"Ек працi-це наука про працю”.Праця-це доцiльна, свiдома, органiвана дiяльнiсть людей, спрямована на створення матер i духовних благ, необх для задов сусп i особ потр людини. Праця-основа розвитку i життя сусп. Змiст i хар пр. залежить вiд ступеня розв продукт сил i сусп вiдносин i взаeмообумовлюють один одного. Предметом дисципл "е.п”e праця, взаeмовiдносини мiж людьми в проц труд дiяльностi, розв i викор трудового i творч потенцiалу працiвникiв, пiдв ii ефективностi. Об”eкт-виробничi вiдносини У процесi  працi формуeться система ств, що e стрижнем суспiльних вiдносин на рiвнi народного господарства, регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв.

Iснують рiзнi концепцii, вчення  що аналiзують ринок працi, якi характернi для рiзних етапiв розвитку суспiльства.

2.  Формування i розвиток предмета дисциплiни  "Економiка  працi i соц. трудовi  вiдн.”

„Економiка працi „ – це наука про працю. Праця  - це доцiльна, свiдома, органiзована  дiяльнiсть людей, спрямована на створення матерiальних i духовних благ з метою задоволення власних потреб.

У процесi  працi формуeться система ств, що e стрижнем суспiльних вiдносин на рiвнi народного господарства, регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв.

Iснують рiзнi концепцii, вчення  що аналiзують ринок працi, якi характернi для рiзних етапiв розвитку суспiльства.

 Перша концепцiя — неокласична. Ii дотримуються неокласики (А. Маршалл, А. Пiгу, Дж. Перi, Р. Холл та iн.) i прихильники кон­цепцii економiки пропозицii (Д. Гiдлер, А. Лафер та iн.). Згiдно з цieю концепцieю ринок працi дie на основi цiновоi рiвноваги, тобто регу­лятором ринку e цiна робочоi сили (заробiтна плата), що регулюe по­пит та пропозицiю робочоi сили. Якщо попит перевищуe пропози­цiю, працiвники пропонують своi послуги за дедалi вищi ставки за­робiтноi плати, i роботодавцi вимушенi платити заробiтну плату вищу вiд ринковоi. У такий спосiб установлюeться рiвновага. I навпаки, коли пропозицiя перевищуe попит, виникаe безробiття. У цьому разi роботодавцi наймають працiвникiв за дедалi нижчими ставками заро­бiтноi плати. На ринку знову настаe рiвновага.

Теорiя рiвноваги виключаe безробiття, а наявнiсть останнього по­яснюeться його добровiльним характером, а також прагненням пра­цiвникiв до максимально вигiдноi роботи.

3.Завдання дисципл "ек працi i соц тр вiдн” .

"Ек працi-це наука про працю”. Об”eкт-виробничi вiдносини. В умовах становлення i функцiон ринков ек , рiзном форм власн., вивчення проблем продуктивностi набуваe великого значення, а також удосконалення оплати працi, орг i нормув,покращ планув трудов показникiв.Завданнями дис: а)висвiтлення теор сторони сучасних пробл ек працi б) надання студентам комплексу практичних навичок щодо управл працею в) практичне залучення до науково- досл роб    г)формув проф. Здiбн щодо вирiшення проблем ек працi.

4.Населення як демоекономiчна категорiя.

Населення- це сукупнiсть людей, що прож на певнiй територii,а також e джерелом формув трудових рес. Особл e те що нас одночасно форм попит на прод та послуги що виробл  труд рес. Нас e самовiдтвор рес. Дiяльнiсть супроводж саморозвитком. Для нас хар такi рухи: природнiй- рез проц народжув та смертностi / мiграцiйний-пов”яз з проц просторового пересування нас, що зумовл полiт, економ, соц процесами. Мiграц може бути зовн та зовн./ соцiальний-полягаe у змiнi осв, професiйноi,нацiон структурою нас./ економiчний рух пов”яз iз змiною трудовоi активностi нас, що сприяe вiдповiдному збiльшенню або зменш труд рес. Все нас подiл на ек. Активне i не акт ( див № 7 )

5. Вiдтворення нас i його характеристики.

Населення- це сукупнiсть людей, що прож на певнiй територii,а також e джерелом формув трудових рес. Особл e те що нас одночасно форм попит на прод та послуги що виробл  труд рес. Нас e самовiдтвор рес. Дiяльнiсть супроводж саморозвитком. Для нас хар такi рухи: природнiй- рез проц народжув та смертностi / мiграцiйний-пов”яз з проц просторового пересування нас, що зумовл полiт, економ, соц процесами.

Демографiчними факторами форм тр рес регiону( обл., краiни) e iнтенсивнiсть вiдтворення нас, що зал вiд рiвня народж – режиму вiдтворення ( розширене- перевищ кiлькостi народж над числом смертей на 1000 осiб нас, просте вiдтв-вiдсутнiсть приросту чис нас, звужене – абсолютне зменшення-депопуляцiя) i мiграцiйних процесiв. Вплив демографiчних факторiв на викор труд рес виявл через вiкову структ нас, тобто спiввiдн мiж нас працезд вiку i непрац.

6.Трудовi ресурси як соцiально- ек i статистична категорiя.

Трудовi  рес-це форма вираження людських рес,що явл собою один iз видiв ресурсiв економ поряд iз матерiальними . Трудовi рес-це част працездатного нас, яка володie працездатними i розум здiбностями i знаннями, необхiдн для здiйсн кор. дiяльностi. Вихiдною базою для визн кiльк хар труд рес слугуe чисельнiсть нас. Нас подiл на: - осiб молодше прац вiку ( вiд народж до 16 рокiв) – осiб працезд вiку( жiнки 16-54, чол. 16-59)- осiб старше працезд вiку жiнки з 55 чол з 60. залежно вiд здатностi працювати розрiзняють осiб працезд i непрацезд. Непрацезд особи в прац вiцi-це iнв 1 i2 категор, а працезд особи в непрацезд вiцi – це пiдлiтки i працюючi пенс. за вiком. До трудових ресурсiв належать 1) нас в прац вiцi крiм непр iнв 1 i 2 кат та непрацюючих осiб якi одержують пенсiю на пiльгових умовах 2) працюючi особи пенсiйного вiку  3) працюючi особи вiком до 16 рокiв.

Згiдно з украiнським законодавством на роботу можна прий­мати у вiльний вiд навчання час на неповний робочий день учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецi­альних навчальних закладiв у разi досягнення ними 15-рiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, яка iх замiнюe, за умови виконання легкоi працi.

Вироблення ефективноi державноi демографiчноi полiтики з метою впливу на процеси вiдтворення населення та забезпечення його зай­нятостi потребуe вивчення трудових ресурсiв.

7. Економiчно- активне i економiчно неактивне населення.

Населення- це сукупнiсть людей, що прож на певнiй територii,а також e джерелом формув трудових рес. Особл e те що нас одночасно форм попит на прод та послуги що виробл  труд рес. Нас e самовiдтвор рес. Дiяльнiсть супроводж саморозвитком. Для нас хар такi рухи: природнiй- рез проц народжув та смертностi / мiграцiйний-пов”яз з проц просторового пересування нас, що зумовл полiт, економ, соц процесами.. Екон активне-це частина нас яка пропон свою працю.Кiльк це група скл з зайнятих i безробiтних якi на Дан момент не мають роботи але бажають ii отр.До ек акт нал особи вiд 15 до 70 р.  Ек. неактивне нас це та част яка не вход до скл трудов рес.- учнi, студенти,курсанти(денна) – особи якi одержують пенсiю за вiком або на пiльгових умовах – осякi одерж пенс у зв з iнв - особи зайнятi веденням дом госп,догг за дiтьми – особи,що не можуть знайти роботу – ос, що не мають баж працювати – рант”e.

8.Трудовий потенцiал: сутнiсть, показники

Трудовий потенцiал працiвника — це його можлива трудова дieздатнiсть, його ресурснi можливостi у сферi працi. У процесi практичноi дiяльностi потенцiйнi можливостi не завжди викорис­товуються повною мiрою. На окремому пiдприeмствi трудовий потенцiал являe собою сукупну трудову дieздатнiсть його колек­тиву, ресурснi можливостi у сферi працi всiх працiвникiв пiдпри­eмства, виходячи з iхнього вiку, фiзичних можливостей, знань i професiйно-квалiфiкацiйних навичок. Таким чином, трудовий потенцiал виражаe, з одного боку, можливостi участi працiвника або всiх членiв колективу пiдпри­eмства в суспiльне кориснiй дiяльностi як специфiчного виробничого ресурсу, з iншого — характеристику якостей працiвникiв, що вiдображають рiвень розвитку iхнiх здiбностей, придатностi i пiдготовленостi до виконання робiт певного виду i якостi, став­лення до працi, можливостей i готовностi працювати з повною вiддачею сил i здiбностей. Можна видiлити параметри трудового потенцiалу колективу

пiдприeмства: параметри виробничих складових трудового потенцiалу: чисельнiсть персоналу;  кiлькiсть робочого часу, який можливо вiдпрацювати за но­рмального рiвня iнтенсивностi працi; професiйно-квалiфiкацiйна структура; пiдвищення та оновлення професiйного рiвня; творча активнiсть.

9. Формування та розвиток трудевого потенцiалу.

Трудовий потенцiал – це певна характеристика трудових ресурсiв, це джерело можливостей, прихованi. Невикористанi можливостi, якi можна використати для досягнення цiлей.

Ефективнiсть використання ТР значною мiрою залежить вiд складу ТР за статтю, вiком. Освiтою, станом здоров”я тощо. ТР, що розглядаються з цих параметрiв являють собою трудовий потенцiал.

Трудовий потенцiал – це сукупнiсть кiлькiсних та якiсних характеристик, здiбностей i можливостей трудоактивностi населення, що реалiзуються в межах кiлькостi вибору iснуючих системних вiдносин.

ТП може характеризуватися в цiлому сусп., певному регiонi, органiзацii i окремого робiтника.                       

У процесi формування рунку працi та iснування безробiття зростаe величина нереалiзованого ТП  в суспiльствi. У звязку з цим суспiльство несе непродуктивнi витрати щодо забезпечення життeдiяльностi працюючих, необхiдностi оплачувати набуття ними нових трудових навичок вiдповiдно до потреб ринку.

ТП окремого працiвника – це його можлива трудова дieздатнiсть. Його ресурснi можливостi у сферi працi. Таким чином, трудовий потенцiал виражаe, з одного боку, можливостi участi працiвника або всiх членiв колективу пiдприeмства в суспiльно кориснiй дiяльностi, з iншого – характеристику якостей працiвникiв, що вiдображаe рiвень розвитку iх здiбностей.

10. Людський капiтал, як соцiально-економiчна категорiя.

Розвиток та використання людського капiталу.

Людський капiтал – це Сукупнiстi природжених здiбностей, загальноi спецiальноi освiти, професiйного досвiду, творчого потенцiалу, фiзичного i морально-психологiчного  здоров”я, що забезпечують можливiсть давати дохiд.

ЛК розглядаeться за 3-ма рiвнями:

1) на особливому рiвнi – знання, навички, якi людина здобула шляхом освiти, професiйноi пiдготовки i практичного досвiду;

 2) на мiкроекономiчному рiвнi – сукупна квалiфiкацiя та професiйнi здiбностi всiх працiвникiв пiдприeмства, а також здобутки пiдприeмства щодо ефективноi органiзацii працi та розвитку персоналу;

3) на макроекономiчному рiвнi  - накопиченi вкладення в такi галузi дiяльностi, як освiта, професiйна пiдготовка i перепiдготовка оздоровлення. Цей рiвень включаe в себе всю суму людського капiталу, всiх пiдприeмств та всiх громадян держави.

За мiжнародними стандартами, до середнього класу належать переважно особи з високою професiйно-освiтньою пiдготовкою та iнтелектуальним потенцiалом, що гарантуe iм значний попит на ринку працi. Це, своeю чергою, зумовлюeться пiдвищенням ролi iнтелектуальноi власностi у формуваннi людського капiталу та соцiального статусу iндивiда в сучасному суспiльствi, науково-технологiчним характером нинiшнього етапу соцiально-економiчного розвитку.

11. Iндекс люд розвитку:метод визн,призн, сфера викор.

Рiвень життя-це соц-ек категорiя,яка вiдобр ступiнь розв i задов фiз. Дух i соц потреб нас, а також умови в сусп  для розв i задов цих потр.Якiсть життя хар рiвнем спож тов i послуг, включаe соц результ ек i Пол розв:сер трив життя, рiвень затвор,умови працi та iн.Рiв життя вiдобр такi показники: обсяг фонду спож на душу нас,трив життя, освiта, забезпеч житлом та iншими послугами. Для характ. Рiвня життя викор iндекс людського розвитку,котрий вкл три iндикатори :нацiон прод на душу нас, тривалiсть життя, рiвень осв нас. Однак даний iнтегральний показн не повнiстю охопл умови життя. Тому додатково необх визн такi компон на душу нас: харчування (за калорiйнiстю),фонду дом майна (в порiвн. Цiнах),житла (на душ нас), здор i охорони здор(за динам тривал життя, рiвнем смертностi, витратами на охор здор)тощо.I ндекс люд розв викор для оцiнки теперишньго стану суспiльства та подальшого простеж тенденцiй розв, вирiв диспропорцiй шляхом прямого та непр. Держ впливу Джерелом зрост рiвня життя нас e зрост нац доходу.Подальш розв суспiльства маe супроводж зрост зар плати i доходiв  ,покращ якостi предi спож.

12. Сутнiсть категорii „праця" та ii характеристики. Роль працi у розвитку людини i суспiльства.

Праця вiдiграe важливу роль у розвитку людського суспiльства й людини. Праця — це доцiльна, свiдома, органiзована дiяльнiсть людей, спрямована на ство­рення матерiальних i духовних благ, необхiдних для задоволення суспiльних i особистих потреб людей. Процес працi мiстить три основнi моменти: до­цiльну дiяльнiсть людини, тобто власне працю; пред­мет працi, на який спрямована праця; засоби працi, з допомогою яких людина впливаe на предмет працi.

У процесi працi формуeться система соцiально-тру­дових вiдносин, що e стрижнем суспiльних вiдносин на рiвнi народного господарства, регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв.

Праця — основа життeдiяльностi i розвитку людсь­кого суспiльства. Змiст i характер працi залежать вiд ступеня розвитку продуктивних сил i суспiльних вiд­носин.

Розрiзняють конкретну й абстрактну працю. Кон­кретна праця — це доцiльно спрямована дiяльнiсть людини, результатом якоi e створення певноi спо­живноi вартостi. Абстрактна праця — це витрати людськоi енергii, частка затрат суспiльноi працi без­вiдносно до тiei конкретноi форми, в якiй вона здiйс­нюeться.

Подвiйнiсть поняття «праця» зумовлюe I подвiй­нiсть ii змiсту. Змiстом конкретноi працi e кiлькiсний i якiсний склад трудових функцiй (вiдмiннiсть у про­фесiях, рiвнях квалiфiкацii працiвникiв), iх спiввiдношення i взаeмозв'язок у конкретному процесi працi.

13. Змiст та характер працi. Види працi та ii характеристики.

Праця вiдiграe важливу роль у розвитку людського суспiльства i людини. Праця – це доцiльна, свiдома, органiзована, дiяльнiсть людей, спрямована на створення матерiальних i духовних благ, необхiдних для задоволення суспiльних i особистих потреб людей. Процес працi мiстить три основнi моменти: доцiльну дiяльнiсть людини, тобто власне працю; предмет працi, на який спрямована праця; засоби працi, з допомогою яких людина впливаe на предмет працi. У процесi працi формуeться система соц-трудових вiдносин, що e стрижнем суп. вiдносин на рiвнi народного госп., регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв.  Праця – основа життeдiяльностi i розвитку людського суп. Змiст i хар-р працi залежать вiд ступеня розвитку продуктивних сил i суспiльних вiдносин. Розрiзняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця – це доцiльно спрямована дiяльнiсть людини, результатом якоi e створення певноi споживноi вартостi. Абстрактна праця – це витрати людськоi енергii, частка затрат суспiльноi працi без вiдносно до тiei конкретноi форми, в якiй вона здiйснюeться. Система суп. вiдносин визначаe хар-р працi. Розрiзняють загальнi i частковi ознаки працi. Загальнi ознаки працi визнаються передусiм формою власностi i вiдображають вiдношення працiвникiв до засобiв виробництва, до продукту своei працi. Вони виявляються також у сусп. природi працi; у ступенi примушування до працi. З урахуванням цих ознак праця може бути вiдчуженою i не вiдчуженою вiд процесу виробництва i його результатiв, безпосередньо  i опосередковано суспiльною, вiльною i вимушеною. Частковi ознаки хар-ть специфiчнi особливостi функцiонування роб. Сили. Змiст i хар-р працi тiсно взаeмозв’язанi. Вони взаeмо обумовлюють один одного i змiнюються пiд впливом розвитку продуктивних сил i суспiльних вiдносин. В умовах становлення i функцiонування ринковоi економiки, рiзноманiтностi форм власностi набуваe великого значення вивчення проблем продуктивностi, удосконалення оплати працi, органiзацii i нормування, полiпшення планування трудових показникiв.

14. Праця та науково-технiчний прогрес.

Серед матерiально-технiчних факторiв особливу роль вiдiграe науково-технiчний прогрес,  який  впливаe  на  засоби  виробництва,   його   органiзацiю  й управлiння, працiвникiв. НТП здiйснюeться за такими напрямами: розвиток науки; впровадження комплексноi механiзацii та автоматизацii, удосконалення технологii виробництва; хiмiзацiя виробництва, iншi. Технологiчну озброeнiсть працi визначають такi показники: електро-, енерго-, фондоозброeнiсть працi (Фо), фондовiддачi (Фв), рiвень механiзацii працi, тощо.

Під впливом научно-техничсского прогресу (НТП) відбуваються такі процеси, як систематична зміна змісту переважно фізичної праці в результаті комплексної механізації, автоматизації, кібернетизації виробництв і конкретного поліпшення його організації. Повышастся загальноосвітній й культурно-технічний рівень й кваліфікація работинков, на тлі безперервного росту продуктивності як суспільного , так й індивідуальної праці підвищується рівень й якість життя населення.

Могутнім фактором росту производитсвеных сил суспільства є органічна сполука науки з виробництвом , тому що иаучно-техническая революція (НТР) означає не просте застосування нових видів знергии, матеріалів, злектронно-вичислительных машин й навіть комплексної автоматизації виробництва , а глибоку перебудову всього технічного базису виробництва , форм його організації іі управлення.

15. Гуманiзацiя працi

Гуманiзацiя працi орieнтована на створення бiльш людяних умов працi.

До методiв гуманiзацii працi вiдносять:

пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це маe мiсце у сучасних умовах);

збагачення змiсту працi; чергування робiт, якi виконуються; поширення трудових функцiй;

вiдповiднiсть квалiфiкацii  працiвникiв  складностi виконуeмих робiт;

пiдвищення престижностi працi, ii вiдповiдальностi, самостiйностi;

активна участь у вирiшеннi виробничих завдань, поширення "виробничоi демократii”, перехiд вiд жорстких форм управлiння до гнучких, колективних форм;

створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистостi працiвника.

iншi.

З урахуванням цих напрямкiв гуманiзацii працi  "Економiка працi”: будуe сучаснi системи мотивацii працi (зокрема, гнучкi форми оплати, оцiнки заслуг) гнучкi форми зайнятостi, обґрунтовуe доцiльну регламентовану тривалiсть робочого часу, ефективнi форми професiйноi пiдготовки  та перепiдготовки кадрiв, нормальний рiвень iнтенсивностi працi та iн.

16. Управлыння суспыльною працею.

Праця припускає визначену суспільну форму, тому що завжди є суспільним процесом. Суспільна праця це відношення окремих індивідів й колективів друг до друга :у процесі виробництва , визначена форма суспільного зв'язку .

Організація суспільної праці являє собою одну з функиий управлення суспільством , а методи, що лежать в основі загальної системи управлення суспільним виробництвом, визначають механізм управлення працею в масштабі як суспільства , так і конкретних підприємств. Методи і прииципы управлення обумовлені характером виробничих відносин, відбивають іі конкретизують зміст економічних законів і за кономерностей керування . Вони виступають як основні положення і правила, якими керуються органи управлення в силу социально-зкономнческих умов, спожившихся в суспільстві .

У той же час не слід упускати з виду , що розширення оперативно-господарської самостійності підприємств не означає відмовлення від необхідності управлення йми з боку суспільства . Держава покликана вьшолнять визначені адміністративні й организационно-распорядитсльные функції в зкономнке. З помош.ью системи мір законодавчого , исполиительного і контролюючого характеру держава здійснює управлсние економікою і її регулювання.Керування суспільною працею є складовою частиною процесу відтворення. Воно вирішує задачі стимулювання економічного росту , регулювання зайнятості, зменшення нерівності в розподілі доходів .

Свої функііии держава виконує, застосовуючи різні методи воздсйствия на економіку, що міняються в залежності від зкономических задач , матеріальних можливостей держави, накоплениого досвіду регулювання.

17. Поняття та сучасне розумiння сутностi соц-труд вiдносин

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i  мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на  забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому. Цi вiдносини охоплюють широке коло питань – вiд соц-екон аспектiв майн вiдносин, до системи орган-екон i правових iнстит,  що пов'язанi з колективним i iндивiдуальними переговорами, укладанням договорiв та угод, визначенням умов та розмiрiв оплати працi, залагодженням трудових конфлiктiв, участю найманих  працiвникiв в управлiннi вир-вом тощо.

18. Мiсце соц-труд вiдносин в системi вiдносин ринковоi системи господарювання

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i  мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на  забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

Основною умовою виникнення та функцiонування соц-труд вiдносин у  ринковiй  економiцie юр незалежнiсть сторiн. У процесi виникнення та функцiонування соц-труд  вiдносин найманi працiвники передають право використання своei  робочоi сили власниковi засобiв виробництва при збереженнi своei особистоi  незалежностi.

Соц-труд вiдносини за умов ринковоi екон водночас ґрунтуються на свободi працi, що означаe право кожноо члена суспiльства вирiшувати:  працювати йому чи нi, а якщо працювати, то на якого роботодавця i на яких умовах.

Важлива риса  соц-труд вiдносин за умов ринк економiки – iх функцiонування на конкурентних засадах. Конкурують мiж собою як найманi працiвники, що надають послуги робочоi сили на умовах, визначених трудовим договором, так i покупцi робочоi сили – роботодавцi.

19. Сторони соцiально-трудових вiдносин

Роботодавець – юр або фiз особа, яка e власником засбiв вир-ва, створюe роб мiсця, викор найману працю згiдно з трудовим договором, який вiд роботодавця – юр особи – уповноважений укладати керiвник пiдпр (органiз), а вiд роботодавця – фiз. особи – безпосередньо зазначена особа.

Найманий працiвник – фiз. особа (громадянин), яка перебуваe в трудових вiдносинах з роботодавцем на пiдставi укладеного труд договору (контракту) i безпосередньо виконуe трудову функцiю вiдповiдно до регламентiв (норм, iнструкцiй, положень тощо).

Держава як сторона соц-труд вiдносин може виступати в ролi власника (роботодавцi), посередника, арбiтра,  координатора, гаранта прав i свобод та в iнших ролях.

20. Суб'eкти i органи соцiально-трудових вiдносин

Суб'eкти соц-труд вiдносин – це юр або фiз. особа, яка володie первинними або делегованими первинними носiями права в соц-труд вiднос. Суб вiдносин можуть бути роботодавцi, об'eднання роботодавцiв чи iхнi органи, органи законодавчоi i виконавчоi влади, мiсцеве самоврядування.

Видiляють чотири групи  суб'eктiв соц-труд вiдносин:

- первиннi носii прав та iнтересiв (найманi працiвники, роботодавцi, держава, мiсцеве самоврядування);

- представницькi органiзацii та iх органи – носii делегованих повноважень (об'eднання роботодавцiв, проф. Спiлки, органи влади й управлiння);

- органи, через якi реалiзуeться соц дiалог (Нац рада соц партнерства, iншi постiйнi або тимчасовi органи в галузях, регiонах, на пiдр);

- органи, покликанi мiнiмiзувати наслiдки можливих конфлiктiв, запобiгати загострення соц-труд вiдносин (примирнi, посередницькi структури, незалежнi експерти, арбiтри тощо), а також навчальнi, iнформац, консультативнi та iншi формування.

21. Рiвнi соцiально-трудових вiдносин.

Соц.-тр. вiдносини-це об’eктивно iснуючi взаeмозалежнiсть i взаeмодiя суб’eктiв цих вiдносин в процесi працi i нацiленi на регулювання якостi трудового життя.

Рiвень СТВ e похiдним вiд особливостей суб’eкта СТВ (найманi працiвники, роботодавцi, держава), виначаeться ознаками соц.-ек. Простору, в якому функцiонують суб’eкти СТВ.

Видiляють такi рiвнi СТВ: 1)iндивiдуальний; 2)груповий; 3)змiшаний. На iндивiд. рiвнi взаeмопов’язаними суб’eктами СТВ можуть бути:

1)працiвник-працiвник; 2)працiвник-роботодавець; 3)роботодавець-роботодавць.

На груповому рiвнi СТВ проявляються взаeмозв’язки мiж об’eднаннями працiвникiв (профспiлки) та об’eднаннями роботодавцiв.

Змiшаний рiвень являe собою взаeмозв’язок мiж працiвником та держ., роботодавцем та державою.

Окрiм того СТВ можуть бути виявленi на рiвнi органiзацii, галузi, регiону.

22. Характеристики предмета соц.-тр. вiдносин.

СТВ – це економiчнi, психологiчнi, правовi аспекти взаeмозалежностей та взаeмодiй iндивiдуумiв та соцiальних груп в процесах, якi обумовленi соцiальною трудовою дiяльнiстю.

В структур