| Головна » Реферати » Реферати 3 курс » Маркетинг |
Стандартизація і сертифікація продукції
Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів. Стандартизація продукції охоплює встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикаті, комплектуючих; встановлення норм, правил в галузі проектування; формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень; створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо. Сертифікація продукції - це один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документу – сертифікату, що засвідчує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9001. Набутий вітчизняними підприємствами досвід зовнішньої комерційної діяльності показує, що так звана безсертифікатна продукція оцінюється на світовому ринку у 3-4 рази дешевше, тобто фактично реалізується за демпінговими цінами. Тому наявність сертифіката стандарту ISO серії 9000 відкриває перед українськими виробниками широкі перспективи при веденні бізнесу: підвищуються шанси на успіх при участі в тендерах, з’являються можливості експорту продукції за більш високим цінам (наявність сертифіката ISO у виробника позбавляє партнерів від необхідності проводити дорогу експертизу якості товарів, що купуються) і т.д. Але, що найголовніше, побудоване з урахування вимог міжнародних стандартів ISO система якості дозволяє зробити роботу підприємства максимально ефективною і прибутковою. Останнє досягатиметься на основі ефекту нових партнерських відносин, зокрема, як формальних, так і неформальних угод на базі норм, які дотримуватимуться всі учасники мережі. Спостереження показали, що менеджери до 60% свого часу витрачають на роботу по усуненню наслідків різних збоїв на підприємстві. В той же час підтверджена виключно висока економічна ефективність витрат на попередження таких подій. Стандарти серії ISO 9000 якраз і направлені в більшій мірі на попередження відмов, ніж на їх пошук і усунення. Схема одержання сертифіката на відповідність стандартам ISO 9000, на перший погляд, досить проста. Виробнику необхідно розробити систему якості, яка відповідає певним вимогам і запровадити її на підприємстві. Але складність полягає в тому, що стандарти ISO серії 9000 не встановлюють жорстких правил. Вони тільки визначають, що необхідно зробити на підприємстві для побудови оптимальної системи якості. Однак, звичайно, існують змістовні рекомендації з цього приводу. Як правило, першим кроком змін є самооцінка діяльності організації на відповідність певним моделям досконалості. Вона дає можливість визначити області, де можливе покращення, розставити пріоритет і сконцентрувати ресурси на головних напрямках. Повторна самооцінка, проведена через певний час, дозволяє побачити динаміку руху і спланувати наступні кроки розвитку. Сімейство стандартів ISO 9000 веде свою історію з 1987 р., коли Міжнародна Організація по Стандартизації (ISO) затвердила першу версію універсальних стандартів сертифікації систем якості - ISO 9000/87. За основу при розробці стандартів ISO 9000 були прийняті стандарти, що використовувалися міністерством оборони США для оцінки систем забезпечення якості постачальників оборонної продукції. Методологічною базою стандартів став підхід загального управління якістю TQM. Кістяк сімейства стандартів склали три альтернативні моделі сертифікації: ISO 9001 - Модель забезпечення якості при проектуванні, виробництві, монтажі й обслуговуванні ISO 9002 - Модель забезпечення якості при виробництві, монтажі й обслуговуванні ISO 9003 - Модель забезпечення якості при остаточному контролі й випробуваннях. У 1994 р. була випущена оновлена версія стандартів, що у цілому повторювала структуру версії 1987 р. (ISO 9000/94). І нарешті з 1 січня 2001 р. вступила в дію версія ISO 9000 /2000. Нова версія вже не містить у собі альтернативних моделей забезпечення якості, що підлягають сертифікації. З 2001 р. сертифікувати по ISO 9000 можна лише повномасштабну систему якості. Філософія ISO 9000 ґрунтується на економічно ефективному застосуванні "правила довіри", що дозволяє раціональніше використовувати ресурси як кожного підприємства окремо, так і економіки в цілому. Можна вважати, що стандарти систем якості ISO 9000 були впроваджені саме для того, щоб дати підприємствам велику впевненість у постачальниках. В даному разі важливо чітко розділяти два поняття - управління якістю і сертифікація систем якості. Управління якістю - одна з функцій управління підприємством, що дозволяє реально забезпечувати високий рівень якості продукції і послуг за рахунок ефективного управління виробництвом і обслуговуванням. Система управління якістю організована у відповідності зі специфікою і задачами конкретного підприємства. Стандарти ISO 9000 пропонують методику побудови такої системи, що може бути офіційно сертифікована. Сертифікація системи якості сама по собі не може забезпечити підвищення якості. Вона лише показує іншим суб'єктам ринку, що система якості підприємства організована відповідно до визначених вимог і ефективно функціонує, забезпечуючи стабільну і високу якість продукції і послуг підприємства. Стандарти ISO 9000 є визнаними в багатьох країнах. Існують переведені на національні мови й адаптовані версії стандартів. У той же час сертифікація по ISO 9000 не є обов'язковою вимогою до виробників. Однак на практиці наявність сертифіката ISO 9000 найчастіше є ключовим фактором підприємницького успіху і свідчить про приналежність компанії до цивілізованого ділового світу. Універсальність сімейства стандартів ISO полягає в тім, що вони не пропонують абсолютних вимірних критеріїв якості для кожного окремого виду продукції і послуг (наприклад, необхідних технічних характеристик продукції). Дані стандарти задають лише методологію функціонування системи якості, що у свою чергу повинна забезпечувати високу якість продукції і послуг. Сертифікація за стандартами ISO 9000 припускає відповідність системи якості підприємства ряду як змістовних, так і формальних вимог. Процес приведення системи якості у відповідність цим вимогам може бути дуже трудомістким і, як правило, займає багато часу. Тому, перш ніж прийняти рішення про підготовку системи якості до сертифікації за ISO 9000, керівництво підприємства повинно ретельно зважити всі "за" і "проти", а також ясно визначити навіщо потрібний такий сертифікат. Якщо справа стосується українських підприємств, то мова про сертифікацію по ISO 9000 повинна вестися в тому випадку, якщо компанія працює на закордонних ринках чи має намір виходити на них, чи якщо клієнти компанії вимагають наявності в неї сертифікованої системи якості. Зазвичай наявність документованої і сертифікованої системи якості може забезпечити більшу довіру з боку закордонних партнерів. В даний час в Україні стандарти ISO серії 9000 введені методом прямого впровадження і затверджені в якості національних. Концептуальною основою стандартів ISO серії 9000:2000 є вісім базових принципів менеджменту якості: 1. Організація виробництва, орієнтована на споживача. Задоволеність споживачів слід вимірювати і оцінювати. Для цього система якості повинна містити механізм створення відповідних показників. 2. Лідерство керівників. Керівник – лідер – необхідна умова стійкого успіху. Лідерські функції необхідні на всіх рівнях організації при вирішенні будь-яких відповідальних завдань. 3. Залучення працівників. Включення працівників в систему якості досягається шляхом довіри і делегування їм необхідних повноважень, роз’яснення цілей і завдань компанії, а також шляхом створення нормальних умов для праці. 4. Процесний підхід до управління. Відповідно версії стандартів для ефективного досягнення результатів на підприємстві, його ресурсами і діяльністю необхідно керувати як процесами. Процесний підхід дозволяє з’єднати виробництво в єдиний ланцюжок і виключити дублювання. 5. Системний підхід до управління. Даний принцип тісно пов’язаний з попереднім, з представленням про систему якості як про сукупність взаємопов’язаних процесів. Системний підхід також передбачає, що робітники повинні не тільки створювати і розвивати системи, спроможні виявляти і усувати причини проблем, але і безперервно підвищувати власну кваліфікацію. 6. Постійне удосконалення. Безперервне покращення виробничого процесу необхідне для його адаптації до мінливих умов ринку. Це досягається постійним покращенням показників діяльності компанії шляхом зменшення всіх видів витрат, підвищення рівня освіченості, мотивованості працівників і гнучкості бізнесу. Принцип реалізується не шляхом термінового висування великомасштабної цілі, а маленькими кроками, але постійно і скрізь. 7. Прийняття рішень на основі фактів. Реалізація цього принципу вимагає перш за все виміру і збору достовірних даних, так як довіряти лише інтуїції і досвіду неможливо. Тут виникає проблема показників, які представляють цінність при прийнятті рішень. Деякий час вважалось, що для повної характеристики діяльності достатньо мати стандартні фінансово-економічні показники. Проте, як виявилось, збалансована система повинна включати і показники задоволеності споживачів, характеристику внутрішніх процесів, облік можливостей для навчання персоналу і т.д. Точність і ефективність рішень на основі цих показників помітно підвищується, якщо для них є еталон. В залежності від ситуації в якості орієнтира можна обрати конкурентів, визнаних найкращими в тому сегменті ринка, де працює компанія, чи найближчих по характеристикам товари. Деколи корисним є порівняння не з прямими конкурентами, а з організаціями в інших областях бізнесу. При цьому порівнюються не лише показники, але й стратегії, підходи, технології і т.п. 8. Взаємовигідне співробітництво з постачальниками. Рівень витрат на контроль якості та його загальна ефективність істотно залежить від обґрунтованого вибору і застосування тих або інших методів (видів) здійснення. Змістовна їх характеристика визначається переважно відповідними назвами. Методи статистичного контролю широко використовуються, прикладом чого є метод 6 Sigma. Головний принцип, який покладений в основу методу 6 Sigma – абсолютна, 100% якість продукції. Найдешевший спосіб досягти цього – усунення втрат і факторів, що знижують ефективність. 6 Sigma ставить своєю ціллю виділити із структури діяльності конкретного підприємства окремі етапи, провести детальний аналіз кожного і потім удосконалити їх: Оскільки кількість етапів невелика, результати швидко вплинуть на покращення реальних показників. Як стверджується, в масштабах індустріального виробництва метод 6 Sigma дозволяє: забезпечити високу якість продукції при менших затратах; підняти продуктивність; зробити процес більш стабільним навіть при умові не контролюючих коливань якості сировини, інгредієнтів та зовнішнього середовища; виявити критичні фактори і скоротити дефекти; звести до мінімуму втрати. Якщо звернути увагу на наступний елемент механізму управління якістю, а саме стимулювання, то його можна розглядати з двох точок зору: стимулювання об’єкта (підприємства) і суб’єкта (робітника). В умовах ринкової економіки стимулювання підприємства здійснюється шляхом росту обсягу продукції, прибутку фірми, яка випускає високоякісну і конкурентоспроможну продукцію. Крім того, підвищується престиж фірми, який потрібно постійно підтримувати продуманою стратегією і менеджментом якості. На малих і середніх підприємствах, де можливо оцінити внесок кожного підрозділу фірми, стимулювання має безпосередній характер, через планування і облік фактичних доходів кожного центра відповідальність. На крупних підприємствах можливе створення заохочувальних фондів цеха за випуск високоякісної продукції і компенсація збитків суміжникам за брак. Одним з таких підходів є запровадження соціального управління якістю роботи на підприємстві.В основі соціального управління якістю роботи лежить той факт, що економічний успіх підприємства залежить від додаткової вартості, яка створюється творчістю і забезпечує високу якість. Трудовий потенціал з новаторськими здібностями стає більш важливим фактором розвитку виробництва, ніж технологічний. Запропоновано як теоретичною основою дослідження напрямків реалізації концепції ТQM використання теорії соціального управління якістю роботи на основі синергетичної взаємодії працівників шляхом ефективного управління корпоративними процесами, які пов'язані із системою соціальних взаємовідносин у трудовому колективі. Цими ж науковими дослідженнями доведено, що для забезпечення синергетичної взаємодії в системі соціального управління якістю роботи необхідне урахування вимог дотримання соціально-психологічної сумісності членів колективу, соціальної організованості, згуртованості, лідерства, духовної єдності працівників. Встановлення рівнів впливу факторів якості роботи здійснено на підставі розрахунку середнього значення оцінок, яке характеризує узагальнену думку експертів. Визначено, що найбільший вплив на якість роботи мають техніко-технологічний фактор, професійно-кваліфікаційний рівень працівників, їхній творчий потенціал та система взаємовідносин у колективі, яка зумовлює синергетичну взаємодію працівників. У процесі аналізу бальних оцінок експертів досліджуваних підприємств установлено, що ті з них, які працюють за системою стандартів ISO серії 9000, віддають перевагу синергетичним факторам підвищення якості роботи. Здійснено оцінку цих факторів - духовної єдності, лідерства, згуртованості працівників, їх соціально-психологічної сумісності та соціальної організованості. | |
Інформація про реферат
Повна інформація про роботу
лекція "Стандартизація і сертифікація продукції" з предмету "Маркетинг" можна скачати безкоштовно. Теги роботи: продукції, стандартизація, сертифікація. Робота опублікована в 14:06 її автором (Сергій). З моменту опублікування роботи її переглянуто 1025 та скачано 20 раз(ів). Коментарі щодо роботи залишили 0 відвідувачів. Для того, щоб оцінити роботу, натисніть на відповідну кількість зірочок
Коментар автора роботи
Сергій...
Роботу писав самостійно, детально розкрив тему в цілому, вимогливий викладач оцінив на 100 балів. Користуйтеся...