Вступ 3
1. Суть, основні елементи і принципи механізму офшорного бізнесу 5
2. Використання податкових пільг в оффшорных зонах 12
3. Світовий досвід функціонування оффшорных зон 17
4. Офшорний бізнес в Україні та шляхи запобігання “втечі капіталу” з України 19
Висновки 31
Список використаної літератури 34

Вступ

Твой сайт невидим для поисковых систем? Закажи профессиональное продвижение сайта в студии «Skylogic»TM. Пошаговый комплексный подход к реализации интернет-маркетинга обеспечит хороший и длительный результат для твоего сайта.

Думки більшості сучасних економістів сходяться сьогодні у тому, що лібералізація міжнародної торгівля є необхідним напрямком розвитку світової економіки. Позитивні наслідки звільнення міжнародних торгових зв'язків від заборон торкнулися всіх верств українського суспільства: споживачів – тому що вибір пропонованих їм товарів і послуг значно розширився, а конкуренція, що виникла, призвела до зниження цін; виробників – тому що лібералізація цін значно збільшила число їхніх потенційних клієнтів, скоротивши тим самим погрозу безробіття і т.д.
Сьогодні перед учасниками економічної діяльності стоїть ціль легального планування податків: не просто добре поставлений бухгалтерський облік і правильне складання звітних балансів, але і мета законним шляхом звільнитися від надмірно високих митних тарифів, валютного контролю, імпортних і експортних квот, інших фіскальних і бюрократичних проблем, або ж не платити ніяких податків взагалі, або звести їхній рівень до мінімального у порівнянні із рівнем діючих ставок. Одним із методів для планування і мінімізації оподатковування є офшорній бізнес (створення й організація діяль-ності офшорних зон і компаній), що одержав у даний час широке практичне застосування в усьому світі. Цей метод являє собою використання компаній, заснованих у зонах з низьким оподатковуванням при відсутності валютного контролю.
Привабливість саме офшорного механізму для українських підприємців підсилюється також двома дуже важливими на сьогоднішній день обставинами. По-перше, нестабільністю фінансових інститутів України, по-друге, високим ступенем ризику. У цьому плані фінансові юрисдикції є більш захищеними, оскільки вони працюють, як правило, у стійкій валюті і діють у стабільному фінансовому полі, що робить їх гарантами захисту інтересів клієнтів, тому що в іншому випадку вони постраждають від форс-мажорних обставин у першу чергу.
До зон же пред'являються високі вимоги економічної стабільності, низьких темпів інфляції (чи її відсутність), стабільність законодавства і політичного життя. Так що світовий досвід створення офшорних зон може послужити прикладом і стати основою політики створення офшорних зон в Україні.
Отже, у світовій практиці склався інститут фінансової юрисдикції як форми легального механізму нагромадження капіталу, і до його послуг прибігають компанії країн, що розвиваються, але й розвитих країн.
Суть, принципи, позитивні і негативні моменти офшорного бізнесу, особливості його розвитку в Україні розглядаються в даній роботі.

Висновки

На закінчення хочеться ще раз акцентувати увагу на тім, що механізм фінансових юрисдикцій являє собою тактику роботи в сфері міжнародного бізнесу. Однак не тільки це. Він можемо бути корисний і в загальній стратегії політики держави як тимчасова міра при виході з кризи і створення стійкої економіки, минаючи міжнародні "подачки" у виді різних кредитів від фінансових під визначені умови, не відповідним національним інтересам їхньої сторони, що одержує, і впливає на її політику.
Разом з тим необхідно відзначити, що як іноді буває, нововведення, що не мають під собою достатнього обґрунтування і не минулої адаптації, приймають в Україні гіпертрофовані, перекручені форми, що багато в чому обумовлене не тільки економічними, але і політичними причинами, як боротьба за владу, прагнення набрати голосу перед виборами і т.п.
Дуже не хочеться, щоб ідея офшорного бізнесу повторила подібні помилки і не принесла того результату, який могла б, виходячи з теоретичних умов (транспортне положення України, її трудовий, економічний потенціал). Успіх наступних експериментів можна буде забезпечити, якщо із самого початку застосовувати той набір правил, що до сьогодення уже відпрацьований у практиці оффшорных зон.
По-перше, створення зон повинне головним чином переслідувати мети залучення іноземного капіталу. Пільги податкового, митного й іншого характеру повинні встановлюватися тільки у випадку реальних вкладень коштів з-за кордону. У більшості випадків передбачається, що власниками й акціонерами оффшорных компаній можуть бути тільки іноземні юридичні і фізичні особи. Весь необхідний капітал вони повинні ввозити з-за кордону.
По-друге, необхідно також обмежити можливість виходу офшорної компанії на внутрішній ринок, щоб не допустити використання ними пільгового статусу для конкурентної боротьби з національними компаніями і підриву національного валютного, митного і податкового законодавства і контролю.
Нині однією з проблем, що загрожує стабільності вітчизняної економіки, є проблема “втечі” валютних коштів. Внаслідок відпливу ресурсів з країни загострюються проблеми ліквідності, неплатежів, відбувається розширення тіньового сектору. Практично втрачають значення будь-які програми фінансової стабілізації або структурної перебудови. Втрачається зв’язок між зростанням внутрішньої грошової маси і динамікою національного прибутку. Намагаючись стримати “втечу капіталу”, влада зберігає високі ставки рефінансування, що знижує зацікавленість отримувачів капіталу в інвестуванні коштів у виробничі галузі. Аналогічно спроба стримати “втечу капіталу” у спосіб постійного зниження обмінного курсу національної валюти спричиняє зростання інфляції і подальший відплив ресурсів.
На сьогоднішній день основними способами “втечі” капіталу є: неповернення валютної виручки під приводом форс-мажорних або інших обставин; необґрунтовані авансові платежі за майбутні поставки імпортних товарів, що часто взагалі не здійснюються; цінові маніпуляції, за яких валюта залишається за кордоном; перерахування валютних коштів на рахунки іноземних фірм як оплати фіктивних послуг; заниження контрактної ціни за експорту та її завищення за імпорту; внесення страхового депозиту в іноземний банк начебто для отримання кредиту; вивезення капіталу приватними особами, у тому числі за допомогою кредитних карток.
Отже, конкретні різновиди способів “втечі капіталів” за кордон можуть бути зведені до таких: 1) банківський – переказ та інші банківські операції, за допомогою яких кошти в іноземній валюті з рахунків в українських банках переводяться на рахунки в іноземних банках; 2) фізичний – вивезення готівкової та іншої (наприклад, на кредитних картках, в дорожніх чеках тощо) іноземної валюти і валютних цінностей, цінних паперів при перетині кордону України; 3) експортно-імпортний – неповернення валюти, отриманої від економічної діяльності, здійснюваної за межами України, на територію України; 4) господарський – здійснення невигідної для українського партнера офіційної економічної діяльності з іноземними партнерами або українськими підприємствами, розміщеними за кордоном, з одночасним отриманням валютної неофіційної вигоди за межами України та її розміщенням там; 5) небанківські перекази – використання телеграфних та інших небанківських переказів грошових коштів за кордон. Крім того, існує також так звана «втеча капіталу» без перетинів кордону, що отримала назву «доларизації» економіки (заміщення національної грошової одиниці іноземною, частіше доларом США, для накопичення коштів, а іноді й засобу платежу).

Список використаної літератури

1. Закон України "Про загальні засади створення i функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (від 13.10.92 р. № 2673-ХІІ)
2. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 7 червня 2001 року № 2515-ІІІ
3. Закон України “Про систему оподаткування “( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 8 червня 2000 року № 1805-III, від 7 червня 2001 року № 2515-III)
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 № 1175 "Про деякі питання інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальних економічних зон"
5. Балашов. Оффшорный бізнес за рубежем і в Росії. - М.: 1995.
6. Васюренко О. В. Банківські операції: підручник - Київ, Атіка, 2003
7. Вознюк М.І. Операції комерційних банків - Львів, К.Алерта, 2002
8. Вільні економічні зони в Україні (загальні дані, законодавчо-правова база, перелік та пільги) – https://www.gazdagroup.com/gazda/ua/vezua.html, 2002 р.
9. Кирш А. В. Легальні економічні маневри. - Харків: АТ "Бизнес-Информ", 1997.
10. Мороз А.М, Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. Банківські операції Київ, КНЕУ, 2002
11. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни "Банківська справа"
12. Шумська С. С. Доларизація та відтік коштів з української економіки / Економіка і прогнозування. – 2003. – № 4. – С. 62-71. – C. 63-64.
13. Макаренко О. Валютний контроль як інструмент стабілізації валютного ринку в Україні // Вісник Національного банку України. – 2002. – № 2. – С. 36-38. – C. 37.