл трудового спору подається в районний (міської) народний суд тримісячний термін від дня, коли працівник дізнався чи мусить був дізнатися щодо порушення свого права, а, по справам про звільнення — в місячний термін від дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудовий книжки.

Для звернення адміністрації до суду з питанням стягнення з працівника матеріальних збитків, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється термін в один рік від часу виявлення заподіяної працівником ущерба.

Що стосується пропуску по поважним причин термінів, встановлених в справжньої статті, є підстави відновлено судом.

Стаття 212. Звільнення працівників від судових расходов.

Працівники при зверненні на районний (міської) народний суду з вимогам, що випливають із трудових правовідносин, звільняються й від сплати судових витрат у дохід государства.

Стаття 213. Винесення рішень щодо суперечкам про звільнення й переведення на іншу работу.

У разі звільнення без законного підстави чи з порушенням встановленого порядку звільнення або незаконного перекладу в іншу роботу працівник має бути відновлений на колишній роботі я органом, що розглядає трудовий спор.

Під час ухвали рішення про відновлення на роботі орган, який би розглядав трудову суперечку, одночасно приймають рішення виплати працівникові середнього заробітку весь час вимушеного прогулу чи різниці у заробітку на час виконання нижеоплачиваемой работы.

На прохання працівника орган, який би розглядав колективний трудовий спір, може обмежитися винесенням рішення про стягнення на користь зазначених вище компенсацій про зміну формулювання підстави звільнення на звільнення за власним бажанням желанию.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильної або відповідної чинного законодавства орган, який би розглядав трудову суперечку, зобов’язаний змінити її й вказати й у рішенні причину звільнення точному відповідність до формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідній статті (пункт) закону. Якщо неправильна або відповідна чинного законодавства формулювання причини звільнення трудовий книжці перешкоджала надходженню працівника нові роботу, орган, який би розглядав колективний трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку весь час вимушеного прогула.

Інколи справа звільнення без законного підстави чи з порушенням встановленого порядку звільнення або незаконного перекладу в іншу роботу суд вправі на вимогу працівника винести постанову по відшкодування працівникові грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної йому зазначеними діями. Розмір цієї компенсації визначається судом.

Стаття 214. Покладання матеріальну відповідальність на посадова обличчя, винна в незаконному звільненні чи переводе.

Суд покладає на посадова особа, винна в незаконному звільненні чи перекладі працівника в іншу роботу, обов’язок компенсувати збитки, заподіяний підприємству, установі, організації у зв’язки й з оплатою під час вимушеного прогулу чи час виконання нижеоплачиваемой роботи. Така обов’язок покладається, якщо звільнення чи переклад зроблено із явним порушенням закону або якщо адміністрація затримала виконання рішення суду про відновлення працівника на работе.

Розмір відшкодування збитків неспроможна перевищувати трьох місячних окладів посадового лица.

Стаття 215. Виконання рішень про відновлення на работе.

Рішення про відновлення на роботі незаконно звільненого чи перекладеного в іншу роботу працівника, прийняте органом з розгляду трудових суперечок, підлягає негайному исполнению.

При затримки адміністрацією підприємства, установи, організації виконання рішення суду про відновлення на роботі незаконно звільненого чи перекладеного в іншу роботу працівника, суд який вирішив про відновленні працівника на роботі, виносить ухвалу щодо виплату їй середнього заробітку чи різниці у заробітку весь час задержки.

Стаття 216. Задоволення грошових вимог работника.

Зблизька трудових суперечок грошових вимогах, крім вимог виплати працівникові середнього заробітку під час вимушеного прогулу чи різниці у заробітку під час виконання нижеоплачиваемой роботи (стаття 213), орган, який би розглядав суперечка, проти неї винести постанову по виплаті працівникові належних сум лише упродовж трьох года.

Стаття 217. Обмеження стягнення сум, виплачених у вирішенні органів, розглядають трудові споры.

Протилежне стягнення з працівника сум, виплачених йому за рішенням комісії з трудових суперечкам підприємства, установи, організації, і навіть щодо судового рішення по трудовому спору, при скасування рішення на порядку нагляду допускається лише у тому випадку, коли скасоване рішення було закріплено грунтується на викладених працівником неправдиві відомості чи представлених ним підроблених документах.

Стаття 218. Особливості розгляду трудових суперечок працівників окремих категорий.

Особливості розгляду трудових суперечок керівних працівників, обраних, затверджуваних чи призначуваних при посаді вищими органами державної влади управління Російської Федерації і республік в складі Російської Федерації, і навіть суддів, прокурорів, їхніх заступників і помічників з питань звільнення, перекладу в іншу роботу, сплати час вимушеного прогулу чи виконання нижеоплачиваемой праці та накладення дисциплінарних стягнень встановлюються законодавством Російської Федерації і республік у складі Російської Федерации.

Стаття 219. Розгляд суперечок встановити нових, або зміні існуючих умов труда.

Трудові суперечки встановити працівникові нових, або зміні існуючих умов праці дозволяються адміністрацією і відповідатиме профспілковим органом не більше наданих їм прав.

Стаття 220. Порядок розгляду колективних трудових суперечок (конфликтов).

Колективні трудові суперечки (конфлікти), виникаючі між адміністрацією підприємства, установи, організації та трудовим колективом (колективом підрозділи) чи профспілкою з питань встановлення нових чи зміни наявних умов праці та побуту, ув’язнення й виконання колективного договору ЄС і інших угод, розглядаються відповідно до законодавством про порядок дозволу колективних трудових суперечок (конфликтов).

Стаття 221. Літочислення термінів, передбачених справжнім Кодексом.

Перебіг термінів, із якими справжній Кодекс пов’язує виникнення чи припинення трудових правий і обов’язків, починається наступного дня після календарної дати, котра визначає його начало.

Терміни, обчислювані роками, місяцями, тижнями, спливають відповідне число останнього року стабільна, місяця або тижня терміну. Вчасно, обчислюваний в календарних тижнях чи днях, включаються і неробочі дни.

Якщо останній день минулого терміну посідає неробочий день, то днем закінчення терміна вважається найближчий наступний його робочого дня (статті 201 — 221 в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543- 1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Глава XV. Професійні союзи. Участь работников.

управлінні підприємствами, установами, организациями.

Стаття 225. Право працівників на об'єднання в професійні союзы.

Працівникам забезпечується декларація про об'єднання в професійні союзы.

Професійні союзи діють у відповідність до ними статутами і підлягають реєстрації як у державних органах.

Державні органи, підприємства, установи, організації зобов’язані всіляко сприяти професійним спілкам у тому діяльності (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 226. Права професійних союзов.

Професійні союзи представляють інтереси своїх членів з питань праці та іншим соціально-економічним вопросам.

Встановлення умов праці та зарплати, застосування законодавства про працю у разі, передбачених законодавством, здійснюються з участю професійних союзов.

Професійні союзи здійснюють нагляд контроль над дотриманням законодавства про працю правил з охорони труда, контролируют жилищнопобутове обслуговування работников.

Професійні союзи управляють державним соціальним страхуванням, і навіть які у їхньому віданні санаторіями, профілакторіями будинками й будинками відпочинку, культурно-просветительными, туристськими і спортивними учреждениями.

Професійні союзи від імені їх федеральних органів мають право законодавчої инициативы.

Стаття 227. Право працівників брати участь у управлінні підприємствами, установами, организациями.

Працівники заслуговують брати участь у управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції) трудового колективу, поради колективу, професійні спілки й інші органи, уповноважені колективом, вносити пропозиції з поліпшення роботи підприємства, установи, організації, і навіть з питань соціальнокультурного і побутового обслуживания.

Стаття 228. Обов’язки адміністрації з створення умов, які забезпечують участь працівників у управлінні підприємствами, установами, организациями.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов’язана створювати умови, щоб забезпечити участь працівників у управлінні підприємствами, установами, організаціями. Службові особи підприємств, установ і організацій зобов’язані у призначений термін розглядати критичні й зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їм про вжиті заходи (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 18 січня 1985 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1985, N 4, ст. 117).

Стаття 230. Права відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, организации.

Права відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації та гарантії своєї діяльності визначаються законодавством, статутом, колективними договорами і угодами (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 231. Повноваження профспілкових органів під час здійснення ними контроль над дотриманням законодавства про працю за жилищно-бытовым обслуговуванням работников.

Для контроль над дотриманням законодавства про працю, правил з охорони праці, над втіленням колективних договорів і поза жилищнопобутовим обслуговуванням працівників члени відповідних виборних профспілкових органів підприємств, установ, громадських організацій і вищих профспілкових органів, і навіть інші правомочні представники цих органів заслуговують: безперешкодно відвідувати і оглядати цеху, відділи, майстерні і інших місць на підприємстві, у пихатій інституції, організації; вимагати від адміністрації підприємства, установи, організації відповідних документів, відома і пояснення, і навіть перевіряти розрахунки по заробітної плати; перевіряти підприємств торгівлі, і комунального харчування, і навіть роботу поліклінік, дитячих ясел і садів, гуртожитків, лазень та інших комунально-побутовим підприємствам, обслуговуючих працівників даного підприємства, установи, организации.

Профспілкові органи у разі потреби вносять на відповідні організації пропозиціями щодо притягнення до дисциплінарну відповідальність керівних працівників, що порушують законодавство про працю правила з охорони праці. Ці організації зобов’язані в в місячний строк повідомити профспілковому органу про вжиті заходи (в ред. указу Президії Верховного Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 232. Відрахування коштів підприємствами і міжнародними організаціями профспілковим органам на культурно-масову і фізкультурну работу.

Підприємства та молодіжні організації зобов’язані відраховувати кошти профспілковим органам на культурно-масову і фізкультурну работу.

Стаття 233. Надання відповідним виборним профспілковим органам підприємств, установ, організацій приміщень, транспортних засобів і коштів связи.

Підприємство, установа, організація зобов’язані надати відповідному виборному профспілковому органу підприємства, установи, організації безплатно необхідні приміщення з усім устаткуванням, опаленням, освітленням, прибиранням і охороною до роботи самого комітету й у проведення зборів работников.

Адміністрація надає відповідному виборному профспілковому органу підприємства, установи, організації безплатно транспортні засоби і засоби зв’язку (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 234. Надання відповідним виборним профспілковим органам підприємств, установ, організацій будинків, приміщень, споруд, садочків і з парків для ведення лантухтурно-просветительной, оздоровчої, фізкультурної і спортивної работы.

Будівлі, приміщення, споруди, сади і парки, призначені для ведення культурно-просвітній, оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи серед співробітників, установи, організації та членів їхнім родинам, і навіть піонерські табору перебувають у балансі підприємства, установи, організації та передаються у безкоштовне користування відповідному виборному профспілковому органу підприємства, установи, організації. Орендовані підприємством, установою, організацією будинку, приміщення і споруди, призначені для зазначених цілей, також передаються у безкоштовне користування відповідному виборному профспілковому органу (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. і 20 грудня 1983 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725; 1983, N 51, ст. 1782).

Господарське зміст, ремонт, опалення, висвітлення, прибирання, охорона і навіть устаткування будинків, приміщень та споруд, вказаних у справжньої статті, і піонерських таборів виробляються з допомогою підприємства, установи, организации.

Стаття 235. Додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників, членів комісії з трудових суперечок і членів рад трудових коллективов.

Працівники, обрані склад профспілкових органів прокуратури та не звільнені від виробничої роботи, неможливо знайти перекладені іншу роботу, піддані дисциплінарному стягненню без згоди профспілкового органу, членами якої є, керівники виборних профспілкових органів в підрозділах підприємства, установи, організації - без згоди відповідного виборного профспілкового органу для підприємства, у пихатій інституції, організації, а керівники виборних профспілкових органів для підприємства, у пихатій інституції, організації, профорганизаторы — органу відповідного об'єднання професійних союзов.

Звільнення з ініціативи адміністрації працівників, обраних у складі профспілкових органів прокуратури та не звільнених від виробничої роботи, допускається крім дотримання загального порядку звільнення лише з згоди профспілкового органу, членами яку вони є, профгрупоргов — відповідного виборного профспілкового органу підрозділи підприємства, установи, організації (за його відсутності - відповідного виборного профспілкового органу для підприємства, в установі, організації), а голів і членів виборних профспілкових органів для підприємства, у пихатій інституції, організації, профорганизаторов — з згоди відповідного об'єднання професійних союзов.

Членам виборних профспілкових органів, не звільненим від виробничої роботи, може надаватися за умов, передбачених колективним договором, угодою, позаробочий період із збереженням середнього заробітку до виконання громадських обязанностей.

Працівникам, звільненим від виробничої роботи внаслідок обрання на виборні посади на профспілкових органах, надається після закінчення їх виборних повноважень колишня робота (посаду), а у її відсутності - інша рівноцінна робота (посаду) тому ж чи, з згоди робітника, іншою підприємстві, у пихатій інституції, організації. При неможливості надання відповідної роботи (посади) як раніше місцеві роботи адміністрація, а разі ліквідації підприємства, установи, організації професійна спілка зберігає за працівником його середній заробіток на період працевлаштування, але з понад шість місяців, а разі навчання чи перекваліфікації - терміном до одного года.

Звільнення з ініціативи адміністрації осіб, які обиралися у складі профспілкових органів, заборонена протягом два роки по закінченні виборних повноважень, крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації, або скоєння працівником винних дій, які законодавством передбачена можливості звільнення. У таких випадках звільнення виробляється у порядку, встановленому частиною другий справжньої статьи.

Членам комісії з трудових суперечкам надається позаробочий період із збереженням середнього заробітку до участі у роботі зазначеної комиссии.

Члени комісії з трудових суперечкам неможливо знайти з ініціативи адміністрації перекладені іншу роботу чи піддані дисциплінарному стягненню без згоди комісії з трудових суперечкам, де є. Звільнення членів комісії з трудових суперечкам з ініціативи адміністрації (незалежно від підстав), крім дотримання загального порядку звільнення, допускається лише з дозволу комісії з трудових спорам.

Члени ради колективу неможливо знайти з ініціативи адміністрації перекладено іншу роботу чи піддані дисциплінарному стягненню без згоди ради колективу. Звільнення членів ради колективу з ініціативи адміністрації крім дотримання загального порядку звільнення допускається лише з дозволу ради трудового коллектива.

Кодекс законів про працю Російської Федерації глави XV-A-XVIII.

Глава XV-A. Трудової коллектив.

Стаття 235.1. Повноваження трудового коллектива.

Трудової колектив підприємства незалежно з його організаційноправової форми: вирішує необхідність підписання з адміністрацією колективного договору, розглядає й запевняє його; розглядає і вирішує питання самоврядування колективу в відповідно до статуту підприємства; визначає переліки і Порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг із колективу; визначає і регулює форми й умови діяльності для підприємства громадських організацій; вирішує інші запитання відповідно до колективним договором.

Трудової колектив державного чи муніципального підприємства, а також підприємства, на майнових питаннях якого внесок держави або місцевого Ради народних депутатів становить понад 50 відсотків: розглядає й запевняє що з засновником зміни і доповнення, що вносяться до статут підприємства; визначає що з засновником підприємства умови контракту при найманні керівника; приймають рішення виділення зі складу підприємства однієї чи кількох структурних підрозділів до створення нового підприємства; бере участь у вирішенні питання про зміну форми власності підприємства у відповідності і не більше, встановлених законодавством Російської Федерації і республік у складі Російської Федерации.

Порядок і форми здійснення повноважень колективу визначаються відповідно до законодавства Російської Федерації. На державних підприємств і муніципальних підприємствах, і навіть на підприємствах, в майні яких внесок держави або місцевої Ради народних депутатів становить понад 50 відсотків, повноваження колективу здійснюються загальними зборами (конференцією) та її виборним органом — радою трудового коллектива.

Взаємини колективу з роботодавцем, охорона праці, зарплату, участь працівників у прибутку підприємства регулюються законодавством Російської Федерації, статутом й колективним договором (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Глава XVI. Державне соціальне страхование.

Стаття 236. Поширення соціального страхування усім работников.

Усі робітники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхованию.

Стаття 237. Внески на державне соціальне страхование.

Внески на державне соціальне страхування сплачуються підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами, використовуючи працю найманих працівників у особистому господарстві, і навіть працівниками зі свого заработка.

Несплата роботодавцями внесків на державне соціальне страхування не позбавляє працівників права забезпечення рахунок коштів державного соціального страхования.

Розміри страхових внесків і Порядок їх сплати встановлюються законом (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 238. Види забезпечення з державного соціальному страхованию.

Працівники, а відповідних випадках і члени їхнім родинам забезпечуються рахунок коштів державного соціального страхування: посібниками по тимчасової непрацездатності; посібниками вагітним і пологам і одноразовими посібниками за постановку на облік в медичних закладів вранці терміни вагітності; посібниками при народження дитини; посібниками при усиновленні дитини; посібниками після виходу дитину до їм віку півтора року; пенсіями від старості, за інвалідністю й із нагоди втрати годувальника, а деякі категорії працівників — також пенсіями за вислугу лет.

Що стосується смерті працівника чи члена його сім'ї рахунок коштів державного соціального страхування видається посібник на погребение.

Кошти державного соціального страхування використовуються й у установленому порядку на оплату санаторно-курортного лікування, відпочинку, лікувального (дієтичного) харчування застрахованих, зміст оздоровчих таборів їхнього дітей, інші заходи щодо державного соціального страхуванню (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254, Федерального закону від 24 серпня 1995 р. N 152-ФЗ — «Російська газета «від 29 серпня 1995 г.).

Стаття 239. Допомога за тимчасової нетрудоспособности.

Допомога за тимчасової непрацездатності видається при хвороби, трудовому чи іншому каліцтво, зокрема при побутової травмі, під час догляду за хворим членом сім'ї, карантині і протезировании.

Допомога за тимчасової непрацездатності внаслідок трудового каліцтво і професійного захворювання видається у вигляді повного заробітку, а інших випадках у вигляді від 60 до 100 відсотків заробітку залежно від тривалості безперервного виробничого стажу, числа неповнолітніх детей-иждивенцев та інших обстоятельств.

Мінімальний розмір посібники з тимчасової непрацездатності встановлюється лише на рівні 90 відсотків від мінімальної оплати праці (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 240. Забезпечення посібниками вагітним і пологам, при усиновленні ребенка.

Посібники вагітним і пологам виплачуються протягом усього відпустки вагітним і пологами розмірі повного заработка.

Посібники при усиновленні дитини виплачуються працівникам, зазначених у частини першої статті 168 справжнього Кодексу, у період від часу усиновлення до закінчення сімдесяти днів із дні народження усыновленного дитини, а при усиновленні двох і більше дітей — ста днів від часу народження в розмірі повного заработка.

Стаття 240.1. Умови видачі й розміри посібники з державному соціальному страхованию.

Умови видачі й розміри посібників з державного соціального страхуванню встановлюються законом.

Стаття 240.2. Забезпечення по обов’язковому соціального страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових заболеваний.

Забезпечення по обов’язковому соціального страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань ввозяться відповідність до Федеральним законом «Про обов’язковому соціальне страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань » .

Стаття 241. Пенсійне обеспечение.

Пенсії працівникам і членів їхнім родинам призначаються відповідно до Законом РРФСР «Про державних пенсії в РРФСР (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 242. Пенсії по старости.

Пенсія від старості встановлюється працівникам загальних підставах: чоловікам — після досягнення 60 років і за загальному виробничий стаж щонайменше 25 років, жінкам — після досягнення 55 років і за загальному виробничий стаж щонайменше 20 лет.

Окремим категоріям застрахованих пенсія від старості встановлюється при зниженому пенсійному віці, а відповідних випадках — і за зниженому трудовому стаже.

Розмір пенсії від старості становить від 55 до 75 відсотків заробітку в залежність від тривалості виробничого стажу (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 243. Пенсія по инвалидности.

Пенсія за інвалідністю встановлюється працівникам в разі настання інвалідності внаслідок трудового каліцтво і професійного захворювання незалежно від тривалості праці, а в разі настання інвалідності внаслідок інших причин — за відповідного загальному трудовому стажі, тривалість якої від його віку застрахованої до часу наступу инвалидности.

Розмір пенсії за цілковитої інвалідності (інвалідності I і II груп) становить 75 відсотків заробітку, а при часткової (інвалідність III групи) — 30 відсотків заработка.

Мінімальний розмір пенсії за цілковитої інвалідності встановлюється не нижче мінімальної відстані пенсії від старості, а при часткової інвалідності - 2/3 мінімальної відстані цієї пенсии.

Максимальний розмір пенсії за цілковитої інвалідності встановлюється на рівні максимальної величини пенсії від старості, а при часткової - на рівні мінімальної відстані такий пенсії (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 243.1. Пенсія із нагоди втрати кормильца.

Пенсія із нагоди втрати годувальника встановлюється непрацездатним членів родини працівника, померлого внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, незалежно від тривалості його трудовій діяльності, а в разі настання смерті внаслідок інших причин — при відповідному виробничий стаж, тривалість якої від віку застрахованої на день смерти.

Розмір пенсії кожного непрацездатного членів сім'ї - 30 відсотків заробітку померлого кормильца.

Мінімальний розмір пенсії кожного непрацездатного членів сім'ї померлого годувальника — 2/3 мінімальної відстані пенсії від старості. Максимальний розмір пенсії кожного непрацездатного членів сім'ї померлого годувальника дорівнює мінімального розміру пенсії від старості (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 243.2. Посібник на погребение.

Що стосується смерті застрахованої чи члена його сім'ї видається посібник на погребение.

Розмір посібники на поховання працівника встановлюється Законом Російської Федерації «Про ритуальному посібнику «(в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Глава XVII. Нагляд контроль над дотриманням законодавства про труде.

Стаття 244. Органи нагляду й контролю над дотриманням законодавства про труде.

Нагляд контроль над дотриманням законодавства про працю охороні праці осуществляют:

1) державний нагляд контроль на підприємствах, у державних установах, організаціях незалежно від форм власності і підпорядкованості спеціально уповноважені те що державні органи влади та інспекції відповідно до федеральними законами;

2) професійні спілки, і навіть що перебувають у їхньому віданні технічна і правова інспекції праці - відповідно до положень про ці інспекціях (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 245. Державний нагляд над безпечним веденням робіт у промышленности.

Державний нагляд над виконанням правил стосовно безпечного ведення робіт у окремих галузях в промисловості й що на деяких об'єктах здійснюється (поруч із технічної інспекцією професійних спілок) Державний комітет Російської Федерації з нагляду над безпечним веденням робіт у в промисловості й гірському нагляду (Держгіртехнагляд) та її місцеві органи (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Зазначений нагляд ввозяться вугільної, гірничорудної, горнохимической, нерудній, нафтовидобувних і газовидобувної, хімічної, металургійної і нефтегазоперерабатывающей промисловості, в геологорозвідувальних експедиціях і партіях, і навіть при устрої і експлуатації підйомних експедиціях і партіях, і навіть при устрої і експлуатації підйомних споруд, котельних установок і судин, працюючих під тиском, трубопроводів для пара й одержання гарячої води, об'єктів, що з здобиччю, транспортуванням, зберіганням та використанням газу, при проведенні вибухових робіт у промышленности.

Стаття 246. Державний енергетичний надзор

Державний нагляд над проведенням заходів, які забезпечують безпечне обслуговування електричних і теплоиспользующих установок, здійснюється органами Державного енергетичного нагляду Російської Федерації (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543- 1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 247. Державний санітарно-епідеміологічний надзор

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд над виконанням підприємствами, установами, організаціями гігієнічних норм, санитарногигиенических і санітарно-протиепідемічних правил здійснюється Державний комітет санітарно-епідеміологічного нагляду Російської Федерації (Госкомсанэпиднадзор) і територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 247.1. Державний нагляд за ядерної безпеки та радіаційної безопасностью.

Державний нагляд над виконанням правил з ядерної і радіаційної безпеки здійснюється Державним комітетом із нагляду за ядерної і радіаційної безпекою за Президента Російської Федерації (Держатомнагляд Росії) (введена Законом Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 248. Громадського контролю над виконанням законодавства про труде.

Громадського контролю над виконанням законодавства про працю правил з охорони праці професійними спілками, і навіть громадськими інспекторами і комісіями відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Громадський санітарний контроль здійснюється громадськими санітарними інспекторами на підприємствах, у державних установах, організаціях. (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 19 листопада 1982 р. — Відомості Верховної Ради РРФСР, 1982, N 47, ст. 1725).

Стаття 249. Відповідальність порушення законодавства про труде.

Службові особи, винних у порушенні законодавства про працю правил з охорони праці, за невиконання зобов’язань по колективним договорами і угодам з охорони праці, або в перешкоджання діяльності професійних спілок, відповідають (дисциплінарну, адміністративну, кримінальну) гаразд, встановленому законодавством. (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Глава XVIII. Особливості регулювання праці окремих категорій работников.

Стаття 250. Пільги у сфері праці декому категорій работников.

Законодавством можуть встановлюватися пільги у сфері праці для працівників, що працюють у районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, і навіть деяких інших категорій работников.

У районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях адміністрація підприємства, установи, організації немає права без згоди відповідного виборного профспілкового органу відмовити працівникові по закінченні терміну договору (контракту) у висновку договору нового чи невизначений термін, якщо чисельність чи штат працівників не сокращается.

Стаття 251. Пільги у сфері праці до працівників, що працюють у районах Крайньої Півночі й у прирівняних до них местностях.

Усім працівникам підприємств, установ, організацій, що у районах Крайньої Півночі й у прирівняних до них місцевостях, надаються такі пільги у сфері труда:

1) виплачується надбавка до місячному заробітку, розмір якої зростає збільшенням стажу безперервної роботи околицях Крайньої Півночі і прирівняних до них местностях;

2) надаються додаткові відпустки понад встановлених щорічних відпусток: околицях Крайньої Півночі - тривалістю 18 робочих днів; в місцевостях, прирівняних до районам Крайньої Півночі, — тривалістю 12 робочих дней;

3) дозволяється повне чи часткове з'єднання відпусток лише за 3 роки. У цьому відпустки кожний рік тривалістю щонайменше 6 робочих днів мають бути використані не пізніше що протягом одного року після наступу права на відпустку. Час, необхідне проїзду доречно використання відпустки і навпаки, раз на 3 роки не зараховується в термін відпустки. Вартість проїзду доречно використання відпустки і навпаки раз на 3 роки оплачується підприємством, установою, организацией;

4) у разі тимчасової втрати працездатності підприємство, установа, організація доплачують відмінність між розміром посібники з соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки). У цьому посібник разом із доплатою на повинен перевищувати максимальної величини посібники з соціального страхування, встановленого законодательством;

5) працівникам, який пропрацював районах Крайньої Півночі щонайменше 15 календарних років, а місцевостях, прирівняних до районам Крайньої Півночі, — щонайменше 20 календарних років, пенсії від старості призначаються: чоловікам — по досягненні 55 років і жінкам — після досягнення 50 лет.

Працівникам, уклали термінові трудові угоди про роботи Крайній Півночі й у прирівняних до них місцевостях терміном 3 роки, але в островах Північного Льодовитого океану — двох років, надаються ще, додаткові пільги. Коло працівників, із якими полягають термінові трудові договори з наданням додаткових пільг, і різноманітні види цих пільг встановлюються законодательством.

Стаття 252. Особливості регулювання праці окремих галузях народного хозяйства.

Законодавством можуть встановлюватися особливості регулювання праці до працівників транспорту, зв’язку, сільського господарства, лісової в промисловості й лісового господарства та інших галузей народного господарства, які з особливих умов праці цих галузях (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 253. Особливі умови праці сезонних, тимчасових та інших категорій работников.

Законодавством можуть встановлюватися особливі умови праці працівників, зайнятих на сезонних і тимчасових роботах, сумісників, надомників, і навіть осіб, працюючих громадяни мають за договорами (домашніх робітниць та інших) (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 254. Додаткові підстави припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних условиях.

Крім підстав, передбачених у статтях 29 і 33 справжнього Кодексу, трудового договору деяких категорій працівників може бути припинений в случаях:

1) однократного грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення чи іншого відособленого підрозділи) та її заместителями;

2) скоєння винних дій працівником, безпосередньо обслуговуючим грошові чи товарні цінності, якщо ці дії дають основу втрати до нього з боку администрации;

3) скоєння працівником, виконуючим виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної работы;

4) передбачених контрактом, що укладаються з керівником підприємства (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховного Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Законодавством можуть встановлюватися додаткові підстави припинення трудового договору деяких категорій працівників у разі порушення встановлених правил прийому роботу і за іншими випадках (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).

Стаття 255. Матеріальна відповідальність працівників у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує номінальний размер

Межі матеріальну відповідальність працівників за збитки, заподіяний підприємству, установі, організації розкраданням, навмисної пристрітом, нестачею чи втратою окремих видів майна, і інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує його номінальний розмір, встановлюються законодавством (в ред. указу Президії Верховної Ради РРФСР від 28 травня 1986 р. — Відомості Верховного Ради РРФСР, 1986, N 23, ст. 638); (в ред. Закону Російської Федерації від 25 вересня 1992 р. N 3543−1 — Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1992, N 41, ст. 2254).