Вступ 3
Розділ 1. Характеристика творчості М.В.Гоголя 5
1.1 Еволюція творчості М.Гоголя 5
1.2 Побут людей в творчості М.Гоголя 10
1.3 Цінності та ідеали в літературній та життєвій творчості Гоголя 14
Розділ 2 Опис традицій та буту українського народу в творчості М.Гоголя 19
2.1 Традиції та бут українського народу в повісті М.Гоголя «Тарас Бульба» 19
2.2 Традицій та буту українського народу в інших творах М.Гоголя 22
Висновок 25
Список літератури 27

Вступ

Надзвичайно актуальною проблемою є осмислення спадщини такого визначного представника українського романтизму ХІХ сторіччя, як Микола Васильович Гоголь. Адже у його творчому доробку заслуговує на увагу не лише майстерне володіння словом, а й потужний потенціал основних філософсько-світоглядних ідей, яку можна вважати соціокультурною репрезентацією української ментальності.
Об’єктом наукового дослідження є літературна спадщина М.В.Гоголя.
Предметом дослідження є українського побуту в творчості М.Гоголя.
Мета і завдання дослідження полягає у опису традицій та побут українців у творчості М.Гоголя.
Відповідно до поставленої мети в курсовій роботі ставляться наступні завдання:
– з’ясувати духовно-культурну ситуацію в Україні початку ХІХ ст.;
– описати традиції та побут українців у творчості М.Гоголя;
– встановити специфіку розуміння природи людини М.Гоголем.
Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Любов до мови, відчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих літ. Згодом він захопиться збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готуватиме матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українську пісню: «Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…» «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!..» «Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу». Ще в студентські роки, глибоко переймаючись соціальними негараздами, внутрішньо противлячись найрізноманітнішим виявам зла, вболіваючи за всю державу і свою «милу Україну», М.Гоголь настроювався на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства». Загалом же всю творчість великого письменника було спрямовано на «очищення серця», «розуміння серцем», щоб досягти хоч якоїсь подоби суспільної гармонії. «Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага», — писав палко настроєний на самопожертву юнак.
У 1828 році М.Гоголь переїжджає до Петербурга. Там у 1829 р. він публікує свій перший твір — поему «Ганц Кюхельгартен». Через рік у журналі «Отечественные записки» з'являється повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Романтична спрямованість, опоетизованість життя надавали творам М.Гоголя особливого колориту. Ґрунтовні знання усної народної творчості дозволяли майстру виводити картини дійсності у глибокому взаємопереплетенні з вимислом, але мовби на реальному ґрунті життя. Особливо привабливим був ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного, що неминуче справляло враження на читача, захоплюючи його уяву.