ВСТУП
1.ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЄКТУ
1.1. Загальна характеристика господарства
1.2. Аналіз наявної технології і організації вирощування озимої пшениці
1.3. Аналіз техніко-економічних показників господарства по вирощуванню озимої пшениці
1.4. Обґрунтування теми дипломного проекту
2. РОЗРАХУНКОВО-КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА
2.1. Огляд варіантів технології вирощування озимої пшениці
2.2. Проектування нової технології вирощування озимої пшениці
2.3. Вибір енергетичних засобів і сільськогосподарських машин для виконання операцій
2.4. Порядок складання технологічної карти на вирощування і розрахунок по карті
2.5 Розрахунок потреб в ПММ
2.6 Опис розробленого пристрою
2.7 Розрахунок деталей пристрою на міцність
3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ЧАСТИНА
3.1 Організація праці при виконанні механізованих робіт
4. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА
4.1. Агротехнічні вимоги до виконання посіву озимої пшениці
4.2. Вибір, обґрунтування і розрахунок складу агрегату
4.3. Підготовка агрегату до роботи
4.4. Підготовка поля
4.5. Організація роботи агрегату в загінці
4.6.Розрахунок техніко-економічних показників роботи агрегату
4.7. Організація контролю і оцінки якості роботи
4.8. Складання операційно-технологічної карти
5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА
5.1. Розрахунок собівартості сільськогосподарської продукції
5.2. Розрахунок економічної ефективності від впровадження нової технології чи системи машин
6. ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ
6.1 Особливості збереження енергії в сільському господарстві
6.2. Економіко-організаційні принципи ефективного енергоспоживання
6.3. Резерви зменшення енергоємності в рослинництві
7. ОХОРОНА ПРАЦІ
7.1. Загальні положення охорони праці в рослинництві
7.2. Розробка інструктажів з охорони праці на робочий агрегат
7.3. Санітарно-гігієнічні вимоги до виконання операції
7.4. Протипожежні вимоги під час виконання операції
8. ОХОРОНА ПРИРОДИ
8.1. Значення природоохоронних заходів у сільськогосподарському виробництві
8.2. Охорона ґрунтів від ерозії
8.3. Охорона ґрунтів від забруднення міндобривами і пестицидами
8.4. Заходи щодо збереження тваринного світу
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Додатки
ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Народне господарство нашої країни представлене в двох найважливіших галузях – промисловість і сільське господарство, яке в свою чергу тваринництвом і рослинництвом, яке має справу з земельними рослинами, які одночасно є предметом і знаряддям праці.
Сучасне сільське господарство ґрунтується на механізованих технологіях, тому його ефективність значною мірою залежить від технічної оснащеності та рівня використання технічного потенціалу господарства. Складні соціальні, екологічні та економічні потреби продовольчої безпеки, збереження і підвищення родючості ґрунтів, збільшення виробництва білку, зниження енергоспоживання, збереження довкілля – можна вирішити лише за наявності цілеспрямованої творчої діяльності всіх фахівців аграрного профілю. Отже, актуальними є забезпечення системної єдності техніки і технологій, а також природного середовища, зниження негативних наслідків використання машинних технологій, застосування загальних науково обґрунтованих систем землеробства, широкого і ефективного впровадження у виробництво сільськогосподарських культур, ґрунтозахисних та інноваційних технологій нашої і зарубіжних країн, нових ефективних препаратів для хімічного захисту рослин.
Створення і поліпшення матеріально-технічної бази господарства є ключовим питанням сільськогосподарського виробництва. Це створення рішень для проведення технічних оглядів і ремонту; технологічної наладки машин, їх заправки та зберігання; створення приміщень для зберігання мінеральних добрив, зерна; придбання нової та сучасної техніки. Стосовно чого був виданий Указ Президента України від 28 грудня 2005 року №1865/2005 про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року «Про стан агропромислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України».
За останні роки широкого впровадження у виробництво набули інтенсивні та індустріальні технології.
Індустріальні технології включають комплекс агротехнічних, технічних і організаційних заходів спрямованих на зниження трудових, матеріальних і енергетичних затрат і одержання високих врожаїв.
Інтенсивна технологія базується на досягненнях сучасної агротехнічної науки; застосуванні в комплексі оптимальних доз гербіцидів і пестицидів для хімічного захисту рослин від хвороб і бур'янів; використання набору різних за швидкостиглістю високопродуктивних і надійних визріваючих сортів і гібридів рослин; застосуванні мінімальних і оптимальних доз органічних і мінеральних добрив.
Інтенсивна технологія являє собою систему, яка характеризується високим рівнем комплексної механізації, яка відіграє основну роль у сільськогосподарському виробництві. Під комплексною механізацією слід розуміти повну механізацію польових робіт, а саме організацію ведення виробничих процесів (сівби, догляду, збирання і післязбирального обробітку) виконуючи за допомогою машин в певній послідовності, у визначений термін та за потрібної якості виконання операцій з проведенням мінімального , але ефективного числа технологічних впливів на ґрунт.
Ручна праця має бути відсутня не тільки під час виконання основних операцій, але й допоміжних. Головна мета комплексної механізації – зниження затрат праці на виробництво одиниці продукції.
Розв’язання таких складних завдань, поставлених перед землеробами, вимагає чіткого використання робочого часу, відсутності простоїв, взаємозамінності механізаторів, щоб на кожному робочому місці був справжній господар, який чесно і совісно відповідав би за виконання всіх завдань, за збереження й економію ресурсів під час виконання кожної технологічної операції.
В більш широкій інтерпретації інтенсивна технологія – це машинна технологія виробництва виду сільськогосподарських культур запланованої врожайності із застосуванням сучасної високопродуктивної техніки на основі досягнень науково-технічного прогресу.
Використання резервів науково-технічного прогресу дає змогу значно поліпшити виробничу діяльність господарства. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва за рахунок формування трудового колективу з високим рівнем свідомості, колективною волею, із взаємозамінністю і високою точністю. Резерви використання будуть виявлені від правильної і своєчасної технологічної наладки машин, стану робочих органів, обліку механізованих робіт, форми оплати праці, високої організації праці.
Велике і вагоме значення має розрахунок економічної ефективності використання нових машин протягом цілого року, використанні багатоопераційних агрегатів.
Науково-технічною основою комплексної механізації сільськогосподарського виробництва є система машин.
Система машин – це сукупність машин закономірно пов’язаних технологічних процесах, техніко-економічними параметрами, за допомогою яких забезпечується механізація всіх виробничих процесів. Система машин розробляються на певний період з урахуванням основних природо-кліматичних зон країни, вона постійно вдосконалюється, доповнюється і змінюється згідно з досягненням науково-технічного прогресу. У системі машин знайшли втілення найпрогресивніші напрямки науково-технічного прогресу: модульний принцип побудови сільськогосподарських агрегатів, уніфікація і універсалізація технічних засобів, розширення сфери застосування базових машин за рахунок модифікації та зміною обладнання.
На сьогодні не відповідає вимогам інженерно-технічна служба в сільському господарстві, має бути підвищена її відповідальність за використання і зберігання техніки, поліпшення рівня технічної служби і готовність машин. Основними напрямками прискорення темпів механізації є :
збільшення строків роботи сільськогосподарської техніки, пристосувань до ТО, які дають змогу підтримувати технологічні і технічні режими роботи та регулювання агрегатів в оптимальних межах.
Я вибрав озиму пшеницю, тому що з неї виготовляють хліб, крохмаль, спирт, борошно та ще використовують для харчування населення.
Виходячи з вище сказаного я вибрав темою дипломного проекту:
«Проектування системи машин для комплексної механізації вирощування озимої пшениці по інтенсивній технології в ТОВ «Велетень» Глухівського району з розробкою операційно-технологічної карти посіву озимої пшениці».

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Розроблюючи дипломний проект я ознайомився не тільки з технологією вирощування озимої пшениці в даному господарстві, а й розрахував всі затрати для її вирощування. Згідно даних господарства озима пшениця являється найважливішою і найбільш прибутковою культурою в рослинництві і, тому господарство спеціалізується на її вирощуванні.
Озима пшениця є однією з важливіших продуктів харчування, адже переробивши її, тобто зерно, ми отримуємо високоякісну муку, а вона згідно ринкових цін коштує не дешево. Для измерения уровня влажности зерна используется, как правило, влагомер зерна PM-650.
Відштовхуючись від проведення розрахунків я розробив технологічну карту, згідно якої в строгій послідовності описав операції, в яких вказав найдоцільніший, на мою думку, склад агрегату, його продуктивність. Так для посіву озимої пшениці мені здалося з економічних міркувань, що агрегат в складі трактора Challenger МТ-865 та комбінованої сівалки Horsch-Агросоюз ATD-18.35 як найбільш продуктивний і ефективно вигідний агрегат. Так його продуктивність по розрахунках становить 104,3га за зміну при загальній витраті пального – 4,91кг/га.
Визначив і вибрав спосіб руху агрегату для посіву та проведення підготовки агрегату до роботи. Обґрунтував і вказав комплекс агротехнічних, технологічних і організаційних заходів за інтенсивною технологією вирощування і збирання озимої пшениці.
Для проведення ремонтних робіт я запропонував пристрій, для якого провів конструктивну розробку, а також розрахував один із елементів конструкції на міцність, де отримав результати, які задовольняють умови роботи пристрою.
Згідно організаційно-експлуатаційної частини для більш ефективного використання енергії я охарактеризував види і особливості енергії в сільському господарстві, а також ознайомився і запропонував економіко-організаційні принципи ефективного енергозбереження та резерви зменшення енергоємності в рослинництві.
Для безпечних умов праці і збереження навколишнього середовища запропонував основні заходи безпеки і охорони природи в рослинництві та заходи щодо зменшення шкідливого впливу на ґрунт (ерозія, забруднення хімічними препаратами), а також розробив інструкцію з охорони праці при виконанні посіву озимої пшениці.
Склав операційно-технологічну карту, в якій вказав необхідні параметри для посіву озимої пшениці. Визначив собівартість вирощування озимої пшениці, яка становить 40,12грн. за центнер при затратах праці 9,9люд.-год. на один гектар.
Я пропоную господарству використовувати дану технологію вирощування озимої пшениці, адже в ній я спираюсь на інформацію про використання не тільки нашої технології вирощування озимої пшениці, а й зарубіжної.

ДОДАТКИ

Графічні матеріали:
Аркуш 1: Технологічна карта на вирощування озимої пшениці.
Аркуш 2: Операційно-технологічна карта посіву озимої пшениці.
Аркуш 3: Складальне креслення.
Аркуш 4: Деталювання складального креслення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білоконь Я. Ю. Нова мобільна сільськогосподарська техніка. Трактори. – ВКП “Аспект”, 1999.
2. Борхаленко Ю. О., Андрусик В. С., та ін. Методичні рекомендації щодо виконання дипломного проекту з дисципліни «Машиновикористання в землеробстві». – Немішаєв: НМЦ, 2006. – 148 с.
3. Войтюк Д. Г. Сільськогосподарські та меліоративні машини. – К.: Вища школа, 2004. – 514с.
4. Геврик Є. О. Охорона праці. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 210с.
5. Гришко В. В. Енергозбереження в сільському господарстві. – Полтава, 1993. - 324с.
6. Дробота В. І. та ін. Бізнес-план розвитку сільськогосподарського підприємства. – К.: Мета, 2003. – 336с.
7. Журнали: «Зерно», «Пропозиція» та «Техніка АПК». – 2006
8. Івашина М. Б. Машиновикористання в землеробстві. – Немішаєв: НМЦ, 2003. – 160 с.
9. Івашина М. Б., та ін. Машиновикористання в землеробстві. – К.: Урожай, 1989. – 320 с.
10. Ільченко В. Ю., Карасьов П. І., та ін. Експлуатація машинно-тракторного парку в аграрному виробництві. – К.: Урожай, 1993. – 288 с.
11. Ільченко В. Ю., Нагірний Ю. П., та ін. Машиновикористання в землеробстві. – К.: Урожай, 1996. – 320 с.
12. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1994. – 258с.
13. Мельник І. І. Машиновикористання в рослинництві. – К.: Кондор, 2004. – 286с.
14. Мотрук Б. Н. Рослинництво. – К.: Урожай, 1999. – 268с.
15. Погорілець О. М., Живолуп Г. І. Зернозбиральні комбайни. – К.: Український центр духовної культури, 2003. – 324с.
16. Типові норми виробітку і витрачання палива на механізовані польові роботи. Держагропром УРСР. – К.: Урожай, 1991. – 472 с.
17. Ружицький М. А., Ляшенко В. Д., та ін. Методичні рекомендації щодо виконання курсового проекту з дисципліни «Машиновикористання в землеробстві». – Немішаєв, НМЦ, 2003. – 144 с.
18. Фортуна В. Й., Миронюк С. К. Технологія механізованих сільськогосподарських робіт. – К.: Вища школа, 1991. – 316 С.
19. Ярош Ю. М., Трусов Б. А. Технологія виробництва сільськогосподарської продукції. – К.: Український Центр духовної культури, 2005. – 524 с.