У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач: конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і інші.
В Україні теоретична і прикладна статистика, економіко-математичні моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п. розроблені досить добре. Менш розвинена автоматизація процесів обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень.
Однак ефективність управління залежить не тільки від способів рішення задач, але у величезній мірі і від господарського механізму і системи державного регулювання. Тому багато які моделі управління (стратегічного і оперативного ), що успішно використовуються за кордоном, не завжди можуть бути ефективно застосовані в Україні, що пояснюється різною мірою зрілості ринкових відносин.
Управління - це цілеспрямована система впливу суб'єкта управління на колектив або окремих працюючих, з метою досягнення певної цілі. Цей вплив здійснюється за допомогою різних методів. Слово «метод» (з грецького Mettiodos) буквально означає «дослідження», або у широкому значенні - це спосіб здійснення чого-небудь.
В економічній літературі під методом управління розуміють спосіб, прийом або їх сукупність цілеспрямованого впливу менеджера на об'єкт для досягнення конкретного завдання, здійснення конкретних практичних прийомів і способів по управлінню організаціями.
Застосуванням різних методів управління досягається організуючий вплив і визначаються умови діяльності для ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
У теперішній час спостерігаються різні підходи до класифікації методів та їх кількості.
Так, О. А. Дейнеко виділив сім методів управління:
1) політичні;
2) економічні;
3) адміністративні;
4) організаційні;
5) кібернетичні;
6) соціологічні;
7) графічні.
Н. Сисов виділив три основних групи методів:
1) прямі (директивні);
2) засновані на матеріальному стимулюванні працівників і колективів;
3) ті, що передбачають використання духовних стимулів до праці.
Подібне до цього групування подає професор Г.Х.Попов.
Чіткої однозначної класифікації методів менеджменту не знаходимо також і серед вчених та спеціалістів зарубіжних країн.
У вітчизняній літературі дослідники управління колишнього Радянського Союзу найчастіше виділяють наступні методи:
1) адміністративні (організаційно-розпорядчі);
2) економічні;
3) соціально-психологічні.
Практика розвитку продуктивних сил в Україні та інших країнах світу, рівень та характер реформування економіки та форм власності підтверджують зміну ролі та значення тих чи інших методів управління у певні періоди розвитку суспільного виробництва.

Висновок

Отже, адміністративні методи спираються на авторитет влади та носять одноваріантний характер. У цьому можливим є прояв волюнтаризму, а це знижує ефективність господарювання.
Практика переконливо засвідчує, що в керівництві різними структурами не можна покладатися тільки на силу наказів та розпоряджень. Адміністративні методи повинні спиратися на використання економічних законів та закономірностей. Завданням кожного менеджера є використання також і економічних, і соціально-психологічних методів управління.
Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла відображення в принципах менеджменту, формулювання яких показує роль людини, що зросла, його професіоналізму, особистих якостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в організаціях. Наприклад, в складі найважливіших принципів, якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому десятиріччі потокового віку, нерідко називаються наступні:
- доброзичливе відношення менеджерів до всіх працюючих в організації;
- відповідальність менеджерів всіх рівнів за успішну діяльність організації;
- комунікації ( горизонтальні і вертикальні) як всередині, так і за межами організації;
- створення атмосфери відвертості, чесності, довір'я людям;
- сприяння реалізації їх талантів і прагнення до постійного вдосконалення, як особистої роботи, так і роботи організації.

Список використаної літератури:

1. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. — К.: «Кондор», 2003 — 556 с.
2. Сухарський В.С. Менеджмент (загальний з основами спеціального) -Тернопіль: Астон, 2004. — 528 с.
3. Стонер Джеймс А.Ф., Долан Едвін Г. Вступ у бізнес: Пер. з англ./ Заг. ред. і вступ, ст. Й.С. Завадського. — К.: Вид-во Європ. ун-ту фін., інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2000. — 752 с.
4. Ховард Д., Коротков Є. «Принципи менеджменту», - М., 1996, (с.377).