Освітній портал MyReferatik

1. Стандарти бухгалтерського обліку: сутність, значення.

З 1 січня 2000 року набрав чинності Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ("ГК" 36/99). Цим законом започаткувався перехід українського (в основному пострадянського) бухобліку на міжнародні стандарти, що стало важливою ланкою інтеграції української економіки в європейське та світове співтовариство.
НСБО - це зібрання норм, правил, рекомендацій, якими слід користуватися при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності тим суб'єктам, хто хоче (або в кого виникла необхідність), щоб показники їхньої звітності могли бути співставленими з показниками звітності інших підприємств.
Предметом бухгалтерського обліку є господарча діяльність підприємства, яка складається з окремих господарчих операцій, що змінюють майно підприємства та його джерела чи стан, та використання майна підприємства.
Сутність предмета бухгалтерського обліку розкривається через об‘єкти. Об‘єктами є господарчі засоби, джерела господарчих засобів та господарчі процеси.
Бухгалтерський облік відбиває увесь процес виробництва, кошти підприємства, дає можливість прослідкувати за змінами, які потерпають його майнові засоби. Враховуючи сукупність затрат, підприємець визначає собівартість виробництва чи мінімум того; що він повинен виручити, якщо не бажає нести збитки. Для цього він постійно порівнює собівартість своєї продукції, робіт та послуг з ринковими цінами. Таким чином підприємець контролює продуктивність і прибутковість свого підприємства.
Нормативні документи, які визначають стандарти бухгалтерського обліку в Україні:
Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 1998 року №196
Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Положення (стандарт) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"
Положення (стандарт) БО 2 "Баланс"
Положення (стандарт) БО 3 "Звіт про фінансові результати"
Положення (стандарт) БО 4 "Звіт про рух грошових коштів"
Положення (стандарт) БО 5 "Звіт про власний капітал"
Положення (стандарт) БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"
Положення (стандарт) БО 7 "Основні засоби"
Положення (стандарт) БО 8 "Нематеріальні активи"
Положення (стандарт) БО 9 "Запаси"
Положення (стандарт) БО 10 "Дебіторська заборгованість"
Положення (стандарт) БО 11 "Зобов'язання"
Положення (стандарт) БО 12 "Фінансові інвестиції"
Положення (стандарт) БО 13 "Фінансові інструменти"
Положення (стандарт) БО 14 "Оренда"
Положення (стандарт) БО 15 "Дохід"
Положення (стандарт) БО 16 "Витрати"
Положення (стандарт) БО 17 "Податок на прибуток"
Положення (стандарт) БО 18 "Будівельні контракти"
Положення (стандарт) БО 19 "Об'єднання підприємств"
Положення (стандарт) БО 20 "Консолідована фінансова звітність"
Положення (стандарт) БО 21 "Вплив змін валютних курсів"
Положення (стандарт) БО 22 "Вплив інфляції"
Положення (стандарт) БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін"
Положення (стандарт) БО 24 "Прибуток на акцію"
Положення (стандарт) БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”
Бухгалтерський облік є, так би мовити, літописом діяльності будь-якого господарства, дає йому змогу поновити кожен господарський факт з усіма подробицями. Бухгалтерська інформація надає суцільну, без будь-яких пропусків, картину бізнесу і має найбільшу повноту. Така повнота інформації забезпечує підприємцям достатню свободу в прийнятті управлінських рішень.
В умовах переходу до ринкових відносин головною та основною задачею бухгалтерського обліку визнано отримання точної та достовірної інформації про господарчі процеси і результати діяльності підприємства, необхідної як для оперативного управління підприємством, так і для використання інвесторами, кредиторами, податковими, фінансовими та банківськими органами, а також іншими зацікавленими юридичними і фізичними особами.
У кожній країні місцеві положення регулюють більшою або меншою мірою випуск фінансових звітів. Такі місцеві регулюючі положення включають стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймаються регулюючими органами та/або професійними бухгалтерськими організаціями у кожній країні.
До утворення КМСБО часто існували відмінності у формі та змісті опублікованих стандартів бухгалтерського обліку більшості країн. КМСБО бере до уваги запропоновані проекти або прийняті стандарти бухгалтерського обліку з кожного питання і розробляє МСБО для прийняття у світовому масштабі. Однією з цілей КМСБО є максимально можлива гармонізація різних стандартів бухгалтерського обліку та облікових політик різних країн.
При виконанні завдання з адаптації існуючих стандартів і при формулюванні Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з нових тем КМСБО концентрує увагу на суттєвих питаннях. Таким чином, вік докладає зусилля для уникнення ситуацій, у яких Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку будуть настільки складними, що їх ефективне широке міжнародне використання буде неможливим. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, які приймає КМСБО, постійно переглядаються з метою урахування поточних умов та потреб у внесенні змін.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймає КМСБО, не є домінуючими над місцевими положеннями, про які йдеться вище і які регулюють випуск фінансових звітів у певній країні. Зобов'язання, взяті членами КМСБО, як пояснюється в цій Передмові, передбачають, що в разі дотримання Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у всіх важливих аспектах цей факт має розкриватися. Там, де місцеві положення вимагають відхилення від Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, місцеві члени КМСБО намагаються переконати відповідні органи у доцільності гармонізації з МСБО.
Бухгалтерські документи, за умови надзвичайної важливості бухгалтерської праці та бухгалтерського обліку, повинні бути дуже чіткі та зрозумілі. Якщо бухоблік буде у кожного підприємця та в кожній організації довільним, то він втратить своє значення. Отже бухгалтерський облік повинен бути весь стандартизований.
Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності. Маючи таку структуру, стандарти БО дещо спрощують роботу бухгалтера, та використання даних бухобліку.
Основні принципи, пропоновані до бухобліку, - це його істотність (по-іншому прозорість), несуперечність, безперервність, пріоритет змісту над формою і принцип нарахування. Останній - новий і досить незвичний для українських бухгалтерів, але обов'язковий для формування даних фінансової звітності підприємства. Реакція на введення принципу нарахування неоднозначна. Однак говорити про передчасність чи незручності цього нововведення некоректно. Чому в бухоліку необхідно відносити розрахунок доходів і витрат, а також витрат до того періоду, коли вони формуються, коли на них виникає право чи зобов'язання поза залежністю від фактичного перерахування коштів? Тому що, не зафіксувавши такі дані, неможливо розрахувати, приміром, ту масу прибутку, що у подальшому піде на виплату дивідендів. Ці дані бухобліку використовуються для визначення рентабельності і ліквідності, при необхідності зробити висновок про платоспроможність підприємства. Якщо ж говорити про сугубо фіскальну сторону його діяльності, тобто про його обов’язки по сплаті податків у державний і місцеві бюджети, то тут, крім вимог бухобліку, набирають сили правила оподатковування. А вони припускають, зокрема, що формування оподатковуваної бази по прибутку, для числення ПДВ і т.д. може встановлюватися для підприємства і по касовому методу, тобто в міру надходження грошей на розрахунковий рахунок у банку. Від принципу нарахування в бухобліці неможливо визначити правдиву картину стану справ на підприємстві, в організації, що дуже важливо насамперед для їхніх потенційних партнерів.
В даний час діє 31 Міжнародний стандарт по обліку й аудиту, основна інформація з яких приведені нижче.
1. Комітет міжнародних стандартів обліку (КМСО) створений 29 червня 1973 р. відповідно до угоди бухгалтерських органів Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Об'єднаного королівства й Ірландії, а також США.
Діяльність КМСО спрямовується Радою з представників 13 країн і 4 організацій.
2. Задачі КМСО визначені в його Статуті в такий спосіб:
а) формулювати і видавати в державних інтересах стандарти обліку, що підлягають застосуванню при складанні і представленні фінансової звітності, стимулювати їх прийняття в усьому світі і спостерігати за їх упровадженням;
б) працювати для удосконалювання і гармонізації бухгалтерських інструкцій, стандартів і процедур, що відносяться до представлення фінансової звітності».
3. КМСО має повну автономію стосовно Міжнародної федерації бухгалтерів у частині розробки і видання Міжнародних стандартів обліку.
4. Члени КМСО згодні вирішувати його задачі, виконуючи наступні зобов'язання:
- «підтримувати роботу КМСО, публікуючи у своїх країнах кожен Міжнародний стандарт обліку, схвалений до видання Радою КМСО;
- сприяти тому, щоб фінансова звітність що публікується відповідала Міжнародним стандартам обліку по всіх матеріальних аспектах і розкривала факт такої відповідності;
- переконувати уряди й органи по розробці національних стандартів у тім, що фінансова звітність що публікується повинна відповідати Міжнародним стандартам обліку у всіх матеріальних аспектах;
- переконувати контролюючі органи ринків цінних паперів і ділове співтовариство в тім, що фінансова звітність повинна відповідати Міжнародним стандартам обліку і відбивати різні сторони економічної діяльності;
- гарантувати аудиторам можливість переконатися в тім, що фінансова звітність відповідає Міжнародним стандартам обліку по всіх матеріальних аспектах;
- сприяти прийняттю в окремих країнах Міжнародних стандартів обліку, їх вивченню і впровадженню».
Кардинальні зміни в бухгалтерському обліку відбулися в зв'язку з необхідністю приведення діючої нормативної бази у відповідність із сучасними економічними реаліями і новим цивільним законодавством. Програми реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів (тобто продовжується адаптація українського бухгалтерського обліку до вимог ринкової економіки і волі підприємництва). Правильне ведення обліку товарно-матеріальних цінностей є однією з основних складових формування фінансових результатів господарської діяльності будь-якого підприємства. Основними значеннями бухгалтерських стандартів є:
- грамотне ведення первинних документів бухгалтерського обліку, від яких залежить подальше проходження всіх облікових операцій;
- упорядкування ведення бухгалтерського обліку;
- сприяє забезпеченню схоронності власності організації, усуненню факторів розкрадання;
- запобігання помилок при постановці обліку.
Буває необхідність представляти первинні документи і їхні копії при судових розглядах, в арбітражних судах, тому грамотно оформлені первинні документи можуть сприяти відстоюванню інтересів підприємства.

2. Розкрити зміст питання: класифікація організаційних форм аудиторського контролю.

Аудиторський контроль - аудит - залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного, перманентного (оперативного), ретроспективного (післяопераційного) і стратегічного видів фінансово-господарського контролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийоми і контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі. При цьому висновки аудиту на поставлені запитання обґрунтовуються всіма видами доказів, які мають підтвердження достовірними документальними даними бухгалтерського обліку. Разом з тим аудит відрізняється від інших форм фінансово-господарського контролю передусім організаційними принципами і класифікаційними ознаками.
Класифікацію аудиторського контролю фінансово-господарської діяльності подано на рис. 1.
За організаційними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрішній (відомчий) і державний.
Регламентований — проведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено категорії підприємців, які підлягають обов'язковому аудиту, наприклад, за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням його до податкової адміністрації або у строки, встановлені органами державного управління; при одержанні банківського кредиту — обов'язкове представлення позичальником висновку аудитора. Перед емісією цінних паперів емітент зобов'язаний згідно з правилами Національного банку України подати висновок аудитора про його фінансовий стан. Зокрема, за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб'єкта підприємницької діяльності у висновку аудитора повинні знайти відображення такі показники: загальний розмір прибутку та джерела його формування; сума сплачених податків; прибуток, який підлягає розподіленню між акціонерами; розмір капіталізованого прибутку (з розбиванням за фондами); сума прибутку, що відраховується до резервного фонду; інші напрями використання прибутку (підлягають розшифруванню).
Рис. 1. Класифікація аудиторського контролю фінансово-господарської діяльності підприємства
Договірний — об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою між суб'єктами підприємницької діяльності і аудиторською організацією.
Внутрішній (відомчий) - провадиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству.
Запроваджується він як на підприємствах, так і в середині компаній, концернів та ін.
Державний - аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку господарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів тощо.
За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на одно-, багатопредметний (комплексний), комісійний.
Однопредметний — досліджуються питання одного виду (предмета) аудиту — платоспроможності, емісії цінних паперів та ін.
Багатопредметний — комплексний аудит стратегії управління маркетингом, виконання народногосподарських програм, тому в них беруть участь фахівці різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує питання, що стосуються його компетенції (предмета). Свої висновки вони передають замовнику для узагальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб.
Комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одному висновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит здійснюється, як правило, аудиторськими фірмами, що призначають одного з аудиторів керівником. Обов'язком його є синтезування результатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузі методології фінансово-господарського контролю, методики економічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї програми дослідження, тобто класифікувати аудиторську ідентифікацію їх.
Викладена класифікація за процесуальними ознаками передбачена нормами процесуального права, що стосуються економічних експертиз, тому їх можна застосовувати в теорії і практиці аудиту.
За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністю аудит поділяють на запобіжний, перманентний, ретроспективний (післяопераційний) і стратегічний.
Запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології виробництва, до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділено контрольно-ревізійний підрозділ.
Перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурентоспроможність виготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом підприємства або зовнішнім аудитом на договірних засадах.
Ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організаціями.
Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за договорами із замовниками, підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих договорів замовник надсилає аудиторській фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання для вирішення аудитом. Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності. При цьому аудит визначає відповідність такої діяльності законодавству, а також достовірність її відображення в системі бухгалтерського обліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма надає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю фінансово-господарської діяльності, консультації і рекомендації з питань бізнесу.
Аудит на сучасному етапі його розвитку поділяють на добровільний і обов'язковий для підприємств, річні звіти яких за чинним законодавством підлягають обов'язковому аудиту. Перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці, визначають згідно із законодавством України органи державного управління за дорученням уряду залежно від певних економічних критеріїв — виду власності і форми діяльності підприємства, підприємця, розміру виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), чисельності працюючих тощо.
При обов'язковому аудиті суб'єкту господарської діяльності надається право самостійного вибору аудиторської фірми. Разом з тим до виконання аудиту не можна залучати осіб, які є родичами керівника підприємства, діяльність якого перевіряють.
Розвиток незалежного зовнішнього аудиту через аудиторські фірми залежить від якості аудиторських перевірок і відповідальності аудиторів за кваліфіковане і сумлінне виконання своїх договірних зобов'язань перед клієнтом.
За результатами перевірки при зовнішньому аудиті аудитор складає висновок, в якому дає оцінку стану обліку, внутрішньогосподарського контролю і достовірності звітності підприємства, а також іншим сторонам його діяльності. Ретроспективний аудит провадиться за участю керівника підприємства, відповідального за його діяльність, і головного бухгалтера, на якого покладено відповідальність за відображення цієї діяльності в системі бухгалтерського обліку і звітності. На підставі акта аудиторської перевірки аудитор складає висновок, у якому зазначає достовірність річного бухгалтерського звіту і відповідність його нормативним актам. На підставі аудиторського висновку власник приймає рішення про затвердження річного звіту підприємства. В разі негативного висновку аудитора підтвердити достовірність річного звіту підприємство зобов'язане усунути вказані недоліки і подати виправлений звіт на повторну аудиторську перевірку.
Стратегічний — це аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетингової діяльності. Маркетинг — це динамічна система прогнозного бізнесу, тому компанії періодично здійснюють так звану ревізію маркетингу.
Ревізія маркетингу — це комплексне, системне, неупереджене і регулярне аудиторське дослідження маркетингового середовища фірми, її завдань, стратегії і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, які виникають, а також можливостей, що відкриваються, розробки рекомендацій відносно плану дій щодо удосконалення маркетингової діяльності фірми.
Аудитор, який провадить ревізію маркетингу, повинен ознайомитися з поточними і перспективними планами фінансово-господарської діяльності фірми, бухгалтерськими балансами і звітами за ряд років. На основі зібраної інформації він складає план ревізії маркетингу, який дає змогу розробити рекомендації щодо стратегічного розвитку фірми.
План ревізії маркетингу включає такі частини: маркетингове середовище (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурні фактори); мікросередовище (ринки, клієнтура, конкуренти, постачальники); стратегію маркетингу (програма діяльності фірми, ефективність менеджменту); результативність маркетингу (маркетинговий контроль, аналіз прибутковості, товари, ціни, реклама, стимулювання збуту, пропаганда). Такий план дає змогу аудитору провести дослідження планування фірми, виявити ринкові можливості у сферах, де фірма матиме явні конкурентні переваги. Резерви можна виявити, інтенсивно збільшуючи масштаби товарно-ринкової діяльності (більш глибоке проникнення на ринок, розширення меж свого ринку, удосконалення якості товару). На практиці фірми застосовують три типи маркетингового контролю своєї діяльності: виконання річних планів, прибутковості і стратегічний контроль.
Іншими словами, стратегічний аудит — це перевірка оптимальності стратегії і програми розвитку фірми відповідно до прогнозного маркетингового середовища та розробки рекомендацій щодо удосконалення їх.
Отже, всі види аудиту взаємопов'язані в єдиній системі фінансово-господарського контролю, спрямовані на вдосконалення підприємницької діяльності незалежно від форм власності і господарювання в умовах ринкових відносин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. // Голос України. — 1993. — 29 травня.
2. Бухгалтерська зовнішність: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності "Облік і аудит"/ В.С. Лень, В.В. Гливенко, М.П, Бочок, Л.П. Іванов.. - 2002. - 359 с.
3. Бухгалтерський облік і фінансова звітність - об'єкти фінансового контролю/Авт. - упор. І.Б. Стефанюк, С.М. Кіруца, М.В. Бариніна-Закірова.- 2003. - 304 с.
4. Вешунова В.Л., Фоміна Л.Ф. Бухгалтерский учёт на предприятиях различных форм собственности: Практическое пособие. - 1995. - 424 с.
5. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку 2001:Навч. Посібник/Під ред. М.В. Кутельного 2001. - 272 с.
6. Карчажникова П.П. та ін. Бухгалтерський облік: Практикум. - 2003. - с. 224
7. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник. -2003. - 324 с.
8. "Новий" бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): Навчально-методичний посібник.- 2000. - 288 с.
9. Посібник з переходу на нову систему бухгалтерського обліку. - 2000. - 300 с.
10. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 192 с.
11. Старожек Т.М. та ін. Особливості бухгалтерського обліку в галузях економічної діяльності: Навчальний посібник.- 2001. - 460 с.