Вступ
1. Фірма та мета її діяльності.
2. Суть і види доходу фірми
2.1 Дохід фірми. Загальний дохід.
2.2 Середній дохід.
2.3 Граничний дохід.
3. Моделювання взаємозв’язку між видами доходів фірми.
3.1 Середній і граничний дохід.
3.2 Загальний і граничний дохід.
3.3 Крива загального доходу і точкова еластичність.
3.4 Крива загального доходу і середній дохід.
4. Прибуток як кінцевий результат діяльності фірми
4.1Прибуток його природа і стимулююча роль
4.2.Різні концепції прибутку
4.3. Два підходи до максимізація прибутку.
Висновки
Список використаної літератури

Вступ

Більшість товарів та послуг виробляють фірми: крихітні підприємства, які перебувають у одноосібній власності, або гігантські корпорації. Щоб зрозуміти ринкову економіку, слід спочатку усвідомити організацію та функціонування діловоло підприємництва.
Чому нам для виробництва нашого щоденного хліба потрібні великі підприємства? Чому не випікаємо собі хліб і невиробляємо все інше самі? Чому виробництво здебільшого здійснюють у фірмах, а не у підвальних приміщеннях наших будинків? Фірми існують з багатьох причин, але найважливіші полягають у тому, щоб використати переваги або економію, зумовлені масовим виробництвом, мобілізувати капітал і організувати виробничий процес.
У своїй курсовій роботі я хочу проаналізувати те, як фірми максимізують прибутки. Насамперед постає питання, чи фірми справді прагнуть до максимізації прибутків. Ідея максимізації прибутків часто використовується в мікроекономіці, оскільки вона досить точно прогнозує підприємницьку поведінку та допомагає уникнути зайвих аналітичних ускладнень. Далі я хочу пояснити правило, за яким будь – яка фірма на ринку з конкуренцією чи ні – може визначити для себе рівень виробництва, який би максимізував прибутки.
Найважливішим незаперечним фактором, що веде до організації виробництва фірми, є економія, зумовлена зростанням маштабів виробництва. Справді, приватно – фінансове виробництво практично було б немислиме, яке корпорації мобілізували кожного року мільярди доларів на нові проекти. Ще однією причиною розвитку фірми є забезпечення менеджменту.
Отже, виробництво організовують фірми, бо його ефективне ведення, здебільшого передбачає крупносерійне виробництво, мобілізацію значних фінансових ресурсів і вміле керування та контроль поточної діяльності.
Світовою практикою доведено, що підприємництво як форма господарювання позитивно впливає на розвиток національної економіки, забезпечуючи зайнятість і добробут значної частини населення. Крім того, підприємницькі структури є дуже чутливими до змін в ринковій економіці, швидко пристосовуються до нової ситуації та вимог споживачів. Це дає можливість забезпечувати в країнах стабільну як мікро - так і макроекономічну ситуацію, розробляти на урядовому рівні програми розвитку національної економіки, не втручаючись безпосередньо в роботу підприємницьких структур, а лише створюючи умови для їх ефективного функціонування.

Висновки

Прибуток - це різниця між валовим доходом і валовими витратами. Кожна фірма прагне до максимізації прибутку, що є її основною ціллю. Ріст прибутку можна забезпечити за рахунок збільшення загальної суми виручки, яка визначається як добуток ціни на кількість продукції: за рахунок зменшення витрат: за рахунок витіснення з ринку конкурентів.
При фіксованій ринковій ціні перед конкурентним виробником виникають три питання: чи варто виробляти? Якщо так, то яку кількість продукції? Який прибуток (чи збиток) буде отримано?
Виробляти слід якщо це принесе прибуток. Однак, слід враховувати наступне: в короткостроковому періоді частина валових витрат являється змінними витратами, решта – постійними; останні повинні покриватись «з кишені» фірми, навіть якщо фірма несе збитки, що дорівнюють її постійним витратам, або ж коли виробництво знаходиться на нульовому рівні. Тобто, якщо виробництво не принесе прибутку, воно може зменшити витрати, які несе фірма у разі ліквідації чи припинення виробництва.
Фірмі слід виробляти таку кількість пробукції, при якій вона максимізує прибутки. При розрахунках об’єму продукції, що буде вироблятись обов’язково потрібно враховувати закон спадної віддачі. З часом темп росту валових витрат стає меншим, так як фірма використовує свої постійні ресурси більш ефективно. Через деякий час валові витрати починають збільшуватись внаслідок надмірного використання обладнання.
Альтернативним підходом до визначення об’єму продукції фірми є порівняння граничного доходу і граничних витрат кожної наступної одиниці продукції. Будь – яку одиницю продукції, граничний дохід від якої перевищує її граничні витрати, слід виробляти. Адже кожна одиниця продукції приносить фірмі більше прибутку, ніж додається до витрат на її ивробництво.
На початкових стадіях виробництва, коли об’єм випуску відносно невеликий, граничний дохід майже завжди буде перевищувати граничні витрати. Проте на наступних стадіях виробництва, коли збільшиться об’єм випуску збільшаться граничні витрати, що можуть перевищити граничний дохід. Тому фірма буде мінімізувати свої збитки, виробляючи продукцію тоді, коли граничний дохід рівний граничним витратам. Цей принцип допускає, що фірма буде виробляти продукцію, включаючи можливість закриття. Вищезгаданий принцип є точним орієнтиром максимізації прибутку для всіх фірм, а не лише для чисто конкурентних.
Частиною вищезгаданого принципу є правило рівності ціни і граничних витрат, що максимізує прибутки чи мінімізує збитки. Проте це правило зустрічається тільки при чистій конкуренції.
На відміну від короткострокового періоду, довгостроковий період дає можливість внести певні зміни. Фірма має вдосталь часу щоб розширити виробництво, чи скоротити його.
Слід згадати також про економію, обумовлену ростом масштабу виробництва, тобто про ситуацію, коли витрати з ростом випуску. Економія виникає при зміні виробничих технологій і методів внутрішньої організації, її вдосконалення.
Джерелами економії є, по – перше людські фактори, а по – друге технологія. Крім того ріст фірми, ще не означає, що збільшуються рзміри окремих підприємств, тобто фірма економить на масштабах виробництва.
Отже, фірма отримує максимальний прибуток при найбільш раціональному використанні робочої сили, матеріалів, ідеї виробництва. Саме це стає основою підвищення її доходу. Фірма зможе проіснувати, якщо на товар, який вона пропонує, є попит: якщо фірма зможе виготовити товар, який задовільнить споживача; якщо фірма зможе продати товар за цінами не вищими ніж у конкурентів; якщо у фірмі є необхідний початковий капітал, для подальшого її розвитку та розрахунків з партнерами.

Список використаної літератури

1. В.Базилевич та інші “Мікроекономіка” – Київ, 1998р.
2. М.І.Крупка та інші “Основи економічної теорії” – Львів: “ДІАЛОГ” 1997р.
3. В.І.Кириленко “Мікроекономіка” – Київ: “Таксон”, 1998р.
4. А.О.Задоя “Мікроекономіка” – Київ:”Знання”, 2000р.
5. О. Ястремський “Основи мікроекономіки” – Київ: “Знання ” , 1998р.
6. З. Ватаманюк “Економічна теорія” – Київ: “Альтернатива” , 2001р.
7. С.Будаговська “Мікроекономіка” – Київ: ОСНОВА, 1998р.
8. П.Самуельсон “Мікроекономіка” – Київ: ОСНОВА, 1998р.
9. Стасюк, Лех “Мікроекономіка” – Львів:ІДЛУ, 1997р.
10. Ніколенко “Основи економічної теорії” – Київ. 1997р.
11. Дзюбик С. Ривак О. Основи економічної теорії.-К.: Основи 1994р.