Вступ… 3
1. Теоретичні аспекти визначення права…. 5
1.1. Поняття та ознаки права…. 5
1.2. Сутність, принципи та функції права…… 8
2. Джерела і форми права та їх класифікація…….. 17
3. Реалізація права….. 20
3.1. Процедура реалізації права. 20
3.2. Проблеми реалізації норм права та шляхи їх вирішення…….... 23
3.3. Форми реалізації правових норм... 28
3.4. Правозастосування, як особлива форма реалізації права 33
Висновки……. 39
Список використаної літератури….. 41

Вступ

В період створення і перших кроків незалежної молодої держави, якою є Україна, однією з центральних проблем, з якою зіштовхнулося українське суспільство, став розвиток демократії в сполученні з дотриманням законності і дисципліни. Це значить, що скільки б не були радикальними міри в економічній, політичній, соціальній і іншій сферах, вони повинні здійснюватися, лише після схвалення обраної демократичним шляхом законодавчої влади в особі Верховної Ради України. Разом з тим, в даний час правовій практиці властивий правовий нігілізм, декларативність багатьох законодавчих установлень. Без подолання зазначених недоліків побудова правової держави неможлива.
Проблеми реалізації права завжди були в центрі уваги юридичної науки, але це, нажаль, не призвело до їх остаточного вирішення. Навпаки, проникнення в даний процес, всебічний його аналіз ставили перед вченими все більш важкі задачі.
Право створюється для того, щоб бути реалізованим у поведінці, діяльності людей, втілитися в життя. Без втілення правових розпоряджень у життя норми права мертві, інакше кажучи, вони втрачають своє соціальне призначення.
Застосування права як одна з форм його реалізації необхідна там, де правовідносини, з урахуванням їх складності і важливості при вирішенні задач, що стоять перед владою, можуть і повинні бути створені лише за рішенням органа, що уособлює державну владу, чи де правова норма повинна пройти контроль з боку держави в особі її владних органів. Нагородження орденом, розірвання шлюбу, призначення на ту чи іншу посада можливе лише при наявності рішення компетентного органа. Без таких рішень неможливо зберігати правові норми від порушень, карати правопорушників і ліквідувати шкідливі наслідки правопорушень.
Особливо важливим стає застосування права в нашу складну епоху криз і реформ, тому що тільки держава в змозі забезпечити оптимальне й ефективне регулювання суспільних відносин.
Формування правової держави означає насамперед повагу до закону, права, строге дотримання юридичних норм. У зв'язку з цим, теоретичні проблеми реалізації права здобувають особливу практичну значимість. Необхідний аналіз правореалізуючої діяльності в самих різних аспектах, тому що шлях від створення закону до втілення його розпоряджень у фактичну поведінку людей дуже складний та залежить від безлічі факторів.

Висновки

Виходячи з вищевикладеного можна зробити наступні висновки.
Реалізація права (норм права) – це втілення приписань правових норм у правомірному поводженні суб'єктів права.
Якщо прийняття нормативно-правового акту – попередній етап правового регулювання, то реалізація норм права – конкретний результативний прояв правового регулювання, оскільки об'єктом останнього є вольове поводження людей і саме такого роду поводження суб'єктів права (учасників суспільних відносин), що відповідає приписанням правових норм – результат дії права й ціль держави.
"Реалізація права" і "правопорушення" – несумісні поняття. Реалізує норму права - правомірне поводження, неправомірне поводження – порушує норму права.
Правові норми реалізуються в різних формах. По характері дій суб'єктів права розрізняють наступні форми реалізації права: використання, виконання, застосування.
Використання права – це поводження суб'єктів права, що складає в здійсненні ними своїх суб'єктивних прав, що представляє собою активну реалізацію тих можливостей, які надані їм нормами права (управомочивающими нормами).
Використання або невикористання своїх суб'єктивних прав – добровільна справа громадян, тоді як здійснення своїх правомочий органами держави, їхніми посадовими особами – не тільки право, але й обов'язок.
Виконання права – це активне поводження суб'єктів права, що складає в здійсненні ними дій, зазначених зобов'язуючими нормами. Невиконання обов'язків спричиняє юридичну відповідальність.
Дотримання права – це пасивне поводження суб'єктів права, що складає в нездійсненні ними заборонених нормами дій. Недотримання заборон спричиняє юридичну відповідальність.
Використання, виконання, дотримання – т.зв. прості форми реалізації права або т.зв. форми безпосередньої реалізації права, тоді як застосування – складна форма (по характері процедури).
Успіх чи неуспіх втілення нормативних вимог права в реальну поведінку пов'язаний все-таки зі створенням належної бази, науково-технічним і ресурсним забезпеченням сприятливого морально-політичного клімату, організаційними заходами і т.п., чого так не вистачає нашій країні. Разом з тим велике, значення має суб'єктивна сторона процесу здійснення права і засоби прямого впливу на волю і свідомість людей.
Необхідно зробити висновок про те, що якщо люди рішуче відмовляються коритися пред'явленій вимозі, то останнє ніколи не буде здійснено в їх поведінці.
В зв'язку з цим держава використовує ряд методів для того, щоб сформувати в громадян, посадових осіб і колективних суб'єктів права потребу чи бажання щодо необхідності здійснювати дії, що передбачені в нормах права.

Список використаної літератури

1. Конституція України. – Х.: Консул, 1996.
2. Алексеев С.С., Общая теория права. – Т.1-М:, юр. лит., 1981.
3. Бурлай Є. До питання про функції права // Вісник академії правових наук України. – 2005. – №3.
4. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л., 1987.
5. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ За редакцією В.В.Копєйчикова. – К.:Юрінком, 1997.
6. Загальна теорія держави і права / За ред. проф. М.В.Цвіка, доц.. В.Д.Ткаченка, проф. О.В.Петришина. – Харків: Право, 2002.
7. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. – К.: Кондор, 2002.
8. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права. – Казань, 1982
9. Лазарев В.В. Липень С.В. Учебник «Теория государства и права». – М., 1998.
10. Лившиц Р.З. Теория права. – М., 1994
11. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006.
12. Мірошниченко М. Право: терміно-поняття, поняття, категорія // Право України. – 2006. – №3.
13. Основи конституційного права України: підручник/ За редакцією В.В.Копєйчикова. – К.:Юрінком,1997.
14. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко – Харків, 1998.
15. Основи держави і права: Навч. посібник / Гусарев С.Д., Калюжний С.А. та ін.; За ред. Колодія А.М. і Олійник А.Ю. – К.: Либідь, 1997.
16. Плавич В. Феномен права та його розуміння на сучасному етапі суспільного розвитку // Юридична Україна. – 2005. – №1.
17. Правознавство: Підручник / А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Підопригора / За редакцією В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія. – Київ: Юрінком Інтер, 2006.
18. Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. – Львів: Світ, 1995.
19. Право: Учебник для вузов/ А.И.Косаров, М.В.Малинкович, С.Д.Покревская и др., Под ред. проф. Н.А.Тепловой, проф. М.В.Малинкович. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.:Закон и право, ЮНИТИ, 1998.
20. Рабінович П.М., Основи загальної теорії права та держави. – К.: 1999.
21. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Харків: Еспада, 2006..
22. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред.. О.В.Зайчука, Н.М.Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
23. Явич Л. Сущность права. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1985.
24. Явич Л.С. Общая теория права. – П., 1971.