Освітній портал MyReferatik

Зміст

1.Вступ.
2.Українська державна символіка.
3.Висновок.

Вступ

Історія національно-визвольних рухів свідчить , що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та симантики національної символіки . Це цілком природно , бо національні символи - не випадкові значки і барви . Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов`язані з його духовністю , з його прагненням до єднання , готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів .
Работа в Луганске. Работа в Луганске, трудоустройство в Луганске и трудоустройство в Украине. Объявления работы в Луганске.

Українська державна символіка

Українська державна символіка, - як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, - відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний їїсимвол, нині відомий під назвою «Тризуб» .
Перша літописна згадка про тризуб як про вели-кокнязівський знак стосується ХХст.Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича.Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря , а з іншого -тризуб.
Тризуб символізує туж саму трійцю життєтворчих енергій , що й хрест та шестикутна зірка , тобто Мудрість, Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Життя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви ,на плитах Успенської церкви у Володимирі Волинському, його зображення знайдено на варязькому мечі ,в гербі французької королеви Анни, на надробку св.Еріка у Швеції та ін.
Тризуб на час прийняття Руссю -Україною християнства був настільки популярним, що хрест довелось об`єднати з ним в один знак, - для сприймання широкими верствами народу .Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний).
Кожен символ ставить акценти на різних аспек-тах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум`я-енергії, принцип вогню і поступу .
У прямих предків сучасних українців-слов`янського племені полян, званих також «русь» і «сколоти», як і у їхніх попередників, паувала триком-понентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) дер-жави від трьох братів, що «сіли» на трьох київських горах. Зверхники полян-русів, київські князі, так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці - Тризуб .
Поряд з офіційною функцією державного і релі-гійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберега .Тризуб зоб-ражався як в орнаментах тканин, килимів, карбування , так у рукописних текстах книг, на монетах
і печатках, на ювілірних виробах, державних відзнаках, підвісках і навіть на посуді.
Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVIIст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі. Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба .
Крім містичного знака тризуба українська державна символіка включає жовто-блакитні барви.
На відміну від однозначного слова «колір», слово «барва» багатозначне. В старовину воно озна-чало не лише певний колір, але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей. Один з діалектних варіантів слова«барва» набув значення матеріального барвника, це слово «фарба», інший «варна» - зберіг лише його друге значення: певної групи людей.
У давніх аріїв було три барви (варни): біла - старшина, жреці - правителі, яких звали рахмани (брахмани); червоно - малинова - воїни (шатри , кшаттії); чорна - сіячі та скотарі (вайш`ї і шудри).
Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів - зодягались у червоно-малиновий одяг і мали, мрім мирного жов-то-блакитного, бойовий, червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білого прапора,військово-магнатськи формування - червоно-білого, а військовонародні - червоно-чорного. Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, товід козацтва, то від селян , а то й від усіх зразу - він мав бунчуки білого, червоного, та чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по білому, що символізує єдність усіх груп одному народі .
Можна наводити чимало пикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден зцих традиційних кольорів не став державною барвою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і народностей, які розвинулися з єдиної давньоарійської спільності, а друга - в тому, що за цими кольорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна блакитно - жовта .
Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.
Коли ж нація почала оживати, - відродилась і символіка. Національна барва з`являється по всій Україні і ,насамперед , у розписах церков та у церковних речах - ризах, фарбованій різьбі іконостасів. Ця барва оживає також у творах мистецтва - мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто - блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотолтою підковою і золотим кавалерським хрестом .
Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньовіччя , коли почалась повсюдна фіксація та форма-лізація національної символіки . Як відомо ,Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі , Галичина - золотого лева на голу-бому полі.Так на землях України узаконилась одна-кова національна барва. Збіг досить промовистий,якщо зважити,що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі .
Жовто-блакитна барва була наствльки усвідом-леною як національна українська , що узаконення Центральною Радою жовто - блакитного прапора як державного символа, яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні, ні в Росії жодного сумніву , що до правомірності цього акту.

Висновок

Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро , а жовто - блакитна барва , як Українська національна символіка , утвердилась на всіх материках планети.