Вступ....
Розділ І. Світова економіка
1.1. Сучасна світова економіка і її підсистема....
1.2. Самі багаті і самі бідні країни світу....
Розділ ІІ. Бідні країни світу
2.1. Передумови глобального економічного керування....
2.2. Причини бідності і способи виходу з неї країн третього світу....
Розділ ІІІ. Сучасне економічне становище країн третього світу і перспективи їхнього розвитку
3.1. Сучасна ситуація
3.2. Бідність у глобальній перспективі.
Висновок...
Список літератури..
Додаток

Вступ

У розвитку суспільних продуктивних сил рано чи пізно настає період, коли вони виростають за рамки національних границь, знаменуючи тим самим перехід до інтернаціоналізації господарського життя. Господарські зв'язки між країнами помітно інтенсифікуються вже в XIX в. під впливом великої машинної індустрії, що пред'являє підвищений попит сировини, втягує в її видобуток і виробництво всі нові і нові країни.
Світ капіталізму, на який приходиться близько 70% територій і 2/3 населення нашої планети, являє собою досить строкату картину. Пануючі позиції в ньому займає вузька група великих імперіалістичних держав – США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія і Канада. Більш 100 інших країн, де проживає близько 2 млрд. людей, складають колишні колонії, напівколоніальні і залежні країни, що входять нині в групу країн, що розвиваються. Незважаючи на активну боротьбу країн, що розвиваються, за своє економічне звільнення проти диктату монополій, імперіалізмові багато в чому удалося врятувати сформовані раніше відносини економічної залежності, створити і налагодити саму витончену систему неоколоніальної експлуатації, тісніше прив'язати до себе значне число держав, що звільнилися.
Сучасне світове господарство не може однозначно розглядатися ні як соціалістичне, ні як капіталістичне. Всесвітнє господарство – сфера суперництва двох світових суспільних систем. І в той же час це сфера їхнього співробітництва. Об'єктивною основою, що з'єднує дві різні соціально – економічні системи в сучасне всесвітнє господарство, є потреби розвитку продуктивних сил.
В умовах НТР країни різних суспільно – економічних систем взаємно зацікавлені в обміні науково – технічним досвідом, продукцією новітніх виробництв, результатами наукових досліджень і досвідчено конструкторських розробок.
Ще в 50 – х роках десятки держав залишалися в колоніальній залежності від імперіалістичних держав, то в 70 – е роки крах колоніальної системи імперіалізму став фактом. Близько 80 країн завоювали політичну незалежність.
Перед колишніми колоніями і напівколоніями коштують сьогодні дуже складні і масштабні задачі по становленню національної економіки і завоюванню економічної незалежності від імперіалістичних держав. Про їхні відомі успіхи на цьому шляху свідчить той факт, що частка країн, що розвиваються, за 1950 – 1995 р. зросла у валовому внутрішньому продукті з 17% до 30%, а в продукції промисловості з 13% до 28%. Процеси індустріалізації ведуть до зміни структури економіки країн, що розвиваються. Частка промисловості в їх валовому внутрішньому продукті в середині 90 – х років досягла 29% у порівнянні з 12% на початку 50 – х років.
У 70 – е роки і на початку 80 – х років минулого століття відбулося переродження окремих раніше прогресивних режимів. У деяких країнах ослабнули позиції патріотичних, демократичних угруповань, а в інші у влади виявилися реакційні кола. В міру росту капіталістичних відносин дає про себе знати зростаюча реакційність, схильність до компромісу з імперіалізмом національної буржуазії ряду країн, що очолювала раніше національно – визвольний рух або активне в ньому що брала участь.
Криза зовнішнього боргу – наслідок залежного положення країн, що розвиваються, у системі міжнародного поділу праці. Деякою мірою він з'явився результатом глибокої структурної кризи капіталістичної економіки на початку 80 – х років.
Саме новий етап НТР викликав падіння попиту на багато видів сировини, традиційно експортовані країнами, що розвиваються, зажадав змін у галузевій структурі їхньої економіки. Виникла відносна недостача позичкового капіталу. У такому контексті стають більш зрозумілими і причини кризи, що лежать на поверхні: ріст процентних ставок, несприятлива зміна зовнішньоторговельної кон'юнктури, відтік капіталу з країн, що розвиваються, у результаті спекулятивних операцій.
Проте, незважаючи на зростаючу диференціацію країн, що розвиваються, їхню позицію в цілому можна охарактеризувати як антиімперіалістичну й антиколоніалистичну. Протиріччя між метрополіями і колоніями переросли зараз у протиріччя між імперіалістичними державами і всіма розвитими капіталістичними країнами, з одного боку, і країнами, що розвиваються, що йдуть різними шляхами до подолання своєї економічної відсталості, ( з іншої. Як би ні розрізнялися країни, що звільнилися, по якому би шляху вони ні йшли, їхні народи поєднує прагнення розвиватися самостійно, без іноземного утручання вирішувати свої справи.

Висновок

Світова економіка останніх десятиліть розвивалася під впливом багатьох проблем загальпланетарного значення. Найбільший вплив на розвиток глобальної економічної системи роблять процеси інтернаціоналізації господарської діяльності, що підсилює в економічному розвитку роль зовнішньоекономічних зв'язків. Але ця тенденція розвивається суперечливо. У промислово розвитих країнах Заходу й Азії підсилюється регионализация торговельних потоків, а в державах, що розвиваються, велика частина торгівлі здійснюється з країнами поза регіоном і підсистемою. У світі, що розвивається, переважають відносини Південь – Північ, а не Південь – Юг. Основні потоки товарів, капіталу концентруються усередині трьох ведучих індустріальних регіонів. Відокремлення цих господарських центрів не сприяє розвиткові продуктивних сил у планетарному масштабі.
Сучасний світовий економічний розвиток нерозривно зв'язано з проблемою відсталості країн, що розвиваються. У інтернаціоналізованому світовому господарстві просування кожної підсистеми і національних економік багато в чому залежить від стану всіх складових частин у цілому. Країни, що розвиваються, докладають зусиль, щоб вирватися з положення бідних і найбідніших держав. За останні десятиліття в економічному і соціальному розвитку світового господарства, у позиціях країн, що розвиваються, відбулися зміни. Їхні національні господарства стали більш диверсифікованими. У ряді країн основне місце у виробництві зайняла обробна промисловість, міняється особа сільського господарства.
Частка країн Третього світу у світовому виробництві збільшилася, але населення багатьох країн Азії, Африки і Латинської Америки за минулі десятиліття росло ще швидше. Розрив у рівнях економічного розвитку між промислово розвитими і країнами, що розвиваються, не скоротився, а збільшився, у ряді регіонів відбулося зниження ВВП на душу населення. Цілий ряд країн залишається на периферії розвитку, а взаємозалежність здобуває для них форму постійної прив'язки.
Розвиток ведучих економік показує, що не існує єдиного господарського механізму для зміцнення позицій тієї або іншої країни у світовій економіці. Їхній досвід демонструє багатоваріантність методів приведення в дію різних факторів виробництва навіть у єдиній підсистемі світового господарства.
Сучасний економічний ріст привів не тільки до збільшення багатства, але і до порушення рівноваги між природним середовищем і людиною. Особливо гостро це порушення виявляється в країнах, що розвиваються. Вирубка лісів у країнах Тропічної Африки сприяли багаторічним посухам і супровідних їм голодові. Відбувається порушення родючості ґрунтів, виведення із сільськогосподарського обороту величезних земельних просторів. Дані витрати росту не тільки обтяжуються нинішній економічний розвиток, але і лягають тягарем на майбутні покоління.
Серед проблем, що погіршують стан світового господарства, не останнє місце займають питання зайнятості працездатного населення як у промислово розвитих, так і в країнах, що розвиваються. У країнах, що розвиваються, цей фактор доповнюється нерозвиненістю продуктивних сил, величезним схованим безробіттям у сільській місцевості. Безробіття не тільки підриває положення основної продуктивної сили в економіці, але є першопричиною убогості і голоду.
Світове господарство являє собою багаторівневу і різноманітну систему. Постійно відбуваються зрушення в співвідношенні сил, рівнях економічного розвитку. Існуючий механізм функціонування глобальної господарської системи в основному визначається взаємодією найбільш розвитих країн і не носить універсального характеру.
Позитивну роль у рішенні основних питань сучасного господарства могла б зіграти демократична перебудова інституціональної основи світового економічного механізму, додання головним міжнародним і міждержавним інститутам універсального характеру, що враховує інтереси всіх суб'єктів світового господарства.

Список літератури

1. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини: Підручник. – М.: Юрист, 2001 – 386с.
2. Киреев А. Н. Міжнародна економіка: Навчальний посібник для вузів Ч1: Міжнародна мікроекономіка: рух товарів і факторів виробництва. – М.: Фінанси і статистика, 1999 – 245с.
3. Ломакин В.К. Світова економіка: Підручник для вузів. – М.: Фінанси: ЮНИТИ, 1998 – 727с.
4. Рыбалкин В.Е., Щербанин Ю.А., Болдін Л.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник для студентів економічних спеціальностей – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2000 – 503с.
5. Світова економіка: економіка закордонних країн: Підручник для студентів економічних спеціальностей вузів / Авдокушин Е.Ф., Бойченко А.В., Железова Ю.Ф., під ред. Колесова В.П. – М.: Флінта, 2000 – 480с.
6. Овчинников Г.П. Міжнародна економіка: Навчальний посібник для вузів – Спб.: Полівус, 1998 – 620с.
7. Сергєєв П.В. Світове господарство і міжнародні економічні відносини на сучасному етапі: Навчальна допомога з курсу “Світова економіка” – М.: Юнити, 1998 – 176с.
8. Економіка закордонних країн: Капіталістичні і країни, що розвиваються: Підручник для вузів. – М.: ЮНИТИ, 1998 – 369с.
9. Адрианов В.Д. Росія в сучасній економіці: Навчальний посібник для вузів. – М.: ВЛАДОС, 1998 – 296с.
10. Балабанів И.Т., Балабанів А.И. Зовнішньоекономічні зв'язки: Навчальний посібник для студентів, що навчаються по економічних спеціальностях. – М.: Фінанси і статистика, 2000 – 542с.
11. Данько Т.П., Окрут З.И. Вільні економічні зони у світовому господарстві: Навчальний посібник для вузів. – М.: Инфра - М, 1998 – 168с.
12. Кругман П.Р. Обстфельд М. Міжнародна економіка: теорія і політика: підручник для вузів: пров. з англ. – М.: ЮНИТИ, 1997 – 799с.
13. Миклашевская Н.А., Холопів А.В. Міжнародна економіка: Підручник / під общ. ред. А.В. Сидоровича. – М.: Справа і сервіс, 1998 – 272с.
14. Світова економіка: уведення в зовнішньоекономічну діяльність: навчальний посібник для студентів вузів / Елова М.В., Муравьева Е.К. і ін. під ред. А.И. Журкалина. – М.: Логос, 2000 – 248с.
15. Ломакин В.К. «Світова економіка», Москва «ЮНИТИ», 1998 р.
16. Колесов В.П. «Світова економіка. Економіка закордонних країн», Москва «Флінта», 2006 р.
17. Булатов А.С. «Світова економіка», Москва 2006 р.
18. Барков Сергей Александрович, доцент. Доклад «Институциональные цели существования государств в эпоху глобализации», 2008 г., 369с.
19. Круглый стол III «Фундаментальные проблемы глобализации в локальных контекстах» Интернет-версия круглого стола прошла на образовательном портале AUDITORIUM.RU с 1 мая 2009года по 1 июня 2009 года.
20. Комерсантъ.ru – електронне видання