Вступ
1. Основні методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства.
2. Локалізація витрат по видах продукції
3. використання АВС-методу.
Висновки
Список використаної літератури

Вступ

Найбільш складна стадія у визначенні точної собівартості одиниці виробу полягає у визначенні величини накладних витрат, що доводяться на кожен вид роботи або кожну одиницю продукції.
Облік накладних витрат почав розвиватися ще в початку 20-го століття і спочатку базувався на обліку прямих витрат праці. Дійсно, прямі витрати праці на виробництво одиниці продукції легко піддавалися підрахунку з урахуванням почасових ставок і тому спочатку були базою при підрахунку собівартості продукції. Цьому ж сприяло і їх велика частка у величині собівартості продукції завдяки низькому рівню автоматизації. [1]
Проте, розвиток виробничих можливостей привів до значної різноманітності товарів по видах. Вони почали відрізнятися по розмірах, витратах ресурсів, складності дизайну. Тому в деяких компаніях величина накладних витрат зросла до тієї крапки, де перестала спостерігатися кореляція між ними і прямими витратами праці.
На зміну оцінки за прямими витратами праці в масштабах всього підприємства прийшла інша модель - модель оцінки нормативів цехових накладних витрат на кожен вид продукції. При цьому величини нормативів встановлювалися виходячи з особливостей виробничого циклу, і залишалися незмінними протягом достатнього тривалого часу. Існував і більш деталізований підхід, згідно якому використовувався “2-х стадійний“ процес. На першій стадії накладні витрати нараховувалися на так звані оцінні одиниці, тобто на окремі відділи (цехи) і операції. На другій стадії накладні витрати розбивалися в кожному цеху на окремі види робіт з урахуванням видів виробничої діяльності в межах даного цеху. [3]
Проте у цієї моделі виявилися свої недоліки. При великій варіації видів продукції відбувалася систематична переоцінка видів продукції з високим рівнем виробничих витрат і недооцінка продуктів з їх низьким рівнем. У таких ситуаціях виникла необхідність в застосуванні точнішого методу, яким і з'явився метод післяопераційного обліку, надалі АВС-метод, від англійського Activity Based Costing. [1]

Список використаної літератури

1. Труш В.Є. Чебан Т.М., Степанович Н.Я. Управлінський облік. Навч. Посібник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. проф.. В.Є. Труша, Київ: Кондор, 277 – 296с.
2. Лень В.С. Управлінський облік: Навч.посіб. – К.: Знаня-Прес, 2003 – 287с.
3. Нападовська Л.В. Управлінський облік. Підруч.для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Книга, 2004 – 544с.
4. Балабанов І. Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом? – М.: “Фінанси і статистика”, 1995.
5. Савчук В. П. Фінансовий менеджмент підприємств: практичні питання з аналізом ділових ситуацій. – Київ: Видавничий будинок “Максимум”, 2001.