Вступ
Розділ 1 Загальна характеристика господарства.
1.1 Короткі відомості про господарство
1.2 Грунтово-кліматичні умови.
1.3 Розміри і спеціалізація господарства.
Розділ 2 Господарсько-біологічна характеристика ярого ячменю
2.1 Народногосподарське значення культури
2.2 Ботанічна та біологічна характеристика ячменю ярого
Розділ 3 Практична технологія вирощування культури
3.1 Прогнозування і програмування врожаю
3.2 Місце в сівозміні
3.3 Основний обробіток ґрунту
3.4 Передпосівний обробіток ґрунту та гербіциди.
3.5 Система удобрення.
3.6 Сорти і гібриди.
3.7 Сівба
3.8 Догляд за посівами.
3.9 Збирання врожаю
3.10 Економічна ефективність вирощуваної культури.
3.11 Нові досягнення науки та передовий досвід вирощування культури
3.12 Система інтенсивної технології
Висновки
Використана література

Вступ

Ячмінь — найбільш скоростигла яра зернова культура. Вегетаційній період якої складає 60-110 днів. Ярий ячмінь внаслідок недостатнього розвитку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвищених вимог до структури ґрунту, є найбільш вимогливий серед зернових до попередника. У комплексі агротехнічних заходів, які забезпечують оптимальні умови для розвитку ячменю при інтенсивній технології вирощування, висівати його слід на родючих, чистих від бур'янів ґрунтах.
Також ярий ячмінь є важливою технічною, продовольчою і кормовою культурою. Зерно ячменю є концентрованим кормом для багатьох видів сільськогосподарських тварин, а особливо цінним продуктом є для відгодівлі свиней. Зерно ячменю містить у середньому 12,2% білка, 77,2% вуглеводів, 2,4% жиру, до 3% зольних елементів і містить в 1 кг приблизно 1,2 кормових одиниць і 100 г перетравного протеїну. Білок цінний за амінокислотним складом, особливо за вмістом лізину та триптофану.
Цінується у тваринництві як грубий корм солома ячменю, особливо сортів із гладенькими остюками. Ячмінь може вирощуватись також на зелений корм разом в суміші із зернобобовими культурами і на сіно.
Ячмінь є важливою продовольчою культурою. Із зерна скловидного дворядного ячменю виробляють ячмінну та перлову крупу, у складі якої міститься 9 – 11% білка, 82 – 85% крохмалю. Борошно ячменю , використовують як домішку до пшеничного або житнього борошна при випіканні хліба. Зерно використовують для виробництва пива. Найбільш цінними в пивоварінні є сорти дворядного ячменю з добре виповненим і вирівняним зерном, яке має понижену плівчастість, підвищений уміст крохмалю і понижений – білка. Із зерна ячменю виготовляють сурогат кави і екстракти солоду, які використовуються у фармацевтичній і кондитерській промисловостях.
Ячмінь посівний - цінна продовольча, кормова і технічна культура. Із зерна скловидного і крупнозерного дворядного ячменю виготовляють перлову і ячмінну крупи. Ячмінне борошно добавляють (10-15%) при випіканні житнього і пшеничного хліба. Через низьку якість клейковини хліб з чистого ячмінного борошна малооб'ємний, слабопористий, швидко черствіє. Із зерна ячменю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду.

Висновки

Важливою технологічною особливістю вирощування ячменю є науково обґрунтоване застосування добрив і засобів захисту рослин. Так, при використанні мінеральних добрив необхідно враховувати дані агрохімічного аналізу про наявність поживних речовин у ґрунті в засвоюваній рослинами формі і раціональне їх співвідношення. Високі врожаї неможливі без мікроелементів, потреба в яких не задовольняється у повному обсязі. Засоби захисту рослин слід застосовувати виходячи з економічного порога шкідливості хвороб, бур’янів та шкідників, а також із міркування безпеки для здоров’я людей і навколишнього середовища. Враховуючи те, що з 1992 року в сільському господарстві у 4,5 раза зменшення мінеральних добрив і в1,5-2 рази засоби захисту рослин, головною умовою подальшого розвитку виробництва зерна є формування інтенсивних технологій, які постійно вдосконалюються й доповняються новими елементами. При цьому велике значення мають обґрунтування машин, створення їх комплексів для без – і маловідхідних технологій, які повинні забезпечувати економію енергії і матеріальних ресурсів.
Для високоефективної організації виробництва зерна необхідна добре розвинена матеріально-технічна база. У тих господарствах, де було досягнуто високого рівня розвитку матеріально-технічна бази і інтенсивності зернового господарства, врожайність зернових культур на 10-25% перевищувала середні показники інших держав

Список використаної літератури

1. Агротехнический метод защиты растений (экологически безопасная защита растений)..- М.: ИВЦ "Маркетинг", Новосибирск: ООО Изд-во "ЮКЭА", 2000.- 336с.
2. Агрохімія / Карасюк І.М., Геркіял О.М., Господаренко Г.М. та інші / За ред. Карасюка І.М. - К.: Вища школа, 1995. - 471 с.
3. Аймов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. Підручник,1995. - 344 с.
4. Аксьонов Ігор Викторович. Практикум по землеробству.- Зап: ЗДУ, 2001.- 44с.
5. Алімов Д.М. (Алімов, Дмитро Миколайович) Технологія виробництва продукції рослинництва: Практикум: Навч. посіб. по підготов. молод. спец. з агроном. спец./ Д.М.Алімов, Ю.В.Шелестов.- К.: Вища школа, 1994.- 287с.
6. Базилинская М.В. Биоудобрения. - М.: Агропромиздат, 1989. - 212 с.
7. Бугай С.М. и др. Растениеводство.-К.: Высшая школа, І987. - 437 с.
8. Вирощування зернових культур у Лісостепу та Поліссі України / Зіневич Л.Л., Глуздєєв В.Г., Круть В.М. і ін. - К., 1993. - 49 с.
9. Городній М.Г., Петренко М.І., Яворський О.Г. Основи землеробства і кормовиробництва. - К.: Вища школа, 1976. - 344 с.
10. Гулий В.В., Памужак Н.Г. Справочник по защите растений для фермеров. - Киев: Universitas, М.: Росагросервис, 1992. - 464 с.
11. Жуковский П.М. Культурные растения и их сородичи.- Л.: Колос, 1965. - 325 с.
12. Зберігання і переробка продукції рослинництва Г. І. Подпрятов, Л. Ф. Скалецька, А. М. Сеньков, В. С. Хилевич. — К.: Мета, 2002.— 495 с
13. Землеробство з основами грунтознавства, агрохімії та агроекології: Навч. посіб. для підготов. фахівців в аграр. вузів ІІ-IV рівнів акредит. з напр. 1301 "Агрономія"/ Авт. М.Я.Бомба, Г.Т.Періг, С.М.Рижук та ін.- К.: Урожай, 2003.- 400с.
14. Казидуб Г.О., Єріна О.І. Основи сільськогосподарських знань. - К.: Вища школа, 1987. - 272 с.
15. Кеферов К.Н. Биологические основи растениеводства.- М.: Высшая школа, 1982. - 430 с.
16. Основы агрономии / М.Д. Атрошенко, Н.Д. Ковалев, А.В. Солошенко, Л.А. Корявец, Л.Г. Герасикова / Под ред. М.Д. Атрошенко. - М.: Колос, 1978. - 319 с.
17. Растениеводство / П.П. Вавилов, В.В. Гриценко, В.С. Кузнецов и др. / Под ред. П.П. Вавилова. - М.: Агропромиздат, 1986. - 512 с.
18. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування польових і кормових культур. Навчальний посібник. Вища школа, 1990.
19. Рослинництво: Підручник
О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с.
20. Сайко В.Ф., Лобас М.Г., Яшовський І.В. і ін. Наукові основи ведення зернового господарства. - К.: Урожай, 1994. - 336 с.
21. Устойчивость земледелия: проблемы и пути решения / Сайко В.Ф., Малиенко А.М., Мазур Г.А. и др. - К.: Урожай, 1993. - 320 с.
22. Харченко Олег Васильович Основи програмування врожаїв сільськогосподарських культур.- Суми: Університетська книга, 1999.- 244с.
23. Ю.Бугай С.М., Савченко І.М. Рослинництво. -Вища школа. -К.; 1996.-342с.
24. Ярошенко Й.В. Краткий курс иммунитета растений к инфекционным заболеваниям. Харьков: Высшая школа, 1980. - 464 с
25. https://agroscience.com.ua/
26. https://www.agroua.net/plant
27. https://www.nauu.kiev.ua
28. https://www.sgi.od.ua/cc/cny/