Комментарии звернено до засад законодавства Російської Федерації про охорону труда

Комментарии звернено до засад законодавства Російської Федерації про охорону труда Одной з головних причин сформованого незадовільного положення з охороною праці народному господарстві, поруч із різким скороченням інвестицій в реконструкцію і відновлення основні виробничих фондів, руйнацією старої системи управління охороною праці, нагляду й контролю над охороною праці, є недосконалість законодавчої та нормативної бази на цієї області. Більшість існували документів з охорони праці не передбачалося чітке розмежування прав, обов’язків та фінансової відповідальності всіх учасників виробничого процесу у сфері охорони праці, починаючи з робочого і вільного закінчуючи роботодавцем. Немає актів, крім Кодексу законів про Праці Російської Федерації, у яких законодавчо було б є такі питання охорони праці. І було встановити законодавчо гарантії здійснення права працівників на охорону праці, домогтися забезпечення єдиного порядку регулювання відносин у галузі охорони праці між роботодавцями та працівниками, держави і підприємствами, установами i організаціями всіх форм власності. Варто було також визначити пріоритети державної політики у сфері охорони праці, об'єднати дії органів законодавчої і виконавчої влади. Тому назріла гостра потреба розробки законодавчого акта, в якому було б прописані ці проблеми. 6 серпня 1993 року було прийнято, а із 1993 введені на дію Основи законодавства Російської Федерації про охорону праці (надалі Основи). Це перший історії нашої країни законодавчий акт, спеціально присвячений одного з найважливіших розділів трудового права. І хоча Основи не є актом прямої дії, для реалізації багатьох статей потрібно розробити додатково нормативні правові акти, але передбачені в них норми встановлюють правничий та гарантії працівників на охорону праці, дотримання яких обов’язково всім суб'єктів господарювання, і навіть забезпечують єдиний по всій території Росії порядок регулювання відносин у галузі охорони праці між роботодавцями й працівниками на підприємствах, у державних установах та організаціях (далі - організації) всіх форм власності незалежно від сфери господарської діяльності й відомчої підпорядкованості. Основи складаються з чотирьох глав (Загальні засади, Гарантії права працівника на охорону праці, Забезпечення охорони праці та Нагляд контроль над дотриманням законодавства про охорону праці), визначальних головні напрями у політиці охорони праці як загалом країни, і безпосередньо на підприємствах, у державних установах і организациях.

Глава I СПІЛЬНІ ПОЛОЖЕНИЯ Понятие охорони праці наведене в Основах, сутнісно розкриває головні напрями у забезпечення безпеки життя і здоров’я робітників в процесі їхній трудовий діяльності, тобто система включає у собі правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарногігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні й інші заходи, які кожне зокрема або разом спрямовані на створення умов праці, відповідальних вимогам збереження і здоров’я працівників у процесі праці, і зв’язки України із ній. Тому не можна ототожнювати поняття охорони праці, як ще нерідко робиться, з технікою безпеки чи гігієни праці, які є лише елементами охорони праці. Треба чітко усвідомити, що охорона праці - це система, а умови праці, техніка безпеки, виробнича санітарія тощо. є її складовими. Це істотно відрізняється від визначення, наведеного в ГОСТ 12.002−80 «ССВТ. Терміни й універсального визначення». До прийняття Основ у Росії, як зазначалося, був законодавчих актів, що і безпосередньо спрямовані на охорону праці. У кодексі законів про працю є близько тридцяти статей, присвячених роботи по охорони праці, надання компенсацій й відповідних пільг за важкі праці та роботи з шкідливими чи небезпечними умовами праці, здійсненню державного нагляду й суспільного контролю, відповідальності порушення законодавства про працю, але вони повною мірою регулюють взаємовідносини працівників і європейських роботодавців за умов господарювання, не встановлюють гарантії реалізації права працівників на охорону праці. Відповідно до цієї статті 2 дію Основ поширюються на організації всіх форм власності незалежно від сфери господарської діяльності й відомчої підпорядкованості. Дія Основ поширюється на роботодавців (на жаль, в Основах не наведено визначення цього поняття), працівники, які перебувають з роботодавцем у відносинах. Вперше законодавчо (а чи не різними положеннями, як раніше) закріплено, що дія законодавства про охорону праці поширюється на студентів освітніх закладів вищого й середнього професійної освіти, учнів освітніх закладів основного загальної освіти, проходять виробничу практику, на військовослужбовців, залучуваних до роботи на підприємствах, на громадян, котрі відбувають покарання вироком суду, у період їхнього роботи з підприємствах, тобто позбавлення волі не позбавляє права на охорону праці та винних у порушенні вимог законодавчих та інших нормативних правових актів по охорони праці відповідають загальних підставах. Законодавство про охорону праці Російської Федерації поширюється на іноземних громадян, і осіб без громадянства, що працюють у організаціях, які перебувають під юрисдикцією Російської Федерації, іноземних громадян, що працюють у організаціях, розташованих біля Російської Федерації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації. У Основах (стаття 3) законодавець визначив, що державна політика передбачає спільні дії органів законодавчій і виконавчої Російської Федерації і республік у складі, а також об'єднань роботодавців, професійних спілок та інших уповноважених працівниками представницьких органів. З метою координації діяльності федеральних органів виконавчої (міністерств, державних комітетів, федеральних служб, федеральних органів виконавчої (міністерств, державних комітетів, комітетів, федеральних служб, федеральних органів нагляду) постановою Уряди Російської Федерації від 26 березня 1994 року № 238 освічена Міжвідомча комісія з охорони праці (далі - Комісія), у складі якої ввійшли керівники низки міністерств та Російської Федерації. Постановою Уряди від 11 липня 1994 року № 838 додатково уведено підрозділи до її складу представники об'єднань професійних спілок і європейських роботодавців. Головою Комісії є Міністр праці Російської Федерації. Комісія здійснює своєї діяльності у взаємодії з міністерствами й Російської Федерації, органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, об'єднаннями профспілок, підприємців та організаціями. Основними завданнями є: розробка пропозицій з здійсненню єдиної державної політики у сфері охорони праці, забезпечення взаємодії міністерств та, об'єднань профспілок і для підприємців із запобігання виробничого травматизму, й професійних захворювань; підготовка нормативних правових актів з охорони праці; визначення розробки федеральних програм пріоритетних напрямів роботи з охорони праці та інших. У статті 3 Основ законодавець й досить точно, визначили напрями державної політики у сфері охорони праці. Фактично приведено концепція діяльності держави за охорони праці. Однією з найважливіших напрямів є визнання й забезпечення пріоритету життя і здоров’я робітників стосовно результатам виробничої діяльності організацій. У межах реалізації основних напрямів Президентом Російської Федерації, Урядом Російської Федерації, Міністерство праці Російської Федерації ухвалено кілька важливих нормативних правових актів, вкрай необхідних для затяжного перехідного періоду, тобто для періоду формування ринкової економіки та відповідних їй трудових відносин. Так реалізації державного нагляду й контролю над дотриманням законодавчих та інших нормативних правових з охорони праці Указом президента Російської Федерації від 4 травня 1994 року № 850 освічена Федеральна інспекція праці при Міністерстві праці Російської Федерації (Рострудинспекция) і Указом президента Російської Федерації від 20 липня 1994 року № 1504 затверджено Положення про Федеральної інспекції праці при Міністерстві Російської Федерації (Рострудинспекции). Задля реалізації напрями про управлінні діяльністю в сфері охорони праці прийнято Державної Думою 14 червня 1995 року й 18 липня 1995 року підписав Президент Російської Федерації Федеральний Закон «Про внесення і доповнень до Кодексу законів про працю Російської Федерації, Основи законодавства Російської Федерації про охорону праці, Кодекс РРФСР про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом РРФСР». Другий статтею цього Федерального Закону державне управління охороною праці покладено федеральний орган виконавчої влади з праці суб'єктів Російської Федерації, тобто. Минтруд же Росії та територіальні органи з праці ведуть у час державне управління охороною праці Російської Федерації. Однією з напрямів державної політики у сфері охорони праці також є з’ясування єдиних нормативних вимог щодо охорони праці для організацій всіх форм власності незалежно від сфери господарської роботи і відомчої підпорядкованості. Урядом Російської Федерації 12 серпня 1994 року ухвалено постанову № 937 «Про державних нормативних вимогах з охорони праці Російської Федерації», яким встановлено, що у Російської Федерації діє система нормативних правових актів, містять єдині нормативні вимогами з охорони праці, обов’язкові до застосування при проектуванні, будівництві (реконструкції) і експлуатації об'єктів, конструюванні машин, механізмів і устаткування, розробці технологічних процесів, організації виробництва та праці. Подібних рішень на рівні на у Радянському Союзі, в Росії не було. Постановою також доручено Минтруду Росії забезпечити формування банку даних діючих державних нормативних правових актів з охорони праці та затверджений перелік видів нормативних правових актів, містять вимогами з охорони праці. Цим переліком встановлено найменування видів нормативних правових актів, їх скорочена назва і органи, стверджуючи такі документи, що дозволить усунути довільне найменування таких актів. Відповідно до цього постанови Уряди Російської Федерації та інших документів слід виділити види нормативних правових актів з охорони праці. Стандарти Системи Стандартів Безпеки Праці (ССБТ): державні стандарти — ГОСТ; галузеві стандарти — ОСТ; стандарти підприємств і об'єднань підприємств (спілок, асоціацій, концернів, акціонерних товариств, міжгалузевих, регіональних еліт і інших громадських об'єднань є) — СТП; стандарти науково-технічних і інженерних товариств (спілок, асоціацій і інших об'єднань) — СТО. Санітарні правил і норми: санітарних норм — СП; санітарні правила — СП; гігієнічні нормативи — ПАН; санітарні правил і норми — СаНПиН. Правила з охорони праці - ПІТ (міжгалузеві і галузеві). Правила пристрої і безпечної експлуатації - ПУБЭ. Правила безпеки — ПБ (пожежної, взрыво-, електро-, ядерної, радіаційної, лазерної, біологічної, технічної). Правила захисту — ПЗ (наприклад правила захисту від статичного електрики). Будівельні норми і правил — СНиП. Інструкція з охорони праці: типова галузева інструкція з охорони праці - ТОИ; інструкція з охорони праці до працівників — ИОТР. Організаційно-методичні документи (міжгалузеві і галузеві): становища — П; методичні вказівки — МУ; рекомендації - Р.

В цілях реалізації напрями державної політики у сфері охорони праці щодо обов’язкової розслідуванні кожного від нещасного випадку на виробництві Уряд Російської Федерації своєю постановою від 3 червня 1995 року № 558 затвердив Положення про порядок розслідування і врахування нещасних випадків з виробництва, а Минтруд Росії затвердив форму повідомлення про груповому нещасного (нещасливий випадок із можливим інвалідним результатом, нещасливий випадок із летальним кінцем), форму Журналу реєстрації нещасних випадків з виробництва, форму Повідомлення про наслідки від нещасного випадку з виробництва і Порядок заповнення акта про нещасливий випадок з виробництва за формою н-1 (постанову Міністерства праці Російської Федерації від 1 серпня 1995 року № 44). Нове Становище, зданим на дію із серпня 1995 року, замінило собою постанову Президії ВЦРПС і Госрпроматомнадзора СРСР від 17 серпня 1989 року № 8−12 «Про Положення розслідування і свідомому урахуванні нещасних випадків з виробництва». Уряд Російської Федерації доручило Минтруду Росії давати необхідні роз’яснення з застосуванню нового Положення, котрі матимуть обов’язкового характеру всім організацій. Розбіжності з питань розслідування, оформлення і врахування нещасних випадків, невизнання роботодавцем від нещасного випадку, відмову у проведенні її розслідування і впорядкування акта за формою н-1, незгоду постраждалого або його довіреної особи із вмістом акта розглядаються органами Федеральної інспекції праці при Міністерстві праці Російської Федерації чи судом. У таких випадках подача скарги перестав бути основою невиконання роботодавцем рішень державного інспектора з охорони праці. Державний інспектор з охорони праці за необхідності (за скаргою, при незгоду з висновками розслідування обставин і причин нещасного випадку, при приховуванні від нещасного випадку й на інших причин) проти неї самостійно проводити розслідування від нещасного випадку незалежно від термін давнини його події. За результатами розслідування складається висновок, що є обов’язковим роботодавцеві і може бути оскаржене до органів Федеральної інспекції праці при Міністерстві праці Російської Федерації чи суд. Особи, винних у порушенні вимог справжнього Положення, притягнуто до відповідальності у відповідність до чинним законодавством. Основи передбачають забезпечення працівників спеціальної одягом, спеціальної взуттям, засобами колективної безпеки й індивідуальної захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, необхідними профілактичними засобами з допомогою роботодавців. Нині опікується цими питаннями регулюються нормативними правовими актами, прийнятих у основному Госкомтрудом СРСР і ВЦРПС, у тому числі: інструкція про порядок забезпечення працівників і кількість службовців спеціальної одягом, спеціальної взуттям та інші засобами індивідуальної захисту (затверджена постановою Госкомтруда СРСР і ВЦРПС від 24 травня 1983 року № 100/п-9); перелік виробництв, професій і посад, робота у яких дає права на безплатне отримання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з шкідливими умовами праці (затверджений постановою Госкомтруда СРСР і ВЦРПС від 7 січня 1977 року № 4/П-1); правила безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування (затверджені постановою Госкомтруда СРСР і ВЦРПС від 7 січня 1977 року № 4/П-1); інструкція про порядок безплатної видачі молока чи інших рівноцінних продуктів харчування робітникам і службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці (затверджена постановою Госкомтруда СРСР і ВЦРПС від 16 грудня 1987 року № 731/П-13).

Основы встановлюють компенсації і пільги за важкі праці та роботи з шкідливими чи небезпечними умовами праці, не устранимыми при сучасному технічному рівні виробництва та організації праці. Порядок надання тих чи інших пільг і компенсацій до праці в несприятливі погодні умови праці також регулюється нормативними документами розробленими Госкомтрудом СРСР і ВЦРПС: список виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота у яких дає права на додаткова відпустка і скорочений робочого дня (затверджений постановою Госкомтруда СРСР і ВЦРПС від 25 октяюря 1974 року № 298/П-22); інструкція про порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота у яких дає права на додаткова відпустка і скорочений робочого дня (затверджений постановою Госкомтруда СРСР і ВЦРПС від 21 листопада 1975 року № 369/П-16).

Постановлением Міністерства праці Російської Федерації від 25 червня 1993 року № 123 затверджено роз’яснення «Про деякі питання, що з наданням додаткових відпусток, передбачених чинним законодательством».

Глава II.

ГАРАНТИИ ПРАВА ПРАЦІВНИКА НА ОХОРОНУ ТРУДА В Основах законодавчо визначено конкретні права працівника на охорону праці, що доповнюють трудові права працівників, певні статтями 2, 25, 108, 129, статтями Х КзпПр Російської Федерації. Ці права досить великі й відповідають з міжнародними вимогами. Однією із визначальних є право працівника на робоче безпечне місце за безпечними і здоровими умовами праці, отримання достовірну інформацію від роботодавця чи державних підприємств і громадських органів про стан умов і охорони праці в робоче місце працівника, про існуючому ризик ушкодження здоров’я. Робітник проти неї відмовитися від якихось необгрунтованих наслідків нього від виконання робіт у разі безпосередньої небезпеку його життя і здоров’я до усунення цій небезпеці. Багато права працівників викладені у Основах мають бути закладені при оформленні трудових відносини з роботодавцем. Порядок оформлення трудових відносин між роботодавцем і працівником визначено статтею 15 КзпПр Російської Федерації, відповідно до якої між зазначеними сторонами полягає трудового договору (контракт).

Глава III.

ОБЕСПЕЧЕНИЕ ОХОРОНИ ТРУДА Основами передбачається ціле пасмо заходів, вкладених у управління охороною праці як загалом країни, і у організаціях. Тривалий час охороною праці від імені держави управляли профспілки. Їм було надано широкі права у сфері управління, нагляду і місцевого контролю за охороною праці, вони мали правом законодавчої ініціативи, організували розробку й стверджували нормативні правові акти з охорони праці, займалися питанням навчання, пропаганди, їм надавалося право припиняти роботу виробничих ділянок, машин і устаткування, а в разі явної загрозу особистому життю і здоров’я працюючих, і забороняти діяльність підприємств, їм було запропоновано відстороняти з посади керівника будь-якого рангу. Профспілками усталилася певна систему управління охороною праці та на багатьох напрямах, включаючи наукове забезпечення, їхня діяльність була досить демографічно ефективним за умов з загальнодержавної власністю на засоби виробництва. Було створено досить міцна систему управління охороною праці, дає певний позитивного результату. З іншого боку існувала потужна мережу управління охороною праці із боку міністерств та, які безпосередньо впливали на підвідомчі підприємства міста і організації. У цих цілях кожне міністерство мало у собі. У цих цілях кожне міністерство мало у собі. Відділ чи Управління охорони праці, велися наукові розробки у сфері охорони праці галузевими інститутами, лабораторіями, центрами. Усе це систему було швидко зруйнована, оскільки сталися структурні перетворення на суспільстві, з’явилися нові види власності і її не могла існувати у вигляді за умов господарювання. Основами передбачено створення двох органів, котрі займаються охороною праці - орган управління і федеральний орган нагляду й контролю над охороною праці. Державне управління охороною праці час покладено федеральний орган виконавчої влади з праці (Минтруд Російської Федерації) і органи виконавчої влади з праці суб'єктів Російської Федерації (органи з праці суб'єктів Російської Федерації - міністерства, комітети, управління, відділи). До створення й зміцнення системи управління охороною праці країні спрямоване постанову охороною праці країні спрямоване постанову Уряди Російської Федерації від 26 серпня 1995 року № 843 «Про заходи щодо поліпшення умов і охорони праці». Даним постановою на Минтруд Росії покладено здійснення управління охороною праці Росії. Відповідно до цим міністерство здійснює взаємодію Космосу з органами виконавчої за працею суб'єктів Російської Федерації, координує роботу охорони праці міністерств та, здійснює методичне посібник з пропаганді та поширенню передового досвіду, координує науководослідницьку роботу з проблемам охорони праці, організує навчання й перевірку знань працівників і проводить уже іншу роботу у області умов і охорони праці. Питання управління охороною праці в підприємствах і їх об'єднаннях викладені у статті 8 Основ. У міністерствах і відомствах Російської Федерації, і навіть концернах, асоціаціях та інших об'єднаннях, підприємствах передбачено створення служб охорони праці. Причому законодавчо встановлено, такі служби мають створюватися в обов’язковому порядку. Якщо вона створюються, це треба розцінювати як порушення вимог законодавства. Задля реалізації вимог статті 8 Основ постановою Міністерства праці Російської Федерації 30 січня 1995 року № 6 затверджені Рекомендації по роботи служби охорони у створенні і розроблений приблизний договір для проведення робіт з охорони праці, який було розіслано на місця листом від 16 листопада 1994 року № 2207 — КВ. Цією статті Основ й у цілях організації співробітництва з охорони праці роботодавців України та працівників передбачається створення спільних комітетів (комісій) з охорони праці, до складу яких на паритетних засадах (тобто. рівного представництва) входять представники роботодавців, профспілок і інших уповноважених працівниками представницьких органів, наприклад, від ради колективу. Досвід країн показує, що завдяки співробітництва сторін ринку праці у відповідних комітетах з охорони труднощів можна вирішувати майже всі питання умов праці та гарантування безпеки держави, оскільки розв’язання цих органів обов’язкові як роботодавця, так працівників. Використовуючи цей досвід, Міністерство праці Російської Федерації постановою від 12 жовтня 1994 року № 64 затвердив Рекомендації із формування та молодіжні організації діяльності спільних комітетів (комісій) з охорони праці, створюваних на підприємствах, у державних установах та організаціях з чисельністю працівників понад десять людина. Органи за працею суб'єктів Російської Федерації запропоновано надати підприємствам необхідну допомогу з формуванню і організації діяльності таких комітетів (комісій). Конче важливо відзначити, що у статті 8 Основ є запис у тому, що відповідальність за стан умов і охорони праці організаціях доручається роботодавця, а названі керівні органи охороною праці створюють у допомогу роботодавця. Тож у статті 9 Основ досить докладно розкрито обов’язки роботодавця щодо забезпечення охорони праці організації, належне виконання яких дасть змогу створенню безпечних і здорових умов праці для працівників. Обов’язки працівника (стаття 10 Основ) значно менше, але грають значної ролі у забезпеченні безпеки його і вони дещо ширше обов’язків, вказаних у КзпПр Російської Федерації (стаття 145). Значна частка нещасних випадків з виробництва іде за рахунок причини незнання правив і норм з охорони праці керівниками виробництва та працівниками. за рахунок усунення цієї причини, на думку фахівців, можна було зменшити виробничий травматизм щонайменше, ніж 30 відсотків. Невипадково Основами (стаття 12) передбачено, що це працівників підприємств, включаючи керівників, зобов’язані проходитимуть навчання, інструктаж, перевірку знань правил, і інструкцій з охорони праці. Передбачено також що держава має забезпечувати підготовку фахівців із охорони праці в освітні установи вищого і середнього професійної освіти. Питання охорони праці мають включатися й у програми початкового, середньої й вищої професійної освіти (стаття 15 Основ). У разі ринкової економіки ніякі заходи організаційного характеру у системи управління охороною праці що неспроможні забезпечити необхідних результатів, якщо роботодавець економічно нічого очікувати у яких зацікавлений. Ми з на відміну від інших країнах не вміємо оцінювати ефективність заходів, вкладених у поліпшення умов праці, забезпечення її безпеки і підраховувати втрати, пов’язані з несприятливими умовами праці та високим рівнем виробничого травматизму. У цьому вся таки головною причиною недооцінки значення охорони праці практично цілком імовірно владних структур. Саме тому затягується рішення багатьох питань, що з реалізацією Основ, зокрема хто не наважується питання фінансування охорони праці тому порядку, який передбачено статтею 17 Основ. У разі ринкової економіки управління охороною праці не залучаючи економічних важелів неможливо. Необхідно розробити й увести в дію такий економічний механізм, який би постійно підштовхувала роботодавця вирішувати державні питання створення здорових і безпечних умов праці, підвищення культури виробництва. Створення такий механізм передбачає розробку найближчим часом цілого низки законодавчих і нормативних правових актів, зокрема з урахуванням положень 18−22 Основ. Насущним завданням зараз є створення федеральних і територіальних фондів охорони праці (стаття 17 Основ). У Європейського Союзу такі фонди давно є і користуються великий підтримкою правительств.

Глава IV.

НАДЗОР І КОНТРОЛЬ ЗА СТВОРЕННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНІ ТРУДА Основами (статтею 24) передбачено державний нагляд контроль над дотриманням законодавчих та інших нормативних правових актів з охорони праці. Тобто законодавець запропонував здійснювати цих функцій державі, які раніше закріплені за профспілками. Указом президента Російської Федерації від 4 травня 1994 року № 850 №Про державному нагляді й контролю над виконанням законодавства Російської Федерації про працю охорони праці" освічена Федеральна інспекція при Міністерстві праці Російської Федерації (Рострудинспекция), які мають нагляду контроль над дотриманням сутнісно всього трудового законодавства, Не тільки законодавства про охорону праці. У цьому акценти трудового права ставляться першому плані і такою чином підкреслюється, що охорона праці є частиною, специфічної областю цього права. Що ж до нагляду і функцію контролю безпосередньо за охороною праці, то Положенням про Федеральної інспекції праці при Міністерстві праці Російської Федерації (Рострудинспекции), затвердженим Указом президента Російської Федерації від 20 червня 1994 року № 1504, визначено коло завдань і державних функцій державних інспекцій праці, охоплюючий майже всі найбільш важливі питання, пов’язані із забезпеченням праці працівників та питаннями захисту їх прав у цій галузі. Положенням встановлено, що Рострудинспекция і підвідомчі їй державні інспекції праці республік, країв, областей, міст федерального значення (тобто Москва і Санкт-Петербург), автономної області, автономних округів, районів та міст утворюють єдину систему нагляду й контролю над дотриманням законодавства Російської Федерації про праці і охорони праці. Керівництво діяльністю Рострудинспекции і підвідомчих їй державних інспекцій праці суб'єктів Російської Федерації складає основі единоличия Головним державним інспектором праці Російської Федерації, назначаемым посаду і освобождаемым від посади Президентом Російської Федерації. Головний Державний інспектор праці Російської Федерації несе відповідальність за виконання завдань, покладених на Федеральну інспекцію праці, і здійснення нею своїх можливостей. Він також призначає посаду і звільняє з посади як працівників апарату Рострудинспекции, а й керівників державних інспекцій праці суб'єктів Російської Федерації та їхніх заступників. Якесь узгодження кандидатур для цієї посади Положенням про Роструинспекции не передбачено. Структура Федеральної Інспекції праці визначається напрямами її діяльності, тобто створюються державна правова інспекція праці та державна інспекція з охорони праці, організаційно-методичне керівництво якими доручається заступників Керівника Рострудинспекции — Головного Державного інспектора праці Російської Федерації і заступників керівників Державних інспекцій праці суб'єктів Російської Федерації. 14 червня 1995 року Державної Думою прийнято Федеральної Закон «Про внесення і доповнень до Кодексу законів про працю Російської Федерації, Основи законодавства Російської Федерації про охорону праці, Кодекс РРФСР про адміністративні правопорушення та кримінальний кодекс РРФСР». Відповідно до статтею 3 цього закону, изменяющей редакцію статті 41 Кодексу РРФСР про адміністративні правопорушення, порушення посадовим обличчям підприємства, установи, організації незалежно від форм власності законодавства Російської Федерації про працю законодавства Російської Федерації про охорону праці спричиняє накладання штрафу у вигляді ста мінімальних розмірів оплати праці. Відповідно до зміненої статтею 210 розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень покладено державну інспекцію праці. Керівникам державних інспекцій праці дозволили накладати адміністративне стягнення (штраф) у вигляді від ста мінімальних розмірів оплати праці, а державним інспекторам з охорони праці та державним правовим інспекторам — у вигляді до п’ятдесяти мінімальних розмірів оплати праці. Відповідно до статтею 4 цього Федерального Закону, доповнювала статтю 30 Кримінального кодексу РРФСР, розмір штрафу за істотне порушення законодавства Російської Федерації про працю, і навіть порушення правил і норми з охорони праці та виробничого санітарії, які спричинили у себе нещасні випадки з особами чи інші тяжкі наслідки, можна збільшити до п’ятисот мінімальних розмірів оплати праці. Відповідно до зміненої редакцією статті 140 Кримінального кодексу РРФСР порушення правив і норм охорони праці та виробничого санітарії обличчям, на що у установленому порядку покладено обов’язок з виконання цих правив і норм на підприємствах, у державних установах, організаціях незалежно від форм власності, якщо це порушення могла спричинити у себе нещасні випадки з особами чи інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі терміном до один рік, чи виправними роботами той самий рядків, чи штрафом у вигляді до п’ятисот мінімальних розмірів оплати праці, чи звільненням з посади з позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певною діяльністю терміном до п’яти років або без такого. Відповідальність працівників порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці визначено статтею 27 Основ, в відповідність до якої працівників підприємств притягнуто до дисциплінарної, а відповідних випадках і матеріальної кримінальної відповідальності у порядку, встановленому законодавством Російської Федерації і республік в складі Російської Федерації. Дисциплінарна відповідальність залежить від накладення на посадова особа чи працівника однієї з наступних дисциплінарних стягнень: зауваження, догану, суворий догану, звільнення (стаття 135 КзпПр Російської Федерації). Матеріальна відповідальність настає у разі шкоди, завданого підприємству через недотримання працівниками вимог, і норм охорони праці. Крім відповідальність роботодавця та посадових осіб порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, Основами встановлено відповідальність організації. За невиконання вимог законодавства Російської Федерації про охорону праці та розпоряджень органів державного нагляду й контролю над охороною праці в створенню здорових і безпечних умов праці в організації накладаються штрафи. Розміри і Порядок накладення штрафів встановлюються законодавством Російської Федерації (стаття 20 Основ). Крім Федеральної інспекції праці при Міністерстві праці Російської Федерації (Рострудинспекции) державний нагляд у сфері охорони праці здійснюють та інші федеральні органи нагляду. Главою XVII Кодексу законів про працю Російської Федерації визначено основні органи нагляду й контролю над дотриманням законодавства про працю. Державний нагляд над виконанням правил стосовно безпечного ведення робіт у окремих галузях в промисловості й що на деяких об'єктах здійснюється Федеральним гірським і промисловим наглядом Росії (Держгіртехнагляд Росії) та її місцеві органи (стаття 245 КзпПр Російської Федерації). Зазначений нагляд ввозяться вугільної, гірничорудної і нерудній, металургійної, нафто — і газовидобувної, оборонної (виробництва шкідливих хімічних взрывопожароопасных речовин і матеріалів) промисловості, на хімічних і нафтохімічних виробництвах підвищеної небезпеки, на підприємствах зі збереження та переробці зерна, під час підземного будівництва, геологорозвідувальних та інших гірських робіт (Положення про Федеральному гірському і промисловому нагляді Росії, затверджене указом президента Російської Федерації від 18 лютого 1993 року № 234). Державний нагляд над проведенням заходів, які забезпечують безпечне обслуговування електричних і теплоиспользующих установок, здійснюється органами Державного енергетичного нагляду Російської Федерації (стаття 246 КзпПр Російської Федерації). Положення про Державному енергетичному нагляді Російській Федерації затверджено постановою Уряди Російської Федерації від 12 травня 1993 року№ 447. Основне завдання Державного енергетичного нагляду у складі Федерації є здійснення контролю над станом і безпечним обслуговуванням електричних і теплоиспользующих установок споживачів електричної й теплової енергії на підприємствах, в організаціях і в установах незалежно від своїх відомчої належності і форм власності. Державний санітарно — епідеміологічний нагляд над виконанням підприємствами, установами, організаціями гігієнічних норм, санітарногігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил здійснюється Державний комітет санітарно-епідеміологічного нагляду Російської Федерації (Госкомсанэпидемнадзор Росії) і територіальними установами державної, санітарно-епідеміологічної служби (стаття 247 КзпПр Російської Федерації). Положення про Державний комітет санітарноепідеміологічного нагляду Російської Федерації затверджено Указом президента Російської Федерації від 19 листопада 1993 року № 1965. Державний нагляд над виконанням правил з ядерної і радіаційної безпеки здійснюється державним комітетом з нагляду за ядерної і радіаційної безпекою за Президента Російської Федерації (Держатомнагляд Росії) (стаття 247−1 КзпПр Російської Федерації). Громадського контролю над виконанням законних правий і інтересів працівників у сфері охорони праці ведуть у відповідності до статті 25 Основ професійні спілки від імені їх відповідних органів прокуратури та інші уповноважені працівниками представницькі органи, що потенційно можуть створювати у тих цілях власні інспекції. У зв’язку з цієї статтею Виконавчий комітет Генерального Ради ФНПР своєю постановою від 16 червня 1994 року № 5−5 затвердив Положення про технічної інспекції праці ФНПР (профспілок), Типове становище про уповноваженому профспілкового комітету з питань охорони праці і схвалив Рекомендації щодо організації та здійсненню профспілками контроль над дотриманням законодавства охорони праці та довкілля для підприємства. Уповноважені (довірені) особи з охорони праці професійних спілок чи колективу діють у відповідність до Рекомендаціями по роботи уповноваженого (довіреної) особи з охорони праці професійного союзу чи колективу, затвердженими постановою Міністерства праці Російської Федерації від 8 квітня 1994 року № 30. Роботодавець зобов’язаний створювати необхідні умови до роботи уповноважених, забезпечувати їх правилами, інструкціями, іншими нормативними і довідковими матеріалами з охорони праці рахунок коштів підприємства. Відповідальність роботодавця й посадових осіб порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці визначено статтею 26 Основ, Кодексом РРФСР про адміністративні правопорушення (статті 41, 41−1, 41−2, 41−3, 41−4), Кримінальним Кодексом РРФСР (статті 30, 140), Кодексом законів про праці Російської Федерації (стаття 249). Роботодавці і особи, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці притягнуто до адміністративної, дисциплінарної чи кримінальною відповідальності у порядку, встановленому законодавством Російської Федерації і республік у складі Російської Федерації. Успішна реалізація вимог Основ дозволить установити гарантії здійснення права працівників на охорону праці та забезпечити належний, єдиний порядок регулювання відносин у галузі охорони праці між роботодавцями та працівниками в организациях.