Cамоорганизация в реформі вузівського фізичного виховання

CАМООРГАНИЗАЦИЯ У РЕФОРМИ ВУЗІВСЬКОГО ФІЗИЧНОГО ВОСПИТАНИЯ

Мы вступив у еру, яка закликає нас до врівноваженості у громадському устрої, до збалансованості у відносинах довкіллям, до досягнення гармонії і внутрішньому рівноваги у кожному людей.

Осуществление повороту від матеріального прогресу до духовної людині, до постаті як головному творчому мотивацію людської діяльності - найважливіша глобальна проблема сучасності, вирішення якої здатне знову наповнити змістом нашу індивідуальну особисте життя, досі придавлену зайвим прагненням матеріальної користь [1]. Як підійти до вирішення це завдання?

А починати слід зі зміни свідомості які живуть, з гуманітаризації всієї сфери освіти народу і передусім — вищої освіти. «Якщо ви і вірите в гуманність взагалі, — писав маловідомий ми англійський письменник, філософ Д. Г. Лоуренс, — то сьогодні не існує справи, ніж зберегти живої діяльність університету, головна функція якого пов’язані з ідеєю освіти та страхової культури народу. Університет, та був інститут чи коледж повинен перетворитися на храм науки, мистецтва і нашої культури, до центру, від діяльності якого залежать доля науку й доля людства «[8].

Тот факт, що освіту висувається до центральних чинників соціального розвитку, схиляє до думки необхідність трансформації навчальних закладів на більш «відповідальну освітню середу », муровану згідно ні з механістичним світоглядом сучасності, а логіці концепції самоорганізованого світу.

Постижение механізму самоорганізації стала однією з найважливіших відкриттів минаючого століття. Було доведено, що довгоочікуваний Закон фізики про зростання ентропії справедливий й у замкнутих систем. Систему освіти України була під впливом найсильніших флуктуацій зовнішнього світу: економічних, політичних, соціальних, технологічних; й у результаті вона зі стану рівноваги. Повернутися до старого, стійкого, стану сьогодні її вже неможливо, т. до. цього потрібно було б наново будувати замкнуту систему, звичний і добре налагоджений механізм за умов відкритої системи діяти не зможе [6]. Настійною вимогою в умовах сьогодення стає розробка вітчизняних теоретичних основ управління освіти.

Человек пізнано ще вкрай неудовлетво рительно, і тільки він сам (звісно, з допомогою фахівців) може спробувати будувати свою медичну освіту, самостійно ризикувати і відповідати за результати своєї руху на погано передбачуваною середовищі, тому утворення має бути центрированным навколо особистості (а чи не спрямованим чи орієнтованим її у). Колись Кант, абсолютизировавший роль самосвідомості, стверджував: особистість — «те, що людина робить самі з себе «[2].

Вузовское фізичне виховання як підсистема також вибите з кокона стабільності, і особливу увагу має приділятися налагодженню діалог із зовнішнім світом, т. е. комунікації. А зовнішнього світу сьогодні важливі ті знання і набутий таке виховання, які б проводити поведінка, тому що сьогодні не про процвітанні (экономичес кому й будь-якому іншому) спільності «російський народ », а про її фізичному існуванні. Ось факти. 70% населення Росії живуть в забруднених містах; 50% п’ють воду, яка відповідала санітарних норм; більше шести млн людина зазнали радіаційному впливу; алкоголь, наркотики, тютюнопаління захопили 70% населення Росії. Що ж до психоемоційного стресу, його відчуває всю її. У Росії її сформувалася не типова ні на однієї країни структура смертності: 672 тис. чол. (1/3 померлих) на рік ідуть із життя у віці, причому 80% - чоловіки. Немає аналогів й дитяча смертність чоловіків у працездатному дітей віком із нещасних випадків, отруєнь і травм. Кожний третій юнак неспроможна за станом здоров’я бути покликаний на військову службу (в 1985 р. — лише двадцятий). Серед призовників стало вдвічі більше алкоголіків; 12% осіб, які підлягають заклику, страждають на хронічний алкоголізм; 8% приймають наркотики. Якщо ситуація не зміниться, лише 54% хлопців, яким сьогодні 16 років, доживуть віку до пенсійного віку. Росію чекає дружина і вже захльостують чотири епідемії: тютюнопаління, наркоманія, СНІД і алкоголізм [6].

Сегодня вирішальними чинниками поліпшення здоров’я населення є створення сприятливою в людини довкілля, забезпечення безпеки харчових продуктів та води, охорона праці та дотримання техніки безпеки на виробництві, проведення продуманої демографічної політики, пропаганда здорового життя. А утворення має стати як доступним, а й привабливим, це задля Росії і близько ліки, і шлях до порятунку. Отже, сьогодні доведено, основні «чинники ризику «мають поведінкову основу, яку виробляють вихованням. Але показали, що обійдеться сьогоднішній вчитель і викладач, як і школярі і студенти, немає чіткого наукового ставлення до сутності здорового життя. Вони не піклуються належним чином про своє здоров’я та не володіють обгрунтованими технологіями навчання здорового життя та її виховання.

Напрашивается висновок, що реформувати насамперед слід фізичне виховання до вузів, хоча у основі лежить освіту первинне, початкова, шкільне. І причин тут кілька: по-перше, його обсяг менше; по-друге, результат отримають скоріш; по-третє, вищу освіту формує викладацький корпус освіти початкового й середнього; по-четверте, у процесі вищої освіти йому піддаються люди вже щодо дорослі, які можуть мати свій власний думка у тому, як, чого і їх вчать. Саме, у навчального закладу, т. е. в студентські роки, юнак розвиває свій людський талант, аби реалізувати себе собі, для своєї країни, для людства загалом.

Однако вирішувати проблеми сьогодні учорашніми методами неможливо. Та навіть якщо прийшло розуміння, що нормативний метод, привнеся багато позитивного у розвиток фізичного виховання, вичерпався, то поступово, а чи не трощачи усі своєму шляху, вища школа повинна вибудувати нові моделі виховання фізичної культури, у якнайширшому розумінні слова культура .

Нашим глибоким переконанням і те, що це мають бути личностно-центрированные моделі, що роблять акцент на самоврядуванні і зняття зовнішнього примусу. На сьогодні немає жодної розробленої докладно, і ми пропонуємо як варіант створення сельфцентров (від англійського слова self-organizing — самоорганізація) — синтетичних структур, що використовують всіх можливих досягнення різних сфер життя: медицини, науки, культури, спорту. Вже у самому назві - точний, науково обгрунтований сенс посилення процесу самоорганізації. Тільки добровільно, комплексно і вибірково можна прищепити фізичну культури і помістити її надбання над пам’ять, а душі і інтелект.

Государственные освітні стандарти ставлять перед фізичним вихованням завдання — сформувати стиль життя обожнює, і лише шлях навчання самоорганізації і саморозвитку здатний розв’язати цю проблему повною мірою.

Сегодня йде пошук форм занять, відповідальних характеру реальних потреб. Основні ідеї, напряму, і принципи фізкультурного виховання, відбиті в концепції фізкультурного освіти студентів [5], передбачають кардинальна зміна змісту фізичного виховання. Весь попередній досвід роботи у вищу школу схиляє до думки, що личностно-центрированная модель освіти саме у фізичному вихованні міг би прижитися і обіцяв показати свою самостійність. Ідея створення про центрів самоорганізації (ЦСО), запропонованих В.М. Компаніченка [3], видалася нам привабливою. Тут, і «лібералізація », і «гуманізація », і «гармонізація », і «безупинне розвиток фізкультурного виховання » .

Автор ідеї закладає до назви науково обгрунтований сенс: центр має сприяти посиленню процесу самоорганізації в людях.

Центр самоорганізації і медицина. Завдання — запобігання захворюванням, тобто. це профілактична структура. Можливість займатися повинна бути надана незалежно від цього, здоровий студент чи хворий, і на що хворий.

Центр самоорганізації і наука. Хоча наука і все пояснює, тим щонайменше вона максимально наближає нас до об'єктивної картині світу, бо спирається на факти — реальні спостереження. Діяльність центрів мусить бути пронизана ясною та вільної наукової думкою.

Центр самоорганізації і спорт. Особливу увагу має приділятися тілесної організації, як основі виявлення вищих людських здібностей. Спорт зміцнює фізичні кондиції людини. Методики, використовувані у центрі, повинні бути компактними і включатимуть комплекси різноманітних вправ [3, 4].

В інформаційному центрі самоорганізації мала б зосереджуватися інформація (в друкованих, електронних, відеоі аудіоматеріалах) про особливості організму людини, про безмежних можливостях кожного людей до вдосконаленню, про взаємозв'язку живих істот тощо. Потрібно підвищити тонус мислення оригінально підібраною інформацією, навчити студента розмірковувати.

Основная ідея — створення освітнього простору, де всі максимально пристосоване для засвоєння теоретичних основ фізичної культури та практики руху, пропозицію максимальної свободи вибору.

Деятельность центру має здійснюватися в такий спосіб, щоб, з одного боку, надати студентові можливість і взяти впливу (чи самовоздействия) будь-якого виду, з іншого — допомогти він повинен скласти індивідуальну програму саморозвитку (тобто визначити найбільш бажаний набір впливів та його пропорції).

Изложенные ставлення до центрі - це «програма максимум », але розпочати з зародкових структури яких здійснювалася хоча би частину можливих впливів, дозволяючи поступово відійти від утилітарноприкладної спрямованості вузівського фізичного виховання.

Список литературы

1. Гайдученок І.А. Слово стосовно особи: Філософське есе /Під ред. Л. В. Уварова. Наука і техніка, 1990. — 158 з.

2. Гуанский Э. Н., Турчанінова Ю.І. Введення ЄІАС у філософію освіти. — М.: Видавнича корпорація «Логос », 2000. — 224 з.

3. Компаніченка В. М. Цикл сенс існування людства. — Вісник ДСТ РАН, 1993, № 6.

4. Компаніченка В.М. Самоорганізація особистості - шлях до розквіту людства, Хабаровськ, 1994. — 51 з.

5. Лубышева Л. И. До концепції фізкультурного виховання студентов.//Теор. і практ. фіз. культ. 1991, № 12, с. 15.

6. Пальців У. Освіта як ліки // Alma mater. 1998, № 7, с. 19.

7. Соловьенко До., Пугачова Є. Відкритість в реформі вищій школі // Alma mater. 1998, № 5, з. 3 — 5.

8. Lawrence D.H. Assorted Article/ London, 1932.

9. Е.П. Оськіна, аспірантка, С. Б. Нарзулаев, доктора медичних наук, профессор