Освітній портал MyReferatik

Загальна кількість питань: 155

Уривки

1. Система конституційного права як галузі права ніцаонального є єдність і послідовність розподілу конституційно-правових норм на певні групи залежно від їх змісту, значення та характеру суспільних відносин, які вони регулюють. Системоутворюючими фактораямі яляются предмет, метод правового регулювання, рівень розвитку загальнолюдських цінностей. Місце кожної з груп (інститутів) залежить від значення і принципів, на підставі яких вони формуються.
Таким чином, в систему конституційного права включені такі правові інститути:
-Основи конституційного ладу (форма держави, механізм закріплення і здійснення гос.власти, принцип верховенства права, територіальної цілісності, пріоритет загальнолюдських цінностей і ін;
-Правовий статус особистості в Україну, права, свободи, обов'язки, гарантії прав і свобод;
-Права українського народу (народний і національний суверенітет, право обирати органи гос.власти і
-Виборче право і референдум (принципи, пор \ док призначення та проведення);
-Основи громадянського суспільства і його взаємини з державою (власність, підприємництво, екологічна безпека, освіта, наука і культура, свобода інформації, громадські об'єднання);
-ВРУ (структура, компетенція, процедура діяльності, законодавчий процес);
-Президент України (повноваження, умови обрання, компетенція, припинення поломочій);
-Система і організація ісчполнітельной влади (КМУ, міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади);
-Система і організація судової влади;
-Конституційний Суд України і конституційний процес;
-Система і роганізація місцевого самоврядування.

2. Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин.
Конституційне право, як і інші галузі права, складається з правових норм, в яких встановлюються права та обов'язки учасників конституційних правовідносин.
Як і іншим нормам національного права, їм притаманні загальні риси: всі вони встановлюються державою, забезпечуються та охороняються гос.прінужденіем, в них сформульовані офіційні приписи обов'язкові для виконання. Проте конституційні норми мають і свої особливості.
-Вони приймаються з питань політики;
-Їх порушення тягне конституційно-правову відповідальність;
-Відрізняються від інших норм підвищеним ступенем стабільності і більшим ступенем захисту;
-Мають більшу юридичну силу.
-Мають особливу структуру. На відміну від норм інших галузей права, які складаються з гіпотези, диспозиції і санкції, норми конституційного права часто не мають санкції, а іноді складаються з однієї диспозиції.
Види конституційних норм:
-В залежності від змісту: норми-визначення, норми-цілі, норми-принципи, норми-програми;
-По юридичній силі: норми Конституції, норми актів Конституційного суду, норми конституційних законів, та ін;
-Матеріальні (містять права та обов'язки) і процесуальні (розкривають процедуру реалізації прав і обов'язків);
-В залежності від змісту: уповноважують, зобов'язують, заборонні;
-За сферою діяльності: загальні і локальні;
-В залежності від органу їх видав: норми, прийняті на всеукраїнському референдумі, парламентом, президентом, конституційним судом;
-По ступеню визначеності змісту: визначені та відносно визначені;
-За дією на коло суб'єктів: загальні, спеціальні, виключні;
-За часом дії: постійні і тимчасові.

3. Джерела конституційного права - це форми, в яких виражені норми констит. права.
Вимоги, які пред'являються до джерел: загальнообов'язковість, загальновідомість, системність, нормативність, надійна державна забезпеченість.
1.Сістему джерел очолює Конституція України - вона маю вищу юридичну силу, над нею не можуть стояти нінкакіе акти, всі вони повинні відповідати конституції.
2. Акти всеукраїнського референдуму.
3.Закон - це виданий в установленому порядку акт законодавчої влади держав, що містить правові норми, що регулюють найбільш важливі обещственние відносини і має вищу юридичну силу.
Всі закони поділяються на конституційні, органічні, надзвичайні і звичайні.
Конституційні закони закріплюють основи суспільного ладу і служать базою для поточного законодавства. До них відносяться Конституція і закони, що вносять до неї зміни і доповнення. Приймаються в особливому порядку. Органічяескіе закони деталізують положення норм конституції, надзвичайні приймаються у виняткових випадках і як правило діють нетривалий час. Всі інші належать до групи поточних (звичайних) законів.
3. Закони як основні й чільні нормативно-правові акти тісно пов'язані з іншими нормативно-правовими актами, які є підзаконними, похідними від перших і покликані конкретизувати, деталізувати положення законів.
Підзаконні акти - це нормативні акти правотворчих органів, які видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання. Прийняті на основі законів, вони не повинні їм суперечити. Мають, безумовно, «вторинної» юридичну силу, але важливо враховувати, що вони, як і закони, є обов'язковими до виконання на території держави. По відношенню до підзаконних актів діє принцип презумпції їх законності, тобто передбачається їх відповідність законам поки інше не буде доведено у встановленому порядку.
На прикладі України серед підзаконних нормативно-правових актів можна виділити:
-Акти конституційного суду України;
-Постанови ВРУ;
• укази і розпорядження Президента України;
• постанови Уряду (Кабінету Міністрів) України;
• нормативно-правові акти центральних органів державного управління (міністерств, державних комітетів, комітетів. Національного банку Україна і ДР.);
4. Особливим джерелом конституційного права може бути конституційний міжнародний договір.
5.Констітуціонние звичаї - норми, що регулюють політико-правові суспільні відносини, пов'язані із здійсненням гос.власти. Виникають в результаті тривалого застосування учасниками правовідносин.
6.Констітуціонний прецедент - рішення органу гос.власти по конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при розслідуванні аналогічних справ.
7.Некоторие нормативні акти БСССР і УРСР які діють у частині, що не суперечить конституції Україні які діє в даний час.

4. Конституція України - Основний Закон держави. В системі нормативних актів вона має найвищу юридичну силу, втілює в собі волю народу України, її суверенітет.
Конституція - (від лат. Встановлюю, стверджую) політико-правовий документ, в якому знайшли своє концентроване, офіційне відображення і закріплення головні, базові устої суспільного і державного устрою: належність державної влади, характер власності, права і свободи людини і громадянина, національно- державне та адміністративно-територіальний устрій, система і принципи механізму здійснення повновладдя народу.
Конституція - це, перш за все, правовий акт, який займає самостійне й особливе місце у правовій системі сучасної демократичної держави, і тому її головними властивостями є:
1. Найвища юридична сила.
2. Особливий порядок прийняття. Конституція України була прийнята кваліфікованою більшістю голосів (312 депутатів)
3. Особлива форма викладу правових приписів. Норми носять узагальнений характер. На основі практично кожної статті може бути створений самостійний нормативний акт.
4. Особливий порядок внесення змін. У Конституції вони вносяться в ускладненому порядку. Вони повинні бути схвалені на двох сесіях, або на референдумі.
5. Особливий зміст і особливий предмет правового регулювання. Конституція - політичний документ. Вона формулює стратегічні цілі суспільства, визначає основи політичної системи України.
6. Особливий характер захисту. Верховенство забезпечується за допомогою особливого органу - КСУ.
Говорячи про призначення Конституції, слід відзначити її основні функції:
1) юридична - основний закон країни, головне джерело права країни, що лежить в основі всієї системи правового регулювання суспільних відносин;
2) політична - визначає пристрій держави, її відносини з окремими людьми та їх групами, служить правовою основою політичної системи;
3) ідеологічна - виховна. Як найбільш авторитетний закон звертається до визнаних у суспільстві цінностей і як би переконує людини: якщо тобі дороги ці цінності, наслідуй того, що написано в основному законі.

5. Правова охорона конституції розглядається в широкому і вузькому сенсі. Перше - це охорона конституції всіма галузями права. Друге - це спеціально-конституційні засоби охорони (конституційний контроль і нагляд, конституційна відповідальність.
Правовий характер конституції визначається закріпленням у ній принципів демократії, свободи і справедливості, прав і свобод людини і громадянина, насамперед відображених у міжнародно-правових стандартах у цій сфері, конституційним втіленням принципів правової держави
Конституція України містить ряд засобів і способів її охорони від будь-яких посягань, що виконують превентивну роль і службовців засобом попередження появи законів, які не відповідають Конституції. До таких засобів, перш за все, відносяться: присяга народу Президента України; порядок реалізації законодавчої ініціативи, який визначається законом про регламент Верховної Ради України; право і обов'язок Президента підписувати протягом 15 днів та оприлюднити закони України та право повернути закон із вмотивованими і сформульованими пропозиціями для повторного розгляду до Верховної Ради.
Основним способом правової охорони конституції є конституційний контроль, який зумовлює відносини відповідальності.
Що стосується конкретних конституційно-правових санкцій, то, поряд з репресивними конституційно-правовими санкціями, такими як переформування органів та звільнення з посади їх посадових осіб (відставка КМУ, у зв'язку з прийняттям ВР резолюції про недовіру; висловлення Верховною Радою недовіри Генеральному прокурору, що наслідком його відставку; дострокове припинення Верховною радою України повноважень ВР АРК) провідна роль у забезпеченні правової охорони Конституції, належить такий правовідновлювальні конституційно-правової санкції, як скасування неконституційних актів. Основним органом на який покладено обов'язок з'ясування відповідності актів оргавнов влади конституції є Конституційний Суд України.