Освітній портал MyReferatik

Зміст

ВСТУП....3
РОЗДІЛ 1: Безпосереднє народовладдя в Україні..5
1.1 Вибори як форма безпосередньої демократії.5
1.2 Розвиток інституту виборів в Україні...12
1.3 Основні стадії виборчого процесу.20
1.4 Відповідальність за порушення виборчого законодавства..31
РОЗДІЛ 2: Референдум як форма безпосередньої демократії.....37
2.1 Поняття, порядок підготовки і проведення референдумів..37
2.2 Відповідальність за порушення порядку проведення референдуму...45
РОЗДІЛ 3 Проблеми реалізації безпосередньої демократії в Україні.......49
3.1 Вибори.......49
3.2 Референдуми.....56
ВИСНОВКИ..63
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА.....65

Уривки

Оскільки демократія в Україні не виросла з «готової державності», ринкових взаємин, смішними будуть виглядати твердження, що мільйони жителів УРСР жадали приватної власності, верховенства закону та демократії. Лише кілька відсотків колишніх селян стали фермерами в перші роки. Масова приватизація не призвела до появи потужного шару мало-середніх власників не лише через недосконалість або неадекватності моделі. Її необхідність просто ще не визріла в суспільстві.

Нужны квалифицированные юридические услуги? Юридическая Компания "Правозащита" предлагает Вам присоединиться к числу клиентов, которых интересует всесторонняя правовая поддержка и эффективное решение проблем. Узнать подробнее Вы можете на https://advokat-kieva.com/
Мені доводилося чути від деяких правозахисників, що громадяни не вміють, або ж не хочуть користуватися навіть тими правами, які чітко прописані у відповідних законах. Якщо сотні тисяч людей не усвідомлюють своїх громадянських прав, то що можна говорити про усвідомлення ними своїх обов'язків як громадян демократичної держави?
Перш ніж досягти нинішнього стану суспільних відносин, розвинуті демократії пройшли через криваве час страйків, вбивств, жорстоких побиттів, лицемірства і брехні, розстрілів, гучних корупційних скандалів, незаконних арештів і судів. А Німеччина - через фашизм. Одиниці в Україні можуть сказати, що їх батьки чи діди боролися за демократію («За свободу України" цілком могло означати і «За свободу інтегральної України»)
Свобода дається тим, хто за неї бореться, хто до неї доростає. «Маємо те, що маємо» - це тому що хотіли саме так, або, вірніше, - хотіли саме те, що отримали, а не те, за що агітували на мітингах, писали в газетах або мріяли на кухнях.
Це не означає, що кожен другий українець повинен стати безкомпромісним борцем за свободу слова, відповідальність депутатів перед виборцями тощо. Це означає, що ця безкомпромісність не стала «нормою» суспільного життя, нехай і незвичайної, нерозповсюдження, але - «нормою». І в суспільстві ще немає критичної маси громадян, які вважали б таку поведінку «нормальним».
Та й звідки їм узятися? Улюблені демократичними культуртрегерів (носіями культури) курси громадянської освіти (громадянська освіта) та тренінги - це лише передача знань, вплив якої хіба що віддаленим чином може зрівнятися з потужними факторами рутинної соціалізації особистості. А остання переконливо вчить: не висовуйся; шукай зв'язку, бо той-кого-ти-знаєш швидше вирішить твої проблеми, ніж апеляція до відверненого законом; подмажь, якщо треба, вкради те, що «погано лежить».
Сподівання на молоде покоління виправдано лише частково, про що, до речі, свідчать соціологічні дослідження в Україні та деяких інших пост-комуністичних країнах, проведені в минулому році на замовлення західних (!) Організацій. Значна частина молоді апатично і чудово вбудовується в заведений порядок речей. Ідейний посил кінця 80-х, початку 90-х вже давно розгубив свою мобілізаційну силу, а нинішня молодь з ним і не знайома. І заклики приєднатися до «цивілізованої» Європі все більше нагадують ностальгірованіе за радянським ковбасному ідеалу.