Головна » 2011 » Серпень » 2 » Чернігів як осередок політико-економічного та соціально-культурного життя українців

Чернігів як осередок політико-економічного та соціально-культурного життя українців

Чернігів - місто на північному сході України, адміністративний центр Чернігівської області, а також Чернігівського району (до складу якого не входить). Історичний центр Лівобережної України, один з найбільших міст Київської Русі.
Клімат району атлантично- континентальний з нетривалою помірно-м'якою зимою і теплим тривалим літом.

Найбільша місячна кількість опадів - 119 мм (1947 рік), середня кількість опадів теплого періоду - 359 мм, холодного - 180 мм. Сумарне випаровування з поверхні суші - 540 мм. Стійкий сніговий покрив спостерігається з 2 листопада по 9 лютого, висота снігового покриву коливається від 7 до 42 см (середня - 19 см). Число днів зі сніговим покривом - 95-110. Глибина промерзання ґрунту - від 24 до 141 см.
Провідні галузі промислового сектора Чернігова: хімічна, легка, харчова, будівельних матеріалів та деревообробна.
З давніх церков Чернігів примітні Успенський собор Єлецького монастиря, Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря і Спасо-Преображенський собор, споруджені в XI столітті, а також Борисо-Глібському церква (XII століття), у якої в XVII столітті розмістився католицький домініканський монастир.

У Свято-Троїцькому соборі спочивають мощі святителя Феодосія Чернігівського († 1696), канонізованого Російською Церквою в 1896 році, а також преподобного Лаврентія (1868-1950), канонізованого Українською Православною Церквою в 1993 рік і архієпископа Філарета (Гумілевського), канонізація якого Української Православної церквою була проведена в листопаді 2009 р.

Крім релігійних об'єднань Української Православної Церкви Московського патріархату в Чернігові зареєстровані громади УПЦ Київського патріархату, а також парафії Української Автокефальної Православної Церкви. У місті є храм Римсько-католицької церкви, іудейська синагога, протестантські громади, зборів харизматів, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня і баптистів.
З початку радіомовлення велося виключно по дротах. Згодом поява транзисторних приймачів сильно потіснило дротове радіо. Проте в СРСР ця система підтримувалася державою (як засіб оповіщення ЦО), але події 1986 року показали ілюзорність системи «швидкого оповіщення». Деякі згадали, що 22 червня 1941 року повідомлення про початок війни пройшло лише опівдні. Період окупації дав наочний урок - дротове мовлення дуже вразливе і залежно. Новини з Москви брали на окупованих територіях тільки по ефіру. Проте, влада продовжувала лобіювати «дріт» (щоб менше слухали закордонні радіостанції - перші лампові радіоприймачі реєструвалися в органах держбезпеки). В даний час «дріт» не втратила свого значення, але з перекладом оплати за радіоточку в «Телеком» ціни зросли, і населення стало відмовлятися від радіоточок.