Тема 1.3. Методи і техніка дослідження
* Організація та методика науково-дослідницької діяльності, Київ – 2003 р. (ст.64 – 66).

1. Поняття методу та його характеристика
Стратегічні методологічні положення і принципи знаходять своє тактичне втілення в методах дослідження.
Метод (гр. methodos) – сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання.
У найбільш загальному розумінні метод – це шлях спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження.
Методика (гр. methodike) – сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження – це система правил використання методів, прийомів та операцій.
Розрізняють такі методи: спостереження, бесіда, анкетування, рейтинг, моделювання, конвент-аналіз, експеримент та ін.
Вибір конкретних методів дослідження диктується характером фактичного матеріалу, умовами і метою конкретного дослідження. Методи є упорядкованою системою, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів і проведення операцій з теоретичним і фактичним матеріалом у заданій послідовності.
В одній і тій же науковій галузі може бути кілька методик (комплексів методів), які постійно вдосконалюються під час наукової роботи. Найскладнішою є методика експериментальних досліджень, як лабораторних, так і польових.
Класифікація методів розроблена слабо.
Досить поширеним є поділ основних типів методів за двома ознаками: мети і способу реалізації.
За першою ознакою виділяються так звані первинні методи, що використовуються з метою збору інформації, визначення джерел, спостереження, опитування та ін. Вторинні методи використовуються з метою обробки та аналізу отриманих даних – кількісний та якісний аналіз даних, їх систематизація, шкалювання та ін. Третій тип представлений верифікаційними методами і прийомами і прийомами, що дають змогу перевірити отримані результати. Вони зводяться також до кількісного та якісного аналізу даних на основі виміру співвідношення постійних і змінних чинників.
Інколи методи поділяють на групи відповідно до їх функціональних можливостей: етапні, тобто пов’язані з певними етапами дослідження, й універсальні, які використовуються на всіх етапах. До першої групи відносять спостереження, експеримент, а до другої – абстрагування, узагальнення, дедукцію та індукцію та ін.
Розрізняють також методи теоретичних та емпіричних. Такий розподіл методів завжди умовний, оскільки з розвитком пізнання один науковий метод може переходити з однієї категорії в іншу.

2. Методика дослідження, її зміст і принципи розробки
Методика досліджень теми – це конкретизація прийомів і способів виконання робіт відповідно до теми та плану дослідження. Структура методики включає загальні положення, основну частину і висновок.
У загальних положеннях вказується мета дослідження обраної теми, формулюється основна гіпотеза, подається обґрунтування висування її для проведення дослідження, визначаються розділи і етапи дослідження теми та їх виконавці, визначаються галузь, на матеріалах якої провадиться дослідження, базове підприємство, корпорація, об’єднання, передбачаються форма і місце впровадження результатів дослідження.
Основна частина містить деталізований виклад методичних вказівок щодо організації і проведення дослідження теми. У ній визначаються об’єкти і методи дослідження, джерела інформації, узагальнення і реалізація результатів дослідження. Структура методики розробляється у повній відповідності з моделлю наукового дослідження тематики (рис. 1).
Кожний підрозділ, відповідно до теми наукового дослідження, повинен містити обґрунтовану робочу гіпотезу, поставлену на дослідження.
Об’єкти дослідження в методиці можуть бути загальними - в цілому по темі, і частковими – для кожного окремого підрозділу.
У основній частині методики досліджень за темою у кожному підрозділі конкретно вказується, з яких питань вивчається законодавча інформація державних органів управління, нормативна інформація державних органів управління, нормативна інформація органів управління (інструкції, методики, затверджені міністерствами та відомствами).
У методиці визначається також спеціальна вітчизняна і зарубіжна література і довідники, звіти НДІ та реферативні збірники, проектно-конструкторська та технологічна документація, не описуючи його змісту. Так, рекомендуючи використання економіко-математичних методів у дослідженні продуктивності праці робітників, указують, який із методичних прийомів застосовуватиметься при фактичному аналізі (кореляційний, дисперсний, регресивний та ін.). Така конкретизація дає змогу дослідникам поглибити свої знання у застосуванні методичних прийомів.
У основній частині методики у кожному підрозділі відображається попереднє узагальнення результатів з досліджуваного питання, експериментування їх, оприлюднення проміжних результатів.
Отже, методика дослідження повинна мати локальну завершеність науково-дослідних процедур за кожним підрозділом плану досліджуваної теми. У ній відображається постановка питання (гіпотеза), об’єкта дослідження, інформаційне забезпечення, методичні прийоми і процедури дослідження, узагальнення і реалізація результатів проведеного дослідження. Насамперед, визначають підприємства, організації, де має бути поставлений експеримент. Далі розглядають питання організації і виконання експерименту в умовах, максимально наближених до виробничих, узагальнення добутих результатів, коригування початкових висновків і рекомендацій. При цьому наводяться форми подання результатів (таблиці, відомості, графіки, схеми та ін.).

Рис. 1. Модель розробки методики НДР за конкретною темою

Впровадження результатів дослідження висвітлюється у методиці в частині апробації колективним обговоренням на наукових конференціях і семінарах, симпозіумах, проведенням рецензування і експертизи. У цій частині методики дослідження передбачаються підприємства для дослідного впровадження, коригування і доопрацювання і доопрацювання практичних методик, виробниче впровадження.
Наприкінці у методиці досліджень викладаються форми узагальнення висновків і пропозицій за результатами дослідження, визначення їх наукової новизни і практичної значущості для розвитку економіки регіону, галузі господарства, економічної науки. Тут же вибирають способи визначення напрямів продовження досліджень за темою або обґрунтування припинення їх.
Складання методики досліджень за темою проводиться на організаційній стадії науково-дослідного процесу, є важливою передумовою успішної наукової роботи у вищих навчальних закладах, науково-дослідних, конструкторсько-технологічних і проектних організаціях.
Отже, методика дослідження за обраною темою включає структуру, робочі гіпотези, їх обґрунтування та доведення, інформаційне забезпечення та передбачувані результати, тому виконувати наукове дослідження без чітко розробленої методики рівноцінно вести корабель без лоції та навігаційного обладнання.

3. Обґрунтування проблеми дослідження
Будь-яка проблемна ситуація складається в реальному житті. Вона, як правило, містить найбільш гостре протиріччя між будь-якими елементами процесу.
Визначенню проблеми попереджує діагноз проблемної ситуації, кваліфікація її масштабів, гостроти, а також тенденції, яка стоїть за проблемою. Для визначення суті конкретних проблем в цілях їх наступного дослідження велике методологічне значення має класифікація проблем (табл. 1).
Таблиця 1.
Класифікація проблем
За масштабом За гостротою За типом тенденцій За швидкістю розвитку
Локальні Неназрівші Деструктивно-деградаційні Тривалі
Регіональні Актуальні Трансформаційні Активні
Національні Гострі Інноваційні Суперактивні

Отже, за масштабом, проблеми діляться на локальні, або мікро соціальні; регіональні, що охоплюють окремі регіони; національні, що мають загальнонаціональні масштаби і ті, що впливають на національну безпеку країни.
За гостротою проблеми класифікуються на неназрівші, які проявлять себе в майбутньому, а зараз потребують профілактики, актуальні, тобто назрівши, і гострі, що вимагають термінового вирішення.
За типом тенденцій розрізняють проблеми деструктивно-деградаційні, визначаючі негативні руйнівні процеси; трансформаційні, що фіксують трансформацію соціуму, його перехід із однієї якості в іншу; інноваційні, пов’язані з різними аспектами нововведень.
За швидкістю розвитку розрізняють проблеми тривалі, тобто ті, що розвиваються помалу, активні – відрізняються динамізмом, і суперактивні – наростають надзвичайно швидко.
Класифікація соціальних проблем суттєво впливає на визначення методології і інструментарію їх дослідження, а також на характер практичного використання отриманих результатів. Проблема являє собою деяке незадоволення потреби: в товарах і послугах, цінностях культури, діяльності, самореалізації особистості і т. д.
В дослідженні категорія „проблема” виконує такі важливі функції: актуалізації, що придає дослідженню суспільну значимість, адже будь-яке дослідження актуальне настільки, наскільки масштабно загострена проблема що вивчається.; регуляції, як вихідний пункт дослідження вона суттєво впливає на розробку всіх розділів програми дослідження; прагматизації, полягає в тому, що коректне формулювання проблеми забезпечує практичний ефект всього дослідження, а також визначає зону впровадження висновків і практичних рекомендацій.
Формулювання проблеми беззаперечно тягне за собою визначення об’єкта дослідження – визначеної частини реальності, яка містить в собі гносеологічну і пізнавальну проблему. При цьому в ході опису об’єкта дослідження необхідно вирішити наступні питання.
По-перше, потрібно вияснити просторово-тимчасову визначеність об’єкта. Важливо визначитись також з часовими границями об’єкта.
По-друге, необхідно давати розвернуту характеристику змісту об’єкта, який визначає визначення типу об’єкта (загальність, взаємодопомога, діяльність, інститут, професія і т. д.).
При формуванні предмета дослідження, створюються умови, необхідні для наукової експертизи даного дослідження, визначення ступеня його наукової новизни в порівнянні з подібними дослідженнями, які були проведені раніше іншими дослідниками.
Після обґрунтування проблеми, визначення об’єкта і предмета дослідження стає можливим сформулювати його ціль і задачі. Ціль дослідження полягає в пізнанні проблеми. Але сама по собі проблема є не що інше, як протиріччя. Тому в дослідженні необхідно виділяти мінімум як три підцілі:
- передбачає вивчення однієї сторони протиріччя;
- передбачає вивчення другої сторони протиріччя;
- вияснення їх співвідношення.
Крім основних цілей можуть бути і неосновні, які носять допоміжний, або обслуговуючий характер. Обов’язковим атрибутом більшості досліджень є практичні цілі, через які реалізується практично-перетворююча функція дослідження.
Щоб полегшити досягнення мети її розбивають на прості складові – задачі дослідження, які є засобом вирішення основних питань всього дослідження. Задачі, як і цілі, підрозділяються на основні і допоміжні, теоретичні і практичні.
На перших етапах дослідження пошуковцю необхідно мати справу з категоріальними поняттями, які входять в склад проблеми і складають характеристику об’єкта та предмета наукового пошуку.
А, отже, поняття – це думка, яка відображає в узагальненій формі предмети і явища дійсності та зв’язки між ними шляхом фіксації загальних і специфічних ознак, в якості яких виступають властивості предметів і явищ та відношення між ними. Кожне поняття має визначений зміст (тобто сукупність ознак), ядром якого є його суттєві ознаки. Об’єм – сукупність відображених в ньому предметів. Між змістом і об’ємом поняття існує визначене співвідношення: із збільшенням змісту зменшується об’єм поняття, і навпаки.
Для попередження помилок при інтерпретації понять, які можуть вплинути на достовірність результатів дослідження, необхідна спеціальна перевірка емпіричною інтерпретацією.
Емпірична інтерпретація загального поняття здійснюється, як правило, в декілька етапів (рис. 2).

Рис. 2. Етапи емпіричної інтерпретації понять.

Операціоналізація направлена на створення обґрунтованого інструментарію вимірювання. Вона передбачає наступні етапи : опис переліку змінних (показників); побудова одиниць, шкал індексів вимірювання змінних; перевірку шкал та індексів на надійність.
Отже, гіпотеза в дослідженні – це науково обґрунтована пропозиція про структуру досліджуваних об’єктів, характер елементів і зв’язків, що утворюють ці об’єкти, механізм їх функціонування і розвитку.

4. Наукова проблема і обґрунтування теми дослідження
(Білуха М. Т. “Методологія наукових досліджень” ст. 172 – 179.)
Наукова проблема – (від грец. problema – задача, завдання) – це сукупність нових діалектичне складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у цій науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.
Процес будь-якого пізнання починається з постановки проблеми як вихідного пункту направленого науковою діяльністю. В науці проблемна ситуація має місце тоді, коли новий емпіричний матеріал не вкладається в рамки існуючої теорії або коли випереджаючий розвиток теорії починає стримуватися недостачею дослідних даних. В обох випадках свідомість того, що саме є невідомим і що необхідно взнати, дозволяє сформувати проблему, визначає напрямок теоретичного і експериментального пошуку. В якості об’єкта дослідження вибирається не будь-який об’єкт, а тільки той, вивчення якого є реальним на даному етапі розвитку людського суспільства.
Для постановлення наукової проблеми вимагається вияснити її актуальність (важливість), обгрунтувати можливість її розширення при існуючому рівні знань в даній галузі, а також встановити очікувану ефективність (корисну) за прийнятим критерієм (частіше всьго економічну).
Проблема повинна містити визначеність, послідовність і не суперечити економічним законам, що сприяє використанню їх в якості істини для подальшого пізнання дійсності, вивчення і вирішення проблеми. Важливою умовою істинності проблеми є також властивість її доведення, яка виражається в формальній логіці законом достатнього обгрунтування.
Вибір проблеми дослідження обґрунтовується насамперед її актуальністю, тобто наскільки обране дослідження сприятиме розвитку виконання програм економічного і соціального розвитку країни.
Проблема має бути чітко визначеною, послідовною і не суперечити економічним законам, що сприяє використанню її як істини для подальшого пізнання дійсності.
Важливою умовою істинності проблеми є також властивість її доведення (доказовості). Ця властивість виражається у формальній логіці законом достатнього обґрунтування, суть якого полягає у тому, що у процесі дослідження достовірними вважають лише ті твердження, відносно істинності яких наведено обґрунтовані докази. Проблема, істинність якої не просто стверджується, а й указуються при цьому підстави її вирішення, вважається доведеною.
Оскільки наукова проблема являє собою сукупність складних теоретичних або практичних питань, то в процесі наукового дослідження або визначення їх параметрів, проблеми поділяють на складові компоненти – теми.
Тема (від грец. thema – основна думка, завдання, положення, яке необхідно розвинути) – частина наукової проблеми, яка охоплює одне або кілька питань дослідження.
Дослідник вибирає тему наукової роботи виходячи із мети дослідної роботи, яка повинна передбачати розробку нових концепцій або напрямків розвитку даної науки, вдосконалення існуючої методології або розробки нових методик (рекомендацій) по окремих розділах науки в менеджменті.
Теми наукових досліджень формуються у межах проблем конкретної науки, які поділяються на теоретичні, методологічні і організаційні.
Теоретичні – передбачають дослідження окремих концепцій теорії певної науки, що стосуються її наукових законів, розробки аксіоматичних знань.
Методологічні – стосуються методів певної науки, що застосовуються в процесі вивчення її об’єктів.
Організаційні – включають організацію досліджень з певної науки і застосування її результатів у практичній діяльності.
Обгрунтування вибору теми дослідження визначається за наступними критеріями: народногосподарською ефективністю, відповідністю профілю установи, забезпеченням фінансування та впровадження результатів дослідження (рис.3).

Рис. 3. Обґрунтування теми дослідження

При виборі теми необхідно за літературними джерелами вивчити ступінь і рівень розробки дослідження, яке проектується, узагальнити передовий досвід підприємств і об’єднань. Важливо ознайомитися також з планами науково-дослідних установ, які розробляють аналогічні теми, при можливості вивчити їх звіти за виконаними науково-дослідними роботами.
Початківцю досліднику слід вибирати більш вузьку тему, не втрачаючи, однак, зв’язку із загальною науковою проблемою, до якої вона входить. Чим більше висловлює довідник критичних зауважень до теми роботи, вносить пропозиції щодо напрямів удосконалення економічної роботи, тим більшою є впевненість в успішному її виконанні.
При вивченні стану наукових розробок із запропонованої теми досліджень необхідно провести групування добутих знань:
• знання, які здобули загальне визнання наукою і застосовуються на практиці;
• дискусійні питання, недостатньо розроблені і які потребують наукового обґрунтування;
• питання, які виникають при постановці і є у літературних джерелах, запропоновані практикою, або які виникають у виконавців на стадії вибору теми.
Отже, на стадії обґрунтування теми дослідження вивчаються всі критерії вибору, після чого приймається рішення про включення теми до плану науково-дослідницьких робіт цього закладу.