Завдання №4
Внутрішній контроль витрат діяльності підприємства

Фінансовим обліком у сфері затрат охоплюються процеси придбання (купівлі), організації переробки (процесу виробництва), продажу (реалізації) виготовлених продуктів праці. Завдяки фінансовому обліку досягається мета кількісного відображення якісних (вартісних) характеристик цих процесів, хід самого процесу діяльності, процес нарощування витрат, тобто вартості, визначення фінансового результату тощо.
Традиційно до завдань бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку затрат та доходів відносять такі:
• своєчасне подання інформації про затрати та доходи за центрами затрат та центрами відповідальності;
• контроль господарської діяльності структурних підрозділів;
• визначення (калькулювання) собівартості продукції (виробів, послуг, робіт), матеріалів, товарів тощо;
• визначення ціни;
• прийняття управлінських рішень.
Водночас традиційне завдання не визначає основне. Процес діяльності пов’язаний із вчинками конкретної особи, а тому й відповідальністю цієї особи за свої рішення. Отже, за вартісні характеристики має відповідати хтось конкретно.
Персональна відповідальність за результати роботи пов’язана не лише з кількісними та якісними (вартісними) характеристиками, а й з прогнозними рішеннями. Для їх прийняття потрібна додаткова інформація про затрати. Ця характеристика має відображати не просто що затрачено, а й розкривати відповідність затрат заздалегідь визначеним параметрам (бізнес-плану, нормам, кошторису тощо), з’ясовувати причини того чи іншого стану, називати ініціаторів економії або винуватців перевитрат. Має бути дана відповідь, де саме, на якій операції, на якому процесі (фазі, дільниці тощо) виникли відхилення, ступінь використання виробничих потужностей тощо. За цією характеристикою затрати у внутрішньогосподарському обліку поділяють на залежні та незалежні від діяльності. При цьому залежні можуть бути:
• пропорційно залежні;
• дегресивно залежні;
• прогресивні залежні.
Потребують уточнення прямі та непрямі затрати. Прямі затрати доцільно уточнити терміном „індивідуальні”, а непрямі – терміном „загальні”.
Доцільно ввести такі поняття: затрати, які контролюються, та затрати, які не контролюються; короткострокові, довгострокові, значні, незначні, серединні та граничні.
Місцем виникнення, або центром, затрат називатимемо місце, де вони фактично утворилися. Наприклад, у цеху для випікання хліба було використано борошно, а в конторі управління – електричну енергію для живлення лампочки, що освітлює кімнату.
Центром відповідальності називають місце, де виникають правові відносини між учасниками господарських процесів.
За своєю природою кожне робоче місце – це центр затрат. Проте в обліку до такої деталізації, як правило, не вдаються. У розглянутих щойно прикладах ідеться відповідно про відносини між робітником (начальником цеху) і адміністрацією та між робітником (адміністрацією підприємства чи цеху) та електростанцією через лічильник.
Розрізняють два види центрів контролю, а саме:
1. центр контролю за затратами;
2. центр контролю за фінансовими результатами;
Основними центрами контролю можуть бути: працівник, бригадир (майстер), начальник цеху (дільниці), начальник (завідувач) служби, головний механік, головний інженер та ін., адміністрація підприємства в цілому.
Процес внутрішнього контролю затрат діяльності підприємства включає в себе процес документування всіх видів затрат. Процес документування повинен бути таким , щоб забезпечити виявлення відхилень від норм (кошторису, квот тощо) по ходу технологічного процесу за зміну і як мінімум за добу або за самий короткий технологічний цикл.
У різних виробництвах застосовують різні види та форми документів для оформлення передачі або відпуску матеріалів зі складу на виробництво: накладні , забірні картки, лімітно-забірні листи, вимоги тощо. Якщо видача зі складу співпадає з моментом передачі (запуску) у виробничий процес, то складають один документ.
В усіх виробництвах, за винятком дослідних експериментальних, затрати регламентуються рецептурою, нормативними картками та іншими документами.
Для того, щоб проконтролювати затрати між вхідною кількістю (масою) переданих у виробничий процес матеріально-речових елементів затрат та вихідною кількістю готової продукції при додержанні певних технологічних параметрів виробничого процесу в органічних виробництвах встановлені нормативні пропорційні залежності.
Внутрішній контроль за затратами на підприємстві ведеться як відповідальними за певну дільницю відповідальними особами так і спеціальними службами (ревізійна комісія тощо).